Відділ освіти Маневицької райдержадміністрації загальноосвітня школа І ступеня с. Семки



Сторінка4/6
Дата конвертації10.12.2016
Розмір1.11 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6

Дівчинка 6:





Гарна писанка у мене,

Мабуть, кращої нема.

Мама тільки помагала,

Малювала ж я сама.

Змалювала диво–пташку,

Вісім хрестиків дрібних,

І малесенькі ялинки,

Й поясочок поміж них



Ведуча: Жодне Великоднє свято не обходиться без ігор.images (24).jpg

(Діти грають у ігри з крашанками)

Ведуча: У світлий день

Христове Воскресіння

Найкращі вітання,

Сердечні побажання,

Веселих і щасливих свят.

Залишаємо ми вас.




 Ой весна, весна,

днем красна!



http://crosti.ru/patterns/00/08/d9/67df3628da/%d0%94%d0%b5%d0%b2%d1%83%d1%88%d0%ba%d0%b0-%d0%b2%d0%b5%d1%81%d0%bd%d0%b0-1.jpg

1.Вийшло сонце. Посміхнулось,

Покотилось по землі

Роздивитись, хто дрімає

В лісі, в лузі, на ріллі

2. Прокидайтеся, сніжинки!

Чути сонця голосок.

Годі спати, починайте

Всі збігати у струмок!

3. І побіг собі грайливо

Із сніжиночок струмок

Яром, яром на долину

До ставочків, до річок.

4. Як заграв струмочок весело,

То збудив сонливий ліс.

Розбудились перші квіти,

Запишався верболіз.

5. Ось весна вже зовсім близько!

З гір біжить, шумить потік.

Нам в гаю дає берізка

Життєдайний свіжий сік.

А сама берізка біла

Березневі бачить сни.

6. Якщо сніг вже скрізь розтанув

І травичка зеленіє,

Ще й пташок співає зграя,

Що це, діти, означає?

Це до нас прийшла…



(Всі: весна!)

(З’являється Весна в зеленому вбранні, на голові – віночок, в руках кошичок з весняними квітами)



Весна. Добрий день, діти!

Учень. Ой ти, Весно, ой ти красна,

Ти з чим до нас прийшла?

Весна. Я прийшла до вас з теплом,

Із зеленим житечком.

Ходім, ходім, діточки,

На поле-поляночку,

Водити гаїв очки,

(Діти з Весною стають у коло, водять хоровод, співають веснянку)

Учень. Весняночко-подоляночко, ти з ким до нас прийшла?

Весна. Я прийшла до вас зі своїми синами, весняними місяцями. Кожен місяць цікавий по-своєму. Нехай вони про себе самі розкажуть. Але спочатку відгадайте, як їх звуть.

(Весна загадує загадки)

Ще вітер зимовий

З дощем загуде.

Ще сніг острівками

Блищить де-не-де,

Береза сережки

Свої розпускає.

Чи ви догадались.

Коли це буває? (В березні)

Вже пташки вернулися

В наш край.

Про весну співає

Поле і гай.

Ніжаться на сонці трави і квіти,

Вже настав ласкавий

Місяць… (квітень)

А в цім місяці підряд

Маємо багато свят.

Зеленіють буйно трави,

То іде веселий… (травень)

Весна. Приходь, приходь, Березню,

Діти тобі раді!

Ще зимові вихори літають.

Та весни розгін не зупинити.

І дзвінкі краплини починають

У промінні сонячнім бриніти.

(Виходить Березень. Весна передає йому посох, прикрашений зеленню та квітами)



Весна. Ми чуємо ніжні, ніжні голосочки!

(звучить фонограма – звуки падаючих крапель)

Березень. То заспівали вже мої струмки!

Березневі струмки – чарівні самоцвіти:

В них і золото сонця, й небес бірюза.

В них краса весняна, її зелень і квіти.

А водо срібно струнна – мов чиста сльоза

Учні.

1. На полі осідає сніг, а під ним дзвінко дзюркотить вода.

2. Але ось війнув вітер, хмари закрили сонце, і посипався з неба сніг, а через півтори години знову тепле сонце.

3. Оце і є він – березень – перший місяць весни



Березень

Все раніш ясне сонце

На свій шлях виходить,

Все тепліше по віконцях

Проміннячком водить.

Щораз довше огріває

Замерзлу земельку –

Всміхається, обіцяє

Пору веселеньку.

Всміхається приязненько,

Що вже минув лютий,

Що приходить березонько

Річечку розкути.

Розкувати річку з льоду, сніги розтопити,

Сонячнії бережечки

Квітами встелити.

(М.Підгірянка)

Учні.

1. Березень перші свої дні висилає навздогін лютому. Де-не-де зима вже залишає білі латки.

2. Проте весна вже виспівує і дзвінкими струмочками, і веселим гомоном пісень.

3. Від усіх дерев найчіткіша до співу береза. Березень – місяць пробудження беріз.



Березень. Напевно, всі ми любимо природу, то чи завжди шануємо її вроду? Я хочу, щоб ви послухали одну сумну історію.

(Тихо звучить музика)

У березневий день її зрубали,

Вона немов лебідонька стояла,

Стан обвивали шовковисті коси,

Була нам мила в спеку і морози.

У березневий день її зрубали. Від болю затремтіла, застогнала,

Мов скошена, упала при дорозі,

Весняним соком пролилися сльози.

Той сік цілющий, а вона вже мертва.

Рука не заніміла, не затерпла!

Яке ж жорстоке серце треба мати,

Щоб ту красу навіки зруйнувати?

Стікали долу ще живі сльозинки…

А небо чисте – жодної хмаринки!

Весна ішла – життя всім дарувала,

А на землі берізка помирала…

Весна (до Березня) Добре, давайте пограємо

(Гра «Розгадай кросворд» Діти повинні назвати закодоване слово)

1. Червоне коромисло через річку повисло. (Веселка)

2. Крил не має, скрізь літає, сині хмари розганяє. (Вітер)

3. Ревнув віл на сто гір, на тисячу городів. (Грім)

4.Не скляний він, не з металу, а прислухайтесь – дзвенить, риє землю він розталу (Струмок)

5. Біла кора, тоненькі віти. Що то є, відгадайте, діти? (Береза)

6. Вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає. (Сонце)

7. Неживе, а за людиною ходить. (Тінь)

Березень. Так, вгадали. Це слово «квітень».



Весна

Поле квітами покрите,

Ясно, радісно навкруг.

Це до нас з’явився Квітень,

Мій веселий милий друг.

(Березень передає посох Квітню)



Квітень. Я другий місяць весни. Мене називають квітнем або цвітнем, бо в цей час вся природа у першому цвітінні: розцвітають синьоокі проліски, золоті кульбабки, ніжні фіалки, прозорі крокуси.

Учні.

1.Квітень, квітничок, квітарик –

Синьоокий наш дударик.

Всюди квітнуть первоцвіти,

У верби зелені віти.

Птахи з вирію вертають,

Бджоли інколи літають.

Ходить квітень по землі –

Вже кінець зимовій млі.

2. Весняні квіти

Весна-чарівниця,

Неначе цариця,

Наказ свій послала,

Щоб краса встала.

І проліски, і травка,

Й зелена муравка,

І кульбаба рясна,

Й фіалочка ясна –

Всі квіти весняні,

Веселі й кохані

З-під листя виходять,

Голівку підводять

Од зимового сну

До сонця ясного!

(Олена Пчілка)

Квітень. Так, багатий я на чудові квіти. Тому я сьогодні прийшов не сам, а зі своїми друзями. (Виходять квіти і водять хоровод навколо Квітня)



Учень. Ой ти проліску чарівний,

Хочем знати, розкажи.new-22934-2013-03-15.jpg

Чом у тебе на головці

Білі-білі пелюстки?



Пролісок

Я зраненька прокидаюсь,

А струмочка ще нема.

Білим снігом умиваюсь,

Що залишила зима.

Пролісок

Я перша квіточка весни,

Я пролісковий цвіт.

Я пережив зимові сни

І знов родивсь на світ.

Зелені ручечки мої

Листочками зовуть,

Я полюбив ліси й гаї,

Живу я здавна тут.

У мене очі голубі.

Такі, як неба синь,

Росту між кленів і дубів,

Люблю і сонце,й тінь.

І вірю: люблять всі мене.

Як весну золоту,

Бо знають, що зима мине,

Коли я розцвіту. (М.Познанська)

Учень.

Ой фіалочко, фіалко,

Хочеш знати, розкажи,krasu-nozime-un-7.jpg

Чом у тебе на голівці

Сині-сині пелюстки?

Фіалка

Я зраненька прокидаюсь,

А на мене кожну мить

Виливає ніжні барви

Неба чистого блакить.

Пелюстки бузково-сині,

Наче крапельки чорнила.

Запашні ми, любий друже,

І тому нас люблять дуже.

Учень

Первоцвіте, первоцвіте,813.jpg

Хочем знати, розкажи,

Чом у тебе на голівці

Жовті-жовті пелюстки?

Первоцвіт

Я зраненька прокидаюсь,

Мені сонечко за те

Безупинно цілу днину

Шле проміння золоте.

Барвінок

Недавно ще гула хурделиця,

І ще лежить в низинах сніг,

А вже барвінка листя стелиться

Зеленим килимом на сніг.

Сон-трава

Вже заквітла сон-трава –103174.jpg

Світло-синя голова.

А пелюсточки ворсисті,

А стебельця в них сріблисті.

Як наступить темнота,

Сон пелюсточки згорта,

Вранці знову розгортає –

Сонце,світ і ліс вітає.

Підсніжник

У проміннях сонця ніжних,98096183_1362426548_6.jpg

Край веселого струмка,

Білий, росяний підсніжник

Раптом блиснув з-під листка.

Отакий малий неначе,

Ледь прокинувся од сну,

Тихий-тихий, а, одначе,

Він привів до нас весну.

Квіти. Ми ранні посланці зеленоокої весни. Та не поспішайте нас зірвати. Пам’ятайте: ми потребуємо охорони.

Ми б завжди були красиві,

І пахучі, і щасливі,

Якби в полі, в лісі, в лузі

Бачили б нам тільки друзі.

Ті, які б нас не топтали,

Без потреби не зривали.

Квітень. Мої друзі, квіти підготували для вас загадки. Спробуйте їх відгадати.

Сонечко в траві зійшло,

Усміхнулось, розцвіло,

Потім стало біле-біле

І за вітром полетіло (Кульбаба)

Що за квіточка колюча і червона, і пахуча? (Троянда)

Я найперший зацвітаю

Синім цвітом серед гаю.

Відгадайте, що за квітка,

Бо мене не стане влітку. (Пролісок)

Цвіте синьо, лист зелений.

Квітник прикрашає.

Хоч мороз усе побив –

Його не займає. (Барвінок)

Стоїть півень серед току у червоному ковпаку. (Мак)

Навесні вона в теплі

Проростає з-під землі.

Має трунок, має вроду

І дарує насолоду. (Фіалка)

Стоять в лузі сестрички, золотенькі очі, білі вічка. (Ромашки)



Весна. А тепер настала черга настала черга Травня. (Квітень передає посох Травню)

Травень.

Ось і я – місяць Травень.

Славний Травень з давніх-давен.

Славен я садами в цвіті,

Запашних квіток росою,

Теплим дощиком весняним,

Сонцем ясним по всім світі.

Весна. Ой, сину, а чи гарно так вихвалятись?

Травень. А ви подивіться навколо. Яка краса! Недарма мене називають травнем, бо це пора буйного росту трав, цвітіння садів.



Учні.

1. Травень – це солов’їні співи,

Перші грози, перші зливи.

Зацвіли сади повсюди,

Щиро травню раді люди.

2. Ось і Травень, ясний Травень

Празникові землю вбрав.

В одяг свіжий та яскравий

Із рясних зелених трав.

3. Травень – розквіт і буяння зелені. Кожен день приносить щось нове.

4. Ось з’явилися блакитні незабудки, незабаром розгорнуться чашечки конвалій, зацвіте ніжна суниця.

5. Білими хмаринками вкрилася черемха. А як цвітуть сади!

6. Травневий день – прозорий, голубий.

Під вікнами туркочуть голуби,

Щебечуть на подвір’ї жваво діти…

Хоч скільки б ти не жив на світі літ,

Та завжди викликає хвилювання

Оцей вишневий буйно пінний цвіт,

Рожеве яблуневе квітування

В зеленому мереживі листків,

Рясним дощем злітають пелюстки

І падають на трави гостролисті.

Біля дороги гілку нахилю,

Пахучу гілку вишні, ще й з росою.

Он клен схиляє голову свою

Перед її чарівною красою.



Весна. Травню, а яке завдання ти приготував нашим друзям?

(Травень пропонує дітям розгадати ребуси)

Весна. Настав час прощатися. Але я вас прошу запам’ятати та виконувати наші побажання.

Місяці.

1. Наче радість

Потрібні нам завжди

Шум гаїв


І грайливих струмків передзвін.

Берегти нашу рідну природу

Давайте гуртом,

Мов один!

2. Вмійте природу любити,

Вам у походи ходити.

І мандрувати, любі діти,

Вмійте ж природу любити, кожній стеблині радіти.

3. В полі, у лісі, над яром –104925307_5372201_10631_1_.jpg

Квіти, дерева і трави.

Цвіту не вирви задаром,

Гілки не втни для забави.



Весна.

Оберігайте ж повсюди

Шлях і стежиночку в гаї.

Все те окрасою буде

Нашого рідного краю.
petrikovka_006_1.jpg
Ласкаво просимо гості у світлицю

Де пісня й казка, звичаї живуть

Де пахне волошка і пшениця

Де рушники узорами цвітуть


Ми раді вас вітати в цій світлиці

І дарувати хліб із золота пшениці

Щоб хліб святий у всіх був на столі

Щасливі були люди і в місті і в селі


Серця в нас сповнені любов’ю і миром

бажаємо , щоб зустріч була наша щира

Хай ніколи біда не ввійде у ваш дім

Здоров’я і щастя бажаємо всім.

Древня легенда розповідає, що на світанку нашої землі Бог оглядав творіння рук своїх і , натомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустився Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати він не заходив із своїми супутниками, - всюди їх зустрічали хлібом – сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто сюди навідуватися зі словами:


  • Рушаймо у край!

Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави – «Україна»
Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть…

Та тільки одну Батьківщину ми маєм –

Її Україною звуть.



на сцену виходять ведучі

Звертаються до хлопчика і дівчинки

- Хто ти, дівчинко?


Я – українка! Вигодована і випестувана материною піснею, бабусиною казкою. Понад усе в житті люблю лагідну і щиру мову, отчий край, де я виростаю, рідну мою Україну.
– Хлопчику, хто ти?
Я – українець! Добрий господар, вірний заповітам батьків і дідів наших, майбутній захисник свого роду і Вітчизни.
На світі є багато чудових країн за далекими морями, за синіми океанами. Але для кожного з нас немає ріднішої за Батьківщину.
У кожного одна Батьківщина і кожен має любити її. Україна – наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Тут наше коріння.
Ми маємо пам’ятати про те, без чого не мислить життя жоден народ: народні звичаї, традиції, мову і народну мамину пісню, бабусину вишиванку, дідусеву казку, незамулену батькову криницю, з якої пив філософ – мандрівник.

Є щось святе в словах, мій рідний край

Для мене це матусі пісня ніжна

І рідний сад від квіту білосніжний

І той калиновий у тихім лузі гай.
Послухай, як трава росте

Напоєна дощами

І як до тебе рідний лан

Шепоче колосками

Послухай, як струмок дзвенить

Як гомонить ліщина

З тобою всюди, кожну мить говорить Батьківщина.

Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії і молочні ріки.


Люблю тебе я мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на відмінно,
Щоб мною ти пишатися могла.

Люблю твої ліси, струмки, джерельця


І все – усе, що є в моїм краю !
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!

Україна – розкішний вінок з рути і барвінку, що над ним світять золоті зорі


Вінок Україні сплітаємо, друже!

Знай, квітка найперша в віночку, то – ружа.

Де б не цвіла, але ружа віднині

Серце своє віддає Україні.

Пишна троянда, чи скромна шипшина –

З ружі почнемо вінок України.

Мальва в вінку, як в садочку квітує

Мальва себе, як надію дарує.

Квітка смерть перемагає,

Тож ніколи не вмирає.

От безсмертником і зветься

На здоров’я нам дається.

Барвінок до вінка в’яжи

У квітці цій – життя душі.

Як небо квітка ця блакитна,

В вінку займає місце гідне.

До вінка вплетем калину –

Нагадає хату рідну,

До вінка вплетем калину.

Нагадає землю рідну –

Волошка в віночку –

Від неба, від літа.

Волошка – це квітка,

Що вміє дружити.

Волошка нас в свята

Церковні вітає,

В відварі з волошок

Нас мати купає.

Ромашка у вінку, як сонячний бурштин,

А навкруги бурштину – білі вії.

На запитання всі вона відповіда

Цю ніжну квітку не лякають зливи.

Як без вишні не садок,

Так без маку – не вінок.

Цілу купу нарвемо –

Всім віночки сплетемо.

Квіти яблуні, квіти вишневі

Доплітаємо ми до вінка.

Поруч з білими – ніжно-рожеві

Подивіться, яка це краса.


А ще, мала наша Батьківщина. Рідне наше село Семки- наш дім, наше коріння, наша історія. Милують око білими хатинами, які є коренем роду ,чимось одвічним , як життя і святим, як мамина пісня.96364330_large_flowers512x512____epatagcom.png

Моє село серпанком оповите,

До щему наймиліше на землі

Окрайчик неба у зеленім житі

Що світить, мов зірочка в імлі

Правічне поле, де медова кашка,

Неначе море сонячне шумить.

І вигляда замріяна ромашка,

І волошковий всесвіт жебонить.

Тече дорога з пагорбів до хати

І кожен крок все ближче до надії…

Де проходжалі і стрічала мати,

Пропах вітрами вічний деревій
Україна… Золота чарівна сторона. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народилися і живуть. З давніх – давен линули по світу слова про Україну, про її щирий , веселий і працьовитий народ, про лани широкополі, і Дніпро , і кручі, гаї зелені.
Щасливі ми , що народились і живемо на такій багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні

Найближче і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, а нам, українцям, найдорожча і найближча до серця – українська.


Українська мова… Яка вона співуча, мелодійна, ніжна. Батьком української літературної мови називають Тараса Григоровича Шевченка. А безсмертні твори Котляревського і Шевченка, І. Франка і Лесі Українки донесли до нас її первозданну красу.
Моя Україна – широкі простори

Поля і левади, долини і гори…

Молитва і пісня, і слово натхнення,-

З чого починається Україна для мене?


І з пісні цієї, що в небо злітає

І з рідної мови, що звуками грає,

З тієї молитви, що мати навчає

Твоя Україна себе починає

Ми живемо в Україні, красивому, мальовничому краю. Кожного жителя чи гостя вітають стрункі, високі тополі, біля самого села , на греблі широко простягають віти плакучі верби. А в затишних привітних дворах – кущі калини.
Так. Тополя, верба та калина – віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.
Найбільше шанували в Україні калину. Не було такої хати, коло якої б вона не росла. Калина – не тільки окраса, а й символ нашого духовного світу. У калині кажуть живе материнська любов і мужність
Посадіть калину…коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхнулась щиро доля.

Материнський ніжний цвіт.



1-638.jpg

Посадіть калину …на городі,

Щоб заквітнула земля!

Із роси – пречиста врода,

З неба почерк журавля.

Посадіть калину… коло тину,

Щоб злагода цвіла!

Буде щедрою родина –

Буде честь їй і хвала.

Посадіть калину…

Коло хати,

Щоб на всеньке на життя!

Стане кожен ранок святом.

Дітям буде вороття.

Посадіть калину…

В чистім полі.

Хай вона освятить час!

Рід наш любить дуже волю

Хай же й воля любить нас.

Посадіть калину…

Біля школи,

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів’янув в спориші,

Посадіте коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.

Кожен народ в своєму образі уособлює якогось птаха. Таким птахом для України є лелека. Українці, які роз їхалися по всьому світу, створюють українські діаспори, об’єднуються, зберігають правдиві звичаї , обряди, традиції. Але білокрилими птахами хоч подумки летять у свої оселі, до своїх рідних.


З далекого краю, з далеких світів

Журавлик на крилах додому летів

Минав океани, ліси і моря

Вдивлявсь крізь тумани:



на сцену виходить журавлик

  • Чия це земляdsc06597.jpg

Чиї це долини, чиї це луги?

Чию це калину гойдають вітри?!


Ведуча. Впізнав Україну!
Журавлик: Моя це земля, моє тут гніздечко і мова моя. Моя сторононько!
Кожної днини ми подумки летимо до рідного краю, до своєї оселі, до рідні. Саме тоді , коли ми далеко від дому, усім єством відчуваємо оту жагучу тугу за своєю матінкою землею. У чужому краї ще більше усвідомлюєш свою безмежну любов до України. Мій прекрасний, далекий рідний краю! Прийми мою любов і безмежну подяку , що народилася на твоїх берегах, що побачила голубу синь неба і ніжне щедре сонце, що пила твою п’янку чисту воду, що вся душа моя сповнюється твоєю красою. Не забуду, не збайдужію, не зраджу своїх оберегів, з якими я виросла і входила в тривожний світ, щоб завжди повертатись у спогадах до рідного вогнища.

Українська народна пісня! В піснях люди виражали історію рідного краю, відображали всі хороші і тяжкі події. Пісня йшла від самої душі, від самого серця. Яку владну силу вона таїть! І народна пісня залишається через усі негаразди і поневіряння проносить вона свій первісний дар – свою нев’ янучу молодість.


Не цурайся пісні, яку чув од мами

Не згуби- то мова прадідів твоїх

Бо зректися пісні, що цвіла віками

Мов забуть народ свій назавжди.
У яких би фарбах небо не світилось

Збережи кровинку рідного тепла

Тільки б вічно зорі в криниці дивились

Тільки б наша пісня нас пережила.


Українська народна пісня
У кожної людини повинні бути святині

Вітчизна , свій народ, своя сім я

Тому усі повинні служити Україні

Допоки є у Всесвіті земля


Прихилюсь я до тебе уклінно

Побажаю щастя і добра

Тільки вірю: не вмреш Україно

Бо співочий народ не вмира.


Доки пісня звучить солов’їна

Щире слово в козацьких устах

Ти не вмреш, ти не вмреш , Україно.

Будеш жити у наших серцях.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал