Відділ освіти виконавчого комітету Нетішинської міської ради



Сторінка2/4
Дата конвертації11.12.2016
Розмір0.67 Mb.
1   2   3   4

РОЗДІЛ 3.

МЕТОДИЧНА СКАРБНИЧКА «ДЛЯ ДБАЙЛИВИХ ДОРОСЛИХ»


урок русского языка во 2 классе по программе:



    1. Авторські психотерапевтичні казки

для дітей дошкільного віку
Казка «Пухнастик у дитячому садку»

Спрямованість: позитивне налаштування на відвідування дитячого садка, адаптація дитини до дитячого садка.

Вік дітей: 2-5 років.

У казковому лісі жила мама Зайчиха і була вона найщасливіша на світі, адже у неї народилося маленьке зайченятко. Вона назвала його Пухнастик. Мама дуже любила свого зайчика, ні на мить не відходила від нього, гуляла, гралася з ним, годувала його смачненькою капустою, яблучком, а коли він починав плакати, мама замість пустушки давала йому соковиту морквинку і зайченятко заспокоювалось.

Минув час і Пухнастик підріс. Мама вирішила відвести його до лісового дитячого садочка, в який ходили усі маленькі звірята цього лісу. І от, одного разу, мама привела свого зайчика до дитячого садка. Пухнастик розплакався, йому було страшно і сумно без мами, він не хотів там лишатися. До нашого зайчика підійшла вихователька, руденька Білочка. Вона була добра і дуже любила усіх маленьких лісових звірят. Білочка взяла Пухнастика на ручки і ніжно пригорнула його до своєї пухнастої, хутряної шубки. Вихователька пожаліла, заспокоїла зайчика та познайомила його з іншими звірятками, які ходили до дитячого садка. Вона познайомила його із маленькою веселою лисичкою, добрим ведмедиком, дружелюбним їжачком та іншими звірятами.

Усі звірятка дуже зраділи, що в їхньому лісовому садочку з’явився новенький – зайчик. Вони почали гратися разом з ним в ігри, гуляли на зеленій галявині, потім поїли, відпочили у ліжечках і ось за Пухнастиком прийшла мама, щоб забрати його додому. Як же вона зраділа, коли побачила, що її зайчик не плаче, а весело грається у садочку! Пухнастик усю дорогу додому розповідав мамі з ким він познайомився в садочку та як цікаво і весело йому було гратись з новими друзями. Мама пишалась своїм зайчиком і раділа з того, що Пухнастик зрозумів, що плакати в садочку не варто, бо там зовсім не страшно, а навпаки весело і цікаво.


презентации о здоровье для дошкольников - все для отдыха: юмор, музыка, фильмы, обои
Казка «Рибка Буль-буль»

Спрямованість: ускладнена адаптації дитини до умов дитячого садка.

Вік дітей: 2-5 років.

Жила собі у морі маленька рибка Буль-буль. Кожен ранок вона припливала у морський дитячий садок, але їй було дуже сумно, вона часто плакала, бо не хотіла ні з ким подружитися, їй було зовсім не цікаво у морському садочку і все, що вона робила – це плакала та чекала, коли ж припливе мама і забере її додому.

У цьому садочку була вихователька, але вона була не звичайна рибка, а золота. Її так і звали – вихователька Золота рибка. І от, одного разу, вона сказала для маленької рибки Буль-буль:


  • Я допоможу тобі, бо я чарівна Золота рибка і зроблю так, щоб ти більше не плакала в садочку, щоб тобі не було сумно. Махнула Золота рибка-вихователька своїм хвостиком – і сталося диво – рибка Буль-буль перестала плакати, вона подружилася з іншими маленькими рибками у групі і вони разом гралися, сміялися та пустували у морському садочку. Буль-буль навіть було дивно – чому ж вона раніше не помічала, які дружелюбні рибки з нею поряд у садочку та як весело і цікаво проводити з ними час!

З того часу Буль-буль із задоволенням щоранку пливла до садочка, адже знала, що там на неї чекають її друзі.сказки о жизни запорожский психологический клуб

презентаци - электронные учебники


Казка

«Сон Колобка»

Спрямованість: звикання до сну у дитячому садку.

Вік дітей: 2-5 років.

Жив собі у бабусі та дідуся Колобок. Він був слухняним, а тому нікуди не втікав від них. Кожного ранку Колобок котився по доріжці у дитячий садок. Там він грався з друзями, веселився, співав усім свою улюблену пісеньку про себе, а коли ввечері він прикочувався назад до бабусі і дідуся, то завжди розповідав їм, що цікавого трапилось з ним сьогодні у садочку. Усе подобалось Колобку у садочку, крім одного – він ніяк не міг лягти в обід у садочку спати: плакав, вередував, довго не міг заснути, навіть пробував скочуватись з ліжечка і намагався покотитися із садочка додому до бабусі та дідуся. Та одного разу його вихователька – Лисичка, вчасно встигла зупинити його на порозі дитячого садка і принести його назад у групу. Вона поклала Колобка назад у зручне ліжечко, укрила його теплою ковдрою і спитала.

- Чому ти, Колобочку, не любиш спати у садочку?

- Тому що це так сумно, лежати в ліжечку із закритими очима і нічого не бачити. Це так не цікаво!

- А ти не просто лежи, а спробуй заснути, щоб побачити цікаві сни! – лагідно сказала Лисичка.

- Сни? Я не знаю, що таке сни. Вони мені ніколи не сняться.

- Лягай зручніше і я навчу тебе бачити сни… - сказала Лисичка.

Тоді вихователька Лисичка порадила Колобку не просто лежати в ліжечку із закритими очками, а розслабитись, відчути яке тепле та зручне у нього ліжечко і спробувати помріяти про щось приємне.

Колобок закрив очки і спробував зробити все так, як йому сказала Лисичка. І сталося диво – він заснув і побачив гарний сон. Йому приснився веселий зайчик, який стрибав з ним, потім Вовчик грав з ним у гру «Дожени мене» - і їм було дуже весело, потім ведмедик танцював з ним під радісну, веселу музику. А ось Колобку приснилася його вихователька Лисичка, у його сні вона була така ж добра й привітна, як і на яву. Вона гралася з ним у хованки. А потім Колобок з усіма тваринками: зайчиком, вовчиком, ведмедиком та вихователькою Лисичкою взялися за ручки та по колу затанцювали веселий хоровод. Ось такий гарний сон побачив Колобок.

Коли він прокинувся – у нього був веселий і бадьорий настрій. Він одразу розповів виховательці та усім звірятам у садочку свій захопливий сон.

З того часу, Колобок із нетерпінням чекав обіду у дитячому садочку, щоб побачити новий цікавий сон.
Казка

«Колобок і Колобік»

Спрямованість: агресивні прояви у поведінці.

Вік дітей: 4-6 років.

Жив-був собі у діда з бабою Колобок. Він був добрий, веселий, у нього було багато лісових друзів, з якими він полюбляв проводити час. Та якось баба помітила, що Колобок став сумним, невеселим, навіть гратися на вулиці з друзями не хоче.

- Що сталося з тобою, Колобок? Чому ти такий сумний? – спитала його баба.

- У всіх моїх друзів, лісових звірят, є братики чи сестрички, а у мене нікого нема. – сумно відповів Колобок.

Розповіла баба дідові чому Колобок став таким сумним і стали вони думати-гадати, як йому допомогти. Думали, думали - і придумали!

Замісила баба тісто та й спекла ще одного Колобка, такого ж кругленького і рум’яного. Назвали вони його Колобік. Ось так у Колобка з’явився братик.

Який же щасливий і гордий був Колобок з того, що у нього тепер є братик!!! Повів він знайомити братика зі своїми друзями. Познайомився Колобік з усіма лісовими звірятами і стали вони всі разом дружити.

Та якось непомітно для всіх Колобік почав ставати усе злішим і дедалі лютішим. Навіть форма його змінилась, від люті він став квадратний. Мав похмурі очі, стиснений від злості рот. Він почав штовхати, бити своїх друзів, ламав іграшки, дерева, витоптував квіти. Від такої поведінки усі дуже страждали та засмучувались, особливо його брат Колобок.



  • Щось тут не так, - подумав Колобок. – Адже Колобік був добрий і лагідний… Щось з ним трапилося… Треба рятувати брата. Але ж як?

І вирішив Колобок піти за порадою до мудрої Сови. Прийшов до дупла, у якому жила Сова та й гукає: «Совонько мудра! Допоможи мені врятувати від злості мого братика!» І розповів, яка біда спіткала брата, а зрештою і всіх мешканців того лісу. Сова й порадила йому: «А ви сховайтесь від цього бешкетника. Хай він залишиться сам. Як побачить, що нікому він такий поганий не потрібен, то й схаменеться!»

Зранку пішов Колобок на галявину, зібрав усіх своїх друзів і передав їм пораду Сови. І вирішили вони гуртом: як побачать здалеку Колобіка, то зразу сховаються від нього, де хто встигне. Ось бачать вони – йде Колобік. Все на своєму шляху трощить, своїми гострими боками зачипає, кричить, лається! Стали всі ховатися. Хто в кущі, хто – за дерева, а хто – в дупла. А дехто навіть у воду стрибнув.

Прийшов Колобік на галявину – нема нікого. Перед ким йому хизуватися, силу свою показувати, як глядачів немає? Ніхто не злякається. Ось уже і вечір надворі, а він сам…

Так було тричі. Три дні не бачив Колобік нікого, бо всі звірі від нього поховалися, і навіть його брат Колобок. Вже й бешкетувати не хотілося. Погратися б з кимось, та ніхто не виходить на галявину. Засумував Колобік, замислився і нарешті зрозумів… Не хочуть з ним гратися, бо не хочуть поганого навчатися!

Зрозумівши усе, почав Колобік лагодити те, що пошкодив. Виправив стовбури дерев, посадив нові квіти, відремонтував усі іграшки, які поламав. І сталося диво – Колобік з квадратного знову перетворився на круглого. Побачили звірі, що Колобік змінився, і прийшли до нього гратися. Радіють усі, задоволений і Колобік. Дізнався він, що то Колобок допоміг йому, - подякував братові від щирого серця і більше ніколи й нікого не ображав.

Казка «У темній норі»

Спрямованість: страх темряви.

Вік дітей: 4-6 років.

Два друга, Курчатко та Каченятко, пішли гуляти у ліс. По дорозі вони зустріли Лисичку. Вона запросила друзів до себе у гості, у сою нору, пообіцявши пригостити їх смачними солодощами. Коли малюки прийшли до Лисички, вона відчинила дверці до своєї нірки і запропонувала їм зайти першими.

Тільки переступили поріг Курчатко та Каченятко, як Лисичка швидко закрила двері на замок та засміялась: «Ха-ха-ха! Як спритно я вас підманула. Побіжу я тепер за дровами, розпалю вогонь, нагрію води і кину у неї вас, малюків. Ото вже смачний супчик у мене буде!»

Курчатко та Каченятко, опинившись у темряві та почувши насміхання Лисички, зрозуміли, що попалися. Курчатко розплакалось і стало голосно кликати свою маму, адже йому було дуже страшно у темряві.

А Каченятко, хоча теж страшенно боялося темряви, не плакало, воно думало. І ось нарешті придумало! Каченятко запропонувало Курчаткові вирити підземний хід. Вони почали щосили лапками розгрібати землю. Незабаром у невелику щілину проник промінчик світла, щілина ставала все більшою, і ось друзі вже були на волі.


  • Ось бачиш, Курчатко, - сказало маленьке Каченя. – Якби ми сиділи і просто плакали від того, що нам страшно сидіти у темряві – Лисичка б нас вже з’їла. Треба завжди пам’ятати, що ми сильніші та розумніші за наші страхи, а тому легко зможемо з ними впоратися! Курчатко і Каченятко обійнялись і радісні побігли додому.

Прийшла Лисичка з дровами, відчинила двері, заглянула у нірку і завмерла на місці від здивування… У нірці нікого не було.как нарисовать лисичку с колобком учитесь рисовать











3.2. Порадник

для батьків та педагогів
родом из детства. - сказкотерапия для детей

Консультація «Значення казок у житті людини»

У кожної людини є своя перша та найулюбленіша казка. Казка, яку ми проносимо в своєму серці через все життя. І у кожного вона різна. А чому? В чому тут глибинний сенс?

В кожній прочитаній нами казці, можна знайти, як і повний перелік людських проблем, так і шляхи та способи їх вирішення. Підсвідомий вибір казки відображає проблематику особистісних моментів в житті людини, їх прагнень та переконань. Відомий американський психолог Ерік Берн ще в середині ХХ століття доводив, що за допомогою казок можливо навіть запрограмувати майбутнє дитини.

Казки не такі прості, якими здаються на перший погляд - вони схожі на багатошаровий пиріг. В дитинстві ми бачимо перший шар, він є самим зрозумілим, а з віком нам відкривається більш глибинний сенс вкладеного задуму в казку. І чим коротша казка, тим більший вона має обсяг вкладеної в неї інформації. А в такому разі казки не менш потрібні батькам, ніж їх дітям.

Як приклад – пропоную розібрати казку «Колобок». Всі, ви, добре пам’ятаєте, як колобок тікає з дому, щоб побачити світ. Безумовно, що він має великий потяг до пригод. За характерологічними ознаками він є енергійним, комунікабельним, досить активним, рухливим, жвавим, має добру вдачу та безмежне бажання отримати нові знання у сфері «Я у світі» та пізнати щось цікаве, невідоме. Тип темпераменту, - швидше, сангвінік.

На шляху до незвіданих пригод він зустрічає декілька персонажів, котрі стають йому на заваді. Але Колобок уміє домовлятися з кожним – навіть самого негативного героя із казки зміг переконати відпустити його. З часом, вже будучи впевненому в собі, як сформована особистість, мандрівник втрачає пильність, його самовпевненість, зухвалість пригнічує такі психологічні процеси, як уважність та спостережливість – і, його за допомогою обману з’їдає Лисиця.

Даний сюжет казки зустрічається у казках багатьох народів світу. Він є повчальним, бо несе в собі мудрість народу, що передається в поколіннях від пращурів до прийдешніх нащадків.

Але, які уроки можна з цієї казки винести та чого навчити дитину, розповідаючи її:



1) Не втрачати почуття самоконтролю. Завжди можна знайти вихід із ситуації та протистояти тому, хто ображає: покликати на допомогу друзів, проявити хитрість. Адже Колобка міг би ще з’їсти Заєць, якби наш герой не схитрував: «Давай, я тобі пісеньку заспіваю!» Чи все ж таки, просто втекти, - так і чинив кожен раз Колобок, доспівуючи пісеньку.

2) Не довіряти першому зустрічному. В житті зустрічаються різні люди, як і доброзичливі, так і навпаки. На всякий випадок, завжди потрібно бути на по готові, адже не завжди не хороші люди прямо та відверто дають зрозуміти : « Я тебе з’їм!» Більшість, у відношенні до вас, можуть вчинити, як хитра Лисичка, приспавши вашу пильність лестощами та майстерно зіграною добротою; тому, тут варто бути дуже обережним, щоб розгадати наміри таких людей.

3) Вибирати правильний шлях у житті. Про це варто з дитиною говорити в самому кінці. Адже Колобок був спечений з відповідною метою, Дідусь та Бабуся покладали на нього свої надії, а наш неслухняний герой зіпсував життя і собі і їм. У кожної людини є свої здібності, це є ознакою призначення кожного в цьому світі. Згідно даних ознак та поклику душі - люди, як правило стараються обирати собі професію, вид діяльності, заняття. І безумовно, зробивши правильний вибір професії - людина зможе реалізувати свої таланти в житті, а своїми успіхами приносити велику користь собі, рідним та суспільству, і отримати від своєї професійної діяльності ще й задоволення. Самоствердитися.
Як підсумок:

  • Не спішіть відмовляти. Коли вас просять «поскребти по засікам», а ви знаєте, що там нічого немає,- все одно поскребіть. Бабусі вистачило борошна на Колобка…

  • Не залишайте дітей без нагляду. Адже Колобок - не хто інший, як малюк, котрий, як тільки Бабуся відвернулась, зістрибнув з підвіконня і помандрував до лісу!

  • Не забувайте про своє дитинство. Чому головний герой казки так нерозважливо зважився на пригоди? Напевно тому, що йому стало одному досить сумно лежати на підвіконні. Тому, не варто поспішати сварити дитину за неслухняність, а краще згадайте, як самі бажали колись в дитинстві відчути себе «дорослим та самостійним», промовляючи, на бажання мами допомогти: «Я сам!»


Рекомендації


  • Не намагайтеся замінити читання казки на перегляд мультфільмів. Навіть при великій зайнятості знайдіть час для читання в колі сім’ї чи перед сном. 15 хвилин на день - це небагато для живого, емоційного відображення казки вами для вашої дитини, але це є дуже важливим для психологічного її розвитку.

  • Перед тим, як читати незнайому казку сину чи донечці, швиденько пробіжіть її очима. В сучасних інтерпретаціях можна зустріти, наприклад: «… і розірвав його на тисячу дрібних кусочків». Це вже занадто. Тому, в такому випадку можна замінити дану казку на іншу, чи деякі дії головних героїв замінити на більш м’якші, що не відображають проявів агресії та різних негативізмів, бо в дитини може формуватися думка, що лише зла та жорстока людина може бути сильною та розумною.

  • Не варто читати сумні казки дитині на ніч. Бо не тяжко буде уявити, що дитині може наснитися після такої казки.

  • Діти мають знати та усвідомлювати, що в житті є, крім «зовнішньої», «внутрішня» сторона (основний виховний зміст казки). Поговоріть про це з дитиною, але ненав’язливо, обережно вибираючи момент. Виключно в пізнавальних цілях, підвівши дитину до того, як правильно вона має чинити в подібних ситуаціях. А ще краще, якщо дитина нещодавно чимось провинилася, то підібрати згідно цієї ситуації відповідну казку з висвітленням повчально-виховного моменту.


Консультація

«Казкотерапія або ж лікування казкою»

Казкотерапія як метод психотерапевтичного впливу на дитину і як спосіб передачі знань про життя відомий вже протягом багатьох століть. Сенс розповідати казки, сюжетна лінія, характери героїв і мораль казкової історії завжди несли в собі ціннісне моральне значення, що надає вплив на свідомість дітей. На Заході казкотерапія як напрям практичної психології зародилася на рубежі шістдесятих-сімдесятих років минулого століття. Засновником методу є Мілтон Еріксон. В якості самостійної сучасної течії до нас “лікування казкою” прийшло відносно недавно: в дев’яності роки двадцятого сторіччя.

      Казкотерапія застосовується як до дорослих, так і до дітей. Але саме діти дошкільного віку, завдяки особливостям своєї емоційно-вольової сфери, є найбільш сприйнятливою категорією до жанру казки, і відповідно основним об’єктом казкотерапії.

В яких випадках доречно “лікування казкою”?

 Воно необхідне, якщо у дитини спостерігаються емоційно-особистісні та поведінкові проблеми: агресивність, тривожність, страхи, примхливість, сором’язливість і невпевненість в собі. 

Також казкотерапія застосовується в роботі з дітьми, що мають порушення психофізіологічних функцій: порушення зору, слуху, опорно-рухового апарату, а також для дітей з захворюваннями аутистичного спектру. Природно, працювати з цією категорією може і повинен тільки фахівець, який пройшов спеціальне навчання за курсом “казкотерапія”. Як правило, цими фахівцями є психологи і педагоги дошкільної освіти. Казкотерапія абсолютно вільно може застосовуватися і по відношенню до будь-якої дитини, яка нормально розвивається.

Коли варто звертатися за допомогою до казкотерапевта?

Тоді, коли ви бачите, що не в змозі самостійно впоратися з виникненими у дитини проблемами. Тоді, коли ви спробували всі звичні вам методи впливу, і вони не принесли відчутного результату. Звичайно, казкотерапія може самостійно використовуватися людьми, які не мають психологічної освіти, тобто батьками та педагогами. Але потрібно розуміти, що “лікування казкою” – це не один із способів виховання, це перш за все метод психологічної корекції. І якщо людина, не має освіти і досвіду в цій галузі людського знання, то краще все-таки звернутися до фахівця – казкотерапевта.



Основні види казок:

народні казки (мудрість народу, простота і доступність сюжету, відсутність зайвих деталей сприяють вихованню моральних почуттів. Приклади: “Курочка Ряба”, “Ріпка”, “Вовк і семеро козенят”, “Гуси-Лебеді”, “Колобок”, “Маша і ведмідь” та інші);

авторські (казки Ханса Крістіана Андерсона, Шарля Перо, Олександра Пушкіна, Ернста Теодора Амадея Гофмана, Павла Бажова і багатьох інших письменників-казкарів);

психотерапевтичні (їх характерною особливістю є щасливий кінець, який, тим не менше, залишає у свідомості дитини певні питання, що веде до стимуляції процесу особистісного росту);

дидактичні казки завжди використовуються для підношення дітям нових для них знань навчального характеру. У цих казках абстрактні для дитини символи: букви, цифри стають живими);



психокорекційні казки (створюються і розповідаються дитині для ненав’язливого м’якого впливу на її поведінку);

медитативні казки (використовуються для того, щоб сформувати у дитини уявлення про те, що існують позитивні моделі взаємин з навколишнім світом та іншими людьми. Відмінною особливістю медитативних казок є відсутність в їх сюжеті негативних героїв і конфліктів);

діагностичні казки (дозволяють визначити наявність проблеми у дитини, а також особливості її характеру).

Особливость організації казкотерапії для дітей дошкільного віку - дозованість інформації при знайомстві з казкою.

  • Спочатку можливе лише прочитання казки, розглядання картинок, обговорення вчинків героїв.

  • Уже після цього казка, незалежно від її виду, повинна бути не просто прочитана, а й обіграна, тобто інсценована дорослим.

  •  Ніяких моралей, суворого тону і наказових інтонацій. Тільки доброзичливість, свобода самовираження, ненав’язливість і щирість, а також доречність казки в певній ситуації.

  •  Зміст казки повинен відповідати віковим і психофізичним особливостям дитини.

  • Після прочитання казки і її інсценування необхідно спонукати дитину до аналізу вчинків і стосунків героїв, а також до обговорення її особистого ставлення до казки.

Консультація

«Страх казкових персонажів, чудовиськ, привидів»

Це один з найбільш поширеніших дитячих страхів, при чому останнім часом він зустрічається особливо часто і набуває особливо тяжкі форми. Нічого дивного тут немає: сучасне мистецтво для дітей не можна назвати делікатним. Ще не так давно С. Образцов, засновник відомого лялькового театру, з повною серйозністю не рекомендував батькам приводити п’ятирічних дітей на спектакль «Червона шапочка», вважаючи, що образ вовка може призвести на них занадто тяжке враження. А зараз п’ятирічні діти часто дивляться не тільки мультфільми, в яких є монстри, роботи-вбивці, вампіри, зомбі та ін.., але й бойовики, трилери, фільми жахів. Якщо додати до цього комп’ютерні ігри, герої яких теж мало чим схожі на добрих ведмедиків, замріяних віслюків і милих поросят, то можна лише вразитись, як при такому навантаженні на психіку ще не всі наші діти невротизовані.

Саме тому, навіть до такої звичайної розваги, як перегляд мультфільмів, зараз потрібно відноситись дуже обережно, і якщо дитина схильна до різного виду страхів, не варто дозволяти їй підживлювати свою фантазію образами монстрів.

У той же час не варто забувати і про те, що страх казкових персонажів і чудовиськ часто маскує страх занадто суворих, авторитарних чи грубих батьків. І в цьому випадку вам необхідно буде змінювати свою поведінку, в іншому випадку позитивних змін не буде, скільки б ви не витратили сил на корекційні ігри. Як визначити такий страх? Ну, по-перше, спробуйте подивитись на себе зі сторони. Наприклад, фіксуйте на протязі тижня, скільки разів в день ви робите дитині зауваження і скільки разів хвалите дитину. Чи поцікавтесь думкою оточуючих, тільки не ображайтесь, якщо вона виявиться для вас не зовсім приємною. А потім запросіть в компанію ще одну-дві людини (бажано таких, у яких з дитиною нейтральні відносини) і розіграйте ляльками декілька казок за участю негативних персонажів. Якщо при розподілу ролей дитина буде вперто призначати вас на роль Баби Яги, Вовка чи ін.., то це можна розцінювати як привід для роздумів.



Консультація

«Що читати маленьким боягузликам?»

Мабуть не варто довго розповідати про той величезний вплив, який здійснює на людську душу художня література. І, як у будь-якого явища, у цього є дві сторони: твір може і окрилити людину, і ввести її у безодню жахіття та безвиході. Тому, вибираючи дитячі книги, не полінуйтесь зайвий раз перегортати їхні сторінки, щоб пригадати зміст і спрогнозувати реакцію вразливої, боязкої дитини. Їй не варто рано починати читати страшні казки, наприклад «Синя борода», «Карлик Ніс»; чи сумні, на кшталт «Русалоньки», «Стійкий олов’яний солдатик». Ще більш обережніше потрібно підходити до легенд та міфів. Їх краще залишити років до 9-11, а в дошкільному віці читати побільше веселих творів вітчизняної та зарубіжної класики дитячої літератури. Адже вони не тільки розважають, але і навчають. У тому числі і сміливості.

Діти дошкільного віку полюбляють розповіді про тварин, але дорослі не повинні забувати про те, що в природі існує природній відбір, і, враховуючи психологічні особливості дітей, потрібно чи упускати кроваві подробиці, чи на певний час утриматись від читання такої літератури. Дуже зважено необхідно підходити і до читання дитячих книг природничого чи історичного жанру.

Якщо ваша дитина від природи боязка, не намагайтесь зробити з неї супермена. Психологічні ігри, а головне, бережне, тактовне відношення дорослих допоможуть їй позбутися патологічних страхів, але навряд чи вона стане відчайдушною бешкетницею чи занадто хороброю. І, орієнтуючи таку дитину на подібні приклади, ви тільки зайвий раз понизите її самооцінку, а в кінці кінців сформуєте комплекс невдахи. Як же бути?

У кожної людини є своє коло можливостей. Воно не безкінечне, проте у рамках цього кола можна досягти дуже багато. Потрібно тільки правильно визначити, що людині органічно притаманне, а що – ні. Практично будь-який недолік людини можна підвищити до рівня достоїнства. Боягузом бути звичайно погано, але якщо подолати хворобливі страхи, дитина стане просто обережною та обачною, погано від цього нікому не буде, а буде лише користь. Тим більше, що від природи боязлива дитина здатна проявити чудеса мужності, але не на тому полі битви, на якому перемагають герої захоплюючих романів і бойовиків. Її сфера – інтелектуальна: наука, мистецтво, література. Тому читайте дитині більше книг про вчених, письменників, художників (дивлячись на схильності та вподобання дитини). В них вона знайде зразок для наслідування, співзвучний з особливостями своєї натури.

Отже, не вимагайте від Зайчика-Боягузлика, щоб він став Вовком, але намагайтесь, щоб він поступово перетворився на здорового, впевненого у собі, гарного Зайця. І не панікував при думках про вовків.



Консультація

«Створюємо казку разом з дитиною»

Діти старшого дошкільного віку прагнуть самі придумувати оповідання чи казку. У них досить розвинена творча уява, є певний життєвий досвід і вміння зв’язно висловлювати свої думки. Самостійне придумування казок сприяє розвитку творчих здібностей дітей, що є одним з важливих завдань виховання підростаючого покоління. Підготовча робота до таких самостійних розповідей проводиться з чотирирічного віку. Дітей вчать описувати іграшку, картинку, переказувати відому казку, невеликі літературні твори, придумувати оповідання самостійно. Тема казки має бути близькою дітям, пов’язаною з їхніми інтересами, захоплювати їх. Лише при цій умові активно працює творча думка дітей, вони пригадують різні події і ситуації з власного досвіду, комбінують їх, створюють нові. В процесі цієї роботи розвивається мова, пам'ять, уява, фантазія дітей. Щоб дитині було легше складати казку, дорослому слід підказати різні варіанти розвитку подій в їх казках.

Дуже корисно проводити й таку роботу, коли дорослий розповідає початок казки, а дитина придумує закінчення до неї. Діти люблять придумувати інші закінчення відомих їм казок. Наприклад, коли Лисичка хотіла з’їсти Колобка, то поламала зуби, адже він котився по стежині на сонечку і потроху засихав та ін..

Отже, для створення казки потрібно не лише вміти визначати ті завдання, які постають перед персонажами у нових умовах, але й бачити шляхи їх вирішення. Тож рівень знань дорослого щодо прийомів та методів творчої діяльності має бути досить високим.

Для того, щоб навчитися перетворювати казку, характер героїв, спосіб мислення, дії, зовнішність тощо, - слід навчитись робити сміливі припущення, абстрагуватись, фантазувати. Роботу з перетворення казки слід будувати за пропонованою схемою.

Перш за все – коротко відновити зміст казки, визначити основні риси характеру персонажів, особисті якості, суттєві дії в перебігові сюжету, спосіб дій. Потім, прийнявши один із запропонованих варіантів оновлення характеристик персонажів зробити припущення: до яких вчинків героїв це може призвести, які події можуть відбутись внаслідок тих чи інших змін, як може змінитись сюжет казки, які нові проблеми постануть перед персонажами та які нові можливості з’являться в них через зміну їх особистісних якостей (розумових, духовних, фізичних) аби змінити ситуацію на краще, знайти вихід зі скрутного становища. Так от, готуючись до «перетворення» казки (тобто створення нової), виконайте такі завдання: візьміть будь-яку казку і пригадайте: які риси героїв вам подобаються, а які ні, і чому. Визначте які вчинки героїв ви вважаєте гідними наслідування, а які – ні. А тепер спробуйте поміняти місцями добрих і недобрих персонажів або уявити якісь зовсім незвичайні ситуації для сюжету тієї казки, яку ви нині створюєте. До цієї серйозної роботи можна залучати друзів, сестру чи братика. Створювати казку – то цікава справа для всіх!



Казкова допомога педагогам та батькам

Багато чого можна помітити, поспостерігавши за дитиною, як вона реагує на розповідь: чи звикла вона слухати, чи уважна до деталей, чи уміє співпереживати за долю казкових героїв. Так можна дізнатися, чого вона боїться, що її хвилює, чого їй не вистачає, про що вона мріє. Важливо пам’ятати, що казкотерапія впливає на формування духовних цінностей. Наприклад, розповівши дівчинці казку про пташку-маму, котра втішаючи синочка погладила його крильцем, обережно торкніться і до неї також. Дівчинці буде дуже приємно-вона навіть може проговорити: «Мама-пташечка погладила мене по голівці!» Лагідні, ніжні дотики дуже багато важать для дитини, і цій дівчинці їх не вистачає. Інший приклад: хлопчик хоче бути «мужнім солдатом», котрий,в його уяві, повинен добре битися. І оточуючим доводиться не солодко, і хлопчику часто дістається від старших. Такому хлопчику варто розповісти казку про солдата. Народна казка «Про розумного солдата та нерозумного змія» допомогла б йому зрозуміти, що перемогти можна не лише за допомогою сили, а й за допомогою розуму.

Існує точка зору, що до 12 років у дітей своїх проблем немає, є лише відображення батьківських. У агресії теж може бути різна природа. Тут на допомозі стають психокорекційні казки, які підбираються чи складаються для м’якого впливу на поведінку дитини. Проходить «заміна» неефективного стилю поведінки на більш продуктивний, а також пояснення дитині мети того, що відбувається. Перш ніж знайомити дітей зі світом казки, варто спочатку їм їх розповідати, особливо - це стосується дітей раннього та молодшого дошкільного віку. В даному викладенні дуже чітко виявляються емоції дитини та їх реакція. Діти до п’яти років ідентифікують себе з тваринами, намагаються бути схожими на них. Тому на малюків краще впливають історії про звірят. Казка «Троє поросят» допоможе дітям зрозуміти, що ми сильні, коли тримаємось разом. Про цінності та неповторності кожної особистості розповість дітям і дорослим історія Туве Янссон «Дитя-неведимка».

В казкотерапії є ще важливим не тільки використання відомих творів, але і надання можливості дітям самостійно придумувати казки. Потрібно потренуватися у вигадуванні казок, а для цього варто внести у вже відомий твір зміни, або ускладнити його так, щоб дитина допомагала дорослому продовжити розповідь. Можна скористатися заздалегідь підібраним питанням, чи допущенням помилки. Наприклад, в казці «Ріпка» запитайте: «Кого ж позвав дід після внучки?», або «Дід гукнув на допомогу відважного богатиря». Можна запропонувати дитині розказати історію виривання плода із землі від лиця кожного героя казки: діда, баби, ріпки, тину у городі, що бачив ці події. Навіть для дорослих цей метод є корисним. Дорослі інтуїтивно звертаються до казкотерапії - дивляться фільми, читають романи, а що це, як не сучасні казки? В основі сюжету завжди лежить фабула, вже ранній опис в який-небудь дитячої історії.

Пам’ятайте, дитина поводить себе «погано», якщо:

Вона намагається привернути до себе увагу.

В даному випадку, в казці, яку їй запропонують, будуть використовуватися приклади позитивних способів привертання уваги.



Вона бажає володіти ситуацією, дорослими, дітьми.

Підійде історія з позитивною моделлю прояву лідерських якостей («Золотий ключик або пригоди Буратіно»).



Вона бажає за щось поквитатися з дорослим.

Варто обговорити з дитиною казку, де вказується на негарну, негативну поведінку героя.



Їй страшно, тривожно, вона бажає уникнути невдач.

В даному випадку герої казки співпереживають головному герою, пропонують підтримку та шляхи подолання страху. Наприклад: казка Е. Клюєва «Страшний сон».



У неї не сформоване відчуття міри.

В такому випадку допоможе психокорекційна розповідь, де герой своїми вчинками доводить ситуацію до абсурду. В. Катаєв виразив це в казці «Квітка-семицвітка».




    1. На допомогу педагогам


помни. попробуй не наступить, а уступить - картинка 6346/13

Казкотерапія як інструмент розвитку

особистості дитини та її здібностей

Казкотерапія носить не тільки психотерапевтичний ефект, але також є інструментом розвитку особистості дитини та її здібностей. Тобто, окрім того, що казкотерапія дає змогу дитині подолати власні страхи, тривожність тощо, вона ще позитивно впливає на здатність дитини фантазувати, сприяє розвитку творчого мислення та уяви, розкриває внутрішній світ дитини.

До уваги педагогів, пропоную деякі варіанти використання методу казкотерапії у роботі з дітьми, що сприятимуть розвитку дитячої особистості.

Розвиваємо мислення дітей казкою

Казка від загадки

Загадка, як елемент малого фольклору цікава всім, але особливо дошкільникам: у ній в завуальованій формі, часто римованій, підноситься предмет або явище. І це вже само по собі цікаво. Розуміти метафори, гіперболи, порівняння, епітети – це означає бути чуйним в рідній мові. Але якщо ми пропонуємо загадку для переходу до письменництва, то створюємо можливість використовувати загадку в нових казкових обставинах, що само по собі є фундаментом для розвиваючого навчання.

Для розвитку мислення дітей пропонується спочатку попрацювати із загадкою: її варто виразно прочитати, звернути увагу на всі мовні засоби, в разі скрути – відгадати загадку разом, а потім пропонується так званий місток-перекладинку від загадки на початок казки:

Загадки

Чим вата нижча, тим дощик ближчий. (Хмари)

Чекали, звали, а здався – всі геть повтікали. (Дощ)

Іноді лагідний, часом лютує. Часто на вікнах його впізнаєм.

Сильним він стане – квіти малює, слабшає – сльози течуть ручаєм. (Мороз)

Росте вона зимою донизу головою. Тоненькою, прозорою, біло-голубою. (Бурулька)



Завдання. Спробуйте скласти початок казки до відгаданої загадки. Як ускладнення, можна запропонувати скласти повністю власну казку за відгаданою загадкою.

Початок казки.

1) Вата спускалася все нижче і нижче, а дощу так і не було. І ось…

2) Ще вдень краплинки співали свою веселу пісеньку, падаючи з дахів на землю, але надвечір до них завітав у гості мороз. І ось…

Експерименти в казках

Для того, щоб активізувати мислення дітей і з’ясувати кому вони співпереживали у тому чи іншому епізоді, можна використовувати картки-символи, наприклад кольорові кружечки: червоний кружечок – радію; синій – мені шкода; жовтий – хочу допомогти; зелений – справедливо; коричневий – несправедливо.

На початку з’ясовуємо з допомогою кружків-символів, як сприймають діти вчинки героїв казки. Потім можна запропонувати придумати інший спосіб розвитку подій у казці (змінити у казці початок, середину чи кінцівку), щоб замінити ті кружечки-символи, які вони вибрали на протилежні.

Розвиваємо уяву, фантазію дітей казкою

Від крапок до казок

Не випадково французький математик Пані відзначав, що ми надто багато в дошкільному періоді працюємо з конкретним матеріалом, рахуємо м’ячики, зайчиків, складаємо розповіді по конкретних, реалістичних картинках. Тим самим, вважає він, ми затримуємо розвиток абстрактного мислення і творчої уяви. Пані наполегливо радив працювати просто з крапками.

У випадку з казками це може виглядати так. Дітям пропонуємо намальовані безліч крапок. А тепер разом з дітьми сполучаємо крапки так, щоб вийшли малюнки кумедних тварин, розповідь про яких можна з’єднати в одній казці.

Казки від «живих» крапель і плям

Запропонуйте дитині зробити плями (чорні і різнокольорові). Навіть трирічна дитина може, дивлячись на них, бачити образи, предмети або їх окремі деталі.

«На що схожа твоя пляма?», «Кого або що вона тобі нагадує?» - ці питання дуже корисні, оскільки розвивають мислення, уяву. Після цього, не змушуючи дитину, а показуючи, перейти до наступного етапу – обведення або домальовування плям. В результаті вийде цілий сюжет.

«Живі» краплі виходять дуже просто: крапніть на папір фарбу або чорнило і швидко нахиліть її в різні боки – негайно ж з’явиться якийсь образ.

І сюжети в результаті кляксографії, і образи від «живих» крапель допомагають дітям разом з вихователем та самостійно вигадувати казки.

Казки за кольоровими кружечками

Кожна дитина по черзі опускає руку до скриньки й витягує звідти кольоровий кружечок. Його колір викликає в уяві дитини певний образ, асоціацію з якимось казковим героєм. Наприклад: білий кружечок може нагадати зайчика, сніжинку, зиму тощо. Жовтий – лисицю, курча. За допомогою згаданих героїв діти складають свої казки.



Казки до чарівних малюнків

Немає необхідності пояснювати, що чарівний малюнок допоможе дитині вигадати чарівну казку. Тому особливі вимоги висуваються до підбору таких малюнків. Вони мають бути дійсно чарівні, а значить необхідно, аби це були чоботи-скороходи, або скатертина-самобранка, або чарівна лампа Аладіна, або чарівна паличка. Зупинимось на чарівній паличці та чоботах-скороходах. Покажемо їх дітям і запитаємо: «Кому і коли вона буде особливо потрібна?» Діти можуть відповідати по-різному, а вихователь підводить приблизно до такого сюжету: «Одного дня дівчинка пішла в ліс і заблукала. Вона не знала що робити, як знайти дорогу додому? Раптом перед нею з’явилась добра фея, в якої була чарівна паличка. Вона змахнула чарівною паличкою і з’явились чоботи-скороходи. Дівчинка їх взула і в мить вони перенесли її з лісу додому».



ПІСЛЯМОВА

Казкотерапія – це процес пошуку сенсу, розкодування знання світу і системи взаємовідносин у ньому. Казкотерапія для дітей – це спосіб, за допомогою якого Ви без сварок та нотацій допоможете дитині позбутися негативних звичок чи навпаки зможете привити позитивні якості.

Суть цього методу полягає у створенні особливої казкової атмосфери, яка робить мрії дитини дійсністю, дозволяє вступити у боротьбу зі своїми страхами, комплексами. Слухаючи казки у дитинстві, людина накопичує у підсвідомості певний символічний «банк життєвих ситуацій». Цей «банк» може бути активізований у разі потреби, а отже, під час процесу надання психологічної допомоги можна звертатись не тільки до життєвого досвіду дитини, але і до її казкового «банку життєвих ситуацій». Через казку ми можемо у символічній формі показати, як вирішуються ті чи інші проблеми, як зберегти відчуття безпеки до досягнення зрілості. Казки дійсно потрапляють у саму ціль, коли йдеться про основні емоції: любов, ненависть, страх, гнів, почуття самотності, ізоляції, втрати тощо.

На завершення хочеться відзначити, що казка – це саме той спосіб спілкування дорослого з малюком, який найбільше зрозумілий для дитини. Застосовуючи казкотерапію для розвитку дітей, психологи, педагоги та батьки роблять вагомий внесок у їхнє щасливе майбутнє. Даний метод неодмінно допоможе малюку більш впевнено почувати себе у дорослому житті. Казки пропонують багатий матеріал для роботи з дітьми, і я впевнена, що діти так само сильно люблять їх, як і я, в той час, коли була ще дитиною. Тож нехай могутня енергетика казки накопичується у душі кожної дитини!



ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Алябьева Е. А. Психогимнастика в детском саду: Методические материали в помощь психологам и педагогам. – М.: Сфера, 2005.

  2. Бондаренко А. Ф. Психологическая помощь: теория и практика. – К., 1997.

  3. Гарднер Р. Психотерапия детских проблем.- СПб.: Речь, 2002.- 416 с.

  4. Грабенко Т. М., Зинкевич-Евстигнеева Т. Д. Практикум по креативной терапии. – СПб.: Речь, 2003.

  5. Гусейнов А.А. Социальная природа нравственности. – М., 1974.

  6. Запорожец А. В., Неверович Я.З. Развитие социальных эмоций у детей дошкольного возраста. – М., 1986.

  7. Зинкевич-Евстигнеева Т. Д. Практикум по сказкотерапии. – СПб.: Речь, 2000.

  8. Зинкевич-Евстигнеева Т. Д. Психологическое развитие дошкольника. – М., 1998.

  9. Зинкевич-Евстигнеева Т. Д. Путь волшебства. Теория и практика сказкотерапии. – СПб.: Златоуст, 1998

  10. Казкотерапія в роботі з дошкільниками / Видавнича група «Основа». – Х.: 2012.

  11. Кошелева А. Д. Эмоциональное развитие дошкольника. – М., 1985.

  12. Логинова В. И., Саморукова П. Г. Дошкольная педагогика. – М., 1988.

  13. Немов Р.С. Психология. Книга 1. – М.: Владос, 1999.

  14. Немов Р.С. Психология. Книга 2. – М.: Владос, 1999.

  15. Никифоров А.И. Сказка, её бытование и носители. – М.,1930.

  16. Оклендер В. Окна в мир ребенка: Руководство по детской психотерапии / Перев. с англ. – М.: Независимая фирма «Класс», 2003. – 336 с.

  17. Осипова А. А. Общая психокоррекция. Учебное пособие. – М., 2002.

  18. Петрова Е. Ю. Проблема використання сюжетів народної чарівної казки в психокорекційній і педагогічній роботі. Журнал практичного психолога, № 10-11, 1999.

  19. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка. – К. «Академвидав», 2006.

  20. Сакович Н. А. Практика сказкотерапии. – СПб.: Речь, 2007.

  21. Соколов Д. Ю. Сказки и сказкотерапия. – М.: Эксмопресс, 2001.

  22. Сухомлинський В. О. Думати, мислити, дивуватись. Працюємо за В. Сухомлинським (ранній вік). / Бібліотека «Шкільний світ», 2008.

  23. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. – К., 1969.

  24. Ткач Р. М. Сказкотерапия детских проблем. – СПб.: Речь; М.: Сфера, 2008.

  25. Фрац фон М-Л. Психологія казки. Тлумачення чарівних казок. Наукова редакція В. В. Зеленського. – Спб.: Б. С. К., 1998.

  26. Чуб Н. В. Довідник для батьків. Психологія дитини від А до Я – Х.: Вид. група «Основа», 2007.


ДОДАТКИ

скачать ваш дом и природные материалы. декор и дизайн своими руками - с. а. хворостухина pdf, fb2, скачать книгу

Додаток 1




Розвивальна програма

для дітей раннього віку

«Казковий світ»

Автор:


практичний психолог

дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №8 «Золотий ключик»,

Бредіхіна О. А.

Пояснювальна записка

Актуальність програми

Проблема надання своєчасної комплексної психолого-педагогічної допомоги дітям раннього віку в період адаптації до умов дошкільного навчального закладу була і залишається предметом пильної уваги психологів та педагогів. Адже перебіг адаптаційного періоду закладає передумови для соціалізації дитини в новому колективі, а характер пережитих емоційних станів у ранньому віці впливає на успіхи й невдачі не тільки найближчого періоду дошкільного життя, а й шкільного та дорослого життя. Емоційна пам'ять фіксує позитивний та негативний досвід у тих уявленнях, образах та цінностях, що визначають перші стосунки дитини із світом. Саме тому, до процесу адаптації дитини до дошкільного закладу потрібно поставитися відповідально як психологу, так і педагогам та батькам.

Процес адаптації дитини до дошкільного закладу часто носить стресовий характер, адже дитина потрапляє в нові соціальні умови, зустрічається зі зміною звичайного розкладу та способу життя, з необхідністю прийняття свого нового соціального статусу. У цей період поведінка малюка може істотно змінюватися, викликаючи занепокоєння близького оточення.

Тож, пропоную вашій увазі програму адаптаційних занять для дітей раннього віку на початку їхнього перебування у дошкільному закладі.



Мета програми – позитивне налаштування дітей на дошкільний заклад; розвиток адаптаційних ресурсів організму; створення умов для комфортного самопочуття у групі однолітків; налагодження стосунків із дорослим у період адаптації дитини до нових умов дошкільного закладу.

Основні завдання програми:

  • створити сприятливі умови для адаптації дітей та усунути фактори, що перешкоджають нормальному перебігу адаптації;

  • розвивати комунікативні та ігрові навички, навички спільної діяльності;

  • сприяти активному налагодженню контакту дитини з дорослими та однолітками;

  • здійснювати профілактику виникнення негативних емоційних станів малюків та афективних проявів поведінки (імпульсивність, тривожність, замкнутість, страхи).

Форма роботи: групова.

Учасники: діти раннього віку (3-й рік життя).

Структура занять:

  1. Заняття проводяться в ігровій формі, за умови добровільної участі дітей, у доброзичливій, позитивній атмосфері, без негативного оцінювання.

  2. Кожне заняття включає в себе привітання, ігри, вправи на розвиток емоційно-вольової, пізнавальної сфери та прощання.

  3. Програма розрахована на два місяці (період адаптації). Перші заняття націлені на налагодження емоційного контакту психолога з дітьми, наступні – на позитивне налаштування дітей на відвідування дошкільного закладу.

  4. Тривалість заняття – 10-15 хв., один раз на тиждень.

Методи роботи: ігрова терапія, казкотерапія, музикотерапія, імітація, релаксація.

Матеріали та обладнання: м’які іграшки, подушки, брязкальця, кольорові хустинки, фарби, ватман.

Очікуваний результат: легка адаптація дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал