Відображення прав людини та основоположних свобод у Конституції України



Дата конвертації08.01.2017
Розмір43.4 Kb.
Відображення прав людини та основоположних свобод

у Конституції України
28 червня в Україні відзначатиметься День Конституції – двадцятий з моменту її прийняття. Шлях, пройдений нашою державою для здобуття незалежності, аж ніяк не можна назвати легким, тож не дивно, що і при створенні Основного Закону його авторам довелось змагатися ледве не за кожне слово. Валентин Яблонський, народний депутат України другого скликання, згадує у своїх статтях: «Це була боротьба, гостра політична боротьба, але пряма, відверта. Були й анекдотичні пропозиції. Комуніст Павло Кузнєцов, наприклад, запропонував замінити термін «український народ» на «руський народ», депутат Володимир Моісеєнко заявив, що досягти «громадянської злагоди неможливо без знищення антагоністичних класів». А скільки емоцій було затрачено при прийнятті статті про державний статус української мови! Пам'ятаю, як один українофоб, відстоюючи свою вперту позицію, наполягав: «нельзя так торопиться и сразу придать украинскому языку статус государственного. Нужно подождать хотя бы 10 лет, за это время мы все овладеем украинским языком и заговорим на нём».

Втім, незважаючи на розстановку політичних сил та їх суперечливі погляди на відповідні аспекти становлення й розвитку держави, 28 червня 1996 року, після двадцяти чотирьох годин безперервної роботи, Верховною Радою України було прийнято Основний закон держави – Конституцію України. Цей документ став гідним продовженням багатовікових конституційно-правових традицій українського народу та отримав високу оцінку експертів і міжнародних спостерігачів: беззаперечний демократизм нової Конституції одразу ж зміцнив міжнародний авторитет молодої держави.

Тож, які європейські цінності закладено у нашому Основному законі?

Загальна декларація прав людини проголошує: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах». Одночасно, статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. І далі, у статті 21 зазначається: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними». Із цього випливає ще один не менш важливий загальноєвропейський принцип, без якого неможливо уявити жодну прогресивну державу: заборона дискримінації за будь-якою ознакою. Відтак, у статті 24 Конституції України декларується: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям».

Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує: право кожного на життя охороняється законом. Вторячи їй, стаття 27 Конституції визначає, що кожна людина має невід'ємне право на життя. Стаття 28 Основного закону, в свою чергу, відображає постулати статті 3 («Заборона катуванню») вищезазначеної Конвенції, проголошуючи: «ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню». Конституцією також гарантується, поряд із правом на працю, заборона примусової праці, передбачена статтею 4 Конвенції.

Ще одне конституційне право – на свободу та особисту недоторканність, що відповідає п’ятій статті Конвенції, в той час, як стаття 8 («Право на повагу до приватного і сімейного життя») знаходить відображення у статях 31-32 Основного закону нашої держави. Так, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод також закріплює неабияк актуальні у сучасному європейському суспільстві свободу думки, совісті і релігії, а також свободу вираження поглядів. Відтак, стаття 34 Конституції проголошує, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а стаття 35 – що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.

Свобода зібрань та об’єднань, про яку зазначається у одинадцятій статті Конвенції, розкривається у статті 36 Конституції України: «громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів» та статті 39: «громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації».

Стаття 12 Конвенції проголошує, що чоловік і жінка, які досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права. Одночасно, Конституція України, закріплюючи право на шлюб у статті 51, декларує, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Міжнародний принцип, сформульований Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод у статті 7 («Ніякого покарання без закону»), закріплений і у Конституції: відтак, згідно зі статтею 58, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. І, нарешті, мабуть найчастіше застосовані при зверненні до Європейського суду з прав людини статті Конвенції – шоста («Право на справедливий суд») та тринадцята («Право на ефективний засіб юридичного захисту») – знаходять відображення у статях 55-63 Основного закону нашої держави.

Таким чином, Конституція 1996 року не тільки стала першою на теренах незалежної України та затвердила її правові основи, суверенітет і територіальну цілісність, а й визначила базові координати та орієнтири, які становить сукупність загальнолюдських цінностей; закріпила визнані на міжнародній арені права та основоположні свободи людини і громадянина – усе те, що дає право дійсно називати нашу державу демократичною, соціальною і правовою.

Сектор з питань забезпечення

діяльності Урядового уповноваженого у

справах Європейського суду з прав людини



Головного територіального управління

юстиції у Черкаській області

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал