Валентина Василенко



Скачати 56.89 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір56.89 Kb.
ІНТЕГРАЦІЯ МОВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОФІЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН І ЛІНГВІСТИЧНОГО КУРСУ – АКТУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ ВИЩОГО ЮРИДИЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Валентина Василенко

На сучасному етапі всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя перед вищою школою ставиться постійна вимога – готувати висококваліфікованих спеціалістів, що вільно володіють державною мовою в усній та писемній її формах. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004 – 2010 роки” та Концепцією навчання державної мови в освітніх закладах України основна мета навчання української мови полягає у формуванні особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами при сприйнятті, створенні висловлювань у різних сферах, формах, видах і жанрах мовлення, тобто в забезпеченні її всебічної мовленнєвої компетенції.

Поняття компетенції не нове. Філософи і дидактики в усі часи розмежовували компетенцію та її реалізацію (діяльність). Під компетенцією розуміють свідоме чи інтуїтивне знання системи мови для побудови граматично і семантично правильних речень, а під реалізацією – вміння і здібності за допомогою мовлення демонструвати знання системи.

Комунікативна компетенція трактується як сформована здатність людини виступати в ролі суб’єкта комунікативної діяльності. Саме в комунікативній діяльності реалізується одна з найперших суспільних потреб – потреба людини в іншій людині для вирішення життєво важливих проблем в усіх сферах комунікації – у побуті, у ділових стосунках, в освіті, науці тощо.

Не відкриємо новий світ, якщо скажемо, що Україні сьогодні вкрай потрібна національна еліта. І їй, майбутній еліті, вже тепер потрібна мовленнєва культура, бездоганне володіння рідним словом. Тому курс української мови у вищому навчальному закладі має органічно продовжити вивчення рідної мови у середній школі на більш високому рівні.

Крім того, Міністерство освіти і науки України, запроваджуючи викладання української мови у вищій школі, не повинно вимагати абсолютної тотожності програм для різного типу вузів.

Концепція навчання мовних дисциплін у Національному університеті внутрішніх справ зорієнтована на вільне володіння насамперед державною мовою, на формування , активний розвиток й удосконалення навичок та умінь студентів у всіх видах мовленнєвої діяльності за умов запобігання інтерференційним помилкам, що є особливо актуальним для північно-східного регіону України.

Яким же, на нашу думку, має бути курс української мови для ВНЗ юридичного профілю? Безперечно, він має містити відомості про історію виникнення української літературної мови, про її місце в системі мов світу, про складні випадки мовних норм (наголос, вимова, слововживання тощо), відомості про специфіку терміна, принципи термінотворення в українській мові, про види писемних робіт наукового та офіційно-ділового стилів. Слід також у даному курсі зосередити увагу на оволодінні відповідними даному фаху терміносистемами сучасної української мови, професійною фразеологією, науково-виробничими жанрами і текстами, на шліфуванні культури мовного спілкування за творчими інтересами і потребами, на культивуванні доброго мовного смаку. Особливу увагу треба приділити діловому усному спілкуванню відповідно до фаху студента: методиці проведення нарад, бесід керівника з підлеглими тощо. Загалом курс має бути зорієнтований на підготовку висококультурного, національно свідомого фахівця, який професійно володіє державною мовою. Без сумніву, ефективності вивчення курсу української мови сприяло б збільшення кількості годин, тому що вузівський навчальний курс – 34 години – є недостатнім для мовної освіти і виховання студентів. Він короткий, і через це не можна домогтися досконалого володіння профільними терміносистемами української мови.

Не менш актуальним, аніж зміст і обсяг курсу української мови у вищому навчальному закладі, є питання методики викладання даного предмета. Зокрема, лекційні теми обов’язково повинні входити до програми, однак перевагу слід надати навчальним заняттям у формі семінарів-практикумів. Таким чином, відкриються широкі можливості для впровадження інноваційних та інтерактивних технологій, направлених на особистісно-зорієнтоване навчання під “наглядом” викладача.

Сучасна технологія навчання української мови студентів юридичного фаху має ґрунтуватися на діяльнісно-проблемному підході до організації навчального процесу, що найбільше відповідає принципам гуманізації освіти, активізації пізнавальної діяльності студентів. Проблемність змісту, виражена в системі проблемно-пізнавальних, проблемно-ситуативних завдань, забезпечує досягнення глибини, міцності і гнучкості знань із мови, впливає на формування світоглядних переконань, евристичних здібностей, мотивацію навчальної діяльності, а система проблемних методів при раціональному поєднанні їх із непроблемними забезпечує оптимальність організації процесу навчання, що враховує специфіку предмета, рівень пізнавальної самостійності студентів. Тому в курсі української мови на юридичному факультеті повинні використовуватися навчальні, наукові, науково-популярні тексти, що стимулюватимуть раціонально-логічне мислення студентів, а також доречно пропагувати студентам для читання, аудіювання тексти художнього стилю, що сприятимуть розвитку художнього смаку, збагачуючи їх культурну грамотність, духовність, і виступатимуть джерелом естетичного впливу.

Серед головних шляхів здійснення естетичного впливу засобами української мови як навчального предмета виділяємо формування поняття прекрасного в мові, що спирається на її лексичні, фразеологічні та граматичні ресурси, і розвиток потреби в естетичному вдосконаленні власного мовлення.

Зазначимо, що на цьому етапі роботи зі студентами слід проводити навчально-виховну роботу, розширюючи мовне поняття з розділу “Фразеологія”. Доцільно зауважити, що посібники з української мови для ВНЗ нефілологічного профілю цього розділу завжди уникають.

Важливою умовою оволодіння студентами українською мовою в умовах російсько-українського білінгвізму є також порівняльний аналіз двох мов: вивчення широковживаних словосполучень, що неадекватні в обох мовах, порівняльне опрацювання прийменникових конструкцій тощо. До того ж слід враховувати, що більше половини лексичного складу обох мов становлять слова, тотожні за походженням або подібні за морфемним та фонетичним складом, що сприяє розвитку помітної інтерференції на всіх мовних рівнях: фонетичному, морфологічному, лексичному – і зумовлює відхилення від мовних норм, ускладнює процес оволодіння науковим стилем. Тому важливим етапом у розвитку усного і писемного ділового мовлення може стати складання перекладних термінологічних словників, які допоможуть майбутнім фахівцям уникнути помилок при написанні виступів, наукових робіт, оформленні документів та вдосконалити свої знання з мови.

Оскільки першочерговим завданням курсу української мови у вищому юридичному закладі є засвоєння студентами сучасної правничої термінології на лексичному, лексико-семантичному, стилістико-граматичному рівнях, то слід звернути увагу, що перші два рівні передбачають знання дефініції термінів, їх семантичної будови та вміння диференціювати окремі лексико-семантичні варіанти (ЛСВ) значення. Останній підхід тісно пов’язаний із першими двома, адже у мовленні вибір слова повинен відповідати вимогам семантичної точності, стилістичної доречності, граматичної та стилістично правильної сполучуванності. Робота повинна проводитися на базі чинних орфографічних і орфоепічних норм з урахуванням останньої редакції “Українського правопису”.

Отже, беручи до уваги вищесказане та те, що навчання української мови на юридичному факультеті має свою специфіку, зумовлену необхідністю поєднати власне мовні аспекти навчання із фаховими, а також короткостроковість вивчення української мови, лінгвістичний курс, на нашу думку, обов’язково повинен охоплювати такі теми: “Нормативно-стилістична система української літературної мови”, ”Функціональна диференціація лексики української мови”, ”Морфологічні та синтаксичні особливості професійного мовлення”, ”Культура писемного та усного різновидів фахової комунікації”, ”Соціопсихолінгвістичні засади професійного мовлення юриста”, “Юридична терміносистема. Її використання в праводіловій сфері” .

Насамкінець, підбиваючи підсумок висловленого, можна стверджувати, що українська мова у вищій школі – це специфічна дисципліна, орієнтована на майбутній фах студента, головне завдання якої – дати поштовх до зацікавлення словом, до бажання вдосконалювати свою мову, прищепити розуміння мовних обов’язків громадянина України. Однак вона не повинна перетворитися на формальний жест у бік національного відродження.


SUMMARY
Some aspects of studying of the Ukrainian language in the High Law establishments are observed in this article. In particular the article touches the specific features of linguistic course teaching on the law faculty. It is explained by the necessity of integration of linguistic studying aspects with professional ones and by the short course of learning the Ukrainian language. In the following work such main linguistic topics are proposed for learning.
Надійшла до редакції 15 жовтня 2003 р.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал