Відділ освіти Конотопської міської ради Конотопський дошкільний навчальний заклад №5



Скачати 68.38 Kb.
Дата конвертації11.05.2017
Розмір68.38 Kb.
Відділ освіти Конотопської міської ради

Конотопський дошкільний навчальний заклад №5 «Сніжок»

Вплив фольклору

на виховання дошкільників

Консультація для педагогічних працівників

Підготувала музичний керівник

Ошкало Л.С.

Конотоп


2013 р.

У наш час, коли відбуваються активні процеси становлення державності, культурно-національного відродження країни та повернення народу до своїх духовних скарбів, доречно звернути увагу на розвиток рідної мови дітей засобами дитячого фольклору

Оволодіння рідною мовою є одним із найважливіших надбань дитини в дошкільному віці – найбільш сенситивному для засвоєння мови. Якщо дитина не досягне певного рівня мовленнєвого розвитку до п’яти – шести років, то цей шлях, як правило, не може бути успішним на більш пізніх вікових етапах

Неабияка роль у роботі з дошкільнятами відводиться використанню поезії, яка виховує у дітей художньо-естетичне сприйняття образної суті, мелодійності, краси поетичного слова.

Прекрасне в житті й мистецтві зумовлює виникнення і розвиток у дітей естетичних почуттів. Впливаючи на почуття, прекрасне породжує думки,

формує інтереси. Впродовж естетичного сприймання дитина вперше узагальнює, в неї виникають порівняння та асоціації, бажання дізнаватися (наприклад, про картину, музику). Це змушує дітей придивлятися до барв і ліній, прислухатися до звучання музики і віршів. Поступово розвивається активна слухова увага і зорова спостережливість. Невичерпним джерелом розвитку мовлення дітей, збагачення словника є український фольклор: прислів’я, приказки, лічилки, забавлянки, казки тощо.

Фольклор – це справжня енциклопедія українського народу. Важливо якомога яскравіше наочно показати дітям фольклорний твір за допомогою картинок, іграшок, рухів, слів.

Дитячі пісні-ігри образні, мелодійні, прості та доступні малятам – вони легко запам’ятовуються, розвивають мовлення та музичний слух. Розучування українських пісень та хороводів виховує у дітей любов до рідного слова, викликає бажання виконувати різні рухи.

Особливе місце у вихованні посідають народні звичаї та обряди, які поділяються на родинні, домашні, загальнонародні, релігійні. Вони поєднують у собі моральні, естетичні, етичні цінності, ознайомлюють дитину з минулим.

Перевіряти знання та кмітливість дітей допомагають народні загадки. Вони дають змогу малюкам відчувати радість інтелектуальної напруги, набувати впевненості.

Українські народні казки доносять до дітлахів чіткість і виразність рідної

мови; діти не лише засвоюють зміст казкової оповіді, а й запам’ятовують

повтори, епітети, порівняння, образні звороти, починають розуміти красу форми слів, своєрідність стилю, переносять у своє мовлення ті слова та словосполучення, які вони запам’ятали.

Ігри-драматизації за казкою, показ їх ляльковим театром допомагають дітям глибше сприйняти зміст, розвивають спостережливість, виховують цікавість до слова. Обов’язково дбаємо про те, щоб, розігруючи казку, дитина мала на собі елементи вбрання певного персонажа. Почуття, переживання, викликані казковими образами, діти висловлюють в іграх, малюванні та інших видах діяльності. Вони помічають, що веселій, танцювальній мелодії найчастіше відповідає швидкий темп, голосне звучання, запальний ритм; що в казці трапляються гарні виразні слова і кілька разів повторюється певний мовний зворот («... і покотився Колобок далі»).

«Вітчизняне народознавство звернулося до народних ігор понад півтора століття тому, і за цей час доведено, що в дошкільному та молодшому шкільному віці дитина за допомогою гри сприймає красу, ніжність, щирість, простоту - глибокі почуття, притаманні українському народові». В грі розвивається слово, що сприяє розвитку інтелекту дитини.

Використання народних ігор у навчально-виховному процесі є одним із важливих завдань дошкільного закладу. . К.Ушинський наголошував на тому, що дитина в іграх виявляє свою духовність. Народні ігри, спрямовані на художній розвиток дітей, є досконалим засобом виховання. Гра є важливим засобом естетичного виховання дітей, першою школою людяності. В.Сухомлинський порівнював гру з широким світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається животворний потік уявлень і понять про навколишнє середовище. Народ використовує гру як засіб естетичного виховання з давніх-давен. Перевірений віками досвід народу в грі пропонується дитині ненав’язливо, і в цьому полягає цінність народних ігор. Реалізуючи прагнення долучитися до життя дорослих, дитина втілює у грі свої бажання бути такою, як вони.

Українознавство як система фундаментальних знань про український народ, про особливості його побуту і трудової діяльності, національний характер і психологію, світогляд, історично-культурний досвід, про родовід, спосіб життя й виховання в сім’ях, про отчий край і все, пов’язане з ним, справляє позитивний вплив на естетичне навчання дошкільників.

Відродження української національної системи виховання неможливе

без ознайомлення підростаючого покоління з історією, побутом, культурою нашого народу. Культурно-історична спадщина дуже багата і розмаїта.

Одна з найбільших таємниць у світі, могутній вихователь - мова, з якою людина пов’язана вже в ранньому дитинстві. Саме через мову народ передає з покоління в покоління свою пісню, казку, легенду, а отже - свою історію, національний дух, родинно-побутову культуру.

Мова народу виражена в колисковій, яка з перших днів життя дитини долинає до її серця і входить у підсвідомість дитини, сповнюючи його прекрасним. Мати співає колискову, виховуючи дитя своїм голосом, що несе в собі найперші духовні цінності - рідне слово і пісню.

Чимала частка завдань естетичного виховання дітей дошкільного віку покладається на їх самостійну художню діяльність. Здебільшого вона зароджується й розвивається в умовах сюжетно-рольової гри або під час танців, хороводів і режисерських ігор, а отже, і переноситься в інші режимні процеси впродовж дня. Діти беруть активну участь в оздобленні ігрових куточків, малюють, ліплять, виготовляють аплікації, витинанки тощо.

. Без народної пісні взагалі немислиме повнокровне життя людини. До пісні звертаються колективно та поодинці, в будень і в свято, старі й молоді, при найрізноманітніших життєвих нагодах і душевних зворушеннях.

Календарно-обрядові пісні в тому вигляді, в якому вони дійшли до наших днів, містять багато ліричних, гумористичних і сатиричних пісень та багато ігрових, хороводних, що перейшли в дитячий репертуар, чим поповнили музи Починаючи з колиски, дитина одержує найпростіше уявлення про добре й погане, про дозволене й недозволене, про любов і нелюбов, що передається в пісні через алегорію тварин (кота-воркота, сонка-дрімка, соловейка, зозульку, сороку-ворону, курочку-качечку тощо) та через рух (тосі-тосі, чуки-чуки, топці-топці). Великий вклад до нього зробив Василь Верховинець (Костів) у своїй праці «Весняночка».

Саме завдяки українському фольклору діти стають українським народом. Прислів’я, приказки, повір’я, мирилки, скоромовки, чистомовки та інші зразки народної творчості з самого раннього віку формують свідомість дитини.

Поруч із малими фольклорними жанрами в життя дитини входить казка.Через мову, через казку, приказку, що були для наших пращурів неписаною книгою буття, в легкій притчовій формі закладались у свідомість дитини основоположні знання про світ. Казка має велике пізнавальне значення. Образна, багата мова казки розкриває таємниці тисячолітньої народної мудрості. Особливе місце в естетичному вихованні дітей посідають свята. Прилучаючись до їхньої традиційно-обрядової звичаєвості, вираженої в емоційній і глибоко етнізованій формі, діти ознайомлюються з культурою свого народу. Традиційні свята сповнені яскравих образів, пісень, музики, віршів. Національні костюми чи атрибути оформлення інтер’єру дитячого садка сприяють формуванню естетичних уявлень дітей. Участь у святах створює необмежені можливості для виявлення художніх здібностей кожного вихованця дошкільного закладу.

Щоб виховати дитину, гідну своєї нації, потрібно ознайомити її з історичним минулим України.

Важливим осередком впливу українського фольклору на дитину є сім’я. Батькам варто дотримуватися народних звичаїв у сімейному вихованні, бажано зберігати в інтер’єрі сучасної квартири елементи народності: зразки посуду, вишивки, плетені вироби, національний одяг, народну іграшку.

У східних народів, зокрема японців, є традиційні об’єкти всенародного замилування (сакура в період цвітіння, гора Фудзіяма). Для українців своєрідними символами Батьківщини є калина, верба, барвінок, тополя, чорнобривці, оспівані в народній творчості

Світова слава української пісні

«Є щасливо обдаровані натури… і щасливо обдаровані народи.

Я бачив такий народ, народ-музикант, це українці».

П. І. Чайковський

«Українська народна поезія найбагатша і найкрасивіша в Європі».

Л. Люкшич, Югославія

«Я люблю чарівні мелодії української пісні, хвилюючу красу української музики, прекрасну українську мову, чудову народну говірку», - говорив про

Україну Максим Горький.

«Здається, кожна гілка дерева на Україні має свого поета і кожна стеблина трави на цих безмежних квітучих рівнинах відлунюється піснею».

Тальві, США

«Народні пісні для України – все: Поезія й історія, жива, яскрава, сповнена

барв, істини. Історія, яка розкриває все життя народу»

М. В. Гоголь



Мотивами українських пісень скористалися Й. С. Бах і Й. Гайдн,

Вплелися вони до творів В. А. Моцарта, К. М. Вебера, Ф. Шуберта. Л. ван Бетховена, виразно відчутні у Ф. Ліста, А. Дворжака, Ф. Шопена, М. Глінки.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал