Ви глибинної психології укладач Н. В. Гриньова Умань Візаві 2013 2



Pdf просмотр
Сторінка1/7
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини Інститут соціальної та економічної освіти Факультет соціальної та психологічної освіти Кафедра психології








ОСНОВИ ГЛИБИННОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Укладач Н. В. Гриньова







Умань Візаві
2013

2
УДК 159.964.26
ББК 88-7:88.492
Рекомендовано до друку вченою радою факультету соціальної та психологічної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини протокол №3 від
4 жовтня 2013 року. Рецензенти
І.П. Якимчук, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології
І.О. Вахоцька, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології. Основи глибинної психології : курс лекцій : навчальний посібник / уклад. Н. В. Гриньова. – Умань : Візаві, 2013. –124 с.
Пропонований посібник містить курс лекцій навчальної дисципліни Сучасні теорії глибинної психології. У посібнику розглянуто основні положення класичного психоаналізу та сучасних прикладних психоаналітичних теорій. Навчальний посібник розрахований на студентів денної та заочної форми навчання, аспірантів, викладачів, психологів.


3
ЗМІСТ
Передмова............................................................................................4 Тема №1. Вступ до глибинної психології (психоаналізу Тема №2. Основні положення психоаналізу…………………………20
Тема №3. Психоаналіз суспільства ………………………………….41 Тема №4. Індивідуальна психологія А.Адлера. Аналітична психологія КГ. Юнга Тема №5. Характерологічний аналіз К.Хорні. Его-психологія А. Фрейд…………………………………………………………………….61 Тема №6. Соціальний психоаналіз Тема №7. Дитячий психоаналіз Тема №8. Тілесно-орієнтований психоаналіз Тема №9. Психосинтез Р.Ассаджіолі. Епігенетична теорія Е. Еріксона……………………………………………………………….103 Тема №10. Трансакційний аналіз та психотерапія Е. Берна Список використаних та рекомендованих джерел

4
Передмова
Метою курсу «Сучасні теорії глибинної психології» є висвітлення основних теоретичних уявлень про феномен несвідомого, ознайомлення з основними психокорекційними дослідженнями в сучасних психоаналітичних теоріях, вивчення основних методологічних та теоретичних засад глибинної психології та психокорекції, забезпечення поглибленого розуміння студентами проблем розвитку психіки, психологічного формування особистості, пізнання тенденцій власної поведінки. Завданнями курсує формування знань про систему глибинної психології, науково-практичну діяльність видатних психоаналітиків. Під час вивчення дисципліни студенти повинні знати основні теорії глибинної психології, психокорекційні терапевтичні техніки окремих течій повинні вміти застосовувати на практиці окремі прийоми психоаналітичних сеансів.



5
Тема №1.
Вступ до глибинної психології (психоаналізу.
План
1.
Засновник глибинної психології - З. Фрейд.
2.
Сруктурний поділ психіки. Топографічна модель особистості Психологічна природа сексуальності.

Глибинна психологія – це загальна назва для позначення психологічних напрямів, які висувають ідею про незалежність психіки від свідомості, намагаються довести фактичне існування несвідомого та виявити його зміст. В наш час глибинну психологію умовно поділяють на класичну та сучасну. Класична глибинна психологія представлена концепціями З.
Фрейда (психоаналізом) та КГ. Юнга (аналітичною психологією. Сучасна глибинна психологія об„єднана загальною проблемою розуміння психіки людини та її поведінки, включає в себе багаточисленні школи і напрямки досліджень.
1.

Засновник глибинної психології (психоаналізу) З. Фрейд.
Зігмунд Фрейд (1856 – 1939) – австрійський лікар, психопатолог та психолог, засновник психоаналізу. Народився у
Фрейбурзі, в Моравії 6 травня 1856 року. Освіту здобув у Відні навчався в гімназії, потім на медичному факультеті університету, який закінчив уроці, здобувши ступінь доктора медицини. Цікавився ботанікою та хімією, пізніше – порівняльною анатомією та фізіологією. Після закінчення університету мріяв присвятити себе літературі, потім теоретичним дослідженням в області неврології, але вимушений був зайнятися клінічною практикою та практичною лікарською діяльністю. Майже все своє життя Фрейд провів у Відні і лише в 1938 р. після приєднання Австрії до нациської Німеччини, був

6 переслідуваний і змушений був залишити Батьківщину. Емігрував у Лондон, де і помер 23 вересня 1939 р. Під впливом спостережень лікарської практики у З. Фрейда з‟явився інтерес до психічних розладів функціонального характеру. В 1885 – 1886 роках відвідує лікарню відомого французького невролога Шарко в Сампетрієрі (Париж, досліди якого з використанням гіпнозу для викликання та знешкодження хворобливих симптомів у хворих, що страждають на істерію, справили на нього велике враження. В 1889 р. Фрейд відвідав іншу французьку школу по вивченню нервових хвороб, в Нансі, де познайомився з дослідниками істерії
Льєбо і Бернгеймом. Під впливом цих поїздок у Фрейда склалась власна думка про основний механізм функціональних психічних захворювань, про наявність психічних процесів, які здійснюють вплив на поведінку особистості, й знаходяться поза сферою свідомості. Після повернення у Відень, Фрейд знайомиться зі спостереженнями з практики лікування неврозів відомого віденського лікаря І. Брейєра (1842 – 1925), який вилікував одну із своїх істеричних пацієнток методом, що отримав назву
«катарсичного»: лікар вводив пацієнта у стан гіпнозу і пропонував пригадати й розповісти про події, які стали причиною захворювання. Якщо ці спогади супроводжувалися бурхливими проявами почуттів, то приходило полегшення та звільнення від хворобливих симптомів. З почутку х років Фрейд і Брейєр співпрацювали, застосовуючи гіпнотичне катарсичне лікування хворих на істерію. Розуміння причин істеричних симптомів, характеристику симптомів та лікування вони охарактеризували у спільній праці Дослідження істерії (1895 р. В загальній формі теорія Фрейда в цей період зводилась до розуміння невротичних хвороб як патологічного функціонування пригнічених афектів, сильних, але затриманих у несвідомій області переживань. Якщо за допомогою гіпнозу пацієнт має змогу оживити

7 в пам‟яті травмуючі переживання і знову емоційно переживає їх, може настати звільнення від напруження й пригнічених афектів. Засобом такого лікування був гіпноз. Вирішальним моментом установленні психоаналізу був відхід від гіпнозу як способу проникнення до пригнічених та забутих хворобливих переживань. В багатьох складних випадках гіпноз залишався безсилим, зустрічався опір, який Фрейд не міг подолати, тоді вчений був змушений шукати інші шляхи до пригнічених афектів і на кінець знайшов їх у тлумаченні сновидінь, вільно виникаючих асоціаціях, психопатологічних симптомах проявах, надмірно підвищеній чи зниженій чуттєвості, рухових розладах, обмовках, забуваннях. Дослідження та інтерпретацію цього різнобічного матеріалу
Фрейд назвав психоаналізом – новою формою терапії та методом дослідження. Ядро психоаналізу як нового методу психологічного напрямку складає вчення про несвідоме. Наукова діяльність Фрейда охоплює декілька десятиліть, і за ці роки його концепція несвідомого набула істотних змін. У його вченні розрізняють три періоди.
І період - медичний (1897 – 1905 р.р.). Психоаналіз залишався методом лікування неврозів з окремими спробами загальних висновків про характер душевного життя. Основні праці цього періоду Тлумачення сновидінь (1900 р, «Психопаталогія буденного життя (1901 р, Три нариси по теорії сексуальності
1905 р, Уривок з одного аналізу істерії 1905 р. Особливе значення має робота Тлумачення сновидінь, в якій подається перший варіант вчення про систему душевного життя, яка має глибинний фундамент. В ній виділяється 3 рівні свідоме, передсвідоме і несвідоме з цензурою між ними. В цей період психоаналіз починає набувати популярності, навколо Фрейда створюється гурток (1902 р) із представників різних професій (лікарів, письменників, художників, бажаючих вивчати психоаналізі застосовувати його у своїй практиці.

8
ІІ період - психологічний (1906 – 1918 р.р.). Психоаналіз перетворюється в загально психологічне вчення про особистість та її розвиток. Фрейд формує основні принципи своєї психології, описує психічні процеси з 3 точок зору Динамічної – існує тільки одне несвідоме, що складається із витісненого і не може бути свідомим.
2)
Топічної – просторове уявлення про структуру душевного життя. Існує три сфери психіки – свідоме, передсвідоме та несвідоме. Економічна точка зору – береться до уваги кількісна сторона, підхід до душевного життя з точки зору трати енергії. В цей період виходять Аналіз фобії одного п‟ятирічного хлопчика 1909 р, Леонардо да Вінчі» 1910 р, Тотемі табу
1913 р. – роботи, в яких Фрейд застосовує психоаналізу області художньої творчості та проблеми людської історії – Положення про два принципи психічної діяльності 1911 р. Психоаналіз викликає великий інтерес в багатьох країнах. В
1909 р. Фрейд отримує запрошення від Стенлі Холла (досліднику сфері дитячої психології, що виникла під впливом ідей Ч. Дарвіна, сформував поняття педологія - загальне вчення про розвиток дитини, рекапітуляція – в процесі індивідуального розвитку дитина проходить (повторює) етапи еволюційного процесу, а також культурного розвитку, що пройшло людство дикість, збиральний етап, мисливство) прочитати лекції в Кларківському університетів
Ворчестері. Фрейд читає там п‟ять лекцій, які започатковують розповсюдження психоаналізу в Америці (О психоанализе. Пять лекций» 1910 р. Ця праця є повним, хоча й скороченим описом психоаналізу в його становленні та розвитку. Значною подією у розвитку психоаналізу в цей період стало відокремлення від Фрейда А. Адлера (1911 р) і К. Юнга (1912 р. Кращим і найбільш повним описом психоаналізу, як він склався до початку першої світової війни є робота «Лекции по введению в психоанализ» (в 2 томах, що являє записи лекцій, які

9 були прочитані лікарям в 1915 – 1917 р.р. В 1932 р. Фрейд додав до них ще третій том.
ІІІ період Метафізичний – концепція Фрейда набуває істотних змін та свого філософського завершення. Під впливом подій першої світової війни змінюється вчення про потяги Поту сторону принципу задоволення 1920 р. Структура особистості в цей період описується у вченні протри інстанції – Я, Воно, Ідеал-Я Я и Оно» 1923 р. в ряді робіт Фрейд розповсюджує свою теорію на розуміння культури та різних сторін суспільного життя релігію –
«Будущность одной илюзии» (1927), антропологію, соціальну психологію, проблеми цивілізації - «Психология масс и анализ человеческого Я (1921), «Моисей и единобожие» (1937 – 1939). Психоаналіз стає філософською системою і приєднується до ведучих філософських напрямів Заходу. Завершувалася розробка подань про психоаналіз як цілісній системі і його можливостям. Розвивалися концепції про структуру особистості, механізмах її захисту й діяльності. Досліджувалися проблеми масової психології, моралі, конфлікту особистості й культури, проблеми й перспективи розвитку релігії, культури, людину й суспільства. Виокремлювалися напрямки й орієнтири розвитку психоаналітичного навчання.
2.

Сруктурний поділ психіки.
Сферу психіки З. Фрейд поділяє на 3 області свідоме перед свідоме несвідоме. На свідомому рівні перебувають відчуття й переживання доступні усвідомленню в цей момент. Те, що ми звикли називати свідомістю, являє собою, говорячи образно, айсберг, велику частину якого займає несвідоме. В цій нижній частині айсберга і знаходяться основні запаси психічної енергії, потяги та інстинкти.
Передсвідоме - та частина несвідомого, яка може стати свідомою. Воно подібне великому сховищу пам‟яті, якого свідомість потребує при виконані своєї повсякденної роботи. У

10 передсвідомому перебувають ті знання, той досвід, що досить легко може бути відновленим, наприклад, номер школи, у якій вивчилися в першому класі, зустріч минулого Нового року. Несвідоме та передсвідоме відділені від свідомого особливою психічною інстанцією – цензурою. Вона виконує 2 основні функції
1. витісняє в область несвідомого неприйнятні та засуджені особистістю власні почуття, думки та поняття
2. чинить опір активному несвідомому, що прагне проявитися у свідомому.
Несвідоме - найглибша й значна частина людського розуму. Воно містить у собі тваринні примітивні інстинкти, емоції й спогади, які неприйнятні для нашої моралі й нашої Я-Концепції. Це можуть бути неприємні або травматичні події дитинства, агресивні почуття до батьків, сексуальні потяги, утому числі й гомосексуальні. Несвідоме нелогічне, позачасове, хаотичне, аморальне. Змісти несвідомого, на думку Фрейда, багато в чому накладають свій відбиток на наше повсякденне життя. Багато значимих наших вчинків визначаються й направляються несвідомими імпульсами, потягами. В теорії З.Фрейда несвідоме визначається як величезна область психічного життя, яка колись була свідомою чи взагалі не була свідомою, але в подальшому була витіснена. Це динамічна концепція тому, що несвідомі імпульси постійно самим активними способом прагнуть до свідомого вираження. Дія несвідомого набагато сильніша, ніж свідомого, вона може глибоко змінити ідеї, емоції і навіть соматичний стан, при цьому людина не усвідомлює цього впливу. З.Фрейд виділив основні риси несвідомого зміст несвідомого стає репрезентором потягів цей зміст керується особливими механізмами первинних процесів, а саме згущенням і зміщенням зміст несвідомого, який сильно навантажений енергією потягів, намагається повернутися у свідомість та проявитися у поведінці (повернення витісненого. Але вони здатні знайти доступ

11 до системи “передсвідомість – свідомість лише в результаті компромісів, будучи викривлені цензурою частіше всього піддаються фіксації у несвідомому дитячі бажання. Несвідоме у широкому розумінні – це той зміст психічного життя, про наявність якого людина або не підозрює вданий момент, чи не знає про нього на протязі тривалого часу, або не знає взагалі.
Метою психоаналізу є вивчення Яв його цілісності, тобто цей процес передбачає в першу чергу пізнання істинної природи індивіда, який однією стороною повернений до зовнішнього світу Я, а інша його сторона схована від нього самого і складає глибинний пласт душевного апарату. До несвідомого відносять багато інстинктів, які взагалі недоступні свідомості, а також думки і почуття, які витіснила цензура. Ці думки і почуття не втрачені, але не допускаються до пригадування, атому проявляються у свідомості непрямо, а опосередковано, обхідними шляхами – в обмовках, описках, помилках пам‟яті, сновидіннях, нещасливих випадках, неврозах. Відбувається також сублімація несвідомого – заміщення заборонених потягів соціально прийнятими діями. Несвідоме володіє великою життєздатністю і не підкоряється часу. Думки і бажання, витіснені у свій часу несвідоме і знову допущені в свідомість навіть через декілька десятиліть, не втрачають свого емоційного заряду та діють на свідомість з тією ж силою.
Інстинкти – це сили, що побуджують людину до дії. Фізичні аспекти інстинкту З. Фрейд називав потребами, психічні бажаннями. Інстинкти складаються з 4 компонентів джерело (потреби, бажання ціль імпульс
4.
об‟єкт.
Ціль інстинкту – зменшення потреби та бажання до такої міри, що подальші дії, спрямовані на їх задоволення перестають бути

12 необхідними. Іншими словами, ціль полягає втому, щоб дати організму те, в чому він відчуває потребу, або чого він вданий момент бажає.
Імпульс інстинкту – це ті енергія, сила та напруга, що використовується для задоволення інстинкту.
Об’єкт інстинкту – це ті предмети чи дії, що задовольняють первинну ціль. Наприклад, як проявляються ці компоненти у людини, що відчуває спрагу. Тіло зневоднюється і починає потребувати рідини джерело інстинкту – потреба у рідині, спрага. В міру зростання спраги зростає напруга, енергія (імпульс, що спрямовані на її задоволення. Ціль полягає втому, щоб зменшити цю напругу, ліквідувати спрагу. Об‟єкт – це не тільки рідина, ай всі дії, що спрямовані на пошук чи приготування рідини, і на кінець, сам акт пиття. Людина, що відчуває потребу, буде продовжувати пошукову діяльність до тих пір, покине задовольнить цю потребу і пов‟язану з нею напругу. Напруга змінюється релаксацією, релаксація – напругою. і так до нескінченності. Ідеальним вважається стан спокою, рівноваги, відповідний внутрішньоутробному розвитку. Якщо людина з жадібністю їсть, значить, вона голодна, якщо кричить, значить, у неї щось болить, або вона чогось хоче. Тому, розглядаючи поведінку, сон чи будь-який інший психічний процес, треба шукати потреби та бажання, що лежать за ними.
Робота психоаналітика включає в себе пошук причин, думок, почуттів і поведінки, щоб потреба (інстинкт, що неправильно чи недостатньо задовольняються певною думкою чи поведінкою, змогла знайти кращу, більш оптимальну форму задоволення. Інколи деякі думки чи форми поведінки не тільки не зменшують напругу, а навпаки, посилюють її. Це означає одне із двох або пряме вираження потреби заблоковане, або ці певні думки чи форми поведінки не задовольняють її. Хоча існує велика різноманітність інстинктів, З. Фрейд намагався звести їх до ох основних груп

13 інстинкти, що підтримують життя (сексуальні інстинкти, що руйнують життя (деструктивні. Цей фундаментальний антагонізм існує завжди, але може бути невидимим у психічному житті, тому що більшість наших думок та дій пов‟язані не з одним із цих інстинктів, а є результатами їх взаємодії та взаємовпливу. Кожний із інстинктів має своє джерело енергії. Лібідо – енергія, притаманна інстинктам життя. Танатос – енергія, притаманна деструктивним інстинктам, агресивна енергія, що має свої кількісні та динамічні критерії. Позбавити несвідоме енергетичного заряду можливо лише за допомогою усвідомлення витоків його активності, та розуміння закономірностей його організації та функціонування.
3.

Топографічна модель особистості.
Структура особистості складається із 3 компонентів
1.
Ід (Воно Его (Я
3.
Супер-Его (Над-Я).
Ід – це первинна, основна, центральна і найбільш архаїчна частина особистості. Ід, вважає Фрейд, містить все унікальне, все, що є при народженні. Ід слугує джерелом енергії для всієї особистості і разом з тим повністю несвідоме. Думки, або почуття, витіснені із свідомості у несвідоме Ід, здатні впливати на психічне життя дитини, причому з часом сила цього впливу не зменшується. Ід можна порівняти зі сліпим та глухим диктатором з необмеженою владою, але владарювати він може тільки через посередників. У праці Введення у психоаналіз З. Фрейд дав характеристику
“Воно”, назвав його темною, недоступною частиною психічного апарату, яка може бути пізнаною шляхом вивчення роботи сновидінь та невротичних симптомів. Це резервуар психічної енергії, киплячий котел потягів, що прагнуть до задоволення. Ця частина психіки пов„язана із соматичною областю, яка слугує для

14 неї джерелом енергії потягів. Вона позбавлена контактів із зовнішнім світом, і не знає різниці між зовнішньою реальністю і суб„єктивною сферою. Воно цілком підкоряється принципу задоволення, і цьому ж намагається підкорити і зовнішній світ, використовуючи при цьому всі можливі прямі і непрямі шляхи. Для процесів у Воно не існує логічних законів мислення, перш за все базису протиріч.
З. Фрейд також відмітив, що вданій інстанції ми з подивом бачимо виключення із відомого філософського положення, що простір і час є необхідними формами наших психічних актів. Тобто у Воно немає нічого, щоб відповідало уявленню про час, ніякого визнання протікання у часі та ніяких змін психічного процесу у часі. Всі психічні змісти, які містяться у Воно віртуально безсмертні. Визнати у них процес, зуміти знецінити їх і позбавити заряду енергії можливо лише втому випадку, якщо шляхом аналітичної роботи вони стануть свідомими, - вважає З.Фрейд. Воно незнайомі оцінки, моральні вимоги і норми.
Его розвивається із Ід, але на відміну від останнього знаходиться у постійному контакті із зовнішнім світом. Его захищає
Ід, як кора дерево, але при цьому живиться енергією Ід. Свідоме життя протікає переважно в Его. Шляхом накопичення досвіду (в пам‟яті) Его уникає загрозливих подразників, адаптуючись до помірних, і, головне, засобом активної діяльності здатне перебудовувати його собі на користь. Розвиваючись, Его поступово набуває контролю над вимогами Ід, вирішуючи, чи буде інстинктивна потреба реалізована одразу ж чи її задоволення буде відкладене до більш сприятливих обставин. Таким чином, Ід реагує на потреби, Его – на можливості. Его знаходиться під постійним впливом зовнішніх (середовище) та внутрішніх (Ід) імпульсів. Накопичення цих імпульсів супроводжується напругою, почуттям незадоволення, зменшення – релаксацією, почуттям задоволення. Его, вважає Фрейд, прагне до задоволення і намагається уникнути незадоволення.

15
Супер-Его розвивається із Его і є суддею та цензором його діяльності та думок. Це сховище вироблених людством моральних установок та норм поведінки. Фрейд вказує на 3 функції Супер-
Его: совість, самоспостереження, формування ідеалів. В якості совісті Супер-Его судить, обмежує, забороняє, або дозволяє свідому діяльність. Самоспостереження виникає із здатності Супер-Его (незалежно від Ід та Его) оцінювати діяльність, спрямовану на задоволення потреб. Формування ідеалів пов‟язане з розвитком самого Супер-Его. Інколи неправильно ототожнюють Супер-Его дитини з поведінкою одного з батьків. Супер-Его дитини в дійсності конструюється не за моделлю його батьків, а по моделі Супер-Его його батьків.
Основна мета взаємодії всіх 3-ьох систем – підтримувати чи при порушенні) відновлювати оптимальний рівень динамічного розвитку душевного життя, збільшуючи задоволення і зводячи до мінімуму незадоволення.
4.

Психологічна природа сексуальності.
Теорія сексуальності стала візитною карткою психоаналізу, свого роду його місією. Психоаналіз зняв завісу святенництва з обговорення делікатного, але життєво важливого питання про природу й роль сексуальності. Уперше сексуальності була приписана провідна роль у психічному житті людини. Намагаючись дати визначення сексуальності, Зиґмунд Фрейд говорив, що звичайно це поняття асоціюється із чимсь непристойним. При більше пильному розгляді сексуальність виявляється пов'язаної із трьома характеристиками – зі статтю, задоволенням і продовженням роду. Знамениті «Нариси по теорії
сексуальності» (1905 рік) Фрейд починає з того, що вказує на факт існування численних відхилень у сексуальному житті дорослих людей. Наприклад, у гомосексуалістів сексуальність виявляється відірваної не тільки відмети продовження роду, алей від звичайного об'єкта любові. При інших перверсіях сексуальна мета

16 може бути замінена підгляданням, обмацуванням, перевдяганням, заподіянням болю. Оскільки сексуальні відхилення зустрічаються за всіх часів і у всіх народів, сама сексуальність, на думку Фрейда, не може бути зведена ні домети продовження роду, ні до взаємодії між статтями. Посилаючись на клінічні спостереження, Зиґмунд Фрейд стверджує, що порушення сексуального розвитку втому або іншому виді зустрічаються у кожного невротика. Наприклад, вивчення істерії привело Фрейда до думки, що її симптоми символізують витиснуті сексуальні бажання. З іншого боку, невроз нав'язливих станів виявляється під впливом дуже сильних садистичних спонукань, тобто перекручених сексуальних бажань. Аналізуючи симптоми, психоаналітичне дослідження неминуче прийшло до дитячої сексуальності, оскільки асоціації пацієнтів постійно вели їх у дитинство. Фрейд також звернув увагу нате, що збочення дорослих людей має багато загального з дитячою сексуальністю.
Фрейд запропонував розглядати сексуальність у більше широкому значені, чим це було прийнято до нього. Для позначення енергії сексуального потяга він увів поняття «лібідо». Фрейд писав Лібідо - це сила, зовсім аналогічна голоду, у якій виражається сексуальний потяг, подібно тому, яку голоді виражається потяг до їжі. У широкому змісті лібідо - це енергія, що спрямована на продовження життя, роду й синтез (злиття. Вона проявляється яку фізіологічних, такі в психічних процесах. Вона присутня також у всіх позитивних аспектах людських взаємин і являє собою конструктивний елемент мотивації більшої частини людської активності. Говорячи про розвиток лібідо, Зиґмунд Фрейд виділяв три великих періоди психосексуального розвитку людини період інфантильної (дитячій) сексуальності
період латентної (схованої) сексуальності період генітальної (дорослої) сексуальності.

17 Періоди психосексуального розвитку відповідають певним фазам дозрівання сексуального потягуй поступового розвитку здатностей до формування об'єктних відносин. У ході розвитку окремі частини тіла дитини (еротогенні зони) стають важливими ділянками задоволення або незадоволення. Спочатку оральна зона (рот, губи, язик, потім анальна, уретральна й, нарешті, генітальна області наділяються підвищеною здатністю до забезпечення задоволення й розрядки напруження.
Період інфантильної сексуальності починається з оральної
стадії, яка триває до 1 року й характеризується домінуванням задоволення смоктання або кусання. Наданому примітивному щаблі сексуальної організації головну роль грає ерогенна зона рота. Істотну роль відіграють також тактильні відчуття. Головним об'єктом на цьому етапі любові виступають материнські груди. Наступна - анальна стадія протікає у віці від 1 року до 3 років. Тут домінує задоволення від напруги й розслаблення тіла, утому числі м'язів сфінктера. На думку Зиґмунда Фрейда, на першому планів цій фазі виступають садистській анальні часткові потяги. Протилежність чоловічого й жіночого покине відіграє важливого значення. Вона замінюється протилежністю активний і пасивного, котру Фрейд називає попередницею сексуальної полярності. Тут також сильно проявляються потяги до розглядування й пізнання. У період від 3 до 6 років можна говорити про фалічну
стадію розвитку. Це час, коли повною мірою розвертається Едіпів комплекс. Дитина починає виявляти безсумнівну цікавість до батька протилежної статі. Одночасно стосовно другого батька можуть проявлятися ворожість, ревнощі й бажання його усунення. Там, де дітей декілька, батько нерідко віддає перевагу дочці, а мати сину. Едіпів комплекс розростається в сімейний. Перший вибір об'єкта в людей завжди інuестуціозний, у чоловіка - спрямований на матір і сестру, у жінки - на батька й брата. З. Фрейд
Латентний період протікає від 6 до 11 років і характеризується тимчасовим зниженням активності сексуальних потягів. Більшість більш ранніх переживань витісняються,

18 піддаючись інфантильній амнезії. Фантазії й життя дитини в цей час підготовляють наступне відділення від батьківських об'єктів. Наступний період - генітальної (дорослої) сексуальності.
Починається з підліткового вікуй триває все подальше життя. З досягненням підліткового етапу в індивіда з'являється можливість сексуального задоволення за допомогою зовнішнього
об’єкта. Юність стає поворотним пунктом розвитку лібідо й підпорядкування всіх часткових потягів приматові геніталій. Інакше кажучи, всі сексуальні потяги групуються в єдину організацію. Сексуальне дозрівання сполучається, як правило, із приборкуванням агресивного потягай зростанням контролю над потягами. При цьому дві складові сексуальності - еротичні, тілесно зафарбовані, потяги й ніжні (духовні) почуття до об'єкта любові зливаються воєдино. Деякі індивіди, однак, не досягають дорослої генітальної організації внаслідок вроджених особливостей, проблем розвитку або інтрапсихічного конфлікту. Наприклад, людина, що одержує сексуальне задоволення від оголення, подібна до маленької дитини, із задоволенням демонструє своє тіло батькам. Аналогічно, гомосексуальність можна розглядати як фіксацію на ранньому етапі розвитку - етапі нарцисизму, коли любов дитини була звернена на власне "Я. Терміном „фіксація” З. Фрейд визначав затримку, застрягання на одній із стадій сексуального розвитку. В таких випадках людина інколи задовольняє свої потреби більш приємним дитячим способом, а неадекватним нормальному розвитку.
Рекомендована література
Підручники:
1. Алейникова Т.В. Психоанализ. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000 –
347 с.
2. Зборовська Н.В. Психоаналізі літературознавство. – Київ
Академвидав, 2003 – 340 с.

19 3. Левчук Л. Психоаналіз історія, теорія, мистецька практика. – Київ Либідь, 2002 –250 с.
Першоджерела:
1.
Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции. – М Наука, 1991. –
456 с.
2.
Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности. – Минск:
Попурри, 1997. – 480 с.
3.
Фрейд З. Психоанализ и теория сексуальности. – СПб: Алетейя,
1998. – 216 с.
4.
Фрейд З. Толкование сновидений. – К Здоровья, 1991. – 382 с.
5.
Фрейд З. Психология бессознательного. – М Просвещение,
1990.


20


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал