Виховання дітей мистецтвом хореографії



Скачати 128.1 Kb.
Дата конвертації10.04.2017
Розмір128.1 Kb.
ТипЛекція


Лекція №2
Тема: Виховання дітей мистецтвом хореографії.

Мета: Сформувати уявлення про виховний вплив занять хореографією на розвиток дитини, ознайомити із віковими особливостями дітей та специфікою їх врахування у хореографічній роботі. Пояснити ознаки поділу на вікові групи в танцювальному колективі.

План

1. Вплив танців на розвиток дитини.

2. Вікові особливості дітей та їх врахування у хореографічній роботі.

3. Поділ на вікові групи в хореографічному колективі.


Запитання для самоконтролю

1. Який вплив мають заняття танцями на естетичний розвиток дитини?

2. Як впливає хореографія на фізичний розвиток дітей?

3. Пояснити вплив занять танцями на виховання етикету, моральних якостей дитини.

4. В чому полягають індивідуальні особливості дітей:

- 4-6 років?

- 6-7 років?

- 7-11 років?

- 11-14 років?

- 15-17 років?


1. Вплив танців на розвиток дитини

Хореографічне мистецтво завжди привертало до себе увагу дітей. Воно набуло широкого поширення в дошкільних установах , загальноосвітніх школах. Хореографічні відділення в школах мистецтв та хореографічні школи показали себе на практиці як перспективна форма естетичного виховання дітей і підлітків, в основі якої лежить залучення їх до хореографічного мистецтва. Воно забезпечує більш повний розвиток індивідуальних здібностей дітей, і тому навчання в хореографічних колективах має бути доступне значно більшому колу дітей та підлітків. Вони люблять мистецтво танцю і відвідують заняття протягом досить тривалого часу, проявляють наполегливість і старанність у придбанні танцювальних знань і умінь. Використовуючи специфічні засоби мистецтва танцю, зацікавленість дітей, викладачі хореографії мають можливість проводити велику виховну роботу.

Ще в Стародавній Греції вважали, що в процесі навчання дітей такі дисципліни, як музика і танці, не менш важливі, ніж точні науки. Вчителі того часу були твердо переконані, що для формування творчої, гармонійно розвиненої особистості необхідна всебічна освіта. На початку XX століття швейцарський композитор і педагог Еміль Жак Далькроз розробив систему музично-ритмічного виховання дітей, яка до цих пір є однією з найбільш відомих і популярних методик музичної освіти у світі. Далькроз справедливо вважав, що за допомогою спілкування з музикою і танцями діти вчаться пізнавати світ і самих себе, а заняття танцями не тільки розвивають музикальність, а й допомагають виховати увагу, волю і комунікабельність.

У формуванні естетичної та художньої культури особистості хореографічне мистецтво є найважливішим аспектом естетичного виховання. Хореографія - це світ краси руху, звуків, кольорових фарб, костюмів, тобто світ чарівного мистецтва. Діти прагнуть побачити це на балетних виставах, в художніх альбомах, відеофільмах. Уроки з хореографії виховують і розвивають не тільки художні навички виконання танців різних жанрів, а й вироблення у дитини звички і норми поведінки у відповідності сформованим законам краси.

Заняття хореографічним мистецтвом сприяють фізичному розвитку дітей та збагачують їх духовно. Це гармонійне заняття приваблює і дітей, і батьків. Дитина, що володіє балетної поставою, захоплює оточуючих. Але її формування - процес тривалий, що вимагає багатьох якостей від дітей .
Дисциплінованість, працьовитість і терпіння - ті властивості характеру, які необхідні не тільки в хореографічному класі, але й в побуті. Ці якості роками виховуються педагогами-хореографами і визначають успіх у багатьох справах.

Почуття відповідальності, таке необхідне в житті, рухає дітей, що займаються хореографією, вперед. Не можна підставити того, хто стоїть поруч у танці, не можна спізнитися, тому що від тебе залежать інші, не можна не вивчити, не виконати, не допрацювати.

Акуратність в хореографічному виконавстві, охайність форми в хореографічному класі переноситься і на зовнішній вигляд дітей у школі. Вони виділяються не тільки своєю поставою, а й зачіскою, чистотою і елегантністю носіння буденного одягу.

Виховання етикету є однією зі сторін на заняттях з хореографії. Приємно бачити , що діти з хореографічного класу ніколи не пройдуть попереду старшого, хлопчики подадуть руку при виході з автобуса, сумки та портфелі дівчаток - в руках у хлопчиків. Увага і турбота про інших - необхідна якість в характері дітей, і заняття хореографією вирішують ці завдання.

Хореографічне мистецтво для дитини є доповненням і продовженням його реального життя, збагачуючи його. Заняття цим мистецтвом приносять йому такі відчуття і переживання, яких він не міг би отримати з будь-яких інших джерел.

Творча особистість - найважливіша мета як усього процесу навчання, так і естетичного виховання. Без нього, без формування здатності до естетичного творчості, неможливо вирішити найважливіше завдання всебічного і гармонійного розвитку особистості. Цілком очевидно, що кожен педагог за допомогою естетичного виховання готує дітей до перетворювальної діяльності . Педагог - хореограф повинен сформувати, розвинути і зміцнити у дітей потребу в спілкуванні з мистецтвом, розуміння його мови, любов і гарний смак до нього.

Виховна робота в художньому колективі - процес складний, багатогранний. Він пов'язаний з реалізацією великої програми організаційно - педагогічних та художньо-виконавських заходів. Кожен напрямок у практиці педагога-керівника має свою внутрішню логіку, свої закономірності і принципи реалізації. Без їх пізнання, критичного аналізу неможлива ефективна організація не тільки художньо-творчої, навчальної, освітньо-репетиційної діяльності, а й забезпечення педагогічного процесу в цілому.

Специфіка виховної роботи в хореографічному колективі обумовлена ​​органічним поєднанням художньо - виконавських, загальнопедагогічних і соціальних моментів у її проведенні та забезпеченні. Зусилля педагога спрямовані на формування в дітей світогляду, на виховання високої моральної культури, на художній та естетичний розвиток. Ці завдання вирішуються через залучення дітей у художньо-виконавську діяльність, організацією навчально-творчої роботи. Тому перший рівень виховання дитини в хореографічному колективі - це освіта і навчання його як виконавця. Другий рівень виховання - це формування дитини як особистості, розвитку в ньому морально-естетичних якостей, загальної культури.

Батьки віддають дітей в хореографічні колективи для занять танцями, що зміцнюють здоров'я, збільшують загальний культурний і художній кругозір, що є формою задоволення духовних потреб, засобом розвитку естетичного смаку. Тому ставлення дітей до занять носить індивідуальний і суворо вибірковий характер. Дитина сприймає, запам'ятовує і виконує те, що її цікавить, приваблює.

Виховна робота повинна проводитися систематично, тільки тоді вона призведе до позитивних результатів. Складність виховної роботи визначається тим, що в колективі зустрічаються діти різного рівня культури і виховання. Зосередити їх інтереси інколи нелегко. При цьому педагогу-хореографу доводиться проявляти такт, чуйність, застосовувати індивідуальний підхід до дітей. Він повинен зацікавити дітей, використовувати в роботі можливості кожної дитини, її перспективи . У поводженні з дітьми необхідно прояв симпатії , шанобливого інтересу до їхніх успіхів та невдач, до їхніх труднощів у житті. Тому педагогу необхідно розуміти стосунки дітей, їх внутрішній світ. Дитина, вступаючи в світ знань з хореографії, повинна знати , що кожне заняття є обов'язковим. Пропуски без поважних причин не можливі в силу специфіки хореографічного мистецтва. Діти просто не зможуть виконувати ті завдання, з якими вони стикаються. Справа навіть не в досягненні результатів, а в понятті обов’язку, його виробленні та розвитку. Те, чим почав займатися, має бути виконане сумлінно і доведене до кінця. Схильність дітей кидати розпочату справу на півдорозі в майбутньому перетворюється на незібраність вже дорослої людини, тому всю виховну роботу в колективі педагог повинен будувати за принципом інтересу, він є основним і визначальним. Він підтримується постійним вивченням нового хореографічного матеріалу (рух, танцювальна комбінація, танцювальний етюд, номер, підготовка або проведення якогось заходу і т.д.). Все це викликає позитивні емоції у дітей, впливає на моральний настрій і розвиток їхньої естетичної культури.

Спеціалісти вважають, що переваг занять танцями перед деякими видами спорту просто не перелічити. В танці працює все тіло, від пальців рук і ніг до хребта, а окремі види спорту тренують лише певні групи м’язів. Коли дитина займається танцями, підвищується кардіо-респіраторна витривалість (зміцнення серцевого м'яза і збільшення обсягу легень), поліпшується координація, удосконалюються пропорції тіла, формується гарна постава та гнучкість. Не варто забувати і про позитивний вплив танців на психологічне здоров'я дитини. Сором'язливість, незграбність, похмурість зникають у дітей вже після кількох занять, таких дітей не турбуватимуть комплекси щодо своєї зовнішності, не буде скутості у спілкуванні з протилежною статтю.

Науковці виявили, що діти, які займаються танцями, активніше розвиваються, ніж їхні однолітки, які танцями не займаються. Учені та лікарі зійшлися на думці, що танці – це саме та форма фізичних вправ, які потрібні дітям для правильного фізичного розвитку. Такий висновок стосується і дітей раннього віку (від п’яти років), адже саме у цьому віці дітям ще не рекомендується займатися фізичними вправами, призначеними для росту м’язів, за рахунок зростання і розвитку тіла, а танці – саме те, що потрібно дитині для набуття гарної фізичної форми, отримання заряду бадьорості і здоров’я.

Отже, заняття дітей в хореографічному колективі є прекрасним засобом виховання, оскільки:

- організовують дітей, розширюють у них художньо-естетичний кругозір, привчають до акуратності, зібраності, підтягнутості;

- займаючись в колективі, діти розвивають в собі особливо цінну якість - відчуття «ліктя», почуття відповідальності за спільну справу;

- привчають дітей чітко розподіляти свій вільний час, допомагають більш організовано продумувати свої дії;

- допомагають виявити найбільш обдарованих дітей, які пов'язують свою долю з професійним мистецтвом;

- визначають педагогічні та організаторські здібності дітей .


Виховання в хореографічному колективі повинно відбуватися так, щоб дитина відчувала себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, втомлива, напружена робота забарвлюється радісними почуттями.
2. Вікові особливості дітей та їх врахування у хореографічній роботі

Педагог-хореограф постійно займається естетичним вихованням дітей, щоб вони були всебічно підготовлені до художнього сприйняття і творення дійсності. В основі цього виховання лежить формування любові до своєї національної культури, народної творчості, інтересу і розуміння краси навколишнього світу, спілкування. Досягнення фізичної досконалості має стати важливою частиною виховання на уроках хореографії.

Усі ці завдання виховання невіддільні від вікових та індивідуальних особливостей дітей. Віковими особливостями прийнято називати анатомо-фізіологічні та психологічні особливості характеру певного вікового періоду.

У тісному зв'язку з віковими особливостями знаходяться індивідуальні - стійкі властивості особистості, характеру, інтересів, розумової діяльності, притаманні тій чи іншій дитині і які відрізняють її від інших.

У дошкільнят увесь кістково-м’язовий і зв’язковий апарати ще дуже слабкі і тому не слід перевантажувати їх. У дітей в цьому віці ще недостатньо сформовані стопи (23º), а ще молодші тримають їх майже паралельно. Виворітність стопи з віком поступово збільшується, що зумовлено співвідношенням частин тіла і центром ваги. Зважаючи на це, на заняттях не можна форсувати формування виворітності, а слід проводити навчання у невиворітних позиціях бального танцю – першій і третій. З віком дитини розвивається і стрибок. Починаючи з 6-7 років, симетричні рухи ніг при повторних стрибках зберігають задане положення. До 6 років стрибки слід використовувати дуже обережно. Паралельно з віком, розвитком дитини зростає і швидкість ходи. У своїй роботі вчитель-хореограф повинен все це враховувати і не перевантажувати дітей.

Точність відтворювання м’язового напруження у дошкільнят дуже мала, як і здатність нервової системи до більш тривалого підтримання стану безперервного збудження нервових центрів при статичному напруженні. Тому не можна дітей дошкільного віку ставити в позу на тривалий час, як, наприклад, заняття біля станка у формі, загальноприйнятій для класичного танцю (екзерсис на одну руку у виворітному положенні). Виходячи з цього, педагог повинен пам’ятати, що тривалі навантаження під час вивчення танцю в одному й тому ж ритмі давати не слід, а треба чергувати їх з фазами переключення, відновлення і стимуляції моторики у вигляді більш легких м’язових зусиль. У дітей 4-6 років домінує ігровий рефлекс. У грі вони пізнають життя. Ігрові прийоми загострюють у них інтерес до об’єкта, посилюють увагу, розумову діяльність і емоційну сферу. Це період розвитку фантазії і уяви. Вони все можуть собі яскраво уявити і так само легко «увійти» в образ. З чотирьох до шести років переважає мислення в дії, тому з чотирьох років доцільно посилити розвиток рухової активності дитини з використанням більш широкого діапазону чітко диференційованих за віком і адекватних за завданням засобів формування моторики організму, що швидко росте. В 5-6-річному віці діти здатні займатися хореографією, оскільки сформованість структур і функцій мозку дитини близька по ряду показників до мозку дорослої людини. Сучасні дані вікової психології дозволяють стверджувати, що мозок 6-річної дитини готовий до засвоєння доступної інформації в процесі систематичного навчання. Проте слід мати на увазі, що в індивідуальному розвитку дітей одного і того ж віку спостерігаються відхилення від середніх показників темпу дозрівання мозку і всього організму - випереджання або відставання. Крім того, потрібно враховувати і статеві відмінності. У фізіологічному відношенні хлопчики в середньому відстають від дівчаток на рік-півтора, хоча ті й інші мають від народження однакову кількість років.

До 6-7 років діти засвоюють поняття статі (до протилежної статі ставляться терпляче, доброзичливо), починають свідомо регулювати свою поведінку, крім ігрового рефлексу, рефлекторним підсиленням виступає слово. У дітей цього віку мислення в дії пов’язане із словесним мисленням. Для 6-7-річних дітей характерна стійкість, життєрадісність, веселий настрій. Вони здатні відчувати насолоду і переживання від сприйняття прекрасного. Виявляється потреба у зовнішніх враженнях, слуханні музики, у відвідуванні концертів, театрів, після чого діти часто зображують побачене.

7-11 років - у цьому віці відбуваються якісні і структурні зміни головного мозку (він збільшується). Відбуваються зміни і в протіканні основних нервових процесів - збудження і гальмування. Проявляється самостійність (бажання робити все самому, діти вимагають довіри від дорослих), стриманість (вміння підпорядковувати свої бажання загальним вимогам), наполегливість і впертість ( бажання досягти результатів, навіть якщо не розуміють мети або не володіють способами для їх досягнення ). Слабкі сторони в фізіології дітей цього віку - швидке виснаження запасу енергії в нервових тканинах, тому час занять спочатку може бути обмежено і поступово збільшуватися від 25-30 хвилин до 60, а потім і до 90 хвилин. Кістково-м'язовий апарат дітей цього віку відрізняється великою гнучкістю (значна кількість хрящових тканин і підвищена еластичність клітин). Розвиток дрібних м'язів йде повільно, тому швидкі й дрібні рухи, що вимагають точності виконання, представляють для дітей велику складність. Обсяг навчального матеріалу повинен бути розрахований за можливостями дітей. У класах цього віку треба приділяти увагу формуванню постави , вмінню орієнтуватися в просторі, розвитку ритмічності, музичності. У цьому віці переважає наочно-образне мислення, панує чуттєве пізнання навколишнього світу. Тому ці діти особливо чутливі до виховних впливів естетичного характеру.

11-14 років - у цей період відбуваються швидкі кількісні зміни та якісні перебудови в організмі. Дитина швидко росте (5-6, а то і 10 см в рік). З інтенсивним зростанням скелета і м'язів відбувається перебудова моторного апарату, яка може виражатися в порушеннях координації рухів (кажуть: став таким незграбним). Розвиток нервової та серцево-судинної систем не завжди встигає за інтенсивним ростом, що може при великому фізичному навантаженні призводити до непритомності та запаморочення. Підвищується збудливість нервової системи під впливом посиленого функціонування залоз внутрішньої секреції. У цьому віці нерідко з'являється дратівливість, образливість, запальність, різкість (діти часом самі не розуміють, що з ними відбувається, що спонукає їх на ту чи іншу реакцію) . З'являється гостра потреба в самоствердженні, прагненні до самостійності - воно виходить з бажання бути і вважатися дорослим.

Емоційний стан характеризується силою почуттів і труднощами в управлінні ними. Емоційні переживання носять стійкий характер, вони довго пам'ятають образу і несправедливість. Спостерігається взаємне несприймання статі, кожен живе в своєму світі. Але потім це бажання змінюється зацікавленістю, яка ретельно приховується. Для цього віку заняття можуть проводитися 3 рази на тиждень, тривалістю до 1,5 години. Відбувається вивчення більш складних рухів, комбінацій, здійснюються більш об'ємні постановчі роботи.

15-17 років - у фізіологічному відношенні це період інтенсивного розвитку мускулатури, продовження розвитку мозку. Юнаки та дівчата готові до фізичного і розумового навантаження. Формуються переконання і світогляд, виникає потреба зрозуміти себе, сенс життя. Постає проблема вибору професії. Виникає бажання бути помітним, хочеться виділитися. З'являється самостійність у судженнях. Юності властиво стан закоханості, життєрадісності, впевненості в собі. Заняття з хореографії повинні будуватися з повним навантаженням. Педагог може найбільш здібним дітям довіряти проведення занять у молодших групах.

Отже, для успішної роботи педагог-хореограф повинен добре знати психофізіологічні особливості дітей кожного віку і враховувати їх при формуванні репертуару та складанні плану виховної роботи, вміло розподіляючи фізичне навантаження.


3. Поділ на вікові групи в хореографічному колективі

У дитячих хореографічних колективах можуть займатися діти віком від 5-6 до 16 років. І в роботі колективу це потребує диференційованого підходу.

Поділ занять танцями відбувається за двома ознаками: віковому і статевому. В танцювальних колективах хлопці та дівчата поділені на чотири вікові групи: підготовчу (хлопці і дівчата разом, вік – 5-7 років), молодшу (хлопці та дівчата разом, вік – 7-10 років), середню (хлопці та дівчата окремо, вік – 10-12 років), старшу (хлопці ті дівчата окремо, вік – старше 12 років). Поділ пояснюється фізіологічними особливостями розвитку дітей, специфікою вправ для тих та інших. Крім того, з середньої і старшої груп формується основний склад ансамблю. Хлопці і дівчата, окремо в своїх групах, вивчають репертуар, а потім, зустрічаючись на зведених репетиціях, відпрацьовують танці для концертів.

Але в цілому, не зважаючи на поділ за віком та статтю, кожен колектив має єдину педагогічну програму на весь період занять в колективі, на декілька років і на кожен рік окремо. Крім того, на кожну групу окремо. Такий підхід до роботи в дитячому хореографічному колективі буде сприяти розвитку кращих людських якостей, таких як дружба, повага до старших, уважне ставлення до старших, до молодших, хлопців до дівчат, буде формувати свідому дисципліну та культуру поведінки, сприяти фізичному росту та артистизму.

Список рекомендованих джерел:

1. Голдрич О.С. Методика викладання хореографії: Навчальний посібник. – Львів: «Сполом», 2006. – 84 с.



2. Голдрич О.С. Методика роботи з хореографічним колективом: Посібник для студентів-хореографів мистецьких навчальних закладів України І-ІІ рівня акредитації. Вид. 2-е – Львів: «Сполом», 2007. – 72 с.

3. Годовський В.М., Арабська В.І. Теорія і методика роботи з дитячим хореографічним колективом: Методичні рекомендації, лекції, навчальна програма. – Рівне: РДГУ, 2000. – 76 с.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал