Використання історико-краєзнавчого матеріалу



Скачати 468.32 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації22.12.2016
Розмір468.32 Kb.
1   2
Тема. «Наш край у 1939-1945 рр.»

Мета.

Навчальна: Проаналізувати події другої світової війни на територіЇ свого краю.

Розвиваюча: удосконалювати навички самостійної роботи з додатковою літературою, картою, продовжити формувати вміння учнів, аналізувати, узагальнювати історичний матеріал.

Виховна: виховувати учнів у дусі патріотизму, гордості за бойові та ратні подвиги наших земляків.



Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: Урок - семінар.

Обладнання: Карта «Великая Отечественная война Советского Союза 1941-1945 г г.», виставка книг, плакати періоду війни, записи на дошці теми і плану уроку.

План уроку

  1. Наш край на початку війни, партизанський загін К. Є. Ворошилова.

  2. Олександрійсько-Знам’янська наступальна операція.

  3. В небі над Олександрією.

  4. Визволення краю, спогади ветерана Горяки І. П.

  5. Післявоєнна відбудова.



Хід уроку:

  1. Ознайомлення учнів з темою, навчальною метою й формами роботи на уроці, коротка характеристика джерелознавчої основи уроку, звернення уваги учнів на літературу з даної теми, розміщену на виставці.

  2. Вивчення нового матеріалу.

Учитель повідомляє, що Друга світова війна для жителів Олександрійщини розпочалася з початком радянсько-німецької війни, хоча бойові дії на території краю розгорнулися лише в серпні 1941 року. Пропонує учням висвітлити питання: «Наш край на початку війни».
Виступ 1. Напад гітлерівської Німеччини перервав мирне життя трудящих. 6 серпня 1941 року ворожі війська окупували село. Вони зруйнували станцію Користівка, пограбували артілі, МТС, бібліотеки, 5 магазинів. На каторжні роботи до Німеччини вивезли 72 чоловіка. Безчинства гітлерівців не зломили радянських людей. У грудні 1941 року створено підпільну антифашистську групу у складі Г. Т. Кашпуровського, О. З. Прокопенка, Д. Й. Прокопенка, М. М. Куйовди, В. М. Рижова. та інших.

Патріоти розповсюджували серед населення листівки, повідомлення Радіоінформбюро, обстрілювали фашистські військові ешелони, виводили з ладу сільськогосподарські машини, псували хліб,пальне і т. д. наприкінці 1942 року жандармерія напала на слід протопопівських підпільників.

В. М. Рижова, О. З. Прокопенка, Г. Т. Кашпуровського гітлерівці заарештували. Імена народних месників висічені на меморіальній дошці, встановленій на будинку Користівської середньої школи. Колишній житель села Олександрівки (згодом – Діброви) І. Д. Діброва став прославленим партизанським командиром загону К. Є. Ворошилова, в якому брало участь багато місцевих мешканців, серед них – О. Бобошко. Т. Д. Саморока та інші.
Виступ 2.

В листопаді 1943 року, здійснюючи Олександрійсько-Знам’янську наступальну операцію, частини 5-ї гвардійської армії 2-го Українського

фронту кілька днів вели запеклі бої на околиці Протопопівки, в яких радянські бійці виявили масовий героїзм.

29 листопада 1943 року біля села Протопопівка Кіровоградської області ворожий літак зробив вимушену посадку в розташуванні своїх військ недалеко від переднього краю.

Виморені багатоденними наступальними боями, гвардійці переслідували противника. Не давали йому можливості закріпитися. Слідом за піхотинцями йшли артилеристи. Коні тягли гармати, колеса глибоко грузли в мокру ріллю. Час від часу солдати виносили на руках гармати. Бійці помітили метушню гітлерівців біля літака.

Фашисти хотіли відбуксирувати літак в глибину своєї оборони. Зрозумівши їх намір, командир гармати,гвардії старший сержант Іван Іванович Маринич подав команду: «До бою!». Полетіли снаряди на голови ворогам. Прямою наводкою знищено хрестатого стерв’ятника. Чотири бронетранспортери та «тигр» залишились на полі бою. За подвиг у бою на Олександрійщині відважного воїна 289-го гвардійського полку старшого сержанта І. І. Маринича нагороджено орденом Слави ІІІ ступеня.


Виступ 3. В небі над Олександрією.

Про один цікавий епізод, що відбувся в небі над Олександрійщиною, розповів у своєму листі до учнів Протопопівської школи командир повітряної ди- візії Герой РадянськогоСоюзу Іван Андрійович Тараненко:

«..Повітряна розвідка донесла про скупчення ешелонів з технікою і живою силою ворога на станціях Олександрії, Користівці і Знам’янці. Наше командування направило для нанесення бомбового удару більше 100 літаків, яких супроводжували 50 винищувачів. Перший удар було потрібно нанести по станції Олександрії. Пролітаючи, ми побачили на схід від міста аеродром ворога. На його стоянці знаходились винищувачі. Раніше про цей аеродром нам нічого не було відомо. Саме в цей час курсом нижче від нас летіла велика група німецьких бомбардувальників з чорними хрестами на крилах. Їх супроводжували «мессери». Зустріч з фашистами відбулася над аеродромом. Не гаючи часу наші «яструбки» ринулися в атаку. Фашисти не встигли прийти в себе і в паніці почали розлітатися, скидаючи смертоносний вантаж на свій аеродром. А частина ворожих винищувачів, що встигла піднятися в повітря, не розібравшись з обстановкою, почала атакувати своїх же бомбардувальників. Останні літаки були знищені нашими соколами.

Група радянських бомбардувальників, не зустрівши опору німецьких винищувачів, успішно бомбила станції Олександрію, Знам’янку, Користівку, затримавши тим самим підхід до лінії фронту фашистських резервів. У цьому бою льотчики моєї дивізії знищили вісім машин ворога, не втративши жодної своєї. За успішне виконання бойового завдання і участь у боях за звільнення Олександрії дивізію було названо «Винищувальна авіаційна Полтавсько-Олександрійська Червонопрапорна дивізія». За цю операцію груди багатьох кращих асів прикрасили бойові нагороди Батьківщини».



Виступ 4.

3 грудня 1943 року частини 97-ої гвардійської стрілецької дивізії при взаємодії з 13-ою гвардійською стрілецькою дивізією вигнали з Протопопівки і станції Користівка німецько-фашистських загарбників. Серед визволителів був і односелець І. П. Горяка, який перед тим брав участь у Сталінградській битві, на Орловсько-Курській дузі. 94 бійці полягли в боях за село: серед них лейтенант М. О. Марков, сержант Д. І. Смислов, солдати Ф. Т. Маменко, О. М. Воронов, П. О. Кармазін та інші – сини України, Дону, Сибіру, Уралу, москвичі і ленінградці. Вони поховані в братській могилі. На фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло близько 300 місцевих жителів.


Спогади ветерана Горяки Івана Петровича.

Червоні слідопити провели зустріч з Горякою Іваном Петровичем, людиною яка приймала участь в Сталінградській битві на Орловсько-Курській дузі, визволяла від фашистів країни Центральної Європи. Йому випала почесна визвольна місія – звільняти своє рідне село.

Ось як він згадує про ці незабутні події: «Для мене була велика честь приймати участь у звільненні Протопопівки. У цьому селі пройшло моє дитинство, юність. Наша дивізія звільнила в листопаді 1943 року Лікарівку, Олесандрівку від ворогів. Я не знав про долю моєї сім’ї, а тому з нетерпінням чекав, коли буде звільнено Протопопівку. Коли фашистів було розбито завітав до своєї оселі. Я був дуже схвильований, коли на зустріч мені вийшла ненька і дружина з дітьми. Односельчани приходили до нашої госелі. Кожен вітав мене і наперебій розпитували, чи не відаю я про долю їх синів, чоловіків, братів. Визволивши Протопопівку, ми з боями пішли далі…» .
Виступ 5.

Після визволення сільська Рада взяла під свій контроль відбудову колгоспів, підприємств, культурно-освітніх закладів. На початку 1944 року в артілях залишилось кілька коней, 42 телят. Овець і птиці зовсім не було. Основний тягар відбудови винесли на собі жінки і підлітки. Так, в 1944 році в колгоспі «Перше серпня» вони виробили близько 60 процентів усіх трудоднів. Під керівництвом партійних організацій трудівники села наполегливо долали труднощі. Включившись у січні 1944 року в змагання за успішне проведення польових робіт, механізатори Користівської МТС виробили того року по 749 га (при річному плані на 15-ти сильний трактор – 365 га). Ремонтники МТС щодня виконували норму на 120%, а А. М. Губський – на 160-170%. Бригадир тракторної бригади П. О. Лановчук і трак-торист М. А. Колодяжний скошували по 18 га замість 9 га за нормою. Активну участь у польових роботах брали за залізничники станції Користівка.

За рішенням сільвиконкому в колгоспах було створено фонди допомоги дітям, батьки яких загинули, захищаючи Батьківщину. Колгоспники здали до фонду Червоної Армії тисячі пудів зерна, картоплі, та інших продуктів. Надсилаючи фронтовикам поздоровлення з радянськими святами, жителі Протопопівки відправляли багато святкових подарунків, у т. ч. індивідуальні посилки з щирими і теплими листами, в яких висловлювалися по- бажання швидше добити фашистів. Сільська Рада велику увагу приділила відновленню роботи медпункту, дитячих ясел, сільського споживчого товариства, пошти, бібліотек і клубу, при якому почали працювати драматичний, музичний та інші гуртки.
ІІІ. Підсумки уроку. Оцінювання виступаючих учнів.

Прийом «Моя думка».


ІV. Домашнє завдання

  1. Підготувати повідомлення на тему «Наш край у 1945-на початку 50-ихроків» (урок №12).

  2. На наступний урок повідомлення на тему: «Голод 1946-1947 рр.».

Конспект уроку з історії (11 клас)

Урок № 8.

Варіант 2.
Тема: «Наш край у 1939-1945 рр.»

Мета.

Навчальна: Проаналізувати події другої світової війни на територирії свого краю.

Розвиваюча: удосконалювати навички самостійної роботи з додатковою літературою, картою, продовжити формувати вміння учнів, аналізувати, узагальнювати історичний матеріал.

Виховна: виховувати учнів у дусі патріотизму, гордості за бойові та ратні подвиги наших земляків.



Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: Урок-екскурсія в шкільний музей.

Обладнання: Карта «Визволення Олександрійського району восени 1943р.», пам’ятки історії шкільного музею, книги та плакати періоду війни,

План уроку

1. Наш край на початку війни, підпільний рух.

2. Рейд танкової роти ст. лейтенанта Баранникова.

3. Бій під Олександрією за висоту 154,6.

4. Визволення краю, спогади ветерана Горяки І. П.

Хід уроку:

1. Ознайомлення учнів з темою, навчальною метою й формами роботи на уроці, коротка характеристика джерелознавчої основи уроку, звернення уваги учнів на літературу з даної теми, розміщену на виставці.

2. Вивчення нового матеріалу.

Учитель повідомляє, що Друга світова війна для жителів Олександрійщини розпочалася з початком радянсько-німецької війни, хоча бойові дії на території краю розгорнулися лише в серпні 1941 року.


Слово керівника шкільного музею: Жорстоким випробовуванням для народу була Велика Вітчизняна війна. Страшне горе постукало і в оселі войнівців. В перші дні війни 346 односельців зі зброєю в руках пішли захищати Вітчизну. 6 серпня 1941 року фашисти вдерлися в село Войнівку і завдали великої шкоди. 320 жителів села брали участь у Великій Вітчизняній війні, 103 з них загинули, 105 відзначені бойовими нагородами.…В центрі села був розташований дитячий будинок, який діяв з двадцятих років для дітей сиріт. У 1936 році тут організували дитяче містечко, яке об’єднувало три дитячі будинки.

Під час окупації німці розмістили тут конюшню. Старших дітей залишили для обробітку 600 га землі, малих роздали на виховання населенню, хворих – розстріляли. Старша група дітей організувала підпільну групу і шкодила німцям: сипали пісок у гальма поїздів, писали листівки, добували зброю та передавали партизанам у Чорний ліс. На початку 1942 року німці вислідили їх, 12 підлітків ідиректора Глущенка М. Б. розстріляли, решта втекли. Після закінчення війни роботу дитячого будинку було відновлено. Із його стін вийшло багато відомих людей: вчителів, агрономів, лікарів, механізаторів, кореспондентів, артистів. 18 квітня кожного року дитячий будинок святкував День пам’яті покладанням квітів до монументу.

Багато днів і ночей мріяли жителі села Войнівка про визволення, з надією прислухалися, чи не роздаються звуки артилерійських залпів, котрі принесуть довгождану свободу. Працівники залізничної станції Користівка Карпусенко Микола, Пузенко Василь, Пузенко Анатолій проводили агітацію серед робітників станції, пробивали цистерни з пальним, псували машини на платформах. Вони також були розстріляні.

З березня по грудень 1942 року на території села діяла підпільна диверсійна група, яку очолив військовополоненний Олексій Васильєв. Учасницею партизанського руху була Козинець Марія Максимівна, яка ще юною розстріляна в Кіровоградській тюрмі, але не не розповіла про учасників підпілля.



Слово вчителя: 22 листопада 1943 року танкова рота 2-го батальйону ст. лейтенанта Баранникова, прорвавши оборону німців, атакувала передній край. Пройшла в тил ворога. Рейд по тилах ворога тривав кілька днів і мав велике значення: знищували живу силу, сіяли паніку, знищували резерви, деморалізовували тил, знищили 8 танків, 58 гармат, 30 кулеметів, 3 зенітні батареї, 12 мінометів, 200 автомашин, 115 возів з вантажем, декілька військових ешелонів. Цей рейд допомагав громити фашистів. Вісім діб боролися в тилу ворога, а 30 листопада ротному доповіли, що пальне закінчується – наказано прориватися.

При форсуванні р. Інгулець в районі нинішнього порому в с. Войнівка було підбито танк лейтенанта Сергія Устинова. Цілу ніч екіпаж блокованої машини відбивався від німців. Понад 20 трупів фашистів лежало біля підбитого танку. На світанку танк замовк. Немає патронів. Німці підійшли впритул. Грюкали по броні, люках. Закликали екіпаж здатись у полон.

Герої-устинівці в сигнальний люк танка кинули останню гранату, яка лишила життя понад 10 фріців. Все стихло. Устинівці в оглядові щілини бачили, як фашисти заклали під танк фугас, бачили, як повзе до танка смертельний вогонь бікфордового шнура. Бійці заспівали «Інтернаціонал». Світало. Український степ сколихнув сильний вибух. Сергій Устинов – командир танка, сержант Колісник – стрілець, Можаєв – стрілець-радист, Ісаков – механік-водій внесли в літопис великої війни ще одну сторінку мужності, героїзму.

Слово першого учня:

На землях войнівської сільради є висота 154,6. За неї йшов жорстокий бій, декілька разів вона переходила з рук у руки. Наше командування, користуючись даними розвідки про відсутність цілісної ворожої оборони переднього краю, направило в тил ворога групу бійців. Вони, озброєні протитанковими рушницями, гранатами, кулеметами, а також сапери з міношукачами вважали, що це допоможе взяти висоту. Бій виявився затяжним. Декілька днів наші воїни при підтримці артилерії, мінометів штурмували висоту, але взяти не змогли. Уміло коректував вогонь артилерії лейтенант Антипенко: підбито три ворожих танки.

Здригається земля від гуркоту снарядів, від стогону поранених. На світанку фашистів вибили з висоти, але фашисти танковою атакою вибили підрозділ лейтенанта Сапожникова. На полі бою залишилися поранені бійці, яких санітари не встигли винести. Фашистські звірі жорстоко розправилися з нашими бійцями: групу рядового Бурмінова вони побили саперними лопатами, залишився живим лише Бурмін. Коли прийшов до тями, розповів, як за наказом фашистського офіцера гітлерівці винесли наших поранених на

дорогу, а потім чотири «тигри» проїхали по них. Так загинули рядові: Федір Попов, Олександр Багров, Олексій Зубов та інші. Декілька бійців лежали в воронці поранені – німці облили їх пальним і підпалили. В пам’ять про їх подвиг пошуковці Войнівської школи разом з ветеранами 111 стрілецької дивізії домоглися відкриття знака біля висоти 154,6. Ветеран війни 111 стрілецької дивізії очолив цей захід. Постійно доглядав цей меморіальний знак.



Слово другого учня: Визволення краю, спогади ветерана Колодіїва.

Важкий шлях фронтових доріг пройшов войнівчанин Колодіїв, проявляючи мужність та відвагу. Його сміливість, спокійний характер, розсудливість допомогли виконувати важливу місію радянського парламентаря на війні. Без кровопролиття захопити ворога, умовить його здатись – у цьому місія парламентера.З такою небезпечною місією посилали Колодіїва до ворогів. Неодноразово він виходив із білим прапорцем парламентера, ризикуючи життям. Кожне завдання почував себе, мов на лезі ножа. Кожен вихід для нього міг бути останнім…



5 грудня 1943 року частинами 97-ої гвардійської стрілецької дивізії при взаємодії з 13-ою стрілецькою дивізією було визволено село Войнівку від німецько-фашистських окупантів. Одним з перших визволителів був розвідник Чалий, який від тяжких поранень помер. Його іменем названа вулиця в селі.

Поряд зі школою в 1984 році побудовано меморіал. Перенесли туди останки воїнів танкістів-устинівців. В центрі – шестиметрова фігура воїна з каскою в руці. Справа під надгробними плитами захороненні залишки воїнів, перенесених із сільського цвинтаря та від порома – 239 бійців в шести надгробних плитах. Зліва меморіальна стіна, на якій викарбувано прізвища земляків, що залишилися в наших серцях молодими, віддавши своє життя за наше щастя. Був тут і вічний вогонь.Знайдено 84 прізвища воїнів-визволителів. Сюди часто приїздять рідні, вклоняються пам’яті загиблих. Меморіал має велику площу. Тут відбуваються мітинги, збори, лінійки.


ІІІ. Підсумок уроку. Оцінювання виступаючих учнів.

Прийом «Мікрофон».


ІV. Домашнє завдання.

1. Підготувати повідомлення на тему «Наш край у 1945-на початку 50-их рр.» (урок №12).

2. На наступний урок прочитати опрацювати відповідний параграф підручника (підготувати конспект).
Висновки до розділу 2
У підсумку другого розділу варто зазначити, що вбачаючи брак краєзнавчої інформації у малих населених пунктах, особливої актуальності набувають краєзнавчі дослідження на рівні сіл і територій сільських рад. Таким чином відбувається деталізація історичних подій і разом з тим – уточнення історичної довідки того чи іншого регіону.

В цьому значною мірою робота покладається на фахівців, що працюють на місцях. Зокрема на організаторів краєзнавчо-туристичної діяльності, керівників творчо-пошукових об’єднань тощо.

Історико-краєзнавчий матеріал широким чином має висвітлюватися в рамках шкільної програми і в цьому важливу роль мають виконувати спеціальні заняття, розроблені під конкретний населений пункт чи невеликий район (край). Уроки мають відображати широту форм проведення і обов’язково передбачати туристсько-екскурсійну та пошукову експедиційну діяльність.

ВИСНОВКИ
Отже, в результаті проведеної роботи слід зробити наступні висновки.

Краєзнавство – це цілий арсенал ефективних методів і форм успішної навчально-виховної роботи. Завдяки вивченню, використанню місцевого матеріалу учні мають змогу вийти за межі підручника, відчути історичні події, осмислити історичні процеси, «доторкнутися» до історії.

Використання краєзнавчого матеріалу допомагає вчителю ефективно працювати над формуванням в учнів національної свідомості та історичної пам'яті свого народу, переконувати своїх вихованців у тому, що знання історії рідного краю духовно збагачують кожну особу, виховують нездоланну відданість Вітчизні, вчать шанувати свій народ та інші народи, що здавна пліч-о-пліч жили і працювали в Україні.

Система використання краєзнавчого матеріалу доводить, що саме краєзнавство є неоціненною скарбницею збереження історичного досвіду багатьох поколінь. Того, що витримало випробування часом у сфері матеріальної та духовної культури. Ця скарбниця є тим своєрідним містком, який зв'язує покоління минуле з поколінням сучасним і прийдешніми.

Краєзнавча робота дозволяє учням набути навичок роботи з додатковою літературою, першоджерелами, виробити вміння синтезувати, робити висновки, узагальнення.

Останнє, забезпечується шляхом проведення занять, передбачених навчальною програмою (розроблених окремо під той чи інший населений пункт чи невеликий район), творчо-пошукової роботи в рамках дії спеціального гуртка або ж позакласних занять. Найбільш оптимальними і ефективними формами занять при цьому виступають екскурсія та семінар.

Матеріали роботи можуть бути використані при створенні розробок занять під час вивчення історії рідного краю і можуть бути корисними вчителям історії та керівникам гуртків історико-географічного спрямування і позакласних творчо-пошукових об’єднань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бугайова Олена. Система краєзнавчої роботи в школі / О. Бугайова // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2009. – №11. – С.21-23.

2. Козак. Б. І. Використання краєзнавчого принципу у формуванні основних компетентностей учнів / Б. Козак // Географія. – 2008. – №4. – С. 5-8.

3. Корнєєв О. В. Методика шкільного географічного краєзнавства / О. В. Корнєєв // Харків.: Вид. група «Основа», 2007. – 114 с. – (Б-ка журн. «Географія»; вип.1(37).

4. Крачило М. П. Краєзнавство і туризм [Навчальний посібник] / М. П. Крачило. – К.: Вища шк., 1994. – 191с.: іл.

5. Матвієнко-Гарнага Федір. Краєзнавство і краєзнавча робота / Ф. Матвієнко-Гарнага // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2008. – №40. – С. 2-11.

6. Пометун О. І. Методика навчання історії в школі [Навчально-методичне видання] / О. І. Пометун , Г. О. Фрейман. – К.: Генеза, 2009. – 328 с.

7. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Історія України. Всесвітня історія. 5 - 12 класи / Затверджено Міністерством освіти та науки України. – К.: Ірпінь, 2005. – 142 с.

8. Програма з історії для 5 -9 класів загальноосвітніх навчальних закла-дів / Затверджено Міністерством освіти і науки України. – Київ,: Ірпінь.2012. – 45 с.

9. Прокопчук В. С. Шкільне краєзнавство [Навчальний посібник] / В. Прокопчук /. – К.: Видавництво Кондор, 2011. – 338 с.

10. Рибак І. Історія сільських населених пунктів Хмельниччини: методика краєзнавчого дослідження / І. Рибак // Краєзнавство. – 2013. – №3. – с. 27-30.

11. Самойленко Г. Ф. Основні принципи вивчення краєзнавчого матеріалу / Г. Самуйленко // Історія в середніх і вищих навчальних закладах. – 2005. – №10. – с.17-20.

12. Серебрій Василь. Туристсько-краєзнавча робота: проблеми і перспективи / В. Серебрій // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2008. – №24. – С. 6 – 8.

13. Тимофєєва Наталія. Формування колективу в туристсько-краєзнавчій діяльності / Н. Тимофєєва // Краєзнавство.Географія. Туризм. – 2007. - №48. – с.11.

14. Топузов Олег. Теоретико-методологічні засади вивчення національного краєзнавства в школі / О. Топузов // Географія та основи економіки в школі. – 2011. – №10. – С. 35-38.

15. Треф'як Я. Методика краєзнавчої роботи в школі / Я. Треф'як // Історія в школах України. – 2002. – №1. – С. 33-37.

16. Уривалкін О.М. Історичне краєзнавство [ Навчальний посібник ] / О. Уривалкін. - К.: КНТ, 2006. – 296 с.

17. Шамшин А. С. Историко-краеведческая работа со школьниками / Шамшин // Преподавание истории в школе. – 1998. – №5. С. 58-59.

18. Щеглова Т. К. Устная история и краеведческая работа / Т. Щеглова // Преподавание истории в школе. – 1998. – №5. – С. 60-66.

19. Шеремет М. Краєзнавчий матеріал на уроках історії України / М. Шеремет // Історія в школі. – 2001. – №11-12. – С. 55-59.

20. Шимон Ю. Використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії України / Ю. Шимон // Історія України. – 2011. – №10. – С. 9-12.

21. Шрамченко О. Краєзнавство як складова змісту шкільної історичної освіти України / О. Шрамченко // Історія в школі. – 2012. – 31. – С. 7-10.



ДОДАТКИ

Додаток А.

Фото-матеріали до уроку №8 (варіант 1). Наш край у 1939-1945 рр.

Рис. А.2. Командир партизанського загону ім. К. Є. Ворошилова – Діброва І. Д.

Рис. А.1. Богун Антон Антонович – лейтенант-прикордонник.
Загинув 22 червня 1941 р.

c:\documents and settings\user\рабочий стол\img051.jpg c:\documents and settings\user\рабочий стол\img012.jpg


Рис. А.4. Командир 97-ої гв. Дивізії – Анциферов І. І.

Рис. А.3. Санінструктор Чудіновських В. В.
c:\documents and settings\user\рабочий стол\img050.jpg c:\documents and settings\user\рабочий стол\img057.jpg


Рис. А.6. Горяка Іван Петрович

Рис. А.5. Маринич Іван Іванович
c:\documents and settings\user\рабочий стол\img043.jpg c:\documents and settings\user\рабочий стол\img036.jpg

Додаток Б.

Фото-матеріали до уроку №8 (варіант 2). Наш край у 1939-1945 рр.
c:\documents and settings\user\рабочий стол\pic_0004.jpgc:\documents and settings\user\рабочий стол\sam_0015.jpg
Рис. Б.1-2. Меморіальний знак, встановлений ветеранами 111-ої стрілецької дивізії.
c:\documents and settings\user\рабочий стол\sam_0024.jpg
Рис. Б.3. Висота 154,6м. У листопаді 1943 р. за цю висоту йшов жорстокий бій.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал