Видавнича справа та редагування



Pdf просмотр
Сторінка2/6
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.8 Mb.
1   2   3   4   5   6
ЛІТЕРАТУРА
1.
Вaлгинa, Н. C. Теория текcтa / Н. Вaлгинa. − http://www.hi-edu.ru/x- books/xbook029/01/ и^ех.Мт1?рaгі-024.Мт.
2.
Гaвенко C. Aктуaльніcть і перcпективи розвитку квaлілогії книги // Квaлілогія книги. –
1996. – 23–25 жовтня. – C. 4–5.
3.
Гaвенко C. Cиcтемні доcлідження якоcті книжкових видaнь // Віник Книжкової пaлaти. – 1998. – № 5. – C. 14–15.
4.
Гaлич О. Теорія літерaтури : підручник / О. Гaлич, В. Нaзaрець, Є. Вacильєв ; з нaук. ред. Олекcaндрa Гaличa. − К. : Либідь, 2001. — 488 c. Дніпро. − № 12. – 2012. − С. 124 6.
Крaїнa. − 27 вереcня. – 2012. – № 37. – С. 7 7.
Крaїнa. − 27 вереcня. – 2012. – № 37. – С. 21 8.
Крaїнa. − 22 листопада. – 2012. – № 45. – С. 7 9.
Логaзяк І. Інформaційно-технологічні пекти якоcті книжкових видaнь // Квaлілогія книги. – 2009. – № 1 (15). – C. 75–78. Новий тлумaчний cловник укрaїнcької мови : у 3 т. / уклaли: В. Яременко, О. Cліпушко.
− К. : Aконіт, 2004. − Т. 3. − 864 c. Про держaвний нaгляд з додержaнням cтaндaртів, нормі прaвил т відповідaльніcть з їх порушення : декрет Кaбінету мініcтрів Укрaїни від 8 квітня 1993 р. − № 30-93.
12.
Серажим К. Квалілогія як наука про якість тексту // Українська журналістика умови формування та перспективи розвитку : зб. наук. праць. – Черкаси, 2007. – СІ
journalistic texts, including some cases of violation of the communicative accuracy of the
message.
Keywords: kvalilohiya, kvalilohichnyy analysis, quality text message communication
accuracy.




УДК 070.481
Юлія Ващенко

РОБОТА РЕДАКЦІЇ МІСЦЕВОЇ ГАЗЕТИ З ЧИТАЦЬКОЮ
АУДИТОРІЄЮ ЯК ЗАСІБ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ ВИДАННЯ
У статті на прикладі газети «Юрівська земля проаналізовані
механізми взаємодії місцевих засобів масової інформації з читачами.
Ключові слова: місцева преса, читацька аудиторія, засоби просування
періодичного видання.
Науковці в галузях видавничої справи та редагування, а також журналістикознавства завжди багато уваги приділяли вивченню специфіки регіонального та місцевого друку. Протягом XX століття постійно виходили збірки наукових праць, присвячених цьому питанню.

11 Сучасні наукові українські часописи засвідчують, що й нині ця тема привертає неабияку увагу дослідників. З кінцях років ідо сьогодні в цьому напрямку працюють А.В. Белецька, С.В. Белькова, І.В. Бєлінська,
І.Л. Гаврилюк, В.М. Гвоздєв, І.В. Горобенко, М.Д. Дяченко, М.А. Карась,
А.В. Кобинець, О.В. Пашник, ОМ. Піскун, А. Розсоха, І.І. Стегній, Ю. Фінклер, О.В. Чекмишев. Дослідження особливостей функціонування регіональних і місцевих видавничих осередків і регіональної преси – одне зважливих і актуальних завдань. Більшість науковців визнають, що, попри кількісну перевагу місцевих мас-медіа над загальноукраїнськими [1, 45], не всім районним, обласним, міським газетам і часописам вдається запропонувати читачам насправді якісний продукт. Причини очевидні брак кваліфікованих кадрів, складні економічні умови, нерівна конкуренція із загальнодержавними громадсько-політичними виданнями та інформаційними інтернет-ресурсами. Однак у кожному регіоні є газети, які існують протягом тривалого часу, завоювали симпатії читацької аудиторії, мають своє обличчя і успішні на ринку. Вивчення досвіду створення регіонального видання допомагає усвідомлювати проблеми місцевих видавничих осередків і шляхи їх вирішення. Основна мета цієї роботи – проаналізувати роботу редакції сучасної районної газети з читацькою аудиторією як засіб популяризації видання серед населення. Об’єкт дослідження – діяльність ТОВ Білоцерківська друкарня, спрямована навипуск газети «Юр’ївська земля. Видання «Юр’ївська земля (громадсько-політичний тижневик, обсяг –
32 сторінки, формат х) засноване 17 квітня 1998 року Григорієм Прилуцьким у Білій Церкві. Назва газети пов’язана з історією міста, закладеного в 1032 році Ярославом Мудрим (князь при хрещенні отримав
ім`я Юрій. Загальна характеристика читацької аудиторії газети вік – від 40 до 70 років рівень освіти – середній національність – українська мова спілкування – українська, російська місце проживання – південь Київщини політична активність – читач небайдужий до того, що відбувається. Основні засоби взаємодії з читацькою аудиторією формування контенту, цікавого саме домінуючому сегменту читацької аудиторії налагодження постійного зворотного зв’язку з читачами сталість рубрикації.
Контент газети формується з урахуванням читацьких запитів. Як зазначено на сайті «Юр’ївської землі, на час її заснування вмісті розпочався бум на нові друковані засоби масової інформації, отже створення газети було зумовлено наявністю читацького запиту. Її довголіття теж результат врахування читацьких смаків та інтересів. Нас люблять, тому що пишемо проте, що цікаво людям [2], − так вважають редактори. Редакція підбирає для своєї цільової аудиторії матеріали, що користуються попитом переважно це публікації соціальної та побутової тематики − про пенсійну реформу, різноманітні пільги, надбавки, сплату комунальних послуг тощо. Також

12 враховуються потреби читача-сім’янина: в газеті виділено місце для Дитячої сторінки і створена окрема рубрика для господинь – Порадниця. Зворотний зв’язок із читачами налагоджено завдяки сайту. В 2010 році редакцією було створено інтернет-версію газети на сайті www.urivska.kiev.ua, де багато уваги приділено саме спілкуванню з читачами. Тут є рубрики Зворотний зв’язок» і Повертаючись до надрукованого. Перша з них дає можливість написати лист до редакції із запитаннями до авторів, друга – показує відгуки читачів на газетні публікації і коментарі до них фахівців певної галузі. Відстежувати реакцію читачів на опубліковані матеріали, постійно повертатись до проблем, які висвітлювались на шпальтах газети, – це хороша традиція преси ще радянських часів, яка зберігається донині саме регіональними виданнями. Постійні рубрики формують постійну аудиторію. Рубрики в газеті – це непросто розділи, які допомагають структурувати тематично різноплановий матеріал. Це ще й один із засобів зберігання стабільної читацької аудиторії, адже люди звикають до того, що на певній сторінці завжди можуть знайти публікацію улюбленого автора чина тему, яка їх цікавить. Нині в загальнодержавній пресі спостерігається відхід від такого розуміння ролі рубрики, ті стають дедалі більш загальними й клішованими. Регіональна преса й тут зберігає старі, але хороші традиції. Так, наприклад, редакція «Юр’ївської землі знає, що читачі полюбляють рубрики Життєва історія та «Вклонімося великим тим рокам. Тому ці рубрики в газеті постійні, крім того, архів із текстами публікацій із цих рубрик єна сайті. Отже, редакція газети «Юр’ївська земля чітко уявляє свого читача і усвідомлює його інтереси, намагаючись підтримувати його потребу в отриманні інформації зі сторінок саме свого видання завдяки опитуванням із ясуванню читацьких запитів, функціонуванню сайту й постійним рубрикам.


ЛІТЕРАТУРА
1.
Бєлінська І.В. Дослідження регіональної преси в українському журналістикознавстві /
І.В. Бєлінська // Українське журналістикознавство. – Вип. 04. – С. 23-27 Сайт газети «Юр’ївська земля www.urivska.kiev.ua
3.
Фінклер Ю.Є. Регіональна преса України в контексті соціального замовлення аудиторії / Ю.Є. Фінклер // Наукові записки Інституту журналістики. – Том 11. – С. 40-43 4.
Юр’ївська земля. – 2012. – №1 (718) − №8 (725).
Vashchenko J. Editorial work local newspapers with readership as a means popularize
edition
The article is an example newspaper «Yurivska land» analyzed mechanisms of local
media with readers.
Keywords: local newspapers, readership, means promoting periodical.




13
УДК 070.41 : 655
Тетяна Войтович

РОБОТА РЕДАКТОРА НАДТОЧНІСТЮ СЛОВА
В СУЧАСНИХ ТВОРАХ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

У статті окреслено важливість точності слововживання в художній
літературі та її значення для художньої виразності твору.
Ключові слова точність слововживання, автор, художня виразність
твору.

Актуальність теми дослідження зумовлена потребою вдосконалення мовностилістичного оформлення видань художньої літератури, досягнення ясності та точності викладу матеріалу. Редактор покликаний забезпечувати доступність сприйняття та засвоєння матеріалу виданнь художньої літератури читачами, не нівелюючи при цьому особливостей індивідульної манери автора. Проблема якісної редакторської підготовки видання для видавництва в умовах сучасних ринкових відносин постає надзвичайно гостро. Художня література, як відомо, формує і одночасно виявляє рівень культури суспільства. В умовах вседозволеності книжковий ринок заполонили видання низької якості, без належної видавничо-редакторської підготовки, що сприяє зниженню культурного рівня читачів. У час, коли книга бореться за своє право на існування, видавати книги без належної підготовки видавництва просто не мають права, адже лише якісний продукт зможе втримати читачів від спокуси проміняти книжкову продукцію на всесвітню мережу та привернути увагу молодого покоління донині вжене популярного процесу читання. Означена проблема досліджувалася Р.Г. Іванченком, М.Д. Феллером,
З.В. Партиком. Також специфіка функціонування складних випадків українського літературного слововживання
– предмет вивчення СІ. Головащука.
Мета роботи – проаналізувати рівень якісної підготовки та вплив точності слововживання на успіх видання.
Об’єктом аналізу виступатиме твір сучосної української прози Сашка
Ушкалова Бутси. Точність слововживання – це таке означування словом предмета авторської уваги, коли процес пізнання читачем нового не розривається незрозуміло вжитим або неправильно підібраним словом [3, 9]. Точність слововживання перевіряється двома способами контекст та тлумачний словник. Після написання автор перечитує твір і розуміє, що вдалі та яскраві думки, як він вважав, висловленні нечітко, на словах не є такими зрозумілими, яку власних думках. Починає помічати випадкові висловлювання, яких зовсім не планував писати. Після перечитування написаного розуміє, що цілком органічні та прості думки матеріалізувались

14 на папері (моніторів словах, які не відображають потрібних ідей, того, що мало бути донесено до читачів. Що ж є причиною такої неідеальності авторського відтворення дійсності Відповідь на таке питання дасть не тільки досвічений редактора й люди, що знайомі зі специфікою формування людських думок, тобто психологи. Туманність висловленого автором можна пояснити природою людського мислення, але виправити вже написане, так, щоб це було зрозуміло не тільки авторові, безумовно, може тільки професійний редактор. Що саме спотворює хід авторської думки, що не тільки для редактора, ай для читача текст перетворюється на твір іноземною мовою та виникає потреба в перекладачі Неточність слововживання, зайві описи, непотрібні роздуми. Перелік можна продовжувати, і в арсеналі редактора завжди є звичні прийоми якими він виявляє зайве, непотрібне, неправильне утворі. Особливо, якщо творчий тандем автор – редактор співпрацює не вперше, редактору легше правити, бо у кожного письменника є своя індивідуальна манера письма, яка й приваблює читачів, і робить його твори впізнаваними, а редактор вже готовий до виявлення тих чи інших вад твору, бо вже знайомий із ними. Наприклад, звернемося до оповідання Бутси С. Ушкалова. Якщо наводити окремі приклади неточностей слововживання, то варто перш зазначити, що твір написано з використанням розмовної лексики, лайливих слів та молодіжного сленгу. Доцільність такого підходу не є об’єктом нашого аналізу, тому авторський стиль буде розглянуто побіжно. Як зазначалося, неточність у літературі послаблює художню виразність твору та відволікає читача. До слова, автор говорить так За кілька хвилин Стас знаходить у вітальні вогнегасник, ричить його на кухню й кладена стіл прямо перед Студентом. Очевидно, «ричить» належить до авторських неологізмів, тому тут лише можна здогадуватися, що ж Стас робить з тим вогнегасником, але чому ж читач повинен про це здогадуватися Кожне авторське речення повинно бути навантажене певним смислом, думкою та й непросто по дереву мислі пурхаючи, а щоб ці думки були логічним продовженням попередніх, поступово розкривали сюжет твору, не перевантажуючи твір зайвими деталями та неточно вжитими словами, адже неточність також можна класифікувати як помилку, бо вона спотворює зміст сказаного та веде читача по хибному шляху. Невдало підібрані слова, що вживаються з надією на подальше підібрання більш вдалих можуть або нечітко або неправильно означити думку автора і викликати нерозуміння, а можливо, й розчарування в читача. Як при неповному означенні думки словом, такі при нечіткому сприйманні значення вибраного автором слова, сила художнього слова та його ефективність знижується. І проти одного, і проти другого виду неточностей з різною мірою ефективності можна боротися [4, 11]. І саме завдання редактора полягає втому щоб не пропустити зайвих, неточно висловлених слів, несформованих до кінця або згаданих лише побіжно думок. Як бачимо, роль редактора в означеному аспекті провідна.

15 Складність виявлення неточно вжитих слів тим складна, що у художній літературі редакторові необхідно чітко розуміти, де художнє мовлення, метафоричність, а де – неточність. Для розуміння слабких місць у художньому творі, редактор повинен під час аналізу повідомлення уважно слідкувати за авторською думкою, а коли виникає проблема з самостійним виправленням неточно вжитих слів, доцільно поєднати свої зусилля з автором, адже він як ніхто повинен зрозуміти свій задум. Виправдане неточне слововживання письменниками використовується у різноманітних тропах епітеті, алегорії, гіперболі, іронії, літоті, метафорі, метонімії, синекдосі, персоніфікації, перифразі, порівнянні. Правильність відбору слова диктується та перевіряється контекстом, адже редактору не завжди просто зрозуміти хід авторської думки, і так званою підказкою, ключем до розуміння продукту розумової діяльності іншої людини – автора, є контекст, який не тільки підказує значення слова, ай зумовлює відбір словесного масиву твору. Слова в мовленні поєднати неважко, але щоб якесь поєднання слів стало словосполученням, потрібна органічна цілісність усіх складових частин. Цей опір пояснюється обмеженим колом контекстів, у які може входити течи інше слово, і перехід слова з однієї сфери вживання до іншої не завжди нормативний та закріпленість слова за контекстами зумовлює певну ідіоматичність висловлювань [4, 15]. Але письменник часто свідомо поєднує в словосполучення слова з різних сфер вживання, щоб викликати у читача неочікувані асоціацї, досягти певного художнього ефекту. Проте експерименти зі словом, особливо у авторів-початківців, не завжди можуть дати позитивний результат для художнього твору. Письменнику можуть здаватися якісь місця утворі найвдалішими творіннями, але насправді будуть лише словами заради слів і не нестимуть ніякої цінності для твору, тому особливої уваги редактора заслуговують художні засоби, що ними послуговується письменник, бо перевантажений ними твір стане нецікавим для читача, так само, які сухий виклад фактажу без будь-якої прикраси словом. Хоча тут важливий момент – читацька адреса, адже редактору потрібно розуміти, що читачів багато і враховувати їх інтереси під час редагування – запорука успіху книги. В аналізованому оповіданні автор враховує інтереси читача, максимально наблизивши мову героїв до її розмовного варіанту, але також трапляються моменти невдало підібраних метафор «Стас випадає на метро Барабашова...» Культура мови якнайщільніше пов’язана з дотриманням літературних норм слововживання – з семантично точним і стилістично доречним вибором слова, з граматично й стилістично правильною сполучністю слів. До порушення норм слововживання може призвести змішування близьких за формою і сферою вживання, проте різних за творенням і змістом слів- паронімів дільниця – ділянка громадський – громадянський уживання в певній мовній ситуації слів чи словосполучень іншого функціонального стилю, нерозуміння буквального значення рідковживаних чи застарілих слів, неправильне вживання запозичень, порушення норм сполучності, калька з

16 російської мови на протязі – протягом приймати участь – брати участь вірний вибір – правильний вибір. Стосовно традиційних огріхів, якими хибують нинішні твори художньої літератури, й не тільки, то пояснюються вони і калькуванням з російської, нерозрізненням пароніміних значень слів. Наприклад Вірніше, вона почала дивно говорити десь рік тому, після того, як обіперлася на незаземлений токарський станок у жеці і її лупонуло струмом. Отже, інколи можна порушувати пряме значення словосполучень, можна розширювати сфери вживання слів, з несподіваним поворотом значень, але в той самий час повинна відчуватися метафоричність поєднуваних у словосполучення слів, образність словосполучень у створених автором контекстах, адже того вимагає стиль художньої літератури. Слово неповинно суперечити логіці обставин. Під час виявлення лексичних неточностей редактор користується знаннями цих обставин. Крім того, підказкою до точності написання може слугувати і розуміння характерів персонажів, що є логічним, бо ж художній твір у першу чергу – розповідь про людей, зображення типових героїв у типових обставинах. І ця особливість, безумовно, відбивається на точності слововживання, на правильності відбору слова. Письменнику і редактору потрібно стежити, щоб характер мовлення героїв відповідав сказаному раніше в творі та був логічним. Отже, аспект точності слововживання недоцільно відносити до другорядного, оскільки його ігнорування призводить до ослаблення художньої вартості твору, чіткості викладу, хоча враховувати жанр літератури, безумовно, потрібно. Ігнорування вимог точності слововживання, навіть щодо найменшої смислової одиниці, веде до послаблення сили художнього образу, впливовості викладу твору.
ЛІТЕРАТУРА
1.
Зелінська Н.В. Теоретичні засади роботи редактора на літературною формою твору. Літературне опрацювання тексту : навчальний посібник. – К. : УМКВО, 1989. – 76 с.
2.
Іванченко Р.Г. Адекватність розуміння і ясність тексту. − К. : Знання України, 1991.-
44 с.
3.
Іванченко Р.Г. Робота редактора надточністю слова і стислістю викладу. – К. : В-во
КДУ., 1962. – 48 с.
4.
Іванченко Р.Г. Літературне редагування : репр. вид. − К. : Парламентське вид-во, 2003.
− 248 с. Капелюшний А.О. Стилістика і редагування. – Львів : ПАІС, 2002. – С. 386–390.


Voytovich T. Editor job of accuracy of speech in modern works of fiction
The article describes the importance of accuracy of word usage in literature and its
implications for artistic expression work.
Keywords: accuracy usage, author, artistic expressiveness of the work.




17
УДК 070.48:82
Марина Волошин

ТИПОЛОГІЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ РЕДАГУВАННЯ
СУЧАСНОЇ НАРИСОВОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ
У статті виокремлено типові ознаки різновидів класичного нарису, на
основі чого виведено загальну типологію сучасної нарисової публіцистики.
Ключові слова: нарис, нарисова публіцистика, портрет, портретний
нарис, проблемний нарис, подорожній нарис, тематичний нарис, морально
описовий нарис. У журналістиці незалежної України відбуваються якісні зміни, що стосуються жанрових пріоритетів ЗМІ, загальна тенденція розвитку яких виявляється в домінуванні інформаційних та аналітичних жанрових форм надання інформації. Відсунуті на другий план художньо-публіцистичні жанри сьогодні все ж таки не втрачають суспільного значення, оскільки мета української журналістики – не лише повідомляти про факти та об’єктивно інформувати суспільство, ай формувати громадську думку. Важливе місце серед художньо-публіцистичних жанрів належить нарису. Проте на сьогодні відсутні чітке формулювання визначення цього терміну та єдина класифікація усіх жанрових типів нарису.
Мета дослідження полягає в аналізі видових особливостей різновидів жанру нарису, а також у виявленні типових помилок у сучасних нарисах.
Об’єктом дослідження стали тексти нарисів у всеукраїнських та регіональних газетах Високий замок, Голос України, Дзеркало тижня, День, Літературна Україна, Сільські вісті, Урядовий кур’єр», Вісник
Переяславщини», Порадниця. Питаннями класифікації художньо-публіцистичних жанрів щез середини ХІХ ст. займалися і вітчизняні (М. Климов, А. Москаленко, О.
Гриценко та ін.), і зарубіжні (М. Черепахов, В. Здоровега, О. Тертичний) науковці. Досліджували нарис як художньо-публіцистичний жанр Ф. Білецький, В. Богданов, О. Галич, В. Здоровега, О. Тертичний, В. Шкляр та інші. Нарис

один із класичних художньо-публіцистичних жанрів, що вирізняється своєрідною розлогою побудовою, особливим рівнем типізації, добором яскравих мовностилістичних засобів, наявністю об’єкта змалювання як правило, героя нарису, глибоким творчим осмисленням, образністю, художнім вимислом, органічним поєднанням белетристики й документалістики. Нарис точно передає соціально важливі факти та явища і типових представників певних соціальних груп суспільства, у своїй ідейно- художній структурі поєднує якості художньої літератури та соціологічного, соціально-економічного і філософського дослідження (зазвичай, у публіцистичній інтерпретації. Особливістю нарисує широке використання в ньому елементів художнього мислення, суб’єктивізм викладу та переважання

18 авторського бачення ситуації, багатство зображально-виражальних засобів, своєрідність синтаксису. Жанрову природу нарису визначають три начала – соціологічне, публіцистичне й образне. Перші два ріднять нарис з журналістикою, третє – з художньою літературою. Теорія нарису як художньо-публіцистичного жанру, особливо зарубіжними дослідниками, розроблена досить широко. Попри тривалу історію вивчення та вдалі спроби класифікувати підвиди нарису, єдиної остаточної класифікації цього жанру досі немає. При вивченні праць провідних науковців із царини художньо-публіцистичних жанрів виведено єдину типологію різновидів цього жанру, за якою нариси поділяються за ознакою наявності / відсутності художнього вимислу: документальний заснований на реальних подіях, з реальними дійовими особами) і белетристичний (описує типову ситуацію, але з вигаданими дією і персонажами за способом дослідження дійсності портретний (у результаті художнього аналізу особистості героя, що спирається на дослідження різних її сторін, виводиться не лише суто портрет, алей умови життя, характер діяльності тощо герой – типовий представник середовища, шляховий або подорожній (передає рух через певне середовище і його фіксацію, моральноописовий (дослідження моральних установок, що панують в певному суспільстві чи соціальній групі, проблемний (аналіз життєвих конфліктів, суспільних протиріч за соціально-тематичною ознакою сільський, виробничий, військовий тощо. Аналіз сучасної нарисової публіцистики засвідчує наявність певних модифікацій у цьому жанрі, а саме фрагментарність, нелінійність викладу порушення причиново-наслідкових зв’язків, яке виявляється в композиційній та синтаксичній розірваності, незакінченості викладу інтертекстуальність; імітація спонтанності процесу письма часте включення до тексту сучасного нарису (особливо подорожнього) рекламного чи тексту тощо. У текстах сучасних нарисів виявлено також низку помилок, які свідчать про нерозуміння авторами й редакторами жанрової специфіки цих текстів. З-поміж типових девіацій варто відзначити спрощені прийоми організації матеріалу подання ряду нанизаних на одну єднальну думку описів почергових дій героя або етапів його життя короткий, надто стислий переказ біографії героя подача максимально спрощеного матеріалу про особистість героя (у графічному вигляді часто подається не як суцільний текст, а як його окремі шматки, оформлені через пунктир або через виділення жирним шрифтом головних моментів. Таким чином, дослідження текстів нарисів на сторінках сучасної преси доводить, що в результаті загальних процесів трансформації жанрової структури журналістики структурній стилістичні особливості жанру нарису сьогодні зазнають значних змін.

19


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал