Віолета Городиська, Микола Пантюк, Валерія Міляєва Педагогіка та психологія вищої школи




Сторінка13/15
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15
Професійні та особистісні якості викладача.
Комплексним показником, який характеризує якість виконання науково-педагогічним працівником його функцій, є професіоналізм.
Професіоналізм педагога вищої школи полягає в ефективній реалізації системи професійних знань і умінь:
– спеціальних (знання теорії своєї науки та практичні уміння застосовувати їх у практиці викладання);
– психолого-педагогічних (знання психологічних та дидактичних основ викладання обраної дисципліни, знання і урахування психологічних особливостей студентів і власних особистісних рис, закономірностей сприймання студентами змісту навчання);

256
– методичних (володіння методами, прийомами і засобами донесення наукової інформації до студентів).
– організаційних (володіння уміннями здійснювати оптимальну організацію власної діяльності та керувати діяльністю студентів). Слід, однак, зазначити що на деяких предметно-наукових кафедрах вищих навчальних закладів склалася точка зору, згідно якої навчати можна без спеціальної психолого-педагогічної підготовки. Для цього достатньо добре знати дисципліну, яку читає викладач. Проведені спостереження засвідчують, що такі педагоги використовують здебільшого репродуктивні методи навчання, не приділяють достатньої уваги розвитку індивідуальності студентів, не вміють активізувати їх навчально-пізнавальну діяльність.
Досліджуючи рівень професіоналізму, М. Кузьміна здійснила диференціацію викладачів таким чином:
І рівень – репродуктивний (недостатній) полягає в умінні викладача передати студентам ту інформацію, якою володіє сам;
ІІ рівень – адаптивний (низький) передбачає уміння пристосувати виклад матеріалу до особливостей аудиторії;
ІІІ рівень – локально-моделюючий (середній) передбачає володіння педагогом стратегіями передавання знань з окремих розділів і тем;
IV рівень – системно-моделюючий (високий) полягає в умінні формувати систему знань, умінь і навичок з навчальної дисципліни загалом;
V рівень – системно-моделюючий (вищий) передбачає здатність педагога перетворювати свій предмет на засіб формування особистості студентів.
Перехід викладача з більш низьких рівнів на більш високі досягається у процесі професійного самовдосконалення: через самоосвіту (самостійне оволодіння найновішими науковими досягненнями), залучення до системи підвищення кваліфікації, накопичення
і осмислення передового педагогічного досвіду, аналізу власних здобутків і на цій основі реконструювання власної діяльності, та через самовиховання (вивчення

257 особистісних психологічних властивостей, і на цих засадах їх удосконалення, перебудова установок, цінностей, моральних орієнтацій, потреб, інтересів, мотивів педагогічної діяльності).
С.С.Вітвицька підкреслює, що єдність професіоналізму знань, професіоналізму спілкування та професіоналізму самовдосконалення дозволяє забезпечити розвиток цілісної системи – професіоналізму діяльності педагога [1].
Оскільки професія викладача відноситься до типу професій “людина- людина” (за класифікацією Є.Клімова), то вимоги до якостей особистості, що визначають ефективність взаємодії педагога і вихованця, є багатоплановими і всебічними. Тому як важливу вимогу до особистості викладача відомий український педагог М.М. Фіцула висуває наявність у нього “педагогічної вираженості”, що розглядається як своєрідна настанова на педагогічну діяльність і психологічну готовність до неї [4]. Вона знаходить вияв у спрямованості прагнень і бажанні виховувати і навчати студентів, удосконалювати моделі спілкування, поведінки та взаємодії з ними.
Педагогічна вираженість має органічно поєднуватися з розумною любов’ю до вихованців та педагогічною вимогливістю. Тут доцільно згадати пораду
A.C. Макаренка відносно того, що саме у розумній вимогливості до людини і полягає повага до неї.
Важливою рисою громадянина України визначається патріотизм.
Виховувати патріотів, гідних громадян, висококваліфікованих фахівців, носіїв національної культури може тільки педагог з високими моральними якостями, патріот з усвідомленим громадянським обов’язком. Бажає того викладач чи ні, але він щоденно надає своїм вихованцям уроки моральності.
Взаємодія викладача і студента є одним із найважливіших чинників, які впливають на становлення особистості молодої людини, оскільки дуже багато з того, що людина набуває у студентські роки, залишається з нею на все життя і визначає її життєву траєкторію. Тому викладач має бути ерудитом – різнобічно освіченою людиною. Окрім фундаментальних знань

258 свого предмета та методики його викладання він повинен володіти
ґрунтовними знаннями у галузі філософії, соціології, етики, політики, мистецтва, сучасної науки і техніки. Ерудованість допоможе йому бути цікавим співрозмовником, викликати повагу студентів і бути для них взірцем творчого відношення до праці, прикладом для наслідування.
Педагогічна професія вимагає особливої чутливості до постійно оновлюваних тенденцій суспільного буття, здатності до адекватного сприйняття потреб та вимог суспільства і відповідного коригування своєї роботи.
Особливу значущість має ця здатність за сучасної постіндустріальної, інформаційної доби, яка потребує від особистості багатьох принципово відмінних від попередніх навичок, умінь і відповідного мислення.
Вища школа як один з найважливіших інститутів соціалізації людини, підготовки молоді до ролі активних суб’єктів майбутніх суспільних процесів повинна бути винятково уважною як до нових реалій і тенденцій суспільного розвитку, так і до нововведень у сфері змісту, форм і методів навчання та виховання. Відповідно інноваційність має характеризувати професійну діяльність викладача ВНЗ.
Стрижнем інноваційних процесів в освіті є його налаштованість на творчий пошук упровадження новітніх досягнень психолого-педагогічної науки у повсякденну практику, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду, прагнення до освоєння та застосування нових педагогічних технологій, активних форм і нових методів організації навчально-виховного процесу. Важливо зазначити, що результати своєї діяльності педагог передусім оцінює сам, і дуже важливо, щоб його оцінка була об’єктивною. Отже, необхідними рисами викладача мають бути також самокритичність та потреба у постійному самовдосконаленні, дисциплінованість і висока вимогливість до себе.
У педагогічній діяльності особливого значення набувають спостережливість та уважність. Спостерігаючи за студентами, викладач

259 отримує інформацію про їх індивідуально-психологічні особливості, відношення до навчальної діяльності, до студентів і викладачів, складає уявлення про здібності юнаків і дівчат, їх психічні стани та настрої тощо. Ці знання викладач повинен оптимально використати при організації навчально- пізнавальної та науково-дослідної діяльності вихованців, забезпеченні
індивідуального підходу до них.
Уміння довгий час концентрувати увагу особливо потрібні педагогу вищої школи у процесі проведення навчальних занять, адже йому слід логічно і науково обґрунтовано викласти значний об’єм інформації, не припуститися помилок у термінах, формулах, обчисленнях, забезпечити логіку викладу і водночас тримати в полі зору велику студентську аудиторію.
Студенти добре сприйматимуть навчальний матеріал, якщо викладач може логічно, конкретно і чітко сформулювати свою думку, дохідливо, переконливо пояснити, використовуючи літературну мову.
Особливою вимогою до особистості викладача є наявність педагогічної тактовності (від лат. tactus – дотик, відчуття, почуття) – почуття міри у застосуванні засобів педагогічного впливу на студентів. Психолог І. Синиця зазначає, що педагогічний такт у широкому розумінні спеціальне професійне уміння вихователя, за допомогою якого він у кожному конкретному випадку застосовує до учнів найефективніший за даних обставин засіб виховного впливу. Педагогічний такт проявляється в умінні належним чином поводитися у певній педагогічній ситуації, знаходити педагогічно доцільну лінію поведінки: просто і переконливо розмовляти, ставити розумні і педагогічно обґрунтовані вимоги, поважати гідність вихованців. Прояв педагогічної тактовності є однією з важливих умов формування авторитету викладача, одне з джерел сили і ефективності його впливу як на студентський колектив у цілому, так і на кожного студента зокрема.
Для того, щоб виявити комунікативні та організаторські здібності майбутнього педагога можна ознайомитися з методикою у (Додатку Г).

260
Розвиток комунікативних здібностей майбутнього викладача
вищої школи.
Спілкування – це досить індивідуальна сфера життя людини. Але для того, щоб успішно й плідно спілкуватися зі студентами, необхідно усвідомити, що таке вміння спілкуватися взагалі та які психолого-педагогічні компоненти цього вміння. Необхідно спробувати зіставити одержані знання з власною особистістю та визначити, над якими аспектами комунікативних умінь (уміння спілкуватися) слід інтенсивно працювати, розвивати їх.
Значна роль спілкування у педагогічній діяльності, роботі викладача, звичайно, потребує від педагога професійного управління своєю комунікативною діяльністю. Це, в свою чергу, передбачає наявність у нього низки комунікативних умінь:
1) уміння спілкуватися з людьми;
2) уміння за допомогою створеної системи спілкування організовувати спільну зі студентами творчу діяльність;
3) уміння цілеспрямовано організовувати спілкування й керувати ним.
Уміння спілкуватися – риса багатопланова, яка, на думку дослідників, включає низку складових. Назвемо три основних:
1) комунікабельність – здатність відчувати задоволення від процесу комунікації;
2) бажання знаходитись серед інших людей;
3) альтруїстичні тенденції.
Низка науковців вважає, що на вміння спілкуватися впливають такі параметри особистості: особливості мислення, добре володіння мовленням, емпатія й спонтанність сприйняття, певні соціальні настанови (наприклад,
інтерес до самого процесу спілкування, а не лише до його результату), комунікативні вміння – вміння орієнтуватися у часі серед партнерів, стосунках, ситуаціях.
Уміння спілкуватися має емоційну природу, основу якої складають комунікативні й альтруїстичні емоції.

261
До комунікативних емоцій належать: бажання поділитися думками переживаннями, почуття симпатії, поваги до учасників спілкування тощо.
Саме наявність цих емоцій і потреби їх переживання свідчить про схильність до педагогічного спілкування.
До альтруїстичних емоцій належать: бажання приносити радість людям із якими людина спілкується; співпереживання радості іншого тощо.
Розвиток комунікативних здібностей:
– соціальної перцепції (розуміння стану людини);
– мускульної мобільності, зібраності; керування психічним й емоційним станом;
– ініціативності (зовнішній вираз, мовлення, комунікативна атака, створення умов позитивного спілкування);
– застосування прийомів вербального впливу (тональність, темп, емоційність, виразність, образність);
– використання невербальних засобів спілкування (міміка, жести, пантоміміка);
– вміння “подати” себе у спілкуванні;
– організації і творчого розвитку спілкування;
– мудрого оптимістичного прогнозування й аналізу тощо.
Шляхи вдосконалення культури спілкування: ознайомлення з психолого-педагогічною літературою, спостереження, спеціальні вправи, постійне спілкування, громадська активність, розвиток педагогічних, комунікативних, ораторських здібностей, вдосконалення загальної культури.
Спираючись на сукупність підходів, що склалися у сучасній науці можна визначити основні компоненти професійно-педагогічного вміння
спілкуватися, на які слід орієнтуватися викладачеві:
1) наявність стійкої потреби систематичного спілкуватися зі студентами в найрізноманітніших сферах;
2) природна взаємодія загальнолюдських та професійних показників уміння спілкуватися;

262 3) емоційне благополуччя на всіх етапах спілкування;
4) продуктивний вплив спілкування на інші компоненти педагогічної діяльності;
5) наявність здібностей до здійснення педагогічної комунікації;
6) наявність комунікативних навичок і умінь.
Єдність цих компонентів утворює професійно-педагогічний рівень уміння спілкуватися. Якщо звернутися до педагогічних здібностей, то ми побачимо, що всі вони певною мірою пов’язані з комунікативною діяльністю педагога.
Дослідження, виконані у галузі професійного спілкування, дозволяють зробити висновок, що оволодіти основами професійно-педагогічного спілкування можна завдяки професійному самовихованню. Для цього є два шляхи:
1) вивчення й усвідомлення природи, структури й законів професійно- педагогічного спілкування;
2) опанування процедурою й технологією педагогічної комунікації, опрацювання вмінь і навичок професійно-педагогічного спілкування, розвиток комунікативних здібностей.
Але не слід думати, що лише ці два напрями повністю забезпечать оволодіння навичками професійного спілкування.
Роль важливого фактора, що формує досвід комунікативної діяльності, відіграє безпосередня педагогічна діяльність, громадська робота педагога, яка створює умови для формування досвіду організаторської діяльності й навичок професійного спілкування. Особливу роль у діяльності викладача відіграє ініціатива в спілкуванні.
Для завоювання ініціативи можна рекомендувати такі дії:
– оперативну організацію перших контактів із студентською групою;
– оперативний перехід від організаторських процедур до ділового спілкування;

263
– оперативне досягнення соціально-психологічної єдності з аудиторією, формування почуття “ми”;
– подолання стереотипних і ситуативних негативних настанов у ставленні до окремих студентів;
– організація контакту з усією групою;
– постановка завдань і запитань, котрі вже на початку спілкування можуть мобілізувати колектив;
– зменшення заборонних педагогічних вимог і збільшення позитивно- орієнтованих;
– увага до своєї зовнішності: охайність, зібраність, активність, доброзичливість тощо;
– використання мовленнєвих і невербальних засобів взаємодії – активне використання міміки, мікроміміки, контакт очима тощо;
– уміння транслювати на аудиторію власну доброзичливість до студентів;
– знаходження яскравих цілей діяльності та показ шляхів їх досягнення;
– розуміння ситуативного внутрішнього настрою студенту і урахування цього настрою, передача вихованцям його розуміння;
– досягнення загального взаєморозуміння, формування прагнення студентів до взаємодії з викладачем.
Для того, щоб процес спілкування зі студентами проходив більш ефективно та відповідав тим змінам, що відбуваються у психічному стані студентів, слід виконувати такі поради:
– будьте уважні з партнерами з спілкування;
– розвивайте комунікативну пам’ять, тобто пам’ятайте про тональність спілкування з певною групою, окремими студентами;
– розвивайте власну спостережливість у спілкуванні зі студентами;
– намагайтесь передбачити реакцію співрозмовника;
– учіться аналізувати поведінку вихованців: поставу, жести, міміку;

264
– учіться своєчасно помічати й вірно інтерпретувати “психологічні сигнали” за зовнішнім обрисом поведінки студентів;
– у процесі спілкування думайте про тих, із ким спілкуєтесь.
Поради
майбутнім
викладачам
щодо
самовиховання
комунікативної культури:
– уникайте при спілкуванні докорів (прямих і непрямих);
– не демонструйте своєї переваги перед співрозмовником;
– уникайте звинувачувального тону, вибачайте дрібні слабкості, підкреслюйте переваги партнера;
– розпитуйте зацікавлено, але не зухвало;
– говоріть не більше й не менше за потрібне у цей момент спілкування; а краще більше слухати, ніж говорити;
– будьте уважні до партнера з спілкування;
– намагайтеся передбачити можливу реакцію співрозмовника;
– у процесі спілкування більше думайте про тих, із ким спілкуєтеся.
Отже, продуктивне професійно-педагогічне спілкування відбувається за умови організації педагогічного процесу на демократичних засадах, гуманістичного ставлення викладача до студентів, захопленості спільною творчою діяльністю всіх суб’єктів педагогічної взаємодії. Відсутність психологічних “бар’єрів” у педагогічній взаємодії є важливим соціально- психологічним чинником самоактуалізації студентів, відповідального й активного їхнього ставлення до свого професійного зростання.
Запитання для самоконтролю
1. Обгрунтуйте роль педагогічного спілкування у діяльності викладача.
2. Назвіть стилі професійно-педагогічного спілкування. Який із них
Вам більше імпонує?
3. Проаналізуйте професійні та особистісні якості викладача ВНЗ.
4. Назвіть, які риси характеру потрібні викладачеві для спілкування з студентами.
5. Висвітліть основні компоненти професійно-педагогічного вміння спілкування.
6. Проаналізуйте власні комунікативні здібності.
7. Визначте шляхи професійного самовиховання.

265

Основна література:
1. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи : навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури / С.С. Вітвицька –
К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.
2. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении / В.А. Кан-Калик. – М. :
Просвещение, 1987. – 190 с.с. 12 – 26.
3. Леонтьев А.А. Психология общения / учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений
/ А.А. Леонтьев. // Психология для студента. – М. : Академия, 2005. – 3-е изд. – 368 с.
4. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. для студ. / М.М. Фіцула. – К. :
“Академвидав”, 2006. – 352 с.
Додаткова література:
1. Мороз О.Г. Педагогіка і психологія вищої школи / О.Г. Мороз, О.С. Падалка,
В.І. Юрченко. – К. : НПУ, 2003. – 267 с.
2. Педагогика и психология высшей школы / Отв. ред. С.И. Самнгин. – Ростов-на-
Дону : Феникс, 1998. – 544 с.
3. Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи : навч. посіб. для магістрантів і аспірантів /
Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко. – К. : Філ-студія, 2006. – 320 с.
4. Семиченко В.А. Психологія педагогічної діяльності : навч. посіб. для студ. вищих пед. навч. закладів / В.А. Семиченко. – К. : Вища школа, 2004. – 336 с.
5. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі / З.І. Слєпкань
– К. : Вища школа, 2005. – 240 с.
6. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи : навчальний посібник для студентів /
М.М. Фіцула – К. : “Академвидав”, 2006. – 352 с.
7. Цокур О.Я. Педагогіка вищої школи : навчально-методичний посібник /
О.Я. Цокур. – Випуск 1. Основи наукового педагогічного дослідження / за ред. Панькова
А.І. – Одеса, 2002. – 424 с.
8. Чернілевський Д.В. Педагогіка та психологія вищої школи : навч. посіб. –
Д.В. Чернілевський, М.І. Томчук. – Вінниця : Вінницький соціально-економічний ін-т ун- ту Україна, 2006. – 402 с.



266

Список використаних джерел:
1. Алексюк A.M. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання / A.M. Алексюк, А.А. Аюрзанайн, П.Г. Підкасистий, В.А. Козаков. – К. : ІСДО,
1993. – 335 с.
2. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти : Історія. Теорія / А.М. Алексюк – К. : Либідь,
1998. – 558 с.
3. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти : курс лекцій. Модульне навчання /
А.М. Алексюк – К. : Либідь, 1993. – 218 с.
4. Ананьєв Б.Г. Про методи сучасної психології / Б.Г. Ананьєв // Психодиагностические методи в комплексному лонгитюдном дослідженні студентів. – Л. : ЛДУ, 1976. – С.13 – 35.
5. Антонюк М.С. Психологічні особливості формування у студентів умінь і навичок самостійної роботи / М.С. Антонюк // Сучасні педагогічні технології у вищій школі : наук.- метод. зб. – К. : Вища школа, 1995. – 267 с.
6. Балабанова
Л.М. Психолого-педагогічні проблеми студентського віку /
Л.М. Балабанова // Психологія : зб. наук. праць. – К. : НПУ, 1999. – Вип. 4 (7). – С. 169 –
170.
7. Балицька Т.В. Організація самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів у світлі Болонського процесу / Т.В. Балицька // Освіта Донбасу. – 2007. – № 1. – С. 9 – 15.
8. Бегей В.М. Управління загальноосвітньою школою на демократичних засадах /
В.М. Бегей. – Львів, 1995. – 217 с.
9. Білошицький А.В. Становлення суб’єктності студентів в освітньому процесі вузу /
А.В. Білошицький, І.Ф. Бережна // Педагогіка. – 2006. – № 5. – с. 60 – 66.
10. Болонський процес у фактах і документах / упор. М.Ф. Степко та ін. Тернопіль :
Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, – 2003. – 52 с.
11. Васильева И.А. Психологические аспекты применения информационных технологий / И.А. Васильева, Е.М., Осипова, Н.Н. Петрова // Вопросы психологии. – 2002. –
№ 3. – С. 80 – 86.
12. Васильева И.А. Психологические факторы компьютерной тревожности /
И.А. Васильева, Е.И. Пащенко, Н.Н. Петрова, Е.М. Осипова // Вопросы психологии. – 2004.
– № 5. – С. 56 – 62.
13. Винославська О.В. Емпіричні методи психології / О.В. Винославська // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – № 5. – С. 1 – 7.
14. Вища освіта України і Болонський процес : навч. посіб. / за ред. В.Г. Кременя.

267
Авторський колектив : М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко,
І.І. Бабин. – Тернопіль : навчальна книга. – Богдан, 2004. – 384 с.
15. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи : метод. посіб. для студентів магістратури / С.С. Вітвицька. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 314 с.
16. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи : навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури / С.С. Вітвицька – К. :
Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.
17. Галицких Е. Экзамен в педагогическом университете / Е. Галицких // Высшее образование в России. – 1999. – № 2. – С. 82 – 86.
18. Галузинський В.М. Основи педагогіки і психології вищої школи в Україні /
В.М. Галузинський, М.Б. Євтух. – К. : YNEA, 1995 – 168 c.
19. Гессен С.И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию / отв. ред. и сост. П.В. Алексеевю. М. : Школа-Пресс, 1995. – 448 с.
20. Гнезділова К.М. Діагностика навчальних досягнень студентів : проблеми та перспективи / К.М. Гнезділова // Теорія змісту, організації та управління навчально- виховним процесом. – С. 146 – 151.
21. Головінський І.З. Педагогічна психологія : навч. посіб. / І.З. Головінський / – К. :
Аконіт, 2003. – 288 с.
22. Головко Л. Активізація самостійної роботи студента під час лекційних занять /
Л. Головко // Освіта і управління. – 2002 – №1 – С. 147 – 150.
23. Головко
М.В. Загальні тенденції та психолого-педагогічні проблеми запровадження сучасних технологій навчання / М.В. Головко // Нові технології навчання. –
2001. – Вип. 30. – С. 89 – 98.
24. Гончаров С.М. Вища освіта України і Болонський процес / С.М. Гончаров,
В.С. Мошинський – Рівне : НУВГП, 2005. – 142 с.
25. Гончаров С.М. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у світлі Болонської декларації : документи, матеріали, факти / С.М. Гончаров. – Рівне :
НУВГП, 2004. – 34 с.
26. Городиська В., Пантюк М. Педагогіка та психологія вищої школи : методичні матеріали до семінарських занять [для підготовки фахівців ОКР “Магістр” галузі знань
0401 “Природничі науки” спеціальності 8.04010601 “Екологія та охорона навколишнього середовища”] / Віолета Василівна Городиська, Микола Павлович Пантюк. – Дрогобич :
Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені
Івана Франка, 2013. – 204 с.

268 27. Гриценок Л.І. Формування навчально-професійної мотивації у студентів в умовах вищого навчального закладу / www.psyh.kiev.ua / Гриценок_Л.І._Формування навчально- професійної мотивації у студентів в умовах вищого навчального закладу
28. Демченко О. Дидактична система організації самостійної роботи студентів /
О. Демченко // Рідна школа. – 2006. – № 5. – С. 68 – 70.
29. Дмитриченко М.Ф. Вища освіта і Болонський процес : навч. посіб. /
М.Ф. Дмитриченко. – К. : Освіта України, 2007. – 440 с.
30. Жигайло Н. Психологічні проблеми адаптації студентів-першокурсників і шляхи
їх вирішення / Н. Жигайло // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2004. – № 4. –
С. 107 – 112.
31. Жмура І.М. Забезпечення якості самостійної роботи студента: реалістично- прагматичний погляд викладача. Технології навчання / І.М. Жмура // Науково-методичний збірник. – Вип.12 – Рівне : НУВГП, 2010. – С. 59 – 66.
32. Журавський В.С. Болонський процес : головні принципи входження в
Європейський простір вищої освіти / В.С. Журавський, М.З. Згуровський. – К. :
“Політехніка”, 2003. – 200 с.
33. Закон України “Про вищу освіту”. – К. : 2002. – 36 с.
34. Закон України “Про освіту” 19.07.2002 // (із змінами і доповненнями).
35. Занюк С.С. Психологія мотивації та емоцій / Сергій Степанович Занюк. – Луцьк :
ЛДУ, 1997. – 179 с.
36. Згуровський М.З. Болонський процес : головні принципи та шляхи структурного реформування вищої освіти України : навч. посіб. / М.З. Згуровський. – К. : Освіта України,
2006. – 544 с.
37. Зубілевич С. Застосування шкали оцінювання навчальних досягнень студентів
НУВГП (результати соціологічного дослідження) / С. Зубілевич, Т. Костюкова, Г. Чабан / –
Електронний ресурс. Режим доступу http: // www.nbuv.gov.ua/portal/.../4zubilev.pdf
38. Калошин В.Ф. Педагогіка співробітництва – основа гуманізації навчально- виховного процесу / В.Ф. Калошин // Проблеми освіти. – 1995. – Вип. 2. – С. 98 – 104.
39. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении / В.А. Кан-Калик. – М. :
Просвещение, 1987. – 190 с.с. 12 – 26.
40. Козаченко О.І. Болонський процес в дії / О.І. Козаченко // Україна – суб’єкт
європейського освітнього простору. – К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2005. – С. 29 – 32.
41. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні /
Всеукраїнське Педагогічне Товариство ім. Григорія Ващенка. – К. : Школяр, 1997. – 149 с.

269 42. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / за ред.
Л.М. Проколієнко. – К., 1989. – С. 98 – 133.
43. Кудіна В.В. Психологія вищої школи : курс лекцій / В.В. Кудіна, В.І. Юрченко. – К.
: КСУ, 2004. – 176 с.
44. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / А.І. Кузьмінський. – К. :
Знання, 2005. – 486 с.
45. Леонтьев А.А. Психология общения / учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений /
А.А. Леонтьев. // Психология для студента. – М. : Академия, 2005. – 3-е изд. – 368 с.
46. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. 4 – е изд. / А.Н. Леонтьев. – М. : Изд-во
МГУ, 1981. – 584 с.
47. Маркова А. К. Психология труда учителя : Книга для учит. – М. : Просвещение,
1993. – 234 с.
48. Машбиц Е.И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения /
Е.И. Машбиц. – М. : Педагогика. – 1988 – 192 с.
49. Мащенко Н.І. Основи педагогіки і психології вищої школи : курс лекцій. –
Н.І. Мащенко. – 2-е вид., доп. й перероб. – Кременчук, 2006. – 272 с.
50. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / упоряд. М.Ф. Степко,
Я.Я. Болюбаш, К.М. Левківський, Ю.В. Сухарніков. – К. : МОНУ, 2004. – 24 с.
51. Мороз О.Г. Викладач вищої школи : психолого-педагогічні основи підготовки / за заг. ред. О.Г. Мороза, О.С. Падалка., В.І. Юрченко – К. : НПУ, 2006. – 206 с.
52. Мороз О.Г. Педагогіка і психологія вищої школи : навч. посіб. / О.Г. Мороз,
О.С. Падалка В.І. Юрченко / за заг. ред. О.Г. Мороза. – К. : НПУ, 2003. – 267 с.
53. Мошинський В.С. Нові обрії вищої освіти у контексті Болонського процесу /
В.С. Мошинський, С.М. Гончаров // Технології навчання : науково-методичний збірник. –
Вип. 9. – Рівне : НУВГП, 2004. – С. 13 – 18.
54. Навчальний процес у вищій педагогічній школі / за ред. акад. О.Г. Мороза. – К. :
НПУ, 2000. – 337 с.
55. Національна доктрина розвитку освіти у
XXI столітті http://univd.edu.ua/index.php?id=99&lan=ukr
56. Національна доповідь щодо вступу України в Болонський процес. – К. : МОН
України, 2005. – 31 с.
57. Ніколаєнко С.М. Вища освіта – джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. / С.М. Ніколаєнко. – К. : Знання, 2005. – 319 с.
58. Носаченко І.М. Модульно-рейтингова система організації навчання у вищій школі
/ І.М. Носаченко – К. : ІТЗО, 2008. – Вип. 54. – С. 32 – 36.

270 59. Педагогiчнi основи демократизацiї управлiння загальноосвiтньою школою : навч. посiб. для студентiв пед.iн. – iв та ун – тiв і керiвникiв шкiл. – Львiв : ЛДУ. 1994. – 152 с.
60. Педагогика и психология высшей школы / oтв. ред. С.И. Самнгин. – Ростов-на-Дону
: Феникс, 1998. – 544 с.
61. Підласий І.П. Педагогіка. Новий курс : підручник для студентів педагогічних вузів: у 2 Кн. - М. : Гуманіт. Вид-во : Центр ВЛАДОС, 2000. – Кн. 1 : Загальні основи.
Процес навчання. – 576 с.
62. Пікельна В.С. Управління школою / В.С. Пікельна. – Х. : Основа, 2004. – Ч. 1. – 112 с.
63. Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи : навч. посіб. для магістрантів і аспірантів /
Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко. – К. : Філ-студія, 2006. – 320 с.
64. Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи : практикум : навч. посіб. / Л.Г Подоляк,
В.І. Юрченко – К. : Каравела, 2008. – 336 с.
65. Порядок організації контролю поточної успішності студентів. Електронний ресурс. Режим доступу: http://nuwm.rv.ua/metods/nu/ndponpu.html
66. Проект Закону України “Про вищу освіту” (нова редакція) http://nmu.ua/legis3.php
67. Рабченюк Т.С. Внутрішкільне управління : практичний посібник / Т.С. Рабченюк. –
К. : Рута, 2000. – 176 с.
68. Романів О. Шкала оцінювання : національна та ECTS / Оксана Романів / –
Електронний ресурс. Режим доступу : http://romaniw.pp.ua/shkala-otsinyuvannya-natsionalna- ta-ects/
69. Семиченко В.А. Психологія педагогічної діяльності : навч. посіб. для студ. вищих пед. навч. закл. / В.А. Семиченко. – К. : Вища школа, 2004. – 336 с.
70. Сердюк О.П. Закономірності і принципи навчання студентів майбутній професійній діяльності / О.П. Сердюк // Проблеми освіти. – 2005. – Вип. 23. – С. 3 – 8.
71. Сисоєва С.О. Технології педагогічної творчості в системі освітніх технологій //
Освітні технології у школі та вузі (До 210-річчя заснування м. Миколаєва) : Матеріали науково-практичної конференції 23 – 26 вересня 1997 р. – К. : ІЗМН, 1998. – С. 287 – 293.
72. Сікорський П.І. Кредитно-модульна технологія навчання / П.І. Сікорський – К. :
Вид-во Європейського ун-ту, 2006. – 127 с.
73. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі / З.І. Слєпкань. –
К. : Вища школа, 2005. – 240 с.
74. Солдатенко М. Самостійна пізнавальна діяльність студентів у контексті
Болонського процесу / М. Солдатенко // Рідна школа. – 2005. – №1. – С. 49 – 51.

271 75. Степанишин Б. Демократизація українського шкільництва / Б. Степашин // Освіта.
1997. – № 10 – 11. – С. 3.
76. Степко М.Ф. Болонський процес і навчання впродовж життя / М.Ф. Степко,
Б.В. Клименко, А.А. Товажнянський. – Монографія. – Харків : НТУ, “ХПІ” 2004. – 112 с.
77. Степко М.Ф. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті
Болонського процесу / М.Ф. Степко Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук та ін. / за ред.
В.Г. Кременя. – Тернопіль : ТДПУ ім. В.Гнатюка, 2004. – 148 с.
78. Стеченко Д. Інновація та якість підготовки фахівців у вищій школі / Д. Стеченко //
Вища школа, 2005. – № 1. – С.43 – 45.
79. Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців // Універ. вісн. – 28 квіт. 2004. – С. 1 – 3.
80. Товажнянський
Л.Л. Болонський процес : цикл, ступені, кредити /
Л.Л. Товажнянський, С.І. Сокол, Б.В. Клименко. – Харків : НТУ “ХПІ”, 2004. – 144 с.
81. Указ Президента України “Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до
2021 року” від
25 червня
2013 року
№344/2013 http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/344/2013 82. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. для студ. / М.М. Фіцула. – К. :
“Академвидав”, 2006. – 352 с.
83. Фурман А. В. Модульно-розвивальне навчання : принцип, умови, забезпечення /
А.В. Фурман. – К. : Школяр, 1997. – 340 с.
84. Цокур О.Я. Педагогіка вищої школи : навч.-метод. посіб. / О.Я. Цокур. – Випуск 1.
Основи наукового педагогічного дослідження / за ред. Панькова А.І. – Одеса, 2002. – 424 с.
85. Чернілевський Д.В. Педагогіка та психологія вищої школи : навч. посіб. /
Д.В. Чернілевський, М.І. Томчук. – Вінниця : Вінницький соціально-економічний ін-т ун-ту
Україна, 2006. – 402 с.
86. Яблонский В. Вища освіта України на рубежі тисячоліть. Проблеми глобалізації та
інтерналізації / В. Яблонський. – К. : 1998. – 227 с.
87. http://kvnz-mpu.makeevka.com/content/test
88. http://www.psyh.kiev.ua
89. http://www.yurincom.com/ua/st-48os-pos
90. vuzlib.com/content/view/379/.
91. www.oim.ru/reader.asp

272


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал