Відділ освіти Маневицької райдержадміністрації загальноосвітня школа І ступеня с. Семки



Сторінка1/6
Дата конвертації10.12.2016
Розмір1.11 Mb.
ТипПротокол
  1   2   3   4   5   6
Відділ освіти Маневицької райдержадміністраціїml3.jpg

загальноосвітня школа І ступеня с. Семки



Автор: Оксенюк Наталія Степанівна

Маневичі 2015


Сценарії свят у початковій школі. Посібник для вчителя. Загальноосвітня школа І ступеня с. Семки. –114 с.

У збірнику наведено сценарії свят, які можна провести в початковій школі. Свята в житті школярів сприяють розвитку пізнавальних інтересів і формуванню світогляду учнів, дають змогу пізнавати традиції народу, викликають радісні емоції. Діти можуть виявити креативні, артистичні здібності та конструктивні, комунікативні вміння. Для вчителів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Автор: Оксенюк Наталія Степанівна – вчитель початкових класів.

ЗОШ І ст. с. Семки.

Рецензент:


Любов Олексіївна Калуш – вчитель початкових класів, старший вчитель.

Назва: посібник для вчителя. Затверджено радою методичного кабінету Маневицького району.

Протокол № 4 від 10.04.2015 року




Зміст








Вступ________________________________________________________

4




«Мудрості та долі берегиння – бабусина скриня»___________________

7




Бережи книгу – вона твій вірний друг і порадник.___________________

14




Юні козачата ________________________________________________

21




Наша мова солов’їна___________________________________________

27




Нема того краму, щоб купити маму_______________________________

38




Великоднє свято_______________________________________________

46




Ой весна, весна, днем красна!____________________________________

29




Свою Україну любіть___________________________________________

67




Любий, отче Миколаю,ти прийди до нас із раю_____________________

77




Державні та народні символи України_____________________________

94




Початкова прощавай! Здрастуй старша школа!_____________________


105











































































































































































Вступ

Відомий педагог В.О.Сухомлинський писав: „Творення людини - найвище напруження всіх наших сил. Це і життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво. Діти – не тільки і не стільки джерело радості. Діти – це щастя створене нашою працею”. Ці мудрі слова, сказані кілька десятиліть тому, актуальні і по сьогодні.

Виховна робота в школі – безперервний, цілеспрямований і систематичний процес впливу вчителя на учня не лише під час навчання, але й поза уроком. Ефективно провести виховний захід зазвичай складніше, ніж дати гарний урок.

Неможливо уявити учнівське життя, у якому немає місця веселому святу. Воно чудово урізноманітнює шкільну буденність, згуртовує учнів та вчителів, перетворює виховний процес у цікаву та пізнавальну гру. Крім того юна особистість отримує нагоду якомога більше розкрити свої здібності як актора, музиканта, художника.

Системний підхід до організації виховної роботи в школі припускає створення річного циклу шкільних традицій, які включають в себе комплексні заходи, що проходять у шкільному колективі протягом року. Головною структурною одиницею в них є класний колектив, якому надається можливість творчої самореалізації, достатня свобода вибору змісту і форми участі в загальній справі.

В організації та проведенні свят, як правило, бере участь весь колектив, вчителі, батьки. Така співпраця є чудовою нагодою для неформального спілкування між дітьми та дорослими. Кожен учасник святкового дійства може проявити себе і як виконавець, і як організатор. Створення сценарію є обов’язковим етапом у проведенні свят, але це не означає, що потрібно повністю слідувати готовому тексту. Сценарій – передусім ідея, каркас, на який потім буде покладена жива тканина дійства. Не варто дослівно вивчати прозові репліки дійових осіб, і тоді імпровізація більш доречна. Дуже важливо розподілити обов’язки у творчому колективі.

Даний збірник „Сценарії свят у початковій школі” пропонує низку сценаріїв до загально шкільних свят. Видання має на меті допомогти педагогам, школярам організувати і провести чудовий святковий захід.

Мудрості

та долі берегиня – бабусина скриня.

( Сценарій свята для бабусь )



http://lib2.znaimo.com.ua/tw_files2/urls_4/990/d-989535/989535_html_38313ed3.jpg
МЕТА: Виховувати любов і повагу до старших членів родини-бабусь. Формувати чуйність, доброту, милосердя. Вчити дітей поважати життєвий досвід старших членів родини, прислухатися до їхніх порад, допомагати їм. Відроджувати звичаї і обряди нашого народу, примножувати його традиції.

Обладнання: Українські рушники, гончарні вироби, українська сорочка, рушник, Біблія, «Кобзар» Т.Г.Шевченка, намисто, хустка, віночок, барвінок, м’ята, полин, дідух, квіти, овочі і фрукти, бабусині страви, поробки дітей своїми руками, серветки, віночки, приказки і прислів’я, хліб і сіль, скатертини, пісні.

Тип, форма проведення: свято для бабусь, бабусина світлиця.

Хід проведення



Привітання

На середину залу виходять хлопчик і дівчинка. На вишитому рушнику тримають хліб і сіль.


УЧЕНЬ. результат пошуку зображень за запитом

Добрий вечір, люди добрі,

Що сидять в нашій господі,

Раді з святом вас вітати,

Щастя і добра бажати.
УЧЕНИЦЯ.

Красиво і світло у вашій світлиці,

Примули на вікнах стоять вогняні.

Сьогодні у класі бабусине свято,

І хочеться всіх привітати мені.
Кланяються гостям, кладуть хліб сіль на стіл і сідають разом зі всіма дітьми класу.

ВЧИТЕЛЬ. Діти, сьогодні-особливе свято. В гості до нас прийшли найулюбленіші для кожного з вас люди-ваші бабусі. Вони-невтомні трудівниці, скарбниці мудрості нашого народу, хранительки звичаїв та обрядів, цікаві казкарі.

Готуючись до свята, ви, діти, згадували своїх бабусь, шукали для них найтепліші, найніжніші слова. Бабуся!.. Бабусенька!.. Бабуня-солодуня!.. Яке ніжне, лагідне, пестливе й тепле слово. А чому?

Діти:


  1. А тому, що бабуся – це мамина або татова мама, отже, вона прожила на світі удвічі більше, ніж мама чи тато.

  2. Бачила в житті удвоє більше. І ми, мабуть, удвоє дорожчі для неї, бо ми – дитина її дитини.

  3. Бо ми її онучатко, дівчатко чи хлоп’ятко.

  4. Бо я її пташенятко, ластів’ятко чи зайченятко.

Вчитель: Так, діти. Все це правда. А дбає про вас бабуся тому, що ви її кровиночка-дитиночка. Правду кажуть у народі: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки».

І от сьогодні на свято до своїх онучат білими невтомними голубками злетілися їхні бабусі. І як завжди, прийшли вони не з порожніми руками. Подивіться на цей зал, як змінився він, прибраний рушниками, серветками, які вишили невтомні руки ваших бабусь. А ще вони принесли ось цю скриню. А чи знаєте ви, діти , що таке скриня? Колись у кожній хаті була скриня. В них зберігали все найдорожче, найрідніше їхньому серцю, а що саме – ми зараз подивимось.

Відкривається скриня. http://vichivankaaaa.at.ua/_ph/2/806795350.jpg

Рушник.

Рушник на столі – давній наш звичай. У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками.



Вчитель: А що ви, діти, знаєте про рушник?

Діти:

  1. Від сивої давнини і до наших днів, у радості і в горі, рушник – невід’ємна частина нашого побуту, його можна порівняти з піснею.

  2. Без рушника, як і без пісні, неможливе народження, одруження, зустріч гостей. Ними витирають руки, з ним пораються коло печі, з ним доять корову.

  3. Після закінчення жнив хліборобів зустрічають з хлібом-сіллю на рушникові.

  4. В Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі.

  5. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха.

Вчитель: Рушник… Він пройшов через віки. Він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до дітей. Кого не зворушила, не збентежила пісня, яка облетіла увесь світ.http://www.vyshyvanochka.com.ua/products_pictures/sorochka_2301big.jpg

Звучить «Пісня про рушник»



Сорочка.

Вчитель: А що ви знаєте про сорочку?

Діти:

  1. Довгими зимовими вечорами вишивали дівчата не тільки рушники, а й сорочки.

  2. Сорочки вишивали і матері своїм синам, а коли син вирушав у далеку дорогу, то сорочка служила йому оберегом: оберігала від злого і недоброго.

  3. Сорочки вишивали червоними і чорними нитками. Червоне – то радість. Чорне – печаль.

Пісня про сорочку.

Хусткаhttp://kryivka.net/upload/iblock/84b/84b7df230320087ff6a25e051cfa436d.png

Хустка з давніх-давен була улюбленим головним убором української жінки.

Вишиті хустки в Україні були білого кольору. Колись їх вишивали шовком, сріблом, золотом. Якщо нитками, то найбільше рожевими. Трапляється і чорний колір. Сині окремо не вживали, а в поєднанні з червоними.

Будь-який обряд не обходиться без хустки. На народини приходять родичі з хлібом і хусткою. Хліб – символ добробуту, а хустка – оберіг дитини і матері від сил злих. Широка хустка фігурує в українському весільному обряді. Хусткою покривали молоду і вона зберігалася потім усе життя. Її носив козак завжди коло серця, вона була йому оберегом не лише від ворожої кулі, тяжкого полону чи товаришевої зради, а й від забуття матері-України. В часи козаччини дівчина дарувала нареченому вишиту хустку як символ вірностіhttp://ua.convdocs.org/pars_docs/refs/87/86655/86655_html_m71891648.gif

Дарувала шиту шовком хустину,

Віночок

А що таке віночок і які бувають вінки?



Діти:

  1. Віночок – символ добра і надії.

  2. Віночок – сплетене коло з квітів, листя, гілок.

  3. Є вінок лавровий, його одягали на голови переможців.

  4. Є терновий вінок – символ страждання.

  5. А ще є вінок український. Він символізує молодість і кохання, може визначати долю.

  6. Дівочий вінок носять юнки кожної весни і літа.

  7. Весільний вінок одягають тільки раз – на весілля.

  8. А мені бабуся розповідала, що дівочий віночок обов’язково має бути з живих квітів. Усі вони мають цілющі властивості, а значить, такий віночок, що нагадує сонце, захистить молодий організм від різних хвороб, згубного ока, недоброго духу.

Вчитель: Український віночок... Оспіваний у піснях, оповитий легендами та переказами, опоетизований майстрами пензля та слова. Він був і одвічним символом добра та надії.

Барвінок

1 учениця:

А ще є барвінок – символ хлопця, символ краси. Барвінок – рослина добра. Він – захисник. Пучечки барвінку вішають над дверима і вікнами, щоб злі духи не проникали в дім. І ще це рослина цілюща. Він вливав у людей віру у власні сили, зміцнював волю.http://boyhuk5.ru/wp-content/uploads/2012/07/barvinok.png



М'ята та полин результат пошуку зображень за запитом

2 учениця:

У нас є пучечки й іншого зілля. Ось подивіться: це м’ята і полин. Ними перекладали речі у скрині, щоб краще пахло і зберігалося довго.



http://tsikave.ostriv.in.ua/images/publications/4/4871/1303939936.jpg

Вербові прутики

3 учениця:

А це – вербові прутики. Їх освячують у церкві у Вербну неділю і зберігають у хаті, як оберіг від грому.



Колоски http://www.camillastivalfestas.com.br/admin/fotos/e4900f084616bf168eee0c4e3ec561d5.jpg

4 учениця:

А це – пучок колосків. Їх ще називають дідух. На Святий вечір його виймали із скрині і ставили на стіл, за яким вечеряють.



Намисто http://poradumo.pp.ua/uploads/posts/2015-01/namisto-z-gorobini-svoyimi-rukami_214.jpeg

1 учениця: А ось намисто, яке завжди зберігали в бабусиній скрині. Бабусі дуже любили бурштинові прикраси

Калиназавантаження (10).jpg

2 учениця: Біля кожної хати в Україні завжди цвіли мальви, а далі – калина, верба, тополя – одвічні символи України. Тому калину можна побачити і на вишитому рушнику, і на вишитій сорочці. Є гілочка калини і у нас– як символ дівчини-українки. Про калину відомо багато легенд, її порівнюють з красою дівчини.

Вчитель: А ще кожна бабуся зберігала в сім'ї ось цю книгу (показує Біблію). Біблія – це священна книга християнства і складається вона з двох частин: Старого і Нового Завіту. А ось ця Біблія дуже стара, їй уже багато років.

Учень: А ось «Кобзар» Т.Г.Шевченка. виявляється, наші бабусі знали про нього багато. Вони любили його вірші, як і ми.

Вчитель: Мудрість народна – то великий наш скарб. І ми вдячні бабусям, що вони зберегли ці скарби для нас.

Дерево народних мудростей про бабусь

  • Бабуся – це найтепліший спогад дитинства

  • Бабуся – це не вік, це - стан душі

  • Бабуся – це та ж материнська любов , тільки у квадраті

  • Бабусі – це мами із чималою практикою.

  • У серці бабусі квітне сад любові. Ніхто не робить для маленьких дітей стільки , скільки роблять бабусі. Вони здатні зробити неможливе.

  • Бути бабусею – означає мати ще одне величезне джерело радості в житті.

  • Найдорожчий дарунок для бабусі – це любов і турбота онуків

Діти:

  1. Я своїй бабусі пісню заспіваю,

Вона для мене – сонечко й краса, -

Подібної до неї я не знаю,

Коли б зшукав всю землю й небеса.


  1. Моя бабуся гарна й мила,

Вона найкраща від усіх людей.

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас, дітей.

Пісня про бабусю.



Приказки , прислів’я про бабусь:

У народі є багато різних приказок, прислів’їв про бабусь. Ось вони у нас записані. Давайте всі разом почитаємо їх:

« Хто бабусю має, той потіху знає»,

«Бабця скаже, як зав’яже»,

«Там бабусині руки-де онуки»,

«Бабусине слівце-плідне деревце».

Справді, на плечі наших бабусь-трудівниць лягло, крім усіх домашніх турбот, виховання онуків. Нерідко бабусі заміняють вам тата і маму. Адже ваші батьки за щоденними турботами не мають часу відповідати на всі ваші «чому?». От і доводиться звертатись до бабусь. А вони-все встигають, на всі запитання дають відповідь. Правда, діти?

ВЧИТЕЛЬ: Кожна бабуся особлива і любима своїми онуками. А щоб дізнатися, як і за що онуки вас люблять, ми підготували ще один сюрприз. «За що я люблю свою бабусю».

ВЧИТЕЛЬ: Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу подякувати за добро, яке ви зробили для дітей ,онуків, правнуків. Ніжні і щирі слова вам говорили онуки. А зараз я надаю слово дітям.
Мама учениці класу:

Милі наші матусі!

Ми вам шану складаємо

І признатися мусим,

Що без вас нас немає.

Ви нас, рідні, зростили,

Нам життя дарували

І безмежно любили,

Від біди захищали.

То ж «сьогодні я хочу

Вам «спасибі» сказати

За недоспані ночі, images (25).jpg

На тривоги багаті,

За натруджені руки,

Що не знають утоми,

За хвилини розпуки,

Як не ладиться в домі.

Ви завжди у роботі,

На вас кинуті діти,

Повсякденні турботи,

Нема часу й хворіти.

Густі зморшки покрили

Ваше добре лице.

І все менше в вас сили -

Пам’ятати б про це!

Ми вас любимо щиро,

Любить вас і онуки.

Всім здоров’я вам, миру

І цілуємо вам руки!

Ведучий: А зараз літературна пауза. Онуки розповідають вірші про бабусю.

Вчитель: Ось і закінчилось наше свято, але не закривається ніколи бабусина скриня, з якої ми постійно будемо черпати мудрість, любов до рідної землі, до свого народу.

Сходинки ввічливості


  • Поважай старших. Не смійся над старшими

  • Про старість говори з повагою.

  • Не вступай у суперечку з дорослими

  • Не залишай старшу рідну людину самотньою

  • Завжди знайди час поговорити з дідусем та бабусею.

  • Прохання старших виконуй одразу

  • Не можна , щоб бабуся чи дідусь виконувала роботу за тебе.

  • Не сідай до столу першим. Спочатку запроси старших.

  • Якщо бабуся образилася – вибачся

  • Будь уважним. Не вмикай музику, не смійся, коли хтось у домі хворий

  • Кожен член сім'ї має піклуватися про стан здоров'я бабусі та дідуся.

  • Прислухайся до бабусиних та дідусевих порад. Дякуй за них.

  • Якщо бабуся і дідусь живуть окремо, не забувай їх, частіше відвідуй.

Обов’язково вітай рідних зі святами і днями народження


Бережи книгу –

вона твій

вірний друг

і порадник

http://cdn.slidesharecdn.com/ss_thumbnails/random-131105172106-phpapp01-thumbnail-4.jpg?cb=1383693709

Мета заняття: ознайомити учнів із походженням книги, її значенням у житті людини; виховувати бережливе ставлення до книги, охайність у роботі, вбачати у книзі друга, у якого можна одержати пораду, розвивати інтерес до художньої літератури, виробляти навики збереження і реставрації книг

Тип заняття: заняття-подорож

Обладнання: книга «Мудрагелія», виставка книг, картки із завданнями, ноутбук.

Хід заняття:

1. Організаційна частина

Вже дзвінок нам дав сигнал

Працювати час настав

Тож і ми часу негаймо

Працювати приступаймо.

Сьогодні  у нас виховне заняття, тема якого «Бережи книгу – вона твій вірний друг і порадник». Але заняття в нас сьогодні буде особливе, адже ми подорожуватимемо по країні «Мудрагелії». Отже, рушаймо!

2. Основна частина

1. Станція «Пізнавинка»

Ну як же без краплинки історії.

- Хто знає як виникла книга? (Первісні люди почали задумуватися, як їм передавати знання, повідомлення)

- А які перші книги ви знаєте? (У прадавньому Вавилоні, десь близько 5 тисяч років тому, з’явилися перші книги. Сторінками перших книг були і стіни печер, і камені, і глиняні таблички. Але тут на таких сторінках багато не напишеш. Проте книжки вдосконалювалися. Робили їх у місті Пергам. Вимочували телячі шкури, старанно вишкрябували, вибілювали вапном і сушили. Папір був дуже міцний і називали його пергамент. Але на одну книжку йшло 4-5 десятків телят.)

Наступним вдосконаленям був папірус.Виготовляли цей папір із болотяної тростини. А наш сучасний папір винайшов китаєць Чай Лунь.

- Діти, а чи довгий шлях пройшла до нас книга? ( Так, довгий).

- А як виготовляють сучасні книги? ( З дерев. Дерева зрубують, і вони слугують матеріалом для виготовлення паперу)

Для виготовлення одного підручника треба спиляти 1000 ялинок. А ще папір можна виготовляти з макулатури. 30 кг макулатури зберігає 1 берізку. З 1 кг макулатури можна виготовити приблизно 25 учнівських зошитів. А книг нам треба сила-силенна. А вони ж іще бувають художніми, публіцистичними, науковими… Ось гляньте на цю виставку книг. (Показую книги і розказую про їх вид).

- Яке значення книги у житті людини? (А чи варто над цим задумуватися? Адже не питаємо ми себе, яке значення має хліб чи повітря? Так і без книги життя не можливе. З давніх-давен люди прагнули до знань. Від одного покоління до іншого передавалось усно: як добути вогонь, як виростити хліб. Оскільки людська пам?ять вміє забувати, то прадавні люди, щоб не загубити знання у часі придумали книжку).

- Діти, а для чого вам книжки? ( Щоб вчитися; розглядати малюнки…)

- Що цікавеньке ви дізналися для себе на станції «Пізнавинка»? ( Історію виникнення книги…)

2. Станція «Народомудрія»

Перегортаємо другу сторінку. Станція «Народомудрія».

Народ здавна любив і поважав книги. Без книги людина сліпа. Книга відкриває нам цілі світи. Зараз ми пограємо у гру «Чарівна паличка».

Гра «Чарівна паличка».

До кого я доторкнуся своєю чарівною паличкою, той говорить прислів?я або приказку про книгу, яку він знає.

Отже, починаємо!

- Книга вчить, як на світі жить.

- Читання – ось найкраще навчання.

- Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

- Книга для розуму, що теплий дощ для посівів.

- Хліб наснажує тіло, книга – розум.

- Розум без книги, що літак без крил.

- Знання – сонце, а книга – вікно.

Висновок: Люба дитино! До тебе це слово!

Перед тобою скарбниця чудова,

Мудрих порад невичерпне джерельце

Книгу люби і душею, і серцем!

3. Станція «Дізнайся, помисли, відгадай».

Чого тільки не знайдеш у книжках!

- А чи здогадалися ви, що чекає вас на цій станції? (Загадки).

Тож давайте їх розгадаємо, щоб перейти на наступну станцію.

1. Чорне сукно лізе у вікно. (Ніч)

2. За селом з’явилось море;

Синє-синє неозоре.

То не казка і не сон,

То зацвів у полі … (Льон).

3. Іде ліском – не шелестить,

Іде водою – не плюскотить. (Місяць).

4. Я у пекарні народилась

І на прилавку опинилась.

А поміняй склади я стану

Столицею Афганістану. (Булка – Кабул)

5. У лісі родилася,

В майстерні робилася,

А на руках плаче. (Скрипка)

6. Впав колючик боком,

Глянув карим оком. ( Каштан).

7. Біла нивка невеличка,

Там розсипана пшеничка,

Очками її зберем,

А думкою розімкнем. (Книжка).

Молодці! Я думаю, що вам вже пора переходити до наступної станції.

4. Станція «Поетична»

а) гра «Буріме».

Зараз ми з вами на цій станції пограємо у гру «Буріме». Не з проста вона так називається «поетичною». Ми з вами на ній перетворимося в поетів. Вам дається три слова: сонце, книга, клас, а ви з цих слів повинні скласти вірш. Проте вірш ви повинні складати в парі, тобто з сусідом по парті, для цього я вам роздаю лише один листочок на парту. Отже, почали!

( Читання віршів на вибір, визначення найкращих).

б) вірші.

Полюбляють також ховатися у книжках вірші.

- А ви любите їх вчити? ( Так ).

- Хто хоче розказати свій улюблений вірш? ( Читання віршів дітьми: 3- 4)

Якщо ви так любите вірші, то я зізнаюсь, що і вони мене захоплюють. Проте зараз я прочитаю вірш, який мені не подобається.

У Скворцова Гришіhttp://krol-sh7.ucoz.net/uchitel_zarub/kutochok_chitacha_2.jpg

Книги найбрудніші.

Всі вони патлаті,

Порвані, горбаті.

Ну немає в них лиця,

Без початку, без кінця,

Палітурки, як ганчірки.

Ті книжки ридають гірко.

Бився Гриша з хлопчаками,

Він розмахув книжками.

Дав Мишку по голові –

Замість книжки стало дві.

Як шкода тих, кому важко живеться, кого кривдять. Діти, давайте щось придумаємо для скривджених книг. Яка у нас наступна станція? китайский самосвал? Ні, “Бережлива”!

5. Станція «Бережлива».

Він звірят усіх лікує

Від халепи їх рятує.

І зайчат, і мавпенят,

Бегемотів, тигренят.

Вилікує він за мить

Все, що в звірів так болить,

Наш добрий лікар … ( усі разом Айболить)

(Заходить Айболить)

Айболить: Чи мені почулося, чи мене хтось дійсно кличе? Я тут. Добрий день, діти. Кому потрібна моя допомога? А-а-а, це ви, мої любі школярики? Я лікую не лише тварин, а й книжки, які старіють і хворіють. Я книжковий Айболить, я лікую книги вмить. А чому вони хворіть? (Бо деякі учні ставляться до них байдуже).

Я зараз разом із доктором Айболитом проведу огляд ваших підручників, то ж прошу їх витягнути. ( Проводимо огляд, під час якого говоримо чого книжкам бракує).

Айболить: Тепер я вам розкажу, як потрібно поводитися з книгами.

1. Не розкидувати їх де-небудь.

2. Обгортати їх.

3. Не загинати сторінки.

4. Не писати по книгах.

Айболить: Надіюсь ви запам’ятали мої поради. Я ще прийду і подивлюся чи ви їх виконуєте. А зараз до побачення! (До побачення!)

Попрощались ми із лікарем, а наша подорож продовжується далі. І ми прямуємо до станції «Веселинка».

6. Станція «Веселинка».

На цій станції ми полинемо у справжню казку.

- Ви любите казки? (Так).

- Хто ваш улюблений казковий герой? ( Відповіді дітей).

А до нас на заняття завітала чарівна принцеса.

Принцеса: Добрий день, діти!

- Ви раді мене бачити? (Так).

- А чи ви знаєте в яких казках я проживаю? ( «Білосніжка», «Попелюшка», «Принцеса на горошині», …)

О, то ви полюбляєте читати. Якщо так, то я перевірю наскільки ви пам?ятаєте казки.

Завдання 1.

Я буду називати головних героїв, а ви повинні назвати із якої казки вони є.

1. Бичок, ведмідь, вовк, лисиця, кабан. ( Солом’яний бичок).

2. Мишка, жабка, зайчик, лисичка, кабан, вовчик, ведмідь. ( Рукавичка).

3. Три сини, женці, кіт, принцеса, людожер, король. ( Кіт у чоботях).

4. Дівчина, жаба, жінка, ластівка, кріт, польова миша, метелик. (Дюймовочка).

Завдання 2.

А зараз така заморочка. Допоможіть казковим героям, а то я вже не знаю, що з ними робити:

1) Буратіно упустив золотий у болото, але черепахи Тортіли не було. Як Буратіно дістати ключик?

2) Кіт Матроскін надоїв багато молока, все що можна було заповнити заповнив. Як він може використати це молоко?

ІІІ. Заключна частина.

Станція «Приїхали».

Напевно, на цій станції і закінчиться наша подорож.

- Чи сподобалось вам подорожувати сторінками «Мудрагелії»? (Так).

- А що вам найбільше запам’яталося? ( Відповіді дітей ).

- Знаючи тепер, що було в цій книзі, яку б ви придумали свою назву книги? ( Відповіді дітей).



http://library_donetsk_multi-field_lyceum37.donetskedu.com/uploads/editor/5446/430945/sitepage_31/images/0_72d27_874e701b_xl.gif
ЮНІ КОЗАЧАТА.

Спортивне свято для учнів 2—3 класів



http://dnz208_babushk.dnepredu.com/uploads/editor/1573/91842/sitepage_49/image/1334650506562883074/0.png

Змагання проводяться у спортивному залі. Для допомоги в проведенні цих змагань запрошуються судді, відповідно до кількості команд. Один — головний суддя (вчитель фізкультури) і на кожну команду по одному судді, а також ведучий.

На свято також запрошуються адміністрація школи, батьки, вчителі.

У змаганнях беруть участь 2 команди. Назви команд придумують самі учасники. Кількість учасників в одній команді — 10 осіб: 5 хлопчиків і 5 дівчат, учнів 2—3-х класів. Крім цього за кожною командою закріплюється 2—3 дівчинки чи хлопчика з 7—8-х класів для допомоги під час проведення змагань.

Хід заходу

Ведучий. Діти, з історії нам відомо, що наші предки — козаки — вміли не тільки мужньо захищати свою землю, а й веселитися. Так і спортивні свята мали назву «Козацькі забави». Але ви ще маленькі, і наше свято називається «Юні козачата».

Сьогодні ми заняття починаєм,

Де про славу козацьку згадаєм,

Аби не забути історію роду,

Аби бути гідним свого народу.

У сиві-сиві віки давнини

Збирались на Хортиці славні козаки

Стали думу думати-гадати,

Як дітей в козачати прийняти.

Тут вийшли із столу три козаки:

«Ми зробимо цю справу уже залюбки,

І зараз негайно сідлаємо коні

І мчимось до нашої школи,

Бо там учні із першого класу

Бажають зробити країні окрасу,

Щоб стати на захист своєї держави

І бути гідним вічної слави»



Розповідь з елементами бесіди.

– Діти, сьогодні наше заняття – це екскурс у минуле. Ми можемо переконатися, що ми є нащадками нашого славного козацького роду, що в наших жилах тече кров сміливих, відважних, розумних – вільних козаків.

На чолі козаків завжди були гетьмани. Запорізькі козаки не тільки вміли захищати рідний край, показуючи свою відвагу, сміливість, витримку. У вільний час вони розважались, граючи у різні ігри і забави. Вони дуже часто змагались між собою, щоб розвивати свою силу, витримку і мужність. І ми як нащадки роду повинні продовжувати їх традиції. Щоб ви могли більше дізнатися про козаків я запросила в гості козака.

–       Ну що, козаче, розкажи нам про своє козацьке життя!

–       А що вам розказати?

–       Ну спочатку розкажіть про саме слово «козак».

–       Слово «козак», – від татарського «каймак», що означає вільний чоловік, безстрашний вовк. А запорожцями нас називають тому, що ми жили за порогами Дніпра, на острові Хортиця. А їли ми сушену рибу, печене м’ясо та риб’ячу юшку. Ми їмо переважно те, що плаває, літає і бігає. Ми полюбляємо ще пекти сухарі з пшеничної муки.

–       Наскільки я знаю, що ви не мали права мати жінок на Січі, заборонялося навіть самому отаманові. За це призначалася кара – смерть. Коли ж козак був жонатий, то діти і жінка жили у селі – «на зимівках». Там жив і козак, поки не було війни. Козаки були серйозними джентльменами і з повагою ставилися до жінок.

–       А ви хочете перевірити чи між вами є такі джентльмени? Якщо так, тоді давайте зіграємо в гру, яка називається «Ганусині черевички»

Конкурс І. «Ганусині черевички»

Нам потрібно вибрати декілька пар.

Гануся купила собі нові черевички і боїться їх забруднити переходячи через річку. Ану, веселі козачата, покажіть які ви джентльмени і допоможіть своїй Ганусі перейти через річку



Умови гри: ви. По одній парі, по черзі переводите свою Ганусю, але кожного разу по-іншому і наступна пара не повинна повторити цих рухів, які вже були. Переможуть ті, хто зробить якнайбільше різних переходів. А всі інші вболівають за наші пари. Отже, козачата, почали!

Розповідь з елементами бесіди.

– Діти, а чи ви знаєте, як одягалися козаки?

Ось погляньте на елементи одягу нашого козака. В нього є шаровари, шапка, груба вишита сорочка, широкий пояс. За поясом козаки також носили пістолі і люльку, а до пояса на рішенець прив’язували ще й порохівницю з порохом.

–       Діти. А як називається чуб, який козаки залишали на голові? (оселедець) Так, він був настільки довгий, що козаки намотували його на вус.

–       А хто знає, що таке гопак? Козаки дуже гарно вміли танцювати гопак, незважаючи на свою відповідальну роботу, вони дуже цікаво вміли забавлятися. Вони виробляли дуже цікаві рухи своїм тілом. Такі рухи міг зробити не кожен.

–       А ще ми мали свій спосіб переправлення через річку за допомогою очеретинки.

–       Може хтось знає як?

–       Ми занурювались під воду, а через очеретинку дихали, що нам допомагало перебиратися на протилежний бік річки.

–       А ще козаки, могли на льоту зловити кулю, дуже добре володіли всіма видами зброї. При цьому ж вони не мали права загубити зброї. За це була кара – смерть.

Конкурс 2. «Впізнай друга»

– Діти, а як козаки впізнавали один одного в темряві?

Вони впізнавали один одного по голосу. Давайте ми попробуємо впізнати свого друга по голосу. Нам потрібно 5 учнів для нашої гри, яка називається «Впізнай друга». Я з нашим козаком позав’язую вам по одному очі, а ви по голосу повинні впізнати хто сказав фразу «Ми веселі козачата». Переможе той, хто жодного разу не помилиться.

Конкурс 3. «Аймреслінг»

– А чи чули ви  що-небудь про такі змагання як аймреслінг?

Це змагання на руках. Козаки дуже часто змагались між собою таким чином.

– Два козаки ставили праві руки на бочку і змагались хто кого переможе. Давайте ми попробуємо, як це виглядає. Хлопці поділіться по двоє і починаємо гру.

Конкурс 4. «До своїх прапорців»

Бере участь вся команда. Діти шикуються у колони по одному. Помічники команди (учні 7—8-х кл.) тримають у руках по прапорцю різного кольору. За сигналом «Розійтись!» усі учасники розбігаються по залу і заплющують очі. В цей час помічники міняються місцями. За сигналом «До своїх прапорців!» діти відкривають очі і швидко шикуються у колони на нових місцях. Перемагає команда, яка швидше вишикується. Проводиться 3 рази.

Конкурс 5. «Хто найспритніший»

Беруть участь 2 команди. На лінію намальованого кола ставлять кеглі (на 2 менше ніж учасників). Під музику діти рухаються в одному напрямку повільним бігом, не зачіпаючи кеглі і не нахиляючись до них. Коли музика перестає лунати, діти хапають кеглі. Кому не вистачило, той сідає на лавку. Гра триває до тих пір, поки не залишається 1 кегля.

Конкурс 6. «Ми веселі козачата»

Конкурс проводиться на волейбольному майданчику. Одна команда шикується у шеренгу на середній лінії («ловці»), інша на кінці майданчика («перебіжчики»). Команда, яка стоїть на кінці майданчика вигукує такі слова: «Ми веселі козачата, любим бігати й стрибати, спробуй-но нас упіймати». Після цих слів «перебіжчики» перебігають через майданчик, а «ловці» намагаються упіймати їх. Той, кого спіймали, сідає на лавку. Після двох разів команди міняються місцями.

Конкурс 7. «Бій півнів»

З кожної команди в коло запрошують по 1 учаснику (приблизно однакових за комплекцією). Стрибаючи на одній нозі і тримаючи руки за спиною, гравці мають виштовхнути з кола суперника.

Переможеним вважається і той учасник, який став на дві ноги, або розірвав руки.

Конкурс 8. «Естафета з м’ячами»

Команди шикуються у колони, широко розставивши ноги. Перші гравці у колоні отримують волейбольний м’яч. За сигналом ведучого він посилає м’яч між ногами гравців останньому учаснику, той бере його в руки і біжить на початок колони, потім теж посилає м’яч останньому. Виграє команда, яка першою повернеться у вихідне положення.

Конкурс 9. «Передав — сідай»

Команди шикуються у колони по одному На відстані 4 м від команди стоїть помічник з волейбольним м’ячем у руках. За сигналом ведучого помічник кидає м’яч учаснику, який стоїть першим у колоні. Спіймавши м’яч, учасник повертає його помічникові, а сам присідає. Коли помічник отримує м’яч від учасника, який стоїть останнім, він піднімає його догори і каже: «Встати!». Виграє команда, яка першою закінчить передачу м’яча. Дівчатка стоять попереду команди.

Конкурс 10. «Влуч у м’яч»

Бере участь уся команда. Діти шикуються у шеренги одна навпроти другої на відстані 8 м. У руках кожного учасника по м’ячу. На середній лінії між командами, на однаковій відстані від них, лежить баскетбольний м’яч. За сигналом учасники обох команд кидають свої м’ячі так, щоб влучити в баскетбольний м’яч і перекотити його за лінію — половину поля суперника. Завдання повторюють 2—3 рази, після чого підбивають підсумки. Виграє команда, яка більше разів переможе.

Конкурс 11. «Город»

Команди шикуються у колони. На відстані 4 м від старту, на майданчику лежить по 5 обручів напроти кожної команди. Кожному направляючому дається мішечок, де лежить 5 овочів (картопля, морква, буряк). За сигналом ведучого перший учасник кладе у кожний обруч по одному овочу, біжить назад і віддає пустий мішечок наступному учаснику. Той збирає овочі у мішечок. Виграє та команда, яка першою впорається з посадкою і збиранням урожаю.

Конкурс 12. «Лабіринт»

Команди шикуються у дві колони. На відстані 4 м від старту, стоять помічники і тримають обручі у вертикальному положенні (8—10 шт. на відстані 1 м). За сигналом ведучого перший учасник команди повинен пройти лабіринт, повернутись назад і передати естафету наступному учаснику. Виграє та команда, яка першою пройде лабіринт.

Конкурс 13.«Рибаки і рибки»

Учасники двох команд стають в одне коло. Всередині кола розташовується ведучий зі скакалкою або великою мотузкою.Ведучий розкручує скакалку по колу, під ногами учасників. Учасники підстрибують. Кого зачепить скакалка, той залишає коло і сідає на лавку. Виграє команда, учасник якої останнім покинув коло.

Конкурс 14. «Перетягування мотузки»

У цьому конкурсі може брати участь уся команда або тільки хлопчики. Конкурс проводиться 2—3 рази.

(Оголошується загальний рахунок. Переможці нагороджуються грамотами.)



Наша мова

солов’їна

http://school.xvatit.com/images/thumb/3/32/4_1_1.jpg/379px-4_1_1.jpg

  1. Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя – доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий – довгий вік.


  1. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром

Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято рідної мови.

Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна – це наша Батьківщина.

У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, про нашу рідну мову.

Українська мова – це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов’їна, прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись виплеканою народом у віках рідною мовою.


  1. Мово рідна! Колискова!

Материнська ніжна мово!c:\documents and settings\admin\мои документы\малюнок про всяк випадок\з журналу\українка.bmp

Мово сили й простоти,

Гей, яка ж прекрасна ти!


  1. Мова кожного народу

Неповторна і своя:

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші – трелі солов’я.


  1. На своїй природній мові

І потоки гомонять,

Зелен – клени у діброві

По-кленовому шумлять.


  1. Солов’їну, барвінкову,

Колосисту – на віки-

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.


  1. Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас –

Бо єдина – так, як мати,

Мова кожного із нас.


  1. Рідним словом я горджуся,

Ним читаю і пишу.

Рідну мову, рідну пісню

Я ніколи не лишу.

Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Бо без мови немає народу. Кожен народ гордий з того, що він має свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ – патріот своєї країни, він любить її, поважає її закони і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає. Отже, у кожного народу своя мова. Вона для нього найрідніша, найдорожча. Але жодній мові світу не було так тяжко, як українській. Нашу мову принижували, не давали їй розвиватися, неодноразово забороняли, знищували навіть букварі, щоб українські діти не могли вивчати рідну мову. Протягом багатьох років українська мова, пісні, книги були заборонені. А робилося це ось з якою метою: якщо знищити мову, зникне і сам український народ, не існуватиме України як держави.

Довгий і тернистий шлях пройшла наша мова, ось послухайте історичну довідку.



  • 1720 – указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.

  • 1775 – указ Катерини ІІ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.

  • 1884 – закриття всіх українських театрів.

  • 1895 – заборона української дитячої книги.

  • 1938 - видання Сталіним постанови про обов’язкове вивчення російської мови.

  • 60-і рр. – початок відродження національної літератури.

  • 28.10.1989 – прийняття закону про мови в УРСР.

  • 1991 - 24 серпня проголошення незалежності України.

  • 28 червня 1996 – стаття 10 Конституції засвідчує: «Державною мовою в Україні є українська мова».

Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумилися із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується. Бо й не змовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона гарна, чиста, багата і мелодійна, наша українська мова.

  1. Багато є в тобі щедрот,

Моя Вкраїно чорноброва.

І лиш народ тоді народ,

Як є у нього рідна мова.


  1. Під рідним небом жайворон співа,

Я рад би знати тих пісень слова.

Я слухав, чув: співала та пташина

Одне святеє слово – Україна.


  1. Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без сонця нема,

Так і мови нема без народу,

І народу без мови нема.


  1. Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча, українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе,

І дужі хвилі гомонять діброві.


  1. Ти, рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна , як криниця.

Святиня наша , гордість і краса,

Ти – розуму народного скарбниця.


  1. Моя ти пісне калинова.

Моя ти зіронько свята!

Живи, цвіти, вкраїнська мово,

Зціляй і душу і вуста!


  1. О, слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам.


  1. Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохана, материнська мово!


  1. Українська мова – давня й молода.

Світить рідне слово, як жива вода.

Мова наша рідна – пісня стоголоса

Нею мріють весни, нею плаче осінь.


  1. Рідна мово! Рідна мово!

Як сопілка калинова,

Мова наших кобзарів.

Рідна мово! Рідна мово!

Пісня неньки колискова,

Шум калинових гаїв.


  1. Раз мені казала мати:

Можеш мов багато знати,

Кожну мову шанувати,

Та одну із мов усіх,

Щоб у серці ти зберіг.

В серці ніжну і погідну

Збережу я мову рідну!



  1. Рідну мову я вивчаю,

Її люблю, не забуваю.

Рідну мову буду знати.

Берегти і поважати.

Та, на жаль, не всі бажають вивчати рідну мову, не кожен її шанує: вживає у мові якісь недоречні слова, русизми, словесні «бур’яни» . Така наша недбалість у ставленні до мови призводить до ситуації, які й кумедними назвати важко. Хочете пересвідчитись у цьому? Пропонуємо вашій увазі сценку є життя.

Інсценізація усмішок Павла Глазового

«Кухлик».

Дід приїхав із села, ходить по столиці.

Має гроші – не мина жодної крамниці.

Попросив він: - Покажіть кухлик той, що скраю.-

Продавщиця:- Что? Чєво? Я нє понімаю.

Кухлик, люба, покажіть, той що збоку смужка.

Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка!-

Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови.

На Вкраїні живете й не знаєте мови…-

Продавщиця теж була гостра та бідова.

У мєня єсть свій язик, ні к чєму мнє мова!-

І сказав їй мудрий дід: - Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має, бідна, язика і не знає мови.

«Найкраща мова».

Йде синок до школи вперше,

Пита батька мати: - Якій мові ми

Синочка будемо навчати,

Українській чи російській?

Обидві ж хороші.

-Хай вивчає ту, якою печатають гроші.

Українську мову та літературу треба добре знати, щоб не було вам так, як отій дівулі з наступної гуморески.

«Гаряча філософія».

НЕ боялася дівулька ні лайки, ні бійки.

Закінчила школу на нещасні трійки.

Але в мами є знайомий в університеті,

-Будеш ти на філософськім вчитись факультеті.

Та, явившись на екзамен, ляпнула дівулька,

Що жив колись на Вкраїні філософ Каструлька.

І сказав екзаменатор, вставши із-за столу:

-Я вам радив би вступати в кулінарну школу.

І закінчила дівулька курси кулінарні.

Пече тепер пиріжки і оладки гарні,

І на кухні порядкує рукою твердою,

І не плутає каструлю зі сковородою.

— Значний вклад у розвиток української мови зробили Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Маркіян Шашкевич.

Ще в 1928 році на конкурсі в Парижі українська мова посіла друге місце за милозвучністю після італійської.

Чи знаєте ви, діти, скільки мов на Землі? Вчені називають різну кількість: від трьох тисяч до п'яти, але добре вивчені лише 500.

Я хочу розповісти вам про один випадок, який яскраво засвідчує багатство нашої мови.

У купе вагона першого класу потяга Львів—Відень їхало четверо пасажирів-інтелектуалів: англієць, німець, італієць, четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова точилася навколо різних тем. Нарешті заговорили про мову: чия краща, багатша, досконаліша і якій бути провідною у світі. Звісно, кожен почав вихваляти свою рідну.

Першим заговорив англієць:



  • Англія — країна великих завойовників і мореплавців, які поширили славу англійської мови, рознесли по всьому світу.

Ха-ха, — гордовито заперечив німець. — Німецька мова — то мова двох великих імперій - Великонімеччини й Австрії, які займають більше поло-
вини Європи. Тут усміхнувся італієць і стиха мовив:

Панове, ви обидва не маєте рації. Бо італійська мова — це мова сонячної Італії, мова музики і кохання.



Богдан Косів довго думав і нарешті промовив:

  • Ви ж бо, по суті, нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви, скажімо, своїми мовами прочитати невеличкий твір, у якому всі слова починалися б з однакової літери?

  • Ні, ні, це неможливо! вигукнули враз англієць, німець та італієць.

  • Ось вашими мовами це неможливо, а нашою зовсім просто. Назвіть якусь букву, звернувся він до німця.

Хай буде «ес», сказав той.

Гаразд. Вірш називається «Самотній сад».



Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток срібний сніг.

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад солодкий спокій спить.

Сонно сипляться сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи

Срібні співи серенад.

Стиха стеляться сніжинки

Спить самотній сонний сад.

Геніально! Незрівнянно! вигукнули англієць та італієць.



Потім усі замовкли. Говорити вже не було потреби.

Отже, наша мова дуже багата. В жодній мові не має віршів, де всі слова починаються з однієї літери. Давайте послухаємо.


Віл везе важучий віз-

Вовну, вату, верболіз,

Вперся віл і впало з воза

Вісім в’язок верболозу.

Качки край копанки клопочуть.

Качаток кличуть під комиш,

Кача впіймати кішка хоче,

Катруся киці каже: -Киш.



Мавпенятко мовить: - Мамо!

Масла, моркви, маку мало!

Миска, мамочко, мілка-

Мало містить молока.

Мова – то цілюще народне джерело. Це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями поколінь, оспіваний у пісні, у переказі, у прислів’ї.




  • Бджола мала, а й та працює.

  • Без труда нема плода.

  • Маленька праця краща за велике безділля.

  • Діло майстра величає.

  • Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

  • До учіння треба терпіння.

  • Книга вчить, як на світі жить.

Цілющим джерелом є і загадки, які склав народ.



  • Хвалить його кожен, любить його кожен,

І дня ми без нього прожити не можем. ( Хліб.)


  • Вдень з ногами, а вночі без ніг. ( Чоботи.)




  • А що то за коні в гаю на припоні: довгасті, голчасті, зеленої масті, нікого не возять, тільки солі просять. (Огірки.)



  • Золотий пішов, а срібний прийшов. (Сонце і Місяць.)



  • Що можна побачити із заплющеними очима? (Сон.)



  • Наскакалось, назвивалось, під припічком заховалось. (Віник.)

А зараз давайте згадаємо скоромовки, які ми вміємо швидко промовляти.

c:\documents and settings\admin\мои документы\малюнок про всяк випадок\мои рисунки\adobe\35.bmp




  • Кіт котив коток по току,

Коток попав на лапу коту.


  • Жатка в полі жито жне,

Жатку жайвір дожене.


  • Наш Андрійко вищий Гната,

За Андрійка вищий тато,

А за татового тата,

Вища, мабуть, тільки хата.


  • Ходить квочка коло кілочка,

Водить діточок коло квіточок.


  • Старий Самсон сказав своїм синам:

-Сини соліть сало сухою сіллю!
Протягом своєї багатовікової історії український народ склав безліч прекрасних казок, прислів’їв, приказок, байок, легенд, загадок. Та особливо багато пісень. В українській пісні – і ніжність, і ласка. А починається все з маминої колискової. Чується лагідний, теплий голос матері, хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами?
Колискова «Люлі, люлі, бай…»
Дорогі діти! Як гарно звучить рідна мова. Які гарні слова і мелодія в Українській народній пісні.
Виконання частівок про українські слова-архаїзми.

  • Ох і гарне слово «віз»,

Має четверо коліс.

«Мерседесом» замінили

Слово-архаїзм лишили.


  • У жупан колись вдягались

Й холодом не переймались,

А тепер у шубах ми

Утікаєм від зими.


  • До гречаника візьмуся,

З баняка води нап’юся.

Молоко в дійницю ллю,

Рідне слово я хвалю.


  • Каменяр, кобзар, різьбяр-

Рід занять і божий дар.

Макогін, рядно, рушник-

До цих слів з дитинства звик.


  • Ми частівки заспівали,

Щоб ви нам аплодували.

Мова рідна – річ корисна,

Барвінкова, гарна, чиста.
Я дуже хочу, щоб ви полюбили й ніколи не забували рідне слово, рідну мову, де б ви не були. Бажаю рости вам здоровими і щасливими в ріднім краї, з рідним словом.


  1. Бо ніхто не має права забувати

Своєї мови рідної ніде.

Як ті пісні, що їх співала мати,

І як своє дитинство золоте.


  1. Залюбки, охоче рідну мову вчу,

З друзями на вигін гратись я лечу.

Батько мені каже: - З книжкою дружи,

Рідну мову, синку, завжди бережи.


  1. Мову ту, що люди рідною зовуть,

Ти ніде й ніколи, синку не забудь.

Рідне слово й пісню завжди серцем чуй.

Як Вітчизну й матір їх люби й шануй.

«Рідна мова»

Діамант дорогий на дорозі лежав, —

Тим великим шляхом люд усякий минав,

І ніхто не впізнав діаманта того.

Йшли багато людей і топтали його.

Але раз тим шляхом хтось чудовий ішов

І в пилу на шляху діамант він знайшов.

Камінець дорогий він одразу пізнав,

І додому приніс, і гарненько, як знав,

Обробив, обточив дикий той камінець,

І уставив його у коштовний вінець.

Сталось диво тоді: камінець засіяв,

І промінням ясним всіх людей здивував,

І палючим вогнем кольористо блищить.

І проміння його усім очі сліпить.

Так в пилу на шляху наша мова була,

І мислива рука її з пилу взяла.

Полюбила її, обробила її,

Положила на ню усі сили свої,

І в народний вінець, як в оправу, ввела,

І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.

І, на злість ворогам, засіяла вона,

Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.

І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

І лихим ворогам буде очі сліпить.





Нема того краму,

щоб купити маму

http://www.stihi.ru/pics/2010/05/26/9038.jpg


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал