Використання компютерних технологій



Скачати 484.9 Kb.
Сторінка1/4
Дата конвертації10.04.2017
Розмір484.9 Kb.
  1   2   3   4





Міністерство освіти і науки України

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ

ОСВІТИ ІМЕНІ К.Д. УШИНСЬКОГО

ТВОРЧА РОБОТА НА ТЕМУ:


Використання компютерних технологій

на уроках інформатики та математики

Виконав: Куранда Олександр Михайлович

вчитель інформатики Комарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Борзнянської районної ради Чернігівської області

слухач групи підвищення кваліфікації

вчителів інформатики

очно-дистанційної форми навчання

Чернігів, 2012рік

ЗМІСТ

Вступ
Сьогодні освіта не може бути вдосконалена без принципового переосмислення ролі вчителя в навчально-виховному процесі. У цей час вчитель повинен навчатися управляти діяльністю, як усього колективу учнів, так і кожного окремого учня. Однак це неможливо в межах традиційного подання про педагогічний процес. Кращі вчителі завжди ведуть пошук, використовують активні методи навчання: роботу в парах, роботу в малих групах. Кожен вчитель бере на озброєння все найкраще. Використовують технічні засоби навчання, вводять опорні сигнали, збільшують час самостійної роботи на уроці.

На сучасному етапі пріоритетними напрямками вдосконалення навчально-виховного процесу є розвиток індивідуальних форм навчання впровадження інтегрованих курсів, розвиток інформаційної бази навчального процесу, оптимальне насичення автоматизованими системами, дослідження на основі комп'ютерної техніки.

Державна програма утворення передбачає необхідність створення й впровадження нових навчальних технологій, до яких належить і інформаційна технологія навчання.

Нові технології навчання викликають особливий інтерес у мене по об'єктивних причинах, серед яких можна виділити дві основні.

По-перше, передбачаються корінні зміни існуючих стереотипів організації навчального процесу, його змісту, потреба в розвитку творчої ініціативи педагогів, у пошуках нових форм і методів педагогічної діяльності при переході від традиційних пасивних форм занять до нестандартних методів індивідуального навчання.

По-друге, збільшується можливість виявити обдарованих дітей для наступного їхнього навчання.

На кожному етапі навчання педагогічний результат значною мірою залежить від співвідношення між двома основними факторами - рівнем знань учнів і рівнем складності запропонованих їм завдань. Останні, у свою чергу, прямо пов'язані з вимогами державних стандартів загальної середньої освіти. Саме від дотримання відповідності між цими двома факторами в основному й залежить розвиваючий характер навчального процесу.

Однієї з важливих функцій вчителя є ефективне керування процесом розвитку учнів. Щоб здійснювати таке керівництво, я повинен мати об'єктивну інформацію про рівень навчальних досягнень учнів.

Використання сучасних інформаційних технологій, зокрема персонального комп'ютера, дає можливість інтенсифікувати процес поточного оцінювання знань учнів, зробити його більше систематичним, оперативним. Крім того, саме використання ПК уже викликає інтерес учнів до пропонованої роботи, знімає частину нервової напруги, дозволяє повністю виключити суб'єктивність в оцінюванні знань із боку того, хто контролює.

Необхідність використання засобів нових інформаційних технологій на уроках математики сьогодні немає потреби доводити. Завдяки зусиллям та ентузіазму науковців і вчителів комп’ютерні технології навчання здобули визнання широкого загалу освітян. Можна було б говорити навіть про те, що психологічного бар’єру для використання ІКТ у навчанні вже не існує. Але досвід застосування нових інформаційних технологій у навчанні значний і можна сформулювати методичні проблеми, що виникають на цьому шляху, та способи їх розв’язання.

Зупинимося більш детально на тих моментах, які стосуються застосування засобів нових інформаційних технологій у навчанні алгебри та початків аналізу в старших класах середньої загальноосвітньої школи.

Частина вчителів, як правило ті, хто викладає і математику і інформатику, проводять комбіновані уроки – написання програм мовами програмування на математичну тематику. Це дуже важливий напрямок: Д.Кнут писав, що розробка алгоритму вимагає надзвичайно ретельного вивчення та розуміння процесу або явища, який алгоритмується. При такому вивченні можуть з’ясуватися деталі, які під час початкового ознайомлення важко передбачити. Але він не вичерпує усіх переваг і не використовує усіх можливостей, що надають процесу навчання нові інформаційні технології. Недарма в програмах шкільного курсу інформатики зменшується доля програмування як такого. На сьогоднішній день ясно, що програмістами будуть не всі і не слід цього прагнути.

Основним критерієм “комп’ютерної грамотності” є уміння використовувати доступні можливості засобів нових інформаційних технологій для розв’язування задач, що виникають, – наукових, практичних, навчальних тощо. Складовими “комп’ютерної грамотності” в такому розумінні є уміння певним чином формулювати задачу (постановка), моделювати досліджувану ситуацію у термінах предметної галузі, будувати абстрактну математичну модель процесу чи явища, досліджувати поведінку моделі при різних значеннях вхідних параметрів (проводити математичний експеримент), аналізувати отримані результати, інтерпретувати їх у термінах предметної галузі.

Математика, як навчальний предмет, чи не найкраще підходить для вирішення задачі комп’ютерної грамотності учнів. Математика дає учням саме ті теоретичні знання, без яких неможливо будувати високоякісні математичні моделі. Але у шкільному курсі математики учні як правило мають справу із готовими математичними моделями, відірваними від реальних практичних ситуацій, що породили відповідну наукову проблему. І тому при вивченні шкільної математики втрачаються надзвичайно важливі ланки процесу моделювання: здійснення переходу від моделі, сформульованої в термінах певної предметної галузі до математичної моделі, тобто абстрагування моделі, і аналіз (інтерпретація) отриманих результатів стосовно конкретної предметної задачі. Ось чому так важко впроваджувати моделювання при вивченні предметів нематематичного циклу: учні, маючи достатні математичні знання, не вміють застосувати їх для побудови моделей на предметі нематематичних дисциплін. Це істотний недолік сьогоднішньої математичної підготовки учнів. І це серйозна перешкода на шляху досягнення їхньої “інформаційної” грамотності та культури.

Зараз ситуація покращується. В нових підручниках з математики значно збільшилася частка задач прикладного змісту. Слід відмітити, наприклад, підручники М.І.Башмакова та прийнятий як основний для загальноосвітніх шкіл підручник М.І.Шкіля, З.І.Слєпкань, О.С.Дубінчук.

Саме при впровадженні засобів нових інформаційних технологій виникає потреба у посиленні прикладної складової шкільного курсу математики. З використанням сучасних засобів – математичних прикладних інструментальних програм – значно спрощується процес виконання необхідних обчислень, алгебраїчних перетворень, побудови простих та комбінованих графіків. Відповідно з’являється час для глибокого аналізу отриманих результатів (замість простого порівняння результату з відповіддю в кінці підручника, чим часто закінчується розв’язування шкільних математичних прикладів і задач); для побудови моделей, а не лише використання готових, що подаються у підручнику; порівняння різних моделей одного й того ж об’єкту або явища, обгрунтування переваг та недоліків тої чи іншої моделі, вибору кращої з точки зору конкретних умов задачі.

На шляху впровадження нових засобів навчання я в першу чергу стикається з проблемою відбору відповідних програмних пакетів. На перших етапах інформатизації перевагу надавали тренажерам та комп’ютерним тестам. Зараз нерідко серед засобів нових інформаційних технологій, доцільних у навчанні математики, інколи називають текстовий процесор Word та редактор формул Equation. Очевидним є те, що вказані засоби мало сприяють власне вивченню математики, хоча категорично відмовлятися від їх використання немає потреби.

Ефективному вивченню математики, зокрема алгебри та початків аналізу, безперечно сприятимуть інструментальні математичні пакети, вибір яких зараз значний і задовольнить будь-які смаки.

Найбільшого ж визнання набули пакети Derive, Gran1, Gran2D, Gran3D, DG. Пакет Derive відповідає усім вищепереліченим вимогам, і має лише один недолік – англомовний інтерфейс, – який неважко подолати, маючи під рукою один з посібників.

Другою проблемою на шляху впровадження засобів нових інформаційних технологій у навчання алгебри та початків аналізу є організація навчального процесу. Як свідчить досвід, при вивченні математики комп’ютер з усіма його можливостями є лише засобом навчання, використання його не самоціль. Тому ефективною буде така організація навчання, при якій до комп’ютерних програм учні звертатимуться саме тоді, коли це дійсно необхідно і корисно для покращення математичних знань. Так, наприклад, при вивченні теми “Похідна” учні вчаться обчислювати похідні різних функцій. Зрозуміло, що цього неможливо досягти, якщо з першого ж уроку застосовувати відповідний інструментальний пакет, який здійснюватиме необхідні аналітичні перетворення замість учня. Але той же пакет буде незамінним, якщо треба побудувати дотичну до графіка функції в точці і визначити її кутовий коефіцієнт, обчислити відношення приросту функції до приросту аргументу, нарешті, швидко визначити максимальне та мінімальне значення функції на проміжку, або побудувати графік складної функції.

Цінність математичних інструментальних пакетів полягає в тому, що вони дають можливість:

1.Візуалізувати математичні об’єкти високого ступеня абстракції.

2.Динамізувати математичні об’єкти, тобто спостерігати їх у розвитку.

3.Здійснювати обчислювальні експерименти з математичними моделями.

Нарешті, завдяки вищепереліченому, в майбутньому будуть розширені можливості пізнання широкого класу природних явищ, оскільки саме комп’ютерний експеримент дозволяє спостерігати процеси становлення регулярних структур з хаосу під впливом нелінійних процесів.

Все це в свою чергу позитивно впливає на пробудження та розвиток інтересу до предмету математики, ефективне засвоєння відповідних знань.

Розділ 1. Активізація учбово-пізнавальної діяльності учнів
1.1 Мислення людини – шлях до пізнання дійсності. Особливості мислення старшокласника
Пізнання людиною об’єктивної дійсності розпочинається з живого споглядання її предметів і явищ, але тим не вичерпується. В предметах і явищах цієї дійсності існує багато таких властивостей, зв’язків і відношень, яких не можна безпосередньо відчути, сприйняти й уявити. Тим часом життя – суспільна практика вимагає їх пізнання.

Ми не відчуваємо, наприклад, інфрачервоних та ультрафіолетових променів, радіохвиль, звукових коливань, частота яких перевищує 20000 на секунду. Ми не можемо сприйняти й уявити велику кількість об’єктів. Скільки б ми не дивились на фігуру шестикутника, ми не можемо просто побачити, чому дорівнює сума його внутрішніх кутів. Хоч би як живо ми уявляємо собі описану в арифметичній задачі ситуацію, ми тільки цим шляхом не дістанемо шуканої відповіді. Ми не можемо сприйняти і уявити дійсну величину Землі та інших планет, віддаль між Землею та Сонцем, швидкість руху світла, електричного струму, тривалість етапів біологічної еволюції, різних історичних періодів розвитку людського суспільства, причини і закони різних явищ природи і суспільства.

Мислення активізує, коли у нас виникають питання, на які ми не можемо відповісти, сприймаючи певні об’єкти, згадуючи те, що ми знаємо про них, уявляючи їх.

Щоб пізнати безпосередньо нам не дані і в той же час істотні властивості, зв’язки і відношення речей, ми вдаємося до різних спроб, експериментів, обчислень та інших дій і через них, за їх посередництвом, з’ясовуємо дійсну кількість, величину певних об’єктів, їх віддаль від нас швидкість руху певних процесів, причини явищ, що нас цікавлять, закони, яким вони підлягають. Ми зіставляємо при цьому нові факти з уже пізнаними, виділяємо їх істотні сторони, відносимо їх до тієї чи іншої категорії фактів, узагальнюємо їх, міркуємо, робимо висновки, перевіряємо їх шляхом застосування на практиці і таким чином доходимо до пізнання тих властивостей, відношень і зв’язків речей, яких ми не можемо схопити живим їх спогляданням.

Істотні властивості, зв’язки і відношення, існують в самих предметах і явищах об’єктивної дійсності. Щоб їх пізнати, треба знати факти, в яких вони виявляються, їх відчувати, сприймати й уявляти. „.. Той, хто не відчуває, - слушно зазначав Аристотель, - той нічого не пізнає і не розуміє, коли він що-небудь пізнає то треба, щоб він пізнав це також і через уявлення ”. Ця думка знайшла своє повне підтвердження в сучасних наукових даних. Джерелом мислення є безпосереднє чуттєве пізнання світу. Зароджуючись у чуттєвому пізнанню світу і спираючись на нього, мислення проте виходить за його межі. Воно дає людині змогу пізнавати те, чого вона не може сприйняти і уявити. Ми не можемо, наприклад, сприйняти і уявити навіть сотню предметів, а мислити можемо будь-яке їх число.

Перехід від чуттєвого до мисленого пізнання об’єктивної дійсності являє собою дальший розвиток аналітико-синтетичної діяльності людського мозку, виникнення нових її якісних особливостей. Людина виділяє при цьому одні властивості речей з-поміж інших властивостей, абстрагує одні їх відношення від інших, відокремлює істотне, головне від неістотного, другорядного. Вона об’єднує, групує, узагальнює виділені ознаки, властивості відношення об’єктів і завдяки цьому доходить до глибинного розуміння цих об’єктів. Такі мислені операції з об’єктами дають їй змогу розкривати загальне в поодинокому, пізнавати сутність речей. Мислення – вища форма пізнання об’єктивної дійсності. Думки, якщо вони правильні, відображають явища природи і суспільства ширше, глибше, повніше і вірніше, ніж їх живе споглядання. Практика дає змогу людині відокремлювати правильні думки від хибних, вона є критерієм їх істинності.

Звідси формується значення мислення для практичної діяльності. Ця діяльність не може обійтися відображенням тільки зовнішніх, безпосередньо даних властивостей та відношень речей. Для свого успіху вона потребує пізнання їх внутрішніх, більш істотних зв’язків, їх закономірних відношень, яке здійснюється в мисленій формі Чим складніші завдання стоять перед практичною діяльністю людей, тим глибшого пізнання об’єктивної дійсності потребує їх виконання.

Мислення дає можливості людині розуміти предмети і явища об’єктивної дійсності, утворювати поняття про них, будувати науку в її різних галузях. Наукове пізнання світу, розкриваючи причинні, закономірні зв’язки його явищ, дає змогу їй передбачати виникнення, майбутніх від природних подій, практично оволодівати явищами об’єктивної дійсності, ставити їх на службу своїм потребам та інтересам. Вона є основою її свідомої діяльності.

Розвиток мислення в ранньому юнацькому віці характеризується також подальшим збагаченням фонду добре „відпрацьованих” і міцно закріплених умінь, навичок діяльності мислити, способів і прийомів розумової роботи, за допомогою яких набуваються знання. Формування їх залежить від методів навчання. Несформованість умінь розумової діяльності ускладнює процес набування знань. Наявність їх стає важливою умовою успіху учбової діяльності учнів, реалізації їх прагнень до самоосвіти, вона сприяє зміцненню позитивного ставлення до навчання, підвищення інтересу до розумової діяльності взагалі.

Підвищення рівня діяльності мислити старшокласників, удосконалення її форм і прийомів виявляється в тому, що вони глибше розуміють природні і соціально-історичні явища, оволодівають науковими їх поясненнями, оцінкою соціальних фактів і подій. Тим самим створюючи внутрішні умови для формування в них міцних переконань.





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал