Відділ освіти виконкому Острозької міської ради Рівненської області Острозька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1



Сторінка1/4
Дата конвертації08.01.2017
Розмір0.61 Mb.
  1   2   3   4

Саме на грі словом дитина вчиться рідної мови.

Максим Горький

Відділ освіти виконкому Острозької міської ради Рівненської області

Острозька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1


ЯНЧУК Л.О.

Використання

ігрових технологій

на уроках української мови

(на прикладі вивчення теми «Іменник як частина мови» у 6 класі)

Острог – 2010


ББК 74.268.1Укр

Я 66


Янчук Л.О. Використання ігрових технологій на уроках української мови (на прикладі вивчення теми «Іменник як частина мови» у 6 класі). Методичний посібник. – Острог, 2010. – 50 с.
У методичному посібнику вчителя української мови та літератури Острозької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Янчук Ліни Олександрівни вміщено як теоретичні, так і практичні матеріали, що дають можливість організовувати і впроваджувати ігрові технології під час навчання української мови в середній школі.

Посібник призначений для вчителів-словесників, студентів-філологів.



РецензентЯрмольчук Н.І., заступник директора з навчальної роботи Острозької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1

Відповідальний за випуск – Лазарчук Р.М., директор

Острозької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1


Зміст


  1. Поняття та структура дидактичної гри.

  2. Особливості застосування дидактичних ігор на уроках української мови.

  3. Конспекти уроків української мови за темою «Іменник як частина мови» з використанням ігрових технологій:

3.1. Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

3.2. Іменники – назви істот і неістот. Іменники загальні й власні.

3.3. Велика буква і лапки у власних назвах.

3.4. Рід іменників. Іменники спільного роду.

3.5. Число іменників. Іменники, що мають форму тільки однини чи множини.

3.6. Відмінки іменників, їх значення. Кличний відмінок в українській мові.

3.7. Поділ іменників на відміни.


  1. Додатки

  2. Список літератури



Передмова

Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, яка запалює вогник допитливості та зацікавленості.

В.Сухомлинський

Кожний урок української мови – складна, цілісна, динамічна система змісту навчального матеріалу й організації роботи з ним, яка насамперед спрямовується на засвоєння матеріалу, зазначеного в темі уроку. Мета уроку збігається в цілому з метою навчального процесу в цілому.

Однією з них є формування національно-мовної особистості учня. Цього можна досягти, якщо на кожному уроці, позакласній роботі виховується увага до слова, свідоме ставлення до мови як засобу самовираження, спілкування між людьми, передачі почуттів і переживань, ставлення до довкілля. Розвивається мовлення, а от же й мислення, інтелект, мовленнєва пам’ять, емоційна сфера особистості, мовне почуття, естетичний смак, розуміння краси української мови, багатство її мовних засобів, виражальних можливостей.

Навчання української мови ефективне, якщо на кожному уроці засвоюються мовні і мовленнєві знання, формуються навчально-мовні, правописні та комунікативні вміння і навички, розширюється читацький рівень школярів (бо дитина, яка більше читає, краще говорить і пише), збагачується їхній мовний запас, відбувається оволодіння мовною нормою, здійснюється усвідомлення неповторності мовної особистості. Учні одержують зразки комунікативно досконалої мови й навчаються доцільно й правильно використовувати засоби мови для побудови власних висловлювань, а також набувають найрізноманітніших загально-предметних умінь.

Відбір дидактичного матеріалу та різні види роботи з ним мають допомогти дітям усвідомити мову, як матеріал передачі думки і змісту, відчути красу слова, виховати потребу в творчості, прагнення до точності, виразності, образності власного мовлення, намагання додержувати норм у використанні мовних одиниць різних рівнів мовної системи, бажання навчитись майстерно оперувати мовою.

Навчанню мові належить особлива роль у вихованні школярів. Згадаймо, як зазначив В.Сухомлинський: ”Від культури слова до емоційної культури, від емоційної культури до культури моральних почуттів і моральних відносин – такий шлях до гармонії знань і моральності.”, “Убогість слова – це убогість думки, а убогість думки веде до моральної, інтелектуальної, емоційної, естетичної товстошкірості”.

Особливо актуальним є застосування на уроках української мови дидактичних ігор. Адже саме вони, Дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання школярами навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.



Дидактична гра — гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.

Використовують дидактичні ігри у навчанні та вихованні учнів усіх вікових груп за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут людини. Вдаються до них і після спостережень, екскурсій, бесід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичними матеріалами є основним засобом навчання і виховання, за допомогою яких вчитель готує дитину правильно сприймати об'єкти і явища навколишнього світу.

Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:

1) власне дидактична гра. Ґрунтується на автодидактизмі (самонавчанні) та самоорганізації учнів;

2) гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у ній належить вчителю, який є її організатором. Під час гри-заняття учні засвоюють доступні знання, у них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення, мовлення). Ефективне опанування знань і вмінь відбувається в практичній діяльності за активізації мимовільної уваги і запам'ятовування.

У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього вчитель одночасно навчає учнів і бере участь у їхній грі, а учні граючись навчаються. Здатність дидактичної гри навчати і розвивати дитину через ігровий задум, дії і правила О. Усова визначає як автодидактизм.

Пізнавальний зміст навчання виявляється в його дидактичних завданнях, які педагог ставить перед учнями не прямо, як на занятті, а пов'язує їх з ігровими завданнями та ігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітною для дитини, засвоєння пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під час цікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загадування і відгадування, елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо).

Основним стимулом, мотивом виконання дидактичного завдання є не пряма вказівка вчителя чи бажання учнів чогось навчитися, а природне прагнення до гри, бажання досягти ігрової мети, виграти. Саме це спонукає школярів до розумової активності, якої вимагають умови і правила гри (краще сприймати об'єкти і явища навколишнього світу, уважніше вслуховуватися, швидше орієнтуватися на потрібну властивість, підбирати і групувати предмети та ін.).

Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність можлива лише за доступності дидактичних завдань для сприйняття школярами, наявності у них інтересу до гри, засвоєння ними правил та ігрових дій, які, у свою чергу, залежать від рівня ігрового досвіду

Творче ставлення педагога до справи є передумовою постійного і поступового ускладнення, розширення варіативності ігор. Якщо в учнів згасає інтерес до гри, вчитель ініціює спільне придумування нових ігрових завдань, ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів дій, активізацію всіх учасників гри.

Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток сприймання.

Розв'язання дидактичного завдання формує також і волю. Добросовісне виконання правил вимагає витримки, дисциплінованості, привчає до чесності, справедливості, впливає на розвиток довільної поведінки, організованості. Зміст і правила дидактичних ігор допомагають формуванню в учнів моральних уявлень і понять (про бережне ставлення до предметів як продуктів праці дорослих, про норми поведінки, стосунки з однолітками і дорослими тощо).

Отже, як і всі інші види ігор, дидактичні ігри стимулюють загальний особистісний розвиток школярів. Поєднання в них готового навчального змісту з ігровим задумом і діями вимагає від вчителя майстерного педагогічного керівництва ними.

Ефективним видом роботи, що сприяє мовленнєвому розвитку школярів, є ситуативні завдання. Вони стимулюють мислення й збільшують інтерес учнів до програмового матеріалу, підвищують їхню активність у формуванні знань, умінь і навичок – тобто пізнавальну активність.

Нові для себе предмети та явища учні можуть пізнавати по-різному: за допомогою слова, найближчих до дійсності засобів (моделей, картин, малюнків, схем), а також через оригінальне сприйняття, тобто безпосереднє ознайомлення з ними (спостерігання, перетворення предметів, читання літературних та прослуховування музичних творів).

Урізноманітнити інсценізації, рольові, ситуативні ігри, вправи, складання діалогів, монологів, всі ці види робіт сприяють розвитку ланцюгової реакції: усне мовлення внутрішнє мовлення письмовий виклад. Сутність цих завдань показує, що реалізація їх ґрунтується на особистісній індивідуалізації, оскільки створення на уроці ситуацій як системи учня з навчальним матеріалом можливе тільки за умови врахування рівня знань особистості, її власного досвіду, вікових особливостей, контексту діяльності, інтересів, світогляду почуттів.

Відчинити школяреві двері у світ мови, захопити його красою слова – значить використати інтерес до його використання, заохотити до осмисленої передачі звукового образу в усному і письмовому мовленні.

Дидактична гра має сталу структуру, що відрізняє її від інших видів ігрової діяльності. Основними елементами, які одночасно надають їй форми навчання і гри, є дидактичні та ігрові завдання, правила, ігрові дії, результат.

Правила кожної дидактичної гри обумовлені її змістом та ігровим задумом, вони визначають характер і способи ігрових дій дитини, організовують і спрямовують її стосунки з іншими школярами, спонукають дошкільника керувати своєю поведінкою, оскільки йому часто доводиться діяти всупереч безпосередньому імпульсу.

Дотримання правил вимагає від дитини вольових зусиль, уміння взаємодіяти з іншими, переборювати негативні емоції у зв'язку з невдачами тощо. У дидактичній грі правила є критерієм правильності ігрових дій, їх оцінки. Вони по-різному впливають на поведінку школярів: одні учні беззаперечно приймають ігрові правила і стежать за їх виконанням іншими учасниками; інші підкоряються правилам лише у провідних ролях, а у звичайних — порушують їх, намагаючись виграти; ще інші за недотримання правил іншими учасниками мовчки підтримують їх. Тому підвищення дієвості ігрових правил в організації і спрямуванні поведінки учнів є важливим педагогічним завданням.

Основою, сюжетною канвою дидактичної гри є ігрові дії, завдяки яким учні реалізовують свої ігрові задуми. Без підпорядкованих певним правилам дій неможлива гра.

Увага дитини в грі спрямована на розгортання ігрової дії, а захопленість ігровою ситуацією є передумовою мимовільного розв'язання дидактичного завдання.

Результатом дидактичної гри є її фінал. Відгадування загадок, виконання доручень, ігрових завдань, вияв кмітливості є результатом гри і сприймається дитиною як досягнення. Виявляється він і в задоволенні учасників гри від участі в ній. Для вчителя результатом гри є рівень засвоєння школярами знань, їхній успіх у розумовій діяльності, налагодженні гармонійних взаємин.

Ігровий задум, ігрові дії та правила тісно пов'язані між собою: задум визначає характер ігрових дій, а дотримання правил допомагає в їх здійсненні та розв’язанні ігрового завдання. Відсутність, ігнорування хоча б одного з цих елементів унеможливлює гру.


Найефективнішими є ті уроки української мови, на яких використовують різноманітні форми роботи, збагачують їх знахідками своїх творчих шукань. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має уважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі. Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання учнів. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість. Задовольняючи дитячу допитливість, залучити їх до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв’язків між предметами та явищами допоможе гра.



Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра.

Рольова гра. Головна мета її – розвивати здібності школярів, прищеплювати уміння приймати правильні рішення. У рольових іграх виявляються особистість учня, його здібності та перспективи на майбутнє.

Вікторина. Її це називають грою переможців. У ній змагаються, аби швидше і повніше відповісти на поставлені запитання. Отже, вікторина – це конкурс, під час якого учні самостійно відповідають на запитання.

Щоб урок був цікавим і ефективним, на його різних етапах можна використати кросворди за темами уроку чи розділу. Складаючи кросворд, учитель має дотримуватися вимог проведення дидактичних ігор. Під час цілеспрямованої підготовчої роботи учні розв’язують запропоновані кросворди з вивченої теми. Отже, кросворд, з одного боку, вносить в урок елемент гри, а з іншого – сприяє глибшому засвоєнню вивченого.



Методика гри “Мозкова атака” запозичена з телевікторини “Що? Де? Коли?”. Одержавши запитання чи завдання, учасники гри протягом однієї хвилини висловлюють різноманітні гіпотези, дискутують, віддаючи перевагу тій чи іншій ідеї, а по закінченню часу пропонують свою відповідь як єдине рішення.

На уроках закріплення пройденого матеріалу чи повторенні учні люблять працювати динамічними парами. Попередньо вчитель готує картки з 2-3 практичними завданнями з теми, що вивчається. Одержавши картку, двоє учнів перше завдання виконують спільно. Один учень пояснює іншому, як потрібно виконувати завдання, а той слухає, запитує або висловлює своє розуміння. Друге і третє завдання діти виконують самостійно, занотовуючи їх до зошитів, а потім перевіряють один одного з відповідним коментуванням допущених помилок.

Перелічені види ігор мають своє призначення і конкретне застосування. Так, мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він час виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити учнів.

Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам’ятати, що процес створення гри містить ряд станів:

а) вибір теми гри;

б) визначення мети й завдань гри;

в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

а) ігри мають відповідати навчальній програмі;

б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

в) відповідність гри віковим особливостям учнів;

г) різноманітність ігор;

д) залучення до ігор учнів усього класу.

Педагогічний пошук учителя-практика має завжди спиратися на досягнення сучасних навчальних технологій, спрямованих на розвиток творчих сил, здібностей та нахилів особистості. Головним у навчальному процесі стає переорієнтація з пасивних форм навчання активну творчу працю як учнів, так і вчителів, а це неможливо зробити без розвитку логічного мислення дітей.



Тема. Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

Мета: поглибити знання учнів про іменник як частину мови, сприяти зміцненню навичок визначення морфологічних ознак іменників; формувати вміння знаходити іменники в текстах, визначати їх роль у реченнях; розвивати творчі вміння використання іменників у власних висловлюваннях; привернути увагу дітей до народних символів України; виховувати любов до рідної мови, Батьківщини.

Обладнання: підручники, узагальнюючі таблиці.

Внутрішньопредметні зв’язки:

лексикологія і фразеологія: засвоєння нових слів на позначення осіб, предметів, явищ; прислів’їв, крилатих висловів;

культура мовлення і стилістика: використання в мовленні іменників — синонімів, омонімів.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчання школярів

1.1. Організаційний момент.

1.2. Оголошення теми і мети уроку.

II. Актуалізація опорних знань учнів

2.1. Перевірка домашнього завдання.

2.2. Фронтальне опитування:

— В якому розділі науки про мову вивчаються частини мови?

— На які групи поділяються частини мови?

— На попередньому уроці ми говорили про розділ мовознавчої науки «Морфологію», про частини мови, які в ній вивчаються. Тому зараз прошу розшифрувати цифрову схему.




Зразок відповіді. В українській мові 10 частин мови: шість самостійних, які мають і лексичне, і граматичне значення, та три службових, що не мають лексичного значення, а виконують службову функцію для зв’язку повнозначних слів у реченні. Окремою частиною мови є вигук та звуконаслідувальні слова, які не мають ні лексичного, ні граматичного значень. Вигуки та звуконаслідувальні слова виражають вольову реакцію мовця (наприклад: Ой! Ах! Геть! Ура!), етикет (наприклад: Спасибі! Будь ласка! Прошу!), акустичні уявлення (наприклад: Дінь! Трах! Ку-ку!)

III. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу

    1. Лінгвістична казка «Хто стане царем?»

В одному царстві, яке називалося Морфологія, бо так звали царівну, жили різні частини мови. Царівна вирішила вибрати собі чоловіка, найзнаменитішого, найточнішого.

Царські слуги оголосили по всьому царству, що чоловіком Морфології стане той, хто доведе, що він найнеобхідніший.

От зійшлися всі частини мови у царському дворі. Першому надали слово Іменнику. Вийшов він на середину і почав говорити: «О прекрасна Царівно! Схилюсь перед вашою красою і розумом. Моє ім’я Іменник. Нарекли мене тому, що я даю назву всьому живому і неживому. Я в небі й на землі, в людях і звірах, в житті, у радості, у праці й відпочинку. Я даю ймення всім нам. Уявіть собі, що мене не буде. І ваше царство, і слуги, і скарби – усе щезне».

«Досить!» - гукнула царівна. Цей Іменник, якого завжди супроводжували його вірні слуги Відмінки, давно привертав її увагу.

Усі, мов заворожені, дивилися на Іменника-красеня.

«Менше слів, а більше діла! Ти на прикладах нам більше розкажи про себе й доведи, що ти найнеобхідніший!» - було веління царівни.

Іменник прикликав на допомогу вірних слуг своїх і розпочав розповідь про себе.


    1. . Робота за підручником

Прочитати теоретичний матеріал на 76-77 сторінках.

3.3. Опрацювання таблиці.


3.4. Бесіда за запитаннями

1) Яка частина мови називається іменником?

2) Які морфологічні ознаки властиві іменникові?

4) Пригадати, які іменники є власними назвами, а які — загальними. Пояснити, чим вони відрізняються. Навести приклади.

5) Розказати, до якого роду можуть належати іменники. Навести приклади.

6) Яке значення мають форми однини і множини іменників? Довести це на прикладах.

7) Чи можуть іменники змінюватися за відмінками й числами?

8) Назвати відмінки і відмінкові запитання. Усно провідміняти іменник козак.

9) Пригадати, скільки відмін мають іменники.

10) Яку синтаксичну роль виконує іменник?

Коментар учителя. Іменники бувають з конкретним значенням.



IV. Усвідомлення здобутих знань у процесі практичної роботи

4.1. Гра “Лото назв”

На картках написано по декілька слів, що означають назви предметів. Учитель розкриває зміст певного слова, а учні повинні знайти його на картках і закрити. Виграє той, хто першим закриє усі назви на своїй картці.

Для гри можна використовувати такі слова (іменник): акваріум, метро, верблюд, гербарій, театр, вогнище, компас, ліщина.

Для вчителя: 1. Скляний ящик з водою для риб. (Акваріум). Два. Жуйна тварина з одним чи двома горбами. (Верблюд). 3. Колекція засушених рослин. (Гербарій). 4. Приміщення, де відбуваються вистави. (Театр). 5. Купа дров або хмизу, які горять. (Вогнище). 6. Прилад для визначання сторін світу. (Компас). 7. Лісовий чагарник на кущах якого ростуть горішки. (Ліщина). 8. Підземна міська залізниця. (Метро).

4.2. Розподільно-словниковий диктант

Записати іменники у два стовпчики: а) назви істот; б) назви неістот. Свій вибір обґрунтувати.

Вовк, дівчина, книга, стіл, мікроб, домовик, теля, клас, товариш, олівець, колгоспник, синь, вірус, оселедець, лампа, робітник, кішка, чорт, гурт, небіжчик.

Коментар учителя. До назв істот належать іменники, що називають осіб, тварин, міфологічні образи. Інші іменники є назвами неістот. Назви істот і неістот розмежовуються за допомогою запитань (для істот — хто? кого?; для неістот — що? чого?) і окремих відмінкових форм.

4.3. Дослідження-пошук

Із поданих іменників, що записані на дошці, виписати лише власні назви. Пояснити правопис виписаних слів.

Газета, добро, Україна, біль, Карпати, дерево, школа, Леся Українка, Державний гімн України, газета «Наше слово», Київ, сузір’я Велика Ведмедиця, поезія «Сон», Президент України.

V. Підсумок уроку

5.1. Відгадайте загадку

Всі на світі добре знають,

Що предмет я означаю.

— Хто чи що,— ви запитайте

І про мене все дізнайтесь,

Я істота й неістота:

Парта, зайчик, дошка, котик.

Маю рід, число, відмінок

І чотири аж відміни.

Хто я? Знайте достеменно:

Називаюсь я... (іменник).

— Отже, як змінюються іменники?

— Яка ж синтаксична роль іменника в реченні?

5.2. Кросворд

На дошці намальований кросворд. Учні відповідають на запитання і вписують відповіді.



1. Особиста назва людини, що дається їй після народження. (Ім’я)

2. Косметична мазь. (Крем)

3. Твір образотворчого мистецтва, виконаний з натури. (Етюд)

4. Механізм для підіймання й переміщення вантажів. (Кран)

5. Велика рибальська сітка. (Невід)

6. Зимовий віз на полозах. (Сани)

7. Кімната в школі, де здійснюється навчальний процес. (Клас)



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал