Відділ освіти Теофіпольської районної державної адміністрації Колісецька зош І-ІІ ступенів Теофіпольської районної ради Хмельницької області



Сторінка1/3
Дата конвертації11.01.2017
Розмір0.73 Mb.
ТипКнига
  1   2   3


Відділ освіти Теофіпольської районної державної адміністрації Колісецька ЗОШ І-ІІ ступенів Теофіпольської районної ради Хмельницької області





2015


Рекомендовано методичною радою відділу освіти Теофіпольської районної державної адміністрації

Протокол №4 від 25 грудня 2015р.



Рецензенти:

Триндюк Л.П - методист відділу освіти Теофіпольської райдержадміністрації.

Автор-упорядник:

Фреюк Надія Іванівна – вчитель історії Колісецької ЗОШ І-ІІ ступенів, спеціаліст першої категорії.



Урок-гра на уроках історії у загальноосвітніх школах

Книга є навчально-методичним посібником, який може використовуватись учителем історії. У посібнику описано нетрадиційні форми проведення уроків з історії. Цей посібник допоможе урізноманітнювати форми й методи роботи, позбавитися шаблонів, створити умови для виховання творчих здібностей школяра, розширити функції вчителя, дасть змогу врахувати специфіку певного матеріалу та індивідуальні особливості кожної дитини.



Вступ
З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дітей супроводжувалисяігровою діяльністю. Змагалися у стрільбі з луків, метанні сніжок,катанні на санчатах, лижах, ковзанах. Народна виховна мудрість емпірично передбачала розв’язання важливих технологічних завдань формування особистості дитини. Зокрема засобами народної гри виводили маленьку людину з її реального побутового повсякденного життя, запобігали складання стереотипів сумніву й недовіри до своїх сил. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у грі вправи активізували рухливість, розвивали процеси мислення,викликали в неї позитивні емоції.З переходом із умов гри до умов навчальної діяльності настає в житті дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспільстві визначається тим, що вона просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неї стане віднині обов’язковим.

Формування учня самостійною, ініціативною, вдумливою особистістю, буде успішним, якщо вчитель потурбується про це з першого проведеного уроку.Одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичками є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри.Упродовж життя людина грає ту чи іншу соціальну роль, що відведена їй у суспільстві. За життя людина програє близько ста ролів і до виконання кожної із них готується сама або її готує суспільство.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти й підліток перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За вмілого відокремлення гра може стати незамінимим помічником педагога.

Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей. В. Ф. Шаталов зазначає “Придивіться: чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили і покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, вікових рівнях. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слова не витягнеш, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть. Їхні дії відзначаються глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабною, нестандартною”.[32;С.34-37].

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, щонавчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має уважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.

А.С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…” Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання.[16;С.23-25].

Ігри в школі – перш за все дидактичні, повинні приковувати нестійку увагу дітей до матеріалу уроку, давати нові знання, заставити їх напружено мислити.

Важливою являється виховна сторона. Гра вимагає від дітей уяви, вміння швидко знаходити правильне рішення.

Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Це К.Д. Ушинський писав: “Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності… З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність в їх виконанні”.[26;С.22-27].

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує,орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

Дана курсова робота присвячена використанню прийому гри на уроках історії та складається з двох розділівпершому з них розглядається:

● сам термін, поняття «гра» та її роль в системі навчання загальноосвітніх шкіл;

●напрямки педагогічного керівництва ігровою діяльністю учнів на уроці;

●подається класифікація ігор та висвітлюється поетапність їх проведення;

●наводяться приклади емоційного стимулювання,з метою залучення учнів до гри;

●наведено ряд основних вимог до проведення уроку-гри з метою досягнення високих результатів від даного процесу.

Другий розділ є методичною частиною курсової роботи. У ньому розробляється методика нетрадиційних форм навчання учнів загальноосвітньої школи на уроках історії.Крім цього, він включає в себе:

●використання нетрадиційних уроків історії створює сприятливі умови для організації колективної роботи різних вікових груп, що вчаться, і класів;

● розширення кругозору школярів за рахунок залучення їх до вивчення додаткового матеріалу з різноманітних джерел;

●класифікацію нетрадиційних уроків та висвітлення їх особливостей;

●показується місце дидактичної гри в навчальному процесі загальноосвітньої школи;

●методику використання рольових ігор на уроках історії.

Таким чином, актуальність теми дослідження у сучасній системі освіти сприяла рішенню ряду завдань, поставлених на початку: навчання учнів за допомогою застосування нетрадиційних форм; висвітлено методику нетрадиційних форм навчання учнів загальноосвітньої школи на уроках історії.

Об'єктом дослідження тут виступає гра, як двохстороння діяльність учнів та вчителя,її організація та змістовне проведення.

Предмет дослідження-безпосередньо сам процес гри та її навчально-виховна роль на уроках історії України та всесвітньої історії, а також методологічні основи даного процесу.

Що стосується історіографії даної проблеми, то можна сказати, що вона досить строката.У сучасній методиці існують різні підходи до визначення дидактичного статусу учбових ігор. Одні дослідники відносять учбову гру до засобів навчання (М.У. Короткова, Ю.Й. Поліщук), інші – до методів навчання (А.М. Айламазьян, А.І. Колмаков), треті (У.Я. Оберман, Ельконін Д.Б.) вважають гру формою навчання. Методологічною основою процесу створення і використання учбових ігор є праці дидактів М.В. Кларіна, Б.Д. Ельконіна, Л.С. Виготського, Е.А. Аркіні, Д.В. Мендеріцької та інших. Це дало змогу вичленити у дидактичному плані три взаємозв`язані її сторони: ігровий стан, ігрове спілкування і власне ігрову навчально-педагогічну діяльність. Особливо важливо навчитись вписувати систему дидактичних ігор в структуру традиційних уроків, дотримуватись учбової програми. У цьому контексті детально подана інформація в роботі Поліщука Ю.Й. “Використання дидактичних ігор у процесі викладання історії в школі”, у якій здійснено спробу класифікації дидактичних ігор на уроках історії.

На мою думку, ігровий елемент в навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл найдоречніше було б використовувати в 5-9 класах, так як це повністю відповідає віковим та індивідуальним особливостям учнів, а в старших класах застосовувати інші методи навчання.

Матеріали даної роботи можуть бути використані вчителем історії при підготовці до проведення уроку-гри з учнями загальноосвітньої школи,оскільки в ній викладені основні методологічні засади цього процесу та наведені приклади дидактичних і рольових ігор, які можна використовувати, наприклад, на уроці узагальнення з певних тем.



Розділ 1. Гра на уроках історії як метод підвищення ефективності навчального процесу
Освіта XXI століття - це освіта для людини. Вона має на меті створення умов для розвитку й реалізації кожної особистості, становлення людини здатної гідно існувати в реаліях XXI ст. Вивчення історії є одним з найважливіших чинників, який формує як свідомість окремо взятого індивіда, так і всього народу.

Сучасна методика у вивченні історії базується на особистісно орієнтованому навчанні. Всі технології, які застосовуються і будуть описані нижче, спрямовані на виховання соціально адаптованого, свідомого громадянина, здатного творчо і виважено розв'язувати проблеми у процесі самореалізації особистості. Педагогічні набутки вітчизняних вчителів працюють як на поглиблення знань, так і на формування особистості дитини, її світогляду, уміння самостійно вчитись, критично мислити, аргументовано відстоювати свою точку зору, пробуджують в дитині прагнення до самореалізації. Саме цим аспектам приділяється першочергова увага. Головне- зробити той чи інший урок цікавим та захопливим, зробити так, щоб учні отримували від процесу навчання справжнє задоволення, а як результат - міцні знання.

Багато років вчені працюють над проблемою „Гра як форма організації навчальної діяльності та розвитку творчих здібностей учнів на уроках історії"". Це питання мене зацікавило тому, що гра має надзвичайно багаті можливості, бо дозволяє кожній дитині відчути себе суб'єктом життєдіяльності, виявити і розвинути свою особистість. Під час гри розкриваються можливості і здійснюються бажання. „Головний закон усіх змін в житті - творчість", - суть концепції формування творчої особистості Миколи Бердяєва. Тільки творчість виправдовує буття людини і наповнює змістом її життя. Гра - це творчість і праця. У грі в учнів виробляються навики зосереджуватись, мислити самостійно, розвивається увага, потяг до знань. Захопившись, діти не помічають, що вчаться, орієнтуються в незвичайних ситуаціях, поповнюють запас знань, понять, розвивають фантазію. Навіть найпасивніші включаються у гру з великим бажанням, докладаючи зусиль, щоб не підвести товаришів по грі. Ще понад дві тисячі років тому грецький філософ Платон твердив про неприпустимість насильницького викладання наук дітям і бачив переваги гри: „Жодну науку вільна людина не повинна вивчати як раб. Тому потрібно не по насильницьки викладати дітям науки, а через гру, тоді ти краще побачиш хто до чого схильний"[18;С76-78].

В процесі гри у дітей виникає три види цілей:

1. Насолода, задоволення від гри.

2. Ігрове завдання, пов'язане з виконанням правил, розігруванням сюжету, ролей.

3. Пов'язана з процесом виконання ігрового завдання. Тут потрібно мобілізувати максимум сил, виявити кмітливість, винахідливість.

Звідси можна вивести відповідні напрямки педагогічного керівництва ігровою діяльністю:

1. Залучати дітей до гри, використовувати особливі прийоми, що збуджують бажання грати - „хочу".

2. Допомогти дітям діяти відповідно до правил і вирішувати необхідні ігрові завдання - „треба".

3. Розвивати творчий потенціал дитини в процесі гри - „можу".

У триступеневому цілепокладанні гри „хочу - треба - можу" криється основний механізм її впливу на особистість.

Скрізь, де є гра, б'є джерелом радісне, повне успіху дитяче життя. На відміну від гри взагалі, педагогічна гра має істотну ознаку – чітко сформульовану мету навчання, відповідно до цього – педагогічний результат.

Розрізняють два основних типи ігор: ігри з фіксованими, відкритими правилами, та ігри з прихованими правилами. Прикладом ігор першого типу є більшість дидактичних, пізнавальних, що розвивають інтелектуальні здібності. До другого типу відносяться творчі, сюжетно-рольові ігри. Правила в них існують не явно, вони у нормах поведінки героїв.

За характером ігрової методики їх поділяють на:

а) ділові та предметні;

б) імітаційні та мотиваційні;

в) функціональні;

г) організаційно-діяльні.

Умовно весь процес навчально-дослідницької діяльності у грі можна поділити на чотири етапи:



I етап.

Необхідно створити обстановку зацікавленості, подиву, бажанням розв'язати дослідницьку чи творчу задачу. Створення необхідної мотивації, тобто обов'язкове сприйняття школярами мети і завдання. Невиконання її призводить до того, що задача виявляється неіснуючою для учня, незважаючи на всі мої прагнення як педагога і цікавий нестандартний підхід до подання навчального матеріалу.



II етап.

Це етап постановки проблеми і початку її розв'язання. Тут необхідним є усвідомлення учнями змісту задачі й активізація їхньої пізнавальної діяльності. Цьому сприяють постановка питань, що вимагають проведення „Мозкового штурму", дискусії, висунення різноманітних припущень та гіпотез, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, виділення ключових слів, дат та моментів тощо.



III етап.

Розв'язання завдання під час якого дуже важливо підтримувати активність та зацікавленість гравців, стимулювати їхню розумову, пізнавальну та творчу діяльність за допомогою як елементів змагальності, так і нагадуванням про задачу і мету гри, а також заходи заохочення в разі її досягнення, пропозиції нестандартних та найраціональніших шляхів вирішення проблеми, вибору оптимальних форм та методів.



IV етап.

Підбиття підсумків діяльності кожного гравця. На цьому етапі дуже важливо, щоб учні усвідомили свої успіхи й недоліки, вміли правильно оцінити себе і своїх партнерів у грі.

Оцінювальні вміння - це не тільки вміння рефлексувати, а й аналізувати діяльність на будь-якому етапі навчального процесу, у тому числі й у у етапі навчального процесу, у тому числі й у грі; оцінювати її за досягнутими результатами, співвіднесеними із поставленими завданнями. При підбитті підсумків гри варто використовувати не тільки вчительську особисту оцінку кожного, а також групове та взаємне рецензування, під час якого учень може переглянути власну оцінку, визначити своє місце і роль у грі.

Обов'язково також пам'ятати, що під час проведення ігрового уроку, як і будь-якого іншого, можуть виникнути певні труднощі, які вчителю з учнями необхідно подолати:

1. Учні не ступають у гру, або ж вступають у неї формально.

2. Гра затягується, бо її учасники не можуть знайти правильного рішення.

3. Гра затягується, бо учасники відволікаються в діях на інші завдання.

4. Гра затягується, бо учні не можуть налагодити взаємодію.

5. Гра закінчується швидко, бо учасники йдуть до мети найкоротшим шляхом.

6. Гра переходить у конфліктну ситуацію.

7. Учні не включаються в гру, а лише симулюють ігрову діяльність.

Звідси висновок: ігровий етап повинен бути ретельно підготовлений. Програються найважчі ролі, обираються ініціативні і підготовлені виконавці. Особливе вміння - це знімати конфлікти і ліквідовувати суперечки.

Гра вдається лише тоді, коли в колективі панує емоційний настрій, про який вчитель думає заздалегідь, керуючись наступними видами емоційного стимулювання:

1. Гра в жодному разі не має бути примусовою.

2. Ігрове завдання слід давати як відпочинок.

3. При підготовці гри слід врахувати стосунки між учнями класу.

4. Ігрове завдання треба подавати так, ніби воно не планувалось заздалегідь.

5. Необхідно постійно підбадьорювати учнів.

6. Щоб в дітей не виникло навіть думки про несправедливість результатів гри, слід передбачити належне журі.

7. Потрібно виготовити фішки або жетони для вручення кращим гравцям на етапах.

8. Переможців змагань вітають всі гравці.

9. Варто передбачити дипломи, грамоти, невелички призи для переможців, а також звання „Найкращий гравець", „Найдотепніший", „Мозковий центр" тощо.

10.Переможців попередніх ігор запросити до журі або експертної ради, доручити їм розробку гри

Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи та урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам'яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості.

Місце ігор на уроці та час, який відводиться на гру, залежать від кількох факторів: підготовки учнів, матеріалу, що вивчається; конкретної мети і т. ін. Так, якщо якась гра виконується вперше, їй можна відвести більше часу. Зате в подальшому така гра із вже засвоєними правилами та вимогами може проводитися протягом 5-10 хвилин і слугувати не тільки для повторення вивченого матеріалу, але й для розрядки на уроці[17;С.21-34].

Чи не найголовнішим прийомом у будь-якій педагогічній грі є дедукція, тобто виведення висновків з будь-якої події, логічне пояснення, підведення окремих фактів під загальні ознаки. Для того, щоб досягти результатів, учні повинні вибудувати цілий ланцюжок дедуктивних висновків, змоделювати задану ситуацію, проаналізувати її (тобто встановити зв'язки між її окремими ланками). Особливу користь дає застосування прийому дедукції під час проведення дидактичної гри «Логічні ланцюжки». Так, при вивченні теми «Суспільно-політичні рухи в Росії в 20-30-хрр. XIX ст.» учням пропонується скласти логічні ланцюжки за зразком: «Петербург, «Північне товариство декабристів» - «Конституція» - М. Муравйов - Тульчин -... -... -...» та інші. Гарні результати дає використання логічних ланцюжків у грі «Впізнай мене». У 8 класі при вивченні теми «Україна у другій половині XVII - на початку XVIII ст.» можна, використавши гру, з'ясувати, чи добре учні познайомилися з історичними діячами того часу. Для цього складається логічний ланцюжок з кількох ланок. Гра може бути як індивідуальною, так і командною. Тоді вчителю слід продумати таку кількість логічних кроків, скільки учасників у складі команди. Завдання гравців - впізнати особистість, використавши якомога менше підказок-ланок, наприклад:

1. Ця особа походила зі старовинного шляхетського роду.

2. Він здобув гарну освіту, досконало знав п'ять мов.

3. В дитинстві був запрошений до двору польського короля Яна Казиміра.

4. Мав одну з найкращих в Україні бібліотек.

5. Зумів увійти в довіру до найвідоміших політичних діячів різних країн.

6. Широковідома історія його останнього кохання до сімнадцятирічної дівчини.

7. Був однією з найбільш суперечливих постатей в історії України.

8. Гетьман України, ім'я якого протягом майже трьох століть було символом зради.

До прийомів, що дають гарні результати на уроках історії, слід віднести історичне передбачення. Головним під час використання цього прийому є власний висновок дитини містить нові знання про явище, подію чи особу. Так, беручи участь у творчій грі «Вибори Президента України», учні 11 класу, які «висувань свої кандидатури у Президенти», мають запропонувати не тільки власні проекти розвитку держави, але й передбачити ті зміни, які обов'язково стануться у країні, якщо його «Президентські плани» втіляться у життя.

Гра вимагає не тільки певної суми знань, але й уміння вільно та творчо їх використовувати. Під час роботи з учнями для збудження інтересу до предмета можна використовувати такі форми гри: дидактичні (гра-вправа, гра-змагання, гра-загадка тощо), творчі та сюжетно-рольові (ділові, імітаційні, театралізовані та ін.)

Роботу вчителя прийнято оцінювати за її кінцевим результатом. Але що ж таке кінцевий результат?

Більшість педагогів розуміє його як розвиток творчих можливостей дитини і загалом формування в ній особистості, внутрішніх настанов та принципів власної точки зору, життєвої позиції, врешті-решт,- чуйності, людяності, поваги не тільки до себе, але й до інших. Гра виховує відчуття плеча друга й, у свою чергу, диктує необхідність підставити комусь свій; привчає копіткою, напруженою, але надзвичайно цікавою і захоплюючою і захоплюючою працею здобувати знання, отримувати насолоду від перемог, отже, гра спрямована на досягнення цього кінцевого результату і переважно досягає його.

Психологи стверджують: «Деякі діти вибірково пропускають ті уроки, о яких вони не підготувалися».Це твердження доводять ігрові уроки: оскільки грати люблять всі, на такі уроки чекають з нетерпінням, до них завжди готуються, отже, не пропускають. Взявши для дослідження 10 уроків у 8 класі, коли в них про водилися турніри «Що? Де? Коли?», «Поле чудес», «Відгадай кросворд», «Веселе тестування» та інші, обчислили відсоток присутніх на них, який становив 92,6 %, що на 16,3 перевищує середній відсоток присутності учнів цього класу на звичайних уроках історії. І ще одна закономірність: якщо традиційних контрольно-підсумкових уроків діти чекають із побоюванням, а хитріші використовують будь-яку нагоду уникнути їх, то на ігрові йдуть залюбки; на них, щоб не підвести друзів по команді або ж просто отримати гарну оцінку, з'являються навіть ті діти, яких із певних причин не було на попередніх заняттях [15;С.34-38].

Для визначення ставлення школярів до ігор протягом двох навчальних років проводилося анкетування учнів 8-10 класів з таких питань:

1. Які форми уроку з історії вам найбільше подобаються? Чому?

2. Якби у вас була можливість обирати, за допомогою яких форм і методів підбити підсумок по темі, що б ви обрали:

а) контрольну роботу;

б) усне опитування;

в) підготовку доповідей чи рефератів;

г) роботу за індивідуальними картками;

д) гру;

є) щось інше?



3. Що вас найбільше приваблює в ігрових уроках?

4. Часто звертаючись до ігор та ігрових моментів на уроках історії, чи

змінилося ваше ставлення до предмета? В який бік?

5. Чи не виникає у вас бажання продовжити гру вдома? Яким чином?

Відповіді учнів свідчать про беззаперечний інтерес до гри.

Всі наведені факти переконують, що включення ігор та ігрових моментів у навчальний процес збагачує учнів, робить процес здобуття знань цікавим, захоплюючим, творчим.

Сьогодення вимагає від педагога бути весь час у пошуку, викликає гостру потребу у підвищенні ефективності навчально-виховного процесу, пошуку нових форм, які б допомагали зацікавити дітей, розвивати їх інтелектуальний та творчий потенціал. Зацікавити їх стає все важче. Тому на сучасному етапі розвитку психолого-педагогічних наук дуже гостро стоїть питання вивчення впливу нетрадиційних форм роботи на розумовий розвиток дитини, розвиток її творчості, уяви тощо. Нестандартні форм роботи, які з’явились, як альтернатива традиційним, загальноприйнятим нормам, є ніщо інше, як розвиток пройденого руху вперед з опорою на практичний вчорашній досвід з урахуванням інтересів сучасних дітей. Неабияка роль тут відводиться грі.

Успіх у навчанні та вихованні забезпечується не лише тим, наскільки точно реалізується методична система, але й тим, наскільки творчо педагог підходить до реалізації використання широкого спектру різних галузей знань, дотримання методичних вимог і основних психолого – педагогічних принципів.Не секрет, що іноді дуже важко зацікавити, об’єднати та організувати дітей 5- 7 класів під час уроку або при проведенні виховного заходу. Тому перед вчителем стоїть завдання знайти такі форми і методи, які б допомогли активізувати дітей до роботи. Важливим і ефективним в роботі вчителя історії – класного керівника є тісне поєднання викладення предмету з виховною позакласною роботою. Комплексний підхід дає можливість більш глибшого засвоєння матеріалу [6;С.21-23].

Перш за все ми повинні враховувати, що бажання грати та прагнення до діяльності властиві кожній дитині. Тому вдале поєднання навчання, виховання та ігрової діяльності може дати позитивний результат. Адже перетворення гри у цілеспрямований засіб навчання та виховання було одним з перших педагогічних досягнень людства.Ігрова методика все більше впроваджується зараз у навчально-виховний процес. З впевненістю можна говорити про те, що у будь-якому віці запровадження ігрової системи навчання та виховання дає ефективний результат. Характерною особливістю дітей 5-7 класів є емоційність і допитливість, прагнення перевірити, випробувати свою силу, відкривати таємниці. Тому, враховуючи ці особливості дітей, ігрову систему можна зробити незамінимою помічницею вчителя при проведенні уроків та виховних заходів. Ігровий механізм допомагає внести проблемність у пізнавальний процес. Тому, мабуть, правильною буде схема: гра-навчання-розвиток.З впевненістю можна стверджувати, що гра – це шлях до пізнання. Тому слід сміливіше педагогам впроваджувати в практику проведення уроків та виховних заходів ігрову методику, віддавати перевагу активним методам, які стимулюють ініціативу, творчу співпрацю, взаємодію, зацікавленість. Види ігор можуть бути різноманітними: рольові, пізнавальні, розвиваючі, розважальні. Але важливо, щоб їх використання у навчально – виховному процесі давало можливість дітям набути навички, необхідні в дорослому житті: здатність мислити, робити висновки, приймати рішення, виробляти вміння орієнтуватися і адаптуватися в різних умовах, захищати свої і поважати інтереси інших. Особливо слід звернути увагу на ігрові технології з використанням краєзнавчого матеріалу. Це важливо у 5-7 класах при вивченні історії України та історії Полтавщини, коли діти починають знайомитись з історією нашої держави, краю, з традиціями і культурою нашого народу. Від того, наскільки ми зможемо зацікавити дітей, зародити в їх душах повагу і любов до України, її історії і народу, буде залежати подальше формування патріота і громадянина [2;С.3-8].

На уроках історії та у тематичних позакласних заходах можливо використання фрагментів популярних ігрових програм “Поле чудес”, “Найрозумніший”, “Що? Де? Коли?”, “Розумники та розумниці”. Ефективними можуть бути і заочні подорожі, розгадування історичних кросвордів, вікторин, пізнавальних марафонів, мозкових штурмів, дебатів, рольових ігор, турнірів ерудитів, елемент “Чорного ящика”.Але слід пам’ятати, що гра на уроці буде результативною лише в разі дотримання наступних принципів і правил:

1. Чітке усвідомлення дидактичних цілей використання ігрових елементів у навчальному процесі.

2. Відсутність сторонніх спостерігачів. При цьому залучення всіх дітей класу до активної діяльності.

3. Забезпечення в ігровій діяльності моменту несподіваності, непередбачуваності.

4. Зміни правил гри, щоб не втрачати зацікавленості учнів.

5. Врахування індивідуальних особливостей учнів, використання можливостей гри для розвитку вміння працювати в колективі.

Граючи на уроці, діти психологічно розкуті, що сприяє вияву їх творчих здібностей. Дитині хочеться повторити позитивний досвід на вищому рівні складності завдань. При цьому, непомітно для себе, дитина залучається до навчальної праці, пізнає її радість. Таким чином, гра в навчальному процесі пробуджує інтерес до навчання, підвищує рівень навчальної праці, розвиває комунікативні навички. Порівняно з іншими формами навчання й виховання, перевага гри з-поміж інших форм виховної діяльності полягає в тому, що вона досягає своїх цілей непомітно для учня.

Але для того, щоб мати позитивний результат, слід дотримуватись основних вимог:

- врахувувати вікові, психічні та фізичні особливості дітей при виборі теми і форми;

- дотримуватись принципу доступності;

- враховувати рівень зацікавленості дітей щодо обраної теми;

- створити умови для розвитку інтелектуальних, розумових, творчих здібностей дітей;

- залучити до роботи всіх дітей;

- застосовувати різні форми і види ігрової діяльності.

Отже,слід також пам’я тати, що для дітей гра – це не тільки розвага, а й праця, яка вимагає певних сил, здолання певних труднощів, потребує реалізації своїх здібностей, а від вчителя-організатора -винахідливості в розробці та проведенні і справедливості в оцінці результатів.

Щоб залучити дітей до гри, потрібно зробити її цікавою,змістовною, а основне-заохотити унів брати в ній участь.Як бачимо, реалізувати це зовсім не важко, потрібно лише дотримуватися певних вимог та мобільно вирішувати труднощі, які виникають в процесі гри.

Ігри важливо проводити систематично, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово їх ускладнювати, урізноманітнюючи різними методами і формами (наприклад, «історичне передбачення»).

А для того, щоб визначити ставлення школярів до ігор з метою врахування їх інтересів і побажань, можна провести опитування або анкетування, так як успіх у навчанні забезпечується не лише тим, наскільки точно реалізується методична система, а й тим, наскільки творчо педагог підходить до реалізації спектру різних знань, використовуючи на уроках прийом гри.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал