Відповідальної поведінки (на прикладі українських внз) : навчальний посібник /за заг ред. Н. Світайло. – Суми : Видавництво ра «Хорошие люди», 2013. – 209 с




Сторінка21/26
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26
Прийшли саме ті, хто повинен був прийти. Open Space передбачає залучення до обговорення будь-якої проблеми всіх зацікавлених осіб. У цьому аспекті майбутні фахівці соціальної сфери є найбільш зацікавленими щодо попередження та подолання проблем насильства у суспільства. Крім того, попередньо вивчивши навчальний курс Гендерні аспекти у науці та освіті, учасники заходу виступають своєрідними експертами у галузі гендерної проблематики, отримані знання та навички дозволяють фахово підходити до вирішення проблем, що були запропоновані для обговорення. Питання, як правило, пропонуються найбільш ініціативними учасниками, які готові до їх вирішення. Особлива умова – атмосфера безперервної кава-паузи, що сприяє невимушеному спілкуванню та розкриттю творчого потенціалу учасників.

156 2.
Те, що відбувається, – це те, що ми творимо самі. У Відкритому Просторі весь обсяг креативної роботи виконують самі учасники. Лише від них залежить, які питання будуть запропоновані для обговорення, як, на якому рівній у якому напрямку проходитиме процес пошуку підходів до їх вирішення і якими практичними результатами закінчиться зустріч. Роль ведучих (модераторів) полягає лише в організації умов для ефективної роботи учасників.
3.
Починається тоді, коли має починатися. У Відкритому Просторі відсутня будь-яка видима структура роботи, іноді вона навіть має хаотичний вигляд, але насправді зустрічі за допомогою цього методу досить структуровані. Їх структура існує насамперед у вигляді чіткого розкладу часуй місця зібрання тематичних груп, тривалості їх роботи, строків презентації запротокольованих результатів. Обмеженість відведеного для цього часу робить учасників більш зібраними, відповідальними, креативними, а групи – більш саморганізованими і націленими на прийняття чітких рішень.
4.
Якщо закінчилося, тож – закінчилося. Якщо ні, то продовження буде. Результати роботи тематичних груп або зустрічі в цілому не завжди є кінцевими. Будь-яке питання, що вимагає додаткового вивчення, може бути за бажанням учасників одразу розглянутим. Нові проблеми, що неодмінно виникають уході апробації результатів зустрічі, можуть стати темою для наступного Open Space. Відкритий Простір відкритий для продовження. Окрім чотирьох принципів, вагомим є закон двох ніг, який закріплює за кожним учасником право покинути Відкритий Простір, якщо він втратить інтерес до теми зустрічі, відчує себе непотрібним у групі чи зазнає будь-якого дискомфорту. Завдяки цьому закону учасники отримують право переходити від однієї робочої групи до іншої.
Open Space містить попередження «Будьте готові до сюрпризів!». Ця технологія характеризується тим, що уній, крім загальної теми, відсутня будь-яка заданість у змісті конкретної роботи, і тому постійно існує можливість різноманітних сюрпризів – приємних тане зовсім. Усе може відбуватися не так, як було заплановано організаторами зустрічі. Можуть виникнути і такі ідеї, що повністю суперечитимуть уявленням про предмет зустрічі. У Відкритому Просторі цілі та результати часто не збігаються між собою, але у цьому й полягає схожість із реальними життєвими ситуаціями. Основі принципи технології Open Space визначають ролі для ведучих та учасників, функціональний зміст та послідовність проведення зустрічі. Основні завдання ведучих
- завчасно поінформувати потенційних учасників про загальну тему та формат зустрічі
- на початку зустрічі пояснити мету Open Space, принципи та правила роботи
- призначити місце і час зборів тематичних груп
- стежити за дотриманням розкладу зустрічі
- зібрати і скопіювати протоколи роботи груп
- надавати допомогу групам в обговоренні. Учасники зустрічі
- пропонують теми для обговорення (учасник, який запропонував тему, стає керівником групи з обговорення цього питання і відповідальним заведення протоколу)
- можуть бути бджілками, тобто постійно працювати у одній групі
- можуть бути метеликами, тобто переходити під час обговорення від однієї групи до іншої. Зустрічна загальну тему Роль фахівців соціальної сфери у гармонізації гендерних взаємин у суспільстві у режимі Відкритого Простору відбувалася традиційно утри етапи початок, конвергенція та підбиття підсумків. Далі ми продемонструємо основні етапи та особливості роботи на кожному з них.
Початок

157 На цьому етапів студенти ознайомилися з основами технології Open Space, створили ринок пропозицій, тобто сформулювали та запропонували обговорити теми, потім розпочали роботу в паралельних групах, результати якої фіксувалися у протоколах. На самому початку зустрічі учасники утворили коло. Ведучі назвали загальну тему зустрічі Роль фахівців соціальної сфери у гармонізації гендерних взаємин у суспільстві, пояснили принципи та правила Open Space, можливі ролі учасників. Усе це було раніше зафіксовано на плакатах. Закон двох ніг, попередження, ролі бджілки та метелика зображені у вигляді малюнків. Ринок пропозицій Згодом ведучі запропонували учасникам перейти до формулювання у рамках загальної теми найбільш важливих, на їхній погляд, питань. При цьому було визначено максимально можливу кількість проблемі місць збору тематичних груп. Так, було запропоновано обговорити 8 проблем, 4 із яких – з 12.00 до 13.00, решта – з 13.00 до 14.00, що й було зафіксовано на Дошці оголошень.
Будь-хто із учасників міг написати на аркуші паперу тему, яку б він хотів обговорити у контексті загальної теми. Серед запропонованих учасниками тем Гендерні аспекти поширення ВІЛ/СНІДу», Гендерні проблеми людей з особливими потребами, Питанням професійної самореалізації жіноцтва, Підтримка молодої сім’ї», Психологічне насильство у дитячому середовищі булінг, расизм, Психологічне насильство у нерівному шлюбі, «Аутоагресія як причина суїциду, Шляхи подолання гендерних стереотипів. Учасники, які запропонували для обговорення зазначені теми, стали керівниками паралельних груп, унаслідок чого було сформовано 8 робочих груп. За пропозицією ведучих керівники груп обрали для себе часта місце обговорення і відповідно до цього розмістили аркуші із сформульованими проблемами на Дошці оголошень. Місця збору груп було позначені за допомогою символічних малюнків. Упродовж такої зустрічі одночасно обговорювалися 4 теми у паралельних групах, тривалість обговорення – 1 година, або 8 тем протягом 2 годин. Така тривалість роботи є найбільш оптимальною, оскільки дозволяє учасникам зануритись у проблематику та виявити шляхи розв’язання проблем, застосовуючи наявні професійні знання. Після того, як усі теми було озвучено та розташовано на Дошці оголошень, учасники отримали можливість ознайомитися з ними та обрати саме тів обговоренні яких вони б хотіли взяти участь. Потім відбулося формування тематичних груп – спочатку свої групи сформували керівники, які оголосили теми на 12.00, потім – ті, що обрали час 13.00. Групи розійшлися по місцях збору та розпочали роботу.
Робота у групах Формат робочого процесу в групах учасники обирали самостійно.
Модерація також здійснювалася безпосередньо учасниками. Учасники могли працювати лише водній із паралельних груп (виконували роль бджілки) або ж переходили від однієї групи до іншої, якщо виявляли бажання взяти участь в обговоренні багатьох поставлених питань. Але такий вибірне поширюється на керівників груп, що несли відповідальність за кінцеві результати роботи своїх груп та їх протокольне оформлення. Тому вони могли бути лише бджілками.

158 Усі ідеї та пропозиції кожна група фіксувала у протоколах, що після обговорення передавалися ведучим, після чого розпочиналася робота над темами, заявленими з 13.00 до 14.00. Ведучі робили копії підготовлених протоколів та роздавали їх усім учасникам. Презентація результатів Цей етап було додано до традиційної технології Open Space з метою представлення результатів роботи паралельних групу загальному колі, що дало змогу озвучити матеріал, підготовлений учасниками, обговорити найбільш дискусійні моменти та визначити можливі теми для подальших зустрічей. Презентацію проводив керівник групи, яка здійснювала обговорення тієї чи іншої проблеми.
Конвергенція
Метою конвергенції є відбір учасниками приблизно третини найбільш ключових проблем та більш детальне опрацювання з урахуванням тих ідей, висновків та рекомендацій, які були запропоновані на першому етапі. Вибір та ранжування Після презентацій учасникам було надано час на вибір найбільш важливих тем. Кожен учасник отримав стикери з балами від 1 доза кількістю обговорюваних проблем. Оцінка Далі учасники повинні були підійти до дошки оголошень та наклеїти бали на аркуші презентацій з відповідними темами. Найбільш значуща тема оцінювалася 8 балами, найменш значуща – 1 балом. Підрахунок Кожен керівник групи провів підрахунок балів, поставлених його проблемі. Ведучі оголосили теми, що набрали найбільшу кількість балів. Зауважимо, що всі обговорювані теми набрали досить високу кількість балів, разом з тим, найбільш актуальними, на думку учасників, можна вважати такі проблеми Гендерні аспекти поширення ВІЛ/СНІДу», Питання професійної самореалізації жіноцтва, Психологічне насильство у нерівному шлюбі.
Підбиття підсумків
Всі учасники знову зібрались уколі та висловили власну думку про роботу за технологією Open Space. Обрана технологія дозволила студентам працювати в атмосфері творчості, вільно висловлювати власні погляди та переконання, продемонструвала актуальні питання. Вагомим здобутком є те, що під час розв’язання запропонованих питань студенти активно використовували наявні професійні знання у сфері впровадження гендерних підходів в освіту та систему соціальної допомоги. Так, основними механізмами розв’язання проблем було названо збалансовану гендерну політику у соціальній сфері, гендерну освіту та гендерне виховання.
Гендерна політика у соціальній сфері здатна послабити конфліктність, вирівняти статусні позиції статей у суспільстві, укріпити інститут сім’ї, зробити гендерні стереотипи більш нейтральними. Гендерна освіта спрямована на розкриття особистісного потенціалу, самореалізацію чоловічої/жіночої індивідуальності, розвиток партнерських взаємовідносин. Значним чином гендерна освіта полягає у роз’ясненні гендерних стереотипів, з якими зустрічається молодь, розпочинаючи доросле життя, та спільному пошуку шляхів подолання цих стереотипів. Гендерне виховання постає як процес цілеспрямованого систематичного вироблення в осіб обох статей паритетності у

159 відносинах, моральних норм рівності, взаємоповаги, врахування як спільного, такі відмітного, що властиве жінці й чоловікові, а також формування вільної особистості з гендерним світоглядом і навичками гендерно орієнтованої поведінки [2, с. 30]. Важливою умовою гармонізації відносин між статями є гендерно-узгоджене спілкування, що базується на таких цінностях, як любов, взаємоповага, співчуття, співпереживання, доброзичливість. У такому спілкуванні повинна переважати позиція співробітництва, що грунтується на позитивній оцінці партнера, на визнанні його ціннісних установок, переваг та недоліків. Спілкування, побудоване таким чином, покликане пом’якшувати суперечності та конфліктність між чоловіками та жінками, спрямоване на подолання комунікативних бар’єрів, викликаних гендерними стереотипами та різними стилями поведінки статей. У подальшій перспективі роботи центру гендерної освіти ЧНУ імені Б. Хмельницького
- проведення круглого столу Організація співпраці державних і громадських структур з попередження насильства всім ї за участі фахівців управління у справах сім’ї, молоді та спорту Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаського обласного молодіжного ресурсного центру, громадських організацій
- створення університетської Мережі чоловіків-лідерів проти насильства
- проведення у стінах університету акції Пройдись в її взутті за участі викладачів та студентів унверситету. Список літератури Клуб устойчивого развития : в помощь лидеру / А.иА. Величко; под. общ. ред. Г. В. Веремейчик. – Минск : Минсктиппроект, 2006. – 114 с. Мельник Т. 50/50: Сучасне гендерне мислення словник / Т. Мельник, Л. Кобелянська.
– К. : КІС, 2005. – 280 с.
3.

Наказ Міністерства освіти та науки України «Про впровадження принципів гендерної рівності в освіту» від 10.09.2009 № 839 : офіц. текст Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/newstmp/2009_1/16_09/nakaz_mon_839.doc

4.
Панфилова А. П. Инновационные педагогические технологии: Активное обучение: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / А. П. Панфилова. М. : Академия, 2009. –
192 с.


Механізми подолання гендерних стереотипів в процесі викладання курсу
«Політичні еліти та лідерство

Ротар НЮ, Цікул І. В, Чернівецький
національний університет ім. Ю. Федьковича

На перетині публічного і приватного життя формується гендерна та сексуальна ідентичність, виникають стандартизовані еталони мужності та жіночності. Дискурси наукового, правового або медійного характеру завжди вказують на суспільній політичні структури, що покладені в основу публічного та приватного. Таким чином, вони є платформою для процесів стандартизації публічного і приватного життя, які потрібно символічно упорядкувати та розмежувати, що допоможе розумно привертати увагу до цих сфері вказувати, девони доречні, а де – ні. Проте, відповідь на запитання, чи може науковий дискурс про публічне і приватне життя пояснити нам принцип дії гегемоніальних структур влади і панування слід шукати там, де перетинаються політична наука і гендерні дослідження. Тема публічності та приватності є особливо актуальною в контексті політичної науки. Гендерні дослідження розробляють і популяризують стереотипи, пов’язані зі статевими відмінностями, вводять їх у соціальні та політичні

160 відносини, а також створюють дихотомії. Розглядаючи публічну і приватну сферу крізь призму гендерних досліджень, ми спробуємо розкрити основні аспекти сучасної критики цих сферу теоретичному і політичному контексті на прикладі викладання курсу Політичні еліти та лідерсво». Співвідношення приватності й публічності – це головна структурна особливість феміністського підходу до аналізу суспільства, в якому є багато інноваційних і вагомих аргументів. К. Патеман зауважує, що дослідження категорій публічного і приватного – це, кінець кінцем, і є суть феміністського руху Відоме гасло – «приватне/особисте – завжди політичне – можна віднести як до жіночого руху, такі до теорії фемінізму. Дане гасло з соціального руху потрапило в політику, аз політики – до політичної науки. Розмежування публічності та приватності, закладене в концепціях ліберальної теорії і в традиціях соціальних ролей, здається природним і претендує на універсальність, оскільки – це нерівні владні відносини між чоловіками та жінками. Публічний простір політичне життя) існує завдяки приватному, яке є передумовою до репродукції і домашнього побуту. Перше зафіксоване в теорії і на практиці під кодом чоловічої, а друге – під кодом жіночої сфер діяльності. Доречно зауважити, щоці ідеї ідо цього часу знаходять свій інституційний виміру соціальній сфері незважаючи на формальне рівноправ’я, у професійній політиці домінують чоловіки, крім того, кількість жінок на керівних посадах значно поступається сильній статі. Феміністська критика публічного і приватного життя окреслює межі між цими сферами, відкидає історично сформовані гендерні ролі, називаючи цей історичний розкол статі натуралізованими конструктами, а за допомогою пізнавально-теоретичного аспекту гасло приватне – справа політики актуалізує абсолютно нові теми з позиції суспільства і політики цікавим видається факт символічного і реального суспільного устрою, який організований не на користь жінок. Цей устрій постійно генерує стереотипи статевих ролей, які виявляються також і в боротьбі за особисте та суспільне життя. У контексті підходу Б. Зауер вважає ідею публічності, яка була сформульована в ті рр. ХХ ст. ідо сьогодні є такою, що не втратила своєї актуальності Публічність неможливо концептуально представити у вигляді якого-небудь місця, на зразок парламенту, вулиці або такого інституту, як редакція газети. У такому разі приватні місця були б за визначенням вилучені. Публічність – це місце, де обговорюють та критикують систему влади і панування. Публічність припускає структуру можливостей політичних дій. Такі можливості відкриваються на робочому місці, всім їв особистому житті Феміністська критика суспільного і приватного життя справила сильний вплив на політологію. Як тільки відбувається зсув смислового змісту і співвідношення даного антагоністичного тандему (чоловік – жінка, зміщується також і поняття політичних категорій. Д. Нолен вважає, що предмет дослідження політології – це співіснування людей як громадян. Головне питання політології – як урегулювати це співіснування (у нормативному і загальообов’язковому порядку) з інституційної (роlitу), процедурної
(роlitics), мовної, матеріальної (росу) й емпіричної перспектив».
6
Таке визначення предмета політології належить до суспільної, інституційної і/або державної сфери. Розуміння політики, які сфери дослідження політології (держава з її інститутами, принцип їх дії, сформульовані досить чітко. Д. Нолен веде мову про громадянина – феміністичний скепсис тут абсолютно доречний, адже ідейно-історичні конструкти ідеального громадянина й справді мають на увазі саме громадянина, однак аж ніяк не громадянку. Якщо будь-хто хоче виступити проти істин, розділених за
4
Pateman C. Feminist Critiques of the Public/Private Dichotomy, in: Benn S./Gaus G.: Public and Private in Social Life. –
London, 1983. – Р. 281 5
Sauer B. Die Asche des Souveräns: Staat und Demokratie in der Geschlechterdebatte / B. Sauer. - Frankfurt a. Main, 2001. – Р.
200

6
Nohlen D. (Hg.). Kleines Lexikon der Politik / D. Nohlen. – München, 2001– Р. 385

161 статевою ознакою, перш за все необхідно звернутися до феміністського формулювання політичної категорії. Феміністська політологія розкриває вузьке та андроцентричне поняття політики, що грунтується на базовій дихотомії сучасної політики, тобто на розділенні особистого і суспільного життя, а подіям із приватного життя приписує політичне значення. За останні десятиліття розширення категорії політичного у феміністській теорії виходить за рамки критики ознак патріархальних традицій у політиці. Виникає потреба не лише досліджувати гендерні відмінності чоловіків і жінок у боротьбі за рівноправ’я статей, а також у політизації метаструктур, усередині яких формується кожна особистість. Це поєднує теоретичне обгрунтування розбіжностей між жінками і критику фемінізму збоку самих же жінок. У процесі викладання курсу Політичні еліти та лідерство теоретичний виклад матеріалу ми підкріплюємо прикладами публічної презентації та самопрезентації політиків. У цьому контексті доречно зауважити, що в сучасному світі сфера особистого життя виноситься в площину політики (яку ми розуміємо як публічність), таким чином, розширюючи межі політичного. Відповідно, будь-який аспект особистого життя політика може перетворитися на подію політичного значення. При цьому не можна забувати, що будь-яке звернення до ідентичності – будь-то чоловік або жінка – завжди приводить до зміцнення цих категорій, підкреслюючи нерівність і (уявні) природні відмінності. Популярна медіакультура – це важлива сфера для публічної презентації політики, свого роду сплав медійної реальності з політичною і соціальною реальністю. Більшість громадян сприймають політичних лідерів крізь призму ЗМІ, що вимагає адаптації їх політичних дій і поведінки до особливостей та закономірностей медійної системи. Преса, телебачення й Інтернет сьогодні формують соціальний простір, який люди сприймають як політику. Отже, політичний успіх залежить не стільки від змісту політичних посилів лідерів, скільки від того, як їх презентують та інтерпретують. Тут важливим є саме інсценування політики, аполітична репрезентація лідера має відповідати вимогам гендерного виміру комунікативної культури, яку вважають головною характеристикою суспільства мас-медіа. Імідж політичних акторів і їх (само) презентація, що відповідає вимогам ЗМІ особливо під час передвиборної кампанії, є вкрай важливими. У боротьбі заувагу безіменного та мінливого виборця (за допомогою політичної реклами) політики застосовують частіше емоційні, ніж когнітивні методи привернення уваги. Це особливо помітно на тлі зміну напрямку індивідуалізації, коли звільнення від традиційних соціальних зобов’язань і порушення ритму повсякденного життя супроводжуються втратою упевненості, дезорієнтацією, а також тенденцією до зникнення директивних норм, на місце яких приходять різні стилі й умови життя. Це призводить до того, що кількість постійних виборців у партій зменшується, а кількість непостійних – збільшується. Політичне суперництво стає більш відкритим, напруження боротьби на політичній арені зростає, відповідно зростає значення політичної реклами політика перетворюється на суцільну «теле- і радіорекламу, що базується на стратегіях привабливого позиціонування політичних діячів. Наприклад, під час передвиборної боротьби провідний кандидат символізує честь і совість будь-якої партії. Концентрація на одній особистості – головна відмітна риса, за допомогою якої партія зможе досягти того, щоб виборці її впізнавали. Необхідно зауважити, що переважна більшість політичних партійне дуже відрізняється змістом політичних програму наші дні передвиборна кампанія – це передвиборні гонки окремих політиків. Виборці орієнтуються насамперед на особистість лідера, а не на погляди й переконання. Професіоналізація політичної комунікації означає, що кандидата презентують у вигляді короткої формули, символу політичного проекту, цінності або ідеї, стилізують, надаючи йому форму «бренда». У таких умовах – на тлі персоналізованої презентації – зміст

162 блідне. Політик більше не передає послання, тепер він сам – послання, яке часто конкретизується через гендерне самопозиціонування. Комунікативний перформанс політиків, їхня поведінка і те, як їх презентують у ЗМІ, стає все важливішим. Через ЗМІ ідентичність політика конструюють як ідентичність особистості з характером, що втілює не лише певну партію або ідеологію, ай певний стиль життя. Таким чином, дані іміджеві конструкції апелюють до уяви, до цінностей і уявлень, які циркулюють в суспільстві. Все це спрямовано на бажання, мрії страхи і фантазії потенційних виборців, до яких звертаються не через аргументи й дискурсивні мотивації, а через образи, символи та наочні приклади. У період сучасних політичних кампаній різні телеканали і засоби комунікації використовують для того, щоб розмістити інформацію (наприклад, історії з життя) про головних кандидатів або відомих політиків (у газетах, журналах, на ТБ і на веб-сайтах). При цьому в центрі уваги реципієнтів виявляється також і сфера приватного громадських діячів. Політиків презентують не як компетентних фахівців, набагато важливіше, якими вони є у приватному просторі. Публіці це презентують таким чином вони дозволяють пересічним громадянам заглянути у своє життя по той бік політики. Вони намагаються бути ближчими до своїх потенційних виборців, діляться з ними своїми бажаннями, проблемами, уявленнями, гендерними переживаннями, важливими подіями в їхньому житті (наприклад, весілля або народження дитини, показують своє житло, свій гардероб або домашніх тварин, розповідають проте, як вони проводять дозвілля. У цьому сенсі політики виступають у ролі зразків для наслідування – як площина проекції бажань і прагнень виборців. Вони подають приклад, рекламуючи певний стиль життя, до якого люди нібито повинні прагнути. Важливим аспектом персоналізованої політики є уміння подати себе оригінально, відособлено, і, в той же час підкреслити свою людяність, проявити емоції й поговорити відверто на особисті теми. ЗМІ стимулюють політиків розкрити своє особисте Я. Таким чином, їм вдасться завоювати симпатію тих потенційних виборців, які в принципі байдужі до політики в її традиційному розумінні. У рекламі політика тісно пов’язана з моральністю, культурою та побутом. В епоху ЗМІ завданням політиків у процесі своєї самопрезентації виступає орієнтація на суспільні очікування. Реклама презентує політику і сферу особистого життя як єдине ціле. Зрештою, потенційні виборці бачать емоції, побут політиків й ідентифікують їх з собою. Разом із цим (паралельно) їм передають визначені політичні послання. Тому, відповідно, успішна візуалізація політики (особливо – політична реклама) повинна або відповідати реальному життю, відчуттям, або спокушати людей, зануривши їх у світ мрій та бажань про краще життя. Сформувати такі емоційні уявлення краще за все через образну комунікацію, актуальним прикладом якої є інсценування особистого життя екс- президента Франції Николя Саркозі (зокрема, його відкриті стосунки зі співачкою Карлою
Бруні). Приклади медійної презентації і самопрезентації політиків ФРН та Австрії є найбільш наочними для демонстрації гендерних аспектів політичного лідерства. Для цього ми обрали тих політиків, за допомогою яких можна найяскравіше проілюструвати гендерні моделі і типи політичної (само) презентації. Особливої уваги в цьому контексті заслуговує перша жінка на посту федерального канцлера Німеччини – Ангела
Меркель. Щ стосується Австрії, то тут ми звертаємося до аналізу медійних образів колишнього міністра фінансів Карла-Хайнца Грассера і представника Партії зелених Єви
Главішніг. Насамперед нам цікаві ролі, які відводяться чоловікам і жінкам. Лісбет ван
Цоонен вважає, що культурній моделі (образу) політика як такого відповідають швидше за все уявлення про мужність, ніж про жіночність, що, звичайно, ускладнює жінкам ефективність презентації Карен Росі Аннабелле Среберні-Мохаммаді дійшли висновку, що така культурна модель політичної персони в зовнішності чоловіка і уявлення про
7
Van Zoonen L. Entertaining the Citizen: When Politics and Popular Culture Converge / L. Van Zoonen. – Lanham, 2005. - 75

163 політику як про типово чоловічу сферу діяльності впливають на спосіб передачі повідомлень про політику Автори припускають, що іміджі політичні виступи, які транслюють ЗМІ, закріплюють статус кво (мужності як норми, а політиків-жінок підносять як нове явище або як інших політика-чоловіка сприймають як політика, а політика-жінку, в першу чергу, як жінку, дружину, матір. На політичні інсценування впливають іміджеві конструкції (зі специфічними відмінностями за статевою ознакою, а також форма, типі спосіб презентації. Проте ця орієнтація на традиційні образи мужності й жіночності дозволяє політикам обіграти дані кліше деякі політичні актори використовують дані кліше в певному контексті, іноді – в перетвореній і видозміненій формі, використовуючи ЗМІ як сцену для презентації своїх іміджевих конструкцій. Ангела Меркель — спадкоємиця Хельмута Коля, мати нації, міс Німеччина. Східна дівчинка Хельмута Коля, тихоня з Бонна, яку ще в дев’яностих роках вважали сірою мишкою, несподівано для багатьох на самому початку своєї політичної кар’єри отримала парламентський мандатна прямих виборах у виборчому окрузі землі
Мекленбург – Передня Померанія, де ХДС, як правило, набирав неособливо багато голосів. Цей тріумф приписують її оригінальності, самодостатності та здатності викликати у людей довіру «Виросши у сільській місцевості, вона розуміє мову простих людей. Під час передвиборної кампанії їй вдається переконати їх, що вона розділяє їхні проблеми і турботи та розуміє, чого від неї очікують у цей нестабільний час. У гумових чоботах
Меркель виглядає абсолютно природно – до того ж таке взуття доречне в сільському виборчому окрузі».
9
Журналісти часто апелюють до того, що дитинство та юність канцлера ФРН пройшли в атмосфері сільської місцевості. Меркель поводиться природно, зазначив у одному з інтерв’ю Хельмут Коль, коментуючи її щирість і природну свіжість Крім того, їй часто дорікали недосвідченістю, через що багато хто сприймав її несерйозно. Раніше секрет успіху Меркель – стримані вислови і скромність – призводив до того, що її компетентність постійно недооцінювали. Меркель з дитинства була обачною – риса вдачі, яку вона зберегла ідо сьогодні. Вона виконує роль – яку школі, такі в колі друзів. Роль простодушної, наївної людини. Ці награні якості можна відмітити на її обличчі й сьогодні.
Меркель справляє враження простодушної і нехитрої, іноді навіть дещо нетямущої людини – коли вона по-дитячому показує своє здивування. Істинної Ангели
Меркель» ніби й не існує, – писав журналіст Петер Дауюїд – вона кожного разу існує в новій ролі. Інші автори описують політичний стиль Ангели Меркель як «природничо- науковий метод вирішення проблем Політика – це теоретичний, прогнозований експеримент. Логічна модель природодослідника – це експеримент. Якщо не виходить одним способом, то вийде яким-небудь іншим. Жінці-фізикові нескладно передумати і піти на компроміс, коли співвідношення сил, що змінилося, можна спрогнозувати У спробах психологічно обгрунтувати особливості її поведінки журналісти посилаються не лишена дитинство Ангели Меркель, але і нате, що вона працювала фізиком соціалізація. Здебільшого про особисте життя Ангели Меркель відомо досить мало. Біографи та журналісти розповідають, що вона народилася на заходів Гамбурзі, але зростала на сході у Вальдхофе біля Темпліна і в Бранденбурзі, оскільки звідти родом її батько. Після народження Меркель рано почала говорити, але ще довгий час залишалася дещо незграбною і нерозторопною. До того ж їй довелося боротися зі страхом висоти підніматись на висоту і стрибати вона взагалі не могла. Одного разу для того, щоб
8
Ross K., Sreberny-Mohammadi A. Woman in the house: media representation of British politicans // Gender, Politics and
Communication [ Annabelle Sreberny, Liesbet Van Zoonen]. – Creskill, 2000. – S. 93 9
Stock W. Angela Merkel: Eine politische Biographie / W. Stock. – Muenchen, 2005. – S. 61 10
Stock W. Angela Merkel: Eine politische Biographie / W. Stock. – Muenchen, 2005. – S. 62 11
Dausend P. Angela Merkel gibt es gar nicht Електронний ресурс. – Режим доступу http://www.morgenpost.de/printarchiv/politik/article255643/Angela-Merkel-gibt-es-gar-nicht.html

164 стрибнути в басейн із триметрової вежі на уроці фізкультури їй знадобилося сорок п’ять хвилин.
12
Канцлера ФРН вважають непримітною, соціально-адаптованою жінкою, а крім того – хорошим оратором. Про її шкільне життя відомо лише те, що вона підробляла барменом на студентській дискотеці (готувала коктейлі, брала участь у політично- філософських гуртках і, на відміну від свого першого чоловіка Ульріха Меркель, чиє прізвище вона зберегла й після розлучення, із задоволенням ходила на прогулянки. Політична кар’єра Меркель розпочалася з того моменту, як після падіння Берлінської стіни вона вступила до Демократичного прориву. У 1998 р. ця розведена та бездітна протестантка зі Східної Німеччини стає генеральним секретарем ХДС, а в
2000 р. (через те, що не була замішана в афері з пожертвуваннями ХДС) її обрали головою партії (за неї проголосувало 95,9 %).
У 1998 р. Меркель виходить заміж за берлінського професора хімії Йоахима
Зауера, відзначивши цю подію у вузькому колі близьких і друзів – без розголосу в ЗМІ. Її абсолютно непримітне особисте життя доповнюють її компетентність і той спокій та врівноваженість, що випромінює пані Меркель. Під час публічних зустрічей своєї дружини другий чоловік Ангели Меркель спокійно і стримано грає роль «First Husband». Разом з першою леді він уперше брав участь у складанні політичної програми. Ангела Меркель відома тим, що приховує від суспільної уваги своє особисте життя. На відміну від багатьох відомих політиків вона, як лев, бореться за приватне. Жоден фотограф, кореспондент не був у неї вдома ні у Берліні, ні в Шорфхайді. Вона також проти того, щоб її фотографували в машині – це надто особисте. Її другий чоловік (професор хімії Йоахим Зауер) для преси також табу. Розкрити приватний бік життя пані Меркель, її особисте життя як канцлера, глибше зрозуміти її внутрішній світне вдалося навіть Евелін Роль, досвідченому біографові Меркель. Декілька висловів на адресу чоловіка канцлера, випадкові фотографії, зроблені під час відпустки, на яких вони закриваються від фотографів парасолькою. Чоловік пані Меркель, які раніше, залишається справою особистою. Існує лише декілька інтерв’ю, в яких спливають факти з її особистого життя та лише декілька фотографій, які доступні громадськості. В цьому відношенні глава ХДС відрізняється від багатьох політиків, уникаючи медійного інсценування приватного. На питання газети Вчи задоволена вона тим, як тримається в її присутності її чоловік як «First Husband», Меркель відповіла, що передусім вона пишається його досягненнями в галузі науки. У цьому ж інтерв’ю канцлер підкреслила, що задоволена тим, що їй вдається вдало суміщати політику і звичайне життя. Наприклад, сніданок, який вона готує своєму чоловікові як правило, один і той самий. Адже у неї не так уже й багато часу на це. Проте вона завжди може розраховувати на розуміння свого чоловіка На вихідні вона любить виїжджати з чоловіком на природу, а кращий спосіб релаксації для неї – це піші прогулянки і робота в саду. Дізнатися про її життя більше – складно Якщо я і оберігаю моє особисте життя, це не означає, що я хочу щось приховати від людей, просто я залишаю собі трішки простору для спонтанності та свободи. Чим менше сама Ангела Меркель розповідає про своє особисте життя, тим більше суспільство звертає увагу на інші речі на її манеру триматися на людях, стиль одягу – намагаючись перенести ці аспекти в площину політики та її компетентності. Жодна інша жінка-політик не користується такою увагою до своєї зовнішності. Ні зачіска, ні взуття, ні одяг або косметика, ніщо не залишається без коментарів. На початку її політичної кар’єри увага преси була прикута не стільки до кола обов’язків Меркель, скільки до її зовнішнього вигляду й одягу, про який відгукувалися далеко невтішно Журналісти часто говорили про відсутність у Ангели Меркель навіть щонайменшого уявлення про моду – цей ярлик, який навряд чи коли-небудь навішували на політика Roll E. Die Erste - Angela Merkels Weg zur Macht / E. Roll. – Reinbek, 2006. – 21 13
Bundeskanzlerin.de

165 чоловіка, допоміг цій жінці-політику знайти нові шляхи іронічної самопрезентації.
Меркель уже давно заграє із цією темою, яка стала для неї свого роду фірмовим знаком З часом Меркель знайшла свій власний стиль, почала носити спортивні костюми або брюки з блейзерами. Таким чином, її стиль підкреслює її природність і не викликає ніяких здивувань Зачіска Ангели Меркель довго була для ЗМІ темою номер один. Доречно зауважити, що зачіску Хельмута Коля ніхто ніколи не обговорював. А у випадку з Меркель – навпаки, це тема мало не національного масштабу. У всіх газетах, на всіх вечірках невпинно жартують про перукаря Ангели Меркель. Іноді доходить до серйозних дебатів проте, чия це зачіска – принца Залізне серце або Жанни д’Арк.
У 2000 році сатиричний журнал Т розмістив украй невдалу фотографію Меркель на обкладинці журналу з написом А чи має право щось подібне стати канцлером Меркель напевно ідо цього дня не вважають блискучою фігурою на політичній сцені, хоча вона і носить строкатий одяг і користується косметикою.
Меркель іде на поступки віянням моди і нормам краси лише в крайньому разі. Насамперед вона хоче виділитися своїми досягненнями, і, крім того, неготова ризикувати своєю оригінальністю. В інтерв’ю журналу «SPIEGEL» Меркель висловила думку, що у результаті завжди важливіше, наскільки людина компетентна Виборці уприйматимуть рішення не на користь того, хто красивіший, а привабливіший, як особистість».
14
Приклад того, як презентують сферу приватного життя Ангели Меркель у ЗМІ, ілюструє відмінності втому, як описують політиків чоловіків і жінок. Характеристика успішних переговорів Меркель із приводу реформу ЄС в газеті Frankfurter Allgemeine
Zeitung – Ангела – ангел вищого класу. Навряд чи щось подібне можна було б сказати на адресу політика-чоловіка. Хоча в рекламних проспектах традиційні гендерні ролі розмиті з х років, у сфері політики вони існують досі. Жінок усе ще оцінюють за іншими критеріями (не так, як чоловіків. Зовнішність, манера одягатися і сімейне життя все ще є політичними компонентами. Дихотомічні конструкції впливають на поляризацію статі. На питання, чи має значення її стать у передвиборній кампанії 2005 р, кандидат на пост канцлера Меркель хоч і відповіла, що неможливо приховати те, що вона – жінка, проте не збиралась і надалі надавати значення цьому фактові. Хоч іноді вона дійсно поводиться досить емоційно свого часу згадували випадок, коли на посаді міністра екології вона розплакалася в кабінеті міністрів в Бонні через те, що колеги ігнорували тему озонової оболонки землі. Вона прокоментувала це таким чином Ну і що Може, мені варто було б закричати, як це роблять багато чоловіків в подібних ситуаціях…У результаті за допомогою цього маленького інциденту я змогла сформувати необхідну мені більшість у кабінеті міністрів.
15
Те, як ЗМІ презентують колишнього міністра фінансів Австрії Карла-Хайнца
Грассера, ніяк не можна порівняти з тим, що говорять про Ангелу Меркель. Громадськість аж до найдрібніших деталей знає про його особисте життя, включаючи стосунки і одруження з Фіоною Сваровськи, спільну участь у телевізійному шоу Сперечаємося, що
...?», погрози викрасти його дружину, те, що вони планують народити дитину, народження доньки Тари Гертруд II, проблеми з житлом. Перші фотографії Фіони з немовлям Тарою опублікував журнал «Vanity Fair Складно пригадати такого політика, чиє особисте життя привернуло б стільки уваги, як стосунки цієї пари. Таким чином, Грассер задовольняє потребу австрійців у гламурі. Спочатку
Грассер звинуватив журналу тому, що вони незаконно опублікували фотографії, на яких він (будучи одруженим на іншій жінці) зображений з Фіоною Сваровськи у недвозначних позах у паризькому аеропорту. Але через деякий час, уже публічно
14
Angela-Merkel.de
15
Stock W. Angela Merkel: Eine politische Biographie / W. Stock. – Muenchen, 2005. – S. 84

166 описував чудові таланти його майбутньої дружини і заявляв, що не проміняв би цю жінку ні на яку іншу».
16
Коли німецька газета В опублікувала фотографії, де пара відпочиває на пляжі одного з островів Італії під час відпустки (підписавши їх А тут міністр фінансів насолоджується своїм найбільшим скарбом, Грассер зажадав поважати його особисте життя, на яке має право навіть політик На це редакція В заперечила, що пан
Грассер і пані Сваровськи поводяться явно публічно – тому такі фотографії становлять певний інтерес для суспільства Варто зауважити, що одруження на спадкоємиці кришталю у жовтні 2005 р. позитивно відбилося на його рейтингу. Будучи представником нарциського типу політиків, Грассер вирішив відкрити громадськості сферу приватного задовго до відносин із пані Сваровськи. На своєму особистому інтернет-сайті (який різко критикували через те, що він був створений за рахунок австрійського союзу промисловців і вимагав високих витрат) він розмістив свої дитячі фотографії, а також фотографії, де він займається спортом і забирається на купол віденського собору святого Стефана за допомогою альпіністського спорядження. Кар’єру
Грассера (провінційний політик Австрійської партії свободи (АПС) з Каринтії, акціонер концерну Маgnа, що належить австро-канадцю Франку Штронаху, безпартійний, наймолодший міністр фінансів Другої Австрійської Республіки, член коаліції АНП - АПС з 2000 року) постійно супроводжувала самопрезентація в ЗМІ. З 2000 р. Грассер – президент енерго-інвестиційної компанії Меinl International Powег. Перебуваючи націй посаді, він потрапляє в скрутне становище через свою сумнівну роль уході розслідування скандалу, пов’язаного з Ваwag. Лотар Лаукс та Астрід Шютц вважають, що
«самопрезентація особливо необхідна, коли суспільство дізнається про дії политика, які ніяк не відповідають його колишньому позитивному іміджу. Член Партії зелених Єва Главішніг є зовсім іншим типом політика – зароки своєї кар’єри (юрист, член асоціації з охорони навколишнього середовища С 2000», член ряду політичних об’єднань у Відні, виконуюча обов’язки федерального спікера, заступниця голови клубу і Третій президент Австрійської Національної Ради) також неодноразово виставляла події зі свого особистого життя на розгляд широкої громадськості. Пані Главішніг (яка відповідає образу привабливої успішної сильної жінки, як пропагують ЗМІ, демонструєте, що можна ефективно суміщати професійний успіх, сімейне життя і виховання дитини) вже назвали зеленою принцесою або політичною красунею (у контексті її весілля з телеведучим Фолкером Пієсцеком, на якому вона з’явилася у сукні з оголеним животом. Главішніг використовує «медіасцену» для того, щоб описати вишукані подробиці з свого особистого життя, які позитивно впливають на її публічний стиль. Наприклад, про свою вагітність вона повідомила, виступаючи в ток-шоу радіостанції «ОЕ3».
Главішніг свідомо і навмисно використовує ЗМІ та події особистого життя, розуміючи, що про жінок і чоловіків в політиці говорять по-різному. Вона переконалася в цьому, провівши експеримент вона розмістила в інтернеті курйозну фотографію, підписавши її Єва, її варто показати. Тим самим вона демонструє, що не соромиться того, що вона успішна жінка. Аналіз медійних самопрезентацій політиків показує, що новий культ особистості в політиці не в змозі запропонувати жінкам такі ж атрибути, які чоловікам. У ЗМІ жінок як таких) і політиків-жінок (зокрема) «стереотипізують» та описують за допомогою традиційних ознак і атрибутів. Це може виявлятися втому, що (якщо вони добиваються таких же результатів, які чоловіки) акцентують увагу на їх неповторності та унікальності. Факти зі сфери особистого життя політиків і використання стереотипів дає жінкам можливість умисно та цілеспрямовано грати вигідні ролі наприклад, роль матері
16
Kurier.at
17
Vanityfair.de

167 створює образ гуманності й етичної поведінки, які так затребувані в політиці. Політики часто грають на цих стереотипах і свідомо використовують їх для створення свого позитивного іміджу – це можна виразно прослідкувати на прикладі політика-жінки австрійської фракції Зелених Єви Главішніг. Бездітній Ангелі Меркель також приписують материнські риси. На Інтернет-сайті її прихильців можна прочитати піднімемо келихи за самого кращого федерального канцлера всіх часів, за нову матір німецької нації,
«ангела-хранителя Німеччини [...] мама Ангела. З іншого боку, така презентація лише укріплює і підтримує традиційну гендерну ієрархію. Підвищена увага ЗМІ до сімейного стану і сімейного життя політиків-жінок відображає все ще присутнє в суспільстві двояке відношення кажучи про компетенцію, здібності жінок, люди намагаються привести у відповідність їх професійну роль з роллю в приватному житті. Можливості застосування таких критеріїв до опису чоловіків-політиків уявити собі досить складно. Зрозуміло, що політиків-жінок характеризують, в першу чергу, з позиції їх статевої приналежності. Це розповсюджується також і на приватне. Навіть Ангелі Меркель довелося пояснювати, чому в неї немає дітей В результаті дослідження повідомлень про політиків-жінок вдрукованих ЗМІ яке провели в Данії)
вдалося виявити цілий ряд жіночих образів-стереотипів (мати, вчителька, залізна леді, відьма, спокусниця, які, найчастіше, асоціюють з характерним зовнішнім виглядом. Ні приватне, ні публічне життя жінок не сприймають нейтрально. Таким чином, обидві сфери життя є чинниками, що консервують гендерну асиметрію. Політика – як драматургія реагує на це. Однак грати на таких стереотипах можна лише, в міру. Нам залишається лише підсумувати, що публічність і приватність – це багатогранні феномени, які можна аналізувати з самих різних позицій. Мета даної розвідки – презентувати суспільне і особисте як символічні наріжні камені патріархального і гетеронормативного дискурсу, описати конструктивні механізми, які все ще впливають на структуру суспільства і соціальні відносини. Особистісні установки виявляються у зовнішньому вигляді і в поведінці людей, в медійних і політичних дискурсах, в наукових і теоретичних моделях. Вони змінюють (найчастіше непомітно) сприйняття як окремих суб’єктів, такі цілих інститутів. У наш час, якщо ми говоримо про політику і особу, про суспільне і приватне, про теорію і практику, потрібно враховувати реальні владні відносини, генезу категорій і виявляти витоки нерівності та дискримінації замість того, щоб займатися обговоренням поверхневих тим.

Школа підготовки молоді до шлюбу – перший заклад підготовки
молоді до подружнього життя у Закарпатській області.
Колодій СМ, провідний спеціаліст
Центру гендерної освіти при ДВНЗ
«Ужгородський
національний
університет» gender_center@ukr.net

Однією з передумов створення при Закарпатському центрі гендерної освіти Школи підготовки молоді до шлюбу стали результати соціологічного опитування проведеного Центром серед молоді Закарпатської області. Результати дослідження показали, що для
87% опитаних у Закарпатській області молодих дівчат та хлопців готовність до шлюбу передбачала виключно бажання закоханих бути разом. Молоді люди, які взяли участь в опитуванні, переконували, що вдалий шлюб залежить тільки від глибини почуттів у парі, а невід організаційних, комунікаційних, соціальних, фінансових та інших здібностей і вмінь партнерів. Крім того на той часу Закарпатській області не функціонувало жодної

168 світської школи підготовки до шлюбу, діяли виключно релігійні школи підготовки до вінчання та подружжя. Отримати необхідну інформацію щодо початку подружнього та сімейного життя щодо основних аспектів збереження репродуктивного здоров’я та планування сім’ї; щодо виконання нових шлюбно-сімейних ролей та обов’язків молодим людям було по суті ніде. Ось тоді й назріла ідея створення Школи підготовки молоді до шлюбу. У вересні 2010 році при Закарпатському центрі гендерної освіти розпочала свою роботу Школа підготовки молоді до шлюбу, метою діяльності якої є надання інформаційної, консультаційної та освітньої підтримки для дівчат та юнаків, а також молодих пар, що бажають вступити до шлюбу та утворити сім’ю. Діяльність Школи спрямована на формування усвідомленого ставлення молоді до своїх подружніх ролей побудову партнерської моделі стосунків усім ї досягнення гармонії у шлюбно-сімейних стосунках, а також запобігання насильству всім ї через соціально-психологічну підготовку молоді до одруження. У процесі навчання у Школі молоді дівчата та хлопці мають можливість покращити свої знання та вміння у таких напрямках краще пізнати свого/ю партнера/партнерку та пройти навчання з визначення подружньої сумісності обговорити і обдумати основні теми, які стосуються природи і сутності подружжя, сім’ї та родинного життя побачити і визначити роль та значення сім’ї й родини у власному житті осмислити значення народження дитини для подружжя
5.
з’ясувати відповіді на найбільш хвилюючі та важливі питання щодо майбутнього спільного подружнього життя, спільного облаштування побуту, зачаття, народження та виховання дітей тощо. оволодіти знаннями та навичками з досягнення гармонії у сімейних стосунках, запобігання насильства всім ї через психологічну підготовку пари до одруження усвідомлення парою своїх подружніх ролей, побудова партнерської моделі стосунків психологічну підготовку подружжя до пологів усвідомлення чоловіками важливості ролі батька ужитті дитини допомога подружжю у подоланні труднощів пов’язаних з появою нового члена сім’ї та розстановкою нових сімейних пріоритетів розуміння того, як стосунки з дитиною можуть створити нові виміри і глибину життя для обох батьків Програма навчання у Школі підготовки молоді до шлюбу розрахована на 10 занять по 2 заняття на тиждень.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал