Вільні економічні зони у системі світогосподарських зв’язків доцент



Скачати 34.26 Kb.
Дата конвертації17.02.2017
Розмір34.26 Kb.
Вільні економічні зони

у системі світогосподарських зв’язків
доцент Сабадаш В.В., студент Коваленко Є.В.
Вільні економічні зони (ВЕЗ) інтенсивно почали формуватися у країнах Америки та Західної Європи у 50-х роках ХХ-го століття, і вже у 70-ті роки вони набули великого поширення [5]. Тепер у світі налічується близько 3000 ВЕЗ, у яких створено майже 3 млн. робочих місць [1].

Створення ВЕЗ має бути направлено на розбудову експортооріентованої економіки, що не тільки дозволило б сформувати якісно новий господарський комплекс та здійснити структурну перебудову, а й дати поштовх до переходу на засади неоекономічного зростання.

В Україні ВЕЗ були створені для підтримки інвестиційної діяльності та розвитку економіки. На сьогодні діє 13 ВЕЗ, але процес створення нових заморожений [1]. На їх території вводяться митні пільги, спеціальні валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних та фізичних осіб. Особливу роль у сфері оподаткування відводять офшорним зонам (територіям, що надають пільговий режим для фінансово-кредитних операцій з іноземними учасниками в іноземній валюті та мають особливий статус для реєстрації підприємств, які є нерезидентами України і не здійснюють на її території комерційної діяльності). Через лібералізацію офшорного бізнесу межа між зменшенням податків та ухилянням від їх сплати поступово зникає. До позитивних результатів діяльності спеціальних зон, станом на кінець 2009 р. можна віднести створення 52,1 тис. та збереження 85,5 тис. робочих місць; реалізацію товарів, робіт послуг на суму 45,4 млрд. грн., зокрема на експорт – 15,8 млрд. грн. [1]. Таким чином, повне відновлення функціонування ВЕЗ значно покращило б інвестиційний клімат в Україні. Проте при створенні ВЕЗ необхідно враховувати і негативні сторони їх існування. Знявши з себе численні зобов’язання перед бюджетом і отримавши з нього кошти на забезпечення програм діяльності, ВЕЗ знекровлюють засоби трансформації економіки країни. Вони зумовлюють асиметричні процеси у розподілі фіскального навантаження на господарські структури.

ВЕЗ відповідно до свого статусу є певною мірою тіньовими структурами. Великою проблемою у світі стали процеси «відмивання коштів» з їх допомогою. Схеми відмивання грошей відрізняються від корпоративних схем тим, що можуть бути законними. Можна виділити 4 класичні способи виведення коштів в офшорні зони: продаж товару за заниженими цінами, оплата консалтингових послуг, виплата грошей за використання прав інтелектуальної власності, придбання акцій у нерезидента [6]. За даними Міжнародного валютного фонду, загальносвітовий обсяг коштів, що відмиваються щорічно, становить від 2 до 5% світового ВВП [4]. Організація економічного співробітництва та розвитку оцінює збитки світової фінансової системи від «податкових гаваней» 11 трлн. дол. [6]. Через це «велика двадцятка» почала війну проти офшорів, але все звелось лише до отримання даних про реальних власників фірм.

Зараз все більше зростає інтерес підприємців до офшорів, про це свідчить те, що майже 50% світового руху капіталів проходить через офшорні компанії [4]. Привабливість саме до офшорного механізму для українських підприємців підсилюється через нестабільність фінансових інститутів України та високі ступені ризику. Фінансові юрисдикції є більш захищеними, оскільки вони працюють зі сталою валютою і діють у стабільному фінансовому полі.

За останні три роки економіка України пережила стрімкий відтік капіталу в офшорні зони, який склав 18,6 млрд. дол. За попередні роки ця цифра складала 661 млн. дол. Велика частка українського капіталу виведена на Кіпр. У 2009 р. ця сума складала 5,8 млрд. дол. З іншого боку, Кіпр офіційно є найбільшим інвестором в економіку України, вклавши в неї на початок 2010 р. загалом 8,6 млрд. дол., це можна вважати прямими інвестиціями українського походження [6]. Очевидно, що законодавство України необхідно вдосконалювати. Для успішного розвитку ВЕЗ уже на першому етапі необхідно створювати сприятливе макроекономічне середовище та сприятливі умови для ведення малого бізнесу. Одного вигідного географічного положення та податкових пільг виявляється замало. У Грузії, наприклад, із 2009 р. зареєструвати бізнес незалежно від регіону можна всього за день, що в наших умовах здається недосяжним.

Базовою проблемою функціонування ВЕЗ в Україні є зниження інноваційного потенціалу інвесторів, які розглядають їх лише як «податковий рай» для добре організованої місцевої бізнес еліти.

Література

1. Кобзаренко В.В., Матюшенко І.Ю. Діяльність та розвиток вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку в Україні // Економіка. Фінанси. Право. – 2010. – №7. – С.11 – 13.

2. Коссе Д. Д. Місце правового режиму оподаткування офшорної території у сфері регулювання економічних відносин // Часопис Київського університету права. – 2008. – №1. – С. 86 – 89.

3. Михайловська О.В. Еволюція вільних економічних зон: світовий досвід // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – №12. – С. 102 – 113.

4. Москаленко Н.В. Проблеми, зумовлені функціонуванням офшорних юрисдикцій, та шляхи їх розв’язання // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №10. – С.117 – 121.

5. Предборський В. Тіньова експлуатація «прикордонної» рубіжної економіки // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №1.–С.145-150



6. Шевченко П. Відтік капіталу: офшори назавжди? // Фінансові ринки та цінні папери. – 2010. – №11. – С. 6 – 8.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал