Веклич В. О. Організація роботи учнів з підручником на уроках історії



Сторінка7/10
Дата конвертації23.12.2016
Розмір1.98 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Народні промисли, як форма поєднання матеріальної культури, вжиткового мистецтва і виробництва.
Народні художні промисли - одна з історично зумовлених організаційних форм народного декоративно-прикладного мистецтва, яка являє собою товарне виготовлення художніх виробів при обов’язковому застосуванні творчої ручної праці.

Упродовж століть десятки, сотні й тисячі майстрів - килимарниці, вишивальниці, ткачі, гончарі, майстри декоративного розпису багатьох інших професій - створювали речі, необхідні людині в побуті. Кращі з них ми називаємо тепер творами народного мистецтва. Народні художні промисли в Україні є невід’ємною складовою української культури. Вони увібрали в себе риси, притаманні окремим етнографічним регіонам країни. З покоління в покоління передавання таємниці технічної та технологічної майстерності, вдосконалювалися прийоми обробки народних матеріалів.

Отже, народні художні промисли - це творча та виробнича діяльність, метою якої є створення художніх виробів декоративно-вжиткового призначення, що здійснюється на основі колективного освоєння і спадкового розвитку традицій народного мистецтва у певній місцевості в процесі творчої праці народних майстрів.

Такі народні майстри є в кожному селищі, районі, області, регіоні. Зокрема у своїй розповіді, хочеться розповісти про народних майстрів, майстрів з великої літери села Вертіївки Ніжинського району, Чернігівської області, роботи яких милують наше око, заставляють серце битися ще частіше, навіюють добрі спогади про все прекрасне і приємне. А їхні хати, де все це знаходиться - це своєрідні святині, де збереглися традиції українського народу і нашого села. Я хочу назвати їхні прізвища. Це - Сукач Ольга Іванівна 1951 року народження. Пінчук Валентина Іванівна 1939 року народження. Терех Галина Миколаївна 1943 року народження. Мехед Марія Степанівна 1940 року народження. Ці жінки вишивають, в’яжуть гачком і займаються декоративним розписом.

Сукач Ольга Іванівна розповіла, що вишиває вона з того часу, скільки пам’ятає себе. Адже любов до вишивання їй прищепила бабуся і мама. Всі свої вишивані вироби вона виготовляла і виготовляє у домашніх умовах у вільний від роботи час. Адже все своє допенсійне життя вона пропрацювала дояркою. Незважаючи на свою тяжку роботу, вишивку вона не залишила, адже це сенс її життя, її натхнення.

Вишиває Ольга Іванівна у трьох техніках: вишивка "хрестом" (простим), "болгарським хрестом" або подвійним і вишивка "гладдю". Існує 2 види гладі: пряма і коса гладь. Основна функція вишивки, розповідає Ольга Іванівна - оздоблення одягу і тканин для обладнання житла. І тому своєю вишивкою вона оздоблює рушники, підзорними, подушки, серветки, шато ( в кутку, де ікони), скатертини, наволочки. (Фото додається). Матеріалом-основою здавна служила домоткана льняна, бавовняна,полотняна тканина. А зараз її замінили тканини фабричного виготовлення ( льняні, бавовняні, коленкор, батист, китайка, плюш, шовк - це вовняні матеріали. Вишиває вона фабричною різнокольоровою пряжею муліне. А от малювати збільшені малюнки, Ользі Іванівні допомагає дочка і внучка. Якщо їх поряд нема, вона перекладає малюнок на тканину через копіювальний папір, або за допомогою тонкого паперу. У вишивці Ольги Іванівни переважають геометризовано-рослинні мотиви (квіти, букети, вазони) та фігурними зображеннями (птахами)




Пінчук Валентина Іванівна.

У вільний від роботи час займається також вишиванням. Раніше, говорить Валентина Іванівна , я вишивала у техніці "гладь" і "хрестом". Своєю вишивкою вона оздоблює рушники, подушки, жіночі сорочки, серветки, наволочки, вишиває картини і настінні килими (фото додається).

У вишивці Валентини Іванівни переважають також геометризовано-рослинні мотиви (квіти, букети, вазони) та фігурні зображення (птахи, дерева, будинки-на картинах).

Для оздоблення рушників, картин, скатертин, наволочок, серветок - використовує нитки муліне, а для оздоблення настінних килимів - нитки "дарничанка" та вовняні нитки. А за основу килимів брала мішковину. У наш час відроджуються народні традиції, звичаї, обряди. І серед них Велике свято - Воскресіння Христове. Його радісно зустрічають у кожній сім’ї. Рано-вранці дорослі і діти йдуть до церкви. У руках вони несуть прикрашені кошики, накриті вишитими рушниками. Саме такий рушник, із великодньою символікою, виконані у техніці "хрестом", можна побачити у колекції Пінчук Валентини Іванівни та Сукач Ольги Іванівни (див. фото).

Найкращим і найціннішим виробом у колекції " вишиванок" Пінчук Валентини Іванівни можна вважати, і вона так вважає , - це вишита ікона "Божої матері з дитиною" у техніці "хрестом" на полотні (див. фото).

Також Валентина Іванівна дає деякі поради, щодо лічильної вишивки початківцям. Лічильна вишивка характеризується точним рахунком ниток, від якого в основному залежить краса вишивки. Щоб навчити добре вишивати, потрібно уважно, послідовно вивчити технічні прийоми вишивки. Необхідно виробити в собі терпіння рахувати ниточку за ниточкою, вдивлятися в полотно. Спочатку у жодному випадку не слід вишивати нитками багатьох кольорів, оскільки багато барвистість дратує око і вимагає великої уваги.



Терех Галина Миколаївна

Творчість цієї геніальної вишивальниці відзначається великим естетичним смаком і оригінальністю. При створенні своїх композицій вона опирається на багаті традиції української вишивки, збагачує її новими надбаннями. Улюбленими техніками вишивання Галини Миколаївни є "гладь" і "хрестик".

Своєю вишивкою вона оздоблює рушники, серветки, подушки, скатертини, наволочки, настінні килими. Для своїх робіт використовує різнокольорові нитки муліне. Потрібно брати нитки, говорить вона, які не линяють, оскільки навіть одна линяюча ниточка у вишивці може після прання зіпсувати всю художню річ. За мотивами орнаменти вишивок поділяють на три групи: геометричні, рослинні, зооморфні (тваринні). Геометричні та рослинні мотиви присутні у вишивках Галини Миколаївни. Також присутні фігурні зображення (птахів, тварин (фото додається). Існує ряд прийомів перекладу малюнка на матеріал. Але Галині Миколаївні не потрібний копіювальний папір, ні скло, ні тонкий папір. Адже вона сама художниця і чудово володіє олівцем або пензлем. В цьому ви можете переконатися передивляючись її фото. Одним із найцікавіших явищ українського народного живопису є декоративний розпис. Ним і володіє Галина Миколаївна, який і навіює її до написання віршів. На подвір’ї Галини Миколаївни ми можемо побачити настінний розпис на вхідних воротях - двох прекрасних лебедів ( див. фото), розмальований колодязь.

В інтер’єрі хати розмальована піч, двері, стіни. Ну просто казка, яку хочеться читати і щоб вона не закінчувалась ніколи. (див. фото). А ще на підлозі в кожній кімнаті лежать невеликі за розмірами в’язані круглі килимки, виготовлені Галиною Миколаївною з різних залишків тканин.



Мехед Марія Степанівна

Цій майстрині нема рівних у в’язанні гачком. Своє вміння і свої знання щодо цього промислу вона передає всім бажаючим. В’язання гачком доступна всім і приваблива робота. Останнім часом цей вид мистецтва став популярним видом рукоділля. В’яже гачком Марія Степанівна серветки, комірці, іграшки, накидки для стільців (див фото).

В’язані серветки - це предмети для прикраси у кімнаті. Їх різновидність дуже велика у Марії Степанівни. Підбираючи узор і форму серветки, вона спирається на свою творчість та уяву. Насамперед потрібно усвідомити яку серветку ти хочеш зв’язати, а потім потрібно влучно і правильно підібрати нитку по товщині гачка. Але і при в’язанні гачком існують конкретні правила в’язання, які слід пам’ятати завжди. Для цього в’язання Марія Степанівна використовує різні типи ниток: вовняні, синтетичні, бавовняні.

В’язання захоплює не тільки своїм кінцевим результатом. Сам процес в’язання гачком - свій своєрідний відпочинок, розповідає Марія Степанівна. Ритмічність рухів заспокоює нервову систему. Процес формування, в результаті цих рухів, красивого малюнка приносить велику насолоду і задоволення, належну кожній людині потребу в творчості.

Вишивка завжди була одним з найулюбленіших способів оздоблення одягу, а також різноманітних речей домашнього вжитку. Ніщо не може зрівнятися красою майстерно виконаних народних вишивок, які надають кожній речі своєрідності і неповторності. Своєрідними і неповторними є вишивки Марії Степанівни. Дуже красивими і унікальними є вишивки близько 20 маленьких подушечок. Малюнок на кожній з них не повторюється і привертає увагу своєю яскравістю і багатоколірністю. У вишивці Марії Степанівни переважають, на відміну від інших майстринь, фігурні зображення ( птахи, тварини), але не є виключенням і геометрично-рослинні (квіти, букети) (див. фото) та вишивка на тему святкування свята Великодня. Завершуючи розповідь про наших майстринь-вишивальниць с. Вертіївки хочу сказати про те, що всім їхнім роботам притаманні мініатюрність, чистота виконання, ювелірний характер. Вся вишивка: рушники, серветки, килими, декоративний розпис на перший погляд не мають ніякого значення в житті сучасної людини, але вони навіюють на серце кожного з нас чари рідної стихії і є живущим бальзамом, який сповнює нас споконвічною могутньою силою українського народу.

Також у своїй розповіді хочу розповісти ще про один вид народного промислу с. Вертіївки - це столярне ремесло. І його майстра, у якого "золоті руки" - Сидорця Олександра Миколайовича. Працює Олександр Миколайович вчителем фізкультури і допризовної підготовки, а у вільний від роботи час займається своєю улюбленою справою. Рідко знайдеш у селі оселю, де б не було речей, змайстрованих Олександром Миколайовичем. Завжди всім все робить, нікому не відмовить. Для своєї роботи він користується високоякісними столярними верстатами, на яких за допомогою рубанка і фуганка виготовляє меблі, рами для вікон, двері, полички для посуду, кухонні дошки, підставки для квітів. Його роботи є у школі, на виставці у музеї М. П. Кирпоноса і в багатьох оселях вертіївчан. Його виробам притаманна також чистота виконання, неповторність і своєрідність.


Формування культурного, просвітницького та культурно-релігійного середовища
З роками кількість населення Вертіївки зростала. Тривалий час селяни залишалися неписьменними. Тільки у 1840 році було відкрите сільське училище. Однак його відвідували лише діти заможних. В училищі вивчали садівництво і бджільництво.

В 70-і роки ХІХ ст. відкрили амбулаторію, тому, що кількість хворих була великою. Найбагатші їздили до лікарні міста Ніжин, а бідні лікувались методами народної медицини. Не дивно, що в 1847 році в містечку спалахнула епідемія холери, були захворювання на черевний тиф, скарлатину, холеру. Нововідкриту амбулаторію за рік відвідало 9216 хворих. Медичну допомогу їм надавав один лікар.

Царський уряд мало турбувався про освіту народу. 1877 року існувало 2 земські училища, де навчалось 89 учнів і працювало 2 вчителі. 1881 року засновано однокласну земську школу, 1909 року - двокласну, 1912 року - ще одну однокласну. В 1918 році земство відкрило бібліотеку.

З 1923 року Вертіївка стала районним центром Ніжинського округу. Після громадянської війни відбудовувалось господарство, в 1925 році було відкрито сільськогосподарську виставку, де хлібороби демонстрували свої досягнення, відбулося свято врожаю.

Покращилось медичне обслуговування. З 1925 року в селі працювала лікарня, де хворим надавали допомогу 1 лікар, 2 фельдшери, акушерка. Сільські діти мали можливість безкоштовно навчатися в школах. В селі працювали семирічна, дві початкові школи, де навчалося 627 дітей. Вчитися хотіли й літні люди. Вони відвідували пункти лікнепу. В 1925 році їх закінчили 75 осіб. Активізувалась культмасова робота. В листопаді 1920 року було відкрито сільбуд, почала працювати хата-читальня.

В зв’язку з адміністративними змінами 20 червня 1930 року Веркіївський район був ліквідований, а село, яке почали називати Вертіївкою, увійшло до Ніжинського району Чернігівського округу.

Досить значна увага приділялась розвитку торгівлі. В селі працювало 5 магазинів, а перед війною - 7. Жителі села могли тут придбати продовольчі та промислові товари. Медичне обслуговування покращилось. В лікарні працювало 3 лікарі і 10 чоловік середнього медперсоналу. В 1935 році було відкрито десятирічку. Крім неї продовжували працювати одна семирічна та дві початкові школи. Всього в 1941 році навчалося 1436 дітей і працювало 48 учителів. Крім пунктів лікнепу працювати в 1940 році почала вечірня середня школа, де могло здобувати освіту доросле населення села.

Велика увага приділялась культурно-освітній роботі серед населення. Відкрито нову хату-читальню, при сільбуді організована була робота гуртків художньої самодіяльності. Над сільською бібліотекою взяв шефство Ніжинський педінститут і передав їй 4 тис. книг. В 1934 році в селі було збудовано радіовузол.

Мирну працю вертіївчан перервала Велика Вітчизняна війна.

У дев’ятій п’ятирічці лікарню розширили до 75 ліжок.

В 1989 році, за 9 місяців, у Вертіївці було збудовано нове приміщення лікарні. В ній працювало 12 лікарів, 35 чоловік середнього медперсоналу. Лікарня була розрахована на 45 ліжок. Очолював колектив Дядечко Михайло Іванович. Сьогодні стаціонарне лікування припинене, а лікарня перетворена на амбулаторію, де працює 3 лікарі, 6 чоловік середнього медперсоналу. Лікарня має хороший стоматологічний, кардіологічний кабінети з новим медичним обладнанням.

В кінці 1964 року розпочалось будівництво нової школи під керівництвом інженера Зільбовича. Сприяє будівництву школи Герой Радянського Союзу Мороз І.М. Закінчилось будівництво сучасного приміщення школи в 1965 році. В школі 18 класних кімнат, учительська, кабінет завуча та директора школи, бібліотека, актовий зал та два спортивних зали. Найкраща матеріальна база фізичного та хімічного кабінетів.

Книжковий фонд шкільної бібліотеки збільшується з кожним роком. На сьогодні він становить 13350 примірників. В школі навчається 301 учень. Працює 38 учителів. В 1975 році Вертіївській середній школі було присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу М.П.Кирпоноса.

Довгий час учнівський та вчительський колектив школи №2 під керівництвом директора Соколова Бориса Макаровича збирали краєзнавчий матеріал з історії села, матеріали про Героя Радянського Союзу М.П.Кирпоноса. В 1975 році почалось будівництво, а в 1976 році закінчилось музею М.П.Кирпоноса, куди було передано зібрані учнями матеріали. Велику допомогу в поповненні музею надали дочки М.П.Кирпоноса. Біля музею стоїть пам’ятник-бюст Герою Радянського Союзу М.П.Кирпоноса. Скульптором бюсту є самодіяльний місцевий митець Н.Г.Красюк.

В селі працює районна дитяча бібліотека. В її фондах нараховується 19463 примірників літератури. Працює 3 бібліотекарі. Дорослі і діти є частими її відвідувачами. Взяти для читання хорошу книгу, здобути інформацію для занять спішать односельчани в нашій бібліотеці. Книжковий фонд постійно оновлюється. Діють постійні виставки:

"Вітер казкових мандрів"

"Буду я природі другом"

"В моєму серці - Україна"

"Історичний український роман"

В 1988 році відновила свою діяльність Миколаївська церква. Ініціатором відкриття церкви був отець Стефаній, уродженець села (Нещерет Анатолій).

Саме він їздив до Ради Міністрів, у відділ релігії, з проханням дозволити відновити діяльність церкви. Дозвіл був одержаний. В Чернігівській обласній єпархії це була перша церква, яка почала працювати після довгого періоду забуття. На відкриття церкви гроші здавали прихожани. Ремонт був зроблений. На зовнішні роботи, які виконувала бригада із Закарпаття, було витрачено 22 тис карбованців. Перша служба відбулась в грудні 1988 року. На свято Богородиці храм було освячено архієпископом Антонієм. На освяченні були присутні 9 священників, протоієрей Григорій, протоієрей Василій, ігумен Феодосій та інші .

Протягом 1988- 2002 років в церкві працювали отець Роман, отець Георгій, отець Сергій, нині працює отець Василій .

Крім православної церкви у Вертіївці працює молитовний дім євангельських християн-баптистів. Розпочав свою роботу в 1943 році. Община баптистів офіційно зареєстрована державними органами. Нове приміщення будинку збудовано в 1995 році при підтримці американської общини з США, штат Кароліна. Нині община нараховує 32 чоловіки. Щоб стати членом общини треба стати новою людиною: розпрощатись з курінням і алкоголем, вести здоровий спосіб життя, не вживати нецензурних слів. При молитовному домі працює недільна школа. Її відвідує 18 дітей . Заняття тривають від 1 до 1,5 годин.

На жаль, на сьогоднішній день в селі нема будинку культури, але сільська Рада працює над питанням ремонту і відкриття Центру дозвілля для молоді . В жителів села є улюблені свята для відпочинку, зустрічі з друзями. Цікаво проходить в селі День молоді. Концерт, участь в конкурсах, спортивні змагання - підносять святковий настрій односельчан.

Щороку жителі села беруть активну участь у районному Спаському ярмарку. Сільській жіночий ансамбль "Червона калина" своїми душевними, жартівливими піснями заворожує не тільки односельчан, а й жителів навколишніх сіл. Без виступів "Червоної калини" не відбувається жодне районне свято.

Люблять наші земляки рідне село. Складають про нього вірші, пісні. Пісня "Моє рідне село" вчителя Суярко В.А. стала гімном середньої школи.

Відомий український письменник Юрій Мушкетик вирішив святкувати своє 80- річчя на рідній вертіївській землі. Стіни рідної школи, посмішки друзів, односельчан, хороші слова, чудові пісні радували Юрія Михайловича.
Навчальні заклади

села Вертіївка
Дитячий садок "Колосок"
11

Діти - це найдорожчий скарб держави. Це її майбутнє. Дбаючи про навчання і виховання найменших громадян, держава відкриває дитячі садки, ясла. Матеріальна база цих закладів сприяє розвитку розумових та фізичних здібностей дітей.

В 1959 році, за часів радянської влади, у селі Вертіївка розпочав свою роботу дитячий заклад. Відповідно до великої кількості населення і в дитячому садочку виховувалось до 200 діток. В часи початку незалежності кількість дітей у дитячому садочку різко зменшилась в зв’язку з важким матеріальним становищем батьків дітей. Одне з приміщень дитячого садка, де колись працювала школа №2, було напівзруйноване.

З часом, коли батьки почали працювати, інші зрозуміли, що домашнє виховання слабо розвиває дитину, вона мало підготовлена до школи, батьків, які бажали віддати дитину на виховання в дитячий садочок різко зросла.

Сільська рада на чолі з головою Теслик Олександрою Іванівною та завідуючою дитячим садком Назаренко Валентиною Іванівною розпочали клопотання перед державними органами про ремонт і відкриття бувшого приміщення дитсадка. Коштів, які виділила держава не вистачало навіть на невеликий ремонт. Щоб провести капітальний ремонт ці дві жінки стали енергійно шукати спонсорів. Дякуючи Олександрі Іванівні, в село приїхала делегація італійської громади, яка ознайомившись з умовами діток нашого садочка, вирішила взяти на себе капітальний ремонт.

pic_0188

Нині капітальний ремонт при сприянні обласного відділення дитячого фонду, італійської громади завершений.



pic_0186
Приміщення дитячого садочка чудове. Спонсори подарували всі меблі, гардини, телевізор, холодильник, душову кабіну та багато інших предметів повсякденного користування. Куровський Іван Іванович - народний депутат України теж надав спонсорську допомогу дитячому садочку: килимові доріжки, холодильник, цифровий фотоапарат. Тобто силами спонсорської громади села, а найбільше це батьків діток на сьогоднішній день наш дитячий садок є найкращим в районі, області. Багато гостей приїжджали на відкриття основного приміщення садочка. Всі вони везли дітям подарунки: дитячі іграшки, розвивальні ігри.

pic_0163

В садочку виховується 75 діток. Працюють з дітками 9 вихователів та 19 чоловік обслуговуючого персоналу. В діток затишні спальні, їдальня, добре обладнаний спортивним інвентарем спортивний зал, є кімнати для відпочинку, в яких дітям комфортно, тепло, затишно. Дуже добре, що в садочку є гарний спеціаліст, художній керівник, з яким дітки співають, танцюють, грають в ігри.



pic_0169
Пощастило діткам села Вертіївки, що в них щасливе дитинство, вони мають все, що потрібно дітям їхнього віку.


Сучасна середня школа розвивалась на базі Міністерської школи. Приміщення Міністерської школи було збудоване у 1863 році. Школа була розрахована на три роки навчання і мала назву "Народне училище". Згодом у 1861 році приміщення школи збільшилось і вона стала називатись "Міністерське двохкласне училище", розрахована на п’ять років навчання. Тих, хто закінчував школу, у селі називали "великими грамотіями".

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції школа була перейменована в 1918 році, в семирічну трудову. Її матеріальна база була незадовільною. У школі не було жодного кабінету. Майже не було підручників, наочних посібників, зошитів. Особливо погане було забезпечення школи паливом. Директором школи на загальних зборах, у 1821 році, був обраний Суярко Іван Васильович.

Вертіївська середня школа була створена у 1933-34 роках. Першим директором був Бережний С.Д.

22 червня 1941 року зоряне небо нашої країни затьмарили хмари диму від ворожих бомб, але школа продовжувала свою роботу. В 1941 році навчальний рік не починався, бо з 13 вересня Вертіївка була окупована фашистами. 15 вересня 1943 року радянські війська звільнили село. Школа відновила свою роботу, як десятирічна. З 1944 року по 1966 рік школа випустила 986 чоловік. В 1964 році директором школи став Корж Іван Гнатович, а завучем працювала Гель Ганна Митрофанівна.

В кінці 1964 року розпочалось будівництво приміщення нової середньої школи. Завуч школи Гель Г.М. згадує: "Стара школа, яка стояла тут, де нинішня, стала непридатною для навчання дітей: дах протікав, стіни обвалювались. Потрібно було будувати нову школу, але для будівництва коштів у місцевих господарствах не вистачало. Я була в цей час депутатом обласної Ради, тому мені було дано завдання поставити питання про будівництво школи на одній із її сесій. До прохання прислухались і дали завдання проектній комісії скласти проект будівлі нової школи. Спочатку це був проект школи на два поверхи, а потім на три поверхи. Хоча проект був складений, але коштів на будівництво виділено не було. Велику допомогу у питанні виділення коштів надав випускник нашої школи, Герой Радянського Союзу Мороз Іван Михайлович. В той час він жив у Москві і працював у Міністерстві оборони СРСР. Директором школи Коржем І.Г. був написаний лист Генеральному секретарю ЦК, КПРС Л.І.Брежнєву. При сприянні Мороза І.М. він потрапив до кабінету Брежнєва Л.І. Кошти були виділені Міністерством оборони і в документах наша школа значилась військовим госпіталем. Будувалась школа дуже швидко. В грудні 1964 року почалось будівництво, а 1 вересня 1965 року в школі вже розпочалось навчання. Допомагали будівельникам всі: і учні, і вчителі, і батьки. Головну роботу виконували солдати військової частини м. Ніжин. Класні кімнати - палати госпіталю були невеликі, а в зв’язку із збільшенням кількості учнів в класах, довелось зруйнувати окремі стіни між класами.

Силами учнів та вчителів була оформлена школа зсередини. Деякі кошти для оформлення були виділені з місцевого бюджету. Приміщення шкільної майстерні для трудового навчання будували батьки учнів. Під час директорства Кривошейн Ніни Павлівни було складено проект добудови школи буквою П. Проект був оплачений, але коштів на добудову виділено не було". В 1974-75 навчальному році школа перейшла на кабінетну систему навчання.

В 1975 році Вертіївській середній школі присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу Михайла Петровича Кирпоноса.

За педагогічну майстерність вчительку Корж Марію Федорівну було нагороджено орденом "Знак Пошани", а Кривошейн Ніну Павлівну медаллю імені Макаренка. В 1982-83 роках 112 учнів школи навчались за експериментальною програмою для шестирічок. Над запровадженням цієї програми працювали вчителі Козел Л.В. і Ободовська В.І.

В зв’язку зі складною демографічною ситуацією села Вертіївки кількість учнів школи з кожним роком зменшується. Сьогодні в школі навчається 300 учнів (17 класів).




Директором школи працює Пятницький Віктор Петрович. Навчанням і вихованням учнів займаються 33 вчителі, з них 19 учителів мають вищу категорію, 7 - звання "Старший учитель", 1 - звання "Учитель-методист". З кожного навчального предмету в школі силами вчителів оформлені кабінети. В них зосереджено дидактичний, ілюстра-тивний матеріал для якісного проведення уроків, завдання для проведення шкільних предметних олімпіад, найкращі зразки учнівських mso1bbd3




робіт. За насиченістю матеріалом найбагатшими є кабінети української мови та літератури, біології, хімії, історії. Велику увагу приділяють учителі роботі із здібними та обдарованими дітьми. Саме ці діти - активні учасники олімпіад, конкурсів, концертів, змагань.

msoa1b33
mso94295
Уроки таких вчителів, як Хомченко Л.М., Мороз Н.В., Михайлової В.О., Пятницької Н.В., Ковток Л.М., Пушкар А.М., Хомченка М.І., Лукаш Л.В., Паламарчук Н.Г. проходять цікаво, творчо, збуджують творчу ініціативу учнів.
pic_0170.jpg
В школі працює 13 факультативів, 11 гуртків. Які сприяють поглибленню знань учнів з предметів. Розвитку ініціативи учнів, їх творчих здібностей. Щороку багато випускників школи вступають до педагогічних навчальних закладів, хочуть стати гідними продовжувачами справ своїх учителів. На сьогоднішній день в педагогічному колективі школи працюють вчителями 21 випускник нашої школи. Тому колектив школи стабільний, працює дружно над втіленням в життя шкільної проблеми: "Шлях до пізнання через особистісно орієнтований підхід та гуманізацію навчально-виховного процесу".

Вертіївська загальноосвітня школа є однією з базових шкіл району. Вчителі-предметники проводять районні семінари вчителів. Щороку певна група вчителів нагороджується грамотами, подяками, цінними подарунками.

На сьогодні в старших класах запроваджено профільне навчання. Враховуючи бажання учнів, думку їх батьків, 3 роки учні навчаються за навчальними програмами філологічного (з вивченням англійської та німецької мов), природничого та технологічного профілів.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал