Відділ освіти Маневицької райдержадміністрації загальноосвітня школа І ступеня с. Семки



Сторінка5/6
Дата конвертації10.12.2016
Розмір1.11 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6

Всі : Ми – українці – доля України в наших руках
Шановні гості

Нехай пісні милозвучні

Для вас лунають знов і знов

Хай будуть в серці нерозлучні

Надія, Віра і Любов.
Хай вам всміхаються доля журавлина

Поля розлогі колосом цвітуть

Червоні ягоди калини

Дарують хай щасливу путь.


dsc06617.jpg
„Любий, отче

Миколаю,


Ти до нас прийди

із раю”


p_35916_1_gallerybig.jpg

Ведуча:

За горами, за лісами

Їдуть-їдуть дивні сани,

І викрешують копита,

Сріблом сонячним підбиті,

В зоряній височині

Метеори вогняні.

Миколай мандрує світом.

Він дарує чемним дітям

Те, про що їх світлі мрії.

Тут для кожного дари є.

Не забуде він нікого:

Ні хорошого, ні злого.

Миколай з небес весь час

Бачить кожного із нас.

Разом з нами він радіє,

І дарує нам надію.

Він всіх вас чудово знає.

Зустрічайте Миколая!

               Під музику вибігають вітри, зірочки і ангелята. Танцюють.

 

На сцену виходить козачок в українському вбранні.

 

Козачок:

А вечір малює сьогодні

Талантом таким неземним,

Що в кольоровому дзвоні

Життя виглядає новим.

 

Я теж у небесному стані:



Душа, мов біленький папір.

Складаю своїми словами

Листа під мелодію зір.

 

Святий Миколаю, я знаю:



Ти бачиш усіх і мене,

Уклінно Тобі посилаю

Дитяче прохання земне:

 

Хай люди живуть усі в Божій правді,



І не міркують у масках про те

Тільки тоді ближні любляться справді,

Коли хтось до когось з грошима іде.

 

Складаю листа. І дивлюся



На власні думки і слова.

Складаю листа. І молюся,

Як вміє дитина мала.

 

Святий Миколаю, будь ласка,



Зроби подарунок мені —

Щоб віра ніколи не згасла

Поміж людьми і в біді.

 

Святий Миколаю, я знаю:



Ти бачиш усіх і мене,

Уклінно Тобі посилаю

Дитяче прохання земне:

 

Хай люди живуть у вірі і правді,



І пам'ятають вічно про те —

Тільки тоді ближні любляться справді;

Коли хтось до когось із Богом іде.

 

 



Сцена сестричок

 

Маруся:

Мартусю, сестричко, послухай

Сьогодні наснилось мені,

Ангелики в небі на хмарках,

Дарунки несли дітворі.

 

А зіроньки їм помагали,



Яскраво світили вони,

Щоби Миколай і ангели

До діточок чемних прийшли.

 

Мартуся:

Тобі це насправді наснилось?

До столу хутчіше ходи,

І ми до Святого напишем,

Щоб і нам подарунки були.

 

У мене бажань є багато,



Все краще я хочу собі,

Неси Миколайко дарунки,

Хай бачать і заздрять усі.

 

Маруся:

Ну Мартусю, ти подумай,

Чи потрібно це тобі,

Чи піде воно на користь

У духовному житті.

 

Може хтось є поруч тебе



У потребі, чи біді,

І йому потрібно більше

Допомоги ніж тобі.

 

Мартуся:

Ти роби собі що хочеш,

Та мене ти не повчай,

Йди проси собі дарунків,

І мені не заважай.

«О, мій отче Миколаю,

Прошу те, чого бажаю,

Плеєр мій вже застарілий,

Флешку хочу і мобілу,

А ще – джинси найкрутіші,

Куртку, светер – наймодніші!

Прошу ще щось солоденьке,

Кіндер, мілку, щоб смачненьке.

Я тебе дуже чекаю,

Подаруночків бажаю!»

 

Маруся:

Боже –Отче, я прохаю,

За провини жаль я маю,

Якщо кривду десь вчинила,

Прошу вибачення щиро.

Святий отче Миколаю,

Прошу, я тебе, благаю,

Мою хату не минай.

Завітай до нас в ту днину,

Ми чекаємо гостинно.

Подарунків не прохаю,

Бо, що треба, я все маю.

Прошу лиш здоров’я мамі,

Таткові роботу дай.

Помагай мені в навчанні,

Про сестру не забувай.

І якщо тобі не складно,

І в нас в хаті, Ти будеш,

Солодощі дуже любим,

Може ти нам принесеш.

 

Мартуся:

Скільки будеш ти молитись?

Он вже зірочки зійшли,

Як побачать що не спиш ти,

Подарунків не буде.

 

                 Дівчатка сховалися. На перший план виходять зірочки.



 

Зірочка (4 зірочки по черзі):

Грудень місять вже гуляє,

Холодам пора вже буть,

І мороз зимі гукає:

- Запрягай вітрів у путь.

 

На сцену вбігають під музику чотири Вітри

 

Північний:

Я Північний вітер- пан,

Над всіма вітрами цар.

Гайда, браття, в довгу путь,

Нас давно морози ждуть.

 

Південний:

Я Південний – розбишака,

Найславніший тут гуляка,

Вже сьогодні закружляєм,

Гірки снігу назмітаєм.

 
Західний:

Західний я вітерець,

Піду з снігом у танець,

Затанцюю, загуляю,

Всі дороги позмітаю.

 

Східний:

Вітерець я є зі сходу,

Заморожу всю я воду,

Допоможемо Зимі,

Створим замки снігові.

 

Зірочка 1:

Вітри швидко підхопили,

Хмару з снігом, холоди.

Над землею пролетіли,

Сніг припав, нема води.

 

Зірочка 2:

На віконечках малюнки,

Скоро Миколай прийде,

Дітям принесе дарунки,

Під подушку покладе.

 

Зірочка 3:

Цієї ночі як ніколи

Радіє ліс, радіє поле,

На Небі музика весела,

Радіють всі міста і села.

 

Зірочка-Зірниця:

Це ж Миколая нині свято,

Роботи в нього пребагато,

Прийти до кожної хатини,

Із подарунком для дитини

 

Зірочка 4:

А в небі ангели працюють,

Навантажують санчата,

І Святому віз лаштують,

Щоб зраділи всі малята.

 

На сцену виходять ангели

 

Ангелик 1:

Я роблю смачні цукерки,

Шоколадом покриваю,

У яскравою обгортку,

Їх старанно загортаю.

 

Ангелик 2:

Райські яблука збираю,

Стиглі, дуже соковиті,

Їх у кошики складаю,

Поласують добрі діти.

 

Ангелик 3:

Пензлі в фарби обмокаю,

Іграшки я розмалюю,

Передам їх Миколаю,

Нехай дітям подарує.

 

Ангел 1:

Кожного року святий Миколай,

Іде в кожну хату,

Іде в кожен край,

Його всі чекають у кожній хатині,

Несе Він дарунки кожній дитині.

 

Зірочка 1:

Всі чекають Миколая,

Всі на світі, кожен край,

 

Зірочка 2:

Та не кожен, мабуть, знає,

Хто ж то, добрий Миколай?

 Ведуча:


    Святий Миколай жив дуже давно, 1600 років тому і зовсім не в Україні, а в місті Патар в Азії. Народився він в родині багатих і благородних батьків. Батьки померли коли Миколай був ще малий, але залишили синові велике майно. У Миколая було добре серце, тому вирішив роздати свої статки бідним. Кожної ночі накладав повний міх усякої їжі – м’яса, хліба, медяників, а також одягу і грошей і розносив по селу та розкладав біля порога хати, де жили бідні діти. А зранку вилазив на дах своєї хати і роздивлявся, як радіють вони його дарункам.

    Дядько Миколая був єпископом у м. Патари і він зауважив що його племінник залюблений у Святе Письмо, багато часу проводить у молитві, відзначається побожним життям і взяв його до себе. Спочатку хлопець був читцем у храмі, потім дияконом, а потім був посв’ячений на священника, а пізніше за добрі справи і за віддане служіння Богові, висвячений на єпископа.

    Коли помер Святий Миколай і його душа стала перед Богом, Господь спитав „Чого бажаєш мій Миколаю за добре життя на землі?”
    – Нічого не бажаю, тільки дозволь мені, Боже, сходити час від часу з неба на землю і відвідувати дітей.

    Усміхнувся ласкаво Господь і сказав:


    – Знав я, яким буде твоє прохання. Щороку в день своїх іменин зможеш сходити на землю.
    Відтоді кожного року, 19 грудня Святий Миколай ходить по землі і розносить дітям дарунки.

 

Ангел 1:

І отак щоразу, діти,

Вам щороку Бог дає.

Миколай мандрує світом –

Подарунки роздає!

Він за них не хоче плати,

Лиш - як то велить Господь –

Батька, матір шанувати,

Рідну Церкву і народ!

 

Ангел 2:

У грудневу ніч, таємну,

Миколай на землю йде,

Він розносить подарунки,

Під подушки їх кладе.

 

Чемним дітям дістаються,



Подаруночки смачні,

А нечемним, щоб ви знали,

Замість ласощів – різки.

 

Ангел 3:

А ти Зірочко-Зірнице,

Не барися, поспіши,

Ти роботу маєш пильну,

Тож яскравенько світи.

 

Зіронька-Зірниця:

Так, я радо помагаю,

Зроку в рік з Святим іду,

Діток чемних я шукаю,

На домівки їх лечу.

 

Сподіваюся, надіюсь,



Що зустріну діток знов,

Тих що були завжди чемні,

Й тих, що стали добрі знов.

 

Ангел 1:

Ми поглянемо у книги,

Там записано усе,

Зачекай наша Зірнице,

Треба звірити це все.

 

Ангел 2:

Цілий рік ми пильнували,

За дітьми спостерігали,

Тож до них скоріш лети,

Миколаю шлях вкажи.

 

На перший план виходять сестрички

 

Маруся: 

Чому ти ляльку мою взяла

І в мене навіть не спитала?

 

Мартуся: 

У тебе ляльки красивіші,

Великі, гарні і модніші,

А в мене лиш мякі забавки,

Тому я взяла твої ляльки.

 

Маруся: 

То треба було попрохати,

І я тобі могла б їх дати,

Бери Мартусю мою ляльку,

А я візьму твою забавку.

 

Сцена завмирає. Мартуся стоїть спиною ображена. 

 З'являється Антипко. 

Антипко 1: 

До вас примчав я аж із пекла,

у вас - зима, в нас - хата тепла,

У вас - мороз за хвіст щипа,

І снігу в очі насипа,

Не дивиться, що я тут гість,

морозить, студить, як на злість

Я без шапки, без кожуха,

відмерзають хвіст і вуха.

От біда! Чи довго ждати,

поки влізу десь до хати,

Де живуть погані діти,

треба ж кості розігріти!

Ух, ух, ух, ух.... Замерзає в мене дух!

Не поможе тут і плач -

Грійся, чортику, та й скач!

Ой, я чую суперечку,

Дві сестрички, крики там,

Хтось нечемний, відчуваю,

Йду, поможу дітлахам.

 

Антипко ховається збоку і підказує Мартусі, що говорити

 
Антипко:

Ти краща за усіх дітей,

Сестру не слухай, хай йде геть,

Бо, Миколай, лише тобі,

Несе дарунки неземні.

 

Мартуся:

Я краща за усіх дітей,

І Миколай, лише мені,

Несе дарунки неземні.

Я в Миколая попрохаю,

Найкраще Він позалишає.

А ти Марусю йди собі,

Забавки не віддам свої!!!

 

Маруся:

Мартусю, прошу, схаменись,

До Бога щиро помолись,

Бо Миколай спішить до того,

Хто добрий й любить всіх довкола.

 

Антипко: 

Чого вона тебе повчає?

Завжди тебе перебиває?

Ану на неї покричи,

Позлися трошки, побурчи!

 

Мартуся: 

Чи ти скінчиш колись повчати,

Чи можеш трохи помовчати?

Нестерпно слухати тебе…

 

Маруся: 

Мартусю, що з тобою стало?

Ти звідки злість таку дістала?

Куди поділась доброта,

І ніжність й лагідність твоя?

 

Антипко: 

Свого добився, ха-ха-ха!

І ця дитина вже моя.

Різки для них лежать на купі,

Криві, тонкі, сухі і грубі.

Ці діти слухають мене,

То ж Миколай їх омине.

Вони затяті розбишаки,

Крикливі, злісні забіяки,

Вони молитись забувають,

І ближніх завжди ображають.

Батьки щось просять їх – бурчать,

Ще можуть їм і набрехать.

Я тих дітей у списку маю,

До них Святого не впускаю.

 

Маруся:

Ах, невже тобі Мартусю,

Щось антипко шепотить,

Сестро, ти його не слухай…

- В кого ж помочі просить?

 

О, наш Ангелику Божий,



Прошу, ти до нас прийди,

Порятуй мою сестричку,

І Антипка прожени.

 

Ангел 3: 

Мир і спокій дому цьому,

Тут немає місця злому.

Забирайсь, Антипко, з хати

Дітей досить спокушати!

 

Ангел 1: 

А ти Мартусю, злу не піддавайся,

І до Антипка ти не прислухайся,

Лише молися щиро ти до Бога,

Бо це в житті правдива є дорога.

(одягає на шию вервичку)

 

Мартуся: 

Ой мені аж легше стало

Злості ніби не бувало

Сестро, ти мені прости,

Ось забавки, на, бери.  (Обнімаються)

 

О, мій отче Миколаю,



Прошу, жаль я щирий маю,

Подарунків не чекаю,

Лиш прийди, тебе благаю.

 

Ангелик1:

Ось так, діти, треба жити,

Щиро серцем всіх любити,

 

Ангелик2:

Сіяти в серця добро,

Відганяти всяке зло.

 

Ангелик3:

А тепер ідіть вже спати,

В снах святого зустрічати.

 
Ангел 2:

Миколай мене послав,

Щоб по світі я літав

І про кожную дитину

Склав йому свою картину.

Діти є, що гарно жили,

Шанували всіх, любили,

Щиро Богові молились

І з батьками не сварились.

В Церкву завжди поспішали,

В Бога ласки все прохали.

Всі уроки добре вчили,

З дітками у мирі жили,

Поруч із дітьми такими

Було добре, гарно, мило.

 

Ангел 3: 

Та були й такі малята,

Що прогнали нас із хати.

Ми на вушко їм шептали,

Вони ж криком все кричали,

Гнівались на батька й неньку,

Не молилися раненько,

Як до Церкви йти прохали,

Зразу стомлені ставали.

Школу часто пропускали,

Вчить уроки забували.

Дітям прикрощі робили,

Насміхались і ганьбили.

Від дітей таких втікаю,

Бо Господь таких не знає.

 
Ангелик1:

Дітоньки, я вас прохаю,

До любові закликаю,

 

Ангелик2:

Щоб ангелик, даний Богом,

Помагав у всіх тривогах.

 

Ангелик3:

З ним не страшно в світі жити,

Бо він Бога вчить любити.

 

Ангелик 1: 

Он, дивися, покотилась

В небі зіронька ясна,

 

Ангелик 2

Перед нами зупинилась.

Що то значить? Хто вона?

 

Ангелик 3:

Це є Зірка – Зоряниця,

Миколая помічниця,

 

Антипко

Треба вже її схопити,

І до діток не пустити.

 

З'являється Зірочка і засліплює очі Антипку 

 

Антипко 1: 

Скрізь тепер хороші діти.

Де ж мені різки подіти?

 

Зірочка 1: 

Ти одну собі бери,

Інші дай таким, як ти.

 

Антипко 2: 

Чуєш, Зірко препогана,

Не введеш мене в оману,

Досить сяйво розсипати

Та у справі заважати.

Ти Святому Миколаю

Сяйвом дуже помагаєш: .

Снігом притрушу тебе,

Зразу сяйво пропаде.

 

Антипко вкриває зірочку простирадлом і тікає зі сміхом. Заходять 



зірочки. 

Зірочка 2: 

Де ж ти, сестро, подівалась?

Ти так мило посміхалась,

Сяйвом всіх нас обсипала

І тепло нам дарувала.

 

Зірочка 3 :

Як же Миколай Святий

Знайде стежку до дітей?

 

Зірочка 4:

Люба ти моя сестричко,

Лиш послухай, тут хтось плаче,

А неподалік по снігу,

Той лихий Антипко скаче.

 
Ангел 1: 

Та це ж Зіронька-Зірниця,

Що шлях освітляє,

Це її антипко злий,

В полоні тримає.

 

Ангел 2:

Ми повинні поспішити

Їй на допомогу,

Бо без неї Миколайко

Не знайде дорогу.

 

Ангел 3: 

Гей Вітри ви сильні й дужі,

Поспішіть в потребі,

Звільність Зіроньку-Зірницю,

Щоб світила в небі.

 

Забігають Вітри звільняють Зірницю

Вітри:

Не турбуйтесь слуги Божі,

Вітри радо вам поможуть,

В темну ніч їзда тривожна

Заблудитись легко можна.

 

Зірочка - Зірниця:

Любий отче Миколаю,

В цю хатинку завітай,

Ці дівчатка чемні дуже,

Подарунки їм віддай.

 

Дівчинка.

В грудні ніч є чарівна,

Бо з небесного човна

Миколай на землю сходить

І дива усюди творить.

 

Хлопчик.

Все він знає, все уміє,.

Тільки хтось про щось помріє

Мрію здійснить в цюю ніч,

Бо святий він - в тому річ.

 

Дівчинка.

Наставляє Миколай:

Злом себе не покарай!

Чесним будь та справедливим,

І працюй, не будь лінивим.

Другом вірним завжди будь,

Свого роду не забудь.

 

Хлопчик.

Не зречись своєї мови

Ні за якої умови!

Будь людиною завжди

і добро від долі жди,

 

Дівчинка.

В ніч на свято Миколая

Дітвора уся чекає

Подарунків і чудес.

Із-за хмар з самих небес,

Він несе дарунки добрі

У своїй великій торбі.

У віконця заглядає,

І про тебе все він знає:

 
Хлопчик.

Як ти вчишся, де ти ходиш,

Як себе з людьми поводиш.

Чи лягаєш вчасно спати,

Чи порядок робиш в хаті.

 

Дівчинка.

Якщо чемний, то тоді

Подарує він тобі:

Може, коника прудкого,

Може, котика м'якого,

Літачок чи книжку,

Чи ведмедя й мишку.

 

Дівчинка.

Миколай тихцем зайде,

Твоє ліжечко знайде,

Подарунки покладе,

І з кімнати геть піде.

Та коли ти неслухняний,

Робиш прикрощі для мами,

Миколай тобі несе

Добру різку - і...У се!

 

Хлопчик.

Отже, слухай маму, тата,

То в дарунках ваша хата

Буде квітнути завжди

В першім місяці зими.

 

Козачок з україночкою: 

Святий та добрий Миколаю,

На тебе ждемо вже давно,

Що даш Ти нам — ми ще не знаєм,

Та просимо Тебе одно:

Ти нашим родичам дай сили,

Щоб виховати нас могли,

Від Бога втіхи дочекали,

Коли зростуть їх діточки.

Усьому нашому народу

Дай добру волю й много літ,

Щоб пісня — слава України,

Полинула на цілий світ.



Пісня « О, хто, хто Миколая любить» (додаток 6) 

Під час пісні виходить до дітей Святий Миколай 

Святий Миколай: 

Діточки любі, кохані, хороші,

Я йшов до вас довго крізь сніг та порошу,

Долав ліси й гори, далі дивні

І радісно знати сьогодні мені,

Що ви з нетерпінням на мене чекали,

Вірші учили і пісні співали.

Я хочу, щоб свято це було завжди:

Ні суму, ні сліз ви не знали й біди,

Щоб сонце і зорі ваш. шлях устеляли,

Щоб мами й татусі про вас піклувались.

Повірте у казку, надію плекайте,

Любов у сердечках завжди зберігайте.

У світі багато залежить від вас.

1 збудуться мрії, коли прийде час.

Державні та народні

символи України
prapor0712.jpgМета. Ознайомити дітей з національними та народними символами України; формувати національну свідомість школярів; виховувати почуття любові до своєї землі.

Обладнання. Державний прапор України, Герб, Гімн, Конституція України, вишиті рушники, гілочки верби та калини.

Вчитель. Святою для кожної людини є земля, де вона зробила перший крок, вимовила перше слово, почула мамину пісню-колисанку, пішла стежиною до школи. Ці почуття вічні.

1-й учень.

Що таке Батьківщина?

Під віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата,

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця.

Серед лугу лелека

І діброва далека,

І веселка над лісом,

І стрімкий обеліск.

2-й учень.

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не питай,

Рідніше нам своя святиня,

Аніж земний в чужині рай.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

Вчитель. Так, для кожного з нас найдорожча і найрідніша та земля, на якій ми народилися, де живуть наші батьки, рідні, де поховані наші предки.

Це — наша рідна земля, наша Україна. Кожна країна світу обов'язково має свої символи. А що означає слово «символ»?

Учень. Символ — це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу.

Вчитель. У статті 20 (розділ 1) Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний

Герб, Держаний Гімн України». Символіка — своєрідна візитна картка країни, вона ніби представляє її, підтверджує її існування.

З глибини віків дійшла до нас ось така легенда. Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими, дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя.

Виросли сини і розійшлися по світах, прославляючи свою матір. Найстаршому мати подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім'я Тризуб.

Середньому сину мати дала в дорогу блакитно-жовтий одяг. Сміливий і сильний був середній син, і прославив він свою матір добрими звитяжними вчинками. Люди запам'ятали його і назвали Прапором.

А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди лунала його дзвінка урочиста пісня. За цей голос і величний спів люди дали йому ім'я Тризуб.

Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку-Україну.

1-й учень. Герб — розпізнавальний знак держави. На Україні це золотий тризуб на блакитному тлі. Він був родовим знаком Рюриковичів. Згодом карбувався і на срібних монетах Великого князя Київського Володимира Великого. Існує близько сорока версій пояснення тризуба: це риболовний гарпун, вила бога Нептуна, уособлення природних стихій (повітря, води й землі), а можливо відображено триєдність життя: батько — мати — дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов.

2-й учень. Після проголошення Української Народної Республіки в листопаді 1917 року в Києві відбулася спеціальна нарада, в якій взяли участь знавці українського мистецтва, гербознавці. На ній пропонувалися такі символи майбутнього герба України: архангел Михаїл, козак із самопалом , золоті зорі на синьому тлі, тризуб. Було вирішено зупинитися на символі тризуба.

30 серпня 1991 року, після проголошення Акту про незалежність України, був прийнятий Національний Державний герб— золотий тризуб на блакитному тлі.

Знак країни головний —

Це тризубець золотий.

Він — як сонце в небі синім,

В ньому слава, в ньому сила.

В нім священне слово «воля»,

Що рятує від недолі.

Будь же, рідна Україно,

Під гербом цим вільна й сильна.

Хай про тебе в цілім світі

Знають всі: дорослі й діти.

Вчитель. А тепер давайте з'ясуємо, яку роль відігравав прапор у різні часи?

1-й учень. Прапор, як засіб сигналізації, відомий з античних часів. Найчастіше це був шматок тканини, прив'язаний до списа чи держала і вказував місце збору воїнів. Наші пращури обожнювали прапори, освячували їх і вірили, що вони у воєнний час найсвятіші від усіх ідолів.

Великого розквіту українська символіка набула за часів козацтва. Свої прапори мали полки, курені, сотні. Великий прапор Січі був червоний з архангелом Михаїлом на лицьовому боці й білим хрестом, оточеним золотим сонцем, півмісяцем і зірками на лівому боці. Прапори куренів були малиновими із зображенням архангела Михаїла чи білих хрестів. Було чимало комбінацій кольорів. Наприклад, на червоному полі — жовтий хрест, лиштва — блакитна, а по ній — жовті зірки. На іншому — блакитна лиштва і зірки на хресті — білі. Деякі прапори мали поєднання жовтого і блакитного кольорів. Використовувався в прапорах і зелений колір.

Вчитель. А чому саме синьо-жовті кольори є основою прапора?

Учень. Жовтий колір — це колір пшеничного поля, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі. Жовтий колір — це ще й колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб.

Синій колір — це колір ясного, чистого, мирного неба. А невже без живлющої матері-води визрів би, заколосився б хліб? От вам і ще один блакитний колір — колір цариці води.

Вчитель. Сьогодні синьо-жовтий прапор майорить на всіх державних установах України, під ним ходять у моря-океани українські пароплави. Стрімко злітає це полотнище і на різних спортивних змаганнях, коли на п'єдестал пошани підіймаються українські спортсмени.

Гордо розвівається синьо-жовте знамено, промовляючи всьому світу: «Є у світі Україна!»

Синьо-жовтий прапор України —

Це безхмарне небо, синє-синє,

А під небом золотіє нива,

І народ — і вільний, і щасливий.

Прапор, як святиню, любі діти,

Треба шанувати й боронити.

Прапор — символ нашої держави,

Він для всіх ознака сили й слави.

Вчитель. А що означає слово «гімн»?

Учень. Слово гімн — грецького походження (дослівний переклад —похвальна пісня) — урочиста пісня, прийнята як символ державної, національної єдності.

Слова національного Гімну «Ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках XIX ст. відомий український поет Павло Чубинський, а музику — композитор Михайло Вербицький.

Це ті слова та музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших же акордах, в них сконцентрована жива історія народів, їх прагнення до волі.

Своїм корінням гімни сягають глибокої давнини. Спочатку вони виконувалися на честь богів та героїв. З плином часу гімн став урочистою піснею, яка об'єднувала близьких за духом людей, надихала їх на добрі справи, дарувала наснагу.

Музична символіка нашого народу сягає часів Київської Русі. Можна сказати, що тоді роль державного гімну виконували бойові заклики та пісні, які створювали піднесений настрій перед битвами.p_34824_1_gallerybig.jpg

Лине пісня незабутня,

Горда, величава.

В ній — надія на майбутнє,

України слава.

Нею сонце зустрічає

Нашу Батьківщину,

День новий розпочинає —

Сильна, неподільна.

До нових здобутків кличе

Пісня Україну,

А зовуть її велично

Всі Державним Гімном. Звучить Гімн (слухання фрагмента). Вчитель. Крім державних символів, Україна має ще й народні, поетичні символи. У давнину кожне слов'янське плем'я, родина і навіть окрема людина мали свої обереги. Ними слугували трави і квіти, дерева і кущі, птахи і сили природи, різні предмети.

Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, калина біля вікна, барвінок, верба, чорнобривці — все це наші символи.

Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, опоетизована майстрами слова та пензля, вона завжди буде символом добра і надії. «Хата моя, біла хата, рідна моя сторона, пахне любисток і м'ята, мальви цвітуть край вікна...», «Люди добрі, хата тепла», «Чим хата багата, тим і рада», «Своя хата — своя правда, своя стріха — своя втіха», «Де будь, там будь, а свою хату не гудь», «Де хата не метена, там дівка не плетена»... Це лиш часточка із немеркнучих перлин народної мудрості про отчий дім.

Людина не має права бути безбатченком, завжди повинна пам'ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя.

1-й учень.

Хліб і сіль, рушник — гостинності ознака, Теж культові й обрядові знаки. Чудовий український наш рушник! На щастя, він ще з побуту не зник.

2-й учень.

Є звичай: рушником сватів в'язати, Дорогу молодятам вистеляти. Прекрасні візерунки рушників.

Вчитель. Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять: «тримай хаточку, як у віночку, а рушник на кілочку». І ще «хата без рушників, як родина без дітей».

І сучасну, і традиційну оселю в Україні важко уявити без рушників. Тчуть їх і вишивають ще й досі. Для прикрашення інтер'єру оселі, для домашнього затишку, просто так, для душі. Узори на рушниках — то давні забуті символи: ромб з крапкою посередині — засіяна нива, вазон чи квітка — світове дерево од неба до землі, людська фігурка, немов з дитячого малюнка, — знак берегині, богині хатнього вогнища. А подивіться, де висять рушники. Над вікном і над дверима, на покуті — це обереги од усього злого, що може зайти в дім.

Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як без пісні, не обходяться народження, одруження людей, ювілейні урочистості.

Звучить «Пісня про рушник» А. Малишка.

Вчитель. Рушник. Він пройшов крізь віки. І хотілося б, щоб цей символ завше прикрашав нашу оселю, був ознакою великої любові і незрадливості. «Хай стелиться вам доля рушниками!»— казали, бажаючи людині щастя.

Вчитель. Майже в усіх народів є улюблені рос-лини-символи. У канадців, наприклад, клен, у росіян — берізка, а в нас — верба, тополя, калина.

Правду каже українське прислів’я «Без верби, тополі і калини —нема України». З давніх-давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях, легендах.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал