Використання витинанки при створенні архітектурних мотивів. Витинанка



Скачати 91.71 Kb.
Дата конвертації28.12.2016
Розмір91.71 Kb.
Використання витинанки при створенні

архітектурних мотивів.
Витинанка - вид українського народного декоративного мистецтва.  Назва походить від слова — "витинати", тобто "вирізати". Це орнаментальні прикраси житла, ажурно або силуетно витяті ножицями, вирізані ножем з білого або кольорового паперу. У давнину такі вироби використовували для оздоблення стін, вікон, полиць, груб, печей. Як правило, традиційна витинанка містить сюжет - за нею можна було прочитати, що відбувається в селі, хто народився, де весілля, які були свята.

Перші витинанки з'явилися у VІІ-ХІІ столітті у Китаї, на батьківщині паперу. Напередодні свята весни китайські жінки наклеювали на вікна традиційні паперові узори, сюжети у вигляді драконів, квітів, різних символів. У Західній Європі витинанки були подібні до графічних зображень, це були аплікації на одному цілому аркуші паперу. Слов’янські народи використовували витинанку здебільшого як декоративний елемент в народних традиційних орнаментах. Зустрічаються витинанки у артефактах кочових народів Алтаю, на півночі Європи, Балканах і в слов'ян.

В Україні попередниками цього виду мистецтва були витинанки зі шкіри, тканини. Відомий всім кептар і донині, крім рясної вишивки, щедро обшивається різними вирізаними зі шкіри деталями. На Полтавщині до середини ХХ століття верхній жіночий одяг-юпка декорувався аплікаціями з оксамиту або іншої тканини. Часто це були зображення дерева життя, симетричних стилізованих галузок, декоративних елементів. Перші паперові витинанки з'являються в Україні у ХVІІ – ХVІІІ столітті. Це були підкладки для печаток, так звані "кустодії". Коли у середині ХІХ століття папір стає досить дешевим, прикраса-витинанка надовго входить у побут міщан та селяна. Її можна було бачити у хатах на вікнах, стінах, сволоках, на печі. Іноді вона замінювала собою настінні малюнки. Витинанка стала стала популярною прикрасою українського житла.
http://im2-tub-ua.yandex.net/i?id=541949823-51-72

При всій подібності, витинанки різних місцевостей мають самобутні риси, притаманні лише цьому певному регіону. Так, витинанки західних областей розмиті та дрібно орнаментовані, як і писанки та рушники. Подільські витинанки продовжують традиції народних килимів, гончарних розписів, вишивок. Витинанки Дніпропетровщини перегукуються з петриківським розписом та в кожній паперовій прикрасі проглядається обличчя окремого майстра як творчої особистості.

На свята українці виготовляли особливі витинанки: у вигляді сніжинок-зірочок, хреста, у вигляді барвінку чи постатей ангелів. Витинанка-хрест була оберегом, її  чіпляли на сволок, де висіла дитяча колиска. Особливо поширеним в українській хаті було оздоблення божників та мисників. У вигляді серветок з ажурно вирізаними краями вони прикрашали полиці буфетів та тумбочок, служили замість фіранок на вікнах навіть у містах у важкі для держави часи, особливо після війни. На простінках між вікнами в українській хаті висіли витинанки з зображенням "дерева життя". На гіллі цих дерев часто розміщуються птахи, внизу біля дерева можна побачити людські постаті чи силуети звірів. Це символ родини, роду і є типовим для всіх регіонів України.

Звичайно для виконання витинанок| використовують тонкий, але|та| міцний папір різних сортів|гатунків|. Це може бути цигарковий, компресний папір, крафт та інші.

Для роботи необхідні такі інструменти: гострі ножиці різної довжини, прямі, зігнуті і фігурні.

Для дрібних|мілких| деталей звичайно використовують манікюрні ножиці.

Починають роботу з ескіза, в якому необхідно виразити те, що представляють побачити в кінці роботи. Визначають композиційний центр. Якщо композиція центральна , лист згинають по лінії симетрії для утворення надалі дзеркально-симетричного зображення. При необхідності намічають контури відповідно до ескіза, потім вирізують, дотримуючи межі вибраного контура. При цьому закриті| ділянки визначають наперед, тобто як вони при вирізуванні віддаляються. Якщо їх потрібно зберегти, продумують елементи, які б їх сполучали|поєднували,з'єднували|.

Для посилення виразності малюнка використовують чергування крупних і дрібних деталей. Це створює контраст великого і малого. По завершенню роботи акуратно розгортають|шари паперу, уникаючи можливих розривів. Для збереження легкості, ажурності роботу не приклеюють до поверхні, а лише притискують склом.

Фоном для витинанки може бути кольоровий щільний папір або картон. Деякі майстри закріплюють витинанки за допомогою клею ПВА. Це роблять так: площину, на якій буде прикріплена витинанка, покривають клеєм ПВА в співвідношенні 1:10. Після того, як клей повністю висохне, витинанку накладають на підготовлену площину, зверху накривають тонкою бавовняною тканиною, потім гарячою праскою (потрібну температуру підбирають) і приклеюють.

У витинанках можна використовувати аплікацію. Під вирізане зображення підкладають кольоровий папір. Окремі деталі витинанки можуть бути виконані в різній колірній гаммі із заздалегідь продуманою композицією.

Останнім часом витинанки стали не лише прикрасою житла українців – вони набули набагато ширшого значення і перетворилися на самобутній вид мистецтва, який завойовує все більше прихильників.

Ось чому витинанка стала все більше використовуватися при створенні різноманітних витворів мистецтва. Широкого використання вона набула і при створенні архітектурних мотивів.



Творчість у архітектурі більше,

ніж у інших мистецтвах,

пов'язана з життям.

А. В. Щусев

Важко спростувати цей вислів великого російського архітектора А. В. Щусева. Архітектура – мистецтво, невіддільне від повсякденного життя людини. Воно обслуговує побутові та суспільні потреби і водночас створює настрій, впливає на почуття

Архітектурні споруди – це одягнені в камінь або дерево «портрети епохи». Існує поняття, яке допомагає розібратися в різноманітті архітектури і визначити відмінні риси будівель різних епох. Це поняття – архітектурний стиль.

Архітектурні стилі численні і багатоманітні. Вони так само різноманітні, як і культура народів, що створила їх, як те соціальне середовище, що стало для них грунтом. Поняття стилю увійшло у сферу мистецтва і архітектури у XVIII ст.

і означало особливості національних форм: єгипетський, грецький, індійський, китайський стилі. І лише у ХХ ст. з'явилося поняття «стиль епохи»

«Архітектурний стиль – характерні для кожного часу прийоми побудови планів будівель, їх композицій, використання будівельних матеріалів і конструкцій, типових архітектурних форм.



Давайте зробимо екскурсію у минуле і прослідкуємо, як змінювалися архітектурні стилі. А почнемо ми нашу екскурсію з архітектури ранніх цивілізацій, а саме із культури Стародавнього Єгипту - однієї з найдавніших держав світу, а його мистецтво – одне з найранніх в історії культури людства.

  • Давні часи - Стародавній Єгипет ( XVI – VII ст. до н. е.) – Єгипетські піраміди – одне з семи чудес світу, яке збереглося до нашого часу (зразок 1).

  • Античність (VIII ст. до н. е. - IV ст. н. е.) – Старогрецька архітектура, всі будівлі якої створювалися відносно пропорцій людського тіла, яке уособлювало гармонію. Ритмічне чергування колон, ненав'язливе оздоблення, мармурові скульптури, які органічно вписувалися в ансамбль – все це створює цілісний архітектурний образ грецького храму – величного та органічного (зразок 2).

Стародавня Греція залишила людству архітектуру, яка назавжди зберегла значення образу і суттєво вплинула на увесь наступний розвиток мистецтва. Тисячолітню історію античної архітектури завершує давньоримська архітектура.

  • Давній Рим ( VIII ст.. до н. е.- V ст. н. е.) створюються грандіозні системи фортець, складні інженерні спорудження: акведуки, мости, гавані. Було винайдено бетон, і це допомогло вирішувати найскладніші технічні проблеми. Архітектура Риму характеризувалася грандіозними пропорціями і багатством оздоблення. Навіть житловим будівлям стародавні римляни надавали великого значення, як справжнім святилищам сімейного життя. Найвеличніше видовищне спорудження Давнього Риму – амфітеатр Флавієв Колізей, де проходили гладіаторські бої, розрахований на 50 тисяч глядачів ( зразок 3 ).

  • Візантійський стиль ( І – ХІ ст.) – Візантійська держава утворилася на основі Східної Римської імперії, естетичним ідеалом якої стає Бог – джерело краси, рівноваги, яка перевершує все прекрасне. Створюється новий тип християнського храму – центрально-купольний. Своє геніальне втілення новий тип храму одержав у грандіозній церкві Святої Софії в Константинополі – один з найвеличніших християнських храмів, зведених за велінням Візантійського імператора ( зразок 4).

Архітектурні форми ранніх цивілізацій були попередниками наступних «великих стилів». На основі цієї спадщини формується романський стиль.

  • Романський стиль ( Х – ХІІІ ст.) – розвиває принцип римської архітектури. Основним будівельним матеріалом був камінь, важкі форми, стіни надзвичайно масивні (до 4 м.), стримані скульптурні прикраси ( зразок 5 ).

Поступово архітектурні форми ускладнюються, конструкції вдосконалюються, і стіни стають тоншими, вікна – більшими. Так формується готичний стиль.

  • Готика ( XIV – XVI ст.) - поява нового стилю обумовлена потребою збільшити місткість соборів, оскільки вони стали місцем не тільки богослужіння, але і зборів громадян. З'являються загострені башти соборів, висота готичних соборів вдвічі більша від романських. Стіни значно полегшилися за рахунок великих вікон, прикрашених вітражами ( зразок 6 ).

На початку ХV ст.. в Італії зароджується стиль епохи Відродження – Ренесанс.

  • Ренесанс (XIV – XVIII ст..) – стиль орієнтувався на класичну спадщину Греції і Риму, проте мав і власні риси : строгість пропорційних побудов, симетрія композицій, чіткий горизонтальний розподіл на поверхи, розробка конструкцій куполів великого діаметра (зразок 8 ).

  • Бароко ( XIV – XVIII ст..) – «пишномовний», «примхливий» стиль, мистецтво грандіозних, пишно прикрашених будівель: монументальні палаци складної, але витонченої форми, зали яких перетинали сходи дивної конфігурації. Складні оздоблення і декоративна скульптура на фасадах споруд, пристрасть до пишноти, видовищності ( зразок 9 ).

  • Класицизм (зразковий) (XVII – XIX ст.. ) – стиль, ідеалом якого було античне мистецтво. Зароджується у Франції паралельно зі стилем бароко. Головні ознаки: логічність, простота планування і геометричність форми, симетрія планів, скромний декор (зразок 10).

  • Еклектизм ( ХІХ – ХХ ст..) – «ретроспективний» стиль, що приходить на зміну класицизму. Комбінації архітектурних елементів із різних стилів, іноді в одній будівлі використовувалися елементи двох-трьох стилів ( зразок 11 ).

  • Модернізм ( ХІХ – ХХ ст..) – розвивається паралельно еклектизму. Йому притаманні свобода форм, взаємодія всіх видів мистецтва (зразок 12 ).

  • Конструктивізм ( ХХ ст..) – стиль, форми якого підпорядковані призначенню споруди – строго геометричної форми, без жодних прикрас. Його виникненню передувала поява залізобетону. Такі споруди мають каркасні конструкції, великі вікна, плоскі дахи, велику площу засклених поверхонь (зразок 13).

  • Поп-арт та інші ( ХХ ст..) – стилістичні напрямки змінюються дуже швидко. В архітектурі широко використовуються нетрадиційні матеріали ( сталь, алюміній, пластик, неонові трубки), яскраві кольори (зразок 14).

Сьогодні ми будемо виготовляти композицію «Архітектурні мотиви» у техніці аплікації з елементами витинанки. Різноманітність стилів, з якими ми познайомилися, дозволить надати вашій споруді неповторного вигляду. Погляньте, як цей образ створили художники та діти (вчитель показує роботи художників та дитячі роботи із зображенням архітектурних споруд різних стилів, у різних техніках).
http://im7-tub-ua.yandex.net/i?id=414706892-54-72http://im2-tub-ua.yandex.net/i?id=91064477-18-72http://im8-tub-ua.yandex.net/i?id=172673897-37-72

http://im5-tub-ua.yandex.net/i?id=230085930-54-72http://im8-tub-ua.yandex.net/i?id=225340478-50-72


http://im0-tub-ua.yandex.net/i?id=34306181-47-72
Ваше завдання – створення архітектурних мотивів у техніці сюжетної витинанки .

Етапи виконання роботи:

  1. Виберіть фон вашої роботи;

  2. Визначте, яка аплікація (залежно від рівня) буде у вашій композиції;

  3. Починайте роботу з головного елемента – витинанки.

  4. Намагайтеся передати в ній відмінні ознаки вибраного вами стилю;

  5. Не позбавляйте композицію пейзажних деталей, намагайтеся підібрати їх так, щоб вони гармоніювали із спорудою вибраного вами стилю .

Практична робота.

Під час роботи проводиться поточний інструктаж, надається допомога

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал