Виховання культури поведінки та формування толерантних відносин між школярами



Скачати 116.4 Kb.
Дата конвертації10.04.2017
Розмір116.4 Kb.
Виховання культури поведінки та формування

толерантних відносин між школярами

Дитинство, підлітковий вік і юнацтво – важливі інші періоди людського життя. Від того, як пройшло дитинство, отроцтво, юність, хто вів дитину за руку в ці періоди життя, що увійшло в її розум і серце з оточуючого світу залежить, якою людиною вона стане. Сучасне суспільство потребує високоосвічених, ініціативних, завзятих особистостей, спроможних творчо реформувати наше суспільство, збільшити інтелектуальний потенціал держави, відновити українську духовну культуру. Це неможливо без ретельної загальноосвітньої  підготовки підростаючого покоління. В сучасних умовах наша школа, піклуючись про дітей, зберігає здатність щодо об'єднання всіх моральних, здорових сил суспільства, сім'ї, держави для спрямування виховних зусиль в єдине русло, сприяє збереженню стабільності і зняттю соціальної напруги.

Одним з тих, на кого в школі покладено таку велику педагогічну  місію є класний керівник. Тому він має бути високоосвіченою, ерудованою, високоморальною і  висококультурною  людиною; вміти визначати  форми і методи формування наукового світогляду учнів, враховуючи їх вікові особливості, життєвий досвід, інтереси і захоплення, середовище проживання тощо; не допускати виникнення конфліктів, образ чи приниження гідності і почуттів учнів; мати педагогічний такт, творчий підхід до виховання; забезпечувати контроль щодо додержання учнями моральних та етичних норм, внутрішнього розпорядку навчального закладу; постійно підвищувати педагогічну майстерність і кваліфікацію; шляхом самоосвіти, самовдосконалення засвоювати нові науково – методичні  знання; оволодівати методами, засобами, підходами щодо вивчення виховних проблем і їх вирішення, зокрема у вихованні культури поведінки учнів; прищеплювати  учням стійкі знання про розуміння змісту  виховання культури поведінки, які розглядаються в контексті  понять про культуру, субкультуру, етикет тощо.

Крім того, класному керівнику необхідно організувати методичне супроводження процесу виховання культури поведінки на основі власних доробок і передового досвіду інших виховних інститутів соціуму, а саме: розробляти заходи з виховання культури поведінки учнів в різних сферах – навчальній, педагогічній, сімейній, дозвільній; центрів допомоги сім'ї і дітям, органів правопорядку і охорони здоров'я тощо.

Культура – це виховання. А виховання – це сформована свідомість і культура спілкування, поведінки, вчинку. У процесі формування особистості особливе значення має і виховання етичної культури, як досвід норми взаємодії між людьми, виражений моральними правилами співжиття. Етична культура  розглядається як образ життя, який орієнтує дітей на моральні цінності.

Вийшовши з дому, прийшовши до школи, знаходячись в загальних місцях, транспорті, вступивши в контакт з людьми, людина проявляє себе на відповідному рівні культури. Таким чином виробляються хороші манери, етикет.

«Етикет – це встановлений порядок, сукупність правил, які регламентують зовнішні прояви людських взаємин. Слово «етикет» вперше вжив французький  король Людовик  XVI у ХVIII столітті. На одному з прийомів гостям вручили картки (етикетки). На них за наказом монарха були записані правила поведінки, яких гості повинні були дотримуватися.

Культура поведінки – це сукупність сформованих соціально-значущих якостей особистості, повсякденних вчинків людини в суспільстві, заснованих на нормах моральності, етики, естетичної культури.

В культурі поведінки органічно злиті  культура спілкування, культура зовнішності, побутова культура, велике місце посідає культура мови, уміння брати участь в полеміці, дискусії. Учні потребують розкриття глибокого внутрішнього змісту культури поведінки, розуміння того, що слідування  звичаям свідчить про увагу до людей, традицій, інакше вони будуть бачити в них пусті умовності. Стиль поведінки учня складається в значній мірі під впливом  суспільної думки.

Класний керівник повинен розуміти, що необхідно  створювати умови, які забезпечують ефективність організаційної роботи по вихованню культури поведінки:забезпечення безперервності, цілісності, спадковості в роботі по формуванню культури поведінки, цілеспрямованості розвитку готовності учня до сприйняття дій щодо виховання в ньому культури поведінки, відповідного  психолого-педагогічного супроводження процесу виховання культури поведінки, урахування сутності характеристик виховання культури поведінки. Як правило, культура поведінки формується в сім'ї, а школа лише  допомагає виховною функцією закріпити культуру спілкування, уважного ставлення до людей, правила поведінки в загальних місцях, в колі друзів, сім'ї.

У підлітковому віці зростає цінність дружби з однолітками, відбувається емансипація від безпосереднього впливу дорослих, розширюється сфера соціального спілкування, засвоюються суспільні цінності, формуються соціальні мотиви поведінки, виникає критичне ставлення до людей як регулятор поведінки. У юнацькому віці збільшується  кількість виконуваних старшокласником соціальних ролей, зростають вимоги до відповідальності за дії та вчинки, формуються мотиви самовизначення, вдосконалюється вміння керуватися свідомо поставленою метою, зростає роль самостійних форм діяльності: формується суспільна активність».

В останні часи  поведінка учнів у школі, в громадських місцях поза школою викликає занепокоєння. Правила поведінки у школі встановлюють норми поведінки в приміщенні і на території школи. Мета правил – створення у школі відповідної робочої обстановки, яка сприяє успішному навчанню кожного учня, вихованню поваги до особистості та її правам, розвитку культури поведінки  і навичок спілкування.

Низький рівень комунікативної толерантності батьків, і відповідно їх дітей, спостерігається у висловлюванні прямих негативних оцінок на адресу вчителя.

Крім того, учню не байдуже, яке місце він займає в класі, як до нього ставляться товариші, тому саме в класі у нього з'являється потреба у самовираженні, спілкуванні, наслідуванні. Але не завжди ці стосунки є відповідними. Іноді учень поводить себе неадекватно з  однокласниками, обирає зручний для себе спосіб виконувати чи не виконувати  певні вимоги, захищати своє небажання виконувати доручення вчителя чи уникати їх, бажає показати, що вчитель не правий.

В деякій мірі класний керівник повинен поважати право учня бути таким. Але його завдання не відповідати на такі дії і висловлювання образою, запереченням, захистом, а виявити терпимість, опираючись на етичні норми, відстоювати свою правоту, держати контроль за емоціональною тональністю ситуації; в таких випадках володіти прийомами професійної поведінки і спілкування. У класного керівника достатньо повноважень для вибору кроків для розв'язання складних ситуацій і конфліктів, і саме професійна відповідальність за педагогічно правильне рішення лягає на нього. Класний керівник повинен призвести учня до свідомого самостримування від негативних дій, вчинків, поведінки.

Особливу роботу класному керівнику необхідно проводити для дітей, які потрапили в складні життєві ситуації.

Суспільні зміни, що відбуваються  сьогодні, змінюють умови розвитку і життєдіяльності дітей тому і цінові умови існування частіше всього загрожують їх виживанню, здоров’ю основам соціального захисту. Такі фактори як побутові негаразди, недостатній рівень сімейного виховання, відсутність цінностей, знаходять своє відображення в поведінці.

Класному керівникові необхідно враховувати природу конфлікту і самому обрати відповідний стиль поведінки, бо він не завжди знає обставини дитячого життя, лише здогадується про мотиви вчинків, не завжди уявляє відносини між дітьми, тому він не повинен припускатись помилки при оцінюванні поведінки або пред’являти завищені вимоги, щоб не було конфронтації з боку дитини.

Необхідно намагатися дізнатись якомога більше про те, як  учні живуть, як ведуть себе поза школою, які відносини в сім’ї, індивідуальні особливості, знаходити різноманітні форми взаємодії з ними і їх батьками. Обов’язково організувати роботу з батьками  з метою їх педагогічної освіти, підвищення рівня знань із сімейного виховання, залучати батьків до проведення шкільних заходів спільно з дітьми, що буде сприяти поліпшенню умов розвитку, навчання, виховання дитини. Можна провести заходи, такі як: «Проектування власних вчинків», батьківські збори «Сім’я як виховний інститут», «Особливості поведінки дитини в сім’ї», бесіди «Режим дня учнів», «Сімейні обов’язки і доручення», «Умови для розвитку та виховання дітей в сім’ї», родинне свято «Джерела родинного виховання», виставка малюнків «Сім’я очима дітей», прес-діалог «Секрети виховання», цикл тематичних вечорів «Традиції і сімейні захоплення», диспут «Internet і наші діти», ситуаційні практикуми «Розмови з дитиною», практичні заняття «Батьки і діти: етика взаємовідносин», цикл відкритих уроків «Культура поведінки дитини», круглий стіл «Син і донька на порозі кохання», дискусія «Конфлікт або компроміс», цикл спортивних змагань «Коли скінчились уроки» тощо.

Низка  важливих проблем щодо виховання культури поведінки учнів, які постають перед класним керівником, пов'язана з тим, що підлітки активно долучаються до вживання алкогольних напоїв та куріння, особливо в загальних місцях. В Україні щорічно збільшується кількість підлітків, які вживають алкоголь. 91 відсоток юнаків і дівчат в віці 15-16 років пробували алкоголь. «Хтось підрахував, що в Україні курять до 40 відсотків хлопців віком   до 18 років. Це ті, кому законом не дозволено продавати алкоголь і цигарки, хоча у світі саме неповнолітні  широко купують майже мільйон пачок».

В позаурочний час за межами школи учні відвідують загальні громадські місця. При відвідуванні потрібно нагадувати учням на значення самих різних правил  поведінки в громадських місцях і орієнтувати на їх обов'язкове дотримання. По дорозі учні користуються громадським транспортом. Необхідно навчити їх, що зайшовши в транспорт не треба поспішати сісти на місце доки не буде впевненість, що поруч немає літніх і немічних людей, маленьких дітей; не забувати поступатись місцем старшим; дотримуватись правил етикету в транспорті – не розмовляти  голосно в транспорті, стримувати негативні емоції, бути люб'язними, уважними до інших.

У ХХ1 столітті новим вектором розвитку для людства стали інформаційні технології, нові технічні і програмні рішення. У зв'язку з цим постійно відбувається реформування і модернізація рівня інформаційної культури, одночасно виникає протиріччя між багатим доступом  до різноманітних телекомунікаційних ресурсів і вибірковим підходом до рівня інформаційної культури. І сьогодні, коли і дорослі і діти мають доступ до інформаційних ресурсів Інтернету, все більше набувають популярність такі сервіси як «однокласники», «контакт» і багато інших. Виникає загроза  необмеженого, безконтрольного  з боку  педагогічного суспільства впливу віртуальних засобів на свідомість і поведінку дітей. Тому необхідно створювати умови організаційного, методичного, психологічного супроводження спілкування і діяльності учнів у  віртуальних мережах, формувати в учнів навички  роботи  в них і основи інформаційної культури; створити їх власний інформаційний простір у всесвітній мережі і мережеве суспільство спілкування учнів, включити їх в позитивне спілкування і соціально-значущу діяльність за допомогою сучасних інформаційних технологій; навчити учнів, що комп’ютер може бути використаний як засіб корисного дозвілля, сформувати культуру користувача, елементами якої є не тільки навички, уміння і знання, а й мережевий етикет, ігрова культура, гігієна спілкування з комп’ютерною технікою.

Однією з складових культури поведінки людини є мовний етикет. Виховання культури поведінки учня сьогодні неможливо розглядати  без  виховання мовного. «Виховання мовне – цілеспрямоване прищеплення дітям низки гуманістичних цінностей, пов'язаних з вивченням мови. Зокрема, розуміння ролі мови для людини; мислення рідною мовою у контексті культури свого народу; вимогливість до культури власного мовлення, естетична потреба у художньому слові. Культура  мовлення дитини забезпечується збагаченням словника, розвитком граматично правильного мовлення, чіткою вимовою звуків у словах, правильною побудовою різних типів речень, образністю  та інтонаційною виразністю мовлення.» Класному керівнику необхідно визначити пріоритетність завдань щодо мовного виховання учнів, послідовність їх впровадження, запланувати відповідні заходи і здійснити оцінку їх результативності.

Учні спілкуються вдома, в школі, в громадських місцях, в офіційних і неофіційних ситуаціях тощо.

Одним із завдань класного керівника є навчання учнів тому, як   організовувати своє спілкування за певними правилами, бо особливості мовлення пов'язують їх з оточуючими, служать показниками культури й вихованості; тому що культура мовлення проявляється  в умінні не тільки говорити, а й в умінні вислуховувати свого співрозмовника; навчання тому, що дотримуючись правил мовлення учні засвідчать свою доброзичливість, приязнь, тактовність, ввічливість, толерантне ставлення до співрозмовника.   Це може стати чудовою можливістю для наближення до учнів, кращого їх розуміння і досягнення взаєморозуміння.

Класний керівник повинен організувати роботу так, щоб учні вміло застосовували засвоєне, щоб стали хорошими співрозмовниками і за столом, і в театрі, і в побуті, і в школі, щоб мова була чистою і збагаченою, щоб легше було висловлювати свої думки, щоб те, чому навчились, сприймали як обов'язкове життєве правило, наприклад:

- важливо навчитися слухати іншу людину, не перебивати її під час розмови;

- важливо розуміти іншу людину. Кожний співрозмовник повинен спочатку викласти думку опонента під час полеміки і, тільки отримав від нього підтвердження, що його думка зрозуміла, може її заперечувати;

-  потрібно навчитися щиро цінити людину. Культурна і розвинена  людина завжди знайде в іншій хороші якості;

- потрібно бути уважним до людей;

- розуміти, що спілкування – це виховання корисних звичок, тренування вчинків, гідної поведінки. Крім того, вчити учнів знанню правил ведення бесіди в будь-якій  ситуації, наприклад:

- постійно поширювати  власний запас слів. Знаходити пояснення новому слову в словнику, або запитати у дорослих і тільки потім його застосовувати;

- не засмічувати свою мову лайливими словами;

- під час полеміки не намагатися  у всьому бути правими: форма незгоди повинна бути коректною;

- у загальних місцях не розмовляти дуже голосно, щоб не чули сторонні люди, але й не говорити також і тихо, щоб люди не дуже напружували слух;

- не обговорювати занадто вузькі проблеми, які крім вас нікому не цікаві;

- не пліткувати, про відсутніх не говорити погано;

- не принижувати інших, не намагатися ображати співрозмовника і не підвищуватись за його рахунок;

- не говорити про речі, які можуть неприємно зачепити співрозмовника.

Сьогодні мало хто може уявити себе без мобільного телефону як засобу оперативного зв'язку і спілкування. Він витісняє з нашого життя не тільки листування, живі розмови, а й стаціонарні телефони. Сьогодні розмови учнів у школі по мобільному телефону є надзвичайною проблемою і визивають занепокоєння – спілкуються будь з ким, будь скільки часу, на уроках і перервах, використовуючи при цьому дуже часто жаргон, ненормативну лексику, скорочення. На культуру розмови учнів по мобільному телефону класному керівникові необхідно звернути особливу увагу. Створюючи ситуації телефонних розмов з друзями, телефонні діалоги, сценарії розмов з батьками та інші заходи, класний керівник прищеплює норми поведінки, правила етикету телефонних розмов учням, шанобливе ставлення до співрозмовника; вимагає від учнів не розмовляти під час уроків по телефону; вчить, що розмова має бути якомога коротшою і призначена для розв'язання невідкладних справ, а в позаурочний час в приватній розмові учні можуть більше спілкуватися в невимушеній формі, але з утриманням етикету телефонної розмови.

З давнини нашими предками складалися погляди і вироблялись традиції щодо зовнішності і краси людини. Зовнішність – це не тільки  фізичний образ, а й статура, хода, жестикуляція, міміка, особливості мови. У сучасні часи у молоді змінюються погляди і ціннісні орієнтири на зовнішній вигляд і красу. Еталонами краси і моди для неї все частіше стають епатажні (ті, що навмисно порушують загальноприйняті норми і правила,  щоб вразити оточуючих) особистості з шоу – бізнесу (актори, співаки, танцюристи, ді-джеї тощо), представники молодіжної субкультури (байкери, рокери, трейсери, тощо). Широко розповсюджується мода у юнаків і дівчат на татуювання (наколювання візерунків на тіло особливою фарбою) та пірсинг (проколювання частин тіла для фіксації прикрас). «Молодим людям, перш ніж зважитися на таке «оздоблення» свого тіла, варто згадати  традиції нашого народу, згадати, як високо споконвіку в нас цінувалася дівоча честь і скромність, порахуватися з тим, що подумають люди про них та їхніх батьків, та найголовніше – чи не зашкодять вони своєму здоров'ю. Лікарі – практики вважають, що проколювання ділянок тіла пов'язані з небезпекою, особливо, коли воно здійснюється самотужки або так званими фахівцями, які навчилися цієї справи від друзів, з журналів та відео. Таким «фахівцям» бракує підготовки, вони, як правило, не дотримуються гігієни і недостатньо знають анатомію. А це серйозна проблема, адже проколом невідповідного місця тіла можна спричинити надмірну кровотечу або ж завдати довгочасного, а то й непоправного пошкодження відповідного нерва».

Хлопці одягаються екстравагантно, роблять зачіски під форми укладки волосся  різних племен і народів, навіть не знаючи про їх традиції і про те, який зміст несуть ці зачіски. Дівчата оголюють спину і живіт не тільки на дискотеках, а й у громадських місцях, в холодні і морозні дні, забуваючи про те, що це може стати в наступному загрозою для їх здоров'я, масово бажають схуднути, бо статури їх «кумирів» є прикладом для наслідування.

Щоб протистояти таким явищам класний керівник повинен ретельно підготуватися до просвітницької і профілактичної роботи з учнями та їх батьками щодо негативних наслідків «сліпого» наслідування моді, модифікації  тіла, заподіяння шкоди  власному здоров'ю.

Практичне використання зазначених рекомендацій дасть можливість класним керівникам загальноосвітніх навчальних закладів прогнозувати та корегувати результат власної діяльності, своєчасно вирішувати актуальні проблеми з питань виховання культури поведінки учнів.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал