Веклич В. О. Організація роботи учнів з підручником на уроках історії



Сторінка3/10
Дата конвертації23.12.2016
Розмір1.98 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

ВЕЧІР - КОНФЕРЕНЦІЯ

НА ТЕМУ:

"СЛАВНІ СИНИ УКРАЇНИ"

(присвячена 196 річниці з дня народження

М. І. Костомарова)


Епіграф:

"Не захоплюватись, не любуватись історією

минулого життя - наша справа, а зрозуміти її"

Оформлення залу:

портрет М. Костомарова;

написи: "196 років з дня народження"

та епіграф;

виставка творів М. Костомарова

Згадайте славетних гетьманів в ділах

Змагання народні і серце заснуле

Розбудить, зігріє надія жива!

У нашім минулім - там воля і слава.

У нашім минулім - безсмертні діла.

Цього не украде в нас зрада лукава,

Бо кров’ю Вкраїни та все здобула…

("Сини України" Чернявського)

Вступне слово вчителя
Герой одного з творів М. Костомарова говорив:

"Нам потрібні історики, які б хвалили те, що нам подобається, судили б те, чого ми не любимо, історики, які б за жменю монет, за привітний погляд сильної людини вивертали б навиворіт події, навіть нечесно домислювали небувале."

Микола Костомаров не був таким істориком. Його ідеї багатьох шокували, його правда багатьом не подобалась. Бо він був "людиною такої великої вченості, такого розуму і так любив істину, - писав М. Чернишевський, - що праці його мають дуже високе наукове значення."

Сьогодні ми будемо говорити про людину непересічної долі, величезної культури й освіченості, історика і археолога, фольклориста й етнографа, поета і прозаїка, Миколу Івановича Костомарова.



1 учень.
Народився М. І. Костомаров 16 травня 1817 року в селі Юрасовка Острозького повіту Воронезької губернії. Так уже розпорядилася доля, що побачив світ він кріпаком. Його мати Тетяна Петрівна Мельникова була кріпачкою у поміщика Івана Петровича Костомарова. Він уподобав його матір. І хоч через 3 місяці після народження сина, поміщик одружився зі своєю кріпачкою і вона таким чином, стала вільною, малий Микола залишився кріпаком

До 10 років Микола виховувався батьком згідно рекомендацій Ж.-Ж. Руссо під впливом природи, віршів Жуковського і Пушкіна, і мамою - в дусі православ’я. Очевидно Костомаров-старший збирався з часом уладнати цю недоречність - кріпацтво сина - але не встиг.

У червні 1828 року, коли Миколі йшов одинадцятий рік, сталася трагедія - батько загинув від рук своїх лакеїв, й відразу ж на маєток зазіхнули його родичі, двоюрідні брати Ровнєви, які не збиралися відпускати малого Миколу з кріпацької неволі. Та після складних переговорів, коли мати віддала братам належну частину вдовиної спадщини, вони, захопивши 14 тисяч десятин землі і кріпаків, погодилися дати Миколі вільну.

2 учень.
Після втрати чоловіка Тетяна Петрівна віддала свого сина вчитися до приватного Воронезького пансіону. Але тут він пробув недовго. Ще до пансіону Микола навчився грамоти і перечитав багато книг з батьківської бібліотеки. Особливо подобались йому книги французьких просвітників: Дідро, Вольтера …

"Незважаючи на мій тринадцятилітній вік і пустотливість, - писав згодом М. Костомаров, - я розумів, що не навчусь в цьому пансіоні того, що необхідно мені для вступу до університету, про який я тоді вже думав, як про першу необхідність для того, щоб стати освіченою людиною."

У 1831 році мати влаштувала його до Воронезької гімназії.

3 учень.
Закінчивши гімназію у Воронежі, юнак вступив до Харківського університету, який тоді вже мав значні академічні традиції. Саме тут до Миколи Костомарова і прийшло справжнє покликання - історія, а також література.

Мине час і він напише:

"Історія стала для мене безмежно улюбленим предметом, я читав багато історичних праць, задумувався над ними і прийшовши до такого запитання: чому це у всіх історіях говорять про видатних історичних діячів,а іноді - про закони та інституції, але при цьому нібито нехтують життям народних мас? Бідний мужик, хлібороб-трудівник, немовби і не існує для істориків… Незабаром я прийшов до переконання, що історію треба вивчати не лише з мертвих літописів та записок, а й серед живого народу."

На початку 1838 року під псевдонімом Ієремія Ганка вийшов друком його твір "Сава Чалий", написаний українською мовою, що в той час було неабияким викликом чиновництву. Через рік побачила світ віршована збірка М. Костомарова "Українські балади", потім - книжка "Вітка", далі - трагедія "Переяслівська ніч", переклади українською мовою творів Байрона.



4 учень.
Заявив про себе М. Костомаров і як історик. Він написав дисертацію "Про причини і характер унії в Західній Росії". В ній говорилось про аморальність православного духовенства, про владолюбство і жадобу патріархів. Дисертація була віддрукована і вже був призначений її захист. Та, як на біду, з нею побажав познайомитись харківський архієпископ Інокентій Борисов. Він настільки був вражений її змістом, що доповів про неї міністру освіти Уварову. Захист дисертації заборонили.

Костомаров обирає нову тему дисертації "Про історичне значення руської народної поезії", після захисту він здобув ступінь магістра історії. Його все більше і більше захоплює проблема українського козацтва, і коли йому запропонували місце вчителя гімназії в Ровно, залюбки йде туди. Там він відвідує Берестечко, місце битви Хмельницького з польською шляхтою, записує перекази місцевих людей, відвідує Почаїв, Кременець, зустрічається з простим людом. Згодом його призначають вчителем Першої Київської гімназії, і він переїздить до Києва.



5 учень.
Перебування в Києві - визначний етап його життя і діяльності, тут він познайомився з видатним істориком М. О. Максимовичем, тут 28 травня 1846 року на засіданні вченої ради Київського університету його одноголосно обирають ад’юнкт-професором кафедри російської історії, тут він знаходить однодумців М. Гулака, В. Білозерського, О. Марковича, О. Навроцького. Тут приходить до нього перше кохання.

Костомаров палко закохався в свою ученицю по гімназії - Аліну. Вони випадково зустрілися в Одесі, під час відпочинку. Це було палке кохання. Нарешті батьки Аліни згодилися на весілля. Він взяв старшим боярином Т. Шевченка. Весілля мало відбутись 20 березня 1847 року. Наречена вже стояла в церкві і чекала на свого Миколу, а його в цей час заарештували, і він стояв, як царський злочинець перед генерал-губернатором Бибіковим. Згодом під час переправи через Дніпро, заарештовують і Шевченка, який не встиг потрапити на весілля до друга.



  • Що ж сталося?

  • Яка ж причина їх арештів?

6 учень.
У Києві молодий історик М. Костомаров став одним із засновників Кирило-Мефодіївського товариства, яке почало діяти з січня 1846 року.

Символом товариства став золотий перстень з вигравіруваними іменами слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія. У нього ввійшло 12 чоловік. Братство діяло нелегально.

Програмні положення братства викладені у "Книзі буття українського народу" і "Статуті слов’янського братства Кирила і Мефодія", основним автором яких був Микола Костомаров.

Мета організації: об’єднати слов’ян у федерацію, в якій кожен народ отримав би власну державність з демократичною формою правління.

У березні 1847 року за доносом провокатора Петрова товариство було розгромлене, а його організатори суворо покарані. 12 місяців ув’язнення в Петропавловській фортеці Петербурга відбув Костомаров. Там він зустрівся із заарештованим Шевченком.

7 учень.
Тут в казематах фортеці Т. Шевченко свій твір "В казематі", який присвятив своїм союзникам.

Мені однаково чи буду

Я жить в Україні, чи ні.

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині -

Однаковісінько мені.

В неволі виріс між чужими,

І, не оплаканий своїми,

В неволі плачучи, умру.

І все з собою заберу.

Малого сліду не покину

На нашій славній Україні,

На нашій - не своїй землі.

І не пом’яне батько з сином,

Не скаже синові: "Молись.

Молися, сину: за Вкраїну

Його замучили колись."

Мені однаково, чи буде

Той син молитися, чи ні …

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукавії, і в огні

Її, окраденую, збудять …

Ох, не однаково мені.



8 учень.
Миколі Костомарову Шевченко присвячує вірш "Веселе сонечко ховалось", в якому він називає Костомарова братом.

Дивлюсь: твоя, мій брате, мати

Чорніше чорної землі

Іде,з хреста неначе знята …

Молюся! Господи, молюсь!

Хвалить тебе не перестану!

Що я ні з ким не поділю

Мою тюрму, мої кайдани!



9 учень.
Кохана Аліна їде в Петербург. Зустріч у тюрмі. Знову клятви. Ніжні, трепетні листи від Костомарова, які перехоплює налякана мати Аліни, підробляє з найнятим писарем почерк політичного в’язня. Мати швидко віддає дочку за п’яницю - офіцера. Чоловік Аліни зовсім спивається, помирає, залишивши вдову без грошей, з двома дітьми.

Ой три шляхи широкії

До купи зійшлися.

На чужину з України

Брати розійшлися.

Покинули стару матір.

Той жінку покинув.

А той сестру,

А найменший -

Молоду дівчину.

Посадила стара мати

Три ясени в полі.

А невістка посадила

Високу тополю.

Три явори посадила

Сестра при долині…

А дівчина заручена -

Червону калину.

Не прийнялись три ясени,

Тополя всихала,

Повисихали три явори,

Калина зів’яла (Т. Г. Шевченко)



10 учень.
Після 12 місячного ув’язнення в Петропавловській фортеці М. Костомарова відправили на адміністративне поселення до Саратова, де він змушений був провести понад 10 років.

Т. Г. Шевченко пише:

Чи ми ще зійдемося знову?

Чи вже навіки розійшлися?

І слово правди і любові

В степи і дебрі рознесли!

Нехай і так. Не наша мати,

А довелося поважати,

То воля господа. Годіть!

Смирітеся, молітесь богу

І згадуйте один другого

Свою Україну любіть.

Любіть її… Вовремя люте,

В останню тяжкую минуту

За неї господа моліть.
1 учень.
Повернувшись із заслання до Петербурга, Микола Іванович цілком присвятив себе "безмежно улюбленому предмету" - історії. За 20 останніх років життя він написав 200 праць, які стали енциклопедіями життєвих доль і характерів визначних людей минулого.

У широкому діапазоні праць відомого історика чільне місце займають твори про Україну, зокрема про епоху Національно-визвольної війни 1648 - 1654 рр., козаччину, Гетьманщину. Його перу належать найгрунтовніші монографії про Б. Хмельницького, І. Мазепу, Ю. Хмельницького.



2 учень.
Як відомий професор Петербурзького університету, М. Костомаров приїжджає до Києва на зібрання археологічної комісії. П. Житецький, який не раз чув про його романтичне кохання, вирішив звести двох закоханих. В уяві уже не молодого Миколи Костомарова все ще жила юна, красива, струнка, поетична Аліна. А зустрів він жінку в літах. Так і роз’їхались вони. Та ось Костомаров захворів. П. Житецький радить Аліні поїхати до хворого. Саме в цей час від тифу померла його мати, і він залишився сам, без догляду. Аліна виходила його і назавжди залишилась з ним. Забрала дочок до Петербурга. Костомаров допоміг їм одержати освіту. Видав заміж. А Крагельська Аліна, його перше і останнє кохання, була доброю і турботливою дружиною.

3 учень.
З 1859 року до 1862 року М. Костомаров працював ординарним професором Петербурзького університету. Особливу приємність для нього склали ті хвилини, коли на лекції приходив його сподвижник по Кирило-Мефодіївському товариству Т. Г. Шевченко, який повернувся із заслання в Петербург. Тарас Григорович був постійним відвідувачем так званих "вівторків" Костомарова. Там зустрічалися цікаві люди,спілкувалися, мріяли.

М. Костомаров виступає з лекціями, пише історичні праці, видає з петербурзькими українцями журнал "Основа", у якому, крім нього, друкували свої твори Т. Шевченко, М. Вовчок, Л. Глібов, М. Максимович та інші.

В 1862 році вимушений був податися у відставку. І тепер повністю віддався історії.

4 учень.

За 20 останні

х років свого життя він написав понад 200 праць.

В своїй книзі "Галерея портретів" він описав діяльність тисяч людей. Значну увагу приділяв князям Володимиру, Ярославу, Данилу Галицькому, гетьманам Б. Хмельницькому, І. Виговському, Ю. Хмельницькому, І. Мазепі, культурним і політичним діячам К. Острозькому, Є. Славинецькому, П. Могилі, Г. Сковороді та іншим.

Автор намагається показати роль цих людей в історії України, Росії.

5 учень.
Найближчим другом і порадником був для нього Т. Г. шевченко.

Багато істориків хочуть довести, що погляди ліберала Костомарова протилежні революціонеру Шевченку.

Від першого їх знайомства і до останнього вечора, коли Костомаров сидів у тяжко хворого поета, їхні взаємини були близькі і дружні. З перших днів знайомства вони називали один одного братами. Шевченко любив і шанував матір Костомарова. Їх єднала безмежна любов до України.

В своїх творах Костомаров називає Шевченка "вождь народних мас", "пророк", "будитель до нового життя".



6 учень.
З молодості М. Костомаров мав слабе здоров’я. Дуже боліли очі, інколи історик втрачав зір. Але його працелюбності можна було заздрити.

Весною 1885 року, закінчивши останню частину "Історичного значення південноросійської народної творчості", підготувавши матеріали для монографії про Ломоносова, Костомаров зліг. Долаючи слабкість, він попросив віднести його у виставочний зал до картини І. Рєпіна "Іван Грозний і син його Іван". "Не хотів померти не глянувши на неї ще раз" - сказав Микола Іванович художнику. 7 квітня він помер, його оплакували передові люди Росії та України.


7 учень.
Його життю і діяльності присвячувались статті, книги, виставки, ювілейні свята.

Після смерті Костомарова його дружина зібрала всі його твори, брала активну участь у їх виданні, впорядкуванні архіву, бібліотеки, яку передала в Київ.



8 учень.
Микола Костомаров всім серцем любив Україну, мріяв про її майбутнє. Вивчав, описував і шанував її минуле. Був прихильником думки, що історію творить народ. Понад усе на світі любив неньку Україну, пам’ятаючи слова Т. Г. Шевченка:

Любітеся, брати мої,

Україну любіте

І за неї безталанну

Господа моліте.
Список використаної літератури


  1. Ф. С. Кислий. Шевченко і Костомаров. - 1969 рік.

  2. Т. Г. Шевченко. В казематі. - 1847 рік.

  3. М. Костомаров. Історичні монографії і дослідження. - 1989 рік.

  4. М. Костомаров. Галерея портретів. - 1993 рік.

  5. М. Костомаров. Історія України в життєписах визначних її діячів. - 1918 рік.

  6. Довідник з історії України. Том 2. - 1995 рік.

  7. Український історичний календар. - 1995 рік.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал