Відділ освіти та виховання Володимирецької райдержадміністрації Районний методичний кабінет



Скачати 490.03 Kb.
Сторінка2/8
Дата конвертації30.11.2016
Розмір490.03 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Функції страху


Страх, як інші неприємні переживання (гнів, страждання) не є однозначно шкідливим для дитини. Будь - яка емоція виконує свою функцію і дозволяє дитині та дорослій людині орієнтуватися в оточуючому її предметному та соціальному середовищі. Так, страх захищає людину від зайвого ризику, регулює діяльність , поведінку, відводить людину від небезпеки, можливості одержати травму. У цьому проявляється охоронна функція страхів, що беруть участь в інстинктивній поведінці, забезпечують самозбереження і в цілому мають позитивне адаптаційне значення. Страх, як будь – яке переживання, є корисним, коли точно виконує свої функції, а потім зникає. Позитивним може бути тільки короткоплинний вплив страху, якщо страх переживався особою у формі емоції, а не у формі почуття. Якщо страх переживався особистістю як почуття, то результатом є , як правило, негативний вплив на різні структурні компоненти особистості:

  • на формування спрямованості особистості,

  • на формування рис та інтеграцію характеру,

  • має астенічний вплив на всі види активності властиві особистості(як гальмуванні так і сильному збудженні ),

  • гальмує розвиток усіх психічних процесів,

  • загальмовує розвиток здібностей і навіть блокує їх.

Страхи, що зародилися у особистості в самому ранньому дитинстві і залишились прихованими можуть втручатися у несвідоме життя дорослої особистості, тероризувати її почуття та навіть ламати долю людини.

Страх, як і будь – яке почуття, характеризується силою, глибиною, тривалістю, являє собою процес, що протікає в часі. Зовні почуття страху виявляється комплексом характерних мімічних, пантомімічних та секреторних проявів(мороз по тілу, свербіння, поколювання, виділення сліз, холодний піт, уповільнення дихання, зміни в міміці обличчя, рухи ніби крадькома).



Причини страху

Причинами страху можуть бути події, умови або ситуації, що є початком небезпеки. Страх може мати своїм предметом яку - небудь людину або об'єкт. Іноді страх не пов'язаний ні з чим конкретним, такі страхи переживаються, як безпредметні. Страх може викликатися стражданням.


Грей розділив всі причини страху на 4 категорії:

  • інтенсивність,

  • новизна,

  • еволюційно-вироблені сигнали небезпеки,

  • причини, що виникають у соціальному впливі.
    Біль і голосний звук є прикладами занадто інтенсивних стимулів, а незнайомі особи або предмети іноді викликають страх через свою новизну. Грей розглядав недолік стимуляції або відсутність стимулу в очікуваному місці й у часі як певний вид нового стимулу. Будь-які ситуації, що загрожують значній частині членів виду протягом тривалого часу, є еволюційно виробленими сигналами небезпеки.
    Боулбі виділив:

  • уроджені детермінанти страху, які він називає «природними стимулами і їхніми похідними». Природними стимулами страху є: самотність, невідомість, раптове наближення, раптова зміна стимулу, висота й біль. Стимули страху включають: темряву, тварин, незнайомі предмети й незнайомих людей.

  • культурні детермінанти страху майже винятково є результатом научіння. Так, навіть неголосний сигнал повітряної тривоги може викликати страх. Боулби вважає, що багато культурних детермінантів страху можуть бути пов'язаними із природними детермінантами, замаскованими різними формами неправильного тлумачення, раціоналізації або проекції. Острах злодіїв, наприклад, або привидів, може бути раціоналізацією страху темряви, страх перед влученням блискавки – раціоналізацією страху грому.
    По Кагані причинами страху є:
    а) неасимільована розбіжність,
    б) передбачення небажаної події,
    в) непередбачуваність,
    г) визнання невідповідності між поглядами і поведінкою,
    д) визнання дисонансу між поглядами.


Емоції як причини страху

У принципі будь-яка емоція може викликати страх. Подібність нейрофізіологічних механізмів з емоцією страху приводить до того, що вони часто є активаторами. Як стверджує Томкінс, «раптове звільнення від тривалого й сильного страху, якщо воно повне, приводить до радості, якщо неповне до порушення».


Когнітивні процеси як причини страху.
Являють собою найбільш загальний вид причин страху. Наприклад, страх якого-небудь певного об'єкта може бути викликаний уявним відтворенням у пам'яті або антиципацією. Спогад або передбачення страху саме по собі є достатнім для того, щоб викликати страх.

Особливості внутрішньоутробного розвитку як причина страху.
Багато акушерів і психологів бачать схильність до дитячого неврозу страху в емоційному стані матері під час вагітності. Негативний вплив на дитину робить погроза викидня. Занепокоєння за власне існування на гормональному рівні, випробуване дитиною в період внутрішньоутробного розвитку, створює передумови для наступних проявів тривожності на психологічному рівні. Така дитина надалі буде швидше, глибше й гостріше відчувати страх. Також на появу дитячих страхів впливає протікання самих пологів: ускладнення, неможливість народити власними силами, асфіксія.

Спадковість як причина страху.
Дитячий невроз страху може бути спадкоємним захворюванням, що передається всім членам однієї сім'ї. Тут мається на увазі успадкування типу нервової системи і її особливостей.

Внутрішньосімейні причини страху:

  • невдоволення батьків статтю своєї дитини,

  • пізня дитина(мати дитини в момент народження старша 35 років)

  • сімейні конфлікти,

  • сім’ї, де мама активніша за тата,

  • неповні сім'ї.
    Негативні аспекти виховання як причина страху:

  • традиціоналізм відносин у сім'ї,

  • емоційний шантаж і передчуття,

  • відкриті посилання й прямі погрози,

  • нескромність батьків,

  • віддаленість батьків,

  • відсутність прихильності у середині сім'ї,


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал