Видання друге, розширене



Скачати 10.61 Mb.
Сторінка40/45
Дата конвертації22.12.2016
Розмір10.61 Mb.
1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   45
24. Галицька і литовська митрополія (до с. 269 і далі).

Справа галицької і литовської митрополії була висвітлена недавніми лише часами, а перед тим у цьому питанні була велика неясність — див. напр. Исторію церкви м. Макарія т. IV (1886) с. 310—11, де він зовсім помазує галицьких митрополитів початку XIV ст., або ще новіший Курс ц. пр. Су-ворова, де він іде за Макарієм (І с. 139). Початок до- кладніших студій дала спочатку розвідка Ґельцера Beitrâge zur russischen Kirchengeschichte (Zeitschrift für Kirchengeschichte, 1892). Вона викликала основне дослідження пок. проф. Павлова О началЪ галицкой и литовской митрополій и о первых тамошнихъ митрополитахъ по византійскимъ документальнымъ источникамъ XIV вЪка (Русское Обозреніе 1894, V і осібно. Висновки Павлова звову переглянув І. Тихомиров у розвідці: Галицкая митрополія, церковно-историческое изслЪ-дованіе, Спб., 1895 (з часоп. БлаговЪстъ, додаток до час. Русская БесЪда). Користуючись з праці Ґельцера (але не знаючи згаданих розвідок Павлова і Тихомирова, і взагалі в повним незнанням російської наукової літератури) описав потім початки галицької і литовської митрополій проф. Фіялек — Sredniowieczne biskupstwa koiciola wschodniego na Rusi і Litwie (Kwartalnik historyczny 1896, III). До літератури належать окрім згаданих курсів Макарія і Суворова іще: Петрушевичъ О галицко-русскихъ митрополитахъ — Гал. Исто-рич. сборникъ, III, Pelesz Geschichte der Union I, 380—90 (обидва за справжнього галицького митрополита вважають тільки Ніфонта); Карповъ Очерки изъ исторіи церковной ієрархіи - НЪсколько словъ о галицкой ми-трополіи въ XIV ст. — Чтенія московські 1864, III; Васильевскій Записи о поставленіи русскихъ епископовъ (Ж. М. Н. П. 1888, II); ФилевичъБорьба Польши и Литвы-Руси, гл. III („ДЪла церковныя") — відкидав зовсім реєстр Казиміра*; Кунік у петербурзькому збірнику статей про останніх галицьких князів (має вийти) с. 130—1; Голубинскій — Исторія рус. церкви т. II с. 97, 126, 147, 154, 157 (об'єднує галицьку митрополію
-543-

з литовською, як то робив і Павлов перед виданням праці Ґельцера — Рус. ист. биб. VІ с. 16).

Головне наше джерело — каталог єпархій царгородського патріхату з часів Андроніка Старшого під ч. 81 каже так: (грецькою, довга цитата), — так чита-ється воно у найстаршому кодексі (Паризькому) з XIV ст. Трудність тут робить „3 індикт“, що не сходиться з 5811 p., а вказує на рік 1305. Але в огляду, що у всіх кодексах читається згідно 1303 p., а індикт (також 3 згідно) є не у всіх, дослідники всі жертвують індикт даті року. Приписка до цього тексту у тому ж кодексі перелічує кафедри цієї митрополїї в тому порядку, який я подав у тексті (див. її в Рус. Ист. Библ. VI дод. с. 15 і у Гельцера с. 253).

Грамота Казимира (Miklosich et Muller Monumenta GraecaActa patri-archates Constantinopolitani I. 577 і Рус. Истор. Библ. VI дод. с. 125, текстуальні замітки Куніка у згад. збірнику, 128—9 і 161—2) перелічує галицьких митро-политів у такому порядку: (грецькою). Новіші дослідники справедливо признають, що цей каталоґ, очевидно опертий на поданих Казиміру відомо-стях від галицького боярства і духовенства, має всі права на довір'я.

З не-грецьких джерел про справу галицької митрополії згадує побіжно тільки Житіє м. Петра, зладжене м. Кипріяном; говорючи про поставлення Пе-тра митрополитом, воно згадує: ”князь же Волынскія земли совЪщаетъ совЪтъ не благъ, восхоте галическую епископію въ митрополію претворити“ (Сте-пенная книга І. 414). Тут таким чином проект утворення галицької кафедри кладеться на часи після смерті м. Максима (пом. 1305), і це було аргументом для м. Макарія і ін. викидати м. Ніфонта з ряду митрополитів.

Гельцер (а за ним і Фіялек) думали, що згаданий в реєстрі Казиміра Петро митроп. галицький був осібною особою від Петра митрополита „всеї Русі“. Але як справедливо вказав Павлов, таке припущення можливе тільки при не-знанні московських джерел. Житіє Петра, написане якимсь сучасником (т. зв. Прохорове, вид. у Макарія, т. IV, дод.), і пізніше — Кипріанове (в Степенній книзі т. І) показують зовсім ясно, що митрополит всеї Русі Петро був висланий в Царгород від галицького князя, очевидно — як кандидат на галицьку митро-полію, близько біля часу смерті м. Максима, а потім був митрополитом київ-сько-володимир-
-544-

ським. Хіба б припустити, що галицько-волинський князь, помилившись у сво-їх планах на цьому Петрі, виставив ще другого Петра на митрополію, але це вже буде занадто гіпотетично.

25. Література суспільного устрою давньої Русі (до с. 30 і далі).



Огляд суспільних верств містять перелічені вище (на с. 538) загальні курси (особливо Юридическія Древности проф. Серґєевіча, т. І). Окрім того спеціальніші статті: Каченовскій — О смердахъ (ВЪстникъ Европы 1829, VIII). БЪляевъ Города на Руси до монголовъ (Ж. М. Н. П. 1848). Михайловъ Исторія состоянія городскихъ обывателей въ Россіи съ самыхъ древнЪйшихъ временъ до настоящаго времени, Мва, 1849. Плошинский — Городское или среднее состояніе Русскаго народа отъ начала Руси до новЪйшихъ временъ, Спб., 1852. Аксаковъ — О состояніи крестьянъ въ древней Россіи (Сочиненія, I). В. Мстиславскій — Огнищанинъ и князь мужь или следы быта древныхъ славянскихъ князей въ Р. ПравдЪ (Чтенія моск. 1860, IV). БЪляєвъ — Кре-стьяне на Руси, 1860, 2 вид. 1870, Мва. Самоквасовъ — Древніе города Россіи, Спб., 1873. Затыркевичъ О вліяніи борьбы между народами и сословіями на образованіе Русскаго государства въ домонгольское время (Чтенія моск. 1873). Загоскинъ — Очерки организаціи и происхожденія служилаго сословія въ до-петровскон Руси, Казань, 1876. Кальневъ — Значеніе крестьянъ въ русскомъ обществе во времена Р. Правды, Одеса, 1879. Мрочекъ - Дроздовскій — Из-слЪдованія о Русской ПравдЪ, II, додатки, 1886 (Чтенія московські, 1886, І: дод. II — гридь, IV — ізгої, VII — мужі, VIII — огнищани і земські бояри (автор думав, що огнищани з початку означали земську аристократыю, як і бояри), XIV — смерди). Його ж — О древне-русской дружинЪ по былинамъ, Мва, 1897. М. Грушевський — Галицьке боярство XII—XIII в. (Записки Наук. тов. ім. Шевченка т. XX, 1897 і Розвідки і матеріали до історії України-Русі, III). Др. М. Кордуба — Суспільні верстви та політичні партії у Галицькому князівстві до пол. XIII ст. (Записки Н. т. ім. Ш. т. XXXII, 1899).

26. Ізгої, сябри і закупи (література).



Про ізгоїв див. особливо Мрочекъ - Дроздовского ИзслЪдованія о Р. Правде, II дод. IV (Чтенія московські, 1886,1), Рус. Юрид. Древн. Серґєєвіча І с. 263 і далі, В.-Буданова Обзор3 с. 379. Про сябрів особливо: Лаппо-Даниловскій Критическія замЪтки по исторіи народнаго хозяйства въ Вел. Но-вгороде и его области, ва IX—XV в. Спб., 1895, Лучицкій Сябры и сябринное землевладеніе въ Малороссіи (Северный Вестникъ, 1889, І—II і осібно), Сер-гЪевичъ Древности рус. права ІІІ с. 69 і далі; але всі ці дослідники виходять з пізніших звісток про сябрів, де це слово значить просто „спільника“, і навіть у найновішій
-545-

праці д. Сергєєвіча поминано текст Посланія Клима, що дає зовсім інакше освітлення справі.

Про закупів див. особливо Серґєєвіча Юрид. древн. І с. 176 і далі, тут же перегляд літератури с. 184—5, окрім того В.-Буданов Христоматія І4 с. 58—61, і Обзор3 с. 38, БЪляевъ Крестьяне на Руси2 с. 13 і далі, ХлЪбниковъ Общество и государство с. 242 і далі, Рожковъ I с. 57—60, Дебольскій с. 85 і далі.

Щодо значення слова „закуп“, то одні дослідники як Мейеръ — О праве залога с. 225, НеволинъИсторія гражд. зак. V 147, Чичеринъ Опыты с. 144, В.-Будановъ (Хрестоматія 1. с.), Рожковъ, Ясинскій (як нижче), в закупництві бачать позичку, забезпечену особою довжника; інші, як Рейц, а з новіших Сер-ґєєвіч, Дебольскій — найм. Але нема причини робити з цього дилеми: Кар. 65 показує, що практикувалося відроблювання грошових сум фізичною роботою; те ж саме виходить і з Кар. 122, де говориться про відроблювання грошей у більших речинцях (Серґєєвіч розуміє це тільки про один рік, але „но оже не доходять годъ“ значить взагалі — „не пробуде в роботі цілого часу“). З другого боку, як підніс я в тексті, плата при наймі давалася вперед (з гори), отже обидві форми закупництва сходилися дуже близько.

В.-Буданов, за ним Ясинский пробували ствердити свій погляд пізнішим вживанням терміну в праві в. кн. Литовського — В.-Будановъ Черты семей-наго права і Обзоръ3 с. 38, Ясинскій Закупы Рус. Правды и памятниковъ за-падно-русскаго права (ювілейний збірник В.-Буданова); але розуміється, не можна на тій підставі, що в зібраному документальному матеріалі XVI ст. він означав заставу, виводити, що і закупництво XI—XII було тільки заставою і більше нічого.

27. Економічні відносини. Гроші (до с. 333 і далі).



Старша література для економічних питань, якими ми тут займалися, не дає майже нічого; з неї велику популярність має й досі книга Арістова Про-мышленность древней Руси, 1866, але це систематика письменних джерел про господарство, промисли і ремесла та торгівлю, і до тих питань, які нас тут ці-кавлять, дає мало. Займався ними Хлебниковь в книзі Общество и государство въ домонгольскій періодъ 1872, але виводи його дуже часто фантастичні. Останніми часами цим справам присвячується більше уваги; див.: Ключевскій Курсъ русской исторіи І, passim; СергЪевичъ Древности русскаго права т. III; Рожковъ Обзоръ русской исторіи съ соціологической точки зренія, І; його ж: Городъ и деревня въ русской исторіи (Краткій очеркъ экономической исторіи Россіи), 1902 (коротко викладає ті ж гадки, що новіше розвинені в Обзорі); М. ІІокровскій: Отраженіе экономическаго быта въ Р. Правді (Русская исторія під ред. Сторожева, І, Мва, 1898), Изгоевъ Экономи-
-546-

ческія основы института наслЪдования по Русской ПравдЪ (Науч. Обозр. 1899, X); іще розвідки: Блюненфельдъ О формахъ землевладЪнія въ древней Руси, Одеса, 1884 (з Записок одеського університету); Багатуровъ Личныя и поземельныя права въ древней Руси, 1886; Лаппо-Данилевскій Критическія замЪтки по історіи народнаго хозяйства въ В. НовгородЪ и его области за IX—XV вв., 1895.

Староруська монетна система має велику літературу; докладний покаж-чик її до р. 1882 у Толстого ДревнЪйшія рус. монеты; перегляд важливіших поглядів у Черепніна як нижче. З давнішої спеціальної літератури важливіше: Krug Zur Münzkunde Russlands, 1805. Историческій опытъ о древнихъ русскихъ монетахъ и кожанныхъ деньгахъ, Мва,1831, 2 вид. 1884. Каченовскій О кожанныхъ деньгахъ — Ученыя Зап. моск, унив. 1835. БЪляевъ Очеркъ исто-ріи монетной системы на Руси — Чтенія москов. III. Казанский ИзслЪдованіе о древней русской монетной системе въ XI, XII и XIII векахь (Записки археол. общ., III, 1851). Заблоцкій о ценностяхь въ древней Руси, Спб., 1851. Погодинъ — ИзслЪдованія, т. VII, 1856. Прозоровскій Монета и весъ въ Россіи до конца XVIII века, Спб., 1865 (Записки археологическаго общества т. XII) — книга, що довго вважалася основною з цих питань, але в ній археологічний матеріал майже зовсім поминено; його ж: Куны (ИзвЪстія археол. общ. VII) і О кунныхъ ценностяхь (Сборникъ археол. инст., IV, 1886). Мрочекь-Дроздовскій Опытъ изслЪдованія о деньгахъ Русской Правды, Мва, 1881 (з Зап. университета). Усовъ О древнихъ русскихъ деньгахъ по Р. ПравдЪ — Древности моск. археол. общ. IX, 1883. Святловский Примитивныя деньги и эволюція древне-русскихъ денежныхъ системъ (Народное Хозяйство, 1900, І, II,VI). Багато займається старою монетною системою Ключевский у своєму курсі. Вкінці цікава праця А. Черепнина О кіевскихъ денежныхъ гривнах (Труды XI археол. съезда), пробує перенести центр ваги на археологічний матеріал; але цей останній з цієї позиції дуже мало досліджений (між іншим нічого майже не зроблено для докладнішої хронолоґії знахідок з гривнами у межах X—XIV віків). Література давніх руських монет вказана була у нас у І т. пр. 61; одначе вони досі майже не були вивчені з позиції монетної системи.

28. Література староруського права і його джерел (до с. 352).



Спеціальна література угод з греками подана вІт.прим. 57; додати належить іще нову розвідку А. Лонгинова: Мирные договоры Русскихъ съ Греками, заключенные въ X вЪкЪ (Записки одес. общ. XXV, 1904). В оцінці відносин руських і грецьких елементів в цих угодах найдальше іде д. Сергєєвіч, заперечуючи майже всяке значення
-547-

цих угод для пізнання руського права (розвідка його передрукована у новому виданні Лекцій, 1903).

Література Руської Правди і взагалі давнього руського права дуже велика і не перестає зростати, завдяки тому, що це увійшло у проґраму курсу „русского права“ в російських університетах. Студії розпочалися в середині XVIII ст., коли російський історик Татіщев віднайшов коротку редакцію Правди і 1738 р. передав її з своїми коментарями (де в чім цікавими) петербурзькій ака-демії. Там, одначе, вона не привернула спочатку до себе уваги, і тільки 1767 р. видав її Шлєцер під тутулом: „Правда Русская, данная въ одинадцатомъ вЪкЪ отъ в. кн. Ярослава Владимирича и сына его Изяслава Ярославича“, а Струбе де Пірмон (Strube de Pyermont) взяв її до уваги у своїй академічній промові Discours sur l’origine et les changements de lois russiennes, 1757. Після того до кінця XVIII ст. Рус. Правда (коротша і ширша) була видана ще п'ять разів (видання ці і наступні перелічені у Христоматії В.-Буданова с. 86).

З видань 1-ої пол. XIX в. мали більше значення — Раковєцкого (Prawda ruska, т. 1 і 2, 1820 і 1822, на підставі кількох кодексів, з коментарем, де ця пам'ятка поставлена була зв'язку з законодавчими пам'ятками інших слов'ян-ських народів), Дубєнского (Русскія Достопамятности, II, 1843), Тобіна (Tobien Kritische Ausgabe der Prawda Ruskaia, 1848, Die Prawda Russkaia, das älteste Rechtsbuch Russlands 1844, Sammlung kritisch-bearbeiteten Quellen der Geschic-hte des russischen Rechts, 1844).

Але ці видання втратили своє значення, коли 1846 р. Мик. Калачов видав під титулом: Предварительныя изслЪдованія служащія для полнаго объясненія Русской Правды, збірний текст її опертий на п'ятдесяти кодексах: в основу положено найстарший Синодальний кодекс, і до нього подані варіанти. Це видання (вдруге передруковане 1880 р.) зісталося досі підвалиною для всяких текстуальних студій, рівно ж і прийнятий Калачовим поділ на параґрафи досі прийнято загально, хоч він і не завжди вдалий, а ще менш успішний був план видання Правди в ИзслЪдованіях, бо параграфи її автор подає у своєму влас-ному систематичному порядку. Цю недостачу він поправив, видавши на другий рік чотири типові списки (по його класифікації) осібно, під титулом: Текстъ Русской Правды на основаніи четырехъ списковъ разныхъ редакцій, 1847 (нове видання 1881).

Ці видання Калачова зісталися основними і досі, хоч його поділ списків на чотири категорії відповідно характеру тих пам'яток, де ці списки збереглися, не утримався, як зовсім випадковий: вернулися до поділу Тобіна на коротшу і ширшу редакцію, а до них додала-
-548-

ся відкрита Калачовим ще третя — скорочена редакція. З пізніших тексту-альних видань треба піднести видання Троїцького списка ширшої редакції (досить важливого — Серґєєвіч напр. визнає його найближчим з усіх до архе-типу), разом з двома іншими, в книзі Собраніе важнЪйшихъ памятниковъ по исторіи русскаго права Утина и Лазаревского, 1859. Далі ИзслЪдованія о Рус-ской Правде Мрочекъ-Дроздовского, І—ІІІ, Мва, 1881—92, де видано кілька кодексів. Христоматія по исторіи русскаго права Владимірского-Буданова, кн. І, 1-е вид. 1872, — видання коротшої і ширшої редакції (списки Академічний і Карамзинський) з цінним коментарем: це дуже корисний підручник для кож-ного, хто береться до студіювання пам'яток давнього руського права; (інша хрестоматійна: Северскій Памятники древнерусскаго законодательства, 1893). Вкінці СергЪевичъ Русская Правда въ четырехъ редакціяхъ, Спб. 1904 —тек-сти, з новим поділом на параграфи, з деякими варіантами, без коментаря. В нашій літературі є видання Руської Правди ширшої редакції (Карамзинський список з Христоматії Буданова, з руським перекладом), зроблений д-ром К. Левицьким в Правничому часописі т. V і окремо (1895).

Наукове оброблення Руської Правди і взагалі давнього руського права по-чинається працями дерптських професорів, вихованих на німецькій правничій науці — Еверса (головно Das älteste Recht der Russen, 1826), Рейца (Reutz Versuch über die geschichtliche Ausbildung der russischen Staats-und Rechtsver-fassung, 1829, російський переклад Морошкіна 1836 р. п. т. Опытъ исторіи рос-сийскихъ госуд. и гражд. законовъ, з додатком розвідки перекладчика про Руську Правду) і Тобіна (окрім щойно названого ще Die Blut-Rache nach dem alten russischen Rechte, 1840 і Взглядъ на основныя начала русскаго уголовная законодательства, 1847).

З дальшого згадаю теж тільки важливіше (дрібніша література вказана у Загоскина Наука исторіи русскаго права, Казань, 1891 і Леонтовича Исторія русскаго права, І, 1902, Варшава). Такі насамперед праці Неволіна, зібрані в Собранії сочиненій його (особливо Исторія российскихъ гражданскихъ зако-новъ, 1851), праці Кавеліна (з них особливо: Взглядъ на юридическій бытъ дре-вней Руси, 1846, і Взглядъ на историческое развитіе русскаго порядка закон-ного наслЪдованія, 1860, передр. в Собранії сочиненій). Беляева О наследстве безъ завещанія, 1858, і Лекціи по исторіи русскаго законодательства (видані по смерті його 1879 р.). Демченка Историческое изслЪдованіе о показаніяхъ свидетелей по рус. праву, 1859, і його ж Существо наследства и призваніе къ наследованію по рус. праву, K., 1877. Никольского О началахъ наслЪдованія по древнему русскому праву, М., 1859, і його ж Объ основныхъ моментахъ наследованія, 1871. Ланге Изследованіе объ уголов-
-549-

номъ праве Русской Правды, 1860. Власьевъ О вмЪненіи по началамъ теоріи и древняго р. права, М., 1860. Грицко Участіе общины въ суде по Р. ПравдЪ (Архивъ историческихъ и практическихъ сведеній, 1863, т. V). Мстиславскій О поклепной вире или понятіе объ обвинительномъ процессе по Р. ПравдЪ (Юрид. Журналъ, 1861). Чебышевъ-Дмитріевъ О преступномъ дЪйствіи по русскому до-петровскому праву, Каз., 1862. Леонтовичъ — Русская Правда и Литовскій Статутъ, К., 1862. Алексеевъ Имущественныя отношенія супруговъ по др. русскому праву, 1868 (Чтенія московські), Дювернуа Источники права и судъ въ др. Россіи, 1869. Hube Historya prawa karnego ruskiego, 1870. Цитовичъ Исходные моменты въ исторіи русскаго права наслЪдованія, 1870. Станиславскій Разграниченіе гражданскаго и уголовнаго судопроизводства въ исторіи р. права (Ж. М. Н. П. 1873). Пихно Историческій очеркъ меръ гражданскаго взыскания по р. праву, 1874. Загоровскій Историческій очеркъ займа по русскому праву до конца ХІІІ ст., 1875. Ведровъ О денежныхъ пеняхъ по Р. ПравдЪ, сравнительно съ законами салическихъ франковъ, М. 1877. Та-расовъ Личное задержаніе. Полицейскій арестъ въ Россіи, 1877. Тальбергъ Насильственное похищеніе имуществъ по р. праву (разбой и грабежъ), Спб., 1880. БЪлогрицъ-Котляревскій О воровствЪ-кражЪ по русскому праву, К., 1880. Мрочекъ-Дроздовскій ИзслЪдованія о Русской ПравдЪ, I—III, М., 1881—92. Барацъ О чужеземномъ происхожденіи большинства русскихъ гражданскихъ законовъ, 1885. Соболевскій Языкъ Русской Правды (Ж. М. Н. П. 1886, IV). Бобровскій Преступленія противъ чести по русскимъ законамъ до нач. XVIII в., Спб., 1889. Загоскинъ Очеркъ исторіи смертной казни въ Россіи, Каз., 1892. Есиповъ Поврежденіе имущества по русскому праву, Спб., 1892, його ж Святотатство въ исторіи русскаго законодательства, Варшава, 1893. П, Рудневъ О духовныхъ завЪщаніяхь по русскому гражданскому праву въ историческомъ развитіи, K., 1895. Никоновъ Поручительство въ его исто-рическомъ развитіи по русскому праву, Спб., 1895. П. БЪляевъ Очеркъ права и процесса въ эпоху Русской Правды, Мва, 1895, його ж Спеціальное назначеніе судей и судебная грамота въ древне-русскомъ процессе (Сборникъ правовЪдЪнія, VIІІ, 1897), його ж Анализъ нЪкоторыхъ пунктовъ древ-нерусскихъ завЪщаній, Мва, 1897, його ж Первичныя формы завЪщательнаго распоряженія и назначенія душеприказчиковъ въ древнемъ русскомъ правЪ (Журналъ Мин. Юст. 1901, VI, IX), його ж Источники древнерусскихъ законо-дательныхъ памятниковъ, (ibid., 1899, XI і 1900, X). Рожковъ Очерки юриди-ческаго быта по Русской ПравдЪ (право карне, цивільне і процес, автор скрізь наводить гадки попередніх дослідників у кожній справі, так що статті його, хоч важко написані, дуже наручні для ознайомлення -550-

з сучасним станом окремих питань, — Ж. М. Н. П., 1897, 11 і 12). Ясинскій Лекціи по внЪшней исторіи русскаго права, К., І, 1898. Кокоруда Взаємини між староруськими законодавчими памятками (Справозд. акад. гімн. 1898—9). ТовстолЪсъ Сущность залога въ историческомъ развитіи по древнему русскому праву (Ж. М. Ю. 1898, X, 1900, X і XI). Шершеневичъ Исторія кодификаціи гражданскаго права въ Россіи (Уч. Зап. казан. унив. 1899, І). СергЪевичъ Русская Правда и ея списки (Ж. М. Н. П. 1899, І, увійшла у друге видання його Лекцій) і вступна розвідка при виданні текстів (як вище). Дебольскій Гражданская дЪеспособность по русскому праву, 1903. Ключевскій Курсъ рус. исторіи І гл. XIII—XIV (про походження Р. Правди і характер її постанов — теорія, що це список, зладжений в церковних колах). Шмелевъ Судъ въ эпоху Р. Правды і Происхожденіе и состав Р. Правды (популярні статті — Книга для чтенія по рус. исторіи під ред. Д.-Запольского, I, 1904). Максименко Русская Правда и литовско-русское право (Сборникъ учениковъ В.-Буданова, 1904, пор. мої замітки в Записках Н. тов. ім. Шевченка т. LХП). Павловъ-Сильванскій Симоволизмъ въ древнемъ русскомъ правe (Ж. М. Н. П. 1905, VI).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   37   38   39   40   41   42   43   44   45


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал