Віолета Городиська, Микола Пантюк, Валерія Міляєва Педагогіка та психологія вищої школи



Pdf просмотр
Сторінка7/15
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15
Тема 5. Психолого-педагогічні основи підготовки та проведення
занять у вищій школі
План
1.
Особливості підготовки викладача до проведення аудиторного заняття.
2.
Використання раціональних шляхів управління пізнавальною діяльністю студентів у процесі проведення заняття

3.
Особливості підготовки до проведення лекційних занять.
4.
Особливості підготовки до проведення семінарських та практичних занять.
Перед викладачем завжди виникають питання пов'язані з підготовкою і
проведенням заняття, зокрема, йдеться про визначення мети, завдань заняття, вибір способів його реалізації, побудову структури тощо. Відповіді на подібні питання викладач може отримувати протягом всієї професійної діяльності. У матеріалі лекції ми виділимо лише ключові технологічні сторони педагогічної
майстерності викладача, необхідні при підготовці до заняття.
Майстерність викладача в першу чергу залежить від того, як він підготовлений до роведення заняття, як використовує постійно зростаючі можливості навчально-технічної бази. Викладач повинен систематично і цілеспрямовано працювати на своєю самоосвітою, збагачувати свій досвід новими методами роботи.
Дуже важливо від самого початку підготовки визначити мету і педагогічні завдання, які необхідно реалізувати на занятті. Мета включає в себе реалізацію виховних, освітніх і розвивальні завдань.
Виховні завдання спрямовані на формування у студентів основних світоглядних позицій, ідей, ознайомлення їх із суспільно-політичними подіями; їхня реалізація сприяє вихованню почуття патріотизму, колективізму, гуманізму та інших моральних якостей молодої людини.
Освітні завдання забезпечують оволодіння знаннями, уміннями і навичками у відповідності до вимог навчальних та робочих програм.

144
Розвивальні завдання передбачають розвиток у студентів умінь правильно сприймати й осмислювати отриману інформацію, виділяти головне, суттєве у явищах, процесах, які вивчаються; формування умінь долати труднощі у навчально-виховній діяльності, загартувати свою волю, розвивати
інтелектуальну, емоційно-вольову сфери.
Основний алгоритм підготовки й організації заняття є таким: визначення мети, аналіз змісту навчального матеріалу у відповідності до поставленої мети, формування завдань навчання, вибір найкращих для даного заняття умов, прийомів і методів навчання, чітка організація взаємодії викладача зі студентами, вибір типу заняття і його структури.
Окремим завданням підготовки до заняття є визначення його структури.
Структура заняття являє собою відображення послідовності й взаємозв'язку таких основних елементів: перевірка знань; вивчення нового та закріплення раніше вивченого матеріалу; контроль за ходом засвоєння; узагальнення вивченого матеріалу; постановка завдань для самостійної роботи. Структура заняття не повинна бути занадто шаблонною і стандартною. Послідовність основних елементів залежить від теми, специфіки змісту заняття, підготовленості студентів, особливостей логіки викладання матеріалу тощо.
На основі продуманої структури заняття викладач складає його план, дотримання якого забезпечує досягнення мети й виконання поставлених завдань.
При підготовці до заняття також необхідно передбачати розподіл часу на кожен його етап. Проте у ході заняття цей розподіл може бути відкорегований.
Все залежить від ситуації, яка складатиметься на занятті: підготовленості студентів, ступеня сприймання ними нових знань, емоційного настрою аудиторії тощо.
Отже, рекомендації викладачу щодо раціональної підготовки до заняття
(за Ю. Л. Львовим) можуть виглядати наступним чином:
■ вчитайся в розділ програми, який необхідно засвоїти на цьому занятті; вивчи матеріал цього розділу та питання теми;

145
■ сформулюй основну ідею заняття, давши відповідь на запитання, чого ти хочеш досягти в результаті його проведення;
■ подумки уяви студентську групу, проаналізуй психологію цієї групи, використовуючи мистецтво педагогічного перевтілення, намагайся визначити важелі впливу на мотивацію студентів щодо поставленої мети;
■ вибери зі всього арсеналу методичних прийомів найоптимальніші для даної теми і для даних слухачів;
■ порівняй вибрані прийоми зі своїми можливостями, змоделюй свої дії на даному занятті;
■ визначи структуру заняття і зафіксуй все знайдене в плані-конспекті;
■ приготуй наочні і навчальні посібники, не забудь підібрати, підготувати і перевірити справність технічних засобів навчання;
■ повтори вузлові елементи плану.
Використання раціональних шляхів управління пізнавальною діяльністю
студентів у процесі проведення заняття
.

Ефективність занять забезпечується використанням раціональних шляхів управління пізнавальною діяльністю і розумовим розвитком особистості. Майстерність управління пізнавальною діяльністю на занятті детермінується багатьма чинниками. Одним з найважливіших є вміння
викладача зробити заняття цікавим для студентів. Саме інтерес, як один з пізнавальних мотивів, позитивно впливає на розвиток пізнавальних процесів, а відповідно й на рівень знань, навичок та умінь студентів.
Розвитку пізнавальних інтересів слухачів, любові до предмета, до самого процесу інтелектуальної праці сприяє така організація навчання, при якій студенти активно діють, втягуються в процес самостійного пошуку й відкриття нових знань, розв'язують питання проблемного характеру.
Навчальна праця, як і будь-яка є цікавою тоді, коли вона різнопланова та різноманітна. Однотипна інформація і однотипні способи дій дуже швидко викликають втому. Для появи інтересу до занять необхідне усвідомлення потрібності, важливості, доцільності вивчення даного предмета в цілому і

146 окремих його розділів, зокрема. До того ж, чим більше новий матеріал пов'язаний із засвоєними раніше знаннями, тим він цікавіший для студентів.
Зв'язок того, що вивчається, з інтересами, які існували у слухачів раніше, також сприяє виникненню зацікавленості. Не дуже легкий і не дуже важкий матеріал не викликає інтересу. Навчання повинно бути важким, але посильним. Чим частіше оцінюється робота членів групи на заняттях, тим цікавіше їм працювати. Яскравість, емоційність навчального матеріалу, зацікавленість і щиристь самого викладача великою мірою впливають на ставленнядо студентів до заняття.
У процесі проведення заняття, крім таких основних форм, як лекція, практичне, семінарське заняття, самостійна робота, можуть бути використані й інші інтерактивні форми, такі як дискусія, диспут тощо.
Найбільш активно молоді люди беруть участь у заняттях, які носять
проблемний характер, на яких цікаво формулюються питання теми, ставляться завдання тощо. Суть проблемного викладення полягає у тому, що педагог не тільки повідомляє кінцеві висновки чогось наукового, але й показує процес розвитку істини, відтворює шлях якогось процесу. Проблемна побудова заняття вимагає від викладача глибоких знань суті питання, уміння співставляти, бачити причинно-наслідкові зв'язки та багато іншого.
З метою здійснення активізуючого, пошукового, проблемного навчання викладач готує систему питань і завдань. Питання повинні бути короткими, точними і визначеними. Вони не тільки стимулюють допитливість, самостійність думки, але й розвивають творчі здібності студентів, виховують у них організованість, дисциплінованність і високу культуру. Рекомендується на таких заняттях як можна менше задавати запитань, які вимагають механічного відтворення вивченого. В той же час запитання не повинні призупиняти, блокувати пізнавальну активність студентів.
Для правильної організації процесу засвоєння знань викладачу необхідно забезпечити на занятті систему зворотного зв’язку й зважати на
інформацію про складності засвоєння знань, яка надходить від групи.

147
Особливості підготовки до проведення лекційних занять
Лекція є основним видом навчальних занять, призначених для викладення теоретичного матеріалу. У попередньому розділі була представлена вичерпна характеристика лекції. Далі ми зупинимося на процесі підготовки до проведення такого виду навчальних занять. Підготовка викладачем лекційного курсу розпочинається з відбору матеріалу відповідно до стандартизованої навчальної програми, з використанням матеріалу базових підручників та посібники. Ніяким досвідом, знаннями, педагогічним багажем не можна виправдати відступи від програми. Інше питання, що користування однією і тією ж програмою різних лекторів і для різних контингентів студентів може призвести до різної побудови курсу з тієї чи іншої дисципліни. Справа в тому, що стабільна програма дає тільки перелік основних питань, які необхідно висвітлити в курсі, але не охоплює деталі, часткові питання, які мають велике значення. Вона не враховує особливості конкретного контингенту студентів, спеціальності, специфіки ВНЗ, майбутньої професійної діяльності тощо. Але дотримання програми є необхідною і обов'язковою
умовою підготовки лекційного курсу, яка дисциплінує та спрямовує викладача.
Окрім матеріалів підручника, до навчального матеріалу необхідно додавати інформацію зі статей, опублікованих у фахових виданнях
(включаючи електронні), широко використовувати інтернет-ресурси, зокрема, науко метричні бази данних та репозиторіїї. Дуже важливо знаходити
оновлену, сучасну інформацію, найбільш яскраві і переконливі факти та приклади. Однак, об’єм лекційного матеріалу обмежується часом, відведеним на лекцію, і має використовуватись максимально економно.
Велику користь в процесі формування власного стилю і форми викладання молодому викладачу принесе відвідування лекцій досвідченого і
авторитетного лектора. Таке прослуховування для молодого лектора повинно супроводжуватись складанням конспекту, конспект має включати елементи відображення власного ставлення слухача до тих чи інших сторін пробеми, яка розглядається в лекції. Вважається корисним, коли викладач-

148 початківець, сприймає досвідченого лектора не тільки як на наставника, а як суперника, якого потрібно не тільки наздогнати а і випередити у викладацькій майстерності. Такі амбітні прагнення підсилюють мотивацію професійного вдосконалення молодого викладача й допомагають швидше досягнути успіху.
Готуючись до викладання лекційного курсу слід врахувати те, що на зміст і форму лекції значною мірою впливає «специфіка аудиторії».
Більшість педагогів орієнтується на «середнього» студента - береться до уваги узагальнений культурний, освітній рівень, творчий потенціал студентів, можливості сприйняття і осмислення інформації тощо. Такий підхід у навчанні позбавлений принципу індивідуалізації, однак, він і досі є розповсюдженим. Сучасний лектор повинен бути свідомим того, що він забезпечує як загальну систему підготовки так й індивідуальну навчальну
траєкторію кожного студента.
Від самого початку бажано структурувати матеріал відповідно загальної схеми лекції. На цьому питанні ми детально зупинялись у попередньому розділі, нагадаємо лише, що лекція складається із трьох основних частин: вступної, основної і заключної. Вступна та заключна частини потребують окремого розгляду.
Вступна частина включає оголошення теми, мети і завдань лекції.
Якщо не сформулювати мету і не присвятити зміст заняття досягненню цієї мети, то лекція стає декларативною, не обгрунтованою. У тих випадках, коли лекція є продовженням попередньої, необхідно у вступній частині нагадати зміст уже прочитаного лектором матеріалу, підвести короткий підсумок і налаштувати студентів зацікавлене сприймання нової інформації. Підведення проміжних підсумків корисно й в окремих змістових блоках основної частини матеріалу. В такий спосіб підкреслюються найважливіші елементи прочитаного матеріалу, робляться узагальнення тощо. Це допомогає студентам правільно зрозуміти інформацію, виділити основні тези, вибудувати логіку засвоєння інформації.

149
У заключній частині лекції підводяться підсумки, здійснюються узагальнення, формулюються висновки, здійснюєтбся орієнтація студентів на самостійну роботу. З цією метою пропонується перелік додаткової літератури, роз'яснюється, які питання будуть розглядатись на семінарських, практичних заняттях, яку інформацію студенти повинні зібрати самостійно, які проблеми можуть послужити для організації дискусії. Якщо розгляд теми буде продовжений, то в заключній частині потрібно створити передумови для наступної лекції.
Обов’язковим елементом підготовки лекційного курсу є складання
конспекту.
Вважається, що на початку краще писати повний текст лекції, а пізніше перетворити його на конспект. Написана і прочитана з листа лекція має свої переваги. Викладачу простіше прочитати те, що було ним продумано
і записано раніше, коли кожна думка і кожна фраза багаторазово редагувалася
і шліфувалась, ніж конструювати речення по ходу лекції. Конспект надає лектору впевненності і спокою. Беззаперечно й те, що написання повного тексту лекцій допомагає автору вдосконалювати свою риторику. Проте переваги такого дослівного читання є сумнівними, адже відсутність активного контакту з аудиторією значно знижує ефективність взаємодій в аудиторії.
Стандартний текст зв'язує лектора, знижує його емоційність, у слухачів
виникає відчуття відчудженлості, яке відповідно призводить до зниження навчальної активності.
Приступаючи до написання лекційного курсу, молоді лектори, як правило, зустрічаються з великими труднощами - починати писати завжди важко. Тому навіть досвідчені викладачі інколи починають писати свою роботу із середини, з найпростішого питання, щоб увійти у своєрідний ритм.
Досвід показує, що краще починати писати, а потім переробляти написане, ніж відкладати початок роботи через свою невпевненість.
Традиційно розглядається два способи написання тексту. Перший передбачає що автор спочатку здійснює чітке формулювання думки, відшліфовування кожної фрази, а потім викладає на папері. Подібний текст

150 пишеться зразу начисто. Робота просувається помалу, але не передбачає подальших змін тексту. Другий спосіб полягає в тому, що спочатку на папері фіксується думка без будь-якого редагування. У подальшому проводиться багаторазова зміна тексту і поступове його удосконалення. Кожен автор може вільно вибирати найбільш комфортний для нього спосіб написання тексту.
Писати лекції бажано, щоденно. Тривалі перерви в творчій роботі порушують звичний ритм і знижують його ефективність. Написання декількох сторінок на день дає почуття задоволення, усвідомлення того, що день не пройшов даремно.
Після підготовки частини лекційного курсу доцільно провести декілька
пробних лекцій із запрошенням досвідчених викладачів кафедри. Для молодого лектора корисними будуть зауваження та поради старших колег. Також рекомендується прослуховувати свої лекції в аудіо запису.
До проведення кожної лекції необхідно ретельно готуватись. Домашня
«генеральна репетиція» допомагає молодому лектору оволодіти відчуттям часу, постійно вдосконалювати свій навчальний курс, професійно зростати.
Зазвичай перед читанням лекції є нетривалий період «налаштування», який передбачає можливість спокійно продивитись матеріал, подумки переглянути всю лекцію. Емоційний стан викладача перед початком лекції повинен бути врівноваженим для цього йому варто на короткий час залишитись наодинці, заспокоїтись, налаштуватись на активну й плідну роботу, яка вимагатиме багато зусиль, але й дає не абияке задоволення.
Особливості підготовки до проведення семінарських та практичних
занять
Семінарські заняття проводяться з метою розширення, поглиблення та закріплення основ теоретичних знань, які студенти отримали на лекції. На семінарах студентам надається можливість вільно висловлювати коментарі до науково-теоретичних положень, відстоювати свою думку, демонструвати самостійність мислення.

151
Семінарські заняття сприяють розвитку самостійності, привчають молодь до вдумливої роботи над літературними джерелами та архівними матеріалами. Вони допомагають розширити світогляд студентів, адаптують до критичного і творчого мислення, до публічних виступів і дискусії.
Викладачеві така форма проведення заняття забезпечує рідкісну
можливість краще познайомитись із студентами, дізнатись про їхні
індивідуальні особливості та здібності, життєвий досвід, оцінити теоретичну і практичну підготовку, і цим самим значно підвищити рівень довіри до себе кожного студента і групи в цілому.
Якість проведення того чи іншого виду семінарських занять залежить від підготовки викладача і студентів. Викладачу слід ретельно готуватися до семінарських занять: продумати своє вступне і заключне слово, зробити необхідні нотатки, продумати основні й додаткові запитання, ретельно й глибоко опрацювати літературу, яку вінбуде рекомендувати студентам.
Молодому викладачу слід відвідати семінарські заняття своїх колег і
запозичити той досвід, який можна перенести у власну практику.
Викладач керує підготовкою студентів до семінарських занять, формує відповідальне й сумлінне ставлення до цього процесу. Від початку слід повідомити тематичну програму семінарів - кожен студент повинен завчасно знати тему занять і питання, які будуть розглядатись, мати список обов'язковї й додаткової літератури.
Особливої уваги викладача потребує організація семінарів. Попереднє моделювання заняття - визначення форм і методів роботи, які є найбільш доречнішими для розв’язання навчальних задач, є обов’язковим у викладацькій практиці. До організаційних питань семінарських занять слід віднести і забезпечення їх навчальними посібниками та навчальними матеріалами: плакатами, таблицями, картами, схеми, альбоми, фото і відео матеріалами.

152
Аналіз педагогічного досвіду дозволив виділити основні недоліки у проведенні семінарських занять:
■ недостатній рівень підготовки до занять студентів викладачів;
■ стереотипне проведення, коли на кожному занятті студенти переказують вивчене, а викладач пасивно слухає їх;
■ відсутність дискусії, пасивність студентів; «відірваність» теоретичних знань від життєвої тощо.
Комунікативна форма проведення семінарських занять традиційно являє собою бесіду, діалог викладача і студентів, присвячений виконанню практичних завданнь, з використанням ілюстрацій і демонстрацій, екскурсій тощо. Коли студент відповідає, викладач може сидіти за столом, за партою перед студентами, або на задній парті, щоб спостерігати за ходом заняття.
Викладачеві слід уважно слухати доповідача і нотувати ті думки й позиції виступу, які треба схвалити, доповнити чи виправити. Студенти теж повинні слухати виступ свого товариша з олівцем у рука, занотовуючи ті думки, на які треба реагувати. Часто на такому занятті студенти дізнаються про нові факти і явища, які слід запам’ятати і засвоїти. Уміння слухати і правильно оцінювати
виступаючого - важливий фактор педагогічного процесу.
Важливою складовою успішного проведення семінарських занять є
психологічний стан студентів. Впевненості під час виступу додає не лише те, як людина знає матеріал, а й те, як її слухають інші і в першу чергу викладач.
Увага аудиторії до виступу студента забезпечує його чіткість, логічність, емоційну виразність тощо, а іноді визначає успішність проведення заняття
вцілому.
Практичне заняття - це форма навчального заняття, де викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Практичне заняття може бути складовою

153 семінарського, в якому передбачено виконання практичних завдань і вправ на закріплення теоретичних питань та положень. Практичні заняття можуть проводитися в аудиторії і в навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання та обчислювальною технікою; у разі необхідності, може проводитися з половиною академічної групи.
Підготовка викладача до проведення практичних занять проходить у три основні етапи: підготовка до заняття, проведення заняття і робота зі
студентами після занять.
Процес підготовки до практичного зосереджений на розробці методичного матеріалу - тестів для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплектів завдань різної складності для роботи на занятті тощо. Слід пам’ятати, що основна мета цих занять полягає в поглибленні, закріпленні і перевірці знань студентів з найбільш важливих і складних тем, вивченні практичного досвіду, а це забезпечується через здійснення студентами самостійних практичних дій з
навчальним матеріалом.
Стандартний алгоритм проведення практичного заняття є таким: початок включає коротке (5-7 хв.) вступне слово викладача, у якому підкреслюється значення теми для практики, її особливість у системі курсу.
Далі студенти під керівництвом викладача обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій. Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення.
Наступним етапом є вирішення різного роду практичних задач, наприклад, за методом конкретних ситуацій на основі первинних матері- алів, складання і розв'язування кросвордів тощо.

154
У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за активність, глибину засвоєння матеріалу, виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається
індивідуальна співбесіда, яка проводиться після заняття за окремим графіком.Також, після заняття, викладач спрямовує і контролює науково- дослідну самостійну роботу студентів.

Запитання для самоконтролю
1.
Обгрунтуйте необхідність приділення особливої уваги підготовці викладача до проведення аудиторного заняття.
2.
Висвітліть основні особливості використання раціональних шляхів управління пізнавальною діяльністю студентів у процесі проведення заняття ви можете назвати.
3.
Проаналізуйте собливості підготовки викладача і студентів до проведення лекційних занять.
4.
Визначте шляхи ефективної підготовки до проведення семінарських та практичних занять.
Основна література:
1. Мащенко Н.І. Основи педагогіки і психології вищої школи : курс лекцій /
Н.І. Мащенко. – 2-е вид., доп. й перероб. – Кременчук, 2006. – 272 с.
2. Мистецтво бути викладачем: Практ. посіб. / А. Брінклі, Б. Десанте, М. Флегм та ін.
За ред. О.І. Сидоренка. – К.: Навчально-методичний центр „Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні”. – 2003. – 144 с.
3. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / упоряд. М.Ф. Степко,
Я.Я. Болюбаш, К.М. Левківський, Ю.В. Сухарніков. – К. : МОНУ, 2004. – 24 с.
4. Мороз О.Г. Педагогіка і психологія вищої школи : навчальний посібник /
О.Г. Мороз, О.С. Падалка, В.І. Юрченко / за заг. ред. О.Г. Мороза. – К. : НПУ, 2003.–267 с.
5. Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи : навч. посіб. для магістрантів і аспірантів.
Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко. – К. : Філ-студія, 2006. – 320 с.
6. Семиченко В.А. Психологія педагогічної діяльності : навч. посіб. для студ. вищих пед. навч. закладів / В.А. Семиченко. – К. : Вища школа, 2004. – 336 с.
7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі / З.І. Слєпкань.
– К. : Вища школа, 2005. – 240 с.
8.Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. /3. Н. Курлянд, Р. /. Хмелюк, А. В. Семенова та ін.; за ред. 3. Н. Курлянд. -2-ге вид., перероб. і доп. - К: Знання, 2005. – 213 с.

155 9.Щекатунова, Г. Моніторинг педагогічних нововведень / Г. Щекатунова // Рідна школа. - 2009. - № 4. - С. 14-17.

Додаткова література:

1.
Барбашова І.А Загальні основи педагогіки: навч. посібник для ст-тів ВНЗ / І.А.
Барбашова. – 2-е видання. – Донецьк: Ландон-ХХІ, 2011. – 126с.
2.
Бондар В. Дидактика: підручник для студентів вищих навчальних закладів.- К.:
Либідь, 2005.- 252 с.
3.
Ващенко Григорій, Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. – 1-е вид.–
К.: Українська Видавнича спілка, 2007.– 441 с.
4.
Вітвицька, С С. Практикум з педагогіки вищої школи : навч. посіб. / С.С. Вітвицька.
- К. : Центр навчальної л-ри, 2005. - 398 с .
5.
Ващенко Г. Г. Загальні методи навчання: Навчальний посібник. -Дрогобич: Коло,
2003 - 231 с.
6.
Вишневський О І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки : навч. посіб.
/ О. І. Вишневський . - Вид. 3-є, доопрац. і допов. - К. : Знання, 2008. – 568 с.
7.
Голік О.Б. Педагогічна майстерність: організаційно-управлінський аспект: Навч. посібник – Донецьк: Вид-во "Ноулідж" (донецьке відділення), 2010. – 242 с.
8.

Зеленський К.В. Рейтинг як форма індивідуального підходу до всебічного розвитку особистості / К.В.Зеленський, В.І.Козак, О.В.Синишин; /Нові технології навчання.-
К.-2001.-Вип. 30.– С.166-170с.
9.
Сисоєва С. С, Поясок Т. Б. Психологія та педагогіка: Підручник для традиційної та дистанційної форм навчання, - К.: Міленіум, 2005.– 141 с.
10.
Слєпкань 3.1. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навчальний посібник. - К.: Вища шк., 2005. Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. -
К.: "Академвидав", 2006.– 261 с.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал