Відділ освіти Маневицької райдержадміністрації загальноосвітня школа І ступеня с. Семки



Сторінка6/6
Дата конвертації10.12.2016
Розмір1.11 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6

Легенда про калину.

Це було в той час, коли на Русь нападали орди татарські . Одного разу в одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих молодих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники побачили цих красунь і почали їх ловити, щоб продати в Цар-городі. Дівчата, щоб не потрапити в неволю, почали тікати на болота і там потопились.

На тому місці, де загинули українські дівчата-зірки, виросло дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу вроду порівнюють з калиною. Про цей чарівний кущ складено безліч пісень, віршів і приказок.

Учень. Калина — це символ дівочої вроди, вірності, чистоти. Леся Українка написала драму «Лісова пісня», її героїня ,Мавка, у дні тяжкої зради, ходила в чорному вбранні. На грудях у неї червонів маленький пучечок калини. «То кров моя,» — казала Мавка. Тут калина, як символ невгамовної туги за втраченим коханням.

Калина — це пам'ять. Пам'ять про матір, найдорожчу людину в світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому. За традицією на могилах загиблих садили калину.

Калина — це і символ про неньку —Україну, свою домівку.

1-й учень.

Калину і до столу подавали,

Весільні короваї прикрашали.

Як символ долі, щастя і краси,

І чистої дівочої коси.

2-й учень.

Її вплітали у вінок дівчата, i (2).jpg

Садили кущ калини коло хати:

Очистить і повітря навесні

І знадобиться у зимові дні.

3-й учень.

Бо чай з калини — ліки від застуди.

Шанують цю красуню пишну люди

І лагідно калинонькою звуть,

Цілющий чай і сік калини п'ють.

Вчитель. У поета Юрія Рибчинського та композитора Ігоря Поклада є гарна пісня — «Три поради»: «не рубай тополю край дороги, може, та тополя — твоя доля, твоя доля світла, тополина, наче пісня журавлина», «не стріляй у птаха на світанні , може, то любов твоя остання...» І третя порада:

Не ламай калину коло хати,

Бо вона заплаче, наче мати,

І впадуть на трави на шовкові

Серця сльози колискові.

Не ламай калину, не ламай калину,

Бо вона в житті єдина.

Не ламай калину, не ламай калину —

Краще їй онуків принеси.

Вчитель. Ранньої весни, коли ще лежить у лісі сніг, розпускаються квіти верби. Це одна з перших рослин, що, за біблійними легендами, після всесвітнього потопу виросла на берегах річок та водойм. Українці вірили, що дерево, яке одним із перших викидає бруньки, тобто прокидається до життя, передає людині силу та здоров'я, оберігає її та захищає.

Верба завжди добре впливала на організм людини, рятуючи і дорослих і дітей. А в останню неділю перед Великоднем люди освячують у церкві вербові гілки, б'ють ними один одного, промовляючи:

Не я б'ю — верба б'є,

Не будь сонливий,

До роботи лінивий,

Будь здоров, як вода,

Рости, як верба!. Учень.

Верба —одвічний символ України,

Також відома культова рослина.

Символізує вірність, рідний край,

Любов безмежну, ніби небокрай.

Вчитель. Крім тих оберегів, які ми сьогодні

назвали, в українського народу є й інші — жито, барвінок, лелеки.

1-й учень.

І жито — також символ України.

Це обрядова, культова рослина,

Це знак добробуту і злагоди в сім

І довгого життя на цій землі.

Народна мудрість стверджує: без жита

Людина не могла б на світі жити.

Тож на достаток і на довгий вік

Тоді, коли новий надходив рік,

Ходили хлопці житом засівати.

І наречених також посівати

На щастя, на добро обряд велів

Цим життєдайним символом полів.

2-й учень.

Барвінок —теж рослина обрядова, Це символ пам'яті і вірності, здоров'я, Краси і вічності, безсмертя, довгих літ, Любові знак —барвінку синій цвіт.

3-й учень.

Лелека —символ щастя і родини, Любові до своєї батьківщини, Добробуту, продовження життя. Надії символ, віри в майбуття.

Та головним оберегом українського народу була Берегиня — жінка-мати. її слово, тепле і ласкаве лікувало і повертало сили після хвороб, захищали від злих сил і давали наснагу. Берегиня підтримує домашнє вогнище, вона стоїть коло витоків нового життя, плекає і зміцнює його.

Мама! Найдорожче слово в світі,

Де б не був ти, щоб ти не робив,

Та вона твій шлях завжди освітить

Ніжним серцем, відданим тобі.

В дні сумні, в дні на щастя щедрі

Мама буде у житті твоїм.

Тож живи, як мама, щиро й чесно.

І як мама, лиш добро твори.

Висновок. Отже, ми з упевненістю можемо сказати, що в українців є багато оберегів, які лікують, прикрашають, оберігають від зла, але найголовніший — мама — Берегиня сімейного вогнища, захисниця домашнього затишку. Я дуже хочу, діти, щоб ви пам'ятали: без жінки-матері не було б нас.

Бережіть, шануйте, любіть обереги, вивчайте традиції свого народу, адже ми — українці, пишаймося цим.
1.jpg
Початкова, прощавай!

Здрастуй, старша школо!

x_00baff87.jpg

 

Травень, весняне світання,



Погляди наші дитячі.

Радість і смуток прощання

Ми в оченятах бачим.
Всі ми доросліші стали

І за чотири роки

Дуже багато пізнали,

Стали міцні і високі.


Час підійшов прощатись

З першою ланкою школи.

Тільки хвилин найкращих

Ми не забудем ніколи.


Першу прочитану книгу

Й перше записане слово,

Першу класну годину

Й друзів найперших коло.


Першу свою оцінку

Й вчителя перший погляд,

Усмішку його чарівну

Ми залишаєм на спогад.


Інші займуть наші парти,

Сядуть за ними писати,

Квіти у класі нашім

Іншим тепер поливати.


Добре й відмінно навчаймось,

Дружбу цінуймо міцну,

Всіх вчителів поважаймо,

Гідність гартуєм свою.


Ну, а коли стане важко,

Чи вільний з'явиться час

Ми всі сюди завітаєм,

В цей незабутній класс.

 

 

Доброго дня, наші гості! Ось і прийшов цей святковий день. На вулиці світить яскраве   сонце,   співають   пташки, сонце пестить нас своїм золотим промінням.



Час   летить   невблаганно   і змінює   все,   що   нас   оточує. Життєва дорога людини також мінлива і нелегка, несе в життя і сум, і радощі.

Все має початок і кінець. Не можна сказати, що закінчується дитинство   наших   дітей.   Однак сьогоднішній день проводить невидиму   межу   між   дитинством   і юністю. І саме той час прийшов до наших 4 класників.

Тож вітаємо їх і надаємо їм слово.

Ведучий.

Зібрались дружно ми на свято,

Сьогодні це в останній раз.

Ми рідну школу залишаєм

І переходим в 5-й клас.

 Ведуча.

Багато доброго, нового

Життя відкриє ще для нас.

Як перша сходинка до нього,

Для всіх нас був 4-й клас.

 

Ведучий.

У нас усіх прощальний настрій,

Ми схвильовані украй.

Кажемо: «Середня школа — Здрастуй!

Початкова — прощавай!»

 Ведуча.

Тут усім турботу й ласку

 Дарували повсякчас.

В дім оцей, неначе в казку,

 Йшов уранці кожен з нас.

 

Ми всі були смішними малюками,



Коли зайшли уперше у свій клас,

Одержали ми зошит з олівцями,

За парту сіли перший в житті раз. 
Учні.

Справа в тому, що сьогодні

Свято в нас велике,

 І про все, що вже минуло,

Можна сміло говорити.

І про те, як на уроці

Зовсім не сиділось,

І задачі розв'язувати

Чомусь не хотілось.

 

Ми букварик почали



В вересні вивчати,

 І багато встигли ми

Вже запам'ятати.

На урок до нас Сова

Часто прилітала.

Друкувать склади й писать

Нам допомагала.

 

 Виручайте, палички,



 Наші виручалочки.

Всі ставайте по порядку,

Мов солдати на зарядку.

За поля не вибігать,

Спинки прямо всі тримать.

Чому ж не привчаєтесь?

Важко так навчаєтесь?

 

Чом стоїте, як попало?



 Знову нам за вас попало.

Та не знає наш учитель,

 І не знає наша мама,

Як нам важко так зробити,

Щоб ви всі стояли прямо.

Такі муки ми терпіли,

Доки букв писать не вміли,

 

А тепер пройшли роки,



 Все запишем залюбки.

Ох, було мороки з нами

Вчительці багато.

Як по сто слів за хвилину

Вчились ми читати.

Математики нелегко

Було нас навчать.

Та табличку множення

Знаєм на «дванадцять».

 А про перші наші кроки

 І круті стежинки

Нагадають вам, напевно,



Веселі смішинки.
Плететься учень до класу: червоний, мокрий! Падає на стілець, стогне:

—  Ой, не можу, зараз вмру!

Підходить хлопчик, питає:

—  Петрику, що сталось? Тобі погано?

—  Ой, нема чим дихати, вмираю...

— Ти захворів?

 — Не можу, ой, ой, змучився....

—  Може, додому підеш? (Учень одразу сідає рівно).

—  Ти що? Чуєш дзвоник на урок? Ось на уроці і відпочину.

 

Молитва школяра

Молився хлопчик Богу, Просив про допомогу:

—  О Боженьку, не погуби!

Молю, благаю, так зроби,

 Щоб Наполеон із Данії

 Потрапив до Іспанії!

У Біле море щоб Дніпро

Впадав, молю, не в Чорне!

Бо на контрольній саме так

Я написав учора...
Прикметник у множині

— Придумайте речення, — Вчителька каже,

— З прикметником «чорний», Але в множині.

—  Придумала! — радісно скрикнула Маша.

— Два негри скакали удвох на коні.
Урок природознавства

 Тварини — наші друзі,

Та треба пам'ятати,

Що мацати руками,

Тим більше цілувати, їх небезпечно, діти,

 Бо можна захворіти! — Учителька повчала.

—  Є прикладів чимало... -Катренко встав з-за парти

 І каже:

—  Це не жарти! Сусідка наша, Алла,

 Кота все цілувала... — (Катренко просльозився),

Не витримав, сказився!

 

Все не так просто

Юлько, будемо дружити?

 Буду твій портфель носити,

І додому проводжати

, І від хлопців захищати!

— Добре, згода.

— То на здачу

Дай, перепишу задачу!


Не ті карти

Своїм горем Гриць із друзями діливсь І при цьому ледь не плакав, дуже зливсь:

—  Карти контурні принести задали, Я послухався, приніс, які були. Бац! В щоденник — одиницю! От напасть! Я: «За що?», а вчитель каже, що не в масі

 

Просив дружків своїх Семен:



—  Знаннями, хлопці, поділіться! Не знаю, скільки треба «єн»

Писать в іменнику «рушниця»?

—  Ех ти! — срамив його Миколка, — ; Порожня в тебе голова!

Одне - якщо це одностволка, А як двостволка — значить два.



*  * *

Вчитель бережно розправив Зошита у Вови...

— Чом ти знову не поставив Знаки розділові?

—  Ставив, — глянув той сміливо, — Як ви зошит брали. То вони, тоді, можливо, Десь повипадали?

— Ти ж, Петре, бачив, що кота Тягнув наш Вітя за хвоста! Чому його не зупинив?

— Та руки зайняті я мав!.. Кота за голову тримав.

 

Учні. Дозвольте нам рапортувати.

•   За час навчання вивчено 33 літери українського алфавіту. Вивчили багато правил українського правопису, навчилися читати, писати, розв'язувати приклади, задачі.

•  Ми провели разом 2450 уроків.

•  Ми провели 1800 годин за партою, і це не рахуючи часу, витраченого на виконання домашнього завдання.

•   Учнями класу перечитано,  не дочитано,   зачитано  до  дірок художніх творів, книжок.

 

•    Списано,    не   дописано, переписано 1829 зошитів (але не кожен з них був показаний батькам).



•   Отримано   1600   оцінок високого    рівня,    2200    — достатнього, 1540 середнього (про   початковий  рівень   — , помовчимо).

 

•   Загублено 50 ручок, 60 олівців, з десяток гумок, 30 ґудзиків, багато копійок і144 погані звички.



•  Списано 3 кг крейди,  12 штанів і З щоки.

•   Біля   школи   розбито   квітник,   6 носів і 2 шибки.

                                    

 

 



 

Вчителько наша!

Сьогодні ми прощаємося з вами,

 Бо більше ви не будете нас вчить.

У клас до нас вже прийде інша «мама»,

Щоб за неправильні вчинки посварить.

 

У нас усіх прощальний настрій,



Ми схвильовані украй.

Скажем разом:

«Старша школо, здрастуй!

Початкова школо, прощавай!»



6-й учень.

Чомусь сьогодні шкільний наш дзвінок

З жалем дзвенить, ніби плаче струмок.

Певно, сумує наш рідний дзвінок,

Що нас не покличе уже на урок.

7-й учень.

Разом з дзвіночком сумуємо й ми.

З ним і здружились, й зріднилися ми.

Якось незвично, що нас на урок

В клас початковий не кличе дзвінок.

 

1-а дитина.



Перша вчителько, добра, терпляча,

Наче мама, була ти малим,

А любов твоя щира, гаряча

Зігрівала серцям нам усім.



2-а дитина.

Дуже різна у всіх у нас вдача,

Та усмішка усім до лиця, Тож любов твоя щира й гаряча Буде гріти нам завжди серця.

3-я дитина.

Хочемо пробачення у вас попросити

 За те, що не завжди хотіли учитись,

Деколи ми пустували, бувало,

 Ваші напутні слова забували.

 

 



4-а дитина.

Та ми вже доросліші стали в цю мить

 І хочем хороше на згадку лишить.

Забудьте всі пустощі наші, жалі,

Пробачте нам, рідні, ми були малі.

Швидко мов птахи 4 роки пролетіли

І в пам’яті  спогади тільки залишим

 ми завжди згадаєм свій перший дзвінок

і 4 класу останній урок.

 

 



Ми тепер ідемо в п'ятий клас,

 Далі будемо продовжувати вчитись.

 Але хоч зустрінемось не раз,

Цьому більше вже не повторитись.

 І більше не буде тут нашого крику,

 І діти інші знову з'являться тут.

Так було завжди, так буде довіку,

До вас усі в гості прийдуть.

 

Як сьогодні сумно всім,



 Прощаємось ми з рідним класом.

Бо це наша домівка, рідний дім,

 Та прийдемо сюди лише з часом.

Розлучаємось ми сьогодні з ним,

Не забути цього класу нам ніколи,

Адже став для нас він дорогим

 З першого уроку у цій школі.

 

Тут чотири роки всі ми разом йшли,



Хвилювання й радість поділяли.

 Разом і навчались, і росли,

 День народження всі дружно відзначали.

Сьогодні тривожний і радісний день,

Зібрались ми всі в цьому залі,

Читаєм вірші і співаєм пісень,

 Ми зовсім дорослі вже стали.

 

 



 Тут ми вперше вчилися писать,

 Малювати, думать, ставить плями,

Перші букви у склади складать,

І весь клас наш повнився піснями.

 Тут ми вивчили іменник, дієслово,

Дії з дробами навчилися складати.

 Знаєм точно, з правил не викинеш слова,

Лиш тоді отримаєш «дванадцять».

 Школа наша початкова,

Прощавай і будь здорова.

 Нових діточок стрічай

Та й про нас не забувай.



1-й учень.

Спасибі скажемо усім,

Хто научив любить цей дім,

Ту вулицю, де ми живем,

Все, що Вкраїною зовем.

Спасибі всім, хто дбав про нас —

У цей цікавий, гарний час.

 Всі. Спасибі! Спасибі! Спасибі!

 

Вальс випускників 

 

 Вчитель. 



Дорогі діти, шановні батьки, гості. Сьогодні у нас незвичайний день — прощання з початковою школою. Чотири роки ми з вами разом піднімалися першими східцями Країни Знань. Вчилися читати, писати, рахувати, дружити, жити за правилами рідного шкільного дому. Непростими були чотири перші шкільні вершини. Хто стрімко і рвучко піднімався до них, хто довго і невпевнено долав перешкоди на шляху, відчуваючи чиюсь допомогу.

І ось сьогодні називають вас таким вагомим словом «випускники». Нехай буде безхмарним ваше життя, навчання легким, доля щасливою на своїй квітучій землі, поміж рідних людей.

 

Спілкувалися ми довго,



Розлучатися вже час.

Та не будем сумувати —

Все попереду у вас!

Ще попереду канікули —

Найвеселіші деньки.

На вас чекає п'ятий клас, дев'ятий,

Дванадцятий чекає теж, авжеж.

Розумнішайте й добрішайте,

І мене не підводьте теж.

Ось і закінчується наше свято. На згадку про закінчення початкової школи хочу вручити вам , дорогі діти , дипломи випускника.

 

Я думаю, що ми не назавжди прощаємось із вами. Будемо зустрічатись, цікавитись справами, інколи обмінюватись посмішкою, але більше ніколи я,  як господарка, не зайду до вашого класу, ніколи не запитаю уроку. Я твердо впевнена, що ви і у старшій школі будете гарно вчитися, виростете справжніми людьми. Щасливої вам долі!



 

7.jpg
Використана література
1. Газета «Розкажіть онуку» - 2003, 2007 рік.

2. Сергійчук В. Доля української національної символіки -К.-П.,2000.

3. Г.Г.Ковальчук, С.А.Коробчук.Стежина (Волинська читанка).:Вежа,1997.

4. Шкода М.Н. Свята моєї Батьківщини:Дитячий календар ілюстрований.-Донецьк:ТОВ ВКФ «БАО», 2006.

5. Барабаш О.Д., Свята і розваги в дитячому садку:- К.:Освіта, 1995.

6. Газета «Позакласний час»2006 рік.



7. Виженко О. Козацькі забави. Сценарії проведення спортивно-розважальних дійств.-Тернопіль:Підручники і посібники, 2005.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал