Відділ освіти Коростишівської райдержадміністрації Коростишівський Будинок дитячої творчості Впровадження в практику гурткової роботи технології особистісно-орієнтованого навчання Підготувала: керівник гуртка «Писанкарство»



Сторінка3/4
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.75 Mb.
1   2   3   4

Тлумачення символів на писанках

Безкінечник

bezk1bezk2bezkp

Таким же давнім, як культ Сонця, є культ води. В орнаментальну систему вінувійшов у виглядіхвилястихліній і відомий як «меандр», «безкінечник», «кривулька». Цяхвилясталініябез початку і кінця – символ нескінченногожиття. Безкінечник є обов’язковим знаком на писанці – вірили, щовідсутністьцього знаку на писанці – знак нещастя. Саме з цього знаку багатописанкаріврозпочиналисвою роботу. Писанку з безкінечником клали підвулик, щоб добре роїлисьбджоли.

 

Берегиня

bere1bere2berep

Глибокий символізм для слов’ян мала Берегиня (Оберега, Велика Богиня), яка зображувалась у вигляді жінки з піднятими вгору руками, – охоронниця домашнього вогнища, захисниця від напастей і повелителька людських доль.

Вона була доброю «хатньою» богинею, матір’ю – рожаницею, оберігала житло, малих дітей, добробут родини.

Відголосок про неї знаходимо у словах «оберігати», «обереги». Берегиня вважалася володаркою не тільки неба, але і всієї природи, господинею небесних вод, від якої залежала родючість. Люди малювали її зображення на стінах оселі, вишивали, ліпили з глини. Дерево життя – символ і атрибут Берегині, часто ці символи взаємозамінюють одне одного. У зв’язку з цим на ногах жіночих статуеток розміщали знак землі. Ноги богині – це коріння дерева, що знаходиться в землі. Берегиню зображували і змієногою, оскільки земля – місце проживання Змія. Відповідно, верхня частина дерева асоціювалася з головою богині.



Грабельки

grab1grab2grabp

Знаки у вигляді трикутників із гребінчиками або у вигляді «грабельок» позначали хмари і дощ, який часто пов’язувався із божественним сім’ям, – життєво важливим символом родючості. Вважалося, що від богів залежить, чи буде посуха, чи прийде злива руйнівної сили, чи піде приємний, схожий на благословення дощ, що дає природі життєву силу. Божественне, небесне походження дощу зробило його емблемою чистоти, і тому ритуали очищення часто проводилися саме для того, щоби викликати дощ.

Грабельки були символом не лише верхньої води, що пролилася з небес, але й нижньої – води, яка вийшла з землі.

Дерево життя

dere1dere2derep

Культ «дерева життя» був розповсюджений на всій Україні в усі часи. Він може мати вигляд троїстої гілочки, квітки з листям або квітучої гілки у вазоні.

Найдавніші колядки донесли до нас прадавні уявлення людей про часи, коли не було ні неба, ні землі, а було лише широке море, і на ньому — зелений явір. Таким чином, у вигляді дерева уявлявся стрижень світобудови. Світове дерево повсякчас зображувалось не натурально, а стилізовано, тобто спрощено, узагальнено. В таких зображеннях неодмінно був розподіл на три яруси по вертикалі і дотримання чіткої системи правого і лівого боків. Нижня частина – коріння, що входить в землю, часто зображувалось у вигляді трикутника, горщика. Тут знаходилися змії, риби, водоплавні птахи і тварини, оскільки низ дерева – не лише підземний світ, але й море, річка, усяка вода. Також нижня частина Світового дерева – це світ підземного бога, владики підземного вогню і незліченних багатств, втілення уявлення про потойбічний світ, минулі часи. Середній ярус уособлював землю, реальний світ, земне життя людей. Верхня частина Світового дерева піднімалась у нескінченну вись – до Бога і небесного світу богів. На верхів’ї селилися птахи, бджоли, тут розміщувались небесні світила. Часто на верхів’ї днювало Сонце. Дерево життя – це також дерево роду, де кожна квітка, гілка означали певного родича, а все разом уособлювало модель світу і людини, його родове дерево.

Дерево життя – як космічне дерево – було символом стрижня, що з’єднує землю і небо, символом безперервного відродження природи і відновлення життя, емблемою невичерпної життєвої сили, гармонії, безсмертя.



Дуб

dub1dub2dubp

Дуб вважався притулком божого грому, оскільки в нього легко потрапляла блискавка. Він символізував силу богів природи. Це дерево було пов’язане з богами-громовержцями і громом, вважалось емблемою богів неба і родючості. Дуб – символ Перуна, Сонця та інших богів; дерево життєвої сили, гордості, міцності, довголіття та здоров’я. Його вшановували як дерево життя і світової осі. Слов’яни-язичники вважали дубові гаї житлом богів, тому категорично забороняли їх вирубувати. Дубам у жертву приносили биків, кабанів, півнів, хліб тощо. За давніми легендами у вирії – обителі богів і душ – росло першодерево світу – прадуб з молодильними яблуками безсмертя.

Листя дуба уособлювало чоловічу силу, честь, вірність та довголіття. Коли у домі народжувався хлопчик, на його честь саджали дуб і купали дитину у настої з дубового листя.

Зірка

zirk1zirk2zirkp

Зірка, або ружа, – це, перш за все, символ сонця як найяскравішої зірки. «Ружі» можуть бути повними, простими, половинчастими тощо. Писанку з таким малюнком дарують на щастя. Вона символізує життя, ріст і благополуччя.

В усній народній творчості згадуються три зірки: ранкова, вечірня і полуденна. Це – символічні образи, які означають певні сакральні проміжки часу.

У фольклорі, зокрема, колядках, зірка (зоря) – це красна панна, жінка або дочка місяця, господаря небесного дому. Зранку вона відчиняє ключами небесні ворота й випускає Сонце, яке мчить услід за нею. Вона направляє рух світил на небі і розсипається на землі росою, а бджоли збирають божу росу і дають людям мед. Народна символіка класифікувала зірки то як дітей сонця і місяця, то як запалені Богом свічки на честь народжених людей. Язичники вважали зірки вікнами Неба, крізь які боги дивляться на світ.

Зірка – це знак неба, визначення порядку небесних тіл і утвердження сонячного божества.

Квадрат

kvad1kvad2kvadp

Розповсюдженим символом на писанках був ромб (квадрат) – символ родючості, матеріального благополуччя і продовження роду, загальний символ жіночого начала у природі. Зображення ромба, розділеного на чотири частини, можна побачити на трипільських знахідках – жіночих глиняних фігурках богині родючості. У кожну з чотирьох ділянок такого ромба ще до випалювання втискували по одному хлібному зернятку – такий ромб був уособленням зораного і засіяного поля.

Підтвердженням думки про те, що «трипільський квадрат» був символом поля, є сам спосіб зорювання і боронування: поле орали в двох напрямках – «туди» і «назад», а боронували поперек, тобто навхрест.

Сітка, решето, згідно давніх вірувань, мали силу оберега від злих духів, відокремлювали добро від зла. Сеткою дуже часто були заповнені окремі елементи на писанках – кола, квадрати, трикутники тощо.

Квадрати і ромби були знаками землі й усього, що існує на ній, що пов’язане з числом 4: чотири періоди життя людини – народження, юність, старість, смерть; чотири пори року тощо. Таким чином, квадрат уособлював принцип упорядкованості і стабільності.

Олень-кінь

olen1olen2olenp

Олень пов’язаний із Сонцем. За давніми віруваннями, Сонце позмінно перебуває як на небі, так і під землею, а сам олень на своїх рогах вивозить Сонце на небо. Роги оленя є символом променів сонця, що сходить. Чудесний олень уявлявся героєм, який приносить людям світло, сонце, вогонь; пізніше він став помічником людей, істотою, яка пов’язується із землеробством, ремеслами і знаннями. Його також асоціюють із земною рослинністю, яка щорічно відмирає і знову оживає. Олень вважався провідником душ померлих людей, зокрема, у давніх захороненнях знаходять бронзові фігурки оленя; зображувався олень також на ручках мечів і кинджалів.

Кінь – також символ невтомності руху сонця і, водночас, потойбічного світу; символ чоловічого принципу в природі і швидкості, волі; символ смерті і воскресіння сонячного божества; символ багатства і могутності.

У давніх слов’ян із конем пов’язували смерть (захід) і народження (схід) сонця. Археологічна знахідка оберіг-качка з головою коня свідчить про уявлення слов’ян, що зранку сонце їде на небесній колісниці, запряженій кіньми, а вночі перепливає підземні ріки за допомогою качок.

У фольклорі часто з’являється образ крилатого коня, наділеного силою, надзвичайною витривалістю, кмітливістю тощо. Відмінна ознака диво-коня – це золота, вогняна грива, що вказує на його зв’язок з сонцем, божеством вогню.

Півень

pive1pive2pivep

Півень, передвісник дня – це провідник божого сонця, світла; сторож, який охороняє добро від впливу зла.

За народними повір’ями, нечиста сила боїться голосу півня. Півень ототожнюється з домовиком – охоронцем дому, духом предка роду, а можемо припустити, що і Роду небесного. За переказами, із яйця Півня, який прожив на землі непарну кількість років – три, п’ять, сім чи дев’ять, – народжується вогняний змій Рах. Своєму господареві Рах приносив багатство, дарував красу і здоров’я, але натомість вимагав, щоб його годували медовими пирогами з найкращого борошна, змеленого із зерна, вирощеного власноруч, а також сиром з молоком, курами і яйцями. А якшо не погодувати Змія, всі його дари вмить перетворяться на порох.

Півня також приносили в жертву при закладанні нового дому, його першим вносили до дому, справляючи новосілля.



Сварга

svar1svar2svarp

«Сварга» («свастика», «чотириніг») – один із різновидів хреста. Слово «свастика» – давньоіндійського походження (санскр.) і означає – «це добре». Основою графічного зображення цього знаку може бути хрест (символ землі, а пізніше сонця в центрі), коло (символ неба), квадрат (символ землі). В епоху бронзи сварга вже пов’язана із сонячним культом, а заокруглені відроги символізують рух сонця.

Є два різновиди сварги: пряма (правостороння) і обернена (лівостороння). Пряма сварга із відрогами, заокругленими у правий бік, за годинниковою стрілкою, символізує схід сонця, творіння, рух сонця весною і влітку, добро, позитивну чоловічу енергію.

Зворотнясварга з відрогами, заокругленими ліворуч, проти годинникової стрілки, символізує захід сонця, руйнування, рух сонця восени та взимку, негативну жіночу енергію. Сварга також є знаком, який сприяє народженню дітей, символ добрих побажань, удачі, довголіття, родючості, здоров’я і життя.

Свастика – знак святого вогню і сонця.

Сонце

sonc1sonc2soncp

Сонце – найдавніший і найбільш розповсюджений символ на писанках, який символізує життєву силу і відродження в природі. Писанку із зображенням сонця дарують на щастя.

Сонце – це небесний вогонь, про який люди в різні часи мали своє уявлення, але завжди поважали і возвеличували. Його уявляли як отвір, крізь який видно справжнє яскраве небо, наче іскру, яка невідомо як тримається на небі; як Око Боже, свічу, яку носять ангели; як велике колесо, яке можна дістати навіть рукою, коли воно опускається на землю ввечері.

Сонце також часто зображують у вигляді колеса, яке як знак єдності найвищого спокою з напруженою силою є вершиною досконалості, образом Вічності Божої і уявленням про те безсмертя, яке в природі виражене повторенням відродження життя. У загальнохристиянському розумінні колесо є символом безсмертя і майбутнього небесного існування, образом безмежної Божої любові.

Як відомо, у перший день різдвяних свят і на Івана Купала – тобто у дні літнього й зимнього сонцестояння, основних свят руху сонця – з гори спускали й котили вогняне колесо, що символізувало стимуляцію активності сонця, яке дає усьому світло, тепло й життя.

Спіраль

spir1spir2spirp

Один із найдавніших символів, що використовувалися на писанках, – це спіраль. Вона є схематичним зображенням еволюції Всесвіту, руху Сонця, знаком родючості і як символ сонця, – володарем часу.

З’єднавши дві спіралі, отримаємо ще один із найважливіших орнаментів на писанках – змію. Її також називають S-подібним знаком, або «сигмою». На зразках трипільської кераміки цей символ – один із найрозповсюдженіших: він зображений на посуді, фігурках Рожаниць і називається “трипільською спіраллю” або меандром. Одне із значень такої спіралі – вічність життя, безперервний рух сонця (спіраль, зображена навколо посуду, не має ні початку, ні кінця). Крім того, ще з епохи палеоліту бог землі уявлявся в образі підземного змія. Навесні кожного року цей змій у вигляді молнії піднімається догори, до неба, і, поєднавшись із богинею неба, породжує зливу. Небо дає дощ, зрошує земну рослинність. Тому символ змії – це символ і води, і грому-блискавки. Змій є охоронником домашнього вогнища, а також незлічених підземних скарбів, якими він, за легендою, щедро обдаровує тих, хто йому сподобається.

Триріг

tryr1tryr2tryrp

Триріг («триніг», «тривірт»), разом із тризубом і свастикою, в давні часи мав важливе містичне і міфологічне значення, вважаючись символом руху сонця і вічного продовження життя.

Цим знаком на писанках позначається вогонь. Вважається, що триріг пов’язаний з неолітичним богом землі (кам’яного віку), одним із атрибутів якого був вогонь. Це також символ родючості, оскільки Бог землі втілював чоловіче запліднююче начало. Триріг складається із трьох заокруглених або ламаних гачків, що виходять із загального центру, кола або трикутника, які могли бути у формі баранячих рогів, листків тощо. Він уособлює число 3 – символ триєдиного божества, порядку і гармонії.

Триріг символізував, за однією з думок, небо, землю і повітря, за іншою – вогонь, повітря і воду, ще одна з версій – що він був символом життя людини.



Хрест

xres1xres2xresp

До найдавніших знаків, які символізують світостворення, належить «хрест». Відомий ще з кам’яного віку, він є знаком тривимірності Всесвіту: повний хрест – тривимірний просторовий символ, оскільки утворюється перетином двох площин. Вертикальна лінія хреста – лінія небесна, духовна, активна, чоловіча. Це – знак вогню. Горизонтальна лінія є земною, пасивною, жіночою. Це – знак води. При перетині (об’єднанні) цих двох принципів виникає третя сила – сила Життя, Любові, Творіння. Хрест здатний поширюватися безкінечно в будь-якому напрямку, тому він також означає вічне життя. У давніх віруваннях кам’яного віку хрест був пов’язаний із Богом землі, означав 4 сторони світу, 4 вітри, 4 стихії, а також уособлював Дерево Життя і світову вісь. Пізніше, в епоху бронзи, став емблемою Сонця (у вигляді Сварги), вогню (крес – вогонь, кресати – добувати вогонь).

Вважається також, що графічне позначення цього знаку походить від схематичного забраження птаха, який летить, оскільки у давній міфології Сонце ототожнювалось саме з ним. У християнстві хрест є могутнім символом освячення й очищення, символом Нового Заповіту, символом перемоги життя над смертю.

Церква

cerk1cerk2cerkp

Храм в обрядових піснях, як і хата, уособлює образ космосу. Писанки із назвами „церковці”, „дзвіниці” мають, як правило, тричастинну структуру і є, як і світове дерево, центром світобудови.

Церква-Башта – символ святої гори, вершина якої сягає небес. Вона також є знаком прагнення до висоти. Церква і дзвіниця у християнстві – символ прагнення людей до вічності.

Писанки «сорокаклинки» (тобто розділені на 40 трикутників – символ 40-денного посту) із зображенням церкви, хрестів та інших символів християнства із надписами «Христос Воскрес» було прийнято дарувати на Пасху.



Відділ освіти Коростишівської райдержадміністрації

Коростишівський Будинок дитячої творчості
Виховний масовий захід

«Стрічаймо свято Великодня»

Підготувала:

керівник гуртка «Писанкарство»

Коростишівського Будинку дитячої творчості

Шевченко Тетяна Григорівна


м. Коростишів 2015р.

Виховний масовий захід

Стрічаймо свято Великодня

Мета: Розширити знання учнів про святкування Великодніх свят. Розкрити зміст свят: Вербна неділя, Чистий четвер. Відроджувати звичаї та обряди нашого народу, примножувати його традиції. Виховувати у школярів почуття любові до свого народу.
Свято проводиться вактовій залі, прикрашеному вишитими рушниками, гілочками верби, листівками до Великодня, у глиняних тарілках крашанки, писанки, паска.
Діти одягнені в національні українські костюми

Ведуча. 
Україна - країна смутку і краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі, це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за щастя.

Історію свого народу можна пізнати, вивчаючи його звичаї, та традиції - ті прикмети, по яких розпізнається народ.

Ведуча. 
Хто ти, хлопчику маленький?

Учень.
Син я України-неньки
Й тою назвою горджуся!

Ведуча. 
А по чім тебе пізнаю?

Учень.
По вкраїнському звичаю.
В мене вдача щира й сміла,
І відвага духа й тіла,
І душа моя здорова,
Українська в мене мова.

ПІСНЯ НА ДОБРО (Муз. І.КарабицяСл. Ю.Рибчинського)

1. Гей на видноколі


Клени і тополі,
Там вишнева ніч згора.
Там в прозорій тиші
Квітень вірші пише.
Травень на сопілці гра.
Там дитинства весни,
Райдуг перевесла,
Там початок всіх шляхів.
Там мене співати
Вчила рідна мати,
Бути щедрим батько вчив.

Приспів:
Яблунева, солов'їна


В моїм серці Україна,
В моїм серці сонячний Дніпро.
Щира, світла, промениста,
Хай усіх єднає пісня,
Хай лунає людям на добро! (Двічі)

2. Гей на видноколі -


Ранки ясночолі,
Гори, ріки і поля.
Роки там ясніють,
Там сади рясніють,
Там співа моя земля.
Я дарую людям,
Щирим, добрим людям
В радісний,
щасливий день
Зорі України, квіти України,
Буйний сад її пісень.

Приспів:
Ведуча. 


В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світу, як блудний син і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу.
Отож давайте сьогодні разом і продовжимо вивчати народні традиції, пов'язані з найулюбленішим весняним святом усіх християн - Великоднем або Святом Пасхи, днем Воскресіння Ісуса Христа

Учень.
Вдягла весна мережану сорочку,


Умившись і звільнившись від турбот,
І підіймає волошкові очі
До вищих, до церковних позолот.

Учень.
Великдень всіх нас на гостини просить,


Малює сонце полотно небес,
І крашанку, як усмішку підносить,
Христос воскрес!
Воістину воскрес!
І дзвони засріблилися завзяті,
І ніби покотилось між людьми:

Всі разом. 


Христос воскрес!

Ведуча. 
До Великодня готуються заздалегідь. Неділя за тиждень перед Великоднем називається Вербною. Саме в цей день Ісус востаннє увійшов до Храму Божого. Дорогу йому встеляли пальмовими вітами (його вітали, як справжнього царя). В Україні пальми не ростуть, тому люди, щоб відзначити цей день, ставили у своїх оселях вербові гілочки.




СЦЕНКА

Вістунець.


Не я б'ю, верба б'є.
Через тиждень - Великдень.
Будь здорова, як вода,
Багата, як земля,А красива, як весна.

Дівчинка. 


Хто ти?

Вістунець. 


Я весняний Вістунець, прийшов звістити, щоб увесь хрещений люд готувався до найкращого свята, до Великодня.

Дівчинка. 


А чого мене б'єш?

Вістунець. 


Хіба це я? Це свячена вербиця. Сьогодні її день - Вербна неділя. Навесні, як тільки пригріє сонечко, вона першою прокидається. Її пухнасті котики будять усіх до роботи. Тож і ти не зволікай, бо:
Жарт б'є, не я б'ю -
За тиждень - Великдень!
(Легенько вдарити вербичкою).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал