Відповідальної поведінки (на прикладі українських внз) : навчальний посібник /за заг ред. Н. Світайло. – Суми : Видавництво ра «Хорошие люди», 2013. – 209 с



Pdf просмотр
Сторінка1/26
Дата конвертації01.01.2017
Розмір5.01 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

3



























4
УДК 378.4.017:172:316.663.2-055.2(072)
ББК 66.75(4Укр)Я7
Ф 79




Ф 79 Формування у молоді гендерно-відповідальної поведінки (на прикладі
українських ВНЗ) : навчальний посібник за заг. ред. Н. Світайло. – Суми :
Видавництво РА «Хорошие люди, 2013. – 209 с.




У навчальному посібнику Формування у молоді гендерно-відповідальної поведінки (на прикладі українських ВНЗ подані матеріали, що висвітлюють підходи до визначення гендерно відповідальної поведінки та особливостей її прояву у сучасному ВНЗ. Окрема увага приділяється аналізу можливостей та напрямів роботи ВНЗ з формування гендерно-чутливого середовища та гендерно-відповідальної поведінки. Висвітлюються досвід роботи окремих ВНЗ України у цьому напрямку.
Цей посібник адресований представникам адміністрації вищих навчальних закладів, які працюють нарізних рівнях прийняття рішень та роботи з молоддю, а також широкому викладацькому загалу, зокрема, науковцям, які вивчають гендерні аспекти суспільного життя. Матеріали. будуть корисними студентам, журналістам та всім, хто цікавиться зазначеною проблематикою. Здійснено Сумським державним університетом у рамках проекту Рівні можливості для здобуття професії молодими матерями-студентками у вищих навчальних закладах за фінансової підтримки Європейського Союзу. Офіційні партнери проекту – Міністерство освіти і науки України та Міністерство соціальної політики України. Під час використання матеріалів посилання обов’язкове.







УДК 378.4.017:172:316.663.2-055.2(072)
ББК 66.75(4Укр)Я7
© Колектив авторів, 2013



© РА «Хорошие люди, 2013





5





















































6
ВСТУП
Особливостями нинішнього етапу у розвитку українського суспільства є зосередженість навколо системних соціально-економічних перетворень та входження до європейської спільноти як рівноправного партнера. А одним із ключових напрямків забезпечення демократичного поступу України на принципах євроінтеграційних цінностей є впровадження гендерної рівності вусі сфери суспільного життя, оскільки Україна як європейська держава ставить своїм завданням не лише забезпечення успішних соціально-політичних та соціально-економічних реформ, алей досягнення нової якості життя, гармонізації суспільних відносин. Актуальність гендерних перетворень в Україні зумовлена як міжнародними зобов'язаннями держави, такі її внутрішніми потребами. Гендерного реформування потребує кожна сфера нашого життя – від промисловості та сільського господарства до державного управління, охорони здоров’я, екології, будівництва чи транспорту. Не є винятком і система освіти. З тією лише різницею, що, потерпаючи від структурного гендерного дисбалансу, освітня система повинна одночасно виконувати набагато складнішу функцію – інформаційно-просвітницьку та виховну, сприяючи гендерним перетворенням і формуючи у молодого покоління нові підходи і стандарти у цій сфері.
26 вересня 2013 року уряд відповідною постановою затвердив розроблену Міністерством соціальної політики Державну програму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року. Реалізація цієї Програми дасть можливість запровадити в Україні стандарти рівності жінок та чоловіків з урахуванням кращого європейського досвіду, в основу якого покладені принципи гендерної рівноваги та гендерної демократії. Варто зазначити, що Державна програма забезпечення рівних праві можливостей жінок та чоловіків на період до 2016 року розроблена не лише з орієнтацією на європейську модель, алей з урахуванням особливостей українського суспільства. Спираючись на Закон України Про забезпечення рівних праві можливостей жінок та чоловіків (2005 р, яким визначено основні напрями гендерної політики в українському суспільстві, зокрема забезпечення паритетного становища чоловіків та жінок у всіх сферах життєдіяльності, ліквідація всіх форм дискримінації, і в якому гендерна рівність розглядається як рівний правовий статус жінок та чоловіків і рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства Закон України Про забезпечення рівних праві можливостей жінок та чоловіків Відомості ВР України. – 2005. – № 52. – С. 561], у концепції Програми і самій Програмі вдалося відійти від певної упередженості та її спрямування перш за все на покращання становища жінок. Натомість Програма передбачає врахування особливостей обох статей та необхідність залучення до процесу гендерних перетворень як жінок, такі чоловіків. Більше того, вона є відображенням поступового руху суспільства і влади від теоретичного сприйняття і осмислення гендерних проблем до їх визнання та розроблення конкретних механізмів державної політики. У той самий час упровадження принципів гендерної рівності вусі сфери життя українського суспільства передбачає об’єктивну оцінку існуючого стану справі розроблення стратегії, яка враховувала б особливості економічного, соціального та духовного розвитку як держави у цілому, такі окремих регіонів та окремих соціальних груп. Адже прийняття закону чи програми і визнання існуючої гендерної нерівності саме по собі не забезпечить готовності чоловіків та жінок у своєму повсякденному житті керуватися закладеними у зазначених документах принципами та вимогами. Водночас уже існуючі соціально-економічні результати нерівності посилюються через укорінення гендерних стереотипів.

7 Саме тому особливого значення набуває повсякденна робота щодо поширення гендерних знань, упровадження вжиття принципів гендерної рівності та формування нових стандартів і традицій поведінки, які б закріплювали ці принципи нарівні прийнятних і звичних кроків, незалежно від того, в якій сфері ця поведінка проявляється – в економіці, політиці, в інформаційному просторі, у педагогічному процесі чи у повсякденному спілкуванні, у сімейному житті, побуті. Ця складова у забезпечення гендерної рівності є не менш важливою, ніж робота на державному рівні, оскільки також вимагає реалізації цілого комплексу механізмів, включаючи гендерний аналіз, гендерні підходи і гендерну чутливість. Особливістю ж ситуації є те, що нарівні пересічних громадян більшість проблем, які насправді мають гендерні корені та ознаки, такими не сприймаються та ще й супроводжуються додатковими емоційними складовими, що спотворюють їх сприйняття або ж зводять у рамки звичних стереотипів. Ми виходимо з того, що саме система вищої освіти, яка має сьогодні потужний науково-педагогічний потенціалі працює з молодими людьми, які в майбутньому стануть елітою країни і вестимуть за собою інших, здатна стати основною ланкою у формуванні нових підходів і традицій, що сприятимуть проникненню принципів гендерної рівності вусі сфери життя українського суспільства. Саме в українських університетах напрацьовані методики і технології, які дозволяють не лише продукувати і поширювати знання, алей формувати навички відповідної поведінки, в основу якої будуть покладені знання і принципи гендерної рівності. Одночасно активізація такої роботи сприятиме накопиченню якісних зміні у самому освітньому середовищі, роблячи його більш …..
Цілями навчального посібника є
- забезпечення чіткого розуміння суспільно значущих завдань, які допомагає вирішити цілеспрямована робота щодо просування гендерних знань у молодіжне середовище
- узагальнення інформації про останні тенденції, міжнародний та національний досвід, шляхи сприяння досягненню та передові практики впровадження у ВНЗ гендерної рівності
- окреслення параметрів гендерно-відповідальної поведінки та особливостей формування гендерно-чутливого середовища у ВНЗ
- аналіз та узагальнення досвіду роботи українських ВНЗ у напрямі формування гендерно-чутливого середовища та формування гендерно-відповідальної поведінки
- аналіз доступних ресурсів (на прикладі безпосереднього досвіду ВНЗ, які можуть бути використані для забезпечення гендерної рівності та формування гендерно- відповідальної поведінки. Посібник адресований насамперед представникам адміністрації вищих навчальних закладів, які працюють нарізних рівнях прийняття рішень (ректори і проректори) та роботи зі студентами, а також широкому викладацькому та студентському загалу. Оскільки проблема формування гендерно-відповідальної поведінки є актуальною для системи вищої освіти і для суспільства у цілому, зібрані у посібнику матеріали будуть корисними і для представників державного рівня, які мають повноваження ухвалення рішень: для співробітників міністерств (Міністерства освіти і науки, Міністерства соціальної політики, Міністерства охорони здоров’я), зокрема тих департаментів, що опікуються питаннями гендерної рівності та розширення можливостей жінок. Цікавий матеріал зможуть почерпнути для себе і представники профспілок (перш за все – студентських) та неурядових організацій, які працюють у сферах гендерної рівності та молодіжної політики. Матеріали посібника дозволять усім зацікавленим сторонам
- оцінювати існуючі у конкретному ВНЗ практики та можливості інформаційно- просвітницької і виховної роботи у напрямі впровадження принципів гендерної рівності та порівнювати їх з існуючими в усьому світі та в інших ВНЗ України

8
- оцінювати перспективи для впровадження зазначених практик і підходів, спрямованих на створення мережі та поєднання зусиль різних структурі служб ВНЗ у справі формування бажаної поведінки студентської молоді
- підвищувати обізнаність керівництва вишів та педагогічного персоналу із зазначених питань та підтримувати у ВНЗ сприятливий соціально-психологічний клімат
- здійснювати моніторинг ситуації, організовувати та проводити у ВНЗ заходи, спрямовані на руйнування усталених гендерних стереотипів та підвищення гендерної культури і гендерної чутливості
- проводити цільові інформаційні кампанії та навчання для студентів і фахівців, які працюють у структурах та підрозділах, що опікуються питаннями навчально-виховної та соціальної роботи.
Навчальний посібник є колективною творчістю науковців та практиків із багатьох ВНЗ України, які надали інформацію про діючі центри гендерної освіти, лабораторії, ресурсні гендерні центри, а також поділилися теоретичними розробками і роздумами стосовно можливих шляхів удосконалення різнопланової роботи щодо впровадження гендерних знань і підходів у щоденне життя українських вишів та формування у молоді гендерно-відповідальної поведінки. Деякі із поданих позицій є, без сумніву, дискусійними. Проте досвід кожного вишу є цінним і має право на існування. А подальше обговорення поставлених проблем сприятиме напрацюванню нових підходів і технологій та дозволить краще й ефективніше ці проблеми вирішувати. Посібник підготовлений та виданий у рамках проекту Рівні можливості для здобуття професії молодими матерями-студентками у вищих навчальних закладах, що реалізується Сумським державним університетом за фінансової підтримки Європейського Союзу.















9
Частина 1. Гендерно-відповідальна поведінка
та можливості її формування у ВНЗ

Гендерно-відповідальна поведінка підходи до визначення й аналізу
Світайло Н. Д, канд. філос. наук, доц.,
Сумський
державний
університет,
керівник проекту Рівні можливості
для здобуття професії молодими
матерями-студентками у ВНЗ

Сьогодні є загальновизнаним, що неможливо досягнути розвиненого демократичного суспільства без розв’язання проблеми рівноправності обох статей, і дотримання вимог поважного та неупередженого ставлення до особистості незалежно від статі вважається невід’ємною складовою демократичних перетворень і сталого розвитку будь-якого суспільства. При цьому важливо пам’ятати, що справді розвинене демократичне суспільство – це суспільство, в якому вільно і комфортно почуває себе кожний конкретний його громадянині кожний несе рівну міру відповідальності за результати своєї діяльності. І якщо ми говоримо про недостатнє забезпечення чи захист прав людини у політичній сфері чи певній галузі виробництва, про незадовільну якість медичного обслуговування чи погану роботу транспорту, про екологічні проблеми чи низький рівень заробітної плати, ми повинні бачити не населення взагалі, а конкретних людей, зокрема представників чоловічої та жіночої статі. І покращання якості життя теж повинне розглядатись як покращання, створення більш сприятливих умов для життя та самореалізації конкретних людей, чоловіків та жінок, а також як результат їх діяльності. Тому в контексті цього дослідженнями розглядаємо питання гендерної рівності у нерозривному зв’язку із питанням відповідальності за дотримання принципів такої рівності. І якщо стосовно держави, яка повинна забезпечити реалізацію цих принципів та створити умови і можливості для реалізації чоловіками та жінками своїх прав, ситуація є визначеною і активно аналізується, то нарівні окремих громадян – як чоловіків, такі жінок – питання цієї відповідальності практично не досліджувалося. Натомість актуальність аналізу саме цієї складової упровадження гендерної рівності є очевидною та визначається саме перехідним характером українського суспільства, в якому тісно переплелись і недостатня повага до закону, і традиції колективізму та колективної відповідальності, і стереотипність поведінки та нестача гендерних знань. У своєму аналізі ми будемо спиратися на ґрунтовні розробки вітчизняних і зарубіжних науковців, які детально вивчали питання відповідальності та відповідальної поведінки. У той самий час зазначимо, що питання гендерно-відповідальної поведінки як спеціальний предмет аналізу ставиться нами ледь не вперше. Тому в рамках цього посібниками не претендуємо на глибоке й всебічне його висвітлення, а швидше прагнемо окреслити цей напрямок як важливий і актуальний. Акцентуючи увагу на питанні гендерно-відповідальної поведінки, ми відштовхуємося від того, що з точки зору інтересів як суспільства у цілому, такі кожної окремої людини недостатньо аналізувати наявність у молодих людей, студентів чи студенток необхідної кількості знань із гендерної проблематики. Особливо з урахуванням того, що вони могли бути отримані на основі принципу трьох З, – відоме студентське
«зазубрив-здав-забув». Важливими є засвоєння отриманих знань і закріплення їх у системі цінностей та повсякденній поведінці. Щоб визначитись з термінами, звернемося до загальновизнаних джерелі спробуємо обґрунтувати спроможність і правомірність аналізу гендерно-відповідальної поведінки.

10 Так, Великий словник української мови трактує поведінку як сукупність вчинків і дій людини, які створюють цілісне уявлення про спосіб життя особистості. Це характер вчинків та дій відносно кого-небудь, чого-небудь відповідно до прийнятих нормі правил. У педагогічній енциклопедії під поведінкою розуміють сукупність реальних дій, зовнішніх проявів живих істоту тому числі й людини. У повсякденному житті та педагогічній практиці цей термін вживається і у більш вузькому значенні – як дотримання людиною загальноприйнятих правилу стосунках з іншими людьми і виконання певних форм дій (навчальних, професійних, побутових. Як бачимо, спільним і визначальним стосовно поведінки є визнання її дієвості – це сукупність дій, вчинків, стосунків з іншими людьми. Далекими від однозначності є і трактування поняття відповідальності. При цьому така неоднозначність визначається насамперед складністю цього явища та різноманітністю сфер прояву. Досить грунтовний і вичерпний аналіз основних підходів до визначення цього поняття зроблений І. С. Черевко [6, с. 301–306]. Виходячи із завдань даного посібниками
зупинимося лишена деяких із них. Таку педагогіці під відповідальністю розуміють насамперед здатність особистості контролювати свою діяльність згідно із прийнятими у суспільстві чи колективі соціальними, моральними та правовими нормами. У психології відповідальність трактується як специфічна для особистості форма саморегуляції та самодетермінації, що виражається в усвідомленні себе як причини вчинків, а також у здатності бути джерелом зміну навколишньому середовищі та у власному житті [3]. Нам видається вичерпним визначення відомого російського дослідника К. Муздибаєва, який вважає, що відповідальність відображає схильність особистості дотримуватись у власній поведінці загальновизнаних соціальних норм, виконувати свої обов’язки і готовність звітувати за свої дії перед суспільством і собою [2, с. 25 ]. Саме відштовхуючись від такого розуміння відповідальності, спробуємо визначити і відповідальну поведінку як таку, коли особистість усвідомлює свої вчинки, співвідносить їх із логікою подій, передбачає їх наслідки і вплив на себе та оточуючих, а також приймає рішення, що запобігають негативним результатам для себе та інших. Отже, відповідальна поведінка – це не одинична дія чи окремий вчинок, здійснений під впливом емоцій. Це досить складний комплекс дій, що є по суті ближчим до поняття діяльності, але нетотожний останньому, оскільки може складатися із ряду недостатньо спланованих (без заздалегідь поставленої, зрозумілої мети) вчинків. Так, відомий український дослідник М. В. Савчин виділяє як загальні, такі специфічні механізми відповідальності. Зокрема, він підкреслює, що загальними механізмами забезпечення відповідальної поведінки є саморегуляція мотивації та поведінки, свідомість, самосвідомість і моральна самосвідомість як її компоненти. Специфічними механізмами, які забезпечують прийняття й виконання обов’язку, є зараження, наслідування значущих інших, ідентифікація, емпатія, усвідомлення та саморегуляція [4, с. 212]. При цьому важливими суб’єктивними умовами розвитку відповідальності є виникнення потреби чинити відповідально, усвідомлення особистісного сенсу предмета цієї відповідальності та адекватна оцінка себе як суб'єкта відповідальності [4]. Згідно з концепцією М. Савчина відповідальна людина не лише глибоко усвідомлює завдання, які стоять перед суспільством, вона добровільно та цілеспрямовано слідує нормам і принципам моралі, пов’язує свою діяльність з інтересами колективу, бере активну участь у їх реалізації, свідомо підкоряє свою волю і бажання громадському обов’язку. Відповідальна людина спроможна самостійно регулювати свою поведінку в суспільстві, відповідати за свої дії і вчинки [4, с. 25]. Отже, відповідальна особистість – це той ідеал, до якого повинні прагнути усі викладачі, які працюють із студентами, адже освічений і відповідальний фахівець, який співвідносить свою діяльність з інтересами колективу і суспільства, буде старанно і віддано працювати, прославляючи рідний виші державу. Відповідальність – це та властивість особистості, що висувається на перший план при визначенні якості підготовки випускника вишу. Відповідальність є найзначущим показником у моделях фахівців усіх видів діяльності, тому можна вважати, що вона являє собою системоутворювальну особистісну якість як компонент професійної компетентності фахівця будь-якого профілю [1, с. Таку особистість хотіли б бачити у своїх дітях і всі батьки, які піклуються про них і прагнуть бачити не лише успішними й авторитетними фахівцями, алей високоморальними людьми, які поважно ставляться до родини і батьків, зокрема. Хоча в реальному житті процеси формування відповідальної особистості виявляються досить складними, і сама особистість перебуває під впливом багатьох чинників. Причому на певному етапі до зазначених психологічних механізмів додаються соціальні – у вигляді найближчого оточення та різноманітних соціальних інститутів, які зумовлюють соціалізацію і впливають на формування мотивів поведінки. Крім того, варто враховувати і систему цінностей, адже відповідальність особистості завжди зумовлена її ціннісними орієнтирами. Оскільки в рамках нашого дослідження мова йде перш за все про молодих людей, студентів, важливо враховувати особливості їх ціннісних пріоритетів, серед яких особливе місце посідає свобода. Високі позиції свободи у системі цінностей студентства визначаються насамперед особливостями його соціального статусу. Студентські роки – це роки активної соціалізації, коли молоді люди вибудовують власну ієрархію цінностей. Вони стають повноправними громадянами, отримуючи право голосу, здобувають освіту, набувають професійних навичок, засвоюють принципи дорослого спілкування і дорослого способу життя, намагаючись жити без опіки батьків. А та частина студентства, яка під час навчання створює сім’ю, вирішує ще складніші завдання, засвоюючи також і нові соціальні ролі – дружини чи чоловіка, батька чи матері, навчаючись жити і вчитися всередині нового, створеного спільними зусиллями ми. Тому формування відповідальної поведінки супроводжується складними процесами самоствердження і засвоєння нових ролей. А таке самоствердження завжди супроводжується необхідністю прийняття самостійних рішень, що, у свою чергу, підвищує рівень відповідальності молодої людини. Тим більше, що більшість нових для молодої людини соціальних ролей передбачає визнання і повагу свободи іншої людини, а також оцінку ризиків від реалізації власної свободи. Саме тому дослідники підкреслюють, що відповідальність органічно пов’язана зі свободою прийняття рішень, вибору цілей та способів, методів і стилів її досягнення. Т. Тульчинський свого часу писав стати вільним можна, лише розширивши зону відповідальності, тобто ставлячись до інших як до таких же вільних істоті співвідносячись з їх інтересами, що дає можливість вступити у взаємовільні, взаємовідповідальні відносини» [5, с. 89 ].
Усе вищезазначене актуалізує необхідність повсякденної і повсякчасної роботи викладачів та співробітників вишів з формування відповідальної поведінки студентської молоді та засвоєння ними базових загальнолюдських цінностей, які мають трансформуватись у внутрішні мотиваційні та регулятивні механізми кожної окремої особистості. Принципово важливим при аналізі цього питання є зосередження націй складовій, на аналізі відповідальної поведінки окремої особисті, а не на віднесенні проблеми до загального, групового, соцієтального рівня. Такий підхід повністю відповідає як зазначеним вище підходам до визначення поведінки, такі принциповим засадам сучасного демократичного суспільства, які визнають як основну і базову цінність права і свободи окремої людини, ставлячи їх вище державних, визнаючи при цьому і повну міру відповідальності конкретної людини, а невеликих груп чи колективів. Урахування цього аспекту є особливо актуальним для українського суспільства, якому сьогодні притаманне посилання насамперед на колективні принципи і колективну (загальну) відповідальність і не вистачає необхідного рівня індивідуалізму, без якого важко уявити формування і самоповаги, і поваги до іншої людини та її прав.

12 Без сумніву, робота з формування відповідальної поведінки молодих людей є складною і багатоплановою. Проте в рамках цього посібниками зупинимось саме на формуванні гендерно-відповідальної поведінки. Як уже зазначалося вище, спеціальні дослідження зданої проблематики у науковій літературі відсутні, проте ми можемо послатися на спроби визначити відповідальну поведінку у інших сферах суспільного життя. Зокрема, О. Шпак та О. Халалова вводять у науковий обіг поняття економічно відповідальної поведінки [8; 7].
Визначаючи економічну поведінку як сукупність усвідомлених вчинків і дій людини в процесі її економічної діяльності у всіх сферах економічного життя суспільства виробництві, обміні, розподілі і споживанні матеріальних та духовних благу яких відображаються соціально-економічні норми даного суспільства, і підкреслюючи, що типи економічної поведінки визначаються рівнем розвитку суспільства, зокрема, і його економічної підсистеми, автори вважають необхідним ввести поняття економічно відповідальна поведінка. Таку поведінку, на думку авторів, правомірно називати цивілізованою, тобто відповідною вимогам суспільства у XXI столітті [8, с. 11]. У зазначеному підході нам видається важливим не лише орієнтація такої поведінки на загальнолюдські цінності та норми моралі, алей розвивальний вплив такої поведінки на особистість Правомірно говорити про відповідальну економічну поведінку як сукупність вчинків людини у процесі економічної діяльності, в яких відповідальність інтегрує такі етично-економічні якості, як самостійність, раціональність, працьовитість, ощадливість, заповзятливість, толерантність, законослухняність [8, с. 11]. Отже, скориставшись запропонованим підходом, спробуємо визначити гендерно- відповідальну поведінку особистості як таку скерованість вчинків, в основі якої лежать розуміння і прийняття нею власних і протилежних гендерних особливостей, а також етичні принципи поваги до кожної статі, їх рівноправ’я. Така поведінка обов’язково передбачає усвідомлення наслідків власних дій та їх впливу як на себе, такі на інших, а отже, і прийняття таких рішень, що запобігають негативним результатам цієї поведінки. Як бачимо, запропоноване визначення включає не так багато власне гендерних ознак і принципів. Проте саме цей дозволяє розглядати таку поведінку як гендерно- відповідальну. Адже у кінцевому підсумку в основі гендерно-відповідальної поведінки лежать базові принципи і цінності рівності та свободи, а відповідальність у кінцевому розумінні є не що інше, як схильність людини поводити себе відповідно до загальновизнаних соціальних нормі цінностей та інтересів інших людей. А тому визнання свободи і невід’ємних прав іншої людини – жінки чи чоловіка, покладене в основу поведінки особистості, дозволить їй розвивати і об’єднувати в собі кращі людські риси і прояви. Уміння і готовність бачити у представникові протилежної статі людину, поважати її гідність та визнавати її професійність стане умовою формування самостійності, працьовитості, толерантності як складової поведінки такої особистості. Перелік можна було б продовжити. І вданому випадку мине закликаємо до застосування гендерно нейтральних підходів. Навпаки, намагаємося підвести до висновку проте, що формування гендерно-відповідальної поведінки включає як необхідний і базовий компонент ознайомлення молодих людей з основами гендерного підходу і гендерного аналізу. Важливо навчити їх серед жіночих і чоловічих облич бачити ті важливі соціальні характеристики, які власне і роблять людину людиною, спонукають її добровільно та цілеспрямовано слідувати нормам і принципам моралі. Атому гендерно- відповідальна поведінка сприятиме інтеграції кращих моральних якостей особистості. Одночасно гендерно-відповідальна поведінка, яка передбачає усвідомлення причин та наслідків своєї діяльності, може включати і можливість протистояти суспільній думці, навіть суспільним нормам, які часто існують у формі гендерних стереотипів. Тому у певних випадках гендерно-відповідальна поведінка може розглядатись як вчинок чи дія особистості, спрямовані наперекір загальноприйнятим, стереотипним формам поведінки у широкому розумінні – на подолання стереотипів.

13
Зазначимо, що гендерно-відповідальна поведінка передбачає у ролі своєї складової і гендерну чутливість, яка буде проявлятися саме у співвіднесенні своїх інтересів з інтересами інших людей, які мають інші гендерні особливості. Тому на практиці гендерна відповідальність – це те, що повинне бути притаманне зовнішньому оточенню людини, те, як підтримують/не підтримують гендерну особливість кожного з нас. Причому це оточення є одночасно і сталим, консервативним, і здатним змінюватися під впливом відповідальної поведінки самої особистості. Ця теза видається нам досить важливою наданому етапі аналізу проблеми. Адже ми маємо справу з освітнім середовищем, де одночасно існують і величезні масиви інформації, і унікальні можливості для спілкування, і величезна відповідальність перед майбутнім як окремих особистостей, такі суспільства у цілому. Тому вданому контексті доцільно говорити не лише про активізацію педагогічного впливу з метою формування у молоді гендерно-відповідальної поведінки (адже саме таким ми прагнемо бачити нове покоління, алей про таку ж відповідальну поведінку викладачів та співробітників, а також враховувати можливості взаємного впливу. Ці питання є сьогодні надзвичайно важливими, оскільки особливістю українського суспільства є якраз зосередженість наукової, експертної, інформаційно-просвітницької і виховної роботи з питань гендерної рівності саме в системі освіти. І саме тому наступними кроками будуть аналіз можливих форм роботи, підходів, узагальнення існуючого досвіду і пошук нових перспективних напрямків. Список літератури
1. Зозуля О. В. Гендерні відмінності в прояві відповідальності у студентів – психологів Електронний ресурс / О. В. Зозуля, С. В. Маковєєва // Наука і освіта : наук.-практ. журн. Півд. наук. центру НАПН України. – Одеса : Півд. наук. центр НАПН України,
2012. - № 6 (Психологія. – С. 76-80. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/NiO/2012_6/1/Zoz.htm
)
2. Муздыбаев К. Психология ответственности / Куанышбек Муздыбаев. – Л. : Наука,
1983. – 240 с.
3. Психологічний словник / за ред. В. І. Войтка. – К. : Вища шк., 1982. – 204 с.
4. Савчин М. В. Психологічні основи розвитку відповідальної поведінки особистості дис. ... д-ра психол. наук / М. В. Савчин . – Інститут педагогічної і психологічної професійної освіти АПН України. – Київ, 1997. – 410 с.
5.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал