Використання історико-краєзнавчого матеріалу



Скачати 468.32 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації22.12.2016
Розмір468.32 Kb.
  1   2


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

КРИВОРІЗЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
Реєстраційний №

«10» грудня 2013р.


КУРСОВА РОБОТА
НА ТЕМУ: ВИКОРИСТАННЯ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧОГО МАТЕРІАЛУ

НА УРОКАХ ІСТОРІЇ В 11 КЛАСІ ПРИ ВИВЧЕННІ ТЕМИ:

«НАШ КРАЙ У 1939 -1945 рр.»
студента ІV курсу групи ЗІ-10-1

історичного факультету

напряму підготовки «Історія»

Балацького Л.Ю.


Керівник: Товстоляк Н. М. доцент, кандидат історичних наук
Оцінка: Національна шкала________

Шкала ECTS_____Кількість балів ___

Члени комісії______________________

__________________________________



________________________________
Кривий Ріг – 2013
ЗМІСТ


ВСТУП………………………………………………………………………..

3







РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА У ШКІЛЬНІЙ ІСТОРИЧНІЙ ОСВІТІ……………………………………………………….

6

1.1. Роль і місце історичного краєзнавства в сучасній шкільній практиці………………………………………………………………....

6

1.2. Історико-краєзнавчий матеріал на уроках історії України……

13

1.3. Методика історико-краєзнавчої роботи в школі……………….

17

Висновки до розділу 1……………………………………………………….

18







РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧОГО МАТЕРІАЛУ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ В 11 КЛАСІ ПРИ ВИВЧЕННІ ТЕМИ «НАШ КРАЙ У 1939-1945 рр.»……

20

2.1. Створення історії села в рамках проекту «Історія міст і сіл України»…………………………………………………………………

20

2.2. Методичні особливості використання історичко-краєзнавчого матеріалу на уроках історії при вивченні курсу «Рідний край у 1939-1945 рр.»………………………………………………………………….

23

Висновки до розділу 2……………………………………………………….

34







ВИСНОВКИ………………………………………………………………….

36







СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………

37







ДОДАТКИ…………………………………………………………………….

39



ВСТУП

Актуальність теми. Знання про рідний край необхідні для духовного розвитку дитини, як уміння читати і писати. Вивчення місцевої історії сприяє формуванню у молоді історичної свідомості та національної гідності.

Визначальна роль у засвоєнні учнями систематичних знань з історії рідного краю належить урокам з історії України. Навчальні програми передбачають вивчення історії країни зі стародавнього часу до нинішніх днів. Це створює можливість для широкого використання місцевої історії у навчально-виховному процесі.

Місцевий матеріал відіграє важливу роль, оскільки пов'язує дослідження життя і побуту окремого населенного пункту з історією країни. Краєзнавчий компонент курсу допомагає усвідомленому засвоєнню учнями найскладні- ших питань розвитку країни

Використання краєзнавчого матеріалу також активізує розумову діяльність учнів, дозволяє урізноманітнити методику уроків.

На сьогоднішній день, існує суттєва проблема, пов’язана з розробкою навчально-методичного матеріалу, націленого на вивчення того чи іншого окремого регіону. Якщо загальні приклади конспектів занять з краєзнавчої тематики на сьогодні є, то питанням створення навчальних посібників, довідників, розробок уроків тощо конкретно по певному населеному пункту чи району, мають займатися фахівці на місцях. Тому тема даної роботи є актуальною як у методичному, так і краєзнавчому аспектах.

Мета роботи: дослідити проблему використання історичного краєзнавства в системі історичної освіти.

Дана мета визначає наступні завдання:

1.Проаналізувати наукову педагогічну і методичну літературу по проб-

лемі дослідження.

2.Проаналізувати методи роботи з краєзнавчою інформацією при створенні навчального матеріалу з історії рідного краю;

3.Розробити конспекти занять з теми «Наш край у 1939 - 1945 рр.» із використанням історико-краєзнавчого матеріалу.



Об’єктом дослідження виступає процес навчання історії в основній школі.

Предмет дослідження: методика використання історико-краєзнавчого матеріалу на уроках історії в 11 класі при вивченні теми «Наш край у 1939-1945рр».

Історіографія дослідження. Окрему групу робіт становлять науково-пе- дагогічна та методична література, присвячена розгляду теоретичних основ організації пізнавального процесу школярів з урахуванням вікового роз- витку одинадцятикласників. Особлива увага приділялась останнім доробкам відомих українських методистів О. Пометун, В. Прокопчук, І. Рибак, Г. Са-мойленко, Я. Треф’як, О. Уривалкін, М. Шеремет, Ю. Шимон, О. Шрамчен- ко [6] ,[9 - 11], [15 - 16], [19 - 21].

Джерельною базою є краєзнавчі матеріали, а саме фотоматеріали, документи (домові книги, приписні книги, книги пам’яті, списки населених пунктів Херсонської та Катеринославської губернії), періодична преса данного регіону («Більшовицька правда», «Сталінська правда», «Ленінський прапор» і т.д.)

Для досягнення мети і вирішення поставлених задач були використані наступні методи:


  • теоретичні – вивчення та аналіз наукової історичної літератури, по- шуковий, порівняльно-історичний;

  • спеціально-наукові - теоретичний пошук (систематизація, порівнян- ня), імперично-діагностичний, бібліографічний.

Методологічна основа кваліфікаційної роботи базується на здобутках теорії і практики щодо формування історичних знань учнів на уроках історії, на результатах досліджень сучасних педагогів та істориків.

Практична значущість роботи полягає у зборі історико-краєзнавчого матеріалу і створенні методичного підґрунтя для вивчення історії окремих населених пунктів Олександрійсього району, Кіровградської області у період з 1939 по 1945 рр. Зокрема новизною є локальний підхід до вивчення історії рідного краю, на рівні територій окремих сільських і селищних рад, з яких буде складатися історія усього району.

При зборі історико-краєзнавчого матеріалу того чи іншого району, доцільно керуватися індуктивним підходом, згідно з яким, через дослідження історії найменших таксономічних одиниць районування, буде більш об’єктивно вимальовуватися спільний контекст розвитку регіону. Разом з тим, це сприятиме деталізації і уточненню історичних даних, що сприятиме розширенню інформаційної бази та об’єктивності як місцевого, так і регіонального краєзнавства. За таких умов, майже кожний навчальний заклад отримає власне проблемне поле досліджень і матиме змогу знайомити учнів з історичними особливостями їхнього населеного пункту.

В ході написання роботи застосовувалася як емпірична, так і камеральна група методів.

Зокрема емпірична частина дослідження зводилася до численних польових експедицій по ключовим ділянкам дослідження, в межах Олександрійського району, Кіровоградської області із застосуванням фото-відео-, аудіо-фіксації історико-краєзнавчого матеріалу, ведення польового щоденника, інтерв’ю з інформаторами тощо. Відповідно, камеральна частина дослідження полягала у аналізі та синтезі зібраного емпіричним шляхом матеріалу. Його картографуванні, порівнянні, статистичній обробці і включенні до окремих розробок занять.



Структуру роботи представляє два розділи, теоретико-методологічного і практично-прикладного спрямування, які супроводжуються висновками (як загальними, так і в кінці кожного розділу), списком використаних джерел, обсягом у 21 найменувань, із відповідними посиланнями, та ілюстраціями (включеними в додаток, обсягом у 9 одиниць). Загальний обсяг роботи складає 38 друкованих аркушів; разом з додатками – 41 с.

РОЗДІЛ 1.

МІСЦЕ ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА У ШКІЛЬНІЙ ІСТОРИЧНІЙ ОСВІТІ
1.1. Роль і місце історичного краєзнавства в сучасній шкільній практиці
В наш час, коли краєзнавство високо цінується і підтримується державою, оскільки складає духовне підґрунтя державотворчих процесів у незалежній Україні, сприяє національно-культурному відродженню, формуванню національного світогляду й патріотизму, його організація в школі не просто бажана справа. Вона необхідна і витікає з нормативних вимог до організації освітньо-виховного процесу, безперервної історичної освіти в Україні.

Сьогодні в системі загальноосвітньої школи України краєзнавчі знання формуються у процесі вивчення як окремих курсів з історії краю, так і навчального предмету історії, змістове наповнення якого щодо краєзнавчого матеріалу досить різноманітне, зумовлене специфікою історичного розвитку певного краю, його конкретно-історичними особливостями [21].

Місцевий матеріал відіграє важливу роль, оскільки пов'язує дослідження життя і побуту окремого населеного пункту з історією країни. Краєзнавий компонет курсу допомагає усвідомленому засвоєнню учнями найскладніших питань соціально-політичного, економічного і культурного розвитку країни загалом.

Використання краєзнавчого матеріалу також активізує розумову діяльність учнів, дозволяє урізноманітнити методику уроків [21].

Краєзнаство – це комплекс наукових дисциплін, різних за змістом та методами дослідження, але які в своїй сукупності ведуть до наукового і всебічного пізнання краю [16].

Предметом краєзнавства є природа, населення та господарство, історичне минуле, мистецтво, культура. Все це об’єкти різних наук і відповідно при їх вивченні використовуються різні методи, властиві відповідним областям знань. Але в усіх напрямках краєзнавчої діяльності є загальний (спільний) предмет вивчення – край. Поняття «край» – умовне і залежить від того, хто і з якою метою його вивчає. Воно може бути навчальним, науковим, виховним і практичним. Виділяють краєзнавство комплексне і галузеве. Краєзнавчі організації поділяються на державні, громадські, шкільні та інші форми краєзнавчої роботи: краєзнавчі музеї, товариства, гуртки, виставки тощо [16]

Історичне краєзнавство акцентує свою увагу на вивченні історії рідного краю. Воно як складова частина загального краєзнавства являє собою галузь прикладної історії та відрізняється двома суттєвими ознаками:

- локальністю досліджуваних історичних подій, матерріалізованих в пам'ятках історії та культури;

- діяльним характером;

Іншими словами, це не тільки галузь наукового пізнання, але й сфера активної практичної діяльності [16].

Краєзнавчий принцип – один з педагогічних принципів, який означає уточнення, конкретизацію, розкриття та підтвердження наукових понять прикладами з навколишнього середовища. Основним завданням шкільного краєзнавства є всебічне вивчення рідного краю, збирання та узагальнення краєзнавчого матеріалу. Краєзнавчий принцип передбачає систематичне встановлення зв'язків між вивченням історії і тими знаннями, які здобувають учні в результаті безпосереднього дослідження краю. Обов’язкове викорис- тання у викладанні здобутих краєзнавчих знань – головне призначення нав- чального краєзнавства [4].

На розвиток викладання краєзнавства в нашій країні позитивно вплинув досвід зарубіжної педагогічної науки, особливо краєзнавчі ідеї видатного чеського педагога-гуманіста і просвітителя XVII ст. Яна Амоса Каменського.

Прогресивні російські педагоги завжди розглядали краєзнавство як одну з форм зв’язку навчання з оточуючим життям. Так, у 1776 році М. В. Ломоносов зробив першу спробу краєзнавчих досліджень за участю місцевого дорослого населення і дітей. Краєзнавче вивчення території та збирання матеріалів при сприянні місцевого населення дали можливість глибше пізнати рідну землю. І саме в цьому проявляється характерна особливість краєзнавчих досліджень.

З відкриттям у 1782 р. у містах початкових училищ розширилися можли- вості краєзнавчих досліджень. Погресивні діячі народної освіти та передові вчителі все більше впроваджують ідеї краєзнавства в школі.

У 60-их роках ХІХ ст. з винятково важливими краєзнавчими ідеями та науковими положеннями виступає видатний російський педагог К. Д. Ушинський. З його ім'ям пов'язане проникнення у вітчизняну школу ідей Я. А. Коменского та Й. Г. Песталоцці [4].

Термін «батьківщинознавство» (краєзнавство) вперше обгрунтував видатний педагог К. Д. Ушинський (1824-1870). У кожній місцевості, на думку педагога, сконцентрована велика маса відомостей – історичних, географічних, етнографічних, статистичних та інших,які вчитель повинен вміло використовувати. Саме К. Д. Ушинський дав найбільш повне теоретичне обгрунтування краєзнавчого підходу в навчанні та вихованні. Він твердо відстоював озброєння учнів з освітньою і виховною метою конкретними життєвими уявленнями та поняттями на основі спостережень про навколишнє життя.

У другій половині ХХ ст. методист і краєзнавець М. Г. Русаков видав книжку «Методика краєзнавчого дослідження населеного пункту та його околиць» у 2-ох томах (1958 - 1959 рр.). Розкрив вивчення і оцінку природних умов, історії населення і господарства населеного пункту та особливості його планування і забудови [4].

І. Т. Прус у книжці «Краєзнавство як засіб виховання патріотизму» розкрив основні напрями, форми і методи краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі. Автор доводить, що історичне краєзнавство – це важливий засіб формування патріотичних рис учнів.

Навчання з використанням історико-краєзнавчого матеріалу полегшує засвоєння учнями наукових понять і закономірностей, є важливим засобом виховання і могутнім джерелом знань. Історико-краєзнавчий матеріал – найкраще унаочнення під час вивчення переважної більшості тем шкільного курсу історії. Завдяки його використанню активізується пізнавальна діяль-ність учнів, виховується любов до рідного краю. Історико-краєзнавчий матеріал сприяє глибокому і міцному засвоєнню учнями основних історичних знань, конкретизації і розкриттю наукових понять; зв’язує навчання історії з життям, трудовою діяльністю місцевого населення.

Загальновідомо, що суть навчання – в діяльності, спрямованій на активнее пізнання навколишнього світу. Джерелом такої діяльності є подорожі рідним краєм, екскурсії, зустрічі з цікавими людьми. Все це загострює сприйняття і пробуджує творчу думку дитини. Краєзнавча робота допомагає школярам встановлювати найрізноманітніші зв'язки з місцевим населенням, стимулює їх участь у суспільно-корисній діяльності [21].

Практика переконливо доводить, що використання краєзнавчого матеріалу з навчальною метою загострює увагу учнів до фактів і явищ навколишньої дійсності, допомагає формувати в них самостійне творче мислення, тверді пере- конання, уміння та навички, практично застосовувати здобуті знання в житті.

Завдяки краєзнавству вчитель вносить у навчально-виховний процесс елемент живого споглядання, історичне минуле ніби наближається до свідомості учнів, стає для них реальною дійсністю. Краєзнавчий підхід дозволяє вести учнів від близьких, доступних для безпосереднього споглядання фактів та явищ до глибоких висновків і узагальнень, тобто організувати процесс пізнання найбільш природнім та доступним шляхом.

Краєзнавство відкриває широкі можливості для самостійної діяльності учнів, для пошуку, дослідження і навіть невеликого відкриття [21].

Краєзнавчий матеріал, як найбільш близький, наочний і конретний, сприяє більш глибокому розумінню загальних заономірностей розвитку суспільства.



Загальні вимоги до краєзнавчої роботи в школі:

- підпорядкування навчально-виховним завданням школи;

- здобуття учнями знань про свій край;

- єдність теорії та практики, взаємозв'язок класної та позакласної роботи;

- широке використання у краєзнавчій роботі дослідницького методу;

- відповідність змісту і методів краєзнавчої роботи рівню розвитку й підготовки учнів тощо[ 20].

Глибоке знання самим учителем історії свого краю і володіння методики його вивчення – одна із головних умов ефективності краєзнавчої роботи в школі.

Необхідна також системність при проведенні краєзнавчої роботи, а саме: систематичне використання краєзнавчого матеріалу на уроках та позаурочний час; наступність у краєзнавчій діяльності учнів як за її змістом, так і за формами і методами роботи; масовість, тобто участь у краєзнавчій діялності всього педколективу і всіх учнів; перспективнее планування краєзнавчої роботи.

Шкільному краєзнавству у всіх його ланках необхідна більш глибока наукова основа. Практика переконує в тому, що краєзнавча робота дає найбільший педагогічний ефект тоді, коли вчитель не обмежується передачею готових знань, а організовує учнів на їх самостійний пошук, застосування ними цих знань під час вивчення курсу вітчизняної історії.

Для реалізації навчально-виховних цілей які мають важливе навчальне та виховне значенння, діють не тільки на свідомість, а й на почуття учнів, пробуджують у них інтерес та любов до історії краю і країни [20]

При цьому слід дотримуватися таких правил:

а) постійно встановлювати взаємозв’язок місцевого та загальноісторичного матеріалу;

б) вивчаючи місцеві краєзнавчі об’єкти, необхідно їх розглядати всебічно, в розвитку і взаємозв'язку;

в) дотримуватися періодизації, прийнятої в історичній науці, тобто хронологічної послідовності подій;

г) дотримуватися тематичного принципу відбору місцевого матеріалу відповідно до шільної програми з історії України [20].

Вивчення історії України завжди здійснюється із залученням краєзнавчого матеріалу, а історія краю вивчається, базуючись на знаннях історії всієї країни. Зв'язок історії країни і краю встановлюється насамперед через події, що мають загальнодержавне значення, але територіально локалізовані. Вищевказані зв’язки, з одного боку, спираються на єдине тематичне планування матеріалу з історії України та області, що передбачено программою, а з іншого боку – на певну організацію педагогічного процессу, включаюючи різноманітні варіанти поєднання матеріалу історії краю та держави.

Деякі шляхи встановлення зв’язків місцевого матеріалу з курсом історії України:

- формування цілісних знань із загальних питань історії України та області;

- співставлення загальноісторичних і місцевих явищ іподій з метою встановлення спільного, відмінного та особливого;

- встановлення синхронності подій з історії України та області;

- розв'язання пізнавальних завдань, зміст яких оночасно базується на матеріалі з історії України та області [20].

Вибір шляхів установлення зв’язків між загальноісторичним та місцевим матеріалом визначється змістом навчального матеріалу, навчальною та виховною метою уроку. Зв'язок між історією країни та краю здійснюється тоді, коли він логічно необхідний і педагогічно виправданий.

Місцевий матеріал, з одного боку, – засіб активізації пізнавальної діяльності учнів і конкретизації загальноісторичних подій, а з іншого – частина системи знань з вітчизняної історії. Практика доводить, що використання краєзнавчого матеріалу на уроках не тільки не викликає перевантаження учнів, а навпаки, значно полегшує засвоєння курсу історії України, робить знання учнів більш міцними та глибокими.

Ефект у навчально-виховному процесі краєзнавчий матеріал дає тоді, коли він:

- є не тільки засобом ілюстрації і конкретизації загальноісторичних подій та явищ, а й джерелом здобуття нових знань, розширення наукового світогляду учнів;

- зручний для порівняння, оскільки його можна співставити із загально- українським;

- тісно пов'язаний із загальноісторичними подіями і розкриває специфічні особливості розвитку краю.

Краєзнавчий матеріал дозволяє будувати пояснення методом індукції та дедукції, тобто від окремого до загального, коли на місцевому матеріалу розкриваються загальні наукові положення, і, навпаки, від загального переходити до розгляду місцевого [20].

А ось що пропонують російські колеги при вивченні свого краю («Историко-краеведческая работа со школьниками»):

«В нашей школе работает кружок археолологии и краеведения по двухлетней программе, разработанной автором заметок. В течение каждого учебного года проводятся теоретические занятия, практические работы, научные семинары, а в летний период, после первого года обучения, – археологическая экспедиция…

…Найболее важной формой мы считаем самостоятельную творческую работу школьников. Она ведется в течение года как в рамках кружка, так и заочной школы. Для первого года обучения она желательна, для – второго обязательна. Результатом ученических изысканий являются доклады на весенней научной конференции школы. Лучшие доклады рекомендуются для краевой школьной олимпиады по истории, всеросийсских и региональных конференций школьников, студенческих научных конференций, а также для публикаций.» [17, с.59].

«Назрела необходимость в масштабах района, села, организовать целенаправленную работу по фиксированию воспоминаний соотечественников по различным проблемам истории советского и постсоветского общества по истории ХХ века.

Найболее приемлимыми и эффективными методами сбора исторической информации являются опросы двух видов: анкетирование (письменная форма общения с респондентом) и интервьювирование (устная форма).

Проведению опроса предшествует научная работа. Руководитель группы должен подготовить вопросники, которые станут конкретной программой, сценарием с очевидцами и участниками исторических событий» [18, с.68].


1.2. Краєзнавчий матеріал на уроках історії України
Для того, щоб полюбити свій рідний край, потрібно добре його знати, зокрема тому, що знання про рідний край так само необхідні для духовного розвитку дитини, як уміння писати і читати.

Визначальна роль в засвоєнні учнями систематичних знань з історії рідного краю належать урокам історії України.

Навчальні програми з історії України передбачають вивчення історії України з стародавнього часу до наших днів. Це створює можливість для ширшого вивчення місцевої історії, використання її фактів у навчальному і виховному процесі [19].

Шкільна программа з історії України (5-11кл.) передбачає проведення самостійних краєзнавчих уроків з 5 тем (15 годин). А найбільш ефективною формою проведення краєзнавчих уроків є урок-екскурсія безпосередньо в шкільному або краєзнавчому музеї. Перевага уроку в краєзнавчому музеї полягає в забезпеченні предметності, наочності навчання. Учитель має можливість пояснювати матеріал, використовуючи справжні пам'ятки історії. Під час проведення уроку в музеї зорове сприйняття поєднується з моторним та слуховим, що особливо загострює сприйняття матеріалу, який вивчається.

Застосування краєзнавчого матеріалу на уроках історії Ураїни дозволяє збагатити учнів знаннями з історії рідного краю, виховати любов до нього, розкрити зв'язок рідного краю з великою Батьківщиною, показати єдність історії кожного села, міста з історією і життям нашої країни, відчути причетність до неї кожної сім'ї й визнати своїм обов’язком стати гідним спадкоємцем кращих традицій рідного краю.

Добре відомо, що саме використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії України є одним із засобів активізації пізнавальної діяльності учнів.

Під поняттям «край» в історико-краєзнавчому плані слід розуміти певну територію, яка підлягає комплексному вивченню. Визначальними чинниками у визначенні територіальних меж краю слід вважати:

- фізико-географічний;

- економічний;

- політичний;

- етнічний [19].

Таким чином інформація про певний район (край) містить велику кількість різноманітних відомостей – соціально-політичних, економічних, демографічних і т. д.

Комплексне використання краєзнавчого матеріалу передбачає необхідність міжпредметних зв’язків, за допомогою яких активізується пізнавальна діяльність учнів.

Комплексне використання краєзнавчого матеріалу не лише доповнює курс загальної історії своїм змістом, поняттями, фактами, але й створює умови для стимуляції розумової діяльності учнів шляхом постановки перед ними навчальних пізнвальних, зокрема проблемних, завдань. У ході уроку в учнів виробляється критичний спосіб мислення, вміння комплексно використовувати знання щодо вирішення пізнавальних завдань уроку, формуються узагальнюючі поняття: соціально-екномічні, політичні і т. д.

Активізація пізнавальної діяльності учнів може сприяти історичний аналіз географічних топонімів рідного краю, які містять інформацію про різні історичні події. Мова йде про встановлення причинно-наслідкових зв'язків між назвою та конкретними історичними подіями [19].

Наступний етап – залученння учнів до творчої пошукової діяльності з метою навчити учнів самостійно розв'язувати пізнавальні завдання, працювати з додатковою літературою. Вчитель у цьому випадку лише спрямовує діяльність учнів, дає конкретні рекомендації, вносить необхідні корективи.

Наслідком такої діяльності є: набуття учнями навичок роботи з додатковою літературою, першоджерелами, вироблення вміння вибирати основне із загального матеріалу, робити висновки, узагальнення. Адже знаходження відповідей на складні питання сприяє самоствердженню, розвитку почуття власної гідності і самозначущості учнів.

Краєзнавчий матеріал на повторювально-узагальнюючому уроці може бути використаний для порівняння розвитку рідного краю та України з метою розкриття закономірностей та особливстей історичного процессу.

В цьому випадку для стимуляції пізнавальної діяльності можуть бути використані методичні прийоми порівння, узагальнення.

Одним із поширених засобів активізації пізнавальної діяльності учнів на всіх етапах навчання (сприйняття нового матеріалу, осмислення, повторення, відтворення) є самостійна робота з використанням краєзнавчого матеріалу.

У сучасних умовах важливо послідовно розвивати в учнів уміння самостійно добувати та творчо застосовувати знання, а це можливо лише при оволодінні ними досвідом самостійної творчої діяльності.

Досвід творчої діяльності забезпечує готовність до пошуку шляхів вирішення нових проблем, які виникають в умовах нестандартності ситуацій.

У сучасній дидактиці чітко визначено, що об'єкт є наочним лише тоді, коли він достатньо простий і звичний для суб'єкту навчання [19].

А це означає, що використання краєзнавчого матеріалу на уроці буде мати ефективний результат лише в тому випадку, коли учні вже володіють певним мінімумом краєзнавчих знань і мають достатнє уявлення про соціально-економічні умови розвитку свого краю: в школі є необхідні навчально-наочні посібники, виготовлені на основі краєзнавчих джерел і свідчень (карти, схеми, стенди, таблиці та ін.), інша краєзнавча література.

Якщо учні не підготовлені до використання краєзнавчого матеріалу, то він не тільки не зможе стати засобом оволодіння основами науки і активізації пізнавальної діяльності учнів, але й буде об'єктвним гальмом в цій справі.

Для запобігання такого стану речей необхідна органзація спеціальної цілеспрямованої діяльності учнів і вчителя, в процесі якої використання краєзнавчого матеріалу проходить три стадії [19].

На першій і другій стадіях він виступає в якості предмету вивчення: засобу пізнання та формування системи знань під керіництвом вчителя; засобу і методу самостійного пізнання учнів.

На третій стадії краєзнавчий матеріал виступає в якості об'єкту активної продуктивної творчої діяльності учнів.

Діяльність учнів в процесі самостійної роботи полягає в ознайомленні зі змістом параграфу, фіксуванні основних фактів, у встановленні зв’язків місцевого матеріалу з загальноісторичними, виявленні особливостей явищ і ці подій місцевої історії, а також факторів, які зумовлюють ці особливості.

Отже, очевидним є факт, що використання історико-краєзнавчого матеріалу на уроках історії України є ефективним засобом активної пізнавальної діяльності учнів.

Краєзнавство – це цілий арсенал ефективних методів і форм успішної навчально-виховної роботи. Завдяки вивченню, використанню місцевого матеріалу учні мають змогу вийти за межі підручника, відчути історичні події, осмислити історичні процеси, «доторкнутися» до історії.

Використання краєзнавчого матеріалу допомагає вчителю ефективно працювати над формуванням в учнів національної свідомості та історичної пам'яті свого народу, переконувати своїх вихованців у тому, що знання історії рідного краю духовно збагачують кожну особу, виховувати нездоланну відданість Вітчизні, вчать шанувати свій народ та інші народи, що здавна пліч-о-пліч жили і працювали в Україні.

Система використання краєзнавчого матеріалу доводить, що сааме краєзнавство є неоціненною скарбницею збереження історичного досвіду багатьох поколінь, усього того найкращого, що витримало випробування часом у сфері матеріальної та духовної культури. Ця скарбниця є тим своєрідним містком, який зв'язує покоління минулі з поколінням сучасним і прийдешніми.
1.3. Методика краєзнавчої роботи в школі
Для школярів, що вибирають об'єктом краєзавчої роботи історію рідного села, міста, рекомендують таку послідовність їх вивчення:

1. Перша історична згадка про село (місто).

2. Історичні відомісті про заснування і назву села (міста).

3. Як здійснювалась його забудова.

4. Перші будинки, архітектурні споруди.

5. Перші поселенці і будівельники села (міста).

6. Як зростала чисельність населення.

7. Умови життя, заняття, національний і соціальний склад населення.

8. Вулиці і площі населеного пункту, їхня історія.

9. Які визначні історичні місця знаходяться у селі (місті).

10. Зростання житлового фонду, культурних закладів.

11. Формування архітектурного обліку села (міста).

12. Визначні особистості – вихідці з рідного села (міста)[15].

З учнями проводиться бесіда на відповідну краєзнавчу тематику: «Історія села – історія нашої Батьківщини», «Роль і місце вивчення історії села (міста) в нашому житті», «Історія села (міста) в народних переказах».

Поглиблюється розгляд певного краєзнавого об'єкта з учнями і під час тематичних екскурсій до краєзнавчого музею села (міста). Підсумком роботи, своєрідним звітом можуть бути учнівські реферати [15].

Нами розроблені та впроваджуються в практику навчальні посібники з історії рідного краю («Село Войнівка», «Село Протопопівка», «Село До- линське», «Село Куколівка). Матеріал посібників розрахований на вивчення тем чинної програми. Він може ефективно використовуватися вчителями як на уроках з тем, присвячені історії рідного краю, так і на інших уроках з історії України.

Крім того ці посібники будуть корисні вчителям початкових класів, гео- графії та української мови і літератури.
Висновки до розділу 1
Отже, підсумовуючи даний розділ, слід закцентувати увагу на наступних моментах.

Історичне краєзнавство є важливою ланкою шкільної історичної освіти, адже дає розуміння витоків рідного краю і більш поглиблено розкриває картину історичних подій в межах того чи іншого регіону.

Навчальними програмами з історії України передбачені теми, які вимагають застосування краєзнавчого матеріалу. Відповідно до них, проводяться різні форми занять, найбільш ефективними з яких є екскурсії та семінари. Окрім цього, краєзнавча тематика широким чином може розвиватися в рамках позакласної і гурткової роботи.

Інформація про певний район (край) містить велику кількість різноманітних відомостей – соціально-політичних, економічних, демографічних і т. д., що потребує знань з інших дисциплін і врахування міжпредметних зв’язків.

З метою реалізації краєзнавчої діяльності учні повинні вчитися встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між назвою та конкретними історичними подіями, залучатися до творчої пошукової діяльності, навчаючись самостійно розв'язувати пізнавальні завдання, працювати з додатковою літературою.

Наслідком такої діяльності є: набуття учнями навичок роботи з додатковою літературою, першоджерелами, вироблення вміння вибирати основне із загального матеріалу, робити висновки, узагальнення.



РОЗДІЛ 2.

МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧОГО МАТЕРІАЛУ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ В 11 КЛАСІ ПРИ ВИВЧЕННІ ТЕМИ «НАШ КРАЙ У 1939-1945 рр.»
2.1. Створення історії села в рамках проекту
«Історія міст і сіл України»

Пізнати історію краю, де ти народився, живеш – вельми потрібна і корисна справа. Варто зазначити, що історико-краєзнавча робота – складний і багатогранний процес. Вона включає чимало важливих напрямів. На наш погляд ,одним із найважливіших з них є створення ґрунтовного історичного нарису про село. Це одна з ключових проблем, яка висунута на авансцену історичного краєзнавства самим життям. Йдеться, насамперед, про історію кожного населеного пункту. Сьогодні села переживають важкі і неоднозначні процеси і обов’язок краєзнавців зберегти історію сільських населених пунктів і цим самим виконати свій громадянський обов’язок.

Створення історії села дозволяє не лише виявити загальні закономірності історичного процесу, але й показати унікальність і неповторність розвитку кожного з них [10].

Саме через історію села можна дійти до історичної долі конкретної людини, побачити її як творця історії у буденному повсякденному житті.

Важливою особливістю історичного нарису про село, як певного типу дослідження, є те, що воно виводить на історичну арену – живу, конкретну людину. Колгоспник, робітник, службовець, фермер, сільський інтелігент –

є тим своєрідним соціальним індивідуумом, чия діяльність повинна стати предметом глибокого, всебічного і конкретно-історичного вивчення.

Варто пам’ятати, що сільська спільнота, на відміну від міста, характеризується ще й тим, що вона просякнута родинними зв’язками, які є невід’ємними елементами громадського життя. У цьому сенсі особливої актуальності і надзвичайної ваги набуває вивчення селянського родоводу, генеалогічних аспектів проблеми [10].

Важливе значення у роботі над історичним нарисом про село має його структура. Як правило, давній період історії села наштовхується на відсутність ґрунтовних археологічних досліджень, а також літописних згадок про село, обмежену кількість писемних джерел ХІV-ХVІІІ ст. У зв’язку з тим, що про стародавній період історії того чи іншого села збереглося мало документальних даних, в історичному нарисі, на наш погляд, варто об’єднати всі знайдені матеріали водин розділ. Він би міг називатись, наприклад «Село у давнину» й охоплювати період до кінця XVIII ст. У наступний розділ слід виділити історію села XIX – початку XX ст. Він може мати назву «Село у нову добу». В окремий розділ слід виділити радянський період в історії села (1921-1991 рр.). Він дуже складний та неоднозначний. До середини 1950-их років відбувалося чимало трагічних подій, пов’язаних із колективізацією та розкуркуленням, голодомором 1932-1933 рр., сталінськими репресіями, війною 1941-1945 рр., післявоєнною розрухою і голодом 1946-1947 років. З середини 1950-их років істотне зменшення податкового тиску на село спричини ло його деяку модернізацію, піднесення сільськогосподарського виробництва, яке спостерігалося до1970-их років. З середини 1970-их років виникають серйозні кризові явища, які спричинили занепад села [10].

Окремим сюжетом нарису має бути розділ, присвячений соціально-побутовому розвиткусела, а саме: житловому будівництву, телефонізації, газифікації, електрифікації, закладам освіти, охорони здоров’я, торгівлі та побуту, культури (бібліотеці, клубу, стадіону) тощо.

Наприкінці 1970-их років села нашого краю спіткало негативне демографічне явище, пов’язане із переважанням смертності над народжуваністю, різке постаріння сільських жителів, масова міграція молоді у місто.

Останній розділ варто присвятити історії села доби незалежної України. У цей період здійснено аграрну реформу, головним підсумком якої стала руйнація колгоспно-радгоспної системи ведення сільського господарства. Відбуваються неоднозначні модернізаційні процеси, в ході яких виникають нові форми господарювання [10].

Написання історичного нарису про село неможливе без джерел та літератури, яка містить будь-яку інформацію про об’єкт до слідження.

Краєзнавець має виявити уміння комплексного аналізу найрізноманітніших видів джерел: від окремих зразків археологічних знахідок до усної історії та соціологічних досліджень, які можуть бути проведені у наші дні.

Вивчивши літературу, у якій вміщено відомості про село та опубліковані джерела, краєзнавець звертається до архівів. Слід пам’ятати,що документи з історії села розпорошені у різних архівних фондах і віднайти їх досить склад-но. Надзвичайно важливим джерелом з історії села є періодична пресса. Особливу цінність має місцева преса. Пояснюється це тим, що вміщена в них інформація була ближчою до життя і детальніше відображала глибинне протікання тих чи інших процесів на селі.

Багато цінної інформації зберігає пам’ять жителів села. Як відомо, з кожним роком меншає людей, які пам’ятають події пов’язані з непом, колек-тивізацією, війною, післявоєнною відбудовою, а також із наступними періодами – хрущовською «відлигою», брежнівським «застоєм». Обов’язок краєзнавця записати зберегти спогади односельчан. Однак, спогади селян, як історичне джерело, мають певні вади;вони нерідко суб’єктивно відтворюють події, змішують їх у часі, вносять такі елементи, які є результатом домислу оповідача [10].

Оформлення наукового нарису має відповідати вимогам, як до наукової роботи з історії, що включає перелік усіх джерел і літератури, використаних у праці за певною формою.
2.2. Методичні особливості використання історико-краєзнавчого матеріалу на уроках історії при вивченні курсу
«Наш край у 1939-1945 рр.»

Шкільна програма з історії України (5 - 11кл.) передбачає проведення самостійних краєзнавчих уроків з 5 тем (15 - 18 годин) [ 7 ].

Зокрема в 5 класі за програмою передбачені такі уроки:



Урок №8. Географічні назви в історичній науці.

Урок №9. Практичне заняття. Про що можна довідатися з сімейного фото-альбому. Родинне дерево

Урок №10. Практичне заняття. Які назви у моєму рідному місті (селі) нагаду-ють про минуле.

В 9 класі за програмою по краєзнавству передбачена: Тема 10. Наш край наприкінці ХVІІІ - ХІХ ст.



Урок №46. Особливості модернізації. Соціально-економічний розвиток

Урок №47. Суспільно-політичне життя

Урок №48. Духовне життя.

Урок №49. Підсумкове оцінювання.

В 10 класі пропонують два варіанти (рівень стандарту 35 годин та академічний рівень 52 год). Розглянемо академічний рівень: Тема 8. Наш край (1900 - 1939 рр.). Тут пропонують 5 годин.



Урок №47. Наш край у 1900 - 1914 рр.

Урок №48. Наш край у роки Першої світової війни та Української революції.

Урок №49. Наш край у 1918 - 1921 рр

Урок № 50. Наш край у 1920-ті роки.

Урок № 51. Наш край у 1930-ті роки.

В 11 класі пропонують таких уроків шість, зокрема:



Урок № 8. Наш край у 1939 - 1945 рр.

Урок №12. Наш край у 1945 - на початку 50-их рр.

Урок №21. Наш край у 1953 - 1964 рр.

Урок №30. Наш край у середині 60-их - на початку 80-их рр.

Урок №38. Наш край у 1985-1991 рр.

Урок №49. Розвиток краю в умовах незалежності України [ 7 ].

Ми ж розглянемо урок №8. Наш край у 1939 - 1945 рр.

Зокрема в цьому пункті роботи представлено варіант проведення уроку у вигляді семінару, на прикладі історичних подій зазначеного періоду в межах с. Протопопівка, Олександрійського р-ну, Кіровоградської обл.

Другий варінт передбачає урок-екскурсію до шкільного музею, в с. Войновка, того ж району.

Обидва уроки передбачають застосуваня емпіричного історико-краєзнавчого матеріалу, віднесеного до території конкретної сільської ради.

Конспект уроку історії (11 клас)

Урок № 8.

Варіант 2.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал