Відповідальної поведінки (на прикладі українських внз) : навчальний посібник /за заг ред. Н. Світайло. – Суми : Видавництво ра «Хорошие люди», 2013. – 209 с



Pdf просмотр
Сторінка5/26
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

В. Сухомлинського, Г. Ващенка, С.
Русової, А. Макаренка, М. Драгоманова, К.Ушинського та ін. Унікальність педагогічної матриці української освіти полягає у створенні культуротворчого соціуму для розвитку ідей виховання «рідномовного обов’язку» (І. Огієнко), духовності, патріотизму, толерантності тощо. Право бути собою, робити вільний та свідомий вибір, андрогінність як інтеграція жіночого і чоловічого водній особі, максимум можливостей для особистісного розвитку дитини, незалежно від її статі, егалітарне виховання, партнерство статей тощо складають суть демократичного світобачення підростаючого покоління на шляху до європейського освітнього простору. Здобутками впровадження гендерно-освітніх технологій є визначення шляхів системного впровадження принципів гендерної педагогіки та психології в освітньо- гуманітарний простір. Шляхи реалізації системного підходу до розв’язання проблем статевої та гендерної соціалізації учнівської та студентської молоді обговорювались на засіданні Президії Національної АПН України 15 квітня 2010 року про напрямки

42 впровадження комплексного гендерного підходу до навчання та проведення просвітницької роботи серед студентської молоді йшлося на методологічних семінарах уродовж
2009–2013 років. Як засвідчив наш досвід, різноплановість та грантова підтримка гендерних досліджень, конкретний та конструктивний характер ділового партнерства із міжнародними організаціями (ПРООН, ОБСЄ, інтегрування гендеру в обов’язкові дисципліни ВНЗ, системний підхід, автономність та інтегративність як засадничі щодо впровадження гендерного підходу в освіту, підвищення кваліфікації та стажування педагогів, взаємний обмін досвідом із гендерними центрами України та інших країн, проведення гендерного аналізуй оцінки в масштабних проектах, інтерактивне навчання тощо, розширюють освітньо-політичне поле гендерної ідеології, сприяють реалізації макромети гендерної освіти – позитивним змінам, зміні парадигми від моделі влади ідо- мінування до політики рівних можливостей (реалізація чотирьох науково-дослідних темна замовлення Міністерства освіти і науки України, керівник – дійсний член НАПН України, д-р пед. наук, проф. В. П. Кравець створення кафедри педагогіки та гендерної рівності розроблення навчальних гендерно-чутливих програм реалізація міжнародних грантів та проектів (за сприяння Програми рівних прав та можливостей жінок в Україні
ПРООН-ЄС, Міжнародного фонду Відродження, канадсько-українського гендерного фонду та ін.); підготовка національних тренерів для проведення гендерних тренінгів з вчителями проведення гендерної експертизи Державних стандартів дошкільної та початкової освіти, навчальних програм середньої школи розроблення рекомендацій щодо інтегрування гендерної компоненти у стандарти даних ланок освіти, підготовка навчально-методичних матеріалів проведення Всеукраїнських конкурсів студентів та молодих вчених з напрямку Гендерні дослідження. Консолідація інституційних складових, об’єднання зусиль провідних українських вчених, викладачів вищих навчальних закладів та вчителів загальноосвітніх шкіл сприяють організації взаємодії статей на принципах рівних прав та можливостей, формуванню егалітарної свідомості та самосвідомості молоді. Подібне панорамне бачення проблем гендеру як соціокультурного конструкта уможливлює розвиток інфраструктури діяльності Центру, що включає інтеграцію гуманітарних знань і особистісно-позиційний підхід, оновлення ціннісно-мотиваційних, когнітивно-комунікативних засад взаємодії викладача та студента в спільно конструйованих ними наративах, апробації інтерактивних технологій. Студенти, магістри і аспіранти неодноразово ставали переможцями різних конкурсів із гендерної тематики, були учасниками міжнародних та всеукраїнських конференцій. На базі Центру шість років поспіль діяла галузева конкурсна комісія Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт із напрямку Гендерні дослідження (310 конкурсантів із 180 ВНЗ. Мультимедійна презентація конкурсних робіт відбувалася на Всеукраїнських науково-практичних конференціях Молодь і гендер реалії та перспективи демократичного суспільства (2006 р, Гендерна інтеграція в гуманітарному знанні (2007 р, Гендерні компетенції студентської молоді (2008 р, Гендері молодь європейські виклики (2009 р, Гендерні проблеми в умовах глобалізації українські реалії та перспективи (2010 р) та Міжнародній конференції Гендерна освіта — ресурс розвитку паритетної демократії (27–29 квітня 2011 р. Творчі доробки студентів були представлені у 5 номінаціях Паритетна демократія та розвиток громадянського суспільства в Україні гендерні аспекти, Феномен гендеру в історії та культурі, Гендерні стереотипи в умовах трансформації українського суспільства, Психологія та педагогіка у фокусі гендерних досліджень, Гендерні засади шлюбно- сімейних стосунків. Конкурсні роботи вирізнялися гострою актуальністю, теоретико- експериментальним характером, науковою новизною та практичною спрямованістю. Різноплановість та актуальність тем конкурсних робіт були своєрідним лакмусовим папірцем щодо важливості формування гендерної обізнаності та гендерної

43 чутливості у студентської наукової еліти, оскільки наголошували на найбільш злободенних проблемах теорії та практики гендерної освіти, як-от: вирішувати спірні питання у стосунках статей не тільки з позиції психологічного захисту жінок, ай чоловіків, відстежувати порушення гендерної рівноваги, праві можливостей обох статей з точки зору критичної педагогіки та її підвидів — феміністичної, гендерної педагогіки і, відповідно,уповноваженої освіти. Під час підбиття підсумків всеукраїнських конкурсів зданого напряму були намічені подальші перспективи гендерних досліджень, зокрема відмічалось, що формування гендерних компетенцій у студентському середовищі є перш за все ключовими компетенціями, які Європейською Радою визнані базовими життєвими стратегіями молодого покоління. На шляху досягнення гендерної рівності як ресурсу демократичного розвитку суспільства пріоритетними завданнями у новій психолого-педагогічній парадигмі є створення кафедр гендерної освіти у вишах, розроблення дієвих освітніх програм для всіх ланок освіти, деконструкція патріархальних гендерних стереотипів у свідомості населення, егалітарне самовизначення студентства як майбутньої наукової та педагогічної еліти, формування гендерних компетенцій у молодого покоління. Метою національної освіти проголошено пріоритет особистісної орієнтації на розвиток дитини як суб’єкта власного життя, креативної, самодостатньої особистості, яка відповідає релевантним принципам гендерного підходу до виховання особистості та його різновиду – особистісно-егалітарного. Проблема впровадження гендерного підходу у сферу освіти сьогодні є однією з найменш розроблених у вітчизняній практиці. Труднощів його практичній реалізації пов’язані передусім із його відносним новаторством в освітній практиці, неоднозначним трактуванням як гендерної термінології, такі її змістовного наповнення, стереотипізацією свідомості освітян тощо. Аналіз набутого педагогічного досвіду засвідчив спільність підходів та подібність проблем щодо впровадження гендерної ідеології у дошкільну, початкову, середню та вищу ланки освіти. Гендерні компетенції як ключові у контексті егалітарної освітньої парадигми
розвивають в особистості потребу і здатність до самопізнання і самовдосконалення, уміння будувати партнерські стосунки, бути конкурентоспроможною на ринку праці, утверджувати в приватному і соціальному житті демократичні засади. В основу запропонованої нами егалітарної моделі статевої соціалізації покладені провідні ідеї гуманістичної психології та педагогіки, принципи особистісно-егалітарного підходу як базового в особистісному розвитку та подальшій самореалізації внутрішнього потенціалу індивідуальності, формування гендерної чуйності в різноманітності взаємодій між статями. Побудова моделі психолого-педагогічного супроводу на засадах інтеграції особистісно-орієнтованого та гендерного підходів (І. Бех, В. Кравець) охоплювала підготовку дівчаті хлопців до гнучкого соціостатевого репертуару в поведінці та різноманітних сферах життєдіяльності з урахуванням їхніх здібностей, уподобань, нахилів, можливостей, рівних умов для пропагування ідеї рівноваги та взаємозамінності статевих ролей, повноти розвитку індивідуальності, гармонійної цілісності особистості незалежно від її статевої належності.
Установлено, що гендерна компетентність як особлива система знань, умінь та навичок, релевантних принципам гендерної рівності, проявляється у розвитку здатності до гендерної чутливості в організації навчально-виховного процесу всіх ланок освіти на засадах особистісно-егалітарного підходу. Формування гендерної компетентності як складової життєвої компетентності у підлітків та юнацтва було спрямоване на розвиток їх критичного мислення, збагачення досвіду міжстатевої взаємодії партнерськими стосунками, формування здатності протистояти гендерним стереотипам у поведінці. Це здійснювалося на основі принципів особистісно-егалітарного навчання шляхом активізації інтересів учнівства та врахування його вікових потреб в інтерактивній взаємодії (через діалогу співпраці, фокус- групах, мозкових штурмах, створення дидактичних ситуацій, сюжетно-рольових ігор, міні- дослідницьких проектів) тощо. «Він–Вона» як суб’єкти інтеракції є головними дієвими фігурами освітнього процесу, які долають статеві стереотипи, роблять власний вибір.

44 Груповий аналіз передбачав гендерну корекцію поведінки, перелік неподоланих упереджень чи зняття бар’єрів. Серед апробованих методів роботи з учнівством також застосовувалися і такі інтерактивні міні-лекції, проблемні, частково-пошукові та евристичні бесіди, рефлексивні аналітичні коментарі, контент-аналіз аудіо-відеоматеріалів, створення кейсів і портфоліо з гендерних проблем, проведення експрес-інтерв’ю, рецензування публікацій ЗМІ на гендерну тематику, мозкові атаки, створення колажів, гендерних автобіографій відомих людей, коментарів з життєвих випадків (case study).
Підгрунтям розробленого змісту, методів та прийомів психолого-педагогічного супроводу стали засади розвивального та суб’єктно-особистісного підходів гендерного навчання, розвиток саморефлексії (Я–хлопчик/Я–дівчинка: знаю, хочу, вмію) як наскрізних ліній в одержанні гендерних знань підлітками. Реалізація програми «Гендерна культура молоді здійснювалася в дослідженні за трьома напрямками 1) корекційно-розвивальна робота з дітьми та юнацтвом із метою розвитку егалітарної взаємодії 2) гендерна освіта педагогів, психологів і батьків як головних агентів гендерної соціалізації особистості у період її дорослішання 3) гендерна освіченість студентської молоді (діяльність школи гендерної рівності, гендерно-освітнього центру) на основі розроблених положень особистісно-егалітарного підходу як засадничих принципів гендерної світи: науковості, об’єктивності гендерних знань як головного підгрунтя подолання стереотипів адекватності їх освоєння віковим можливостям дітей, підлітків та юнацтва позитивізму і толерантності уставленні до статей та міжстатевого спілкування опори на власний життєвий досвід індивіда, критичного осмислення засвоєних настанов щодо життя в статі суб’єктної позиції (позиції актора) як умови активізації гендерного самовизначення та саморефлексії в навчальному діалозі рівноцінності чоловічого та жіночого начал в аналізі дидактичного матеріалу. Емпірично доведено, що за цих умов запропонована модель психолого-педагогічного супроводу забезпечує розвиток уявлень про партнерство статей, формування гендерно-паритетної взаємодії підлітків та юнацтва, активізує самовизначення молодів питаннях гендерної культури, підвищує гендерну компетентність у майбутніх педагогів та вчителів-практиків. Програма гендерного супроводу педагогів охоплювала три змістові модулі
1) активне соціально-психологічне навчання учнівської молоді 2) відповідну післядипломну просвіту педагогів 3) гендерну освіту студентів (практичних психологів та соціальних педагогів) і батьків. Методологічні засади гендерно-освітніх технологій склали психолого- педагогічні парадигми формувальна – у дошкіллі та початковій школі, розвивальна – у середній, творча – у вищій. Зміст кожного модуля розкривався за допомогою трьох компонентів актуалізації гендерних уявлень, активного експериментування як побудови нових знань, рефлексії їх результатів як самота взаємооцінювання. У розроблених та запроваджених у навчальний процес педагогічних ВНЗ трьох взаємозв’язаних різноманітних
гендерних дисциплінах (Гендерна психологія, Гендерна психологія і педагогіка, Гендерна освіта теорія і практика) акцентовано на уміннях надання практичної консультативної допомоги дітям та дорослим у розв’язанні проблем гендерного характеру, подоланні статевих упереджень та сексизму з утвердження ідей самобутності особистості та її самореалізації незалежно від статі. Констатувальні зрізи, виміри динаміки гендерних знань, фокус-групи, а також наративи на тему Моє гендерне Я, експертні оцінки засвідчили зростання інтересу учнівської та студентської молоді до проблем життя в статі за умови вільного та необмеженого статевою належністю самовираження (суб’єкт-суб’єктного та суб’єкт-об’єктного діалогічного спілкування, засвоєння способів деконструкції гендерних стереотипів у поведінці. Важливою умовою ефективності програми було впровадження психолого-педагогічних засобів у навчально-виховний процес, комплексний підхід до формування паритетності статей у генезі системи відносин вихователь – дитина – батьки. За системного та послідовного їх застосування було досягнуто відповідного рівня показників гендерної компетентності згідно з розробленими критеріями та принципами розширення можливостей статевої соціалізації особистості у період дорослішання на основі егалітарно-

45 особистісного підходу з конкретизацією зон самореалізації особистості. Основу комплексної освітньої програми для юнацтва Гендерна культура молоді склали напрями діяльності Школи гендерної рівності (ШГР), створеної при Центрі гендерних студій ТНПУ ім. Володимира Гнатюка. Метою занять у ШГР було надання старшокласникам та студентам базових знань із проблеми гендерного паритету (за методом «рівний-рівному»), а також сутності егалітарності як індивідуально-розвивального підходу до особистості. Найістотнішими характеристиками сформованого освітнього середовища ШГР є розширення гендерно-ціннісного світогляду особистості, її суб’єктне, авторське ставлення до життєвих подій, що передбачало живу, активну участь обох статей у різних видах діяльності, гнучкість поведінки, виявлення власного творчого задуму тощо. Мета діяльності науково-дослідного Центру НАПНУ–ТНПУ імені В. Гнатюка – розроблення та експериментальне обгрунтування моделі формування гендерної свідомості та самосвідомості особистості-професіонала, що передбачає реконструкцію сталих світоглядних стереотипів і набуття компетенцій із гендерних питань. Одним із важливих напрямків роботи Центрує формування гендерної культури молоді. Шлях до гендерної культури пролягає через гендерну поінформованість обізнаність, гендерну чуйність (розвиток умінь ураховувати відсутність певних інтересів чи навичок, створення умов для їх розвитку) та вироблення асертивності в дійовому протистоянні й протиставленні статевим стереотипам. У дослідженні апробована відповідність гендерно-освітніх технологій вимогам гендерного паритету в контексті розвитку ключових особистісних компетенцій як психолого-педагогічної інновації шляхом відмови від диференційованого, обмежувального підходу залежно від статі, на користь особистісного, індивідуалізованого розвитку. Реалізація особистісно-егалітарного підходу як гендерного дискурсу в розвивальній парадигмі у зміст навчально-виховної, позашкільної та позааудиторної роботи освітніх закладів є детермінантою розширення культуротворчого ментального простору всіх учасників педагогічної взаємодії. Гендерна культура розглядається як система соціально-економічних, правових та етнопсихологічних умов існування суспільства, що сприяє становленню чоловіка та жінки як різних біологічно, проте соціально рівноцінних особистостей. У психологічному вимірі національної безпеки особливого значення набуває зміст цінностей, що культивуються у гендерному освітньому дискурсі, орієнтація на егалітарний характер статевих ролей, який забезпечує їх універсалізацію та взаємозамінність. Гендерне виховання як виклик часу відповідно до міжнародних та національних стандартів якості життя та освіти потребує реальних зміну соціокультурному просторі, зокрема ідеології родини, школи, ЗМІ, розроблення інноваційних гендерно-освітніх технологій згідно з чинними нормативно- правовими документами України (стаття 24 Конституції України, Закони України Про освіту, Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок (5.09.2005), Державна національна програма Освіта (Україна ХХІ століття) тощо. Сучасний етап розвитку українського суспільства спричиняє амбівалентне ставлення до системи гендерних ролей, конфлікт між давнім дихотомічним їх розподілом та новими, егалітарними викликами до них. Гендерна асиметрія спостерігається в
«маскулінізації» та фемінізації студентського контингенту. Наприклад, освітні заклади гуманітарного, медичного, соціально-культурного та педагогічного спрямування є привабливими для жінок, а військової справи, національної безпеки, державного управління, транспортного, інженерного, економічного та юридичного – для чоловіків. Таку гендерну диспропорцію можна пояснити однобічністю гендерної соціалізації, а також психологічним тиском навіюваних соціумом статевих стереотипів. Досягнення паритетності статей як стратегічного напряму гендерної соціалізації дітей та юнацтва передбачає виявлення соціально-психологічних чинників формування гендерної культури молоді, необхідність вивчення внутрішніх механізмів ототожнення особистості з певними взірцями статеворольової поведінки, утвердження егалітарних цінностей.

46 Освоєння гендерних знань розкриває шляхи досягнення гармонії із собою та іншою статтю, оскільки дає змогу зрозуміти, у який спосіб реалізуються умови для максимального розвитку потенцій та інтересів людини, перспектив її самореалізації незалежно від статевої належності. Складовими українського гендерного кодує поєднання архетипу Матері, культу жіночого начала як носія духовної культури з андроцентричністю характеру та самодостатністю маскулінної поведінки козацтва. Тому відродження ментальності, українських етнотрадицій та впровадження інновацій є важливими умовами ефективності навчання, егалітарного гендерного самовизначення молодих людей. Методологічне обгрунтування гендерної ідеології на основі вивчення педагогічної спадщини української освіти спрямоване на поглиблення гендерної чутливості майбутніх педагогів до виховання рівності статей, що співзвучно найбільш актуальним сучасним освітнім проблемам, висвітленим у Білій книзі національної освіти України
(2010), стратегічній домінанті підготовки вчителя до підвищення якості учіння, якою визнана його педагогічна майстерність. Орієнтація учнів на егалітарні гендерні стосунки вимагає від майбутнього вчителя не лише високої методичної культури, ай критичного осмислення власних поглядів. Отже, організація навчального процесу з гендерної освіти повинна бути націлена також і на самовизначення студентства у сфері міжстатевих взаємин. Головною метою науково-дослідного Центру з проблем гендерної освіти і виховання учнівської та студентської молоді, створеного спільно з НАПН України на основі Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка уроці, є формування гендерних компетенцій молоді як особливої системи гендерних знань і практик, релевантних принципам паритетності статей в умовах екокультурної динаміки глобалізації. Упродовж чотирьох років робота гендерного Центру за темою «Гендерно-освітні технології як інновація у соціогуманітарному знанні була спрямована на системне впровадження гендерних стандартів освіти, реалізацію гендерно- освітніх технологій у соціогуманітарне знання як провідного напряму державної політики та ресурсу розвитку паритетної демократії в Україні. Основною стратегією діяльності є аналіз гендерних відносин в українському часопросторі, розроблення та впровадження стратегій і тактик гендерної ідеології на основі гендерної матриці гуманістичної педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського у освітньо-виховні практики закладів різного рівня, формування егалітарної свідомості молодої людини з метою її успішного життєвого та професійного самоздійснення. Багаторічний досвід дослідження гендерних проблем та ознайомлення із досвідом зарубіжних країн дали можливість сформувати власне бачення щодо подальшої
інституалізації гендерних освітніх механізмів у національній школі та виші. Так, діяльність базового структурного підрозділу університету з інституціоналізації гендерних знань, що функціонує в оновленому та розширеному форматі на основі загальноінститутської кафедри педагогіки і гендерно-освітнього Центру, спільного з Національною АПН України науково-дослідного гендерного Центру, створеного на базі Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, спрямована на розроблення та експериментальне обгрунтування гендерної ідеології освітньо-виховних практик в соціогуманітарному просторі як стратегічного напряму державної політики щодо досягнення гендерної рівності в суспільстві (відповідно до чинних державних документів Закону України Провищу освіту, Закону України Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, наказу (5.09.2005), Наказу
МОН України Про впровадження принципів гендерної рівності в освіту (№ 839 від
10.09.2009) (Наказ № 250 від 30.12.2009). Здобутками впровадження гендерно-освітніх технологій, найбільш співзвучними нашому часуй перспективам формування гендерної культури у дітей та молодіє оновлення традицій і розроблення засад гендерної ідеології на основі унікальності

47 педагогічної матриці української гуманістичної спадщини (В. Сухомлинський, А.
Макаренко, С. Русова, К. Ушинський та ін.); визначення шляхів системного впровадження принципів гендерної педагогіки та психології в освітньо-гуманітарний простір розробка та апробація гендерних курсів та дисципліну всіх ланках системи освіти вищій, середній, початковій, дошкільній та освіті дорослих створення програми психолого-педагогічного супроводу гендерної соціалізації дитинина різних вікових етапах розвитку проведення гендерної експертизи шкільних підручників та фахових ЗМІ видання науково-методичної та навчальної літератури з гендерної проблематики науково-дослідницька діяльність студентів, участь у конкурсах та проектах з гендерних проблем, проведення крос- культурних досліджень із проблем гендерного виховання та освіти у зарубіжних країнах написання та захист кандидатських та докторських дисертацій.



Принципи гендерної просвіти
- науковість, об’єктивність гендерних знань як головної опори у розвінчуванні стереотипів
- адекватність їх освоєння віковим можливостям студентів та їх майбутнім вихованцям
- позитивізмі толерантність уставленні до статей та міжстатевого спілкування
- опора на власний життєвий досвід індивіда, критичне осмислення засвоєних настанов щодо життя в статі
- суб’єктна позиція (позиція актора) як умова активізації гендерного самовизначення та саморефлексії у навчальному діалозі розвінчування статевих стереотипів
- рівноцінність чоловічого та жіночого начал в аналізі дидактичного матеріалу, відмова від стратегії маргіналізації жіночого як другорядного.



Завданнями оновлених курсів з гендерної тематики є

розвиток гендерних компетенцій студентської та учнівської молоді як ключових життєвих компетентностей у контексті найкращих практик ЄС та Болонського процесу
формування егалітарної свідомості шляхом реконструкції гендерних стереотипів як традиційних культурних обмежень
розвиток гендерної чутливості та гендерної толерантності як демократичних стратегій мислення, здатності актуалізувати і вибудовувати альтернативні до патріархальної культури життєві стратегії і схеми поведінки, реагувати на дискримінацію за ознакою статі. Удосконалення шляхів запровадження системи гендерної освіти та виховання залежно від вимог ринкової економіки, духовних потреб суспільства та завдань реформування освітньої і наукової систем країни сприятиме розвитку вітчизняної гендерології та впровадженню гендерного підходу в сферу гуманітарних знань. Зазначимо широкий міждисциплінарний спектр знань із гендеру. Подальша
інституціоналізація гендерної освіти передбачає включення у навчальні плани обов’язкових дисциплін, які читаються нарізних факультетах університету гендерної компоненти чи окремих гендерних питань, як-от: Гендерна рівність в системі прав людини Гендері дискримінація в сфері професійної праці Гендерна проблематика у філософії Гендері сучасна політологія Гендеру журналістиці Гендер як складова культурології Гендері релігія Етнокультурні аспекти гендера Гендерна рівність усім ї Мова і гендер Гендерні аспекти соціальних і політичних трансформаційна пострадянському просторі Гендері спорт тощо. Курси, а також запроваджені модульні змістові в основні навчальні програми та предмети пропагують ідею психологічної рівноваги статей та взаємозамінності гендерних ролей, повноти розвитку індивідуальності, гармонійної цілісності особистості незалежно від її статевої належності. Шлях до гендерного самовизначення пролягає через гендерну поінформованість (обізнаність, гендерну толерантність і емпатійність та здатність протистояти сексизму чи дискримінації. Ось чому особистісний підхід у навчальному

48 процесі, організація суб’єкт-суб’єктної взаємодії, інтерактивні форми навчання, діалогічне спілкування розглядаються наріжним каменем викладання даного курсу. Курси з гендерної проблематики (Гендерна психологія та педагогіка, Гендерна педагогіка, Історія гендерної педагогіки, Гендерна психологія, що викладаються у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, покликані сформувати у майбутніх педагогів усвідомлення ролі соціального оточення у конструюванні гендеру, необхідності егалітарних, партнерських стосунків статей в гуманізації суспільних відносин на всіх щаблях їх функціонування. Зміст курсів орієнтує майбутніх фахівців на надання практичної консультативної допомоги дітям та дорослим у розв’язанні проблем гендерного характеру.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал