Виховання господарської дбайливості у студентів аграрних коледжів



Сторінка8/14
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.63 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   14

Висновки до другого розділу
В експериментальній роботі взяли участь 437 студентів із чотирьох коледжів, зокрема ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж імені  Є. Храпливого», ВП НУБіП України «Мукачівський аграрний коледж», Коледж переробної та харчової промисловості Харківського національного технічного університету сільського господарства, Таращанський агротехнічний коледж. Із метою діагностики сформованості господарської дбайливості за визначеними критеріями та показниками нами застосовано комплекс методів науково-педагогічного дослідження, зокрема анкетування, спостереження, експертну оцінку, бесіду.

Встановлено, що 19,4% студентів аграрних коледжів мають високий рівень сформованості господарської дбайливості, 38% – середній та 42,6% – низький.

Аналіз процесу професійної підготовки студентів в аграрних вищих навчальних закладах свідчить, що більшість викладачів і наставників не ставлять собі за мету розвивати господарську дбайливість у студентської молоді. Результати опитування свідчать, що менше 5% педагогів аграрних коледжів цілеспрямовано працюють над формуванням господарської дбайливості студентів, близько 40% періодично ставлять собі за мету розвиток даної якості та більше 55% не надають цьому значення. Значна кількість викладачів (16 осіб – 76,2%) із числа тих, хто приділяє увагу формуванню означеної якості підкреслюють, що розвивають господарську дбайливість студентів шляхом викладання навчальних дисциплін, передачі знань з основ наук, ознайомлення із традиційними та новими технологіями ефективного ведення сільськогосподарського виробництва. І тільки 23,8% (5 осіб) викладачів, які систематично або ж періодично ставлять перед собою мету розвивати у студентів господарську дбайливість, вказують на сукупність форм, методів, засобів та прийомів формування означеної якості.

Аналіз навчальних планів вищих навчальних закладів свідчить, що їх нормативна та вибіркова частина включають дисципліни, які мають потенціал для розвитку господарської дбайливості студентів коледжів. Документи свідчать, що певні особистісні властивості пов’язані з господарністю майбутніх фахівців формуються під час практичного навчання та виконання курсових і дипломних проектів. Аналіз планів виховної роботи підтверджує, що формування господарських якостей студентів аграрних навчальних закладів здійснюється в рамках трудового виховання. Основними заходами, які плануються викладачами і наставниками у цьому зв’язку є різноманітні акції із впорядкування навчальних корпусів, гуртожитків та прилеглих територій (суботники, санітарні дні, трудові десанти, ремонтні бригади); організація чергувань; організація тематичних виховних годин.

Узагальнення вітчизняного досвіду виховної роботи в аграрних вищих навчальних закладах доводить, що основними формами виховання господарської дбайливості є ділові ігри, інтерактивні курси, тренінги, трудові загони, «Дні поля», святкове відзначення «Дня працівника сільського господарства». В окремих навчальних закладах існують й інші заходи із формування господарської дбайливості студентів, зокрема: Міжнародний конкурс професійної майстерності серед вищих навчальних закладів України «Господарі землі»; впровадження альтернативних джерел енергії; залучення студентів до участі у Всеукраїнській акції «Україна – наш дім. Збережемо його»; проведння конкурсу «Кращий молодий агроном»; організація проекту «Стале домогосподарство – новий тренд серед студентів».

Аналіз зарубіжного досвіду щодо розвитку у студентів аграрних вищих навчальних закладів господарської дбайливості свідчить, що в європейських, американських, канадських сільськогосподарських навчальних закладах основна увага акцентована на індивідуальну роботу зі студентами, яка передбачає допомогу наставників, батьків, фахівців навчального закладу в своєчасному самовизначенні молодої людини щодо вибору сфери майбутньої професійної діяльності та планування й реалізацію власного кар’єрного росту. Навчальні заклади пропонують студентам багато різноманітних програм, проектів, студентських клубів за інтересами, які дають можливість молодим людям розвивати у собі якості лідера – успішного управлінця господарством, вивчати передовий досвід ведення господарювання, проходити стажування та практики у передових господарствах (які зацікавлені у співпраці із студентами та майбутньому їх працевлаштуванні), знайомитися із проблемами певного регіону та планувати шляхи розвитку сільських територій на місцевому рівні.

Обґрунтовано модель виховання господарської дбайливості студентів аграрних коледжів, яка включає наступні компоненти: соціальна потреба (у дбайливому, впорядкованому, ефективному, екологобезпечному господарюванні); цільовий компонент (передача студентам господарських знань; забезпечення розвитку практичного інтелекту студентів; формування у студентів господарських потреб, мотивів та інтересів; виховання у студентів ціннісного ставлення до: праці, господарської діяльності; природи; вироблення у молоді господарських умінь, навичок і звичок поведінки); методологічний (філософські системи: екзистенціалізм; теорії: біхевіоризму, потреб (А.Маслоу), рис, сталого розвитку суспільства; підходи: особистісно-орієнтований, діяльнісний, системний, суб’єкт-суб'єктний; принципи: обумовленості господарської поведінки студентів системою присвоєних національних і екологічних цінностей; залежності якості господарювання майбутніх фахівців АПК від сформованих потреб, інтересів, поглядів і переконань); змістовий (господарсько-економічні, загальнолюдські, екологічні, особистісні цінності); діагностичний (авторська методика діагностики господарської дбайливості); операційно-діяльнісний (підбір і застосування методів, прийомів, форм засобів виховання); етапи (інформаційно-мисленнєвий; мотиваційно-ціннісний; діяльнісно-поведінковий); результат (сформовані господарсько-економічні знання, потреби, ціннісне ставлення до праці і господарювання, уміння і навички дбайливого господарювання, здатність упорядковано, ефективно господарювати з дотриманням загальнолюдських і національних цінностей, вимог сталого розвитку суспільства); контрольно-корекційний (можливість, шляхом використання діагностичних інструментів, пересвідчитись чи відбулись потрібні зміни в особистісних характеристиках; якщо ціль не досягається, то вносяться зміни у відповідні компоненти моделі).

Обґрунтовано та експериментально перевірено чотири педагогічні умови виховання господарської дбайливості студентів аграрних коледжів, а саме: 1) забезпечення готовності наставників академічних груп до формування у студентів аграрних коледжів господарської дбайливості; 2) вмотивування студентів аграрних коледжів до самовиховання господарської дбайливості; 3) ознайомлення студентів з особистісними якостями керівників успішних агрогосподарств; 4) залучення студентів до суспільно-корисної і продуктивної праці в колективі.



РОЗДІЛ 3. ОБҐРУНТУВАННЯ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ВИХОВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДБАЙЛИВОСТІ СТУДЕНТІВ АГРАРНИХ КОЛЕДЖІВ
3.1. Педагогічні умови виховання господарської дбайливості студентів аграрних коледжів
Під педагогічними умовами ми розуміємо обставини від яких залежить кінцевий результат реалізації мети і завдань моделі виховання господарської дбайливості студентів аграрних коледжів. Обставини забезпечуються педагогічним керівництвом, спеціально створюються.

Нами виділено, обґрунтовано та експериментально перевірено чотири педагогічні умови виховання господарської дбайливості студентів аграрних коледжів, а саме: 1) забезпечення готовності наставників академічних груп до формування у студентів аграрних коледжів господарської дбайливості; 2) вмотивування студентів аграрних коледжів до самовиховання господарської дбайливості; 3) ознайомлення студентів з особистісними якостями керівників успішних агрогосподарств; 4) залучення студентів до суспільно-корисної і продуктивної праці в колективі.

Забезпечення готовності наставників до виховання у студентів аграрних коледжів господарської дбайливості є важливою умовою через те, що наставник академічної групи виступає у ролі головного суб’єкта виховання і спрямовує свої зусилля на формування особистості майбутнього фахівця, сприяє виробленню у нього ціннісної свідомості, системи ставлень до дійсності, у тому числі до сільськогосподарської праці та господарської діяльності. Наставник є особистістю, яка перебуває у безпосередньому зв’язку із підопічними студентами, забезпечує гуртування групи і перетворення її повноцінний колектив, здійснює індивідуальну виховну роботу, контактує із батьками студентів, викладачами, які читають дисципліни у відповідній групі, організовує дозвілля молоді, забезпечує допомогу у конструюванні професійної біографії вихованців, дбає про їх соціальний захист. Часто наставника академічної групи називають куратор. Слово «куратор» – походить від латинського «curator» і в перекладі означає – «опікун», особа, якій доручено здійснювати нагляд за певною роботою. Під поняттям «куратор» розуміють наставника, який забезпечує реалізацію системного підходу у вихованні підростаючого покоління, тобто створює умови для саморозвитку особистості під час навчання для набуття вихованцями ціннісних орієнтацій і соціального досвіду [41, с. 443]. В Українському педагогічному словнику наводиться поняття «наставництво» під яким розуміють форму професійної підготовки і цілеспрямованого виховання висококваліфікаованих робітників, здійснювану робітниками наставниками. Наставник поряд з навчанням професії вводить нового робітника у сферу соціально-психологічних стосунків, через які відбувається реалізація професійної ролі робітника [27, с.227].

Звідси випливає, що наставник є ключовим суб’єктом виховної роботи коледжу, забезпечує формування особистості майбутнього фахівця, розвитку відповідних якостей, у тому числі господарської дбайливості. Свого часу Василь Олександрович Сухомлинський зазначав: «Вихователь – це особа, яка за дорученням народу має повсякденний доступ до найдорожчого народного багатства – душі, розуму, думок, почуттів дітей, підлітків і юнацтва. Перед ним, з одного боку, моральні цінності, створені, вистраждані протягом століть, з другого – багатство народу, його майбутнє, його надія – молоде покоління. Вихователь творить найбільше багатство суспільства – людину. В цьому творенні найголовнішим є вміння знайти в моральних цінностях нашої Вітчизни і всього людства те, що треба вкласти в юні душі»[171, c.32].

Науково-методичним центром аграрної освіти, що діє при Міністерстві аграрної політики України, у 2009 р. розроблено «Положення про наставника академічної групи ВНЗ». Цей документ став основою для продукування аграрними вищими навчальними закладами внутрішніх регламентів діяльності наставників академічних груп. У цьому положенні йдеться про те, що наставник призначається для надання допомоги студентам у гуртуванні групи, проведення індивідуальної виховної роботи, налагодження зв’язків з батьками студентів, контролю за навчальним процесом, з’ясування проблем молоді. З точки зору авторів положення, наставник повинен створювати в студентській групі здоровий морально-психологічний клімат, формувати позитивні ціннісні орієнтації на здобуття знань, підвищення загального культурного рівня, ведення здорового способу життя. Автори положення вважають що наставник має забезпечувати проведення індивідуальної виховної роботи зі студентами, встановлювати та підтримувати зв’язки з батьками студентів, організовувати виховні заходи в закріпленій студентській групі за планом ректорату, деканату та власним планом. Також, наставнику приписують ще одне важливе завдання, реалізацією якого займаються тютори університетів і коледжів Європейського Союзу, – надання допомоги студентам у виборі дисциплін варіативної складової навчального плану та факультативних предметів [108, с. 18-20].

Проведене у 2013 р. опитування наставників академічних груп відокремлених підрозділів НУБіП України (38 осіб) з Мукачівського аграрного коледжу, Бережанського агротехнічного інституту, Заліщицького державного аграрного коледжу імені Є.Храпливого, Боярського коледжу екології і природніх ресурсів показало, що значним залишається відсоток наставників, які не мають педагогічної освіти, або здобувають її ( 34%). Більшість наставників не змогли чітко визначити які головні функції в освітньому процесі виконує наставник (63%). Частина наставників вважає, що наставницька робота у вищих навчальних закладах приносить мало користі (8%) і більше половини зазначили, що відчувають труднощі у своїй роботі. Серед опитаних наставників 5% (в основному молоді, яким уперше доручено опікати академічні групи) зазначили в анкеті, що не знають як працювати із ввіреною групою. У цьому зв’язку І.Д.Бех зазначає: «педагогові на стадії входження в професію властива певна інформаційна недостатність. Про це свідчить той факт, що для з’ясування ситуації і прийняття рішення більшість молодих учителів віддають перевагу звертатися по допомогу до колег, консультуватись із шкільним психологом. Це стосується й засобів, якими користуються для виходу із ситуацій утруднення» [12, с. 85-86 ]



Усе це спонукало нас, при розробці і реалізації методики, звернути особливу увагу на готовність наставників академічних груп до виховання господарської дбайливості студентів аграрних коледжів. Що таке готовність до певної діяльності? З приводу цього у науково-педагогічній літературі існує ціла низка визначень, окремі з яких наведемо. Так, готовність до певної діяльності передбачає здатність людини адекватно оцінювати навколишню дійсність, що базується на повноті знань про неї, сформовані вміння знаходити потрібну інформацію у різних ситуаціях (визначених і не визначених) і на цій основі приймати рішення щодо варіанту поведінки і діяти у рамках розумного балансу між своїми потребами, очікуваннями, сенсом життя і вимогами соціальної дійсності. [43, с. 133]. Український педагог А. Линенко під готовністю розуміє особистісну якість, що включає мотивацію щодо виконання діяльності, ставлення до діяльності, знання про предмет і способи діяльності, вміння та навички практичного втілення [71, с. 31]. Натомість дослідниця Неля Мойсеюк акцентує, що готовність до праці – це наявність у суб’єкта широкого діапазону мотивів процесуального та результативного плану діяльності, суб’єктивних цілей діяльності; орієнтування у зовнішніх і внутрішніх (наявність знань, умінь, досвіду, здібностей тощо) умовах праці; здатність до самоактуалізації і самреалізації в діяльності; самоконтролю, самооцінки, самокорекції її процесу [94,с. 633]. З точки зору С. Максименка, готовність до діяльності є структурно складним психологічним особистісним утворенням, станом мобілізації психологічної і психофізіологічної систем людини, які забезпечують виконання певної діяльності. Учений виділяє кілька важливих складових готовності: 1) операційна – володіння певним набором способів дій, знань, умінь та навичок, а також можливості набуття нового досвіду в межах певної діяльності; 2) мотиваційна – система спонукальних якостей щодо певної діяльності (мотиви пізнання, досягнення, самореалізації); 3) соціально-психологічна – рівень зрілості комунікативної сфери особистості, вміння здійснювати колективно розподілену діяльність, підтримувати стосунки у колективі, уникати деструктивних конфліктів; 4) психофізіологічна – готовність систем організму діяти в одному напрямі [41, с. 137-138]. Цікавими є думки російського ученого А. Уманського, який під готовністю педагогів до виховання молоді розуміє здатність забезпечувати супровід процесу реалізації потенціалу вихованця [180, с. 126-130]. І. Черней трактує поняття «готовність майбутніх педагогів до інноваційно-виховної діяльності» як особистісно-професійну якість, що характеризується наявністю мотивації з набутими знаннями і уміннями, усвідомленням значущості та інтересом до виховання, що втілюється в реальній роботі [194, с.7]. Ґрунтовні результати інтелектуальних пошуків у руслі визначення готовності до діяльності здійснені вітчизняною дослідницею Зінаїдою Курлянд, яка вважає готовність інтегрованою особистісною якістю людини що включає мотиваційну, емоційну, когнітивну, вольову та рефлексивну складові, що реалізуються у момент включення в діяльність [67]. Натомість А.Є.Книш інтерпретує особистісну готовність до діяльності виділяючи у ній такі компоненти: операційний, особистісний, емоційний та професійний [59]. Цікавий погляд щодо дефініції готовності майбутніх педагогів до побудови гуманістичних взаємин пропонує Тетяна Пернарівська трактуючи таку готовність як наявність знань, умінь та здатність до побудови міжособистісних стосунків на основі емпатії [115 , c.6].

Беручи до уваги вище наведене та зважаючи на особливості психолого-педагогічної компетентності наставницького корпусу аграрних коледжів, які у переважній більшості не мають класичної педагогічної освіти, у нашому дослідженні поняття «готовність наставників груп до виховання господарської дбайливості студентів» будемо розуміти як такий стан мобілізації усіх систем особистості педагога, що дозволяє йому ефективно виконувати виховні функції направлені на формування у студентів здатності впорядковано, раціонально, ефективно господарювати, орієнтуючись на загальнолюдські, національні та екологічні цінності, вимоги сталого розвитку суспільства. У структурі такої готовності ми схильні виділяти два важливі компоненти: 1) психологічний; 2) організаційно-методичний. Психологічна готовність наставників до виховання господарської дбайливості студентів аграрних коледжів включає: їх вмотивованість до виховної діяльності; знання у галузі психології, педагогіки, теорії і методики виховання; володіння знаннями про господарську дбайливість, як важливу особисту, національну, загальнолюдську, економічну й екологічну цінність, приклади її прояву в агропромисловому комплексі України та світу; знання про особливості віку студентів аграрних коледжів, специфіку їх професійної підготовки (рослинники, тваринники, ветеринари, економісти, інженери тощо); знання про сталий розвиток суспільства; емпатійне ставлення до студентів; рефлексію особистої готовності до виховання господарської дбайливості студентів аграрних коледжів; актуалізовані потреби у підвищенні власної педагогічної майстерності щодо формування відповідних особистісних властивостей вихованців

Організаційно-методична готовність наставників до виховання господарської дбайливості у студентів аграрних коледжів передбачає: здатність до впорядкованої, логічно вибудованої педагогічної і наставницької діяльності, що базується на врахуванні закономірностей і принципів виховання, творчих підходах; розвинені уміння і навички співпраці з різними суб’єктами виховання коледжу (студентський актив, дирекція, викладачі фахових дисциплін); володіння методиками діагностики рівня сформованості господарської дбайливості студентів; методиками виховання господарської дбайливості студентів.

На наш погляд, процес забезпечення готовності наставників до виховання господарської дбайливості студентів має розпочинатись із відбору кандидатур на посаду наставника. Контингент наставників має формуватись з числа досвідчених фахівців коледжу, стаж роботи яких не менше 5 років. Призначення таких наставників має відбуватись у два етапи. По-перше, компетентні керівники коледжу рекомендують того чи іншого колегу на посаду наставника. По-друге, після двомісячного знайомства з підопічними студентами необхідно з’ясувати їх думку щодо призначення на постійній основі у їх групу наставником певного педагогічного працівника. Відбір на посади наставників необхідно також здійснювати послуговуючись моральними, професійними і патріотичними критеріями.

Готовність наставників до виховання господарської дбайливості у студентів аграрних коледжів напряму залежить від рівня їх педагогічної кваліфікації. Його підвищення можна забезпечити у процесі науково-методичного семінару, у програму якого включити актуальні питання теорії і методики виховання особистості майбутнього фахівця, визначення сутності і структури господарської дбайливості студентів аграрних коледжів, як важливої інтегративної якості, методик її діагностики та виховання. У процесі семінару наставників груп необхідно спонукати слухачів до проведення досліджень із вивчення студентського колективу та кожного його індивіда, моніторингу рівня сформованості господарської дбайливості на основі спеціальної методики діагностики. Педагогічним працівникам, призначеним опікати студентські групи слід розтлумачити і обґрунтувати ті функції, що їх має виконувати наставник у процесі виховання господарської дбайливості студентів аграрних коледжів (інформаційно-діагностична; планувальна; організаційна; стимулююча; контрольно-коригуюча; функція ідеалу виховання).

У цілому, участь педагогічних працівників у науково-методичному семінарі спонукатиме до пошуку передового педагогічного досвіду, обміну власним педагогічним досвідом, забезпечить актуалізацію знань з теорії і методики виховання, у тому числі господарської дбайливості, мотивуватиме вихователів до сумлінного виконання своїх обов’язків. Наставників студентських груп аграрних коледжів слід стимулювати до участі у науково-дослідній роботі, участі у науково-практичних міжнародних і всеукраїнських конференціях, «круглих столах», вебінарах («on line» зібраннях) з педагогіки.

Важливим заходом у справі забезпечення такої педагогічної умови як готовність наставників груп до виховання господарської дбайливості студентів є методичне забезпечення їх діяльності. Видання відповідного змісту друкованої продукції (методичні вказівки, журнал наставника з регламентуючим документами, методичним інструментарієм, контактною інформацією, формами для обліку роботи наставника у справі виховання господарської дбайливості студентів) та методичних матеріалів в електронному освітньому середовищі коледжу, електронних методичних посібників, електронних варіантів текстів та презентацій доповідачів семінару.

Друга педагогічна умова, – вмотивування студентів аграрних коледжів до самовиховання господарської дбайливості, – випливає із того, що навчально-виховний процес є поєднанням педагогічного керівництва з ініціативою самих студентів. Вони перебувають у віці, коли праця над собою, особливо у процесі здобуття фаху, є запорукою досягнення цілей професійного і особистісного зростання. Студенти є суб’єктами виховного процесу, носіями перетворювальної активності направленої на оточуючий світ і самих себе, тому без їх участі не може сформуватись те чи інше психологічне утворення, у тому числі господарська дбайливість, як інтегративна особистісна якість.

Ключовим, у забезпеченні вище зазначеної педагогічної умови, є визначення поняття «вмотивування». У Новому тлумачному словнику української мови термін «вмотивування» (умотивування) означає наводити аргументи, докази, які пояснюють, виправдовують певні дії, вчинки, або доводять їх необхідність [101, с. 634-635]. У цьому ж словнику подається тлумачення слова «мотив», що розуміється як підстава, привід для якої-небудь дії, вчинку, як причина, спонука [102, с.691]. Вмотивування означає теж саме що і мотивація. В основі цього поняття корінь «мотив». Це поняття яке розробляє насамперед психологічна наука. Так, С.Д.Максименко зауважує, що мотив – це внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до діяльності. Сергій Дмитрович підкреслює, що мотиви пов’язані з органічними і культурними потребами, а останні породжують інтереси, тобто спрямованість особистості на певні об’єкти з метою пізнати і оволодіти ними [78, с. 78]. Проливає світло на сутність процесу вмотивування особистості до певної діяльності пояснення Т.С.Кудріної, яка стверджує, що потреба лежить в основі мотиву. Потреба – це нестаток суб’єкта у чомусь конкретному, а мотив обґрунтування рішення задовольнити або не задовольнити зазначену потребу. Тетяна Семенівна наголошує, що перш ніж потреба спричинить дію, особистість переживає складний психологічним процес мотивації, який полягає в усвідомленні тією або іншою мірою суб’єктивної або об’єктивної сторін потреби й дії, спрямованої на її задоволення [138, с. 388-389]. Таким чином, вмотивування, мотивація – є процесом усвідомлення потреби, яка трасформується у мотив стаючи обґрунтованим рішенням суб’єкта.

Але потребу мало усвідомлювати, треба побудувати програму дій досягнення балансу або гомеостазу. Є.П.Ільїн, акцентує на тому, що є ще одна складова мотиву, а саме Намір. Учений зазначає: «Намір трактується як задум, припущення зробити що-небудь, намір може бути і без спонуки, наприклад коли людина каже «я не маю наміру зашкодити Вам». Наявність самого наміру не може викликати дію людини, бо в неї для цього може не вистачити рішучості, сили волі для здійснення задуму. … Мотив має свої межі, він розпочинається із виникнення потреби особистості і закінчується виникненням наміру і спонуки досягнути цілі, якщо ця ціль необхідна людині. Між цими двома психологічними феноменами іде мотиваційний процес, в якому актуалізуються психологічні утворення, що забезпечують обґрунтований вибір предмету і способу задоволення потреби» [50, с.83].

Таким чином, вмотивування студентів до самовиховання господарської дбайливості – це актуалізація наставником у студентів відповідних потреб, забезпечення їх усвідомлення та формування адекватного потребі наміру з наміченим планом дій самовдосконалення певних особистісних властивостей. Згідно з теорією потреб Абрахама Маслоу, усі потреби поділяються на два великі класи: 1) потреби нужди; 2) потреби самоактуалізації. Потреба у самовихованні господарської дбайливості відноситься до вищих потреб, тобто потреб в самоактуалізацїі і самореалізації. Послуговуючись теорією потреб А. Маслоу, підкреслимо, що для виходу на рівень вищих потреб студенту необхідно створити відповідні умови навчання і праці над собою, подбати про його соціальний захист, побут, оскільки задоволення вітальних потреб нижчого рівня дозволяє піднятись на рівень вищих потреб – намір стати дбайливим господарем високоосвіченим фахівцем агропромислової галузі.

Що ж ми розумітимемо під самовихованням господарської дбайливості студентів? Насамперед працю майбутнього фахівця над собою, своїм професійним рівнем, над вдосконаленням умінь і навичок впорядкованого, ефективного, ретельного, безпечного і науково обґрунтованого, не волюнтариського господарювання у руслі сталого розвитку суспільства з орієнтацією на економічні, загальнолюдські, національні, екологічні цінності.



Насамперед слід подбати про усвідомлення студентами процесу самовиховання як способу досягнення цілей професійного становлення, особистісного розвитку, підвищення рівня вихованості господарської дбайливості. Важливо, щоб студент мав вироблену «Я-концепцію», усвідомлював, уявляв себе в усій сукупності особистісних рис і властивостей та на цій основі бачив перспективу власного розвитку. У своєму дослідженні ми притримувались визначення «Я-концпції» яке дає Р.Бернс. Він вважає, що «Я-концепція» – це сукупність усіх уявлень індивіда про себе що пов’язані з їх оцінкою. З точки зору Р.Бернса, «Я-концепція» визначає не тільки те як людина уявляє себе, але і як вона думає про себе, як оцінює своє діяльнісне начало і можливість розвитку у майбутньому. За Р.Бернсом «Я-концепція» має три складових: 1) Я-образ – уявлення людини про себе; 2) самооцінка – афективна оцінка цього уявлення; 3)поведінкова реакція – конкретні дії, що викликані Я-образом і самооцінкою [10, с. 333-383 ].

Робота наставника з вмотивування до самовиховання та подальшого супроводу цього процесу має розпочинатись із діагностики, вивчення індивідуально-психологічних особливостей вихованців. Для того, щоб пролити світло на «Я-концепцію» конкретного студента ми використовували анкету Р.Бернса (Додаток А) [10, с. 334]. Анкета Бернса дала нам інформацію про самооцінку вихованцями власного «Я». Перелік питань ми доповнили оцінкою студентами своєї господарської дбайливості. Цей прийом дозволив занурити студентів у рефлексивні роздуми з метою переконатись чи притаманна їм така особистісна якість, як господарська дбайливість. Під рефлексією (від лат. reflexio – звернення назад) ми будемо розуміти звернення уваги студентом на самого себе, його оцінку продуктів власної діяльності. Французький філософ і палеонтолог П’єр Тейяр де Шарден підкреслював, що рефлексія допомогла людині виділитись з царства тварин, зосередити увагу на самій собі і осмислювати себе як предмет, а також людина дістала можливість не просто пізнавати, але пізнавати самого себе, не просто знати, а знати, що знаєш [172]. Студент коледжу має знати і уміти застосовувати методи і прийоми самовиховання у процесі реалізації мотиву. Під методами самовиховання господарської дбайливості ми будемо розуміти сукупність способів впливу вихованцем на самого себе з метою формування господарської дбайливості та подолання якості безгосподарності. Самовиховання розпочинається з самопізнання власної здатності до дбайливого господарювання, можливостей і задатків, сформованих навичок, ставлень до господарської праці, ідей сталого розвитку суспільства. Метод самопізнання реалізується за допомогою таких прийомів: самоспостереження (слідкує за своїми діями, думками, почуттями); самоаналіз (аналіз і оцінка власних вчинків, у тому числі господарських); самоопитування (відповіді на рефлексивні запитання щодо економічних знань, господарських умінь і навичок); самоанкетування (дає письмові відповіді на питання анкети з визначення рівня сформованості господарської дбайливості); Метод самопізнання, дозволяє студенту усвідомити, уявити власний Я-образ господарника. Від так, необхідно підвести студента до самоусвідомлення – щоб зрозуміти рівень розвитку власної господарської дбайливості, шляхом її оцінки (оцінка різних видів діяльності, самотестування, саморангування, самоанкетвання, самоспостереження). Усвідомивши і оцінивши себе студент порівнює власний образ, або «Я-реальне», «Я-сьогоднішнє» з «Я-ідеальним», «Я-завтрашнім». На основі такого порівняльного аналізу запускаються механізми реалізації мотиву самовдосконалення, або подолання дистанції між полюсами «Я-такий» і «Я-бажаний». Для цього наставник забезпечує супровід застосування студентом методу саморегуляції активна позиція зі зміни самого себе у сторону «Я-ідеального», що забезпечується у різних видах діяльності. На цьому етапі наставник має ознайомити студентів із прийомами саморегуляції (самонаказ; самонавіювання; самоорганізація; самопрограмування; самообмеження; самокорекція; самозаспокоєння; самосхвалення; самозобов’язання; самопереконання (підбір аргументів і за їх допомогою переконання самого себе в доцільності формування навичок дбайливого господарювання); самонавіювання (використовується з метою подолання в собі страху, нерішучості, невпевненості в своїх силах щодо здатності дбайливо господарювати); самопідбадьорювання (використовується, коли людина розгубилася в складній ситуації, втратила віру у власні сили та можливості); самозаохочення (корисне після подолання певних труднощів, виконання завдання); самоосуд; самопокарання; самопримус (сприяє подоланню неорганізованості, небажання самовдосконалюватись, розвивати у собі властивості дбайливого господаря).

Логіка і структур супроводу наставником академічної групи мотивації студентів до самовиховання господарської дбайливості показана у Табл. 3.1.


Таблиця 3.1

Логіка і структура супроводу наставником академічної групи мотивації студентів до самовиховання господарської дбайливості



п/п

Дії наставника з умотивування студентів

Самовиховання господарської дбайливості

«Я-концепція»

(за Р.Бернсом)

Методи

Прийоми

1.

Спонукання до самопізнання

Самопізнання

самоспостереження самоаналіз

Я-образ

2.

Спонукання

до самооцінки



Самоусвідомлення

Самооцінка

самотестування, саморангування самоанкетвання



Афективна оцінка

3.

Педагогічний супровід самозміни

Саморегуляція

Само наказ

самоорганізація

самопрограмування самозобов’язання само переконання


Потенційна реакція



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал