Відповідальної поведінки (на прикладі українських внз) : навчальний посібник /за заг ред. Н. Світайло. – Суми : Видавництво ра «Хорошие люди», 2013. – 209 с



Pdf просмотр
Сторінка20/26
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   26
Кількісні показники обстежуваних
Вид спорту Юнаки (кількість) Дівчата (кількість) Студенти Ліцеїсти Студентки Ліцеїстки
1 Футбол
16
-
-
-
2 Спорт. ігри
6
-
-
1 3 Л атлетика
2 4
5 2
4 Боротьба
3 4
-
1(карате)
5 Туризм
1
-
-
-
6 Н теніс
1
-
-
-
7 Штанга
-
-
1
-
8 Плавання
-
1
-
-
9 Веслування
-
3
-
-
0 Біатлон
-
4
-
1+ 1(могул) Разом
29
16
6
6
У таблиці 2 наведено дані середніх показників у представників різних видів спорту. Відповідно порівняльний аналіз цих даних показує, що загальний середній показнику всіх студентів-спортсменів становить за мотив досягнення успіху 4,41 бала, а за мотив уникнення невдачі 7,27 бала. Таким чином, ці показники у жінок-спортсменок є дещо вищими (на 0,25 бала та 1,06 бала) від загальних показників усієї вибірки обстежуваних спортсменів. Середні дані показників мотиву досягнення успіху в юнаків єна бала нижчими від загального середнього показника всієї вибірки обстежуваних, а показники мотиву уникнення невдачі також єна бала меншими від загального показника всієї вибірки обстежуваних. Таблиця 2. Середньоарифметичні показники мотивів поведінки у студентів
№ з/п Вид спорту Юнаки Дівчата Мотив досягнення успіху Мотив уникнення невдачі Мотив досягнення успіху Мотив уникнення невдачі
1 Футбол
4,05 6,12
-
-
2 Спорт. ігри
4,66 7,66
-
-
3 Л / атлетика
5,5 6,0 4,2 8, 0 4 Боротьба
4,66 4,33
-
-
5 Туризм
4,0 8,0
-
-
6 Н / теніс
2,0 6,0

7 Штанга
-
-
7,0 10,0
Заг. середнє
4,16
1,5
6,21

5,6

9,0

В учнів школи-ліцею (й спортивний клас) діапазон показників мотиву досягнення успіху коливається від 1 до 7 балів, а за мотив уникнення невдачі від 3 до 9

150 балів, що відповідає рівням вираження мотиву від низького до високого за мотив досягнення успіху та від низького до дуже високого за мотив уникнення невдачі. У дівчат ці показники відповідно становлять мотив досягнення успіху від 1 до 7 балів, що відповідає рівням від низького до високого (показники аналогічні з показниками хлопців, а мотив уникнення невдачі - від 2 до 9 балів, що характеризується діапазоном від низького до дуже високого вираження мотиву. Отже, між ліцеїстами-спортсменами і ліцеїстками- спортсменками виявлено відмінність лише за мотив уникнення невдачі. В учнів ліцею, аналізуючи середньоарифметичні показники за видами спорту, виявлено, що у представників класичної боротьби та зимових видів спорту (біатлон, лижні гонки) ці дані є дещо вищими від загального показника, відповідно на 0,4 у борців і 0,9 бала у лижників та біатлоністів за мотив досягнення успіху. У дівчат вони на 0,35 бала є нижчі від загального середнього показника всіх ліцеїстів. За мотивом уникнення невдачі у юнаків ці показники є знову ж є вищими у спортсменів-борців відповідно на 0,64 бала та представників легкої атлетики – на 0,41 бала, тобто це представники індивідуальних видів спорту, єдиноборств. У дівчат цей показник є вищим від загального середнього показника всіх спортсменів ліцеїстів на 0,41 бала.
Висновки
Практичне значення поданих у роботі даних важко переоцінити. Знаючи загальні тенденції зміни потребу спортсменів з того чи іншого виду спорту, значно легше підвищувати ефективність тренувального і змагального процесів. Крім того, теоретичний аналіз та результати проведеного дослідження дозволили зробити узагальнені висновки
1. Відмінності в мотивації досягнення успіху і мотивації уникнення невдач в психології вперше ввів американський психолог А. Аткінсон. Спостерігаючи за поведінкою учасників спортивних змагань, можна наяву переконатися в дієвості цих двох типів мотивації – досягненні успіху та уникненні невдачі, на прикладах тактико-технічних дій спортсменів, які застосовують то атакуючі, то захисні прийоми боротьби із суперниками заради перемоги у змаганнях. В єдиноборствах, наприклад, прийнято класифікувати учасників змагань за стилем їх змагальної діяльності на 1) спортсменів атакуючого стилю 2) спортсменів захисного стилю 3) спортсменів змішаного стилю. У футболі та хокеї, наприклад гравці поділяються на нападаючих, захисників, півзахисників, а воротар команди за суттю своєї ігрової ролі, керується мотивацією уникнення невдачі – головне не пропустити м’яч у свої ворота.
3. Результати дослідження мотивів поведінки у 57 обстежуваних 35 студентів факультету фізичного виховання ТНПУ імені Володимира Гнатюка (29 юнаків і 6 дівчат, та 22 учні одинадцятого спортивного класу (16 хлопців та 6 дівчат) ТНВК «Школа-ліцей
№ 13» м. Тернополя, дозволяють стверджувати, що у студентів спортсменів діапазон показників мотиву досягнення успіху коливається від 2 до 9 балів, а за мотив уникнення невдачі - від 3 до 10 балів, що відповідає рівням вираження мотиву від низького до дуже високого в обох мотивах. У дівчат ці показники відповідно становлять мотив досягнення успіху від 3 до 7 балів, що відповідає рівням від низького до дуже високого, а мотив уникнення невдачі - від 7 до 10 балів, що характеризується як високе та дуже високе вираження мотиву. Отже між студентами-спортсменами і студентками спортсменками виявлено відмінність лише за мотив уникнення невдачі.
4. Виявлено диференціацію показників за мотивами поведінки і у представників різних видів спорту. У юнаків загальний середній показник мотиву досягнення успіху є дещо меншим, ніж середні показники спортсменів, які займаються легкою атлетикою, вільною боротьбою та ігровими видами спорту. У дівчат показники за цим мотивом лише у представниці важкої атлетики єна бала більшим, ніж загальний середній показник усіх дівчат-спортсменок. Це, мабуть, пов’язано з високим рівнем майстерності цієї спортсменки, який відповідає званню майстер спорту.

151 Загальний середній показник за мотивом уникнення невдачі у юнаків є більшим від середнього показника у представників вільної боротьби, настільного тенісу, легкоатлетів та футболістів. Мабуть, це викликано специфікою видів спорту. Відповідно найбільший показник за цей мотив є у спортсменів-туристів та спортсменів ігрових видів спорту. У дівчат цей показнику представниці важкої атлетики теж, які за мотивом досягнення успіху, є вищим на 1 бал від загального середнього показника всієї вибірки дівчат-спортсменок.
5. Виявлено відмінності у показниках мотивів поведінки у студентів-спортсменів та учнів ліцею (спортивний клас) за мотив досягнення успіху та мотив уникнення невдачі. У студентів вони вищі на 0,6 бала за мотив досягнення успіху та на 1,18 бала за мотив уникнення невдачі. Проте загальні середні дані у студентів-спортсменів (юнаки) за мотив досягнення успіху єна бала нижчими від загальних середніх даних в учнів ліцею, де він становить 4,5 бала, і відповідає середньому рівню вираження вказаного вище мотиву. У студенток-спортсменок ці показники за обидва мотиви є більшими від дівчат, які навчаються в школі-ліцеї. Мотив досягнення успіху як водних, так й інших за ступенем вираження є середнім. Протеза мотивом уникнення невдачу студенток виявлено високе вираження мотиву, а у ліцеїсток – лише середнє. Мабуть, тут позначається досвід спортсменок, який у представниць педагогічного університету є значно кращий, ніжу юних спортсменок зі школи-ліцею.
6. Аналіз стану сучасної теорії та практики спорту показує, що одними з найбільш важливих питань у їх розвитку є подальше пізнання особливостей мотивації спортсменів у різних видах спорту, формування мотивації досягнення вищого результату в спорті, індивідуалізація підготовки спортсменів з урахуванням їхньої мотивації, гендерних особливостей. Розвиток цих напрямів у науково-практичному плані забезпечить нашому спорту значну, стійку перевагу перед основними зарубіжними суперниками. За правильного сприйняття описаних у роботі ідей і за подальшого їх розвитку спортивна діяльність у цілому і наука про спорт зокрема зроблять якісний крок уперед. Поповнять свій банк даних також гендерна психологія та психологія фізичного виховання і спорту. Список літератури
1. Сіткар B.I. Психологія фізичного виховання і спорту : навчальний посібник / B. I.
Сіткар. – 2-ге вид, доп. і перероб. – Тернопіль, ТППУ імені Володимира Гнатюка, 2011. –
300 с.)
2.
Вейнберг Р. С. Психологія спорту / Р. С. Вейнберг, Д. Гоулд. – К Олімпійська література, 2001. – 336 с.
3. Гасанова ЗА. Женщины визначально мужских видах спорта / ЗА. Гасанова // Теория и практика физкультуры. – 1997. – № 7. – С. 20 – 21.
4. Гендерный анализ особенностей детей, увлекающихся восточными единоборствами //
Психология ХХІ века: тезисы Междунар. межвузовской науч.-практ. конференции студентов и аспирантов. – СПб, 2001.
5. Ильин Е. П. Психология спорта / Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2008. – 352 с.
6. Психологічна енциклопедія /автор-упорядник ОМ. Степанов. – К. : Академвидав, 2006.
7. Сафонов В. К. Агрессия в спорте / В. К. Сафонов.– СПб. : Изд-во СПбГУ, 2003.
8. Серова Л. К. Психология личности спортсмена : учебное пособие / Л. К. Серова. – М. :
Советский спорт, 2007. – 116 сил. Староста В. Обосновано ли деление видов спорта на мужские и женские / В. Староста
// Теория и практика физической культуры. – 1999. –№ 8. - С. 55-56.
10. Цикунова Н. С. Гендерные характеристики личности спортсменов в маскулинных и фемининных видах спорта : автореф. дис. … канд. психол. наук. – СПб., 2003.

152
ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ
МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ДО ГАРМОНІЗАЦІЇ ГЕНДЕРНИХ
ВЗАЄМИН У МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Байдюк Н. В, викладач кафедри соціальної
роботи, координаторка Центру гендерної
освіти ЧНУ імені Б. Хмельницького Гармонійні гендерні відносини
– це багаторівнева система гендерної взаємодії, що базується на принципах справедливості, егалітаризму, партнерства та характеризується наявністю рівних можливостей для чоловіків та жінок, узгодженням інтересів суб’єктів взаємодії, відсутністю насильства та послабленням конфліктів. Юність є найбільш сприятливим віковим періодом для побудови гармонійних гендерних взаємин, оскільки саме у молодому віці, незважаючи на збереження тиску патріархальних стереотипів та переважне відтворення традиційних гендерних ролей, простежується схильність до сприйняття та втілення ужиття партнерської моделі гендерних відносин. Гармонізація гендерних взаємин є одним з провідних завдань гендерної освіти та гендерного виховання, що зумовлює необхідність професійної підготовки фахівців із гендерної проблематики. Інституалізація гендерного компонента у вищу освіту пов’язана з розробкленням та впровадженням гендерно орієнтованих курсів, спрямованих на отримання систематизованих знань та формуванням вмінь щодо їх практичного застосування. Пропонуємо більш детально розглянути специфіку застосування інтерактивних методів навчання у процесі підготовки студентів
– майбутніх фахівців соціальної сфери до побудови гармонійних гендерних взаємовідносин у середовищі молоді. Зауважимо, що саме інтерактивні педагогічні технології дозволяють оволодіти комунікативною компетентністю, формують досвід співробітництва та партнерської взаємодії, уміння встановлювати контакт, спільно й безконфліктно приймати важливі рішення. Інтерактивна взаємодія, як ніщо інше, дозволяє трансформувати застарілі гендерні стереотипи і шаблони поведінки, що виявилися неефективними у сучасних умовах. Дослідниками встановлено, що при лекційному поданні матеріалу засвоюється не більше 20 % інформації, у той час яку дискусійному навчанні – 75 %, у діловій грі – близько 90 %, що і зумовлює актуальність використання інтерактивних технологій. В основі таких моделей – організація активної діяльності студентів з пошуку та прийняття рішень, організація і проведення внутрішньогрупового та міжгрупового обговорення проблем, що відображають реальні ситуації майбутньої професійної діяльності [4, с. 22].
До інтерактивних (англ. і – взаємодія) відносять такі розвивальні й навчальні технології, що побудовані на цілеспрямованій і спеціально організованій груповій і міжгруповій діяльності, зворотному зв’язку» між усіма учасниками, індивідуальному стилі спілкування, рефлексивному аналізі, що допомагає учасникам осмислити набутий досвід, виявити нові цікаві ідеї, зробити корисні відкриття та поділитися думками. В інтерактивному навчанні змінюється роль викладача, його активність поступається активності студентів, а завдання викладача як організатора полягає у зовнішньому управлінні ігровим процесом, створенні умов для ініціативного та творчого пошуку ефективних рішень, налагодженні зворотного зв’язку. Власний практичний досвід студента є передумовою для початку пошуку нової інформації, аналізуй отримання нових результатів, діагностика і прогнозування яких дозволяють покращити вже набутий раніше досвід. Вирішальною умовою ефективності ігрової взаємодії є активність її учасників. Фактично кожна інтерактивна технологія передбачає фізичну, соціальну та пізнавальну активність, кожна з яких є значущою для досягнення планованих результатів відповідно

153 до поставлених ігрових, розвивальних та начальних цілей. Характерними рисами використання інтерактивних технологій є стиль всезагального занурення у процес прийняття рішення, постановка питань в умовах певної невизначеності, що сприяє об’єднанню спільних зусиль для прийняття рішень, розвиває креативний потенціал та дозволяє більш повно використовувати досвід [4, с. 24]. Сучасні інтерактивні технології поєднують у собі різноманітні ситуації, рольові ігри, вправи, експерименти та творчі проективні завдання. Саме це дозволяє студентам перейти від пасивного засвоєння знань до активної участі у процесі пізнання та ефективного застосування отриманих знань у практичній діяльності. Робота у малих групах надає можливість по-новому поглянути на добревідомі проблеми та виокремити аспекти, що з певних причин виявилися поза увагою навчального процесу. Однак, істотно ускладнюють ситуацію відсутність у викладачів навиків, пов’язаних із застосуванням інтерактивних технологій, обмеженість часовим регламентом навчальних занять, недостатня активність усіх учасників. Окремо потрібно зупинитися на тому, що кожен учасник групової роботи має власний індивідуальний досвід гендерної взаємодії та проблемні зони у взаєминах з представниками іншої статі, що активізує групову роботу у напрямку їх розв’язання. Зауважимо, що більшість соціально-педагогічних проблему сфері гендерних взаємин поєднують у собі як суспільне, так й індивідуальне значення. Наприклад, проблема гендерного насильства має виняткову суспільну значущість, що пов’язане з удосконаленням правової бази та профілактичної роботи на загальнодержавному рівні, у той же час, майже кожен студент чи студентка мають життєві приклади гендерного домашнього) насильства. Говорячи про поширеність сексизму в рекламі, доцільно запропонувати студентам актуалізувати наявний досвід, охарактеризувавши власні думки та відчуття від її перегляду. Особливо актуальними для кожної молодої людини, утому числі й для студентства, є питання розподілу сімейних та професійних ролей, що також належить до гендерної проблематики. Готовність змінити ситуацію гендерної нерівності у суспільстві починається з готовності змінити власні погляди та переконання. Інтерактивний спосіб навчання передбачає наявність різних поглядів. Уході діалогу відбувається спільне обговорення, колективне розв’язання проблеми завдяки активності учасників та їхній інтенсивній взаємодії. Саме у процесі діалогу учасники взаємозбагачують одне одного різними підходами до тієї чи іншої проблеми, різним її баченням. Рівноправність, побудована на основах партнерських взаємовідносин, збагачує індивідуальний досвід кожного учасника [4, с. 23].
Зупинимося на застосуванні інтерактивних технологій під час вивчення курсу Гендерні аспекти в науці та освіті, що спрямований на формування готовності майбутніх соціальних педагогів та соціальних працівників до гармонізації гендерних відносин у сучасному соціумі, вироблення установки на гендерну толерантність, партнерство та егалітаризм як основні умови гармонізації гендерних відносин, активне впровадження у практику взаємодії статей принципів гендерної рівності. Згідно з навчальним планом курс вивчається в обсязі 108 годин. Для стаціонарної форми навчання на аудиторні заняття відведено 48 годин, з них лекції – 24 години, семінарські заняття – 24 години, самостійна робота – 60 годин. Вивчення курсу триває один семестр. Робоча програма розрахована на студентів го курсу денної та заочної форм навчання спеціальностей Соціальна педагогіка, Соціальна робота освітньо- кваліфікаційного рівня бакалавр. Програма побудована за вимогами кредитно- модульної (модульно-рейтингової) системи організації навчального процесу у вищих закладах освіти та складається з трьох модулів. Перший модуль носить назву Основи теорії гендеру, мета якого полягає в ознайомленні студентів з основними поняттями та категоріями, формуванні базових знань у сфері гендерних досліджень. Другий модуль Гендерні відносини в сучасному українському суспільстві покликаний розкрити та актуалізувати соціально-педагогічну проблематику у сфері гендерної взаємодії соціальне

154 становище чоловіків та жінок в Україні, особливості гендерних відносин усім ї, гендерні проблеми професійних відносин, диструктивні (дисгармонійні) явища у сфері гендерних взаємин. Мета третього модуля, що має назву Гендері професійна діяльність соціального педагога/працівника» полягає у формуванні практичних навичок та досвіду побудови гармонійних гендерних взаємовідносин у молодіжному середовищі. Цей модуль ознайомлює студентів з правовими механізмами регулювання гендерних взаємин, формує навички застосування формі методів гендерної освіти йі гендерного виховання, дозволяє розкрити можливості запровадження інноваційних форм роботи з молоддю. У процесі вивчення курсу молоді фахівці досліджують гендерні відносини у молодіжному середовищі, вплив засобів масової інформації на гендерну свідомість, шляхи подолання патріархальних гендерних стереотипів, методи формування гендерної культури молоді. Необхідні знання та навички студенти опановують шляхом проведення інтерактивних занять, міні-лекцій, використання електронних презентацій, показу відеоматеріалів, участі у соціальних проектах, а також самостійної роботи (дослідницькі міні-групи, вивчення наукової літератури. Активні навчальні лекції містять фрагменти дискусії, аналіз конкретних життєвих ситуацій, різноманітні ілюстративні матеріали, наприклад відеоролики, фрагменти кінофільмів, зображення основних тез на фліп-чаті, комп’ютерні презентації в PowerPoint. Кожне практичне заняття має свою структуру, обов’язково містить елементи тренінгу та моделювання ситуацій, що спрямоване на формування досвіду побудови гармонійних гендерних відносин у молодіжному середовищі. Завдання здебільшого виконуються у малих групах, що сприяє більш глибокому зануренню студентів у навчальний матеріал та виробленню навичок колективної співпраці. Крім того, передбачено проведення занять у формі наукових конференцій, де кожен студент виступає у ролі доповідача, виступ супроводжується електронною презентацією. Змісті рівень виконання роботи обговорюються в аудиторії спільно, всією групою. На першому занятті доцільно об’єднати студентів у міні-групи з 5-7 осіб, що будуть працювати над дослідженням окремих тем та колективно виконувати завдання. Малі групи можуть бути як постійними під час вивчення усього курсу, такі змінюватися залежно від типу виконання завдань. Виконання колективних завдань (розроблення уроків гендерної рівності, соціальних проектів) передбачає роботу студентів у складі малої групи, що сприяє процесу обміну інформацією, виявляє різні точки зору, актуалізує особистий досвід студентів, підтримує активність, дає можливість поєднати теорію та практику, сприяє взаєморозумінню, заохочує до творчості та самостійності. Робота у малих групах будується за принципами діалогічної взаємодії, співробітництва та кооперації, активно-рольової діяльності, тренінгової організації навчання. Заняття повинні сформувати у студентів систему теоретичних знань, щопередбачає точність наукових визначень, правильність їх розуміння, уміння застосовувати теоретичні знання у процесі виконання різних видів роботи та практичні уміння використовувати інтерактивні технології, що відповідають віковим особливостям молоді, організовувати ігрові методи гендерно орієнтованого навчання, використовувати тренінг з метою гармонізації гендерної взаємодії. Доцільним є використання таких формі методів навчальної діяльності ілюстративного матеріалу (приклади сексизму в рекламі, стереотипні зображення жінок і чоловіків удрукованих засобах масової інформації, зразки вітчизняної та зарубіжної соціальної реклами тощо технологій (детальне вивчення офіційних сайтів організацій і установ, що здійснюють діяльність у сфері забезпечення гендерної рівності – Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла-Страда – Україна, ПРООН Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні, Музей історії жіноцтва, жіночого і гендерного руху, Громадська

155 організація Європейський вибір, Програма «EVAW - Права жінок і дітей в Україні тощо відеолекторіїв (перегляд та обговорення відеоматеріалів ПРООН Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні, соціальних відеороликів, що були створені учасниками Gender-camp 2011, художніх фільмів, що висвітлюють гендерну дискримінацію Квітка пустелі, Закидаючи камінням тощо розроблення міні-проектів з формування гендерної культури суспільства вуличної акції, спрямованої на гармонізацію гендерних відносин, проведення Дня батька, план роботи Клубу жіночого лідерства, програма для роботи Школи рівних можливостей. Використання зазначених методів роботи надасть можливість здійснити гендерний аналіз образів, що пропагуються засобами масової інформації, виробити навички критичного аналізу гендерних стереотипів та їх вплив на особливості гендерної взаємодії, ознайомить із існуючим міжнародним та вітчизняним досвідом у сфері забезпечення гендерної рівності. У рамках кампанії «16 днів проти гендерного насильства у листопаді 2012 року Центром гендерної освіти Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького було проведено інтерактивний західна загальну тему Роль фахівців соціальної сфери у гармонізації гендерних взаємин у суспільстві, участь у якому взяли 45 студентів-майбутніх соціальних педагогів та соціальних працівників. Захід проводився за технологією Open Space (Відкритий Простір. Обраний метод дозволяє великій кількості людей упродовж досить короткого часу обговорити у рамках центральної теми значну кількість проблем та виробити найбільш ефективні шляхи їх розв’язання. Метод має назву Відкритий простір, тому що теми для обговорення не нав’язуються організаторами, а пропонуються самими учасниками, які потім і працюють над нами у паралельних групах. Особливістю методу є те, що тут немає фіксованих груп, учасники можуть під час обговорення переходити із однієї тематичної групи до іншої. Результати роботи груп мають бути задокументовані у вигляді протоколів та роздані усім учасникам Open Space. Робота заданою методикою допомагає створити творчу атмосферу та дозволяє виявити питання, що з певних причин виявилися поза увагою під час вивчення курсу Гендерні аспекти у науці та освіті, але становлять інтерес для студентів. Саме у цьому і полягає одна з основних переваг Відкритого Простору – можливість для кожного учасника торкнутися тих тем, що не з’являються в офіційних навчальних програмах. Метод Open Space дозволяє залучити до спільної діяльності студентів з різним рівнем знань, з різними поглядами та різними життєвими позиціями щодо гендерної проблематики. Технологія Відкритого Простору найкраще спрацьовує у ситуаціях дискусії, оскільки вимагає пошуку компромісного рішення. Open Space є досить простиму проведенні, але разом з тим застосування цього методу вимагає від організаторів певного рівня майстерності у використанні інтерактивних технологій. Технологія Відкритого Простору побудована на чотирьох основних принципах, одному законі та одному попередженні. Охарактеризуємо основні принципи цієї технології.
1.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал