Випуск тридцять четвертий



Сторінка3/19
Дата конвертації18.12.2016
Розмір3.43 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

Джерела та література

І. Виписки з архівних документів братства за 1700 – 1714 роки, зроблені невстановленим автором. 1937. – ЦДІАЛ. – Ф. 129. Львів-ський Ставропігійський інститут. – Оп. 2. – Спр. 809. – 5 арк.

ІІ. Виписки з архівних документів братства за XVII – XVIII ст., зроблені невстановленим автором з “Летописи” Зубрицького та збірників документів (ХХ ст.). 30-і роки ХХ ст. – ЦДІАЛ. – Ф. 129. – Оп. 2. – Спр. 806. – 22 арк.

ІІІ. Виписки невстановленого автора з наукових праць, збірників документів братства, міських актів та ін. з питань прийняття унії і прав українського населення міста. 1935. – ЦДІАЛ. – Ф. 129. – Оп. 2. – Спр. 808. – 18 арк.




  1. Біла С. Церковні братства Галичини в дослідженнях Івана Франка / С. Біла // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич : Коло, 2005. – Вип. ІХ. – С. 39 – 47.

  2. Гошко Т.Д. Магдебурзьке право Центрально-Східної Європи ХІІІ – XVIII ст. в українській та польській історіографії ׃ автореф. дис. … канд. істор. наук / Т.Д. Гошко. – Львів, 1999. – 19 с.

  3. Заикин В. Еп. Иосиф Шумлянский и Ставропигия. Несколько даных для характеристики еп. И. Шумлянского и его столкновения с львовской Ставропигией в 1700 году / В. Заикин. – Львов, 1935. – 16 с.

  4. Зубрицкий Д. Летопись Львовскаго Ставропигиального братства / Д. Зубрицкий // Временник Ставропигийского института на год 1926. – Львов, 1925. – С. 95 – 269.

  5. Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль у розвитку української культури XVI – XVIII ст. / Я. Ісаєвич. – К. : Наук. думка, 1966. – 248 с.

  6. Капраль М. Історіографія Львівського Успенського братства / М. Капраль // Україна в минулому. – К. – Львів, 1992. – Вип. І. – С. 54 – 71.

  7. Капраль М. Національні громади Львова XVI – XVII ст. (соціально-правові взаємини) / М. Капраль. – Львів, 2003. – 440 с.

  8. Капраль М. Привілеї міста Львова XIV – XVIII ст. (Історико-джерелознавчий огляд) / М. Капраль // Привілеї міста Львова XIV – XVIII ст. : зб. документів. – Львів : Б. в., 1998. – С. 7 – 25.

  9. Киричук О. Перехід Львівського Ставропігійного братства під юрисдикцією Св. Апостольського престолу (за архівними матеріалами) / О. Киричук // Берестейська унія (1596 – 1996) : статті й матеріали. – Львів : Логос, 1996. – С. 92 – 95.

  10. Киричук О. Перехід Львівського Ставропігійського братства під юрисдикцію Св. Апостольського престолу (за матеріалами ЦДІА України у Львові) / О. Киричук // Успенське братство і його роль в українському національно-культурному відродженні : доп. та повідомл. наук. конф. (4 – 5 квітня 1996 р.). – Львів : ЛНБ, 1996. – С. 95 – 96.

  11. Крыловский А. Львовское Ставропигиальное Братство (Опыт церковно-исторического изследования) / А. Крыловский. – К. : Изд. Н.Т. Корчак-Новицкого, 1904. – XII + 314 + 230 с.

  12. Лабенский Ф. Русские церкви и братства на предградиях Львовских. Материалы по истории гор. Львова / Ф. Лабенский. – Львов : Ставропигийский институт, 1911. – 37+2 с.

  13. Лазорак Б. Огляд маловідомих фактів з історії Кам’янецького Петропавлівського братства у XVIII ст. / Б. Лазорак // Проблеми гума-нітарних наук : Наукові записи Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / ред. кол. Т. Біленко (головний редактор), Р. Попп, С. Макарчук та ін. – Дрогобич : Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2010. – Випуск двадцять шостий. Історія. – С. 212 – 234.

  14. Лазорак Б. Перехід церковних братств Львова до унії у контексті реформи Крилосу єпископом Йосифом (Шумлянським) / Б. Лазорак // Актуальні питання гуманітарних наук : міжвузівський збірник наукових праць молодих учених Дрогобицького державного педагогічного універ-ситету ім. Івана Франка. – Дрогобич : Посвіт, 2012. – Вип. 3. – С. 54 – 63.

  15. Менько В.І. Львівське Успенське братство XVI – XVIII ст. в дослідженнях істориків Львівської наукової школи / В. Менько // Дрого-бицький краєзнавчий зб. – Дрогобич, 2008. – Вип. XI – XII. – С. 165 – 179.

  16. Орлевич І. Денис Зубрицький: штрихи до портрета історика і громадського діяча / І. Орлевич // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність ׃ Ювілейний збірник на пошану Феодосія Стеблія. – Львів, 2001. – Вип. 9. – С. 281 – 299.

  17. Паславський І. Суспільно-культурна діяльність Львівського братства в оцінці української історіографії / І. Паславський // Успенське братство і його роль в українському національно-культурному від-родженні : доповіді та повідомлення. – Львів, 1996. – С. 43 – 51.

  18. Пилипів І., Стояновська Л. Львівське Успенське братство – захисник православної віри в другій половині XVI і XVII ст. / І. Пилипів, Л. Стояновська // Історія релігій в Україні ׃ праці Х-ї Міжнародної наукової конференції. – Львів : Логос, 2000. – Книга І. – С. 302 – 305.

  19. Правда про унію : док. і матеріали. – 2-ге вид., доповн. – Львів : Каменяр, 1968. – 423 с.

  20. Росович В. [Галан Я.О.] Що таке унія / Я.О. Галан. – Львів : Вільна Україна, 1947. – 45 с.

  21. Скочиляс І. Галицька (Львівська) єпархія ХІІ – XVIII століть: організаційна структура та правовий статус / І. Скочиляс. – Львів : Вид-во УКУ, 2010. – 831 с.

  22. Фіголь В. Церковні братства Галицької гр.-кат. Провінції у XVIII ст. / В. Фіголь // Богословія. – 1937. – XV. – С. 91 – 101, 243 – 252 ; 1938. – XVI. – С. 31 – 39, 137 – 157, 215 – 232.

  23. Франко І. Дві унії (Образок з історії Русі прикінці XVI віку) / І. Франко // Франко І. Зібр. творів : у 50-ти т. / І. Франко. – К. : Наукова думка, 1985. – Т. 46, кн. 1. – С. 583 – 587.

  24. Франко І. До істориї церковних братств на Галицькій Руси / І. Франко // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – 1898. – Т. ХХІ. – С. 1 – 5.

  25. Франко І. Иоанн Вишенский (Новые данные для оценки его литературной и общественной деятельности) / І. Франко // Франко І. Зібр. творів : у 50 т. / І. Франко. – К. : Наук. думка, 1980. – Т. 27. – С. 318 – 325.

  26. Франко І. Иосиф Шумлянский последний правосланый епископ и его “Метрика” / І. Франко // Франко І. Зібр. творів : у 50-ти т. / І. Франко. – К. : Наукова думка, 1986. – Т. 46, кн. 2. – С. 43 – 84.

  27. Франко І. Іван Вишенський, його час і письменницька діяль-ність / І. Франко // Франко І. Зібр. творів : у 50-ти т. / І. Франко. – К. : Наукова думка, 1980. – Т. 28. – С. 260 – 277.

  28. Франко І. Йосиф Шумлянський, львівський єпископ 1668 – 1708 рр., і заведення унії в Галичині / І. Франко // Франко І. Зібр. творів : у 50-ти т. / І. Франко. – К. : Наукова думка, 1986. – Т. 47. – С. 143 – 157.

  29. Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. / І. Франко // Франко І. Зібр. творів : у 50-ти т. / І. Франко. – К. : Наукова думка, 1984. – Т. 41. – С. 194 – 469.

  30. Шараневич И. Иосиф Шумлянский, русский епископ Львов-ский от 1667 до 1708 г. / И. Шараневич // Временник Ставропигийского института с месяцесловом на год обыкновенный 1897. – Львов, 1896. – С. 150 – 165.

  31. Шустова Ю.Э. Документы Львовского Успенского ставропигий-ского братства (1586 – 1788). Источниковедческое исследование / Ю.Э. Шустова. – М. : Рукописные памятники Древней Руси, 2009. – 648., ил. – (Россия и Христианский Восток. Библиотека; Вып. 8).

  32. Andrusiak M. Józef Szumlański, pierwszy biskup unicki Lwowski (1667 – 1708). Zarys biograficzny / M. Andrusiak. – Lwów : Towarzystwo Naukowe, 1934. – 212 s.

  33. Zubrycki D. Kronika miasta Lwowa / D. Zubrycki. – Lwów, 1844. – 496 s.

  34. Zubrycki D. Historyczne badania o drukarniach rusko-slowiańskich w Galicyi / D. Zubrycki. – Lwów, 1836. – 90 s.


Била Светлана. Процесс перехода к унии Львовской Ставропигии в украинской историографии. В статье проанализи-рован научный вклад украинской историографии ХІХ – начала ХХ вв. по проблеме перехода к унии Львовского Успенского братства. Показаны основные достижения и тенденции в анализе темы, обнаружены инновационные концепции. Утверждается, что труды исследователей ХІХ в. страдают односторонностью, ярко выраженным конфессиональным подходом, однако игнорировать их не следует, потому что они содержат значительный факто-логический материал.

Ключевые слова: братство, Ставропигия, уния, историография.
Bila Svitlana. The process of transition to the Lviv Stauropegic Union in the Ukrainian historiography. The article analyzes the scientific contribution of the Ukrainian historiography from the 19th to early 20th centuries concerning the problem of transition to the union of the Lviv Uspensky brotherhood. The essential achievements and tendencies are shown in the theme analysis. The innovating concepts are found. It is approved that the scientific works of the researchers of the 20th century suffer from the narrowness and a clearly expressed confessional approach, but we shouldn’t ignore them because they contain a significant factual material.

Key words: brotherhood, Stauropegic, Union, historiography.



УДК 37.018.2. “1941(470-13)”

В 55
Сергій ВИШНЕВСЬКИЙ
ДІЯЛЬНІСТЬ НАВЧАЛЬНИХ,

СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ТА ВИХОВНИХ ЗАКЛАДІВ

У м. ЄВПАТОРІЯ В РОКИ НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ КРИМУ (1941 1944 рр.)
Стаття присвячена аналізу стану освіти у м. Євпаторія в роки німецької окупації Криму (1941 – 1944 рр.). Розглянуто діяльність основних освітніх і професійних закладів у Євпаторії та селах району. Приділено увагу законодавчій основі функціо-нування навчальних закладів та учительським конференціям, які проходили з ініціативи та під контролем окупаційної влади.

Ключові слова: Генеральна округа, школа, відділ освіти, окупація, нарада.
Постановка проблеми. Трепетне ставлення до освіти з давніх-давен характеризувало український народ. Саме на нашій землі за часів Київської Русі виникли перші у Європі школи, а згодом і престижні вищі навчальні заклади. Недарма Кобзар українського народу Т. Шевченко свого часу говорив׃ “Учітеся, брати мої, думайте, читайте”. Ці слова стали пророчими й отримали новий сенс під час процесу згуртування української нації.

Перша половина ХХ ст. була переповнена трагічними сторінками українського народу, чи не найстрашнішим у цьому історичному буревію стало нищення радянською владою україн-ської мови, національної школи.

Розуміючи значимість освіти для народу, яке не втратило своєї актуальності у роки Великої Вітчизняної війни, а саме під час окупації Кримського півострова німецькими військами.
© Вишневський Сергій, 2014

Українські дослідники-науковці повинні неупереджено досліджувати сторінки вітчизняної історії, які раніше через закритість для пересічного дослідника матеріалу залишалися не вивченими. До таких тем належить стан освіти у Генеральній окрузі Таврія. Саме тому особливого значення набуває вивчення та критичний підхід до висвітлення цих подій архівними доку-ментами, а також окупаційними газетами, які виходили для місцевого населення в генеральній окрузі, зокрема у Євпаторії.



Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчує, що у сучасній українській та зарубіжній історіографії нині не існує єдиного погляду щодо історичних подій та явищ, які відбувалися на окупованій території України в роки радянсько-німецької війни, зокрема розвитку освіти на окупованих територіях, хоча проблема стала предметом дослідження багатьох учених. Зокрема, Б. Єржаб-кова у монографії “Шкільна справа та шкільна політика в рейхс-комісаріаті “Україна” розглядає шкільну освіту в Рейхскомісаріаті Україна як складову частину пропагандистської політики окупаційної влади [8]; М. Коваль у праці “Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939 – 1945 рр.)” дос-ліджує культурно-освітнє життя та становище інтелігенції, у тому числі й викладачів навчальних закладів у роки нацистської окупації України [10]; О. Черкасов у нарисах “Окупація Одесси. Рік 1943” [19] вивчає стан розвитку культури, зокрема освіти, на окупованих Румунією територіях південної України.

Водночас проблема діяльності закладів освіти на території південної України, зокрема Криму, в роки німецької окупації потребує подальшого дослідження.



Мета статті – характеристика діяльності закладів освіти на окупованій території України, зокрема у м. Євпаторія, в роки Великої Вітчизняної війни (1941 – 1944 рр.).

Освіті окупаційна влада приділяла найбільше уваги, оскільки саме ця галузь суспільного життя найбільш політизована та ідеологізована. За допомогою освіти окупанти намагалися впровадити у свідомість підростаючого покоління націонал-соціалістичну ідеологію та викорінити радянську свідомість.

Розбудову закладів освіти окупаційна влада розпочала із створення спеціалізованих шкіл, випускники яких мали освоїти професії, які потребував ринок праці Німеччини. Газета “Євпа-торійські відомості” дає відомості про ремісничу школу в Євпа-торії, яка відкрилася 1 квітня 1942 р. Школа готувала шляхо-виків, мулярів, пічників, штукатурів, малярів, теслярів, столярів, слюсарів, сантехніків та електромонтерів. Курс навчання становив 6 місяців, оплата – 30 рублів на місяць. У школу приймалися особи чоловічої статті від 14 до18 років, що мали закінчені чотири класи. Прийом заяв проводився у колишній середній школі № 2 [7, 4].

1 вересня 1942 р. в Євпаторії відкрилися середні та початкові школи (російські і татарські). З самого початку окупаційна влада розділила учнів за національною ознакою, що мало сприяти роз’єднанню місцевого населення.

Того ж дня у міському театрі пройшло урочисте засідання, яке присвячувалося початку навчального року. Театр пере-повнили учні, батьки, вчителі та представники євпаторійської громадськості. У своїй промові комендант, капітан Віллерт, вказав на недостатність місцевих заходів у налагодженні нормаль-ного життя, підкреслив, що ніякі труднощі не зможуть пере-шкодити німецькій владі виконати основну задачу׃ викорінити більшовизм і “повести” людей до упорядкованого життя. Мета цієї політики, як показала історія, полягала у вихованні молоді. Відповідальність покладалася на вчителів: вони зобов’язані були розвивати любов до тієї країни, яка за сприяння німецької влади мала стати батьківщиною для підростаючого покоління [17, 1].

У кожній зі шкіл, що розпочали свою роботу 1 вересня 1942 р., функціонували перші чотири класи. Шкільна освіта оголошувалася безкоштовною. Обидві школи повністю укомплекто-вувалися учнями та вчителями. Перевага віддавалася літнім педагогам, які здобули освіту ще за часів Російської імперії, а також тим вчителям, які мали конфлікти та проблеми з радян-ською владою.

14 жовтня 1942 р. місцева газета “Євпаторійські відомості” опублікувала заклик місцевих органів влади, за яким усі діти віком від 7 до 11 років мали бути записані до шкіл. Прийом заяв проводився щоденно, крім неділі, у відділі освіти міської управи. За ухилення батьків від навчання дітей застосовувалися грошові штрафи [12, 4].

Газета “Євпаторійські відомості” у номері від 29 травня 1943 р. висвітлила першу нараду, присвячену питанням виховання молоді, яка відбулася в середу 26 травня 1943 р. за пропозицією євпаторійського міського відділу пропаганди. На початку наради до вчителів звернувся з промовою начальник відділу Мілледер, доповідь якого присвячена місії Німеччини у боротьбі з комунізмом на теренах СРСР. Далі слово взяв заступник начальника відділу пропаганди Шарнке. Його доповідь, присвячена завданням вихо-вання і перевиховання молоді, транслювалася міською трансля-ційною мережею. Учителі наприкінці наради висловили впевне-ність у тому, що спільна робота школи та відділу пропаганди приведе до бажаного результату – “до звільнення молоді від духовного ярма більшовизму” [16, 2].

Дуже важливим аспектом у функціонуванні шкільної політики мало видання розпорядження “Про обов’язкову освіту”, опублі-коване в газеті “Звільнення” від 10 липня 1943 р. Необхідно відзначити, що це було не наказом місцевої окупаційної влади, а розпорядженням командувача військами Криму, за яким наказу-валося, що: 1) відвідування перших чотирьох класів (початкових) народної школи є обов’язковим. Ця обов’язкова освіта починалося для всіх дітей з восьмирічного віку; 2) учні, які після закінчення чотирьох класів залишалися в школі для продовження навчання в наступних, старших, класах могли під час навчального року залишати заклад тільки з дозволу керівництва школи. Цей пункт документа поширювався й на тих, хто навчався у промислових, сільськогосподарських, лісових і в інших професійних школах, а також на різних курсах, заснованих для спеціального навчання дівчат і жінок домашньому господарству, швейній справі, гігієні. Заборонялося самовільне залишення навчального закладу під час навчального року або упродовж навчання на курсах; 3) батьки або опікуни відповідали за виховання і дотримання дітьми правил відвідування школи. Стосовно осіб, що порушували це розпо-рядження, вживалися заходи адміністративного стягнення [11, 2].

Міська управа, своєю чергою, пропонувала всім батькам в обов’язковому порядку зареєструвати в найближчій школі дітей шкільного віку від 8 до 14 років. Реєстрація здійснювалася з 15 до 31 липня 1943 р. у народних російських школах: на Привозній площі, на вул. Німецькій, 38 і у пров. Громадянському, 2, а також у середній російській школі на вул. Шкільній, 2.

Реєстрація дітей-татар відбувалася в татарській неповній середній школі на вул. Прольотній, 6 і в татарській народній школі на вул. Базарній, 28. У татарській неповній середній школі проводився прийом у 8-й клас.

З 15 до 18 серпня 1943 р. відділом пропаганди проведена ще одна велика конференція вчителів районних і міських шкіл у приміщенні кінотеатру. Так, на відкриття конференції прибув комендант Євпаторії майор Віллерт і звернувся до вчителів із промовою, головна думка якої зводилася до однієї з головних завдань німецької армії в Криму – відкриття шкіл, що відбулося в 1942 р., а отже, діти отримали можливість вчитися. Він висловив думку, що необхідно замінити “більшовицьку систему руйнації і хаосу німецьким світоглядом відновлення культури, збереження і розвитку вищих духовних цінностей народу”. Віллерт також підкреслив факт, в якому висловив занепокоєння німецького командування через близькість фронту, а також зазначив роль німецької армії у веденні “титанічної боротьби проти світового ворога”. Він акцентував свою увагу на тому, що коли відбудеться глибоке знайомство з багатством думки націонал-соціалістичної держави, викладачі та їхні учні усвідомлять, що тільки “цим шляхом піде відродження Європи, звільненої від більшовицького ярма і здійснення мирного співжиття всіх народів в майбутньому”.

Особливий керівник відділу пропаганди Шарнке, підводячи підсумки конференції, відзначив, що вона скликана необхідністю знайомства з потребами і побажаннями вчителів, та наголосив, що німецьке командування та відділ пропаганди і надалі буде продовжувати роботу серед молоді [18, 1].

У листопаді 1943 р. відкрилася сільськогосподарська школа у селі Чаботарка Сакського району. Від вступників вимагали закінчення 4 – 5 класів середньої школи і пройдену сільсько-господарську практику. Вік вступників мав становив 15 років. Прохання про прийом до школи подавалися районним началь-ником сільського господарства [14, 4].

Розглядаючи районну освітню систему, в Євпаторійському районі налічувалося на 27 березня 1943 р. 33 початкові школи, які обслуговували 50 населених пунктів. У цих школах навчалося 1 083 учнів. Щодо організованості та якості викладання, то вирізнялася Отар-Мойнакська, Сокуркуйська та Айсабайская школи [4, 2].

Що стосується міських шкіл, то газета “Євпаторійські відомості”, а згодом газета “Визволення”, постійно стежила за навчальною діяльністю шкіл Євпаторії та висвітлювала їх роботу. Так, 3 травня 1943 р. у школах міста розпочався останній етап занять перед іспитами. Курс навчальної програми майже з усіх дисциплін до того часу вже закінчили, і весь травень використо-вувався для повторення вивченого матеріалу. У червні почалися іспити у всіх класах школи, за винятком 1 – 3 класів. За роз-порядженням завідувача відділом народної освіти, екзаменаційні білети затверджувалися до 15 травня. Екзаменаційні білети для 4 – 9 класів затверджувалися директором школи, а для 10-го класу остаточно затверджувалися у відділі народної освіти [5, 4].

2 червня 1943 р. поширювалося розпорядження німецької військової влади, згідно з яким навчальний рік в міських школах закінчувався 15 липня. З 15 липня до 31 серпня тривали літні канікули [2, 4]. Виходячи з цих термінів, міський відділ освіти запропонував школам закінчити проходження і повторення програм-ного матеріалу до 20 червня. До 10 червня 1943 р. адміністрація кожної школи повинна не тільки ознайомити викладачів з інструкцією про проведення іспитів, а й перевірити як педагоги втілили інструкцію в життя. Ознайомлення учнів із інструкцією тривало до 7 червня 1943 р. Розклад іспитів складався до 7 червня і надсилався у відділ освіти для узгодження. Екзаменаційні білети розроблялися до 4 червня, а затверджувалися 10 червня. Такі ж терміни залишалися для розробки та затвердження текстів письмових робіт. Іспити оформлялися протоколами за такою формою:




Прізвище, ім’я учня

Оцінка

Примітка












У протоколах за 10, 7 і 4 класи вказувався і номер білета, за яким учень відповідав на іспиті. У кожному протоколі підбивалися підсумки, вказувалася дата, коли проведено іспит, предмет, прізвища викладачів і асистентів, які й підписували протокол. Усі документи з проведення іспитів зберігалися у школі. Навчальний рік мав закінчитися шкільним і загально-міським святом [9, 2].

12 червня 1943 закінчилася четверта чверть. Редактор “Євпаторійських відомостей” зробив для учнів старших класів середньої російської школи доповідь на тему “З минулого Німеччини”. У ній стисло і у доступній формі для учнів були охарактеризовані такі моменти: епоха і особистість Фрідріха Великого, період “Бурі і натиску” в німецькій літературі, діяльність Ґете і Шиллера. Доповідач підкреслив обставини, пов’язані з підйомом національного почуття німецького народу, і звернув увагу на основне питання у “Фаусті” Ґете – про завдання людського життя і людське щастя [3, 2].

16 червня 1943 були проведені перші іспити у 10 класах, що розпочалися з письмового іспиту з алгебри, який, як заявив завідувач відділом народної освіти Борбицький, показав прекрасні результати та серйозну роботу під час навчального року як викладачів, так і самих учнів [13, 2].

Також відзначено, що іспити у 10 класах російської середньої школи пройшли успішно. На усних випробуваннях з алгебри, геометрії та тригонометрії учні давали вдумливі відповіді на всі питання. На письмовому іспиті з літератури більшість учнів вибрало з трьох запропонованих тему “Чехов як новеліст”, і у письмових роботах показали детальне знайомство з його творами та критичною літературою його творчості.

Крім іспитів учні та педагогічний колектив займалися підготовкою вечора випускників. У середній школі, за повідом-ленням газети “Євпаторійські відомості” від 30 червня 1943 р., ішла жвава підготовка до вечора-концерту, присвяченого випуску учнів, які закінчують 10 класи. Уся концертна програма вико-нувалася винятково учнями. Вечір відбувся 6 липня 1943 р. у приміщенні школи. На нього було розіслано більше 200 запрошень [1, 4].

Після закінчення навчального року міський відділ освіти провів нараду вчителів євпаторійської російської середньої школи, яка підвела підсумки минулого навчального року та окреслила план роботи в наступному навчальному році. Директор школи підкреслив високу успішність учнів, яка за результатами навчального року склала близько 90%, а на випускних і перехідних випробу-ваннях школярі показали високу якість знань. Відповіді більшості учнів оцінені були у “4” і “5”. Такий високий відсоток успішності, при відсутності достатньої кількості підручників, допоміжної літера-тури, висококваліфікованих вчителів, свідчить про завищення оцінок та несправжні показники успішності школярів.

Школярі брали також участь у громадській роботі. За свою участь у полюванні на гризунів-шкідників, організованому німець-ким командуванням, школярі отримали подяку від міської управи.

У літній час вчителі школи зобов’язувалися консультувати школярів, перехідні іспити яких були відкладені на осінь. Крім ремонту навчальних посібників у період літніх канікул також тривав ремонт шкільних будівель силами будівельної бригади євпаторійської управи. Проводився ремонт дахів і печей.

На самому початку навчального 1943 р. дирекція російської середньої школи підбила підсумки роботи учнів у громадах і на державних маєтках в літній період під час допомоги у зборі врожаю. Усього було зайнято на полях 104 школяра, які виробили 2 703 трудодні [15, 4].

Важливим фактом як для батьків, так і для учнів стало отримання нового підручника для учнів другого року навчання. Підручник був створений у Сімферополі відділом Культури та складений за дорадянськими навчальними книгами Ушинського, Толстого, Тихомирова, Флерова. Особливу увагу підручник приділяв розвитку релігійного почуття.

Крім шкільної освіти було організовано також навчання для всіх бажаючих міста різного віку, статі і національної приналежності, які могли пройти курси німецької мови, що працювали з 25 березня 1942 р. і охоплювали понад 200 слухачів. Працювали курси в 2 зміни – з 14 до 18 години у приміщенні колишньої середньої школи № 2. Залежно від ступеня своєї підготовки слухачі розподілялися на групи. Плата за навчання становила 30 рублів на місяць [7, 4].

Дошкільна освіта у м. Євпаторії представлена єдиним дитячим садком, який розпочав свою роботу 26 червня 1942 р. Під садок виділили три корпуси. Його відвідувало близько 150 дітей. До квітня 1943 р. кількість дітей у дитячому садку зросла до 350 осіб. До нього здебільшого приймалися діти за направленням із відділу піклування та діти, матері яких були зайняті роботою в громадських установах. За обслуговування кожної дитини батьки щомісяця платили 40 рублів.

Тут перебували діти віком від двох місяців до 8 років, їх розподіляли на 10 вікових груп: 3 ясельних і 7 дошкільних. Кожна група мала виховательку і няню. За дітьми спостерігав лікар і медична сестра. Щодня діти отримували сніданок, обід та вечерю [6, 4].

26 червня 1943 дитячий садок відсвяткував першу річницю існування, яке не залишила без уваги редакція газети “Євпа-торійські відомості”. Святкові заходи передбачали проведення дитячого ранку, програму якого підготували працівники закладу. Пісні, музика, танці і декламація вихованців віком від 5 до 8 років викликали схвалення присутніх. Ранок також відвідали комендант Євпаторії разом з представниками німецького команду-вання, міським головою та завідувачем відділом народної освіти [1, 4].

Висновки. Отже, діяльність усіх навчальних закладів, що функціонували в м. Євпаторія та районі, була спрямована на викорінення у місцевого населення національної самосвідомості, культури та традиції. Система освіти повністю контролювалася директивами німецького штабу пропаганди у Криму, який роз-міщувався у Сімферополі. Головне завдання спеціалізованих навчальних закладів полягало у наданні молоді основ різно-манітних професій та подальше їх використання на примусових роботах у Німеччині.

Перспективним напрямом подальшого дослідження проблеми є вивчення діяльності різноманітних курсів, на яких навчали робочих спеціальностей на територіях південної України, окупованих німецькими та румунськими військами.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал