Використання методу проектів для розвитку творчого мислення учнів на уроках трудового навчання



Скачати 392.24 Kb.
Дата конвертації11.05.2017
Розмір392.24 Kb.
Відділ освіти

Кагарлицької районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет

Кадомська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів




ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

З досвіду роботи

вчителя трудового навчання

Кадомської загальноосвітньої школи

І-ІІ ступенів

Лісової Світлани Степанівни

Кагарлик

2016


С.С.Лісова. Використання методу проектів для розвитку творчого

мислення учнів на уроках трудового навчання. Посібник. /Лісова Світлана Степанівна/ Кагарлик , 2016,с. 25


Цей посібник адресовано для використання в роботі вчителям трудового навчання. Метою даної роботи є прагнення поділитися з колегами досвідом, який я набула, використовуючи метод проектів у своїй роботі. Актуальність обраної теми обумовлюється рядом факторів: навчити учнів одержувати знання самостійно, одержувати комунікативні навички і вміння, вчитись працювати в різноманітних групах.

В посібнику вміщено класифікацію навчальних проектів, вимоги до використання методу проектів, етапи роботи над проектом, критерії оцінювання проекту, рекомендації щодо використання методу проектів на уроках трудового навчання, зразки оформлення проектів, історія розвитку проектів. Проектні технології сприяють активізації процесу добування знань, розвивають самостійність і компетентність учнів, толерантність у стосунках, креативність і критичність мислення, поєднують теорію з практикою, готують дітей до практичної успішної самореалізації.

ЗМІСТ


ВСТУП 4

1. Історія розвитку методу проектів. 5-6

2. Сутність проектної технології та її значення. 7-8

3. Класифікація навчальних проектів. 9-10

4. Реалізація методу проектів у трудовому навчанні. 11-12

5. Вимоги до використання методу. 13

6. Етапи роботи над проектом. 14-15

7. Критерії оцінювання проекту. 16

8. Рекомендації щодо використання методу проектів на 17-18

уроках трудового навчання

ВИСНОВКИ 19-20

ДОДАТКИ 21-23

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ 24

Використані джерела 25



ВСТУП
Трудова підготовка в сучасній загальноосвітній школі має бути гнучкою і пристосованою до технічних, економічних, соціальних потреб суспільства та спрямованою на те, щоб допомогти випускникам середніх закладів у професійному самовизначенні, оволодінні методами творчої діяльності в умовах ринкової економіки і на зміну фактично ремісничому, тренувальному трудовому навчанню має прийти процес формування та розвитку творчої ініціативи, творчого пошуку, трудова діяльність учнів повинна бути наповнена інтелектуальним змістом, уроки трудового навчання створюватимуть реальні умови для реалізації індивідуальних можливостей особистості кожного учня.

Провідним напрямом реалізації нового змісту трудового навчання, як підкреслено в Державному стандарті освітньої галузі „Технологія", є проектно-технологічна діяльність, яка інтегрує всі види сучасної діяльності людини: від появи творчого задуму до реалізації готового продукту. Проектно-технологічний підхід дає можливість реалізувати варіативність у змісті трудової підготовки, тобто уникнути жорсткої регламентації наповнення змісту навчальної діяльності учнів. Сучасний зміст трудового навчання розроблений на засадах проектно-технологічної системи, яка базується на гнучкій організації процесу навчання учнів, де пріоритет належить засобам активного навчання і сучасним педагогічним технологіям, а це, в свою чергу, вимагає розроблення відповідної методики, перегляду деяких важливих питань проведення уроків трудового навчання.По-перше, відповідно до змісту програми, учнів необхідно залучати до проектно-технологічної діяльності, яка передбачає виготовлення ними спочатку навчальних, а з часом і творчих проектів. Навчання учнів проектуванню має відбуватися поступово, оскільки цей процес є досить складним для сприйняття школярами у 5-6 класах.

Останнім часом зростає популярність методу проектів у різних країнах. Через це збільшується кількість підходів до тлумачення його сутності. Саме тому, крім запільного визначення сутності проектної технології, і було запропоновано обов'язкові критеріальні вимоги до її сучасного тлумачення: наявність освітньої проблеми, складність і актуальність якої відповідає навчальним запитам і життєвим потребам учнів; дослідницький характер пошуку шляхів розв'язання проблеми; структурування діяльності відповідно до класичних етапів проектування; моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми; постановка проблеми, дослідження; пошук шляхів розв'язання, експертиза й апробація версій, конструювання підсумкового проекту, його захист, коригування і впровадження; самодіяльний характер творчої активності учнів; практичне або теоретичне значення результату діяльності (проект) і готовність до застосування (впровадження); педагогічна цінність діяльності (учні здобувають знання, розвивають особистісні якості, опановують необхідні способи мислення і дії).
1. Історія розвитку методу проектів
Метод проектів являє собою систему навчання, за якої учні отримують знання в процесі планування і виконання практичних завдань – проектів, що поступово ускладнюються.

Теорія та практика проектного підходу до навчання бере свій початок з кінця ХІХ – початку ХХ століття завдяки науковим пошукам вітчизняних та зарубіжних учених-педагогів. Метод проектів з'явився в другій половині XIX ст. у сільськогосподарських школах США. У ті часи його називали «методом проблем». В основу методу проектів було покладено педагогічні ідеї американського педагога і психолога Джона Дьюї. На його думку, вся діяльність учня повинна орієнтуватися на розвиток мислення, в основі якого лежить особистий досвід. Видатний педагог розробив теорію виховання, спрямовану на формування особистості, пристосованої до життя і практичної діяльності в умовах системи «вільного підприємництва». У ній містилися ідеї побудови навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня, у співвідношенні з його особистим інтересом саме в цих знаннях. Важливо було показати дитині її особисту зацікавленість у здобутті цих знань, де і яким чином вони можуть їй знадобитись у житті. Проблема мусить бути з реального життя, знайома і значуща для дитини, для її розв'язання дитині необхідно застосовувати здобуті знання або ті, що їх належить.

У трудовій школі, як її розумів Д. Дьюї, творча праця є основою всієї навчально-виховної роботи. Одному з послідовників Дж. Дьюї – В. Х. Кілпатрику вдалося вдосконалити систему роботи над проектами. Під проектом у той час розуміли цільовий акт діяльності, в основі якого лежить інтерес дитини. Робота над проектом в американській школі включала в себе усвідомлення учнем мети, оформлення задуму, розробку організаційного плану, роботу за планом, підбиття підсумків у вигляді письмового звіту. В. Х. Кілпатрик виділив три типи проектів: виробництва (продукція чогось), споживання (естетичні враження), проблем (подолання інтелектуальних труднощів), справності (осягнення справності в якійсь діяльності). Навчання повинно будуватися в процесі вирішення учнем проблеми, яка його зацікавила. У його основі — дитячі інтереси, що є ефективним засобом формування потрібних суспільству моральних якостей. Можна виділити два типи проектів, здійснених у ті роки.

Перший — робота сільських шкіл, де вдавалося дійсно побудувати систему проектів, які повністю базувалися на реальному житті. Особливо цікавий експеримент був виконаний під керівництвом Е. Колінгса в одній із сільських шкіл у 1917–1921 роках, де всю роботу школи побудували за методом проектів. Робота школи за проектною системою носила синтетичний, комплексний характер. Необхідні освітні відомості й навички з рідної мови, математики й інших галузей знань діти одержували під час роботи над проектами. В експериментальній школі переважали колективні проекти. Робота за проектами починалася і закінчувалася груповими нарадами. Проекти пропонувалися самими учнями. Пропозиції надходили від окремих учнів або від цілої групи. Якщо було декілька пропозицій, групова нарада обговорювала їх та зупинялася на найбільш цікавій. Значний вплив на вибір проектів здійснював учитель.

Другий тип проектів — це проекти, що здійснювалися, в основному, у міських школах. Основна маса їх базувалася більше на самому навчальному предметі (декількох навчальних предметах) і відштовхувалася від них та від інтересів учнів. Це не завжди проекти-справи, частіше вони носили навчальний характер або були проектами «уявних справ». Це ігри, що імітували реальні справи, літературні проекти, географічні подорожі. Такі проекти часто були способом комплексного вивчення тієї чи іншої теми, на яких акцентувалася увага школярів. При цьому відзначимо, що важливою умовою було виникнення інтересу і захоплення в дітей, щоб основні види шкільних робіт концентрувалися на живому та життєвому матеріалі; зверталося багато уваги на спільну діяльність школярів, на стосунки між ними, на їхнє вміння розбиратися в реальному житті.

У 20х роках проектний метод був широко застосований у практиці радянської школи. За розробленою системою вчитель повинен був під час навчання вказувати на перспективи, встановлювати зв’язок із життям, але недоліком проектної системи було те, що вона переставила акценти з пізнання наук на суспільно корисну роботу школярів, тобто радянськими педагогами робилася принципова опора на суспільно корисну, трудову, ідеологічну спрямованість усіх проектів і менше уваги приділялося навчальним проектам, що призвело, зокрема, до ослаблення змістового наповнення діяльності учнів, яке в результаті і викликало на початку тридцятих років різке засудження системи як буржуазного перекручення.

У 20х роках ХХ ст. метод проектів застосовувався і в школах селянської молоді. Метою його було створення умов, які об’єднували навчання з життям. Основними принципами у виборі проектів були:
політична й економічна обґрунтованість проекту; зв’язок із суспільними кампаніями, які проводяться в селі; спрямованість проекту на покращення економічного стану села на основі колективізації; наявність у проекті достатнього навчального матеріалу і можливість отримання навичок.
Відомий український педагог Григорій Ващенко, досліджуючи метод проектів, зазначав, що він є одним з активних методів навчання, однак у радянському експерименті були допущені суттєві недоліки, яких не можна повторювати сучасній школі. Нині завдяки поширенню світового педагогічного досвіду метод проектів відроджується та розвивається і в українській педагогіці, доповнюються його теоретичні й концептуальні положення.

2. Сутність методів проекту та її значення
Особистісно зорієнтована модель трудового навчання, суттєвими ознаками якої є здійснення навчального процесу на засадах індивідуального підходу до учнів та створення умов для їх саморозвитку і самонавчання, осмислене визначення ними своїх потенційних можливостей і життєвих цілей, вимагає глибокого осмислення і розуміння педагогами необхідності здійснення навчально-виховного процесу на засадах проектної технології.  Проектна технологія — практика особистісно зорієнтованого трудового навчання в процесі конкретної навчально-трудової діяльності учня, на основі його вільного вибору та з урахуванням інтересів. У свідомості учня це має такий вигляд: «Я знаю, для чого мені потрібно все, що я пізнаю, і де я можу ці знання застосувати». Для педагога це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

Навчальне проектування орієнтоване передусім на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну або групову, яку вони виконують протягом певного відрізка часу.

Технологія проектування передбачає розв'язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка полягає, з одного боку, у використанні різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — в інтегруванні знань, умінь із різних галузей науки, техніки, творчості.

Результати виконання проектів мають бути «відчутні»: якщо це теоретична проблема, то конкретне її вирішення, якщо практична — конкретний результат, готовий до впровадження. Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів. Метою проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом с індивідуальний досвід проектної діяльності.


      Метод проектів (від грецьк. — шлях, дослідження) — це система навчання, за якої учні здобувають знання в процесі планування і виконання

завдань, які поступово ускладнюються, — проектів.''  Метод проектів на уроках трудового навчання — це комплексний процес, який формує в школярів загально-навчальні вміння, основи технологічної грамоти, культуру праці і спрямований на оволодіння ними способами перетворення матеріалів, енергії, інформації, технологіями їх обробки.

Учні особисто мають вибрати для себе об'єкт проектування, тему проекту, тобто виріб, який вони хотіли б справді удосконалити, внести в предметний світ, яким хотіли б задовольнити потреби людей.

Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує прагнення до створення нового або існуючого, але вдосконаленого виробу, формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально-трудові якості, працелюбність. Готує їх до свідомого вибору професії. При цьому слід пам'ятати, що потрібно особливу увагу приділяти тому, щоб в учнів не згасав інтерес до цього процесу, стежити, щоб вони доводили свої наміри, особливо в праці, до кінця.

Проектування — це вид діяльності, що синтезує в собі елементи ігрової, пізнавальної,  професійно-трудової, комунікативної, навчальної, теоретичної і практичної діяльності. Проведений аналіз дозволяє нам сформулювати думку про те, що проектування як творча, інноваційна діяльність завжди націлене на створення виробів і послуг, що мають об'єктивну й суб'єктивну новизну та особистісну й суспільну значимість.
      Проектна технологія дозволяє активно розвивати в учнів основні види мислення, творчі здібності, прагнення самому створити, усвідомити себе творцем. В учнів виробляється і закріплюється звичка до аналізу споживчих, економічних, екологічних і технологічних ситуацій, здатність оцінювати ідеї, виходячи з реальних потреб, матеріальних можливостей і вмінь, вибирати найбільш технологічний, економічний спосіб виготовлення об'єкта проектування, який відповідав би вимогам дизайну.
      Крім того, під час роботи над проектом у школярів розвивається

пізнавальна й трудова активність, формуються вміння самостійно використовувати свої знання, плідно розвиваються комунікативні здібності, навички лідерів та здатність до спільної роботи в групі, створюються можливості для реалізації міжпредметних зв'язків.      Нові навчальні плани і програми з трудового навчання значно розширили можливості школи у використанні проектної технології на уроках та в позакласній роботі з метою розвитку в дітей творчої активності.      Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно приймати рішення, визначати свої проблеми в знаннях і знаходити шляхи виправлення такого становища. У процесі проектно-технологічної діяльності в школярів розвиваються загальні і спеціальні здібності.      Усе це дає змогу зробити висновок про те, що проектно-технологічна діяльність дозволяє здійснити перехід від «школи пам'яті» до «школи мислення». У першому випадку опора робитеся переважно на процеси сприйняття, уваги, запам'ятовування, у другому — враховується роль мислення.  Дуже важливим с питання про структуру проектно-технологічної діяльності. Ця діяльність, як будь-яка інша, має визначену структуру, що містить у собі мету, мотиви, функції, зміст, внутрішні і зовнішні умови, методи, засоби, предмет, результат та етапи виконання проектно-технологічної діяльності.



3. Класифікація навчальних проектів
Навчальні проекти, що виконуються школярами, можна класифікувати за такими ознаками:

1.Методи навчання, за допомогою яких організовують проектно-технологічну діяльність, - це такі способи спільної діяльності учнів та учителя, в ході яких активізується творче мислення дитини, можливість здійснювати вільне обговорення проблемної ситуації. Характерною ознакою таких методів є їх суб'єктивний характер, який випливає з того, що учень має діяти як суб'єкт навчального процесу, тобто бути безпосереднім учасником своєї освіти. Отже й методи, які запроваджуються на уроці мають також ним усвідомлюватись. Саме тому в зміст навчальної програми з трудового навчання включено ознайомлення дітей з методами фантазування (у 5-му класі), метод зразків (у 6-му класі), фокальних об'єктів і т.д., як засобами творчої діяльності конструктора. Отже, сьогодні, мова очевидно буде йти не лише про ті методи, які традиційно застосовував учитель, і якими володів лише учитель, але й про методи та прийоми активної та інтерактивної діяльності, якими мають також володіти учні. Методи, що застосовуються учителем у процесі навчання дітей проектуванню, умовно можна поділити на традиційні та нетрадиційні.

2.За провідною діяльністю:

Дослідницькі – потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмету дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, у тому числі експериментальних методів обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргументація її актуальності, визначення предмету й об'єкту, завдань і методів, визначення методології дослідження, висунення гіпотез розв'язання проблеми і намічання шляхів її розв'язання.

Творчі – не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту, які заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх представлення - виставку, аукціон, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібні сценарій аукціону, програма свята або виставки.
Ігрові – учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості, імітуються їх соціальні та ділові стосунки, які ускладнюються ситуаціями, котрі вигадали учасники.
Інформаційні – спрямовані на збирання інформації про який-небудь об'єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції в ході роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; методи отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, у тому числі й електронні, інтерв'ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); результат (стаття, реферат, доповідь, відеофільм); презентація (публікація, у тому числі в електронній мережі). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких чи інших проектів, їхнім модулем.

Практико-орієнтовані – результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є добра організація координаційної роботи, у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і можливих засобів їх впровадження у практику.

3.За галуззю виконання:

  • предметні (виконуються в рамках одного навчального предмету);

  • інтегровані (в процесі їх виконання використовуються знання з інших дисциплін).

4.За змістом:

  • монопредметні (виконується на матеріалі конкретного предмету);

  • міжпредметні (інтегрується суміжна тематика декількох предметів);

  • надпредметні.

5.За складом учасників: учні одного класу, однієї школи, міста, регіону, країни, різних країн світу.

6.За кількістю учасників: індивідуальні, парні, групові і колективні (при виконанні групових і колективних проектів учителю необхідно розподілити обов'язки між учнями та визначити відповідальність кожного за виконання проекту в цілому);

7.За тривалістю виконання: короткотривалі (реалізація проекту за кілька уроків з програми предмета), середньої тривалості (від тижня до місяця) і довготривалі (реалізація проекту триває кілька місяців). Як свідчать дослідження, на практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів.


4. Реалізація методу проектів у трудовому навчанні.

В основу методу проектів покладено ідею, що виявляє сутність поняття «проект», його прагматичну спрямованість на результат, який можна отримати за умови розв'язання тієї чи іншої практично або теоретично значущої проблеми. Результат можна побачити, продумати, використати в реальній практичній діяльності. Тому необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити та розв'язувати проблеми, використовуючи знання з різних галузей, уміння прогнозувати результати та можливі наслідки різних варіантів розв'язку, уміння встановлювати причиново-наслідкові зв'язки.

Метод проектів на уроках трудового навчання завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів, яка реалізується як в індивідуальній, так і в парній, груповій діяльності, що завжди передбачає розв'язання проблеми: з одного боку — використання сукупності різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — необхідність інтегрування знань, уміння використовувати знання з різних галузей науки, техніки тощо. Результати виконання проектів мають бути, що називається, «відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема, то конкретне її розв'язання (якщо практична — конкретний результат) готове до використання (на уроці, в школі, у реальному житті). Метод проектів передбачає сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих по своїй суті.

Проектна робота дуже перспективна, оскільки в ній кожен з учасників не втрачає свого статусу активної діючої особистості, намагається зайняти в групі позицію, що відповідає його можливостям: знанням, умінням, здібностям, мисленню тощо. Це позначається на загальному формуванні індивідуального стилю дитини. Працюючи над проектом, учні спілкуються, співпрацюють і допомагають один одному в процесі навчання, розвивають соціальні, розумові та комунікативні навички. Цей вид діяльності сприяє здійсненню індивідуального підходу в класах з різним рівнем підготовки під час вивчення та засвоєння нового матеріалу. (Додаток№2).

Під час проектно-технологічної діяльності вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань; розвиваються пізнавальні навички учнів, формується вміння самостійно здобувати знання, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, активно розвивається критичне мислення, сфера комунікації тощо. Уміння користуватися проектною технологією є показником високої кваліфікації педагога, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний і професійний розвиток дитини у процесі навчання.
Під час організації навчального проектування вчитель виконує такі функції:
- допомагає учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом;
- сам є джерелом інформації, сам її надає учням;
- координує весь процес роботи над проектом учнів;
- підтримує і заохочує учнів, стимулює роботу учнів;
- підтримує неперервний рух учнів у роботі над проектом.
Треба вміти допомогти учневі, не виконуючи роботи замість нього.
Основними завданнями вчителя трудового навчання під час організації проектно-технологічної діяльності учнів є:

1.Не лише передати учням об’єм тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань.

2.Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати в різноманітних групах, виконуючи різні соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо).
3. Розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему.
4. Прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, вміти робити висновки.
Перш за все вчитель повинен знати основні вимоги, які висуває проектна технологія до її організації та виконання:
1. Наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми (завдання) що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її розв'язання (наприклад, дослідження демографічної проблеми у різних регіонах світу; проблема впливу кислотних дощів на довкілля тощо);
2. Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів (наприклад, доповідь у відповідні служби про демографічний стан певного регіону, фактори, що впливають на цей стан, тенденції, простежуванні у розвитку цієї проблеми, спільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій);


  1. Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів;

  2. Структурування змістової частини проекту (з указуванням поетапних результатів);

  3. Використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунення гіпотези їх розв'язання, обговорення методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коректування, висновки.


5. Вимоги до використання методу

Метою методу проектів є створення умов, за яких учні самостійно й охоче отримують знання з різних джерел, вчаться користуватися ними (знаннями) для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань; удосконалюють комунікативні вміння, працюючи в різних групах; розвивають дослідницькі вміння та аналітичне мислення. Виконання проекту передбачає зв'язок з реальним життям, незвичайність форми і самостійність виготовлення, створення матеріалів, що по суті є різними формами документування: анотація, рецензія, анкета, таблиця, опис, фото-, аудіо- або відеозвіт, колаж, комікс, сценарій, щоденник, -журнал, довідник, резюме, каталог, брошура, альбом, словник, стаття, стінгазета, виставка. Матеріал може подаватися в різних формах: дискусія, огляд, виставка, демонстрування, обговорення, рольова гра, диспут, повідомлення, доповідь.

Під час використання проектного методу всі учасники навчально-виховного процесу розв'язують цілу низку різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань. Це сприяє розвитку пізнавальних навичок учнів, формуванню вміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі тощо.

Таким чином, основними вимогами до використання методу проектів є: наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми (завдання), розв'язання якої потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку; практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів; самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів; структурування змістової частини проекту (із зазначенням поетапних результатів); використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунення гіпотези їх розв'язання, обговорення методів дослідження; обговорення способів оформлення кінцевих результатів (презентації, захисту, творчих звітів); збір, систематизація та аналіз отриманих даних; підбиття підсумків, оформлення результатів, їх презентація; висновки, висунення нових проблем дослідження.



6.Етапи роботи над проектом на уроках трудового навчання

Кожний учитель має право самостійно визначатись із кількістю етапів виконання проектів (шкільні підручники розглядають чотири етапи проектування).

На мій погляд, найкраще поділяти проектну діяльність учнів на три етапи: організаційно-підготовчий, технологічний, заключний.

Основними етапами виконання проекту є:



І. Організаційно-підготовчий етап. Що роблять учні на організаційно-підготовчому етапі: виходячи із практичної необхідності та значущості майбутнього виробу:

  1. Обирають тему проекту із списку тем, запропонованих учителем (або придумують свою тему) (задум).

  2. Роблять її обґрунтування. ( Чому саме обрали такий виріб, як вони використають його на практиці: на подарунок, для власного використання тощо).

  3. Розробляють критерії майбутнього виробу.

  4. Визначають об’єм знань та умінь, які необхідні для виконання задуму.

  5. Працюють із літературою (науковою, періодичною, використовують Інтернет – у старших класах), консультуються з батьками, іншими спеціалістами з обраної теми. Завдання – зібрати якомога більше інформації з даного питання.

  6. Шукають аналоги задуманого виробу (послуги);

  7. Аналізують їх (за призначенням, складністю конструкції, оригінальністю, розмірами, кольором, дизайном, умовами використання, видами та властивостями матеріалів, їх вартістю, естетичністю, часом, необхідним для виконання тощо);

  8. Пропонують різні власні конструкції виробу: складають ескізні малюнки своєї найкращої конструкції, яка відповідає сучасним вимогам та дизайну, розробляють конструкторсько-технологічну документацію; визначають найдоцільнішу технологію виготовлення розробленої конструкції, планують технологію виготовлення виробу, здійснюють вибір технології обробки деталей, їх з’єднання, складають технологічну послідовність виконання виробу; здійснюють добір матеріалів та інструментів; планують організацію робочого місця, виконують екологічні, економічні та міні-маркетингові дослідження, у яких визначають доцільність виготовлення виробу з погляду економії матеріалів та енергоресурсів для його виготовлення.

На цьому ж етапі учні здійснюють так звану екологічну експертизу, де вони мають дати повну характеристику з точки зору екологічної безпеки виготовлення; обґрунтування використаної сировини. Учні також мають вивчити (знати) потреби ринку у виготовленій продукції (чи продаються такі речі в магазинах, на базарах, в художніх салонах, ярмарках, та скільки вони там орієнтовно коштують).

ІІ.Технологічний етап. Учень виконує технологічні операції (виготовляє виріб), корегує свою діяльність, здійснює самоконтроль і самооцінку своєї діяльності. Оцінка якості. Дотримання технологічної, трудової дисципліни, культури праці.

ІІІ.Заключний етап. Коригування (за необхідності) виконаного виробу відповідно до запланованого. Корегування технології виготовлення виробу (за необхідності); остаточний контроль; випробування проекту. Оформлення портфоліо проекту (проектної папки). Самооцінка проекту. Підготовка до захисту проекту. підбиття підсумків роботи над проектом (чи досягли поставленої мети, які затрати часу, зусиль, матеріалів тощо, який результат праці, його практичне значення).

Захист проекту. (Форми захисту можуть бути різні: у старших класах, наприклад, може бути захист проекту з використанням електронної презентації, можлива демонстрація моделей одягу тощо); 5-7 класи – виставка робіт учнів; учнівські ярмарки тощо. Дуже важливо робити захист проектів із запрошенням класного керівника, представників адміністрації школи, вчителів-предметників, батьків, спеціалістів з тих чи інших питань. Це не тільки сприятиме формуванню важливості того, що роблять учнів, це буде ще й пропаганда того, чим займаються учні на трудовому навчанні, чого часто не знає ні адміністрація школи, ні вчителі-предметники, ні батьки). (Додаток 1)

Щоб виконати проект, для учня необхідно певний час. Він має складатись із часу, визначеного програмою трудового навчання та часу, необхідного для роботи з літературою, відвідування виставок, музеїв, консультацій з учителем, спеціалістами з тієї чи іншої проблеми тощо.

Кожний учень має знати на який термін розрахований той чи інший етап проектної діяльності, щоб орієнтуватися у часі, виділеному на виконання проекту. Оскільки на виконання проекту використовується не тільки урочний час, а й позаурочний, тому важливо правильно визначити терміни на кожний етап.

Для успішного виконання проекту велике значення має рівень виявлення особистої відповідальності окремими його учасниками. Практика використання проектів показує, що чим виший рівень особистої відповідальності учасників, тим вища якість кінцевого підсумкового продукту. За самоорганізації роботи в групі найбільш відповідальні завдання доручаються тим учням, які мають найбільш розвинене почуття відповідальності.



6. Критерії оцінювання творчого проекту
1. Функціональність:

  • раціональність розмірів;

  • забезпечення вимог гігієни;

  • забезпечення зручності в користуванні.

2. Комбінованість та технологічність:

  • кількість операцій, використаних при виготовлені об’єкту;

  • доцільність та доступність використання матеріалів, технік, технологій виконання згідно структури виробу (монолітна, каркасна, оболонкова).

3. Естетичність:

  • форма об’єкту, її характеристика та доцільність;

  • доцільність поєднання форми об’єкту з декором;

  • корисність нововведень;

  • якість та доцільність опорядження, оздоблення та захисту виробу (шліфування, лакування, фарбування, просмолювання та ін.);

  • якість виконання декору.

4. Конструктивність:

  • раціональне використання матеріалу;

  • простота конструкції;

  • надійність конструкції;

  • експлуатаційна надійність.

5.Ергономічність:

  • кількість часу, витраченого на виготовлення об’єкту;

  • доцільність та кількість витраченого матеріалу на виготовлення об’єкту;

  • відповідність виробу до зазначених функцій об’єкту.





7. Рекомендації щодо використання методу проектів на уроках

трудового навчання
Програмою трудового навчання для 5-9 класів (нова редакція) передбачено виконання творчих проектів уже починаючи з 6 класу. Звичайно, всім зрозуміло і це очевидно, що навчити учнів виконувати творчі проекти не вдасться ні за один місяць, ні за один рік. Тому вчитель має собі скласти такий план, де буде відображено чому він буде поетапно навчати учнів у кожному класі, щоб вони могли самостійно (під його контролем і допомогою) виконати творчий проект і скласти портфоліо (проектну папку).

Основними сферами проектної діяльності можуть бути:



  • дім: дизайн кухні, мисник, кухонний набір (лопатки, кухонні дошки, ложки), полиця під телефон, полиця для книжок, полиця для взуття, свічник, ваза, скринька (для ключів, прикрас, дрібних речей), інтер’єр квартири, іграшки для молодших дітей;

  • школа: класний куточок, інструменти і пристосування для шкільної майстерні, обладнання для кабінетів, обладнання світлиць;

  • дозвілля: сценарії свят, туристичних походів; одяг для гуртківців, ігри та іграшки, подарунки, сувеніри тощо;

Оформлення проекту із класу в клас поступово ускладнюється. Орієнтовно (за змістом) це може бути:

  • 5 клас: учні вчаться складати план роботи з виготовлення виробу (це допоможе в наступних класах складати план роботи з виконання проекту), виконувати ескізні малюнки виробу (передбачено програмою); розробляти найпростіші критерії, яким має відповідати виріб (який повинен бути виріб, наприклад, красивий, недорогий, сподобатись мамі).

Оформлення матеріалів: це все має бути оформлене або в зошиті, або на окремих аркушах (без окремої папки) – заголовок і виконана відповідна робота.

  • 6 клас: план роботи з виконання проекту, план проектної діяльності (без складання тієї таблиці, про яку йшлося вище, форма – довільна, але учні мають знати, скільки часу відводиться на виконання того чи іншого етапу проекту), ескізний малюнок виробу; критерії, яким має відповідати виріб. Оформлення матеріалів: це все має бути оформлене або в зошиті, або на окремих аркушах (без окремої папки) – заголовок і виконана відповідна робота.

  • 7 клас: план роботи з виконання проекту, план проектної діяльності, ескізний малюнок виробу, критерії, яким має відповідати виріб, послідовність виготовлення виробу, інструкційна карта (за необхідності).

Оформлення матеріалів: це все може бути оформлене або в зошиті, або на окремих аркушах (можна скористатися і окремою папкою).

  • 8 клас - 9 клас: оформлення портфоліо (проектної папки) у повному обсязі. При цьому вчитель має враховувати індивідуальні особливості учнів, класу тощо і враховувати це у вимогах до оформлення творчого проекту.

З усього вищезазначеного можна зробити висновок, що метод проектів – це комплексний узагальнюючий процес раціонального поєднання репродуктивної і продуктивної діяльності, який дозволяє комбінувати і поєднувати формальні знання з практичним досвідом. Проектна діяльність в своїй основі розрахована на гнучку організацію процесу навчання учнів.

Виходячи із усього вищевикладеного, завдання вчителя трудового навчання полягає в тому, щоб результативно впроваджувати проектний метод навчання у викладання предмета.



Висновки

Зрозуміло, що робота, яку має проводити вчитель, відповідно до оновленого змісту трудового навчання, є незвичною і складною. Адже процес творчості завжди залишався складним і найнепередбачуванішим явищем людської діяльності. Проте я глибоко переконана, що навчати учнів творчій праці може лише творчо працюючий учитель, який не боїться відхилитися від завчених на пам'ять шаблонів виконавчої діяльності. Вчитель повинен не лише добре знати свій навчальний предмет, а й бути компетентним в інших галузях науки, бачити точки їх зіткнення, добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання. Психологічна грамотність і компетентність учителя вкрай важливі для організації проектної діяльності учнів.


Педагог повинен бути комунікабельним, особливо під час організації міжрегіональних проектів, емпатійним, толерантним. Особливу роль відіграють креативні здібності вчителя, його творчий потенціал, досвід творчої діяльності. Педагогічна професія – одна з найбільш творчих. Від педагога очікують не лише досконалого володіння предметом, який він викладає, а й володіння педагогічною психологією, мистецтвом акторської майстерності. Вчитель впливає на учнів яскравістю власної індивідуальності. Самоцінність особистості важлива у цій технології як в жодній з інших.

Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів, яка реалізується як в індивідуальній, так і в парній, груповій діяльності, що завжди передбачає розв'язання проблеми: з одного боку — використання сукупності різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — необхідність інтегрування знань, уміння використовувати знання з різних галузей науки, техніки тощо.

Основними вимогами до використання методу проектів є: наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми, дослідницького пошуку; практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів; самостійна діяльність учнів; структурування змістової частини

проекту; використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань; систематизація та аналіз отриманих даних; підбиття підсумків, оформлення результатів; висновки.

Психолого-педагогічні можливості методу проектів дуже високі. Проектна діяльність максимально спрямована на суб'єктне пробудження й розвиток особистості молодшого школяра, оскільки цілком відповідає її віковим потребам і особливостям. Використання методів проектів сприяє розвитку навичок мислення.

Останнім часом, у зв'язку зі встановленням парадигми особистісно орієнтованого навчання, метод проектів переживає друге народження як ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють формуванню особистості — суб'єкта діяльності і соціальних стосунків. Використання методу дає змогу реалізувати особистісно діяльнісний і особистісно орієнтований підходи в освіті учнів. Ці підходи базуються на використанні знань і вмінь, отриманих у процесі навчання. Це забезпечує позитивну мотивацію і диференціацію в навчанні, активізує творчу діяльність учнів під час виконання проекту.

Додаток №1

Зразок оформлення проекту


1.Для виконання творчого проекту складають портфоліо (проектну папку), що представляє собою окрему папку, яка містить всю необхідну інформацію для виконання проекту.

2. Оформлення титульної сторінки:

Назва школи

Тема проекту (посередині сторінки)

Нижче справа виконавець роботи

Нижче: Керівник: учитель трудового навчання

Рік виконання, місце виконання

На другій сторінці розміщують „Зміст”, де вказують назви всіх розділів і підрозділів та сторінки, на яких вони розпочинаються.

Орієнтовно розділи :

1.Вступна частина



    1. Обґрунтування вибору теми проекту. (Розпочати можна так: «Я обрав (ла) цю тему тому, що……». «Метою мого проекту є …».)

    2. Актуальність теми проекту.

    3. Критерії виробу.

    4. Визначення рівня знань та умінь, необхідних для виконання проекту (які знання і вміння треба мати, які є, а які ще треба здобути).

    5. Зміст діяльності з виконання творчого проекту (складання плану роботи з виконання проекту та плану проектної діяльності).

2. Основна частина.

2.1. Короткі історичні відомості про виріб (назва виробу) ( або еволюція виробу).

2.2. Аналіз подібних виробів (аналогів).

2.3. Теоретичні відомості. (Доцільно вказати, які властивості мають мати матеріали, щоб виріб відповідав критеріям; які матеріали можна використати, які їх особливості використання тощо)

2.4. Конструювання виробу. (Конструкторсько-технологічна документація – клаузура, ескізний малюнок виробу, креслення виробу, технологія виготовлення виробу, технологія обробки деталей, їх з’єднання, складання технологічної послідовності виконання виробу; організація робочого місця.

2.5. Економічний аналіз виробу, визначення собівартості виробу.

2.6.Екологічний аналіз використаної сировини, екологічна безпека виготовлення виробу.

3. Висновки.

4. Список використаної літератури.

5. Додатки

Додаток 2



Приклад роботи над творчим проектом
Виготовлення виробу з деревини Модель-Сувенір, що містить виготовлення виробів призматичної форми зі зрізами, вирізами й скосами розподіляється й виконується в практичній частині уроків передбачених програмою.

  • Читання технічного малюнка, креслення й ескізу, ознайомлення з конструктивними особливостями виробу.

  • Розмічання заготовок. Пиляння деревини поперек і уздовж волокон столярними ножівками.

  • Розмічання заготовок. Випилювання по зовнішньому контуру.

  • Розмічання заготовок. Свердління деревини. Зачищення деталей.

  • Ознайомлення з видами з'єднань деталей з деревини. Послідовність і прийоми складання виробу по складальному кресленню.

  • Обробка виробів з деревини шліфуванням, лакуванням, фарбуванням.

Мета практичних робіт

Учити, учнів правилам виконання технічних малюнків, ескізів. Ознайомлення із правилами розмітки заготовок призматичної форми за допомогою лінійки й косинця, шаблону з послідовністю, правилами й прийомами пиляння деревини поперек і уздовж волокон у стуслі й за допомогою розпилювальних пристосувань і використанням випилювання. Учити свердлити деревину, зачищати й шліфувати деталі виробу, збирати деталі у виріб. Розвиток уяви й здатностей.



Хід виконання практичних робіт одного із сувенірів – “Собачка”

I. Вивчення. Розглядаються зразки моделей і технічних малюнків, виконаних учителем. зразка. 



  1. З якого матеріалу виготовлені зразки?

  2. Яка кількість деталей входить у виріб?

  3. Які інструменти будуть потрібні для виготовлення моделі?


рисунок _0

II. Практична частина.



  1. Розглянете технічний малюнок з ескізами вхідних деталей, обраної вами моделі.

  2. Визначите скільки деталей входить у виріб, розміри деталей визначите по клітках і розрахуйте довжину заготовок на деталі виробу із припуском на пиляння.

  3. По певних розмірах деталей розділите заготовку на відповідні до розмірів деталі дрібнозубою ножівкою в стуслі.

  4. Розмітити на підготовлених деталях відповідні скоси, вирізи (розміри по клітках). Можна підготувати шаблони деталей і розмітку робити по шаблонах.

  5. Дрібнозубою ножівкою, лобзиком (дотримуючи правила безпеки й приймання роботи ножівкою, лобзиком) виконати вирізи, скоси по розмітці.

  6. Зачистити деталі, сформувати форму, відшліфувати деталі.

  7. Складання виробу згідно з технічним малюнком і обраному способу кріплення (місця кріплення деталей зазначені на ескізах).

  8. Відшліфувати виріб. Зробити обробку

III. Самостійна робота.

  1. Читання технічного малюнка й ескізів зі зразка або по самостійно розробленій моделі.

  2. Визначення розмірів деталей виробу по клітках.

  3. Самостійна робота.

  4. Виставка моделей у класі. Обговорення виготовлених виробів, виставляння оцінок.



СХЕМА ЕТАПІВ ВИКОНАННЯ ТВОРЧОГО ПРОЕКТУ

І. Організаційно-підготовчий етап:
1.1. Формулювання завдання: пошук проблеми;

проблемної сфери;

усвідомлення

І

І. Організаційно-підготовчий етап:
1.1. Формулювання завдання: пошук проблеми;

(визначитись з напрямом і темою проектної діяльності, з виробом, який потрібно проектувати та виготовляти, описати його, встановити, хто буде ним користуватись, і чому в ньому виникла потреба).

1.2. Дизайн-аналіз:

виконання аналізу аналогів у письмовій та графічній формі;

вироблення ідей та варіантів;



(проведення дизайн-аналізу; взаємозв’язок між призначенням виробу та матеріалом, з якого він виготовлений; аналіз форми виробу; зв’язок між формою і функціональним призначенням виробу; способи ручної та механічної обробки матеріалів; кінцева обробка та оздоблення виробів).

1.3. Аналіз виробу:

формування основних параметрів і граничних вимог;

вибір оптимального варіанту та обґрунтування проекту;

прогнозування результатів.

(сформувати критерії, що враховують інтереси споживача; критерії вибору матеріалу, розмірів виробу; критерії визначення технологічності виробу; екологічні, ергономічні критерії; критерії вибору способу виробництва та оформлення виробу).


ІІ

ІІ. Конструкторський етап:
2.1. Розробка початкових ідей: генерування ідей, розробка і складання ескізів, зарисовок;

(виконання ескізів, рисунків, моделей з паперу чи пластичних матеріалів таких як: пластилін, глина, гіпс та ін.).

2.2. Оцінка ідей для вибору найдосконалішої:

оцінка ідей за розробленими критеріями, вибір найвдалішої за максимальною кількістю позитивних якостей.

(аналіз ідей, ескізів, рисунків за сформованими критеріями, що враховують інтереси споживача; критерії вибору матеріалу, розмірів виробу; критерії визначення технологічності виробу; екологічні, ергономічні критерії; критерії вибору способу виробництва та оформлення виробу.)

2.3. Детальне відпрацювання кращої ідеї:

розробка детального ескізу, креслення;

опис виробу;



(детальне відпрацювання проекту запропонованого вчителем; визначення необхідної технічної документації для виготовлення спроектованого виробу; розробка ескізу; виконання креслень; опис виробу.)

2.4. Добір матеріалів, інструментів та обладнання:

підбір матеріалів;

добір інструментів, обладнання та пристроїв.

2.5. Вибір технології:

визначення та розробка технології обробки деталей;

вибір технології з’єднання деталей;

визначення технології оздоблення виробу;

складання технологічної карти.

2.6. Економічне та екологічне обґрунтування:

визначення затрат часу на проектування і виготовлення виробу;

визначення потрібної кількості матеріалів на виріб;

визначення собівартості виробу та його ціни;

проведення екологічної експертизи виробу.

2.7. Мінімаркетингове дослідження:

вивчення попиту і пропозиції на спроектований виріб;

розробка власного товарного знаку;

пошук пропозиції і можливостей (шляхів реалізації спроектованого виробу).

2.8. Організація робочого місця і праці:

обладнання робочого місця;

визначення ергономічних і гігієнічних норм;

визначення безпечних умов праці.



ІІІ

ІІІ. Технологічний етап:
3.1. Виконання технологічної послідовності виготовлення виробу: виконання операцій з виготовлення деталей;

корегування технологічних операцій та режимів обробки;

виконання складання виробу;

виконання оздоблення виробу.

3.2. Самоконтроль власної діяльності:

здійснення контролю якості обробки деталей;

проведення контролю якості складання виробу;

визначення якості оздоблення виробу.

3.3. Дотримання технологічної і трудової дисципліни, культури праці:

слідкування та контроль за технологічною дисципліною;

дотримання трудової дисципліни;

виконання вимог культури праці;

самовиховання.

3.4. Оцінка якості виробу:

здійснення оцінки якості спроектованого і виготовленого виробу;

порівняння власного виробу з відомими та теоретичними проектами.



4

ІV. Заключний етап:
4.1. Корегування виконаного виробу: порівняння виконаного проекту із запланованим;

усунення недоліків і несправностей.

4.2. Випробування виробу:

підготовка до випробування;

виконання випробування;

фіксація параметрів під час випробування.

4.3. Самооцінка проекту:

здійснення самоаналізу виробу;

самооцінка діяльності та проекту.

4.4. Аналіз підсумків:

аналіз проведеної роботи;

підведення підсумків роботи.

4.5. Оформлення проекту:

виконання і написання тексту опису проекту;

оформлення товарного знаку виробу.

(виконання титульної сторінки, змісту, висновків та списку використаної літератури.)

4.6. Захист проекту



(учень проводить самооцінку діяльності на всіх етапах роботи над проектом та підводить підсумки роботи, в цілому, над проектом. Зазвичай учень проводить дві оцінки. В першому випадку він сам проводить оцінку виробу і пропонує шляхи його удосконалення. У другому – він через проект аналізує процес проектування і виготовлення виробу. На цій стадії проходить потужне накопичення знань, коли учень розуміє, що і як зробити оригінальніше і краще.)



Основні терміни
КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ — це упорядкована за певною ознакою система, яка в силу надзвичайної рухливості такої динамічної системи, як сучасна освіта, сама повинна віддзеркалювати цю рухливість, враховуючи зміни, що відбуваються у практиці використання методів.

ПРОЕКТНА РОБОТА — вид діяльності (переважно в групах), мета якої — підготовка кінцевого продукту. Актуальність дослідження визначається кількома чинниками: необхідністю доповнення теоретичних положень, що стосуються явища, яке вивчається; необхідністю нових даних, нових методів, практики.

ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНЯ — активна взаємодія з довкіллям, під час якої індивід виступає як суб'єкт, що цілеспрямовано впливає на об'єкт і тим самим задовольняє свої потреби.

ІНТЕРЕС — ставлення особистості до предмета як до чогось для неї цінного, привабливого.

ПРОЕКТ— задум, план, намір, цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси дитини.

СУБ'ЄКТ ДІЯЛЬНОСТІ — індивід, який володіє свідомістю та волею, здатний діяти цілеспрямовано, який має потребу в діяльності та мотиви до виконання дій.

ПРОЕКТУВАННЯ (створення спільних проектів) — спосіб організації взаємодії учня та вчителя в навчально-виховному процесі, який об'єднує змістовий, процесуальний та методичний компоненти процесу навчання під час створення проектів — поетапної практичної діяльності для досягнення поставлених завдань.

ДОСЛІДНИЦЬКІ ПРОЕКТИ – це проекти, які потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, у тому числі експериментальних методів обробки результатів.

ТВОРЧІ ПРОЕКТИ – це проекти, які не мають детально опрацьованої

структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту.

ІГРОВІ ПРОЕКТИ — учасники беруть на себе певні ролі, зумовлені характером і змістом проекту.

ІНФОРМАЦІЙНІ ПРОЕКТИ спрямовані на збирання інформації про якийсь об'єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів.

ПРАКТИЧНО-ОРІЄНТОВАНІ ПРОЕКТИ — результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, проект шкільного саду).

НАВЧАЛЬНО-ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ ПРОЕКТИ — це спільна навчально-пізнавальна творча або ігрова діяльність учнів-партнерів, організована на основі комп'ютерної телекомунікації, яка має спільну мету дослідження певної проблеми, узгоджені методи, способи діяльності й спрямована на досягнення спільного результату діяльності.



Використані джерела
1. Іноваційні технології розвитку особистості учнів на уроках трудового навчання.Режим доступу: http://osvitnitexnologii.blogspot.com/2012/03/blog-post_24.html.

2.Коберник О. Методика організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці / Бербец В.В.; Дубова Н.В.; Коберник О.М.; Кравченко Т.В.; Харитонова В.В.; Хоменко Л.М.; Ящук С.М.. - Науковий 2. 3.Коберник О. Сучасні проблеми впровадження проектної технології на уроках трудового навчання / Олександр Коберник // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2011. – №3. – С. 3-6.

світ, 2003. - 92 с.

4.Онопрієнко О. В. Компонентно-структурний аналіз поняття «метод проектів» / О. В. Онопрієнко // Зміст і технології шкільної   освіти: матеріали звітної наук. конф. – К. : Педагогічна думка, 2006.



5.Особистісно-орієнтоване навчання. Режим доступу: http://www.ukrreferat.com/index.php?referat.

6.Пометун, О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.- метод. посібн. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. – К.: А.С.К., 2004. – 192 с.



7. Сидоренко В. Проектний підхід і вимоги до вчителя / Віктор Сидоренко // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2011. – №9. – С. 3-5.

8. Янцур М.С. Теорія трудового навчання. Навчальний посібник: курс лекцій. Режим доступу: http://www.webkursovik.ru/kartgotrab.aspid=-18787



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал