Відповідальної поведінки (на прикладі українських внз) : навчальний посібник /за заг ред. Н. Світайло. – Суми : Видавництво ра «Хорошие люди», 2013. – 209 с



Pdf просмотр
Сторінка8/26
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   26


63
СЕКСУАЛЬНА ПІДГОТОВКА МОЛОДІ ДО ШЛЮБУ ТА СІМ’Ї:
ГЕНДЕРНИЙ ВИМІР

Кравець В. П. , дійсний член НАПН України,
д-р пед. наук, професор, завкафедри
педагогіки та гендерної рівності,
Тернопільський національний педагогічний
університет ім. В. Гнатюка
Сексуальна підготовка молоді до сімейного життя – це, передусім, формування сексуальної компетентності, а саме здатності і готовності людини ефективно та оперативно вирішувати життєві завдання в сексуальній сфері на основі інтегрованих, предметних і валеологічних знань, втому числі гігієнічних навичок, набутого особистого досвіду з міжстатевої комунікації. Сексуальна культура є складовою перинатальної культури молодого покоління, що являє собою організований і цілеспрямований процес одержання знань зі статевих проблем та навичок міжстатевого спілкування, формування поглядів і переконань на основі статевої моралі, що забезпечує позитивне ставлення до представників іншої статі та культуру статевої поведінки, реальним показником яких є практичні дії в міжстатевому спілкуванні і сексуальному житті, що відповідають нормам моралі. З іншого боку, сексуальну соціалізацію потрібно розглядати як процес засвоєння індивідом певної системи знань, нормі цінностей сексуальної культури, що дозволяють йому повноцінно жити та стати повноправним членом суспільства. Основними компонентами сексуальної соціалізації є а) пізнання актуального соціокультурного середовища, тобто реальних законів людських стосунків б) оволодіння уміннями і навичками ефективної сексуальної активності в) вироблення і засвоєння системи інституційних цінностей і установок сексуальної культури г) формування моральної позиції і засвоєння базових норм статевої моралі д) засвоєння інших аспектів сексуальної культури (сексуальні сценарії і ролі, стилі сексуальної поведінки, педагогічні та практичні навички партнерських стосунків. Завдання сексуальної соціалізації, на думку І. Кона, полягає невтому, щоб врятувати, вберегти людей від сексуальності, а втому, щоб навчити їх керувати цією важливою стороною життя [2]. Проблеми сексуальності завжди були татуйованими темами у суспільстві і порівняно недавно стали важливим предметом наукових досліджень. Причин цьому чимало, але основна полягає втому, що сексуальність, з одного боку, закрита від об’єктивного спостереження високо структурованою системою забороні регламентацій як соціального, такі психологічного походження, аз другого – сексуальність є надцінною сферою в життєдіяльності практично кожної людини. Сюди можна віднести і виняткову різноплановість сексуальних проявів, що призводить до значних труднощів у визначенні предмета дослідження. За останні десятиріччя наукове вивчення статі і сексуальності, безумовно, просунулося вперед, написані фундаментальні праці теоретичного і прикладного характеру, проводяться дослідження з проблем гендерної та сексуальної соціалізації особистості стать і сексуальність розглядаються найважливішими людськими характеристиками, робляться спроби розроблення концепції сексуального і гендерного виховання сучасних школярів. Однак нинішні програми статевого виховання, які століття тому, нерідко обмежені фізіологічними та медичними аспектами і нехтують педагогічні, забуваючи про той багатий вітчизняний психолого-педагогічний спадок, який вимагає вивчення і подальшого переосмислення з урахуванням суспільних норм моралі, що змінилися, сучасних умов життя та етнокультурних особливостей.

64 Часто сексологію як міждисциплінарну дисципліну порівнюють з рівностороннім трикутником, одну стону якого утворюють біомедичні, другу – соціокультурні, третю – психолого-педагогічні дослідження. Кожна з цих сторін може вивчатися окремими науками. Нейрофізіологу, що досліджує відмінності функцій аналізаторів у жінок і чоловіків, байдуже до їх поглядів на дошлюбне сексуальне життя, а соціологу, що опікується цими проблемами, – до функцій аналізаторів. Педагог має справу не з окремими функціями, явищами чи поглядами, аз живою, реальною особистістю, що шукає і знаходить своє місце вжитті, обмеження її біологічною природою, психологією та соціокультурними впливами. Соціологи А. Антонов та В. Медков системи сучасних сексуальних цінностей поділяють на такі основні типи легалізм (сексуальні стосунки лише з метою дітонародження і на основі легально визнаного шлюбного союзу, ситуаційна статева
етика (якщо є взаємна симпатія чи кохання, то визнаються будь-які сексуальні стосунки,
гедонізм (девіз Робите, що приємно, аскетизм (відмова від сексуальних стосунків) і
раціоналізм (необхідність виявити раціональні підстави для вибору стратегії і тактики сексуальної поведінки) [1, с. 178–179]. Необхідно зазначити, що ситуаційна етика є однією з поширених різновидів статевої моралі, тоді як аскетизм – найменш поширеною. Поступового поширення сьогодні набирає і гедонізм. У сучасних умовах вагомими цінностями особистості є наступність, збереження і розвиток кращих традицій сексуальної культури (гідність, честь, обов’язок тощо гуманізмі моральність у статевому спілкуванні вірність коханій жінці (чоловікові домінування гетеросексуальних стосунків у сексуальній поведінці повага до законів, що обмежують неприйнятну сексуальну поведінку тощо. Як зазначає американський соціолог Айра Ріссе, нова сексуальність означає небачену раніше різноманітність та індивідуалізацію форм сексуального самовираження. Стара статева мораль була прокрустовим ложем. Якщо індивід йому не відповідав, суспільство не пропонувало альтернатива намагалося підігнати людину під задані параметри. Основна перевага нової сексуальності – можливість вибору, право
особистості самій вибирати оптимальний для неї стиль сексуальної поведінки. Досягнення медицини у боротьбі із захворюваннями, що передаються статевим шляхом і створення надійних контрацептивів теж сприяє гуманізації сексуальних стосунків, даючи змогу індивіду керуватися у прийнятті рішень не страхом перед наслідками, а іншими, позитивнішими міркуваннями.
Але чимало людей виявилися до цього непідготовленими. Сексуальна поведінка змінюється раніше за сталі моральні настанови. У результаті, на думку А. Ріссе, виникла смертельна суміш нових форм сексуальної поведінки з сильними пережитками старої репресивної ідеології, які блокують реалістичний підхід до сексуальності. Ілюзія сексуальної свободи в поєднанні з відсутністю елементарних знань сприяла поширенню хибних уявлень і міфів. Диверсифікація сексуальних практик дала поштовх розвитку наукової сексології, стимулювала теоретичне розмежування понять сексуального і репродуктивного здоров’я, створення ефективної контрацепції і допоміжних репродуктивних технологій, засвоєння і практичне використання яких вимагає спеціальних знань. Сьогодні в Україні, які в усьому світі, спостерігається зростання сексуальної активності молоді. Ця тенденція зумовлена низкою об’єктивних причин, серед яких найзначущими є прискорене статеве дозрівання, що часто випереджає психосоціальне дорослішання зростання тривалості періоду між статевим дозріванням і вступом у шлюб міграція молодів міста для навчання або в пошуках роботи, що призводить до розриву зі сім’єю та етнокультурними традиціями і звичаями. Крім цього, потік порнографічної літератури і відеопродукції, кількісне збільшення осіб зі сексуальними перверсіями, безумовно, теж перешкоджають формуванню сексуальної культури підростаючого покоління.

65 Проте насторожують методи, покликані вберегти молодь від сексуальної активності, що грунтуються на страху і соромливості
1. Використання примітивних лозунгів і тактики залякування. Логіка пропагандистської кампанії з розпалювання моральної паніки є стандартною а) констатація окремих тривожних явищ б) їх інтерпретація в термінах падіння моралі в) пошук винних (а завжди винен Захід, його спецслужби, які хочуть за допомогою контрацепції й сексуальної просвіти винищити український народ. Таким чином, морально-педагогічна проблема – Чи потрібні сексуальна просвіта і виховання – переводиться у політичну площину національної безпеки держави.
2. Недостатність інформації про контрацепцію і постійні нагадування про неможливість убезпечити себе від небажаної вагітності.
3. Підкреслювання негативних наслідків сексуальної активності і підміна фактів тенденційними думками шляхом надання дуже односторонньої інформації про такі суперечливі проблеми, як аборт, використання засобів і методів контрацепції.
4. Дезінформація і неточності у викладі медичних аспектів абортів, венеричних захворювань і сексуальних реакцій людини.
5. Відсутність обговорень гомогендерної сексуальної орієнтації чи засудження подібної орієнтації як нездорового вибору.
6. Акцентування уваги на традиційних стереотипних уявленнях про
чоловічі і жіночі статеві ролі.
7. Ігнорування сексуальності людей з різними відхиленнями. Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення компанії Україна сьогодні в лютому 2013 році проведене соціологічне дослідження в 110 населених пунктах усіх областей України та в АРК (від 18 років) на тему Сексу житті українців. Не вдаючись до детального аналізу всіх питань і відповідей, зупинимося вибірково на деяких. Значущість сексуальності та статевого життя для молоді проявляється у відповідях респондентів стосовно життєвих проблем та завдань майбутнього. Задоволеність у коханні, інтимному житті займає п’яту позицію у ранжованому ряду життєвих цілей яку юнаків – 7,2 %, такі у дівчат – 8,8 %. Серед життєвих проблем питання сексу особливо непокоять юнаків (3,5 %), порівняно з дівчатами (1,1 %). У зв’язку з тим, що останнім часом відбулася відома лібералізація сексуальних стосунків, більшість учнівської молоді позитивно налаштована на інтимні стосунки до і поза шлюбом. На питання Яке Ваше ставлення до статевого життя до і поза шлюбом були отримані такі відповіді допускаю можливість статевого життя (юнаки 75 %, дівчата
60,6 %); для себе не сприймаю (юнаки – 5 %, дівчата – 9 %); залежно від ситуації юнаки – 20 %, дівчата – 30,4 %). Порівняння думок юнаків і дівчат прорізні форми сексуальних стосунків та аборти дає змогу констатувати несхвальне ставлення до позашлюбних сексуальних контактів подружжя –34,4 % і 51,4 %; випадкових сексуальних зв’язків – 39,8 % і 70,8 %; абортів – 52,8 % і 53,6 % відповідно. Виявлений певний дисонанс в уявленнях статей про сексуальні зв’язки, окрім тих, хто здебільшого орієнтується на постійне партнерство. Амбівалентність поглядів виявилась яку юнаків, такі у дівчат щодо засудження чи виправдовування тимчасових сексуальних стосунків юнаки – 37,2 %), дівчата ставляться більш негативно (52,8 %). Отже, можна дійти висновку, що основними тенденціями розвитку масової сексуальної культури в умовах сьогодення є вульгаризація, зведення складних любовно- еротичних почуттів і переживань до примітивної і стандартної сексуальної техніки
комерціалізація, надприбутки секс-індустрії, що немає нічого спільного ні з етикою, ні з естетикою, ні з педагогікою вестернізація (орієнтація на західний порноринок) тощо. Крім того
1. Відбувається індивідуалізація і приватизація сексуальності, перехід від зовнішнього соціального контролю до індивідуального саморегулювання звільняючись

66 з-під влади церкви, сім’ї, держави, сексуальність стає складовою системи індивідуальних, особистих цінностей людини.
2. З послабленням традиційних ірраціональних страхів, протиставляння душі і тіла й табуювання тілесних переживань, сексуальна насолода визнається позитивною соціальною і культурною цінністю, що знаходить свої прояви яку побутовій, такі високій культурі. Сексуальність як елемент суб’єктності людини бере під контроль імпульси, які їй здавалися непідвладними. Для представника споживацького суспільства сексуальність
стає засобом продукування задоволення. Сучасна людина сама визначає межі можливого у сексуальній поведінці, виходячи з принципів взаємної відповідальності і добровільності.
3. Батьки впродовж століть намагаються відсунути строки початку статевого життя своїх дітей, тоді як діти прагнуть їх зробити більш ранніми. В останні десятиріччя все більше відбувається зсув початку статевого життя молоді до більш раннього віку. Доки в Україні панували тенденції замовчування реалій життя, створювали статистичні казки, які це помолодшення пояснювали впливом Заходу, наслідком батьківського недогляду, проявом хвороби чи розпусти, які бувають десь, колись, з кимось, але ніяк невластиві молодому поколінню в цілому.
4. Демократичне суспільство відмовляється від жорсткої регламентації й
уніфікації сексуального життя, віддаючи перевагу плюралізму і толерантності.
Сексуально-еротична техніка, мотивація, вікові межі, кількість і навіть стать сексуальних партнерів все частіше визнається приватною справою індивіда чи пари. Істинні моральні цінності стали замінятися хибними, поширилися так звані етичний нігілізмі релятивізм, руйнуються усталені культурні цінності у сфері взаємин статей. Часто не без сарказму говорять про подружню вірність, цнотливість, чистоту взаємин юнаків і дівчат, здавна властивих українському менталітету. Люди стали спокійніше ставитися до того, що інтимні стосунки відкрито показують у кіно й на телебаченні, але у більшості з них перехоплює, які раніше, дихання, якщо вони стикаються з цим у поведінці своїх дітей.
5. Жіноча емансипація і радикальна ломка гендерних нормі стереотипів підриває, робить проблематичним багато традиційних уявлень про природу статі і сексуальності. Це збільшує різноманітність стилів сексуального життя і розширює межі свободи особистості. Зняття заборон, культ сексу тягне за собою втрату гостроти переживань. Те, що загальнодоступно, не може стати предметом пристрасті. Ламання
традиційних норм сексуальної поведінки в умовах культу споживання знецінює
близькість. Розквіт порнографії, зростання сексуального натуралізму в белетристиці закінчують картину вплив на уяву та мислення підростаючої особистості виявляється таким, що реальна поведінка видається блідою і непривабливою. У підсумку відбувається виключно зовнішня сексуалізація сучасної людини, яка супроводжується млявістю фантазії та інстинктивного запалу.
6. Легалізація одностатевого кохання і зростання політичної і культурної активності сексуальних меншин також сприяють цим процесам, висвітлюючи комунікативні і гедоністичні аспекти сексуальності, що принципово не зводяться до репродуктивної функції. Зростає терпимість молоді щодо явищ, які в рамках традиційних суспільних норм вважаються аморальними. Показовим у цьому плані є ставлення до проституції та сексуальних меншин. Так, наприклад, поведінка ідолі повій сприймаються позитивно або негативно лише кожною другою жінкою, негативно до них ставляться
24,3 % (15,9 % – з осудом, 8,4 % – зі зневагою, жаліють – 30,8 %. Більшість жінок
(44,9 %) взагалі байдужі до них. Такі самі тенденції простежуються і вставленні старшокласників до легалізації та активізації сексуальних меншин. Більшість із них або віддають перевагу формулі Кожний має право жити так, як хоче (41,8 %), або байдужі до представників сексменшин (18,8 %). І лише менше 40 % респондентів мають певну, позитивну чи негативну, думку щодо цього 35,5 % вважають те, що сексуальні меншини

67 відкрито заявляють про себе, підриває моральні основи суспільства, а 3,9 % ставляться до гомосексуалістів і лесбіянок позитивно, вважаючи, що вони такі самі люди, які всі.
7. У кінці ХХ ст. мотиваційний розподіл сексуальності і репродукції набув і матеріальної бази. З одного боку, ефективна контрацепція дає змогу людям, передовсім жінкам, займатися сексом, не боячись зачаття. З іншого, – генна інженерія створює потенційну можливість продукувати потомство у пробірці, з наперед запрограмованими спадковими даними, без сексуального спілкування і навіть особистого контакту батьків, розширення сфери індивідуальної репродуктивної свободи (наприклад, загрозу депопуляції, замість звичного перенаселення, або зміна необхідного співвідношення статей, якщо всі раптом захочуть народжувати хлопців. Однак, крім традиційних стихійних способів регулювання народжуваності (якщо дівчат стане мало, їх народження стане престижнішим) і методів матеріального заохочення бажаної репродуктивної поведінки, техногенне суспільство у випадку необхідності зможе коригувати небажані явища, не вдаючись до насилля надлюдиною. Завдяки досягненням медицини, особливо сексофармакології, істотно розширюються вікові рамки сексуальної активності люди можуть відчувати сексуальні радості частіше і довше, ніжу недалекому минулому. Біологічні причини чоловічої імпотенції і жіночої аноргазмії виявляються такими, що їх можна долати, піддавати корекції.
8. Нова сексуальна культура знімає антиномію моральний секс – проституція. З її візії, однаково морально мати сексі без матеріальних вигоді з матеріальними вигодами. Інший момент нової сексуальної культури – це широкий розвиток міжвікового сексу. Окрім цього, ідеологія нової культури твердить, що позашлюбний секс шлюбові не шкодить, і що такий мотив розлучення як подружня зрада сам собою повинен відпасти.
9. Важливі зрушення відбуваються у сфері сексуальної моралі. Хоч моральне регулювання й оцінка сексуальних стосунків не зникають, вони стають гнучкішими і реалістичнішими. У результаті, по-перше, зменшується розрив між повсякденною,
побутовою та офіційною мораллю і, отже, стає менше лицемірства. По-друге, звужується коло явищ, що морально оцінюються. Кількість і тип сексуальних партнерів, конкретні сексуальні техніки поступово стають винятково справою кожного, особистого вибору. Німецький соціолог Теодор Адорно зазначав, що «головне і єдине правило
сексуальної моралі – той, хто звинувачує, завжди правий», однак звуження сфери морального регулювання компенсується вищими вимогами до характеру стосунків. Найважливішим критерієм моральної оцінки сексуальних дій і стосунків стає їх добровільність.
10. Вираз «cексуальна революція важко визнати вдалим, оскільки за ним вбачається анархія, спрямованість на радикальні зміни у сфері нормі законів сексуального життя, що сприймаються як замах на загальнолюдські цінності та мораль. Насправді, ніхто зі сексологів не ставить перед собою такі цілі, не розробляє революційні програми тощо. Оскільки вираз сексуальна революція є досить поширеним, педагогу важливо зрозуміти та усвідомити його істинну суть, а не шарахатися від нього, як дідько від ладана. Сексуальна революція – це боротьба проти різних форм подвійних стандартів, що приписують жінкам і чоловікам різні норми поведінки, проти сексизму – сексуальної дискримінації жінок, а також чоловічого шовінізму, що передбачає винятковість чоловіків як істот вищих, порівняно з жінками. Подвійний стандарт негативно забарвлює ставлення до статі не лише чоловіків, ай жінок. Прикладом цього може служити так званий
емансипаційний екстремізм, коли жінки, що борються за рівноправ’я, розуміють його не як рівні за значущістю права різностатевих партнерів, а як необхідність догнати і перегнати чоловіків у традиційно чоловічих формах поведінки. Сексуальна та гендерна революція (І. Кон) неповинна перетворюватись у соціальний погром. Це боротьба за рівні для жінок і чоловіків можливості саморозкриття, реалізацію своїх особистісних потенційних можливостей. Стосовно гендерних відносин,

68 ідеї сексуальної революції знаходять продовження в демократизації стосунків чоловіків і жінок, орієнтації на партнерство статей, що відбувається не завжди просто і легко. Ще більше труднощів виникає у вузькому, власне сексуальному її розумінні. Відбувається інтенсивне переосмислення молоддю значення статі і сексуальності, їх місця і ролі вжитті людини. Крім зазначених раніше глибинних змін, варто підкреслити й такі, як
– крах традиційно сексистських настанов щодо жінок
– визнання сексуальності невід’ємною рисою особистості, а не як чогось ницого й аморального
– усунення подвійного стандарту в статевій моралі
– підвищення толерантності до дошлюбного, позашлюбного сексу та громадянського шлюбу
– реабілітація нерепродуктивних форм сексуальності
– автономізація підліткової та юнацької сексуальності від зовнішніх форм контролю
– перебудова тілесного канону і канону мови. Послабли заборони голого тіла, увійшли в ужиток деякі слова, які раніше вважалися непристойними
– комерціалізація сексу (проституція, порнографія, еротизація реклами, секс по телефону та Інтернету тощо
– відокремлення сексуальності від матримоніальної репродуктивної поведінки
– легалізація сексуального дискурсу
– індивідуалізація і плюралізація сексуальних сценаріїв. Наша мова чуйно реагує на зміни, що відбуваються у стосунках чоловіка і жінки. Багато людей вжене говорять займатись коханням. Замість цього вживають термін займатися сексом. Така зміна терміна – сигнал небезпеки, що в нашому суспільстві кохання – це вжене процес, недіяльність, не подія, а радше придбання, досягнення. Тепер у нас є секс на зразок того, що у нас є нова стереоапаратура, авто чи ще щось подібне. Соціальні трансформації в українському суспільстві зумовили зміни основних характеристик дошлюбних сексуальних стосунків молоді, які проявляються в такому шлюб втрачає роль нормативного регулятора сексуальних стосунків, внаслідок цього вступу шлюб перестає бути безумовною нормою, що задає стандарт поведінки нормативна модель шлюбу змінюється широкою різноманітністю життєвих стилів і альтернативних шлюбних моделей сексуальність, відокремлена від шлюбу і репродукції, набуває важливого значення вжитті як чоловіків, такі жінок змінюються норми статевої моралі, послаблюється соціальний контроль над дошлюбною поведінкою молоді, надаючи їй можливості самостійно визначати доцільність вступу в дошлюбні статеві стосунки зростають очікування і вимоги юнаків і дівчат не лише один до одного, алей до сімейного життя, його сексуальної складової тощо. Займатися сексом сучасним молодим людям, що не перебувають у шлюбі, не соромно, вони не відчувають при цьому жодних докорів совісті. І в цьому, дійсно, є прорив стосовно представників старших поколінь. При цьому істотніший прорив, як легко було передбачити, здійснили дівчата, причому в найкоротший термін. Зміни ці відбулись із юнаками, це стосується не лише зростання їх сексуальної активності чи зниження віку сексуального дебюту, це проявляється і втому, що вони багато в чому починають копіювати нові стандарти сексуальності, і копіюють їх у дівчат. Ці стандарти базуються на гендерній рівності, вони не передбачають маскулінної домінантності, сексуального егоїзму, носії цих стандартів орієнтовані на рівноправність та партнерство у шлюбно- сімейних стосунках. Список літератури
1. Антонов А. Социология семи / А. Антонов, В. Медков. – М. : Изд-во Московского унта с.
2. Кон И. С. Социологическая психология / И. С. Кон. – М. : Изд-во НПВ «МОДЭК», 1999.
– 560 с.

69 3. Кравець В. П. Статева соціалізація дітей і підлітків закономірності та гендерні особливості : монографія В. П. Кравець. Тернопіль : ТНПУ, 2008. – 394 с.
На шляху до гендерночутливого освітнього простору діяльність
Всеукраїнської мережі центрів гендерної освіти у ВНЗ
Ісаєва Тетяна Анатоліївна, координаторка
Всеукраїнської мережі центрів гендерної освіти
у ВНЗ, директорка Музею історії жіноцтва,
історії жіночого і гендерного руху (Харків)

Гендерна політика та освіта – взаємозв’язані напрями державної політики щодо розвитку людського потенціалу та економічного розвитку держави. Актуальність включення та розроблення гендерних підходів у систему вищої освіти обумовлена тим, що саме в ній формується й виховується інтелектуальна еліта нації. Наслідками гендерно-нечутливої (сексистської, дискримінаційної) освіти стають видимі та невидимі прояви гендерної нерівності бар’єри та перешкоди у кар’єрному зростанні, гендерна сегрегація на ринку праці, соціальне розшарування та напруження, неможливість реалізувати власний потенціал. В Україні забезпеченню впровадженню гендерних підходів в освіту сприяє системна діяльність центрів гендерної освіти ВНЗ, що створюються за ініціативи гендерночутливих викладачів та викладачок за підтримки керівництва ВНЗ. Метою діяльності таких центрів є надання методичної та науково-практичної підтримки викладацькому складу та студентській молоді ВНЗ щодо впровадження у навчально-виховний процес гендерних підходів та ідей гендерної рівності шляхом організації науково-дослідної роботи, виховних заходів для забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації всіх форм дискримінації, запобігання насильству та протидії торгівлі людьми. Перші центри гендерної освітив українських ВНЗ почали створюватися за ініціативи Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні ЄС-ПРООН, що діяла з
2008 р. до 2010 р. У 2011 р. Харківським обласним гендерним ресурсним центром було ініційовано проект Створення центру гендерної освіти – перший крок до впровадження гендерних підходів у систему вищої освіти. Ідею було підтримано представництвом Фонду
ім. Фрідріха Еберта в Україні, який став незмінним партнером проекту. У Харківській області велику підтримку надавав Департаменту справах сім’ї, молоді та спорту Харківської ОДА. Під час заходів, що були проведені у рамках проекту був вивчений досвід діяльності існуючих центрів університетів Житомира, Києва, Ужгорода, створено мережу центрів в університетах м. Харкова та у 2012 р. створено Всеукраїнську мережу центрів гендерної освіти (далі – Мережа) ВНЗ, яка сьогодні об’єднує гендерні центри, студії, кафедри, центри гендерної освіти 22 ВНЗ Харкова, Києва, Тернополя, Дніпропетровська, Маріуполя, Житомира, Ужгорода, Ніжина,
Слов’янська, Черкас, Запоріжжя. Діяльність Мережі також поширюється на ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації та на загальноосвітні навчальні заклади, забезпечуючи горизонтальну і вертикальну взаємодію. Список членів Мережі – відкритий. До неї можуть залучитися існуючі та новостворені центри, що поділяють мету Мережі, напрями діяльності та завдання. Системна діяльність центру гендерної освітив університеті та Мережі в цілому дає можливість

70 навчити майбутніх спеціалістів у різних сферах брати до уваги гендерний чинник та приймати рішення з його врахуванням, що дозволить більш ефективно використовувати матеріальній людські ресурси, покращити якість послуг та якість життя сприяти поширенню загальнолюдських та європейських цінностей (толерантність, асертивність); сприяти зменшенню соціальних наслідків прихованої дискримінації. За час існування членами мережі проведено понад 500 різноманітних заходів із гендерної тематики, тематики запобігання насильству усім ї, протидії торгівлі людьми, до яких залучено близько 10000 учасників та учасниць. Волонтерами Центру гендерної освіти ХНУРЕ створено спільний сайт Мережі www.gendercenter.net.ua
, на якому розміщуються новини, авторські та спільні продукти, втому числі й електронний молодіжний журнал про гендер Ми. Під час шкіл, семінарів та інших спільних заходів, що організовувалися та проводилися у партнерстві із представництвом в Україні Фонду імені Фрідриха Еберта членкинями Мережі розроблено низку документів, що регламентують діяльність Мережі та зібрано Спільну скарбничку напрацювань, авторських проектів та методик. Серед документів алгоритм створення центру гендерної освіти у ВНЗ, Концепція діяльності Всеукраїнської мережі центрів гендерної освіти (гендерних центрів) ВНЗ www.gender.at.ua/news/2012-03-20-962
, Концепція гендерночутливого ВНЗ. Серед авторських методик Програмне забезпечення для автоматичного оцінювання знань з гендерних модулів відповідно до системи ECTS – авторська розробка Українського ЦГО при НТУУ КПІ http://gender.at.ua/load/10-1-0-154
; Студентський лелека. Ініціатива Університет, дружній до сім’ї» (ГЦ СумДУ); Спортивне гендерне орієнтування як метод гендерної просвіти авторська розробка Закарпатського обласного
ЦГО при Ужгородському національному університеті Гендерний кінозал (авторська розробка ЦГО ХНУВС); Міжвузівський гендерквест (ГЦХНПУ ім. Г. С. Сковороди, ГЦ
СумДУ, ЦГО Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького
Міжвузівський гендерний туристичний зліт та Школа гендерного волонтерства (авторські розробки ГЦ ХГПА), Гендерний відеоклуб (авторська розробка ЦГО Житомирського державного університету імені І. Франка, Гендерне бюджетування та гендерний аудит місцевого простору (проект ЦГО ХНУМГ імені О. Бекетова). На базі ЦГО ХНУРЕ розпочався проект Створення моделі гендерно-чутливого університету, а ГЦ ХНПУ імені Г. С. Сковороди зініціював проект Університетська кафедра в школі, що має наметі створення кафедри гендерночутливих технологій в освіті на базі НВК № 10 м. Лозова. У травні 2013 р. представниці центрів відвідали м. Брюссель. Під час навчального візиту вони презентували власну діяльність та ознайомилися із європейським досвідом упровадження гендерних підходів у систему вищої освіти. У Мережі амбітні плани щодо системного впровадження гендерних підходів у вищу освіту, що, на думку співробітниць центрів, сприяє підвищенню рівня лідерських якостей, асертивності, толерантності та конкурентоспроможності студентської молоді самореалізації, покращанню навичок соціалізації та підвищенню соціальної активності підвищенню рівня професійної компетенції, завдяки усвідомленню ролі гендерної складової у всіх сферах життєдіяльності суспільства та важливості її врахування у професійній діяльності.



71


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал