Відповідальної поведінки (на прикладі українських внз) : навчальний посібник /за заг ред. Н. Світайло. – Суми : Видавництво ра «Хорошие люди», 2013. – 209 с



Pdf просмотр
Сторінка23/26
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26
ЛІТЕРАТУРА
1. Бєссонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови Когнітивно-гендерні аспекти – Донецьк ДонНУ, 2002 – 362 с.
2. Борисенко Н.Д. Гендерний аспект репрезентації персонажного. Автореф. дис… канд.філол.наук: 10.02.04./ – К, 2003 – 231 с.
3. Введение в гендерные исследования// Под.ред. И.В.Костиковой – М Изд-во
Московского гос. унта, 2000 – с.
4. Емірсуінова Г.І. Відбиття статусу жінки в англійській мові // Вісник Харківського нац. унту ім.В.Н.Каразіна, № 537, 2001. – с.
5.
Мартынюк А.П. Методологические основы сопоставительного анализа этнокультурных концептов "фемининность" и "маскулинность"// Вісник Сумського державного університету. Серія Філологічні науки. – Суми, СумДУ, 2003.–№ 4’(50).– С.
6. Сизова О.Ф. Особливості відтворення в перекладі гендерної ідентичності суб’єкта жіночого поетичного дискурсу (на матеріалі англомовних перекладів з української) //
Дис... канд. філол.. наук -Київ, 2007. - 242 с.
7. Солощук Л.В. Невербальные коммуникативные компоненты в системе межкультурной коммуникации.// Вісник Сумського державного університету. Серія

177 Філологічні науки. – Суми, СумДУ, 2004. -№4’(83). – С.
8. Швачко С.О. Соціолінгвістичні аспекти гендерної проблеми. // Вісник Харківського нац.ун-ту ім..В.Н.Карабіна. – Х.:Константа, 2003. - №609. - С.
9. Халеева И.И. Гендер как інтрига познания // Гендер как інтрига познания. –
Моск.гос.лингв.ун-т. Лаборатория гендерных иссл., 2000. – С.
10. Lakoff R. Language and Women’s Place. Language in Society,1973. - #2(1). – P.45-79.
11. Lakoff G. Women, Fire and Dangerous Thins. – Chicago University, 1990.- 614.
ГЕНДЕРНИЙ ФАКТОРУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Медвідь ОМ, канд. філол..н., доцент,
Прокопенко А, аспірантка кафедри
перекладу,
Сумський
державний
університет

У домені сучасних лінгвістичних досліджень активно вивчається політичний дискурс. Основною задачею цих студій є розкриття механізмів складних кореляцій мова
– владав особі політичних діячів. У вивченні взаємозв’язку мовлення та політики превалює прагмалінгвістичний підхід, за допомогою якого вивчаються особливості вербальної поведінки політичного діяча. Критерієм оцінки прагмалінгвістичного аспекту мовленнєвої діяльності є вдалість вибору відправником тексту лінгвістичних одиниць. Вибір необхідної для адресанта одиниці мовлення визначається ситуацією спілкування, цілями та мотивами, які є екстралінгвістичними факторами обгрунтування цього вибору. Розширення міжкультурних відносин призводить до превалювання політичного спілкування на тлі кроскультурної комунікації. На політичну арену виходять нові люди, для яких політичне мислення та його вербалізація виступають новим мовленнєвим досвідом. Інший, новий зміст набуло мовлення політичних діячів. У зв’язку з цим необхідно враховувати лінгвістичні та психологічні особливості міжкультурного політичного спілкування. Наразі актуальним уданому дослідженні є вивчення вербальних характеристик політичних діячів з акцентом на гендерну приналежність.
Предметом вивчення виступають особливості вербальної поведінки жінок- та чоловіків-політиків. Об’єктом даного дослідження є мовленнєва поведінка політичних діячів, жінок та чоловіків, що є репрезентованою у текстах англомовного політичного
інтерв’ю. Матеріал дослідження складають тексти політичного інтерв’ю та виступи політиків, зафіксовані в американських та англійських засобах масової комунікації.
Метою статті є аналіз лексико-стилістичних засобів організації англомовної політичної комунікації. У зв’язку зданою метою поставлені наступні завдання: проаналізувати основні теоретико-методологічні та концептуальні основи вивчення гендерної лінгвістики на матеріалі текстів політичного інтерв’ю виявити гендерні маркери мовлення політичних діячів. Політичний дискурс базується на ситуації, що визначається специфічними політичними діями, за допомогою яких політичні діячі регулюють виробництво функціонування суспільства в цілому та розповсюджують суспільно-політичні ідеї за допомогою мови з метою боротьби за владу. Основний компонент системи політичної комунікації – це політик (відправник тексту. Головною задачею політика у комунікаційному акті є вплив на одержувача інформації з метою привернення його на свій бік, нав’язування своїх політичних поглядів та переконань [4: 214]. При здійсненні політичної комунікації необхідно звернути неабияку увагу на вплив фактору гендеру намовлення спічмейкера разом з вивченням загальних проблем жіночої та чоловічої вербальної поведінки. Вивченням питання впливу гендеру намовлення людини займається гендерна лінгвістика, яка трактується як наука, що вивчає залежність функціонування мови від гендерних розбіжностей, які виявляються у процесі вербальної

178 комунікації й зумовлені статтю індивіда. Гендер як елемент сучасної наукової моделі людини відображує соціальні, культурній психологічні аспекти статі, тобто є комплексом соціально-культурних явищ, що співвідносяться зі статтю індивіда і відображуються у мовленні [1]. Гендер трактується як один з базових вимірів соціальної структури суспільства, який разом з іншими соціально-демографічними і культурними характеристиками (раса, клас, вік) організує соціальну систему. Стрижневу роль у презентації гендерної соціокультурної інформації у процесі гендерної соціалізації індивіда відіграють різнорівневі гендерно марковані одиниці, тобто одиниці, що фіксують статеву належність референта. Гендерно марковані одиниці, позначаючи референтів чоловічої й жіночої статі, актуалізують у дискурсі весь асоціативний потенціал, що відбиває історично сформований соціокультурний зміст когнітивних категорій маскулінності і фемінінності, тобто уявлення про сукупність типових і/чи бажаних анатомо-біологічних, емоційних, психічних, соціокультурних і поведінково-психологічних характеристик, асоційованих з належністю індивіда до чоловічої чи жіночої статі в певній лінгвокультурі [3: 111]. Мовленнєві маркери текстової форми політичної комунікації репрезентують маскулінні/фемінінні характеристики автора інтерв’ю й можуть використовуватися як засіб оптимізації соціально-політичного діалогу, коли в залежності від конкретних умов ситуації спілкування автор навмисно підсилює або мінімізує існуючі статевомовленнєві відмінності. Жіноче та чоловіче мовлення має свої особливості, відмінні та подібні риси. Мова не тільки виражає культурні погляди на гендер, але і утворює гендерну ідентичність особистості. Наша манера спілкування визначає нас як жінку, або як чоловіка. Загалом, ми самі створюємо свій гендер через розмову. Саме тому ми повинні брати до уваги певні відмінності, що виникають у процесі спілкування чоловіка і жінки. Культура спілкування існує тоді, коли мовці бачать зв’язок між цілями спілкування, методами їх досягнення та шляхами інтерпретації спілкування [2: 168]. В західних культурах для типово чоловічої поведінки характерними вважаються такі риси, як активність, рішучість, прагнення до змагання та досягнень, для жіночої – пасивність, нерішучість, комфортність, залежність, відсутність логічного мислення та прагнення до досягнень. Але все це стереотипи, тому іноді не відповідають дійсності. Жіночу мовну поведінку характеризують також як ввічливу й гіперкоректну, як більш гуманну. На думку дослідників [3: 113] це проявляється втому, що жінки частіше використовують емфазу, частіше чоловіків ухиляються від прямої відповіді на запитання, жінки схильні до вживання престижних, стилістичних підвищених форм, книжкової лексики, ввічливих форм, аніж чоловіки. Мова чоловіків компактніша. Чоловіки в ситуації змішаної комунікації розмовляють більше, ніж жінки, перебивають жінок, задають напрямок розмови. Статистично значимими для чоловічої писемної мови стали співвідношення вживань іменників до дієслівна користь іменників) і прислівників до прикметників (прикметники зустрічаються частіше прислівників. Гендерні маркери мовлення політичних діячів об’єктивуються у стилістичних, лексичних, синтаксичних, культурно-соціальних характеристиках елементів текстової комунікації. Таким чином, на прикладі інтерв’ю політичних діячів США [5; 6; 7; 8] було виявлено, що фемінінні маркери мовлення проявляються у вживанні жінками-політиками таких засобів організації комунікації, як порівняльні звороти, цитування, усталені звороти, риторичні речення, повтори, перифрази, паралелізми, модальні конструкції, вигуки. Це свідчить про яскравість, емоційність, сугестивність промови і призводить до реалізації комунікативно-прагматичної інтенції адресанта (політика-жінки) через високий рівень впливу на масову аудиторію. Маскулінні маркери мовлення – це термінологічна та професійна лексика, абстрактні іменники, прецизійна лексика, негативні або афермативні речення, що свідчить проте, як політики-чоловіки досягають не меншого рівня впливу на електорат, але завдяки інших мовленнєвих засобів організації комунікації.

179
Висновки. У результаті дослідження вербальної поведінки політичних діячів було з’ясовано, що вона має гендерну маркованість, яка виражається у приналежності до категорій фемінінності та маскулінності. Гендерні маркери мовлення політичних діячів складають як типологічні фонетичні та лексико-стилістичні аспекти, такі специфічні, конкретно мовленнєві, культурно-обумовлені фонетичні та лексико-стилістичні аспекти, які позначені інтонацією та іншими невербальними засобами впливу на аудиторію. У мовленні політиків присутні специфічні індивідуальні (для жінок та чоловіків) лексико- стилістичні маркери. До лексико-стилістичних маркерів належать метафори, алюзії, цитування, термінологія, іронія, повтори, паралелізм, інверсія та інші, до фонетичних – інтонація. Особливості мовлення жінок-політиків, які чоловіків, виявляються у стратегії ведення розмови, її тематичній спрямованості та способі організації висловлювання. Відмінності в поведінці, характерах чоловіків і жінок, їх нерівне становище в суспільстві мають не природжений характер, а, будучи сконструйовані суспільством, вони постійно відтворюються за допомогою його символів і норм. Таким чином, вербальна поведінка жінок- та чоловіків-політиків має диферентні характеристики, але ця різниця у їх мовленні має ймовірний характер, демонструючи різноманітність властивостей маскулінності й фемінінності, їх залежність від системи гендерних і культурних норма також велику кількість індивідуальних характеристик, які не збігаються з нормативною моделлю та труднощами систематизації фактуального матеріалу. Роль гендерного фактору в мовленнєвій комунікації та мовленнєвому впливі на суспільство є вельми актуальним у багатьох доменах сучасної науки. Це пояснюється високим розвитком політичних, міжкультурних та економічних відносин у сучасному світі та прагненням сучасного суспільства до вдосконалення та розвитку ефективної людської діяльності у всіх сферах буття. БІБЛІОГРАФІЯ
1. Борисенко Н.Д. Лексичні засоби загальної оцінки у мовленні персонажів сучасної британської драми (гендерний аспект) // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2004. – №16. – С.
2. Гоца НМ. Гендеру перекладі історичний розвиток, основні аспекти та особливості вивчення // Вісник Житомирського державного університету. – 2009. – №45. – С. 168-171.
3. Мельник Ю.П. Об’єктивація гендерних стереотипів у сучасній лінгвістичній науці // Вісник Житомирського державного університету. – 2009. – №45. – С. 110-114.
4. Самарина И.В. Прагмалингвистическое исследование речевой деятельности политиков по коммуникативным стратегиям ―Создания круга своих и круга чужих // Вестник
СамГУ. – 2006. – №8(48). – С.
5. BBC1 Panorama interview with the Princess of Wales, Broadcast in November 1995. Режим доступу
http://www.bbc.co.uk/politics97/
diana/panorama.html
6. The Secretary of State talks about the crises we face, and what we need to do. Interview by By
William Beaman and Conrad Kiechel. Режим доступу
http://www.rd.com/your-america-
inspiring-people-and-stories/interview-with-condoleezza-rice/article28523-2.html

7. ABC News, this week George Stephanopoulos interview with president Barack Obama.
Sept.
20, 2009. Режим доступу
http://abcnews.go.com/ThisWeek/Politics/transcript-president-
barack-obama/Story?id=8618937&page=3

8. ABC’s George Stephanopoulos Goes Behind the Scenes with Vice President Joe Biden in Iraq. Interview. July 5, 2009. Режим доступу:
http://abcnews.go.com/ThisWeek/Politics/
Story?id=8002421&page=1






180
Застосування програм зі збереження здоров’я у формуванні гендерно-
відповідальної поведінки у молоді

Савельєва Ю.М. аспірант Сумського
державного університету, фахівець
Центру підтримки сім’ї

Для отримання бажаних соціальних змін та рівності все більшого значення набувають гендерні перспективи у кожній зі сфер людського буття, не є виключенням і сфера здоров’я. Гендерна перспектива забезпечує основу для розуміння причин – чому жінки та чоловіки роблять те, що роблять, і які наслідки це несе для їхнього здоров’я. На перший погляд може здаватись, нібито жінки та чоловіки самі обирають, що їм робити, але насправді їх вибір дуже обмежений. Визначені соціумом гендерні ролі та вимоги є рушійною силою поза очевидним вільним вибором. Врахування гендерних перспектив в полісах з охорони здоров’я та програмах потребує уваги не тільки з точки зору потреб, які біологічно відрізняються у жінок та чоловіків, а також беручи до уваги широкий соціально-економічний та культурний контекст, що формує можливості та поведінку різних груп жінок та чоловіків (Sida, 1997). Фахівці у сфері гендеру переконані, що без гендерно-обгрунтованого розуміння способу життя жінок та чоловіків (а саме того, наскільки вони дотримуються здорового способу життя, підхід до охорони здоров’я буде фрагментарним, матиме вузький фокус сприйняття жінок лише як осіб, які народжують дітей, а чоловіків, як таких, що мають бути мускулистими та сильними. На сьогодні і жінки і чоловіки не завжди отримують достатньо інституційної та соціальної підтримки, потрібної для того, щоб суміщати продуктивну та репродуктивну ролі адекватно. Одним з напрямків масової роботи зі студентством у ВНЗ в умовах ініціативи Заклад, дружній до сім’ї» можуть виступати програми, спрямовані на збереження здоров’я. Серед них розрізняють активні форми - оздоровчо-рекреативні (масові) заходи і пасивні - споживання інформації про здоров’я. Варто зауважити, що загальний рівень фізичної оздоровчої активності жінок у світі нижчий порівняно з чоловіками. Це пояснюється соціокультурними традиціями в організації фізичного виховання. Фізичні навантаження та конкуренція більшою мірою відповідають типовій соціально сформованій тілесності чоловіка. Чим нижче рівень соціального розвитку країни, тим дистанція між рівнем фізичної активності в групах жінок і чоловіків є більш значною. В той же час дослідження фізичної активності жінок та чоловіків, що проводились у ЄС та США, засвідчили відмінності у фізичній активності двох статей є, але недуже значні. За висновками експертів ООН, підвищення рівня фізичної активності всіх статевовікових груп населення виступає стратегічним завданням пропаганди та охорони здоров’я, оскільки фізична активність є одним з найефективніших засобів боротьби з поширенням неінфекційних хвороб (серцево-судинної системи, обміну речовин, зокрема ожиріння, новоутворень. Існують певні соціально сформовані відмінності й у мотивах фізичної активності чоловіків і жінок. Так, за результатами міжнародного опитування ISSP (2007 рік, чоловіки дещо більше отримують задоволення від фізичної активності, їх також більше цікавить можливість позмагатись у спорті з іншими чоловіками. Жінки як мотив своєї участі у заняттях фізкультурою нерідко відзначають можливість покращення зовнішності. Незважаючи наці відмінності, жінок і чоловіків об’єднує розуміння цінності фізичної активності для збереження здоров’я, виховання дітей та спілкування з людьми. Гендерний підхід дослідження фізичної активності чоловіків і жінок, проміж іншим, дозволяє окреслити шляхи подолання існуючої нерівності. У цьому полягають

181 підвалини ефективної політики збереження здоров’я жінок та чоловіків та посилення пропаганди здорового способу життя в Україні.
Прикладами оздоровчо-рекреативних заходів у ВНЗ (з досвіду Сумського державного університету) виступають різного рівня спортивно-масові заходи з нагоди календарних свят, спартакіади, Кубки ректора, спортивні багатоборства. Змагання зазвичай проводяться між студентами, студентами та викладачами/співробітниками, між сімейними командами. Не менш важливою складовою збереження здоров’я у ВНЗ, дружньому до сім’ї, є наявність клубів та занять з різних видів фізичної активності, долучитись до яких можуть студенти та співробітників (утому числі – члени їхніх родин. Все це дозволяє створити умови, за яких відповідальне ставлення до власного здоров’я позитивно позначається на його стані. Не меншу цінність у збереженні здоров’я відіграє поінформованість людини про засади здорового способу життя. Так, починаючи з молодшого віку дітей вчать мити руки перед їжею, дотримуватись режиму дня, утримуватись від шкідливих звичок. З урахуванням віку цільової аудиторії університетів нагальною стає потреба обізнаності щодо репродуктивного здоров’я. Серед молоді такі програми зазвичай є популярними. І цьому є пояснення згідно даних соціологічних досліджень сексуальна активність в Україні омолоджується. Статеві контакти з 15 до 18 років мають уже 62,3% респондентів. При цьому 86% вважають за доцільне приділяти увагу здоровому способу життя, а 71% бажають отримати про це інформацію. В той же час має місце недостатній рівень усвідомлення особистої відповідальності за своє здоров’я серед молоді. Основним політичним і стратегічним інструментом для розв’язання проблем репродуктивного здоров’я населення України на сьогодні є Державна програма Репродуктивне здоров’я нації на період до 2015 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року №1849. Серед завдань Державної програми - створення умов безпечного материнства, формування репродуктивного здоров’я дітей, підлітків та молоді, удосконалення системи планування сім’ї, збереження репродуктивного здоров’я населення. Окремо хотілось би зупинитися на загальних проблемах жіночого та чоловічого репродуктивного здоров’я, актуальних як для України, такі для переважної більшості країн світу.
Загальні проблеми жіночого репродуктивного здоров’я Не дивлячись на існування багатьох документів міжнародного рівня, що проголошують право жінок на охорону здоров’я, ситуація з жіночим здоров’ям є причиною для серйозного занепокоєння. Дефіцит поживних речовин та анемія - загальні причини захворюваності серед жінок. В 1992 році Всесвітня організація охорони здоров’я оприлюднила доповідь, згідно якої 50% вагітних жінок у світі страждають на анемію, і ця тенденція зберігається до сьогодні. В Бейджінській платформі дій 1995 року, зокрема, зазначається необхідність розширення доступу жінок протягом усього життя до відповідного якісного сервісу з охорони здоров’я, інформації та споріднених сфер послуг, та лунає заклик започаткувати чутливі до гендерних особливостей ініціативи, спрямовані на протидію захворюванням, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІДу та проблемам статевого та репродуктивного здоров’я». Контролювати особисте життя жінки, а саме її здатність до біологічної репродукції, віками та тисячоліттями намагались цілі громади, оточення жінок та їхні сім’ї. Аргументуючи виключно благими намірами захисту здоров’я жінок, багато охочих та небайдужих і нині дозволяють собі забороняти жінкам втручатись в процес планування репродуктивного циклу життя. При цьому відповідальності за репродуктивне здоров’я цілої нації перекладається часто лишена жінок.

182 Тож, в умовах ситуації, що склалась, актуальним є забезпечення доступу жінок до медичних послуг, наявність сексуальної просвіти та вчасного інформування про безпечну репродуктивну поведінку усієї молоді, незалежно від статі.
Загальні проблеми чоловічого репродуктивного здоров’я

Сучасний ритм життя та вимоги до чоловіків неминуче позначились і на їхньому здоров’ї. Вони мають багато працювати, аби забезпечувати родину, та часто перебувають у стресі через страх не виправдати очікувань. Чоловіки, до того ж, достатньо багато палять, зловживають алкоголем, вдвічі рідше звертаються до лікарів, а суспільство не приділяє належної уваги прищеплювання хлопчикам навичок здорового способу життя. Біологічні особливості чоловічого організму полягають у його меншій захищеності порівняно з жіночим (організм жінки характеризується більшою витривалістю, гнучкістю та стійкістю до стресу, гормональними особливостями, шкідливими звичками та більшою схильністю до ризикованої поведінки. Чоловіки частіше задіяні у професійних сферах, що мають підвищений ризик для здоров’я і життя, та широко представлені в екстремальних видах спорту. Важлива роль в чоловічому образі життя надається його сексуальній активності. У суспільній свідомості, і особливо у самосвідомості чоловіків, мужність і сексуальність - це майже синоніми. При цьому репродуктивний потенціал сучасного чоловіка суттєво страждає від високого рівня поширеності інфекцій, що передаються статевим шляхом, а чоловіче безпліддя зустрічається не рідше, ніж жіноче. Таким чином, стан здоров’я як жінок, такі чоловіків мають бутив пріоритетах суспільної уваги, якщо від них очікують ефективного виконання продуктивної та репродуктивної ролі. Визнання обов’язків та відповідальності чоловіків і жінок за своє здоров’я стає особливо важливим в контексті нерівних взаємовідносин між чоловіками та жінками. Чоловік має нести рівну відповідальність і щодо домашніх справ та догляду за дітьми, і щодо контролю за народжуваністю та безпечного сексу (особливо в умовах зростання
ВІЛ/СНІДу).
Навіщо
потрібні
інформаційно-просвітницькі
кампанії
у
сфері
репродуктивного здоров’я та планування сім’ї ? Це створює умови для Підвищення доступу до інформації щодо попередження захворювань, що передаються статевим шляхом Підвищення якості статевої освіти підлітків та молоді Зниження рівня небажаної вагітності та її переривань Підвищення рівня застосування методів сучасної контрацепції Зниження рівня материнської та малькової смертності Підвищення толерантності медіа та населення до людей, які живуть з ВІЛ/СНІД. Важливо у просвітницькому курсі з репродуктивного здоров’я для молоді говорити про наявність та необхідність дотримання репродуктивних прав людини. В матеріалах Пекінської конференції зазначається, що репродуктивні права. грунтуються на визнанні права всіх подружніх парі окремих осіб вільно приймати відповідальне рішення щодо кількості своїх дітей, інтервалів між їхнім народженням і часу їхнього народження, а також володіти необхідною для цього інформацією, засобами і правом на досягнення максимально високого рівня сексуального і репродуктивного здоров’я. Це також включає їхнє право приймати рішення відносно відтворення нащадків без будь-якої дискримінації, примусу, насильства, про що йдеться в документах з прав людини. Аналогічне визначення містить Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

183
Викладення теми репродуктивних прав людини

Репродуктивний процес передбачає участь обох партнерів. В той же час участь чоловіка в цьому достатньо обмежена у часі, через те, що вагітність, як біологічний стан, притаманна лише жінці. Через фізіологічний факт вагітності та народження дитини проходить лише жінка. А якщо через цей досвід проходить лише вона, то саме їй належить право приймати рішення – проходити через це, чині. Це є правом жінки на репродуктивний вибір. І поки це право не буде визнано, доти й не буде рівноправного ставлення до жінок. В репродуктивному процесі обидва партнери мають керуватись власним репродуктивним вибором, бо мова йде про прийняття життєво важливих рішень. Партнери мають визнати, що свої сексуальні стосунки необхідно контролювати. Штучне переривання вагітності в Україні, на жаль, виступає достатньо поширеним методом регулювання народжуваності, тож питання зменшення числа абортів є для нас досить гострим. Дані соціологічних досліджень в Україні невтішні - серед жінок, які починають статеве життя у віці 13-14 років, перша вагітність закінчувалася абортом у
70,9% респонденток, після 18 років – у 24,5 %. Не можна не погодитись з тим, що аборт має вкрай згубні наслідки для фізичного і психологічного здоров’я всіх задіяних в його скоєнні осіб - жінки, чоловіка, лікаря. Але дуже важливо у який саме спосіб має проваджуватись політика запобігання абортам. Захисники прав жінок стверджують, що це має відбуватись не через заборону останніх, а через розширення сексуальної освіти та просвітництво, популяризацію безпечних контрацептивних засобів та ідеї розумного планування сім’ї. Контрацепція в наших реаліях дуже часто є лише жіночою відповідальністю, і жінки надалі ризикують від ненадійної контрацепції та абортів. У контекст репродуктивного здоров’я та планування сім’ї логічно вплетена тема гендерно-симетричного відповідального батьківства. Дуже важливо наголосити на сенсі цієї відповідальності всупереч існуючим стереотипам, як-то: Відповідальна мати – це мати, яка жертвує роботою і кар’єрою заради сім’ї», а Відповідальний батько – той, хто забезпечує сім’ю».


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал