В. О. Сухомлинський Взаємодія школи, сім`ї і громадськості один з головних принципів організації освіти. Він ґрунтується на спільності інтересів держави, народу, на єдності виховних завдань та ідеалів кожної сім`ї й су



Сторінка7/7
Дата конвертації22.12.2016
Розмір1.09 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

10 кроків, щоб стати кращими батьками

Як можна допомогти дитині добре поводитись?

Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами.



  • Подавайте дітям приклад хорошої поведінки.

  • Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка — приклад для наслідування.

  • Змінюйте оточення, а не дитину.

  • Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

  • Висловлюйте свої бажання позитивно.

  • Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

  • Висувайте реальні вимоги.

  • Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.

  • Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням.

  • Обирайте виховання без побиття та крику.

  • Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

Факти, що можуть Вас здивувати...

    • Діти часто не розуміють, чому їх покарано.

    • Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам'ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.

    • Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір.

    • Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти.

    • Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.

    • Діти мають право на позитивне ставлення до себе.



Десять кроків, щоб стати кращими батьками

      1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

      2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

      3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

      4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

      5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

      6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за зразкову поведінку.

      7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

      8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

      9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними у їх дотриманні, намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

      10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Чому дитина бреше?

Мала брехня є прийнятною поведінкою для цивілізованого суспільства. Досвід показує, що іноді незначна брехня твориться на благо людині. Десь в Африці проживає плем'я, у якому завжди кажуть лише правду. У них немає потреби щось приховувати чи брехати. Однак це все-таки плем'я...

Дитина змалечку звикає до того, що хитрощі та невелика брехня є в житті. На цьому побудована значна частина казок. Однак питання в тому, скільки тієї брехні іде від дитини. Якщо це буває інколи і вона малозначуща, на цьому особливо не слід зациклюватися. І батькам не треба дуже карати дитину. Краще розібратися в цій ситуації і мирно порозмовляти з дитиною. Тут треба враховувати, що діти "пробують на смак" різні життєві ситуації. Вони пропускають усе, що бачать, через себе. В тому числі й брехню, випробовуючи, як на це зреагують дорослі, зійде це їм з рук чи ні.

У жодному разі не слід відповідати дитині на брехню недовір'ям. Краще бути зайвий раз обманутим дитиною, аніж безпідставно їй не довіряти і намагатися зловити на неправді.

Про навмисне приховування правди, обдурювання, введення в оману присутнє вже у дітей молодшого шкільного віку (6-11 років). Складніші механізми має брехня в підлітковому віці (11-15 років). Зі статевим дозріванням психіка підлітка стає нестабільною. Тому, з одного боку, вони можуть бути вразливими, з іншого - агресивними. У дітей підліткового віку брехня нерідко є формою бунту проти педагогів чи батьків, світу дорослих загалом.

Однак в обох вікових категоріях це здебільшого обумовлено вихованням у сім'ї. Найчастіше обдурює та дитина, у чиїй сім'ї панує директивний стиль спілкування. У ній думка дитини практично не враховується. Батьки спілкуються з дитиною авторитарно, мовою наказів та покарань. Звісно, дитина намагається уникнути покарання, тому й вдається до приховування правди за ширмою брехні. До того ж у цьому віці психіка дитини ще дуже вразлива, і їй боляче слухати довгі нотації. У такому разі брехня є захисною реакцією дитини, способом подолати свій страх перед покаранням та визнанням своєї невдачі. Так дитина захищає повноцінність своєї особистості. Тому батькам слід знати, що брехня - це наслідок неправильного виховання. І передусім саме батькам слід переглянути своє ставлення до дитини.



«Привчити» дітей до брехні можуть і самі батьки, навіть не помічаючи цього. Вкрай знайома ситуація, коли матері дитини хтось телефонує, а вона просить повідомити, що її немає вдома. Або інша ситуація - батьки обдурюють дитину, обіцяючи їй щось купити і не виконують цього. З часом у неї формується стереотип, що обдурювати - це нормально. І вона починає чинити аналогічно.

Список інформаційної літератури


  1. Беляєва О. Як навчити дитину відпочивати? [Текст] / О. Беляєва // Психолог. – 2009. – № 1. – С. 29.

  2. Коляда О. Робота з батьками [Текст] / О. Коляда // Початкова школа. – 2004. – № 3. – С. 59.

  3. Корнієнко С. Ваша дитина стала школярем [Текст] / С. Корнієнко // Початкова школа. – 2006. – № 9. – С. 52-57.

  4. Корнієнко С. Батьківські збори «Гарна постава – запорука краси і здоров’я людини» [Текст] / С. Корнієнко // Початкова школа. – 2007. – № 9. – С. 45-47.

  5. Корнієнко С. Батьківські збори «Режим для молодшого школяра» [Текст] / С. Корнієнко // Початкова школа. – 2007. – № 3. – С. 58-60.

  6. Корнієнко С. Рухливий спосіб життя – запорука здоров’я» [Текст] / С. Корнієнко // Початкова школа. – 2007. – № 11. – С. 45-46.

  7. Мартиненко С. Особливості співпраці вчителя початкових класів з родинами учнів [Текст] / С. Мартиненко // Початкова школа. – 2010. – № 3. – С. 59-61.

  8. Мартиненко С. Педагогічна взаємодія вчителя початкових класів і батьків першокласників [Текст]: у запитаннях і відповідях / С. Мартиненко // Початкова школа. – 2010. – № 1. – С. 20-22.

  9. Ніколаєва О.М. Вічна проблема – батьки і діти [Текст]: тренінг / О.М. Ніколаєва // Виховна робота в школі. – 2010. – № 1. – С. 50-51.

  10. Нуреєєва О.С. Школа і сім’я. Як поєднати дві сторони однієї медалі? [Текст] / О.С. Нуреєєва, О. Скворчевська // Початкове навчання і виховання. – 2010. – № 6. – С. 34.

  11. Охримчук А. Багатолика агресія [Текст] / А. Охримчук // Початкова школа. – 2003. – № 6. – С. 4-7.

  12. Педагогічний всеобуч батьків [Текст]: конспекти лекцій // Позакласний час. – 2002. – С. 2-17.

  13. Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми [Текст]: наказ МОН України № 59 від 01.02.2010 // Інформаційний збірник МОН України. – 2010. – № 7-8. – С. 55-57.

  14. Свириденко С. Формування основ культури харчування як складової здорового способу життя [Текст] / С. Свириденко та ін. // Початкова школа. – 2010. – № 2. – С. 54-56.

  15. Сіданич І. Виховання у дітей культури взаємин із батьками у навчально-виховному процесі [Текст] / І. Сіданич // Початкова школа. – 2005. – № 6. – С. 41-45.

  16. Содель Т. Дозволено до 22-ї… Правила внутрішнього розпорядку для учнів [Текст] / Т. Содель // Шкільний світ. – 2009. – № 33. – С. 15.

  17. Удод О.А. З любов’ю та повагою до дитини [Текст] / О.А. Удод // Позакласний час. – 2010. – № 1. – С. 18.

  18. Федорчук О. Агресивна поведінка: спроба корекції [Текст] / О. Федорчук // Шкільний світ. – 2004. – № 37. – С. 14-16.

  19. Немеровська-Коруба Є. Запобігання агресії та насильству [Текст] / Є. Немеровська-Коруба // Директор школи. – 2010. – № 3. – С. 24-28.

  20. Човбан В. За здоровий спосіб життя [Текст] / В. Човбан // Шкільний світ. – 2009. – № 45. – Спецвипуск.

  21. Чорна І. Виховуймо разом! Про систему роботи з батьками як запоруку ефективного виховання учнів [Текст] / І. Чорна // Завуч. – 2010. – № 5. – С. 8-10.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал