Відділ освіти Городоцької райдержадміністрації Тростянецька загальноосвітня школа І-ІІІ ст



Сторінка1/3
Дата конвертації26.02.2017
Розмір0.52 Mb.
  1   2   3


Відділ освіти

Городоцької райдержадміністрації

Тростянецька загальноосвітня школа І-ІІІ ст.




Робота вчителя початкових класів Зам'ялої З. Й.


м. Городок

2014 р.


ЗМІСТ

  1. Гра – провідний вид діяльності.

  2. Дидактичні ігри на уроках української мови.

    1. Дидактичні ігри при вивченні іменника.

    2. Дидактичні ігри при вивченні прикметника.

    3. Засвоєння теми «Дієслово».

    4. Формування поняття про займенник.

    5. Робота над числівником.

    6. Дидактичні ігри на допомогу вивчення прийменника.

    7. Дидактичні ігри при вивченні будови слова.

  3. Роль дидактичних ігор при засвоєнні граматичного матеріалу з української мови.

  4. Список використаних джерел.


Гра – провідний вид діяльності

Нові мотиви опанування державної мови (вихід на рівень міжнародного спілкування, дипломатичних відносин та ін.) вимагають оновлення методики викладання української мови, диференційованого підходу до визначення мінімальних, достатніх і спеціальних ґрунтовних знань та умінь з української мови. Крім того, школа повинна орієнтуватися на особистість, на розвиток кожної дитини, залежно від її розумових здібностей і фізичного стану. І перед вчителем постає питання: як зробити урок найбільш продуктивним, результативним та ще й цікавим, таким, що запалить животрепетну іскорку допитливості в очах дитини, збереже стійку увагу протягом всього уроку, зародить бажання і навіть жадобу вчитись! Відповідь на це питання – гра!

Гра для дитини – перша можливість проявити себе, самовиразитись і самоствердитись. В іграх діти не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його. За словами Виготського, «гра дитини – це творче переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них дійсності, яка відповідає запитам і інтересам самої дитини».

Ігрова діяльність – різновид активної діяльності дитини, у процесі якої відбувається оволодіння суспільними функціями, відносинами та рідною мовою як засобом спілкування. Це дитяче моделювання соціальних відносин. Правильне та вміле керівництво ігровою діяльністю з боку дорослих формує емоційну, моральну та інтелектуальну сферу дитини, розвиває її уяву, сприяє фізичному вдосконаленню, виховує волю до дії та здатність до гальмування – якості, необхідні для людини в трудовій і суспільній діяльності.

У навчальному процесі ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи.

Дидактичні ігри можуть: бути тільки в словесній формі; поєднувати слово й практичні дії; поєднувати слово й наочність; поєднувати слово і реальні предмети.

Істотна ознака дидактичної гри – стійка структура, що відрізняє її від всякої іншої діяльності. Навіть слаборозвинені, боязкі і сором’язливі діти охоче включаються в подібні ігри. При цьому треба чітко уявляти собі, яке саме дидактичне навантаження несе зміст тієї чи іншої гри, і поступово удосконалювати цю дидактичні основу. І надалі учні, коли стануть старшими, зрозуміють, що навчання не гра, а праця серйозна і відповідальна, хоча як і раніше радісна і захоплююча. Молодший школяр мислить образно, тому необхідно при застосуванні дидактичних ігор використовувати наочність. Гра повинна бути цікавою для дітей, але ні в якому разі не можна примусово змушувати дітей грати. Це не дасть бажаного результату ні в розвивальному, ні в освітньому плані. У грі варто надавати велику самостійність, у той же час на них не можна покладати і велику відповідальність.

Дидактичні ігри особливо необхідні у вихованні і навчанні дітей шестирічного віку. На початку діти виявляють інтерес тільки до гри, а потім і до того навчального матеріалу, без якого участь у грі неможлива.

Таким чином, дидактичні ігри сприяють не тільки всебічному розвитку, а й підносять інтерес до знань.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має уважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання, дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Задовольняти дитячу допитливість, залучити учнів до активного пізнання оточуючого світу, оволодівати способами пізнання зв’язків між предметами та явищами допоможе гра.

Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на є роль.

На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує від учителя багато часу для приготування відповідного обладнання, а від учнів запам’ятовування громіздких правил. Щоб гра викликала інтерес, варто використовувати різноманітні елементи унаочнення, а умови гри – ускладнювати.

Дидактичні ігри використовуються під час засвоєння, поглиблення, систематизації знань учнів та розвитку їхніх здібностей, інтересів.

Дидактичні ігри, ігрові вправи і прийоми дають можливість учителеві не тільки підвищити активність учнів на кожному етапі уроку під час вивчення теми «Іменник», а й залучити пасивних до творчої розумової діяльності. Крім того, зазначають психологи, вони знижують утому школярів, зацікавлюють змістом уроку, створюють емоційне піднесення, захоплення, радість. Учені довели, що коли дитина здійснює розумову діяльність із захопленням, вона не відчуває втоми, навіть якщо витрачає багато часу на виконання завдань. І навпаки, дитина швидко втомлюється, якщо виконує легкі й одноманітні завдання.

Запропонований матеріал допоможе організувати навчально-виховний процес так, щоб гра залишалася присутньою як найбільш освоєна учнями початкових класів форма діяльності. Її використання усуне авторитарну позицію вчителя, створить атмосферу доброзичливості, емоційного піднесення, вільного вибору. Вона викличе лише позитивні емоції та інтерес у молодших школярів при вивченні теми «Іменник».
Ігри при вивченні іменника.

Гра « Телефон»

Обладнання: картки іменників у вчителя.

Завдання: правильно повторити почуті іменники в тій чи іншій послідовності, що прочитав учитель.

Хід гри: учитель читає іменники кожного рядка, учні повторюють їх в тій же послідовності. Переможцем вважається той, хто правильно повторить іменники.

Матеріал для гри: картки.

1 картка

Перець, помідор, огірок, капуста.

2 картка

Літак, автобус, трамвай, тролейбус.

3 картка

Яблуко, абрикос, слива, вишня.

Гра “Хто? Що?”

Учитель показує предметні малюнки із зображенням людей, тварин, речей, рослин та ін. У відповідь учні сигналізують картками “Хто? ”, “Що?”.



Гра “Хто більше?”

Клас ділиться на дві команди. Перша команда придумує іменники, містять один склад із трьох звуків, один з них – м’який приголосним відповідають на питання що? Друга команда добирає такі ж за звукоскладовою будовою іменники, але відповідати вони мають на питання хто? (Що ? – ліс, йод, лід, ніс, рік, дім. Хто? – дід, віл кіт, рись).



Гра “Істота чи неістота”

На магнітофонній стрічці записані іменники. (Україна, кобра, українка, хліб, базіка, кобзар, байкар, спів, хлібороб, будівельник, співачка, будова, аптека, шахта, аптекар).

Учні слухають запис, на кожний іменник сигналізують картками “Xто?” “Що?” або “Істота” “Неістота”.

Гра “Іменники на одну букву”

Учитель пропонує на певну букву зібрати і записати іменники, що відповідають на питання що? (або на питання хто?). Наприклад, на букву р. (рука, редиска, річка, реп’ях, рівень, рослина).

Переможець вважається той, хто протягом визначеного часу (3-5хв.) і правильно запише найбільшу кількість таких слів.

Гра « Відшукай іменник»

Обладнання: картки зі словами.

Завдання: відшукати іменник, плеснути в долоньки.

Хід гри: вчитель читає слова з карток, а діти, почувши іменник, плескають в долоньки. Переможцем стає той, хто правильно знайде іменник.

Матеріал для гри:

1 картка


Мете, замети, метений, заметіль.

2 картка


Біліє, білий, білизна.

Гра “Хто це? Що це?”

На дошці записані слова: вовк, лисиця, ясень, лев, горобина, дуб.

Назвати хто це? Що це?

Які з цих слів є назвами рослин, а які – назвами тварин?

Як називаються слова, що означають назви предметів і відповідають на питання хто? що? Записати подані іменники у дві колонки: у першу – назви рослин, у другу – тварин.

Наведіть приклади іменників, що означають назви квітів.

Складіть і запишіть два розповідні речення з однорідними членами речення.

Птахи – це (хто?) ...., ...., ...

Меблі – це (що?) ... , ... , ...

Гра “Лото назв”

На картках написано по декілька слів, що означають назви предметів. Учитель розкриває зміст певного слова, а учні повинні знайти його на картках і закрити.

Для гри можна використовувати такі слова (іменники): акваріум, метро верблюд, гербарій, театр, вогнище, компас, ліщина.

Для вчителя: 1. Скляний ящик з водою для риб. (Акваріум). 2. Жуйна тварина з одним чи двома горбами. (Верблюд). 3. Колекція засушених рослин. (Гербарій). 4. Приміщення, де відбуваються вистави. (Театр). 5 Купа дров або хмизу, які горять. (Вогнище). 6. Прилад для визначення сторін світу. (Компас). 7. Лісовий чагарник, на кущах якого ростуть горішки. (Ліщина). 8. Підземна міська залізниця. (Метро).

Виграє той, хто першим закриє усі назви на своїй картці.

Змінювання іменників за числами (однина, множина)

Поняття “число” краще засвоюється дітьми на реальній, предметній основі: у житті вони зустрічають один або декілька предметів. У зв’язку з цим уявлення про число сформоване ще в дошкільному віці, адже практично діти вміють користуватися формами однини і множини іменників (лялька – ляльки). Усвідомлення числа іменників як граматичної категорії починається в школі.

Поняття про однину і множину іменників формується послідовно. У 1 та 2 класах діти дістають уявлення про один і багато предметів, вчаться добирати слова за зразком (герой – герої, мишенята – мишеня) або змінювати форму слова, керуючись настановою однин – багато.

Під час вивчення числа іменників діти повинні зрозуміти:

– якщо іменник означає назву одного предмета, він вживається в однині (стіл);

– якщо іменник означає назву двох або більшої кількості предметів, він вживається в множині (столи);

– не всякий іменник, що має форму множини, називає кілька предметів (двері), не всякий іменник, що має форму однини становить собою назву одного предмета (коріння).

У процесі роботи над числом іменників учитель має сформувати уміння:

– розрізняти іменники в однині і множині за значенням і закінченням;

– утворювати форму множини від найбільш уживаних форм однини і навпаки;

– правильно вживати числові форми іменників у мовленні.

Робота над вивченням числа іменників проходить у такій послідовності. Спочатку вчитель організовує спостереження за словами, які називають один і кілька предметів і порівняння цих слів. Внаслідок узагальнення діти неодмінно зроблять висновок про те, що коли іменник називає один предмет, він вживається в однині, а коли більше предметів – у множині. Оскільки учні при визначенні числа звертають увагу лише на смисловий бік поняття (один – багато), то слід зорієнтувати їх на врахування формального показника однини і множини – закінчення (книга – книги). Визначаючи число іменників, учні повинні дотримуватись певної послідовності дій:

– встановити, один чи більше предметів називає слово;

– визначити закінчення іменників у множині.

Це полегшує роботу вчителя над розширенням уявлення про число, зокрема, у іменників, які мають форму множини, але називають один предмет (окуляри), або, маючи форму однини, називають сукупність предметів (каміння).

Ігри на визначення числа іменників

Гра “Множина чи однина?”

Учитель називає іменники в однині та множині. Учні картками, на яких написано “Множина”, “Однина” показують число іменників.

Виграє той, хто найменше помилиться. Для гри можна використовувати такі іменники: учитель, учні, фабрика, завод, пшениця, медаль, черешні неділя, вишенька, герої, олівець, море, книга, яблуко, сонце, вікна.

Гра “Один – багато”

На дошці запис.

Зимі кінець, якщо заспівав жайворонок, зацвірінькали горобці, прилетіли дикі голуби, відлетіли в ліси, поля ворони, з’явилися шпаки.

Вийшов з барлоги ведмідь, застрибав на лісовій галявині заєць.

Які прикметники того, що зима кінчається?

На які питання відповідають виділені слова?

Що вони означають?

Як називаються слова, що відповідають на питання хто? і означають назви предметів?

Наведіть приклади іменників, що означають назви домашніх птахів. Запишіть у дві колонки іменники, що є назвами птахів і звірів за зразком:

Один Багато

Горобець Горобці.

Найактивніший ряд – переможець.



Ігри на спостереження за іменниками, які вживаються

тільки в однині або в множині

1. Відгадайте загадки.

Рідке, а не вода, біле, а не сніг. (Молоко).

У зимову веселу пору ми кращі друзі дітвори. Вивозять діти нас нагору, а ми веземо їх з гори. (Сани).

Хто входить і виходить, той перший нам руки подає, а ми стоїмо завжди при вході, нас в хаті кілька є. (Двері).

Хто голівку свою влітку накриває і по двадцять хусток має. (Капуста).

Учні запитують слова – відгадки, визначають число іменників і роблять висновок, що в українській мові є іменники, які вживаються тільки в однині або тільки у множині.



2. Гра “Хто більше”

Учні поділяються на дві команди.

Перша команда добирає і записує іменники, які вживаються тільки в однині, друга – тільки в множині (в однині – молодь, лічба, читання, ходьба, доброта, сміливість, хоробрість, радість, любов; в множині – ножиці, граблі, ворота, дрова, макарони, гроші, канікули, іменники, жнива, харчі).

Перемагає команда, яка дібрала більше відповідних іменників.

Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній.

Граматичне поняття роду іменників формується в 3 класі переважно на основі використання пояснювально-демонстративного методу. Опрацьовуючи тему “Рід іменників” учитель має показати дітям, що:

– іменники бувають трьох родів: чоловічого, жіночого і середнього;

– для того, щоб визначити рід іменників, слід поставити їх у формі однини;

– рід деяких іменників слід заміняти (собака – ч.р.).

У шкільній практиці традиційно розпізнавання роду іменників здійється підстановкою особових займенників – він, вона, воно чи при них – мій, моя, моє. Це має повідомити учитель дітям перед виконанням вправ на розрізнення роду.

Важливо під час формування поняття роду показати учням, що визі ти рід іменників можна тільки тоді, коли вони вжиті в однині.

Ігри на визначення роду іменників.

1. Відгадування загадок

Дуже повні ноги маю,

Ледве їх переставляю,

Сам високий я на зріст,

Замість рота в мене хвіст (слон).

Прийшла вона із довгим вінком

На бесіду із нашим півником.

Схопила півня на обід

Та й замела мітлою слід (лисиця).

Високо стоїть, одне око має,

Всюди заглядає (сонце).

Записати слова відгадки, визначити рід іменників.



2. Гра “Визнач рід іменника”

Вчитель демонструє малюнки із зображенням тварин, рослин, людей. У відповідь учні сигналізують картками “чол. р ”, “жін. р”, “сер. р.”.



3. Гра “Якого роду?”

На магнітофонну плівку записані іменники різних родів. Учні слухають запис і відповідь сигналізують картками “чол. р.”, “жін. р.”, “сер. р.”.



4. Гра “Наш рід”

Учні поділяються на три групи: чоловічий, жіночий та середній. Учитель проказує іменники. Кожна група плескає у долоні, якщо названий іменник відповідає її роду.

За помилку одного з учнів група дістає зауваження. Виграє та група, яка матиме найменше зауважень.

Відмінювання іменників

Вивчаючи відмінювання іменників, слід розкрити учням суть категорії відмінка – здатність виражати за допомогою закінчень та в окремих випадках прийменників синтаксичні зв’язки між словами.

Внаслідок вивчення відмінювання іменників учні повинні усвідомити:

– зміна іменників за відмінками служить для зв’язку їх з іншими словами;

– крім відмінкових закінчень для зв’язку слів використовуються прийменники;

– називний і давальний відмінки ніколи не вживаються з прийменниками, а місцевий, ніколи не вживається без прийменників.

Решта відмінків можуть уживатися як з прийменниками, так і без них.

У залежності від системи відмінкових закінчень іменники поділяються на певні групи.

Вивчення відмінків і типів відмінювання іменників за програмою передбачається в четвертому класі. Однак грунт для формування цього поняття готується поступово ще з першого класу. Практично з відмінковими формами іменників діти мають справу і при складанні словосполуці при відновленні деформованих текстів, і при змінюванні іменників питаннями.

Особливістю засвоєння відмінків є те, що вона базується на вмінні учнів бачити зв’язки слів у реченні.

Ось чому роботу над вивченням відмінків можна починати лише і того, як діти навчаться виділяти з речення слова, пов’язані між собою граматично і за змістом, тобто словосполучення. Уже на початковому стані вивчення відмінювання іменників діти, ще не знаючи відмінків знайомляться з різними формами слова. Спостереження за зміною значень у словах у залежності від інших слів дає змогу учням усвідомити роль закінчень в мовленні.

Зміна запитання, як правило, приводить до зміни закінчень у словах. Подальше усвідомлення цієї закономірності відбувається при роботі деформованими текстами. Побудова речень із безсистемно поданих неодмінно змусить дітей поставити логічні запитання, а мовленнєвий досвід підкаже вибір правильної форми. Отже, ще до вивчення теми „Відмінки іменників” учні мають змогу зрозуміти взаємозв’язок питання і форми, слова, відповіді.

На наступному етапі вивчення відмінювання іменників (4 клас), актуалізуючи знання дітей про зміну слів за питаннями, вчитель знайомить школярів із назвами відмінків. Вивчення відмінювання іменників пов’язати з виробленням уміння розрізняти відмінки.

При визначенні відмінків треба привчити учнів дотримуватися потрібної послідовності дій:

– знайти слово, з яким пов’язаний іменник;

– від цього слова поставити запитання до іменника, відмінок якого визначається;

– за питанням визначити відмінок.

Так учні свідомо оволодівають умінням визначати відмінки.

Подання вивчення системи відмінювання іменників полягає у виконанні ряду тренувальних вправ, які передбачають визначення відмінків іменників у поданому тексті, постановку іменників у відповідній відмінковій формі, змінювання іменників за відмінками.

Ігри на змінювання іменників за відмінками



1.Гра “Наш відмінок”

Учні поділяються на три групи: родовий, знахідний, місцевий або називний, давальний, орудний відмінки. Вчитель визначає іменники і прокачує їх у реченнях в певних відмінках. Кожна група плескає у долоні, якщо названий іменник відповідає її відмінку.

За помилку одного з гравців групи дістає зауваження. Виграє та група, яка має найменше зауважень. Можна поділити дітей і на шість груп відмінків.

2.Гра “Якого відмінка”

В учнів є картки з першими буквами назви відмінків. Добре, якщо ці картки різнокольорові. Вчитель називає різні відмінки закінчення іменників. Учні картками показують відмінок і називають відповідний іменник Якщо закінчення одинакові у двох або трьох відмінків, учасники показують картки з усіма відмінками.

3. Гра “Постав у потрібному відмінку”

Окремі іменники в тексті учитель диктує у початковій формі, а учні пишуть іх залежно від зв’язку з іменниками в реченні.

Наприклад: 1. Пішла луна (гай).

Червоніє за (гора) калина.

Учні пишуть слова гай і гора в орудному відмінку.

4.Гра “Відмінковий сполучник”

Учитель називає іменник у називному відмінку і викликає учня, повинен сказати іменник у родовому відмінку тієї ж відміни. Другий кликаний учень називає іменник цієї ж відміни у давальному відмінку т.д. Виграє той, хто матиме найменше помилок.

Отже, вивчений іменник в початковий класах сприяє розвиткові логічного мислення дітей, мови, усвідомлення роду граматичних категорій (роду, числа, відмінка), свідоме вживання різних граматичних форм в усному і писемному мовленні школярів.

Формування загального поняття про прикметники.

При вивченні прикметника в початкових класах перед вчителем постає проблема: формування граматичного поняття “прикметник” як частини мови, що пов’язана з іменником, у вироблені навичок правопису родових і відмінкових закінчень прикметників, у розвитку вміння вживати прикметники в усному і писемному мовленні.

Учні повинні засвоїти, що прикметник:

– називає ознаку предмета,

– залежить від іменника,

– відповідає на запитання який? яка? яке?,

– робить мовлення більш точним, емоційним і багатим.

Вивчення прикметника здійснюється поступово.

Вивчення прикметника – це цілеспрямований процес, який передбачає певну послідовність в ознайомленні з граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення завдань, спрямоване на формування навичок уживання прикметників у мовленні.

Прикметник вивчається протягом усіх чотирьох років навчання. У 1 класі в період навчання грамоти діти практично займаються зі словами, що є ознаками предметів (без уживання терміна “прикметник”). У 2 класі водиться термін і додається визначення прикметника. Діти вчаться називати ознаки предметів за кольором, змінювати прикметники разом з іменниками за зразками “один, багато”, (без уживання термінів “однина множина”).

У 3 класі розглядається зв’язок іменників з прикметниками, вводяться терміни “однина – множина”, формується поняття змінювання прикметників за родами в однині, усвідомлюється неможливість такого змінювання у множині.

Нарешті, в 4 класі, діти вчаться змінювати прикметники за відмін практично (без уживання термінів) знайомляться з прикметниками твердої і м’якої групи. Тому при вивченні цієї теми протягом усіх трьох років навчання гра також стає у пригоді для вчителя.

Підготовка до усвідомлення поняття “прикметник” починається ще в період навчання грамоти. Тут відбувається спостереження за лексичним значенням прикметника і знайомство з питаннями, на які він відповідає. Учням слід показати, що ознаки предметів існують у житті, а слова називають їх, що один і той же предмет може мати кілька ознак кольору, смаку, розміру, призначення.

Одночасно з вирішенням цього завдання учитель знайомить дітей із постановою відповідних питань: олівець (який?) червоний, чашка (яка?) зелена, плаття (яке?) нове.

Другокласники і третьокласники повинні усвідомити роль прикметника і у реченні, з цією метою учитель організовує спостереження за двома реченнями чи невеликим текстом, які відрізняються наявністю або відсутністю в них прикметників (описи предметів чи природи). Внаслідок спостереження учні роблять висновок: точність, яскравість опису печення вживання прикметників.

Важливо показати дітям залежність прикметника від іменника. Подальша робота над застосуванням загального значення прикметника здійснюється шляхом збагачення словника учнів якісними, відносними і присвійними прикметниками (без уживання термінів), спостереження за прямим і переносним значенням прикметників.

Доцільно при вивченні цієї частини мови використовувати ігри. І це незважаючи на те, що вивчається вона у різних класах. Використовують дидактичні ігри у навчанні та вихованні дітей усіх вікових груп. За необхідності слід актуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут людини. Вдаються до ігор і після спостережень, екскурсій, бесід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичними матеріалами є основним засобом навчання і виховання, за допомогою яких вчитель готує дитину правильно сприймати об'єкти і явища навколишнього світу.

Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:

1) власне дидактична гра. Ґрунтується на самонавчанні та самоорганізації дітей;

2) гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у ній належить вчителю, який є її організатором. Під час гри-заняття діти засвоюють у доступній формі знання, у них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення, мовлення). Ефективне опанування знань і вмінь відбувається в практичній діяльності за активізації мимовільної уваги і запам'ятовування.

У дидактичній грі, як формі навчання, взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього вчитель одночасно навчає дітей і бере участь у їхній грі, а діти граючись навчаються. Цілком природно, що саме в грі слід шукати приховані можливості для успішного засвоєння учнями нового матеріалу, формування необхідних умінь і навичок. Дидактичні ігри дають змогу індивідуалізуватися. Пізнавальний зміст навчання виявляється в його дидактичних завданнях, які педагог ставить перед школярами не прямо, як на занятті, а пов'язує їх з ігровими завданнями та ігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітною для дитини Засвоєння пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під час цікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загадування і відгадування, елементів змагання, у досягненні ігрового результату тощо).

Ігри на формування загального поняття про прикметники

1. Відгадування загадок

На дошці запис:

Маю плаття ...., ...., віти, ... кору, стан...... Як я звуся, діти?

Учитель читає запис і пропонує відгадки. Потім на місці крапок вписує слова: зелененьке, гнучкі, ніжні, тоненький. Учні читають загадку і вгадують її. (Маю плаття зелененьке, гнучкі, ніжні віти, білу кору, тоненький. Як я звуся, діти? (Береза)).

Які слова допомагають вам згадатись, що це берізка? До якої час мови належить ці слова.

2. Гра “Який? Яка? Яке?”

Вчитель називає слово, яке відповідає на питання хто? або що? Гравці записують і добирають до нього та записують слова, які є назвами ознак відповідають на питання який? яка? яке?

Наприклад: дуб старий, високий, гіллястий, товстий, зелений... Скільки слів запише гравець – стільки дістає очок.

Знімається по два очка за неправильну відповідь.

3. Гра “Хто більше?”

Дається завдання дібрати якнайбільше прикметників, які відповідають на питання який? І в корені слова мають ненаголошений голосний (е) чи (и), який перевіряється наголосом. Перший варіант: добираються слова і ненаголошеними (е), а другий з ненаголошеними (и). (Медовий, веселий, весняний, зелений, високий, широкий, глибокий).




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал