Віолета Городиська, Микола Пантюк, Валерія Міляєва Педагогіка та психологія вищої школи




Сторінка9/15
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   15
Тема 6. Контроль і оцінювання знань студентів
План
1. Поняття про діагностику навчання та її елементи: контроль, перевірку, оцінювання, накопичення статистичних даних, їх аналіз, виявлення динаміки, тенденції прогнозування подальшого розвитку подій.
2. Контроль знань студентів, його значення та функції (навчальна або освітня, розвиваюча, організаційна, повторювальна, узагальнююча, закріплююча, контролююча, керівна, виховна). Загальнопедагогічні та дидактичні вимоги до контролю. Зв’язок контролю з іншими ланками процесу навчання: вивченням і осмисленням нового матеріалу, його закріпленням і використанням у практичній діяльності. Функції контролю
(спеціальні та загальні).
3. Критерії оцінки знань.
4. Види й методи обліку успішності.
5. Національна шкала оцінювання. Європейська кредитно-трансферна та система накопичення – ECTS.
Діагностика – це з’ясування умов і обставин, у яких протікає процес навчання; отримання чіткого уявлення про ті причини, які сприяють чи перешкоджають досягненню накреслених результатів. Як бачимо, у діагностику вкладається більш широкий і глибокий смисл: вона розглядає результати у тісному зв’язку з шляхами і способами їх досягнення. Крім традиційних контролю, перевірки, оцінки знань і умінь, діагностика включає
їх аналіз, виявлення динаміки, тенденцій, прогнозування подальшого розвитку результатів навчальної діяльності.
На сучасному етапі розвитку вітчизняної вищої школи та її інтеграції в
європейський освітній простір особливої актуальності набуває проблема
діагностики навчальних досягнень студентів [5, С. 157 – 158]. Це

173 пояснюється тим, що значення педагогічної діагностики у ВНЗ у зв’язку з переходом на кредитно-модульну систему навчання істотно змінилося.
В умовах кредитно-модульної системи навчання педагогічна діагностика виконує роль контрольно-оціночного інструмента, а така функція як корекція знань поступово відходить на другий план. Результати використаних викладачем вищої школи методів та процедур діагностики спрямовують на подальше проектування навчального процесу, ніж на корекцію знань студентів. Це пояснюється дією об’єктивних та суб’єктивних чинників. До об’єктивних можна віднести, зокрема, кількість навчальних годин, відведених на вивчення конкретної дисципліни, а до суб’єктивних – пошук ефективних способів проведення підсумкового контролю (екзаменів та заліків)
[4; 9; 12; 15].
Більш конкретну і прикладну суть педагогічної діагностики розкриває
А. К. Маркова. Вона визначає педагогічну діагностику як сукупність прийомів контролю й оцінювання, що спрямовані на розв’язання завдань оптимізації навчального процесу, диференціації, а також удосконалення освітніх програм і методів педагогічного впливу [7].
Дослідниками сьогодення пропонується декілька варіантів проведення
іспитів: іспит – “автомат” (для студентів, які протягом вивчення навчальної дисципліни заявили про себе творчою, систематичною та результативною роботою); іспит-дискусія (контролює вміння розв’язувати професійні проблеми, однак не може охопити весь зміст навчального матеріалу з навчальної дисципліни); публічний іспит (захист кваліфікаційної чи дипломної роботи); виїзний іспит (використовується у педагогічних ВНЗ, оскільки проводиться під проходженням студентом педагогічної практики);
колективний” екзамен (перевіряє вміння вирішувати професійну задачу, організуючи колективну творчу діяльність); трьохрівневий іспит
(складається з трьох завдань різної складності) [2, С. 82 – 86].
Виходячи з вище перерахованих способів проведення іспитів у сучасному вищому навчальному закладі в умовах кредитно-модульної

174 системи навчання, останній варіант вважається найбільш оптимальним як для студентів, так і для викладачів. Структура такого іспиту складається з виконання завдань трьох рівнів складності. Перший рівень перевіряє базові знання студентів, вимагає від студентів точного, логічного відтворення знань
(основні поняття, факти та ін.). Таких питань, на думку дослідника, повинно бути не більше 10 – 12, відповідь студентів проводиться без додаткової підготовки. Екзаменаційні завдання другого рівня складності містять проблеми, розв’язання яких вимагає від студентів самостійності мислення, використання здобутих знань на практиці та ін.
Завдання третього рівня – це творчі завдання, виконання яких вимагає від студентів “…нестандартного інтегративного підходу, створює ситуацію
інтелектуального утруднення, перевіряє оригінальність і асоціативність мислення студента” [2, С. 84].
На сучасному етапі модернізації вищої освіти, а саме по завершенні вивчення навчальної дисципліни студенти складають іспит у вигляді виконання тестових завдань. Тест розглядається як необхідний і об’єктивний метод педагогічної діагностики рівня навчальних досягнень студентів.
Складання тестових завдань вимагає чіткої постановки цілей (знати, розуміти, застосовувати, аналіз, синтез та оцінка).
Виділяють такі основні види тестових завдань: традиційні запитання
(або мікротвір), які вимагають від студента достатньо ґрунтовної й повної відповіді; завдання з короткими відповідями, із пропусками й на доповнення; альтернативні завдання; завдання на вибір відповіді та завдання на встановлення зв’язку.
Коротко зупинимося на характеристиці кожного з перерахованих
видів тестових завдань.
Традиційні запитання з розгорнутими відповідями (мікротвір) дозволяють перевірити всі категорії когнітивної галузі (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка).

175
Використання у тестових матеріалах завдань із короткими відповідями,
із пропусками й на доповнення дозволяє перевірити знання (фактичний матеріал), розуміння, застосування знань за зразком і без нього, дозволяє певним чином діагностувати знання, розуміння й застосування навчального матеріалу, але більш високі рівні засвоєння за їх допомогою перевірити складно.
Альтернативні форми завдань дозволяють викладачеві перевірити знання студентами фактичного матеріалу й забезпечують легкість в оцінюванні. Недоліками цих тестових завдань можна назвати їх ненадійність, оскільки вони містять підказку, ймовірність вгадування вірної відповіді складає ½ (при використанні таких завдань для надійності слід збільшувати
їх кількість у тесті), а також викладачеві у деяких випадках складно підібрати твердження, на які студенти можуть відповісти визначено.
Завдання на вибір відповіді дозволяють перевірити всі категорії когнітивної галузі (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка).
Недоліком використання цих тестових завдань вважають те, що вони не дозволяють прослідкувати логіку відповіді студента.
Завдання на встановлення зв’язку дозволяють перевірити всі категорії когнітивної галузі (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка).
Суттєвим недоліком цих завдань можна назвати складність перевірки відповідей [3, С. 146 – 151].
Таким чином, різноманітність видів тестових завдань дозволяє викладачеві у відповідності із поставленими навчальними цілями складати тест, що надає можливість продіагностувати навчальні досягнення студентів.
При складанні тестів необхідно також пам’ятати про їх валідність, надійність та об’єктивність.
Використання тестів у навчальному процесі ВНЗ переслідує не скільки мету своєчасної корекції, виходячи зі суті педагогічної діагностики, скільки контрольно-оціночне з’ясування рівня знань студентів. Тому, застосування

176 діагностичного підходу в процесі розробки критеріально-орієнтовного тесту
є необхідним.
Тест повинен забезпечувати діагностичний обернений зв’язок між студентом і викладачем.
У методиці розроблення засобів діагностики якості вищої освіти використовують такі групи навчальних елементів: поняття, явища, відношення, алгоритми та рівні сформованості знань щодо змісту навчальних компонентів:
ознайомлювально-орієнтовний,
понятійно-аналітичний,
продуктивно-синтетичний. Необхідно самостійно здійснити їх аналіз.
Отже, педагогічна діагностика посідає одне з провідних місць в навчальному процесі закладу вищої освіти. На сучасному етапі розвитку національної системи вищої освіти проблема діагностики набуває актуальності, оскільки модульний підхід у побудові навчального процесу вимагає після кожного змістового модулю проведення діагностичного зрізу, що має на меті з’ясування реального рівня навчальних досягнень студентів.
Контроль знань студентів – це невід’ємна і важлива частина процесу навчання, відповідальний етап на шляху від незнання до знання, від неповного знання до більш точного і більш повного. Кожному викладачеві необхідно напрацювати таку систему контролю знань, щоб у цілому вона найкращим чином слугувала виконанню всіх його функцій.
Керуючи процесом навчання, викладач повинен не тільки повідомляти студентам певну інформацію або організовувати сприйняття цієї інформації з
інших джерел, але і повинен одночасно мати вичерпні відомості про те, як виконується ця робота, яка кількість і якість засвоюваних знань. І чим повніше будуть ці відомості, тим більше студентів буде охоплено ними, чим достатніший і своєчасний контроль, тим кваліфікованіше викладач зможе керувати процесом засвоєння навчального матеріалу. Здійснення принципу зворотного зв’язку є важливою умовою підвищення якості підготовки магістрів.

177
Функції контролю знань студентів. Система навчання у вищій школі
– багатогранний процес, який складається з цілого ряду взаємопов’язаних елементів. Серед них важливе місце посідає контроль знань, тобто організація зворотного зв’язку як засобу управління навчально-виховним процесом. Ця проблема особливо актуальна у наш час у зв’язку з тим, що вся система вищої освіти в Україні підлягає повній організаційній перебудові.
Посилення уваги до проблеми контролю занять викликано не тільки бажанням визначити ступінь підготовленості студентів, але і потягом до удосконалення всієї системи навчання. Перевірку і оцінку знань студентів виконують 9 функцій: (навчальна або освітня, розвиваюча, організаційна, повторювальна, узагальнююча, закріплююча, контролююча, керівна, виховна).
Навчальна функція. Перевірка і оцінка знань студентів за правильної
їх організації слугують не тільки цілям контролю, але і цілям навчання, вони завжди певною мірою залежать від педагогічної майстерності викладача, є навчальними і не можуть бути іншими.
Важливу роль у поповненні і удосконаленні знань відіграє процес підготовки студентів до заліків і екзаменів, заліку з контрольної роботи і захисту курсових робіт. При цьому ґрунтовно перероблюється весь фактичний матеріал даної науки, а не тільки якоїсь її частини. Підготовка до відповіді, викладення відповіді на папері, усні відповіді на поставлені викладачем запитання завжди пов’язані з напруженою розумовою діяльністю студента: зміст відповіді має бути старанно продуманим, необхідні знання для цього уважно відібрані, щоб викладач міг їх виміряти за різними параметрами, у тій чи іншій формі виражені. Перевірка знань тісно пов’язана з відтворенням і повторенням раніше вивченого, а це завжди ефективно допомагає їх удосконаленню.
Розвиваюча функція. Контроль знань студентів має багаті можливості розвитку особистості студента, формування пізнавальних здібностей і засвоєння прийомів розумової діяльності. Процес контролю знань ефективно

178 сприяє розвитку таких важливих якостей особистості, як самостійність мислення, багата і стійка пам’ять, виразна мова і т.д.
Організаційна функція. Контроль знань є важливим засобом організації систематичної повсякденної роботи студентів щодо засвоєння знань.
Набуті у процесі вивчення того чи іншого предмета знання студентові можуть здаватись правильними і досить повними, хоча насправді, об’єктивно, вони далеко не відповідають вимогам, які ставляться.
І тільки внаслідок перевірки і оцінки студент взнає, що він знає і чого не знає або знає недостатньо, що йому треба зробити для покращання якості знань. А це неминуче підводить студента до самостійних висновків про необхідність освоєння більш раціональних прийомів навчальної праці. При цьому немаловажне значення має усвідомлення позитивного досвіду навчальної роботи кращих студентів. На цій підставі студент вирішує, якою за змістом і методикою має бути його подальша навчальна робота, на що потрібно звертати більше уваги, що дуже суттєво впливає на подальше навчання.
Мета організаційної функції – заохочення регулярного відвідування лекцій, лабораторних і практичних занять, систематичного опрацювання навчального матеріалу. Контроль формує стосунки в студентському колективі. Заохоченням навчальної праці є справедлива його оцінка, яка приносить задоволення свідомістю виконаного обов’язку, що викликає зацікавленість дисципліною, яка вивчається, прагнення до систематичної роботи протягом семестру, навчального року.
Повторювальна функція. Велике значення для закріплення знань студентів має повторення пройденого матеріалу. Повторне буває двох видів: пасивне (повторне прочитування текстів) і активне (відтворення). Зрозуміло, що підготовка до виконання контрольних робіт, безпосередній самоконтроль студентів, тобто повторювальна функція контролю забезпечує умови для закріплення знань і підвищення якості навчання.

179
Повторення навчального матеріалу під час проведення контрольних заходів, розглядання виучуваного матеріалу з різних точок зору дозволяє здійснити узагальнюючу функцію контролю, розширити й поглибити студентів.
Важливу роль відіграє закріплююча функція контролю. Оскільки одним із завдань навчання є запам’ятовування, здійсненню якого значною мірою сприяє правильно організований контроль за міцністю й глибиною знань студентів.
Контролююча функція найбільш специфічна для усієї проблеми обліку знань. Вона дозволяє слідкувати за ходом і результатами навчальної роботи студентів. Ця функція здійснюється в трьох аспектах: контроль з боку викладача, взаємний контроль студентів і самоконтроль. Останній має надзвичайно велике значення. Психологи довели, що вдосконалення знань не відбувається навіть за багаторазових повторень, якщо студент не бачить – своїх недоліків, помилок, не може критично їх оцінити.
Успішність студентів – один із найважливіших показників навчання.
Вона дозволяє викладачу й студенту скласти уявлення про ступінь оволодіння навичками й уміннями на різних етапах навчання, а також порівнювати ефективність застосованих методів і засобів здійснення навчального процесу. Деякі фахівці не відрізняють контролюючу функцію від керівної.
Перевірка і оцінка знань – одна з форм державного контролю.
Показники контролю знань студентів є єдиною основою для судження про результати навчання, а отже для розв’язання таких важливих питань, як переведення на наступний курс, призначення стипендії, випуск із вузу і видача диплома. Дані про результати контролю знань студентів слугують основними показниками, за якими оцінюється робота не тільки окремих студентів і викладачів, але і цілих академічних груп, курсів, факультетів і вузів у цілому.

180
Керівна функція має за основу зворотній зв’язок, інформацію про засвоєння навчального матеріалу. Зворотній зв’язок може здійснюватись лише в тому випадку, коли, спираючись на одержані відомості про ступінь сприйняття й засвоєння деякого навчального матеріалу, буде здійснено педагогічний вплив, коректування, регулювання навчального процесу.
Виховна функція контролю полягає у вихованні почуття відповідальності студентів за навчання, дисципліну розумової працї усвідомлення важливості контролю знань. Перевірка й оцінка знань перший і найважливіший вид державної оцінки роботи студентів. Результат його
індивідуальних зусиль у цьому випадку стають предметом громадської оцінки, а це завжди впливає на емоційну сферу особистості. Правильно організована перевірка й оцінка знань студентів – хороший засіб виховання таких рис особистості студента, як: почуття відповідальності за доручену справу та її результати, волі, зацікавленості наукою. Тому перевірка і оцінка знань завжди мають хвилюючий момент у житті студента і залишають глибокий слід у його психіці.
Таким чином, виконуючи контролюючу і освітню функції, перевірка і оцінка знань одночасно є найважливішим засобом виховання, важливим фактором морального виховання.
Виховна функція. Акт перевірки і оцінки знань – перший і самий важливий вид громадської оцінки студента. Результати його індивідуальних зусиль з опанування знань у цьому випадку стають предметом громадської думки і оцінки, що завжди глибоко торкає емоційну сферу особистості. Тому перевірка і оцінка знань завжди мають хвилюючий момент у житті студента і залишають глибокий слід у його психіці.
Діючи на моральний стан студента, правильно поставлена перевірка і оцінка є потужним засобом формування суспільно-ціннісних якостей особистості: чесного ставлення і дисципліни до праці, почуття відповідальності за результати навчальної діяльності, волі, характеру. Таким чином, виконуючи контрольну і освітню функції, перевірка і оцінка знань

181 одночасно є найважливішим засобом виховання, важливим фактором морального виховання.
Контроль знань – це серйозний стимул досягнення нових успіхів.
Виконуючи контрольні завдання, студент звітується не лише перед викладачем, але й перед колективом, який має на нього великий моральний вплив. Уся система контролю формує громадську думку колективу. Тому в студентів потрібно виробити ставлення до контролю як до однієї із найважливіших навчальних і виховних форм навчальної роботи.
Контроль якості навчальної роботи студентів повинен бути:
плановим, тобто здійснюватись у повній відповідності з ходом навчально-виховного процесу та навчальним планом;
систематичним, тобто відповідати графікам міжсесійного контролю та розкладу курсових іспитів, що дозволяє виявити рівень оволодіння студентами знаннями та навичками й стимулювати їх самостійну роботу;
об’єктивним, що дозволяє дати науково обгрунтовану оцінку успіхів
і недоліків навчальної роботи студентів;
економним, щоб не забирати багато часу в викладачів і студентів і в той же час забезпечувати аналіз роботи та її об’єктивну оцінку за порівняно невеликий строк;
простим, щоб для його здійснення не вимагались складні приладдя, а при використанні технічних засобів – спеціальна підготовка, що виходить за рівень, доступний кожному педагогу-практику чи студенту;
наочним, щоб його результати легко сприймалися як викладачами, так і студентами.
Усі названі вимоги становлять організаційну структуру контролю й обліку засвоєння навчального матеріалу студентами вузу. Існують також і
дидактичні вимоги до контролю, якими має керуватися викладач вищої
школи, а саме:
систематичність: перевірка й оцінка знань студентів повиц, здійснюватись у безпосередньому поєднанні з усім процесом навчанм

182 проводитись послідовно, ритмічно, з поступовим ускладненням завдав, змісту й методики обліку;
індивідуальність: викладач намагається дати глибоку й справедли оцінку успіхів кожного студента;
диференціювання: встановлення кількісних та якісних відмінностей знаннях, уміннях та навичках студентів на момент перевірки;
цілеспрямованість: нерозривність елементів системи навчання виховання студентів, мета якої полягає в підвищенні усіма можливий заходами рівня підготовки майбутніх фахівців;
об’єктивність: кожна кількісна оцінка повинна відповідати фактичному рівню знань студентів на даному етапі навчання.
Критерії оцінки знань.
Важливою морально-психологічною рисою доцільності контролю знань студентів завжди була єдність вимог: один і той же рівень знання повинен оцінюватись різними викладачами однаково. Основою єдності вимог
є певна система загальних критеріїв оцінки засвоєння навчального матеріалу.
Перший критерій вимагає, щоб викладач чи екзаменатор визначив глибину розуміння студентом одержаних знань, їх повноту. Відомо, що глибина розуміння навчального матеріалу відбивається не в детальному переказі тексту підручника чи конспекта, а в правильності аргументацій основних положень, у розкритті самого істотного й визначального: зверненнях до першоджерел, рекомендованих для читання. Досвідчений педагог досить легко визначає цю якість знань, одразу помічає рівень міркувань студента. Швидко одержані знання, як-небудь прослухані лекії,
“переглянутий” підручник ніколи не забезпечують глибини знань. Це проявляється на екзаменах чи заліках, а також під час спілкування зі студентами на практичних і семінарських заняттях.
Другий критерій тісно пов’язаний з першим. Важливо не лише визначити глибину розуміння, але й з’ясувати рівень самостійності мислення студента. Навіть педагог-початківець може-відрізнити знання, здобуті лише

183 старанням, але сприйняті й засвоєні “на віру”, від знань глибоко осмислених, коли студент пропонує свій розв’язок, підхід, нове доведення, вдале порівняння. Наприклад, на семінарських заняттях із педагогіки студент вільно користується педагогічними термінами, поняттями стосовно своєї спеціальності, знаходить свої переконливі приклади й правильно їх обґрунтовує. Вдумливий студент пропонує свої шляхи розв’язання психолого-педагогічних проблем і завдань, у деяких випадках висловлює свої сумніви тощо.
Третій критерій пов’язаний із двома попередніми. Знання науки й життя невіддільні від світогляду й переконань фахівця. Світогляд студента опрацьовується, поглиблюється й оновлюється протягом усього терміну навчання головним чином за рахунок свідомого вивчення наук. У цьому й полягає єдність навчання й виховання студентів. Звичайно, знання – це ще не переконання й світогляд, їх неможливо виміряти з математичною точністю.
Іноді студент може продемонструвати на екзамені певні світоглядні положення, котрих сам не поділяє. Досвід показує, що коли викладач у процесі навчання та позааудиторної роботи добре вивчив студентів, користується їх довірою, то можна, впевнено сказати, що він легко може скласти уявлення про глибину їх переконань. У першу чергу таку можливість дають семінарські, практичні, лабораторні заняття, колоквіуми, консультації, педагогічна практика, де студент змушений від слів переходити до справ, конкретних педагогічних дій, які цілком характеризують переконання й світогляд студента.
Четвертим критерієм обліку знань, одержаних студентами педагогічного вузу, є їх ставлення до педагогічної практики. Знання повноцінні, якщо вони – відбивають реальні педагогічні явища, процеси спрямовані на їх покращання. Чітка педагогічна спрямованість знань і умінь, студентів має стати важливою ознакою українських педагогічних навчальних закладів. Зв’язок із життям, безперечно, мусить направляти думки студента

184 на виконання завдань суспільства, на розв’язання теоретичних й практичних завдань педагогічної науки.
П’ятий критерій логічно випливає із четвертого. Потрібно враховувати ступінь розвитку умінь і навичок студента. Педагогічна наука містить певне коло теоретичних питань, якими мусить оволодіти студент, спрямовувати комплекс умінь та навичок. Звичайно, що вони повинні стати предметом контролю й оцінки. Іноді уміння й навички служать основним об’єктом обліку (наприклад, на практикумах), рівень мисленнєвих умінь і навичок перевіряється також під час обліку теоретичних знань (екзамени, колоквіуми тощо).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал