В. О. Сухомлинський Взаємодія школи, сім`ї і громадськості один з головних принципів організації освіти. Він ґрунтується на спільності інтересів держави, народу, на єдності виховних завдань та ідеалів кожної сім`ї й су



Сторінка5/7
Дата конвертації22.12.2016
Розмір1.09 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Зв'язок поколінь - батьки і діти…

Важливим моментом у налагодженні сімейних стосунків є розуміння дорослими того, що права та обов'язки дітей і батьків у сім'ї взаємно доповнюють одне одного, але не збігаються. Ось чому мати з батьком мають обережно й тактовно застосовувати свій авторитет, поступово переходячи від прямого впливу на дитину до формування в неї з її дорослішанням дедалі більшої незалежності й самостійності.

Співвідношення обопільних інтересів і прав слід розглядати як величину, що змінюється залежно від рівня розвитку дитини, а також від обраної дорослими форми або норми взаємин, до якої діти повинні пристосуватися. На жаль, щодня спілкуючись із дитиною, батьки не завжди вчасно помічають ознаки її дорослішання, те, що вона розумнішає і змінюється внутрішньо. Нерідко вони продовжують дотримуватися тих форм і методів виховання, які вже не відповідають ані її розвиткові, ані її вікові. Звідси непорозуміння і конфлікти. До найпоширеніших помилок батьків можна також віднести штучне звуження етапних завдань виховання дитини, недооцінку дитячої діяльності, недостатнє розуміння батьками ролі свого авторитету й особистого прикладу, небажання підвищувати рівень своєї педагогічної культури, постійно аналізувати власну виховну діяльність, робити вчасні висновки.

Засвоєні в дитинстві норми співжиття становлять підґрунтя особистої поведінки людини та її стосунків з іншими. Отже, первинна соціалізація, яка відбувається в родинному колі, полишає слід на все життя. Якщо ж діти не отримують правильних орієнтирів, не привчаються турбуватися про інших, зокрема про своїх батьків, які дали їм життя, виростили і виховали, тоді виникає ще одна педагогічна проблема сім'ї - байдужість і навіть неприязнь дітей до своїх батьків.

Перешкодою на шляху батьківських помилок можуть бути постійний аналіз виховних ситуацій та врахування їх досвіду в подальшому, критичне ставлення до особистої виховної діяльності, розв'язування педагогічних задач. Виховні елементи й аспекти різнобічної людської діяльності та її результатів можна регулювати і спрямовувати. Прикладом може бути певна виховна ситуація, яка виникає в сім'ї. Така обставина завжди передбачає об'єкт і предмет виховання. Основою виховної ситуації є педагогічна дія (або дії), яка визначається виховними цілями і мотивами. Їм відповідає суть педагогічних рішень і способи їх досягнення. Педагогічні дії передбачають виховну інформацію. Якщо педагогічну дію виконують, скажімо, батьки, то на неї реагують діти. Але в сімейному вихованні, як правило, не батьки творять дітей, а діти творять батьків. Тому, впливаючи на дітей, батьки теж змінюються.

На поведінку дітей та рівень їхнього морального виховання дозволяє оптимально впливати рівень інформованості батьків про дітей, їхніх друзів, про їхні справи, інтереси, смаки, настрої тощо. Тим часом, спостереження доводять, що високий рівень інформованості не виключає байдужості або негативної спрямованості у стосунках. Це підводить до думки, що бажання знати про дитину якнайбільше повинне мати коректні форми, а дитина, як повноцінна і самоцінна особистість, має бути захищеною від грубого втручання в її внутрішній світ.

Діти, до речі, також краще сприймають виховний вплив батьків, коли вони інформовані про їхні настрої, вподобання, особистісні особливості тощо.

Як бачимо, реагування дитини на слова, дії дорослих може бути різним: як вираженим зовні, так і внутрішнім. В чому ж сутність внутрішнього реагування? Розглянемо його варіанти в названому порядку на рівні визначення самих понять. Знаючи і розуміючи їх сутність, до них неважко дібрати конкретні приклади із життя.



  1. Конструктивне реагування передбачає органічне сприйняття певної виховної інформації, вимог тощо до відома та включення її в зміст своїх переконань і стосунків.

  2. Реконструктивне - таке реагування дитини, коли їй доводиться змінювати свої переконання, зміст своєї діяльності.

  3. Конформістське - це пасивне сприймання на рівні запам'ятовування без змін в особистій позиції.

  4. Індиферентне - відсутність реакції дитини на рівні як запам'ятовування, так і знання.

  5. Конфліктне - несприймання виховної інформації як такої, що суперечить позиції особистості.

Батьки повинні допомогти своїм дітям сформувати почуття причетності до справ суспільства, держави і відповідальності за них в сфері спільних турбот про сім’ю, хворих і старих людей, рідну школу тощо, тобто в будь-якій сфері, де діти знайдуть справу, що викликає у них задоволення і значення якої вони розуміють.

Розвиток почуття громадянської відповідальності шляхом залучення до „дорослих” справ морально зміцнює особистість проти негативних впливів, формує здатність змінити, якщо це необхідно, негативну обстановку навколо себе.

Щоб змінити на краще стан моральності нашого суспільства, необхідно зважати, що вихованість наших дітей, підлітків - результати копіткої щоденної роботи, а ще більш - результат тих реальних міжлюдських стосунків, у які включається дитина з перших днів свого життя і активним учасником яких вона залишається усі наступні роки.

Основними завданнями виховання є:

- виховання фізично і морально здорової особистості, забезпечення необхідних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини, повноцінного психічного та духовного її становлення, формування навичок здорового способу життя;

- створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, взаєморозуміння, чуйності, доброзичливості, належних умов для розвитку почуттів;

- засвоєння базових моральних цінностей та ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні, виховання культури поведінки, здатності піклуватися про молодших і немічних;

- забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу, рідної мови, звичаїв, обрядів, виховання в них національної свідомості, самосвідомості;

- виховання поваги до законів, прав і свобод людини, розвиток громадянської і соціальної відповідальності;

- залучення дітей до світу знань, виховання поваги до науки, школи і вчителя, розвиток прагнення до освіти і творчого самовдосконалення;

- включення в спільну побутову та господарську діяльність, розвиток рис творчої, працелюбної особистості, формування почуття власності та навичок господарювання;

- формування естетичних смаків і почуттів, уміння розрізняти прекрасне і потворне в мистецтві і житті, забезпечення умов для практичної творчої діяльності дітей;

- статеве виховання дітей, розвиток моральної чистоти, поваги до жінки, почуття дружби, кохання, підготовка до подружнього життя, прищеплення навичок виховання дітей у сім’ї;

- розвиток внутрішньої свободи, здатності до об’єктивної самооцінки і саморегуляції поведінки, почуття власної гідності, поваги до себе, відповідальності за свої вчинки, здатності до морального самовдосконалення.

Формуючи у дитини сумлінність, совісність, батьки мають не тільки контролювати виконання нею своїх обов’язків, доручень, а й допомагати віднаходити найраціональніші засоби дій у кожному конкретному випадку.

Великий педагог К.Д. Ушинський писав, що слід зробити неможливим таке проводження часу, коли людина залишається без роботи в руках, без думок в голові, оскільки саме в цей час псується голова, серце, моральність.

Потреба у здоровому способі життя, розвинений інтелект і широкий всебічний розвиток, інтелігентність у спілкуванні, естетичне сприйняття світу - ось кінцевий результат спільної виховної діяльності сім’ї і школи. Принципи і підходи, які повинні працювати на очікуваний результат, реалізуються в школі, але необхідно, щоб все в житті учня (виховуюче і розвиваюче) будувалося на одній основі та в стінах навчального закладу і дому.

Характерною для рідні є циклічність. Так, в науці більш-менш чітко сформульовані такі три можливі платформи зв'язку між батьками та дітьми:

- дорослі не здатні до змін - схемою є життя батьків для своїх дітей;

- середовище визначає процеси формування людини, особа прислуховується до порад досвідченіших, старших;

- батьки вчаться у дітей, таким чином зберігається зв'язок поколінь, бажання зберегти себе без змін.

Риси, що розкривають спільність діяльності конкретної родини, на прикладі великої української актриси Марії Костянтинівни Заньковецької, дали поштовх відбутися цій важливій постаті не лише в родинному колі, а й у всесвітовому масштабі. Так, батько Марії, обдарований від природи, мав гарний баритон, добре грав на скрипці, гітарі, фортепіано, організував хор кріпаків. Пристрасть до музичного мистецтва передав доньці. Вони часто влаштовували для гостей сімейні концерти. І це зумовило те, що як актриса Заньковецька повноцінно реалізувалася саме у співочих ролях на початку свого творчого злету - у водевілях і комедіях. І заслуживши світове визнання, Марія Заньковецька ніколи не забувала рідної землі, багато зробивши для становлення і розвитку театрального мистецтва Чернігівщини. У 1883 році вона тріумфально виступила у складі трупи М. Кропивницького на гастролях у Чернігові.

Натомість інший приклад, як самостійно, без родинної "професійної" допомоги можна виховати себе, як особистість. Мова йде про Романа Черкашина - педагога, одного із наймолодших учнів режисера Леся Курбаса (який, до речі, народився у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів (поза сценою - Яновичі)). Хоча родина Черкашиних була освіченою та інтелігентною, однак до театру відношення не мала. Театром Роман захопився в драмгуртку містечка Красилів. В цьому випадку навколо Черкашина сформувалося альтернативне родинному середовище, яке виступило стимулятором його справи життя. Проте, гортаючи далі сторінки сім'ї Черкашиних, бачимо, що дочка Романа, знаний музикознавець Марина Романівна Черкашина-Губаренко, продовжила справу батька.

Обираємо професію за правилами

В дитинстві головною метою є навчитися вибирати з коробки цукерки з найсмачнішою начинкою. Це зовсім не складно. Просто, потрібно уважно придивитися. І спробувати якомога більше цукерок з тієї ж коробки. Так само і з вибором професії: чим більше спробуєш, тим легше обрати.



Як ми обираємо свою майбутню професію?

Так само, як і шкарпетки або теплий шарф для поїздки в гори. А це в корені не правильно. У принципі, професію можна змінити, як і шарф, який не до вподоби. Але це досить складний процес.

Вважається, що кожна людина має здібності до певної діяльності. Тому було б логічно припустити, що саме вони й визначають вибір майбутньої професії. Але не все так просто. Гадаю, що не буде зайвим сказати, що, ніхто з тих, хто живе не знає повною мірою всіх своїх здібностей.

Не всі вміють застосувати навіть ті здібності, які мають і знають.

Не слід забувати, що досить часто при виборі життєвого шляху здібності враховуються в останню чергу, а вирішальний вплив мають інші чинники, наприклад, думка батьків, іноді друзів і подруг.

Позиція старших членів сім'ї, які вважають, що несуть пряму відповідальність за Ваше благополуччя і тому прагнуть нав'язати свою думку. До речі це не так вже й погано, коли хто-небудь за Вас переживає і хоче допомогти, але все таки це Ваше майбутнє. Залиште за собою остаточний вибір. І навіть право на помилку!

Позиція друзів і подруг. Дружні відносини в юнацькому віці часто досить міцні і можуть серйозно впливати на вибір професії. Але постарайтеся ухвалити незалежне рішення, знову-таки це Ваше майбутнє. Для цього слід дотримуватися правила - ухвалене рішення повинне відповідати Вашим інтересам, і нічиїм більше!

Позиція вчителів, шкільних педагогів. Спостерігаючи за поведінкою, навчальною діяльністю і діяльністю за межами навчальної установи, досвідчений педагог може знати багато такого, що приховане від непрофесійних очей. Тому, якщо у Вас виникли проблеми з вибором професії, запитайте у вчителя. Природно, у того, якому Ви довіряєте. І знову-таки, стежте, щоб остаточне рішення відповідало Вашим інтересам.

Особисті плани і уявлення про майбутню роботу. У тому числі і уявлення про передбачуваний рівень доходів. Щоб ці уявлення не були занадто відірваними від реальності, потрібно постаратися дізнатися якомога більше про свою майбутню професію. Не соромтеся запитати, знайомтеся з людьми, дізнайтеся про все досконально. Краще витратити небагато часу сьогодні, ніж плакати після закінчення вузу.

Здібності. Визначайте їх не тільки за успіхами в навчанні, але й за досягненнями в різноманітних видах діяльності. Не забувайте також і про можливість звернутися по допомогу до психолога, пройти тестування, скористатися порадою досвідченого педагога.

Рівень вимог на суспільне визнання. Як би складно це не звучало, суть приблизно така: кожна людина прагне визнання, воно винятково важливе для особистості. І тим паче не кожен стане знаменитим співаком, видатним політиком або лауреатом Нобелівської премії. Плануючи свій трудовий шлях, замисліться над реалістичністю вимог. Адже розчарування дорого коштує.

Інформованість. Подумайте про те, щоб одержана про професію інформація не виявилися спотвореною, неповною, односторонньою. Якщо професія Вам сподобалася тому, що в кіно це виглядає класно, дізнайтеся, які справи насправді. Як? Можна влаштуватися учнем або асистентом до професіонала. Нехай спочатку Вам дістанеться лише нецікава робота: купувати для нього каву, виносити сміття або ввічливо усміхатися клієнтам, нічого. Тільки так Ви за короткий строк дізнаєтесь, що відбувається насправді.

Прочитавши уважно цей список, Ви зрозумієте, що здібності і таланти людини під час вибору майбутньої роботи враховуються в останню чергу. Чи правильно це? Відповідь очевидна що, ні! Постарайтеся звернути увагу на важливий компонент вибору, який допоможе досягти успіху в житті, це власні таланти і здібності.

Найбільш правильним під час вибору професії є використання наукового підходу. Для чогось же цю психологію вигадали? Один з найсучасніших і модних напрямів психології - нейролінгвістичне програмування (НЛП), яке у тому числі використовується і для вибору професії.

Як зробити вибір?

Складіть список професій, які найбільше Вам підходять, тобто ті, які:

подобаються;

здаються цікавими і перспективними;

підходять для реалізації життєвих планів;

в яких Ви могли б проявити себе завдяки своїм здібностям;

є актуальними на ринку.

В даному випадку можна скористатися формулою "Хочу - Можу - Потрібно". Для цього потрібно скласти три списки професій:

ті, які здаються привабливими, подобаються;

відповідають Вашим здібностям, талантам і можливостям;

на які існує попит.

Якщо у всіх трьох списках опиняться однакові професії, вибір зроблений!

Оцініть так звану конфліктну зону. Чи не суперечить обрана професія в з Вашими переконаннями, життєвими цінностями, наскільки реальні можливості працевлаштування за спеціальністю, який рівень професійної підготовки необхідний, чи задовольняють Вас зміст, характер і умови праці.

До речі, не всі знають, що кожна професія має певні показання і протипоказання за станом здоров'я. Адже не враховувати таку важливу складову процесу вибору було б безрозсудно. Тому не забудьте відвідати лікаря і між іншим дізнатися у нього, наскільки ваше Здоров'я відповідає обраній професії.

Як доказ того, що здоров'я людини може вплинути на її трудову діяльність, наведу всього один приклад як позитивного, так і негативного впливу стану здоров'я на вибір професії.

Зір, наприклад, вводить певні обмеження для можливого вибору професій: дальтонік ніколи не одержитьь права на управління автомобілем, а значить, така людина не зможе стати шофером. Більшість лікарських професій вимагає хорошого зору і здатності тонко розрізняти кольори.

Але! Навіть повна відсутність зору не перешкодить працювати масажистом, люди без зору серед масажистів цінуються якнайбільше, оскільки, втративши одне відчуття, людина має здатність "бачити" руками і руки у неї стають воістину цілющими.

Помилки під час вибору професії

Рано або пізно всі зіштовхуються з вибором професії. Без перебільшення можна сказати, що вибір професії - це вибір свого майбутнього, і часом ми думаємо, що це майбутнє одним лише рішенням можна зробити щасливим і повноцінним, або, навпаки, перетворити його в прожите чуже життя. Особливо це актуально для вчорашніх школярів...

Проаналізуйте ситуацію на ринку праці. Зверніть увагу на те, що з кожним роком з'являються все нові професії. Будьте готові до того, що доведеться регулярно підвищувати кваліфікацію, освоювати суміжні спеціальності. Не бійтеся того, що в 9 - 11 класі вибір професії значним чином визначить всю Вашу долю. Зміна вибору, освоєння нової спеціальності зробить Вас цінним фахівцем, потрібним у міждисциплінарних областях діяльності. Перша професія, навіть якщо Ви потім передумаєте і знайдете щось привабливіше, стане в нагоді в досить несподіваних ситуаціях. Наприклад, перша освіта мистецтвознавця допоможе юристу розібратися у складних запитаннях передачі у спадок антикварних цінностей.

Думки про престижність професії

Забобони, які стосуються професії, виявляються в тому, що деякі важливі для суспільства професії вважаються негідними, непривабливими, наприклад, сміттяр.

Економіст або психолог нітрохи не більш корисні для суспільства, аніж хімік або слюсар. Престижність професії повинна враховуватися, але після врахування Ваших інтересів і здібностей. Інакше матимете "модну" спеціальність, яка не приноситиме задоволення. Або, чого доброго, Ви будете нездатні до виконання основних робочих функцій.

Вибір професії під впливом товаришів або за компанію

Професію ми обираємо за своїм "смаком" і "розумом" так само, як одяг і взуття.

Відчуття групи, орієнтація на однолітків досить характерні для хлопців твого віку. Вони потрібні для засвоєння норм поведінки у суспільстві, формування особистого "Я" і самооцінки. Тому озирайся на інших, порівнюючи себе з друзями, а не сліпо повторюючи. Прагни побачити, чим ти відрізняєшся від товаришів і в чому ви схожі. Це допоможе зрозуміти, що, якщо Вася йде на пожежника, а він ризикована людина, тобі ця професія може не сподобатися - ти ж досить обережний і розсудливий.

Ототожнення відношення до людини, представника тієї або іншої професії, з самою професією

Під час вибору професії, перш за все, потрібно враховувати особливості обраного виду діяльності, а не обирати професію тільки тому, що тобі подобається або не подобається людина, яка займається цією діяльністю.

Особливо небезпечна зачарованість викладачем. Якщо тебе захоплює доброта фізика - це не означає, що тобі подобається фізика як така. Крім того, часто хлопці чинять помилку, прагнучи здобути професію кумира - спортсмена, політика, журналіста, артиста. Спортсмени не всі однакові.

Захоплення тільки зовнішнім боком професії

За легкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть напружена, буденна праця. А журналісти не завжди виступають у телепередачах. Частіше вони переглядають масу інформації, архівів, розмовляють з десятками людей, перш, ніж підготувати 10-хвилинне повідомлення, яке, до того ж, озвучить інший, наприклад, диктор на телебаченні.



Ототожнення шкільного навчального предмету з професією або не вміння розрізнти ці поняття

Існує такий предмет, як іноземна мова, а професій, де потрібно мати здібність до мови багато: перекладач, екскурсовод, телефоніст міжнародного зв'язку та ін. Тому під час вибору професії необхідно враховувати, що насправді передбачає обрана спеціальність.



Поради батькам

У батьків із школою стосунки нерідко бувають складні... За одинадцять років багато з них так і не можуть переступити через страх відвідування батьківських зборів, "індивідуальних консультацій", на які періодично запрошують вчителі. Але будь-хто з батьків розуміє: роз'єднаність із школою викликає непривабливі наслідки для обох сторін, не кажучи про дитину, яка, як і в давні часи, залишається яблуком розбрату двох соціальних інститутів – сім'ї та школи.



  • Школа не завжди може задовольнити всі запити батьків. Як ми будуємо наші взаємостосунки зі школою? Не є таємницею те, що школа – це величезний "полігон" для конфліктів, які часом провокуються нами, батьками. Змінити устрій шкільної системи нам не під силу, але, можливо, можна змінити щось у собі?..

  • Не вимагайте від школи більше, ніж вона може дати. Школа – це частина життя дитини. У першокласників – більша, у випускників – менша. Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і поза школою, тоді можливі шкільні поразки і невдачі не будуть настільки руйнівними для її особистості.

  • Учителі, як і всі інші люди, різні. Не узагальнюйте і не переносьте своє невдоволення на весь колектив школи. Напевне, серед педагогів знайдуться ті, з ким ви можете знайти спільну мову та розуміння.

  • При виникненні неприємної ситуації, пов'язаної з вашою дитиною, пам'ятайте, будь ласка, що ви – єдина людина, здатна надати їй моральну підтримку при загальному "розборі". Ваше завдання в школі – прояснити становище, а от усі "заходи" краще застосовувати вдома після ретельного спільного обговорення із сином чи донькою.

  • Приходячи до школи, обов'язково просіть вести діалог на основі конкретних фактів, а не на основі особистих вражень учителів. Враження бувають інколи дуже суб'єктивними, і не варто опиратися лише на них. Намагайтеся зібрати різноманітну інформацію про життя дитини і проаналізуйте її самостійно.

  • Спробуйте також зрозуміти не тільки особливості поведінки вашої дитини в класі (школі), але й загальну атмосферу навчального закладу. Будь-які вчинки дітей пов'язані із соціальним контекстом, в якому вони розвиваються. Не кваптеся робити поспішні висновки, не зрозумівши справжньої причини саме такої поведінки дитини.

  • Не приймайте вчительську правоту на віру. Звичайно, не слід обговорювати з дитиною тільки негативні якості (вчинки) учителів. Спробуйте в кожному явищі знайти ту краплю корисного, яка неодмінно присутня в ньому. Вчіть цьому дитину.

  • Намагайтеся регулярно приходити на батьківські збори. По можливості просіть класного керівника повідомити порядок денний та тривалість зборів.

  • На самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для всіх. Усі проблеми, пов'язані саме з вашою дитиною, доцільно розглянути в індивідуальній розмові з учителем. Однак, краще для такої розмови вибрати спеціальний час, оскільки після загальних зборів повноцінна розмова може не відбутися, певні нюанси залишаться нез'ясованими.

  • Подумайте, чим саме ви можете допомогти школі чи конкретному вчителеві. Не завжди ця допомога повинна проявлятися у матеріальній підтримці. Може статися, що ви володієте якоюсь корисною для школи інформацією чи можете надати консультації, пов'язані з вашою професійною діяльністю або здатні допомогти школі у тиражуванні навчальних матеріалів, забезпеченні комп'ютерними програмами тощо.

  • Ваша активна участь у житті школи сприятиме позитивному впливові не тільки на вашу дитину, але й на весь освітній простір, в якому вона знаходиться.

  • І останнє. Для того, щоб навчити дитину дотримуватися соціальних норм, батьки повинні не тільки розповідати про них людині, котра дорослішає, але й демонструвати це на практиці. Подумайте, будь ласка, якими бачить дитина ваші ділові та особисті стосунки з учителями? Чи згодні ви, щоб ваші син чи донька будували свої взаємостосунки з людьми, користуючись саме вашим прикладом? Якщо так – вас можна тільки привітати. Якщо ні – ви маєте час, щоби щось змінити.

ОДИН ДЕНЬ – БЕЗ НОТАЦІЙ (поради батькам)

1. Будіть дитину спокійно; коли вона прокинеться, мусить побачити вашу усмішку і почути ласкавий голос. Не підганяйте зранку, не смикайте по дрібницях, не дорікайте за помилки і через необачність, навіть якщо "вчора попереджали ".

2. Не квапте, вміння розрахувати час – ваше завдання, і якщо це вам погано вдається, то провини дитини в цьому немає.

3. Не виряджайте дитину до школи без сніданку, їй потрібно багато попрацювати.

4. Не прощайтесь, попереджаючи та наставляючи: "Дивись, не пустуй", "Поводь себе добре", "Щоб сьогодні не було поганих оцінок" т.п. Побажайте успіху, знайдіть декілька ласкавих слів. У дитини попереду важкий день.

5. Забудьте фразу "Що ти сьогодні одержав?" Зустрічайте дитину після школи спокійно, не обрушуйте на неї тисячу питань, дайте розслабитись (пригадайте, як ви самі почуваєтесь після важкого робочого дня, багатогодинного спілкування з людьми). Якщо ж дитина занадто збуджена, якщо бажає поділитися чимось, не відмахуйтесь, не відкладайте на потім, вислухайте, це не забере багато часу.

6. Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді і розповість усе сама.

7. Вислухайте зауваження вчителя, не поспішайте влаштовувати допит і постарайтеся, щоб ваша розмова з учителем відбувалася без дитини.

8. Після школи не поспішайте посадити виконувати уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (а в першому класі добре було б години півтори поспати ) для відновлення сил. Найоптимальніший час для приготування уроків від 15до 17 год. Заняття вечорами некорисні, завтра прийдеться все починати спочатку.

9. Не примушуйте виконувати всі уроки за раз, після 15-20 хв. занять необхідні 10-15 хвилинні "перерви".

10. У спілкуванні з дитиною намагайтесь уникати умов: "Якщо ти зробиш, то..." Інколи умови стають нездійсненними і не залежать від дитини, і ви можете опинитися в дуже складній ситуації.

11. Під час приготування уроків не сидіть "над душею", дайте можливість працювати самій, але якщо ж потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка ("не хвилюйся все вийде", "давай розберемося разом", "я тобі допоможу"), похвала (навіть якщо не дуже виходить) необхідні. Не акцентуйте увагу на оцінках.

12. Знайдіть (постарайтеся знайти) протягом дня хоча б півгодини, коли ви будете належати тільки дитині, не відволікаючись на домашні справи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. В цей момент найважливіше справи дитини, радості, невдачі, турботи.

13. Віднайдіть єдину тактику спілкування усіх дорослих у сім'ї з дитиною, свої суперечності з приводу педагогічної тактики вирішуйте без неї. Якщо щось не виходить, порадьтеся з учителем, лікарем, психологом, не вважайте зайвою літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Будьте уважними до скарг дитини на головний біль, втому, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, складності навчання.

15. Запам'ятайте, що навіть "зовсім великі" діти (ми часто говоримо "Ти вже великий" 7 – 8 – річній дитині) дуже люблять казку перед сном, пісеньку і ласкавий дотик. Це все заспокоює їх, допомагає зняти напругу, яка накопичувалась за день, і спокійно заснути. Намагайтесь не згадувати перед сном неприємностей, не з'ясовувати стосунки, не обговорювати контрольну роботу, що буде завтра.

Завтра новий день, і ми повинні зробити все можливе, щоб він був спокійним, добрим і радісним.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал