Віолета Городиська, Микола Пантюк, Валерія Міляєва Педагогіка та психологія вищої школи



Pdf просмотр
Сторінка11/15
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15
Тема 7. Наукова організація праці студентів. Науково-дослідна
робота студентів
План
1. Культура навчальної роботи. Документи, що регламентують організацію занять та самостійної роботи студентів (графік навчального процесу, розклад занять). Вимоги, що ставляться до складання розкладу.
2. Гігієна розумової праці.
3. Бюджет часу студентів.
4. Наукова робота студентів в системі їх професійної підготовки.
Планування наукової студентської роботи.
5. Вимоги до педагогічних досліджень. Етапи виконання курсової та дипломної робіт.
6. Психологічні особливості комп’ютеризації навчання у ВНЗ.
Для майбутнього вчителя уміння вчитися, поповнювати свої знання протягом усього життя – професійно важливе вміння. К. Ушинський стверджував, що вчитель живе доти, доки ще вчиться; тільки він перестає вчитися, у ньому помирає вчитель.
Учителеві важливо не лише передати свої знання учням, а й сформувати в них уміння і навички навчальної праці. Досягти цього він може за умови, якщо сам володіє культурою навчальної праці.
Культура навчальної праці – система знань, умінь і навичок, які дають змогу раціонально організовувати навчання, забезпечувати його високу продуктивність.
Основними структурними елементами культури навчальної праці студентів є:

211 а) знання психологічних, анатомо-фізіологічних властивостей власного організму; гігієнічних вимог щодо організації раціональної навчальної праці; умов збереження розумової працездатності; б) навички та вміння – цільові, планування розв’язання завдань, складання раціонального режиму дня; самоконтролю; розумової діяльності; роботи з книгою; розвитку пам’яті, уваги, уяви, мислення.
Організацію навчальної праці, яка за мінімальних затрат дає максимальні результати, називають науковою організацією праці (НОП). До її основних елементів належать плановість у роботі, детальна підготовка до неї, поступове входження у неї, дотримання певного режиму, чистота і порядок на робочому місці тощо.
Культура навчальної праці студентів охоплює:
– гігієну розумової праці (знання правил збереження і підвищення розумової працездатності, уміння їх дотримуватись на практиці);
– техніку розумової праці (володіння ефективними прийомами розумової діяльності);
– уміння планувати навчальну роботу;
– прийоми економії часу.
Отже, саме організація розумової діяльності відповідно до власних потреб і вимог, передбачених культурою навчальної праці, дає змогу студентові максимально використати ресурс власних умінь і навичок.
До нормативних документів, застосовуваних в організації навчального процесу належать: освітньо-кваліфікаційна характеристика; освітньо-професійна програма; навчальний план;
індивідуальний навчальний план студента; робочі навчальні програми дисциплін.

212
Основним нормативним документом університету, що визначає організацію навчального процесу за певним напрямом підготовки, спеціальністю та освітньо-кваліфікаційним рівнем, є навчальний план.
Навчальний план містить графік та план навчального процесу, який визначає перелік, обсяг і послідовність вивчення нормативних та вибіркових навчальних дисциплін, рекомендовані види й терміни проведення практик, аудиторне навчальне навантаження, обсяг часу на самостійну роботу, форми проведення семестрового контролю, державної атестації. Навчальний план підписують проректор з науково-педагогічної роботи, декан факультету
(директор інституту), завідувач науково-методичного відділу й затверджує ректор університету.
Нормативні навчальні дисципліни встановлюються галузевим стандартом освіти. Вибіркові навчальні дисципліни встановлюються університетом відповідно до концепції підготовки фахівців з метою задоволення освітніх і кваліфікаційних потреб студентів, ефективного використання можливостей і традицій університету, потреб замовника тощо.
Мінімальний обсяг вибіркової дисципліни становить два кредити ECTS.
Перелік вибіркових дисциплін циклу професійної та практичної підготовки визначають відповідні кафедри й затверджують ради інститутів
(факультетів).
Перелік вибіркових дисциплін циклу гуманітарної та соціально- економічної підготовки, а також інформацію про їхнє навчально-методичне та кадрове забезпечення кафедри подають на розгляд навчально-методичної ради університету до 1 листопада кожного року. Навчально-методична рада робить висновок та рекомендує дисципліни для презентації студентам.
Протягом лютого кафедри проводять презентацію вибіркових дисциплін, на яких доводять до відома студентів перелік вибіркових дисциплін та анотації до них.
Студенти обирають дисципліни й заповнюють індивідуальні навчальні плани. Старости груп до 1 березня подають відомості до деканатів

213 факультетів (директоратів інститутів). На підставі цієї інформації деканати
(директорати) до 15 березня формують списки навчальних потоків.
Вчена рада на березневому засіданні затверджує перелік обраних студентами вибіркових дисциплін, на підставі чого формується навантаження викладачів на наступний навчальний рік.
Індивідуальний навчальний план студента є робочим навчальним документом, який формується на основі обраних студентом вибіркових дисциплін навчального плану.
Робоча навчальна програма дисципліни розробляється на основі нормативно-методичних документів університету й містить виклад конкретного змісту дисципліни, послідовність, обсяги та організаційні форми
її вивчення, визначає форми та засоби поточного й підсумкового контролю якості знань студентів.
Робоча навчальна програма дисципліни розробляється та затверджується відповідно до “Положення про робочу навчальну програму дисципліни”.
Основним нормативним документом, який регламентує самостійну
роботу студента (СРС) є “Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах” (1993 р.).
У Положенні визначено, що СРС є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять.
Причому навчальний час, відведений для СРС, має бути в межах 1/3 2/3 від загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни.
У Положенні зазначено, що СРС супроводжується системою науково-
методичного забезпечення, яке включає такі основні матеріали: навчальні плани; навчальні програми навчальних дисциплін; підручники i навчальні посібники;

214
інструктивно-методичні матеріали до семінарських, практичних і лабораторних зайнять;
індивідуальні семестрові завдання для СРС з навчальних дисциплін реферати, розрахункові, графічні, курсові, дипломні проекти (роботи) тощо; методичні матеріали для студентів з питань самостійного опрацювання фахової літератури, написання курсових робіт, дипломних проектів (робіт).
У Положенні вказано, що вищий навчальний заклад гарантує можливість індивідуального доступу студента до бібліотеки ВНЗ, навчальних кабінетів, комп’ютерних класів, комп’ютерних баз даних тощо. Окремі види
СРС виконуються також у домашніх умовах.
Ефективне забезпечення СРС можливе тільки за наявності якісної структурно-логічної схеми вивчення дисципліни (складає лектор), яка реалізується через розклад навчальних занять з даної дисципліни.
Розробка структурно-логічної схеми вивчення дисципліни повинна вестись на науковій основі з урахуванням вимог педагогіки, психології та фізіології.
Основна вимога до розкладу занять – такий розподіл лекцій, практичних, семінарських і лабораторних занять як за днями навчального тижня, так і протягом навчального дня, який забезпечує найпродуктивніше засвоєння знань студентами і ефективну роботу викладача.
СРС проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка, який доводиться до відома студентів на початку поточного семестру.
Графік СРС визначається робочою програмою навчальної дисципліни, де вказується зміст, характер, тривалість і форми контролю СРС.
Робочі програми, а також графіки самостійної роботи повинні базуватися на науковому аналізі бюджету часу студента і викладача, враховувати наявність та якість науково-методичного забезпечення, контроль
і самоконтроль СРС.

215
Місце проведення СРСбібліотека (читальні зали), навчальні
кабінети і аудиторії, лабораторії кафедр, комп’ютерні класи, домашні
умови.
Самостійна робота студентів має враховувати особливості, пов’язані зі специфікою певної форми навчання. Зокрема, для заочної форми навчання самостійна робота є основною формою навчального процесу. Актуальність проблеми організації СРС у цьому випадку зумовлюється тим, що вона виконується в умовах відсутності постійного контакту з викладачем, нерегулярності занять і обмеженого доступу до джерел інформації. Ці обставини стимулюють пошук нових методів організаційного та науково- методичного забезпечення навчального процесу, контролю навчання студентів.
ВНЗ створює необхідні умови СРС – надає навчальну літературу, навчальні аудиторії, лабораторне обладнання, електронно-обчислювальну техніку тощо.
Викладач визначає обсяг і зміст СРС над конкретною навчальною дисципліною, розробляє методичні засоби проведення поточного і підсумкового контролю, аналізує результати самостійної роботи кожного студента, впроваджує нові технології навчання, узгоджує СРС з іншими видами навчальної діяльності.
Спільним завданням ВНЗ і викладача є підготовка і видання навчально- методичної літератури. Готуючи до видання навчальну літературу, необхідно звертати увагу на її придатність для СРС, наявність апарату для самоконтролю, ширше впроваджувати видання ілюстративних та методичних матеріалів для роздачі студентам, у тому числі конспектів лекцій, методичних посібників тощо.
Студент, усвідомлюючи зміст самостійної роботи з вивчення навчальної дисципліни, який відображено у навчальній програмі та методичних рекомендаціях викладача, виконує графік СРС та контрольні

216 заходи, наполегливо вчиться, виховує у собі навички самоосвіти та професійної творчої праці.
Ефективність засвоєння навчального матеріалу залежить від працездатності студента на час його розумової діяльності.
Працездатність студентаготовність до виконання певного виду навчальної роботи із високим ступенем напруженості, зі значними затратами нервової енергії протягом певного проміжку часу.
Під час навчальної праці працездатність студента залежить від кількох чинників:
1) внутрішніх умов (інтелектуальні здібності, особливості волі, ступінь тренованості, стан здоров’я, сила волі);
2) зовнішніх умов (атмосфера у вищому навчальному закладі, організація робочого місця, режим праці і відпочинку, мікроклімат у групі);
3) рівня організації праці (плановість у роботі, дотримання певного режиму, рівень затрачених зусиль для досягнення результату);
4) обсягу розумового навантаження.
Рівень працездатності студентів різний і залежить від їх індивідуальних особливостей. Однак вони мають загальні і науково обґрунтовані закономірності, є величиною змінною, тобто розвиваються за певними етапами.
На першому етапі студент повинен звикнути до конкретного виду роботи. Особливістю цього етапу є те, що протягом перших хвилин аудиторної чи позааудиторної роботи він налаштовується на розумову працю, на певний ритм роботи. На другому – розумова працездатність організму людини досягає максимальної точки і зберігається на цьому рівні протягом певного часу. На третьому – високий рівень працездатності починає поступово знижуватися, настає фаза стомлення. Четвертий етап – фаза крайньої перевтоми або пригнічення, коли розумова діяльність не лише спадає, а й викликає у людини негативні емоції.

217
Однак процес зміни рівня працездатності на цьому не закінчується.
Після обідньої перерви все повторюється спершу на дещо вищому рівні, ніж перед обідом, а відтак на сьомій годині роботи працездатність різко знижується. Наприкінці дня, після відпочинку, знову спостерігається її зростання. Це зумовлено вольовим зусиллям у зв’язку з усвідомленням наближення закінчення робочого дня.
Найпліднішими є такі годинні пояси:
– 8 – 15 год. (максимальна працездатність із 10.00 до 13. 00 год.);
– після обіду (16 – 19 год.);
– вечірній час (20 – 24 год.).
Установлено, що ступінь уваги й ефективність запам’ятовування навчального матеріалу знижуються і сповільнюються наприкінці кожного годинного поясу. З огляду на це важкий для запам’ятовування навчальний матеріал доречно вивчати у першій половині кожного поясу, після доброго відпочинку.
Початок навчального процесу не завжди характеризується максимальною продуктивністю праці. Потрібен певний час (відповідає першому етапу розвитку працездатності), щоб зосередитись на слуханні лекції або виконанні практичних завдань. Скорочення часу, необхідного для досягнення достатнього рівня працездатності, залежить від оптимальності і сталості умов, за яких виконують навчальну працю (звична навчальна обстановка, тиша, початок роботи в один і той самий час тощо).
Працездатність студента залежить від того, як швидко він уміє знаходити зв’язки між попереднім і наступним навчальним матеріалом. Тому дуже важливо перед кожною лекцією повторювати зміст попередньої. І чим швидше сформуються навички аналізу попереднього матеріалу перед наступною складною розумовою роботою, тим коротшим буде час, потрібний для цього. Тоді швидше настане найефективніший етап “робоча установка” (“стійкий робочий етап”) (Додаток З).

218
“Робоча установка” (з погляду працездатності) – найцінніший час. Він триває приблизно із середини першої до кінця третьої години роботи, а за сприятливих зовнішніх обставин – декілька годин. Для цього необхідно усунути фактори, що відволікають та розсіюють увагу: гомін в аудиторії, розмови товаришів, ходіння інших людей у читальному залі тощо. Однак найважливішою умовою є вміння зосереджувати увагу на потрібних об’єктах засвоєння знань.
Раціональне використання індивідуальних можливостей студента передбачає обов’язкове врахування загальних, науково обґрунтованих закономірностей, що регулюють працездатність.
Однією з основних умов збереження високої працездатності є дотримання режиму дня – розпорядку роботи, харчування, відпочинку, сну.
Основу режиму становить правильний розподіл часу, що важливо, оскільки у студентів формується динамічний стереотип. Організм за “своїм годинником” регулює види занять, установлює баланс між працею та відпочинком. Завдяки цьому у студентів з’являється відчуття часу, яке допомагає працювати у певному ритмі. Організм сам “хоче” робити те, що потрібно, адже внаслідок вироблення динамічного стереотипу попередня діяльність спонукає наступну. Це значною мірою підвищує продуктивність праці, знімає нервове напруження.
Режим праці та відпочинку залежить від індивідуальних особливостей кожного студента. Щоправда, не завжди студенту вдається жити за своїм
індивідуальним режимом, адже потрібно вміти пристосувати його до загальноприйнятого у вищому закладі освіти, тобто спланувати бюджет часу.
Бюджет (англ. budget, букв. – сумка) часу – правильне планування і розподіл часу, розумне і раціональне його витрачання на різні види робіт та форми діяльності.
Структуру бюджету часу студента формують робочий (навчальний) і
неробочий (позаробочий) час. Аудиторні заняття і самостійна робота над програмовим матеріалом – складові частини робочого часу студентів (Див.

219
Додаток К). У структурі позаробочого часу виокремлюють позанавчальний
час (участь у науковій і громадській роботі, переїзди до місця занять, час на господарсько-побутові потреби, сон, харчування тощо) і вільний час (заняття спортом, участь у художній самодіяльності, відвідування театрів, музеїв, виставок, перегляд телебачення, читання наукової і художньої літератури, газет, журналів, улюблені заняття тощо). Поза всіма зазначеними затратами – нерозподілений (неврахований) час.
Виокремлюють річний, тижневий, добовий бюджет часу студентів.
Традиційно, визначаючи бюджет навчального часу студентів денної форми навчання, виходили із співвідношення 6:4, що передбачає 6 годин щоденних аудиторних і 4 години позааудиторних занять. Нині при здобуванні студентами вищої освіти на аудиторні заняття відводиться 30 –
50% бюджету часу дисциплін; на самостійне вивчення навчального матеріалу
– 50 – 70%, що свідчить про збільшення навантаження студентів в позанавчальний час.
Тижневий бюджет робочого часу на виконання індивідуального навчального плану становить 45 академічних годин.
Максимальний тижневий бюджет робочого часу студента денної форми навчання становить 54 години, в т. ч. 4 години – навчальні заняття з фізичного виховання, до 6 годин – на поглиблення вивчення окремих дисциплін, підготовку та участь у студентських олімпіадах, конкурсах, конференціях тощо.
З урахуванням тривалості теоретичного навчання, обов’язкової практичної підготовки, семестрового контролю та виконання індивідуальних завдань у 40 тижнів на рік річний бюджет часу студента становить 1800
(45x40) годин.
Правильний розподіл режимних моментів у добовому бюджеті часу дає змогу об’єктивно підійти до використання своїх функціональних можливостей і адаптації до зміни одних видів діяльності на інші. Науковцями доведено, що понад 300 процесів, які відбуваються в організмі людини,

220 підпорядковані добовому ритму, а його зміна та відхилення від норми призводять до порушення роботи функцій і систем, що забезпечують нормальну життєдіяльність.
Досвід організації навчальної роботи у вищих навчальних закладах свідчить, що фізіологічна норма навчальних занять, яка відповідає гігієнічним вимогам, становить 10 – 11 год. на добу. Студентам молодших курсів рекомендується починати із 7 – 8 год. занять на добу і згодом поступово збільшувати їх тривалість, щоб до старших курсів значно зростала питома вага їх самостійної навчальної роботи.
Для того, щоб правильно спланувати бюджет часу, необхідно дотримуватися таких правил:
– чітко визначати мету своєї діяльності. Це допомагає завчасно спланувати роботу, організувати всі дії, спрямовані на її досягнення, дає змогу контролювати виконання;
– дотримуватися певної системи і послідовності у роботі, правильно і рівномірно розподіляти її в часі. Працювати слід систематично – кожного дня певну кількість годин, а не вивчати великий обсяг інформації за один раз час від часу, неперіодично. Адже часті зміни форм роботи шкідливо позначаються на продуктивності розумової праці, спричинюючи втому, оскільки потребують перебудови думок та дій. Крім того, будь-яке відволікання уваги руйнує логічно побудовану думку, після чого іноді доводиться витрачати у кілька разів більше часу та розумових зусиль, щоб повернутися до цієї втраченої думки;
– не робити великих перерв у процесі розумової праці, оскільки кожного разу після перерви потрібен певний час для входження у роботу;
– правильно чергувати різні види діяльності: спершу розумову та фізичну працю, згодом – різні види інтелектуальної праці. Це сприятиме високій працездатності;

221
– навчитися правильно відпочивати. Для відновлення сил потрібні перерви після кожних 1 – 2 год. роботи; відпочинком може бути і заміна розумової праці фізичною;
– виконувати завжди все вчасно і пам’ятати пораду: “Зроби сьогодні все, що можна не залишати на завтра”;
– вести щоденник чи книжку для нотаток, де записувати плани на найближчі дні, тижні, місяці;
– пам’ятати, що вольові зусилля, бажання досягти максимальних позитивних результатів з економлять зусилля, час і сприятимуть ефективному виконанню роботи.
Кожен студент повинен навчитися раціонально витрачати час, цінувати його, оволодівати навичками наукової організації праці.
Наукова організація праці – наукове дослідження – це результат самостійного розроблення певної наукової проблеми студентом. Воно обов’язково містить результати власного пошуку, власні висновки і гіпотези.
Від початку перебування у вищому навчальному закладі кожен студент має брати участь у наукових пошуках, планових дослідженнях своїх викладачів, упровадженні на практиці досягнень науки. Наукова творчість студентів стала традиційним засобом розвитку майбутніх спеціалістів, магістрів.
Початковою школою наукового зростання майбутнього фахівця є прищеплення інтересу до наукової роботи. Тому сьогодні працюють студентські наукові гуртки з різних напрямків наукової діяльності, де студенти вчаться аналізувати наукові джерела, готувати наукові доповіді, виступати перед аудиторією. На старших курсах студенти залучаються до виконання наукових тематик кафедр, під час виконання бакалаврської та магістерської роботи, спілкуються з науковцями, знайомляться із сучасними напрямами науки, а різноманітні конференції, конкурси та олімпіади, як в університеті, так і за його межами підбивають підсумки такої творчої роботи.
На всеукраїнських та регіональних конкурсах студентських наукових робіт, а

222 також олімпіадах творча та наукова робота студентів в університетах щорічно оцінюється на високому рівні.
Важливу роль у роботі з науково обдарованою студентською молоддю відіграє система заохочень. Кращі студенти повинні мати постійну і відчутну мотивацію щодо відмінного навчання, творчих наукових пошуків, досягнення високих пізнавальних результатів, які виходять за межі середнього студентського стандарту.
Важливу роль у формуванні творчого потенціалу майбутніх педагогів відіграє участь студентів в організованій і систематичній науково- дослідницькій роботі.
Науково-дослідницька робота студентів – складова професійної підготовки, що передбачає навчання студентів методології і методики дослідження, а також систематичну участь у дослідницькій діяльності, озброєння технологіями і вміннями творчого підходу до дослідження певних наукових проблем.
Науково-дослідницька робота полягає у пошуковій діяльності, що розкривається насамперед у самостійному творчому дослідженні. Така діяльність спрямована на пояснення явищ і процесів, установлення їх зв’язків
і відношень, теоретичне й експериментальне обґрунтування фактів, виявлення закономірностей за допомогою наукових методів пізнання.
Унаслідок пошукової діяльності суб’єктивний характер “відкриттів” студентів може набувати певної об’єктивної значущості та новизни.
Взаємопов’язаними елементами науково-дослідницької роботи студентів є:
– навчання студентів елементів дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості;
– наукові дослідження, що здійснюють студенти під керівництвом професорів і викладачів.
Завдання науково-дослідницької роботи студентів у ВНЗ полягає у розвитку у них умінь пошукової, дослідницької діяльності, творчого

223 розв’язання навчально-виховних завдань під час роботи у школі, а також у формуванні вмінь застосування методів наукових досліджень на практиці.
Завдяки участі у науковій роботі студент оволодіває навичками роботи з різноманітними інформаційними джерелами, здобуває вміння організовувати наукові гуртки школярів та керувати їх діяльністю.
У практиці роботи ВНЗ найпоширенішими є такі види студентської науково-дослідницької роботи: дослідження, пов’язані з виконанням
навчальних завдань; студентські наукові гуртки, проблемні групи,
об’єднання; написання курсових, дипломних, магістерських робіт, участь у
всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт та всеукраїнській
студентській олімпіаді тощо.
Дослідження, пов’язані з виконанням навчальних завдань, формують у студентів досвід наукового проведення лабораторних робіт, збирання експериментального матеріалу для практичних занять. Одночасно студенти здобувають досвід вивчення та критичного аналізу наукової літератури.
Важливе розвивальне значення має виконання індивідуальних навчально- дослідницьких завдань (ІНДЗ) творчого характеру із суспільних, психолого- педагогічних, профільних дисциплін та навчальних завдань під час педагогічної практики. Вони сприяють формуванню навичок вивчення особистості учня, міжособистісних стосунків в учнівському колективі тощо.
Студентські наукові гуртки, проблемні групи, об’єднання сприяють оволодінню студентами науковими методами пізнання, дослідження, написанню наукових доповідей, створенню повідомлення про виконану роботу, участі у різноманітних виставках, олімпіадах, конкурсах наукових студентських робіт, обговоренню наукових питань, виступам із результатами досліджень на студентських наукових конференціях.
Як активні учасники студентських наукових гуртків, проблемних груп, майбутні вчителі самостійно виконують завдання різної складності в лабораторіях, інститутах, школах, під час навчальних і наукових експериментів, педагогічної практики тощо.

224
Курсові, дипломні і магістерські роботи є видом науково- дослідницької роботи, який потребує від студентів уміння сформулювати тему, обрати методику дослідження, організувати і провести його, здійснити якісний і кількісний аналіз отриманих результатів, аргументувати свої висновки, оформити результати дослідження.
Написання курсової, дипломної чи магістерської роботи здійснюється в кілька етапів:
1. Вибір теми. Тематику курсових і дипломних робіт, як правило, розробляє кафедра. Кожен студент може обрати будь-яку тему дослідження у переліку або запропонувати свою, яку затверджує кафедра.
2. Входження у тему. Студент займається пошуком джерел за темою дослідження, складає список літератури.
3. Складання плану роботи. Визначивши коло питань і послідовність їх висвітлення в дослідженні, студент обирає методи дослідження, проведення експерименту; формулює мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, гіпотезу, планує етапи роботи.
4. Аналіз результатів теоретичного й експериментального дослідження, формулювання висновків і рекомендацій.
Завершена робота має бути надрукована, оправлена у тверду палітурку.
Подають її на кафедру ще й в електронному варіанті.
У курсовій та дипломній роботах значну роль відіграє проведення експерименту. Педагогічний експеримент має бути ретельно підготовлений, продуманий і спланований.
Курсова (дипломна) робота містить вступ, основні розділи, у яких розкривається тема, висновки.
У вступі студент висвітлює: актуальність теми, історію її вивчення та рівень дослідження в сучасній науці, об’єкт і предмет дослідження, його мету
і завдання, методи дослідження, його наукову новизну та практичне значення.

225
У розділах наукової роботи студент розкриває дослідження обраної теми, всебічно аналізує погляди вчених, які працюють над цією проблематикою, викладає й аргументує власний погляд на об’єкт вивчення, описує методику дослідження, аналізує одержані результати. В останніх абзацах кожного розділу він підсумовує нагромаджені спостереження, тобто робить висновки за змістом розділу.
У загальних висновках студент підбиває остаточні підсумки наукового дослідження, узагальнює і висвітлює здобуті результати, можливі шляхи їх практичного втілення.
Магістерська робота є підсумком самостійної дослідницької діяльності студента магістратури. Особливість її полягає у чітко вираженому
індивідуальному характері.
Магістерська робота – кваліфікаційний науково-практичний доробок, що містить математично обґрунтовані теоретичні чи експериментальні результати, наукові положення і свідчить про спроможність студента самостійно проводити наукові дослідження в обраній галузі знання.
Результати досліджень мають бути апробованими у вигляді публікацій у періодичних виданнях та наукових збірниках, доповідях на наукових або науково-практичних конференціях тощо.
Набуття досвіду науково-дослідної роботи з профілювальних і особливо з психолого-педагогічних дисциплін може започаткувати серйозні наукові пошуки і стати справою життя педагога.
На сьогодні склалася система науково-дослідницької роботи студентів як складової професійної підготовки, яка спрямована на формування і реалізацію творчих здібностей майбутніх фахівців. Науково-дослідницька робота студентів в університеті здійснюється за трьома основними
напрямами: науково-дослідницька робота у навчальному процесі; науково-
дослідницька робота студентів у позанавчальний час; науково-організаційні
заходи: конференції, конкурси, олімпіади тощо. Охарактеризувати їх детальніше.

226
Предмет пізнання в педагогіці – це навчально-виховний процес як соціальне, психологічне і природне явище одночасно. Тому, крім соціальної природи педагогічних процесів і явищ, дослідник має бачити природно- наукові джерела формування особистості людини. Сутність педагогічних
досліджень полягає у вивченні взаємозв’язків між вимогами суспільства, що розвивається, до своїх членів і закономірностями розвитку людини як суспільно-біологічної істоти. Сфера освіти ніби узгоджує розвиток суспільства й особистості. Сфера освіти – посередник між задатками і можливостями розвитку психіки особистості людини, тим, що їй дано природою і суспільством у цей момент, і тими зримими рисами майбутнього, що виявляються у сучасному житті суспільства.
Майбутнє суспільства визначає майбутнє особистості, тоді як формується вона сьогодні за наявних умов. Цю діалектичну суперечність і має вирішувати педагогіка як соціальна наука. Звідси виникає важлива вимога до наукових педагогічних досліджень: необхідно вміти передбачити соціальний розвиток, на цій основі розробити теорію і практику виховання й навчання, підпорядкувати їх цілі та завдання актуальному сьогоденню і майбутньому.
Тому найкращі педагогічні дослідження сприяють удосконаленню педагогічної практики. Звичайно, наука не може відмовитися від
“коментування практики”, тобто педагогіка має пояснювати й узагальнювати передовий досвід. Але ще більший її обов’язок – створювати передовий педагогічний досвід, максимально оберігаючи педагогічних працівників від помилок, нераціональних витрат сил і часу.
Наука має пізнати процес або явище, зрозуміти його сутність, щоб педагог міг конструювати хід навчально-виховного процесу, передбачити майбутні результати сьогоднішньої педагогічної роботи. Знати, щоб передбачувати, – сенс науково-педагогічної діяльності. Наука не просто пояснює особливості педагогічного процесу, а накопичує знання для ефективного прогнозування його. Цим самим наука допомагає педагогічним

227 працівникам уникнути непотрібних помилок, визначає раціональні межі для самостійних пошуків, інновацій, творчості цих працівників.
Наука повинна мати достатню кількість практичного матеріалу, а будь- який фактичний матеріал слід всебічно осмислити. Ця вимога до наукових досліджень випливає з правила логіки щодо необхідності дотримання достатніх основ. Сучасне педагогічне дослідження багатопланове, складноструктуроване, розглядає ту чи іншу проблему в розвитку і взаємозв’язках. Усе це потребує максимальної об’єктивності в процесі здобуття емпіричних фактів, на які спирається дослідник, інакше всі здобутки дослідника стануть суб’єктивними і неправильними, а саме ідеї, методи, рекомендації. У зв’язку з цим кардинальна проблема сучасних педагогічних досліджень полягає у здобутті точних, науково достовірних даних. Цьому сприяє використання дослідником комплексу теоретичних, емпіричних та статистичних методів дослідження. Результати дослідження необхідно всебічно аргументувати: з погляду науки і практики, логіки, психології, філософії тощо. При цьому раціональний, логічний та емпіричний шляхи дослідження, спосіб доказу завжди мають бути взаємопов’язані.
Є також специфічні вимоги до педагогічного дослідження.
По-перше, педагогічне дослідження завжди потребує особливої уваги, оскільки масивом дослідження завжди є люди.
По-друге, треба прагнути до максимальної практичної користі від вивчення найскладнішого іноді суто теоретичного питання. Поки що частина педагогічних працівників зазнає труднощів, застосовуючи теорію на практиці, часом не бачить практичної користі від теоретичних досліджень.
Це створює певне взаємне непорозуміння дослідників і практиків. У такій обстановці проводити дослідну роботу стає важко. Учений зобов’язаний не тільки розробити теорію, а й вказати на способи її впровадження у практику.
По-третє, педагогічне дослідження – це спільна творчість дослідника і всіх учасників експерименту, що передбачає довіру та взаємодопомогу між ними. Усім має бути цікаво та корисно.

228
У професійній підготовці спеціаліста будь-якого профілю значну
роль відіграє курсова (дипломна) робота.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, отриманих студентами за час навчання, та їх застосування до комплексного розв’язання конкретного фахового завдання.
Курсова робота – це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів.
Дипломна робота – це кваліфікаційне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі.
Дипломна робота має комплексний характер і пов’язана з використанням набутих студентом знань, умінь та навичок зі спеціальних дисциплін. У більшості випадків дипломна робота є поглибленою розробкою теми курсової роботи студента-випускника.
Нею передбачено систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх у процесі розв’язання конкретних наукових, виробничих та інших завдань.
Курсова та дипломна роботи мають свою специфіку, їх деталі завжди потрібно узгоджувати з науковим керівником. Щодо структури, методики їх написання та оформлення вони мають подібні риси, тому будуть проаналізовані спільно.
Курсова (дипломна) робота є результатом вивчення певного циклу дисциплін чи будь-якої окремої навчальної дисципліни. Підготовка курсової
(дипломної) роботи охоплює кілька етапів.
Підготовчий етап починається з вибору теми курсової (дипломної) роботи, її осмислення та обґрунтування. З переліку тем, запропонованих кафедрою, студент вибирає ту, яка найповніше відповідає його навчально- виробничим інтересам та схильностям. Перевага надається темі, при розробці

229 якої студент може виявити максимум особистої творчості та ініціативи.
Разом із керівником слід визначити межі розкриття теми та перелік установ, досвід роботи яких буде висвітлюватись у дослідженні.
При з’ясуванні об’єкта, предмета і мети дослідження слід зважати на те, що між ними і темою курсової (дипломної) роботи є системні логічні зв’язки. Об’єктом дослідження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника
інформації. Предмет дослідження – це тільки ті суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню у даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є вужчим, ніж об’єкт.
Добір теми курсової та дипломної роботи.
Тематика робіт визначається змістом навчальних курсів; розробляється
і затверджується кафедрою.
Тема курсової (дипломної) роботи має бути цікавою для студента, пов’язаною з його діяльністю і сприяти максимальному використанню здобутих знань і практичного досвіду. Слід зауважити, що студент має право запропонувати свою тему курсової (дипломної) роботи, але при цьому він повинен обґрунтувати викладачу доцільність її розробки.
Залежно від того, наскільки зрозуміло і точно сформульовано мету роботи, настільки вдалими будуть її основні завдання, план, організація виконання, стиль викладу.
Правильне визначення мети роботи дасть змогу студенту виокремити у ній основний напрям дослідження, упорядкувати пошук і аналіз матеріалу, підвищити якість роботи, уникнути загальних міркувань.
Приклади формулювання мети курсової (дипломної) роботи:
– “Мета роботи – проаналізувати соціально-психологічні умови ефективного керівництва трудовим колективом”;
– “Основна мета курсової (дипломної) роботи – розглянути існуючі типи освітніх структур і проаналізувати їх функціонування”;

230
– “Мета курсової (дипломної) роботи – вивчити сутність педагогічної майстерності педагога та виявити його типи”.
Мета курсової (дипломної) роботи повинна бути тісно пов’язана з назвою її теми.
На основі сформульованої мети студент має визначити основні завдання, які слід розв’язати у процесі виконання роботи. Завдання мають конкретизувати основну мету роботи.
Наявність поставленої мети дослідження дозволяє визначити завдання
дослідження, які можуть включати такі складові:
– розв’язання певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, визначення сутності понять, явищ, процесів, подальше їх удосконалення;
– вивчення ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо);
– всебічне (за необхідності й експериментальне) вивчення практики розв’язання даної проблеми, виявлення її типового стану, недоліків і труднощів, їх причин, типових особливостей передового досвіду; таке вивчення дає змогу уточнити, перевірити дані, опубліковані у спеціальних неперіодичних і періодичних виданнях, підняти їх на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження;
– обґрунтування необхідної системи заходів щодо розв’язання даної проблеми;
– експериментальна перевірка запропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально важливих у відповідних умовах результатів розв’язання цієї проблеми при певних затратах часу і зусиль;
– розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці роботи відповідних установ (організацій).

231
У початковий період роботи над темою найзручнішою є збір і класифікація матеріалу у картотеку в єдиному алфавітному порядку прізвищ авторів та назв видань.
Можна згрупувати картки у картотеці за основними питаннями, що розкривають зміст теми курсової (дипломної) роботи. Тоді на каталожних роздільниках олівцем пишуть назви основних структурних частин роботи:
Вступ, Розділ (його назва), Висновки тощо. Картотека наповнюється картками відповідно до теми розділів і підрозділів, щоб своєчасно звернути увагу на недостатню кількість матеріалу з того чи іншого питання. Доцільно використовувати дублювання карток у різних розділах та підрозділах, якщо в статті або монографії розкрито комплекс питань з теми дослідження.
Другий етап починається з вивчення та конспектування літератури з
теми курсової (дипломної) роботи. Вивчення літератури треба починати з праць, де проблема відображається в цілому, а потім перейти до вужчих досліджень. Починати ознайомлення з виданням треба з титульного аркуша, з’ясувавши, де, ким, коли воно було видано. Треба переглянути зміст, який розкриває структуру видання, наповнення його розділів, звернутися до передмови, де розкрито призначення видання, завдання, поставлені в ньому автором.
Читаючи видання, треба уважно стежити за авторською думкою, вміти відрізняти головні положення від доказів й ілюстративного матеріалу. Часто статті з наукових збірок складні для сприйняття, тому слід їх читати кілька разів, намагаючись виділити головну ідею та аргументи, якими автор її доводить. З’ясовуючи це, треба виписати всі необхідні цитати, цифри, факти, умови, аргументи, якими оперує автор, доводячи основну ідею статті.
Конспектуючи матеріал, слід постійно пам’ятати тему курсової
(дипломної) роботи, щоб виписувати тільки те, що має відношення до теми дослідження. Виписувати цитати треба на одну сторону окремих аркушів паперу стандартного розміру, що допомагає краще орієнтуватися в накопиченому матеріалі, систематизувати його за темами і проблемами.

232
Кожна цитата, приклад, цифровий матеріал мають супроводжуватися точним описом джерела з позначенням сторінок, на яких опубліковано цей матеріал.
Застосування так званих розлапкованих цитат, коли думки іншого автора видаються за особисті, розглядається як грубе порушення літературної та наукової етики, кваліфікується як плагіат.
Однак це не означає, що студент зовсім не повинен спиратися на праці
інших авторів: чим ширше і різноманітніше коло джерел, які він використовував, тим вищою є теоретична та практична цінність його дослідження.
Після конспектування матеріалу слід перечитати його знову, щоб склалося цілісне уявлення про предмет вивчення. Щоб зібрати матеріал з одного питання разом, можна розрізати ті конспекти, де розглянуто кілька питань з теми дослідження.
Правильна та логічна структура курсової (дипломної) роботи – це запорука успіху розкриття теми.
Процес уточнення структури складний і може тривати протягом усієї роботи над дослідженням. Попередній план роботи треба обов’язково показати науковому керівникові, оскільки може статися, що потрібно буде переписувати текст роботи.
Готуючись до викладення тексту курсової (дипломної) роботи, доцільно ще раз уважно прочитати її назву, що містить проблему, яка повинна бути розкрита. Проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів
(глав і параграфів). Кожний розділ (глава) висвітлює самостійне питання, а підрозділ (параграф) – окрему частину цього питання.
Тема має бути розкрита без пропуску логічних ланок, тому починаючи працювати над розділом, треба визначити його головну ідею, а також тези кожного підрозділу. Тези слід підтверджувати фактами, думками різних авторів, результатами анкетування та експерименту, аналізом конкретного

233 практичного досвіду. Треба уникати безсистемного викладення фактів без достатнього їх осмислення та узагальнення.
Думки мають бути пов’язані між собою логічно, увесь текст підпорядкований одній головній ідеї. Один висновок не повинен суперечити
іншому, а підкріплювати його. Якщо висновки не будуть пов’язані між собою, текст втратить свою єдність. Один доказ має випливати з іншого.
Достовірність висновків загалом підтверджується
вивченням
практичного досвіду роботи конкретних установ, щодо яких проводиться дослідження. Оперативно і у повному обсязі зібрати практичний матеріал, узагальнити його та систематизувати допоможе оволодіння студентом основними методами дослідження: спостереженням, експериментом, бесідою, анкетуванням, інтерв’ю, математичними методами обробки кількісних даних, методом порівняльного аналізу та ін. Найкращих результатів можна досягти при комплексному використанні цих методів, проте слід мати на увазі, що залежно від особливостей теми дослідження, специфіки предмета і конкретних умов окремі методи можуть набути переважного значення.
Накопичуючи та систематизуючи факти, треба вміти визначити їх достовірність і типовість, найсуттєвіші ознаки для наукової характеристики, аналізу, порівняння. Аналіз зібраних матеріалів слід проводити у сукупності, з урахуванням усіх сторін відповідної сфери діяльності (чи установи).
Порівняльний аналіз допомагає виділити головне, типове в питаннях, що розглядаються, простежити зміни, що сталися в роботі установ протягом останніх років, виявити закономірності, проаналізувати причини труднощів у
їх функціонуванні, визначити тенденції та перспективи подальшого розвитку.
Кількісні дані, що ілюструють практичний досвід роботи, можна проаналізувати за методом ранжованого ряду, розподіливши матеріали за роками, звівши їх у статистичні таблиці, таблиці для порівняння тощо, що дозволить зробити конкретні висновки.

234
Таким чином, широке використання відомих у науці методів накопичення, вивчення, систематизації фактів та практичного досвіду в цілому дасть змогу виконати основне завдання курсового (дипломного) дослідження: поєднати різні роз’єднані знання у цілісну систему, вивести певні закономірності, визначити подальші тенденції розвитку теорії та практики відповідної сфери діяльності.
На закінченому етапі передбачається написання студентом вступу та висновків до курсової (дипломної) роботи, оформлення списку літератури та додатків, редагування тексту, його доопрацювання з урахуванням зауважень наукового керівника, підготовка роботи до захисту.
Вступ доцільно писати після того, як написана основна частина курсової (дипломної) роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми, що вивчається, її практична значущість; визначаються об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження; розглядаються методи, за допомогою яких воно проводилось; розкривається структура роботи, її основний зміст. Якщо студент вирішив не торкатися деяких аспектів теми, він має зазначити про це у вступі.
Обов’язковою частиною вступу є огляд літератури з теми дослідження, в який включають найбільш цінні, актуальні роботи (10 – 15 джерел). Огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної й практичної новизни, значущості, переваг та недоліків розглядуваних робіт, які доцільно згрупувати таким чином: роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми, теоретичні роботи, які повністю присвячені темі, потім ті, що розкривають тему частково. В огляді не слід наводити повний бібліографічний опис публікацій, що аналізуються, достатньо назвати автора й назву, а поруч у дужках проставити порядковий номер бібліографічного запису цієї роботи в списку літератури. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітленості в літературі основних аспектів теми.
Логічним завершенням курсової (дипломної) роботи є висновки.
Головна їх мета – підсумки проведеної роботи. Висновки подаються у

235 вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. У висновках слід зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити у результаті вивчення теми, а й недоліки та проблеми, а також конкретні рекомендації щодо їх усунення. Основна вимога до заключної частини – не повторювати змісту вступу, основної частини роботи і висновків, зроблених у розділах.
Список використаної літератури складається на основі робочої картотеки і відображає обсяг використаних джерел та ступінь вивченості досліджуваної теми, є “візитною карткою” автора роботи, його професійним обличчям, свідчить про рівень володіння навичками роботи з науковою літературою. “Список...” має містити бібліографічний опис джерел, використаних студентом під час роботи над темою. Укладаючи його, слід додержуватися вимог державного стандарту. Кожний бібліографічний запис треба починати з нового рядка, літературу слід розташовувати в алфавітному порядку авторів та назв праць, спочатку видання українською мовою, потім –
іноземними. Бібліографічні записи у “Списку...” повинні мати порядкову нумерацію. У тексті роботи слід давати у дужках посилання на номери списку. Якщо необхідно вказати номер сторінки, її ставлять через кому після номера видання.
Завершуючи написання курсової
(дипломної) роботи, слід систематизувати ілюстративний матеріал. Ілюстрації можна подавати у тексті або оформляти у вигляді додатків. Усі додатки повинні мати порядкову нумерацію та назви, що відповідають їхньому змісту. Нумерація аркушів з додатками продовжує загальну нумерацію сторінок основного тексту роботи.
Обсяг курсової роботи має бути в межах 25 – 30 сторінок, дипломної – 50 –
60 сторінок комп’ютерного тексту, без урахування додатків і списку літератури.
Літературне оформлення курсової (дипломної) роботи є важливим елементом її виконання і одним із багатьох чинників, на які зважає комісія при оцінюванні під час захисту. Передусім звертається увага на змістовний

236 аспект викладу матеріалу (логічність і послідовність, повнота і репрезентативність, тобто широта використання наукових джерел, загальна грамотність та відповідність стандартам і прийнятим правилам), а також на текст роботи, список літератури і додатки, на зовнішнє оформлення титульного аркуша.
Курсову (дипломну) роботу рекомендується виконувати спочатку в чорновому варіанті. Це дозволяє вносити до тексту необхідні зміни і доповнення як з ініціативи самого автора, так і згідно з зауваженнями керівника.
Перш ніж представляти чернетку керівникові, треба ще раз переглянути, чи логічно викладено матеріал, чи є зв’зок між параграфами та главами, чи весь текст “працює” на головну ідею курсової (дипломної) роботи. Такий уявний структурний аналіз роботи допоможе краще побачити нелогічність в її структурі та змісті.
Оформляючи текст роботи, треба знайти час для повторного перегляду першоджерел. Це допоможе побачити все цінне, що було пропущено на початку вивчення теми, наштовхне на цікаві думки, поглибить розуміння проблеми.
Наша культура стрімко перетворюється на культуру інформаційних комп’ютерних комунікацій. Однак гуманізація психології й педагогіки у вигляді повального захоплення ігровими й тренінговими методами (при всій
їхній цінності) часом веде до підміни науки мистецтвом спілкування, втраті раціональних підстав і конструктивних способів організації професійної діяльності.
Інформатизація й комп’ютеризація безперервного навчання становлять пересічні, але не тотожні процеси. Якщо у загальному комп’ютеризація становить наповнення комп’ютерними засобами змісту, форм, методів освітнього процесу й пов’язані із цим його зміни, то
інформатизація
– насичення безперервного навчання сучасним
інформаційним обслуговуванням.

237
Важливої складової підготовки сучасного фахівця є широке застосування комп’ютерних систем, призначених для автоматизації професійної діяльності.
Комп’ютерна система сьогодні дозволяє враховувати темп просування тих, хто навчається, обсяг навчального матеріалу, рівень складності програми, використати різні способи перевірки й контролю за засвоєнням знань, управляти пізнавальною діяльністю тих, хто навчається. Завдяки своїм педагогічним можливостям, комп’ютер став одним з основних засобів навчання, виконуючи деякі важливі й потрібні функції педагога [7].
Інтерактивні можливості персонального комп’ютера дозволяють активізувати навчальний процес, швидко виконувати пошук даних, необхідну
інформацію, якої стало набагато більше й різноманітніше у порівнянні з попередніми етапами розвитку інформаційних технологій. Технологія мультимедіа надає практично необмежений спектр засобів реалізації звукового супроводу вдало підібраного образотворчого матеріалу й тексту.
Це полегшує сприйняття й розуміння інформації.
Графічні можливості комп’ютера забезпечують наочність сприйняття навчального матеріалу, що підсилює мотивацію навчання. Інтерактивні властивості засобів мультимедіа надають користувачеві можливість брати активну участь у навчальному процесі з оволодіння знаннями. Інтерактивна навчальна програма передбачає високий рівень взаємодії із системою, що може реагувати на уведені користувачем дані, запити тощо. Студент при цьому одержує величезне задоволення від спілкування з комп’ютером, оскільки мультимедіа – це використання різних засобів подання даних: зображення, звуку, тексту, музики й анімації. Традиційні засоби навчання швидко втрачають свою актуальність, тому що підручники й навчальні посібники не встигають за прогресом освіти. Відновлення ж комп’ютерів і пакетів програм може відбуватися досить часто [9].
Широке впровадження комп’ютерних технологій у навчання студентів також має психологічні наслідки. У вітчизняній і зарубіжній літературі

238 виділяють наступні психологічні феномени, пов’язані з освоєнням людиною нових
інформаційних технологій: персоніфікацію,
“одушевлення” комп’ютера; потреба у “спілкуванні” з комп’ютером і особливості такого спілкування, наприклад, потреба в антропоморфному інтерфейсі і емоційно забарвленій логіці; різні форми комп’ютерної тривожності [1, С. 80 – 86].
У даний час відкритим залишається питання, які психологічні характеристики найбільше сприяють пристосовуванню до роботи на комп’ютері. Слід зазначити наступне, що в осіб, які тривалий час взаємодіють з комп’ютером, відзначаються такі психологічні риси, як наполегливість, незалежність, зневага до соціальних норм, достатньо високий
інтелект, схильність до творчої діяльності, перевага процесу роботи отриманню результату, а також інтровертованість, нестача емпатії і відповідальності, конфліктність, егоцентризм.
Проте вплив
психологічних
особливостей користувача на пристосовування до роботи на комп’ютері залишається невивченим.
Розглянемо психологічні передумови успішності взаємодії “людина – комп’ютер”, і, зокрема, аналіз феномена комп’ютерної тривожності та чинників, перешкоджаючих її розвитку.
Більшість авторів розуміють під комп’ютерною тривожністю страх і тривожні побоювання, що виникають при контакті з комп’ютером або при роздумі про нього. Встановлено, що висока комп’ютерна тривожність негативно позначається на успішності навчання роботі на комп’ютері, хоча дослідження чинників, що впливають на комп’ютерну тривожність, носять достатньо суперечливий характер, а методики, призначені для її вимірювання, дозволяють оцінити тільки окремі аспекти цього явища.
Дослідниками цієї проблеми були неодноразово проведені обстеження серед студентів у віці від 18 до 23 років, з них більшість – дівчата.
Встановлено, що обстежені не мали достовірних відмінностей за особливостями сприйняття навчального матеріалу.

239
Освоєння інформаційних технологій на комп’ютерних курсах було частіше усього достатньо тривалим: 37% від загального числа слухачів курсів навчалося більше 50 годин, 25% – 20 – 50 годин. У той же час 42% від числа тих, хто самостійно оволодів комп’ютерною грамотністю студентів знадобилось менше 10 годин для навчання роботі на комп’ютері, і лише 25% освоювали комп’ютер більше 50 годин. Це свідчить про достатню легкість оволодіння комп’ютерними технологіями сучасними студентами.
Обстежені особи жіночої статі активно навчаються комп’ютерній грамотності і частіше використовували комп’ютер з діловою ціллю в порівнянні з хлопцями. Дівчата частіше, ніж хлопці, навчаються роботі на комп’ютері в інституті, на курсах, а хлопці виявили велику схильність до самостійного освоєння інформаційних технологій.
У структурі інтелекту обстежених студентів найвищим виявився показник здібності до концентрації уваги і збереження в пам’яті засвоєного.
У дослідженнях виявлено також взаємозв’язок рівня комп’ютерної тривожності і показників інтелекту. Хороші здібності до узагальнення, розв’язанню арифметичних задач, просторова уява, комбінаторні здібності на площині поєднуються з посиленням відчуття контролю над ситуацією взаємодії з комп’ютером. Із збільшенням здатності встановлювати зв’язки за аналогією (складова словесно-логічного мислення) наростає відчуття психічного дискомфорту при роботі з комп’ютером. Напроти, чим вище показник просторового мислення, об’ємних комбінаторних здібностей (тобто при переважанні невербального інтелекту), тим більш виражені соматичні вияви тривожності при взаємодії з комп’ютером. Можливо, це свідчить про наявність тенденції до більшої комп’ютерної тривожності у вигляді психічних виявів тривоги у “вербалів”, тобто людей більш гуманітарного складу, і, напроти, до соматизації тривоги у “невербалів”.
На основі багатьох досліджень науковці дійшли висновку, що взаємодія з комп’ютером пов’язана з ризиком виникнення комп’ютерної тривожності.
Адаптація тих, хто навчається роботі на комп’ютері значною мірою

240 пов’язана з особливостями інтелектуальної діяльності, локусом контролю, статтю, комп’ютерною досвідченістю. З урахуванням вищесказаного актуальною
є
індивідуалізація процесу використання сучасних
інформаційних технологій [2, С. 56 – 62]. З вищенаведеного свідчить про доцільність врахування психологічних чинників, особливостей комп’ютеризації навчання у ВНЗ.
Ефективне використання різних типів презентації інформації з урахуванням психологічних особливостей її переробки дозволяє значно підвищити ефективність навчального процесу. Нерідкі приклади, коли розроблювачі педагогічного програмного забезпечення (ППЗ) переносять спосіб розташування тексту на екран монітора, зневажають закономірностями психології сприйняття тексту і малюнка, задаючи темп зміни зображення, не враховують, що різні студенти мають неоднакову швидкість і вимагають для переробки інформації різні тимчасові інтервали. У зв’язку з цим варто надати студентам можливість самим вибирати темп зміни зображення, при цьому вони повинні мати можливість у будь-який час повторно вивести на екран будь-яку необхідну їм інформацію.
Запитання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте культуру навчальної праці студента.
2. Висвітліть гігієну розумової праці.
3. Дайте характеристику бюджету часу студентів.
4. Обгрунтуйте доцільність наукової та науково-дослідницької роботи студентів у ВНЗ. У чому полягає їх сутність та відмінність.
5. Обгрунтуйте основні вимоги до педагогічних досліджень.
6. Назвіть етапи виконання науково-дослідницької діяльності студентів у ВНЗ.
7. Проаналізуйте психологічні особливості комп’ютеризації навчання у
ВНЗ.

Основна література:
1. Васильева И.А. Психологические аспекты применения информационных технологий / И.А. Васильева, Е.М., Осипова, Н.Н. Петрова // Вопросы психологии. – 2002.
– № 3. – С. 80 – 86.

241 2. Васильева И.А. Психологические факторы компьютерной тревожности /
И.А. Васильева, Е.И. Пащенко, Н.Н. Петрова, Е.М. Осипова // Вопросы психологии. –
2004. – № 5. – С. 56 – 62.
3. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи : методичний посібник для студентів магістратури / С.С. Вітвицька. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 314 с.
4. Галузинський В.М. Основи педагогіки і психології вищої школи в Україні /
В.М. Галузинський, М.Б. Євтух. – К. :YNEA, 1995 – 168 c.
5. Калошин В.Ф. Педагогіка співробітництва – основа гуманізації навчально- виховного процесу/ В.Ф. Калошин // Проблеми освіти. – 1995. – Вип. 2. – С. 98 – 104.
6. Кудіна В.В. Психологія вищої школи : курс лекцій / В.В. Кудіна., В.І. Юрченко –
К. : КСУ, 2004. – 176 с.
7. Машбиц Е.И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения /
Е.И. Машбиц. – М. : Педагогика. – 1988 – 192 с.
8. Мащенко Н.І. Основи педагогіки і психології вищої школи : курс лекцій /
Н.І. Мащенко – 2-е вид., доп. й перероб. – Кременчук, 2006. – 272 с.
9. www.oim.ru/reader.asp
Додаткова література:
1. Мороз О.Г. Педагогіка і психологія вищої школи / О.Г. Мороз, О.С. Падалка,
В.І. Юрченко. – К. : НПУ, 2003. – 267 с.
2. Педагогика и психология высшей школы / oтв. ред. С.И. Самнгин. – Ростов-на-
Дону : Феникс, 1998. – 544 с.
3. Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи : навч. посіб. для магістрантів і аспірантів /
Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко. – К. : Філ-студія, 2006. – 320 с.
4. Семиченко В.А. Психологія педагогічної діяльності : навч. посіб. для студ. вищих пед. навч. закладів / В.А. Семиченко. – К. : Вища школа, 2004. – 336 с.
5. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі / З.І. Слєпкань
– К. : Вища школа, 2005. – 240 с.
6. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи : навчальний посібник для студентів /
М.М. Фіцула – К. : “Академвидав”, 2006. – 352 с.
7. Цокур О.Я. Педагогіка вищої школи : навчально-методичний посібник /
О.Я. Цокур. – Випуск 1. Основи наукового педагогічного дослідження / за ред. Панькова
А.І. – Одеса, 2002. – 424 с.
8. Чернілевський Д.В. Педагогіка та психологія вищої школи : навч. посіб. /
Д.В. Чернілевський, М.І. Томчук. – Вінниця : Вінницький соціально-економічний ін-т ун- ту Україна, 2006. – 402 с.


242



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал