В. М. Лабунець інноваційні технології інструментально-виконавської підготовки майбутнього вчителя музики: теорія та методика



Сторінка8/13
Дата конвертації01.01.2017
Розмір4.25 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
2.4. Процесуально-функціональний аналіз підготовки майбутніх учителів музики до продуктивної діяльності
Музично-виконавська діяльність майбутніх учителів музики має складну функціональну структуру, адже під функцією, у філософському аспекті, розуміють відношення двох груп об’єктів, у якому зміна одного з них спричиняє зміну іншого. Загальноприйнятим у науковій літературі є визначення змістового наповнення поняття «функція» як якісної характеристики, що спрямована на забезпечення, підтримання і розвиток системи.

За ствердженням С.Гончаренка, основною функцією освіти є перетворення соціально-культурного досвіду в надбання підростаючого покоління [75, 485]. Доречно зазначити, що функції педагогічного процесу поділяються на:

- навчаючі, що реалізуються через передачу знань, умінь і навичок, системи культурних цінностей;

- виховуючі, котрі полягають у формуванні системи ціннісних орієнтацій і відношень в освітянських процесах;

- розвивальні, що являють собою розвиток і формування пізнавальних освітніх процесів і властивостей особистості, логічного і творчого мислення, пізнавальної активності, інтересів, здібностей;

- соціалізуючі, які проявляються в набутті досвіду спільної діяльності, оволодінні системою соціальних відношень і соціально сприйнятливої поведінки [75, 485].

Традиційно існують досить різні точки зору щодо змісту функцій освіти та їх систематизації. Так, відносно розвитку і соціального статусу особистості виділяють трансляційну, ціннісно-орієнтаційну, людинотворчу (гуманістичну) і адаптаційну функції (В.Коган) [135]. З цих же позицій вчені виокремлюють соціально-професійну, технологічну, ціннісно-орієнтаційну, комунікативну і адаптивну функції. Відносно суспільства у цілому та його освітніх складових називають соціальну, гуманістичну, народногосподарську, суспільно-політичну, ідеологічну, виховну, гуманістичну, функцію відтворення робочої сили, передачі знань, соціалізації, соціального просування (Е.Зеер) [99]. Виокремлють також міграційну, демографічну, функцію розширеного відтворення інтелектуального потенціалу суспільства. Виділяється також специфіка функціональності вищої освіти у сукупності підготовки висококваліфікованих фахівців, руху до соціально однорідного суспільства, формування духовного потенціалу особистості (О.Олексюк) [243].

Як бачимо, дослідники розглядають функції освіти як рядоположені та рівнозначні. Проте, на наш погляд, неправомірно зводити складну систему функціонування освіти до простого переліку і фіксації складових. Вирішення проблеми можливе на шляху виокремлення основних інтегруючих функцій, що найбільше відповідає специфіці освіти і пов’язує інші функції в єдину систему. Функції освіти, як інструмент засвоєння і репродукування людського досвіду мають бути переосмислені з позиції сучасної освітньої парадигми.

Діяльність вчителя музики доцільно розглядати як багаторівневу, з якої можливо виокремити цілий ряд відносно самостійних функцій. Розглядаючи інструментально-виконавський процес підготовки майбутнього вчителя музики до виконання продуктивної діяльності як складову фахового мистецького навчання, нами визначено наступні функції цього процесу: світоглядно-орієнтаційна, пізнавально-адаптивна, організаційно-комунікативна, компетентнісно-прогностична, ціннісно-суб’єктна, праксеологічна, творчо-перетворювальна. Від взаємозв’язку вищеназваних функцій, на нашу думку, великою мірою залежить ефективність інструментально-виконавської підготовки майбутнього вчителя музики, морально-психологічна атмосфера на фахових заняттях та результат художньо-творчої, музичної діяльності.

Світоглядно-орієнтаційна функція, яка є стрижнем освіти, що об’єднує у свідомості майбутнього вчителя музики знання про світ та самого себе, визначає пріоритет тих чи інших цінностей. Світогляд, як цілісне уявлення про природу, суспільство виявляється у системі цінностей ідеалів особистості, включає сукупність знань про світ, почуття, ставлення, оцінки переконання тощо. Ця функція співвідноситься з поняттям духовності, що санкціонує культурний спосіб життя, констатує сутність культури як сферу загальнолюдських цінностей. Тому необхідним є формування гуманістичного світогляду майбутніх учителів музики. Адже музичне мистецтво акумулює у собі знання та розуміння вищих духовних ідеалів, дозволяє виховати у майбутніх фахівців здатність керуватися ними на практиці. Світоглядно-орієнтаційна функція об’єднує художню картину світу та гуманістичну концепцію розвитку особистості.

У загальній системі світоглядної орієнтації особистості, яка поєднує емоційні та раціональні форми осягнення довколишньої дійсності, розрізняють світовідчуття, світосприйняття, світосприймання, світорозуміння. Характер чуттєво-емоційних та понятійних образів беруть участь у сприйнятті, осмисленні та переживанні. Залежно від того яке місце посідають ці образи в структурі суспільної свідомості людини, відокремлюють філософський, науковий, міфологічний, релігійний і художній світогляди. І.Зязюн наголошує на закономірності зосередження в естетичному почутті, викликаному мистецьким твором, етичних норм та всіх психологічних складників людської духовності, завдяки чому сприйняття художнього твору, передусім через почуття і переживання особистості дозволяє їй дійти до глибинних психологічних зрушень, очищення, катарсису, мотивованих ідеалів, життєвих цілей [102, 83].

Світоглядно-орієнтаційна функція також сприяє забезпеченню власної орієнтувально-регулюючої основи мистецької освіти, що визначає методологічну спрямованість фахової діяльності студентів. Специфіка цієї функції полягає у контролі та оцінці особистістю результатів музично-педагогічної взаємодії між вчителем та учнями та її професійному становленні, що реалізується як оцінна діяльність щодо відповідності запланованої моделі професійного саморозвитку та реальним результатам музично-педагогічної діяльності. Адже орiєнтаційна спрямованiсть виявляє новий змiст складових готовності майбутніх учителів музики до мистецької інноваційної діяльності, сприяє спрямуванню їх свiдомостi на практичну діяльність. Ця функція сприяє також збереженню рівноваги між емоційним та раціональним у процесі музично-педагогічної діяльності. Світоглядно-орієнтаційна функція покликана створити умови для досягнення особистістю рівня культурного саморозвитку і самореалізації, що дозволить вибирати їй оптимальні стратегії особистісного і професійного шляху, що спрямовані на формування готовності майбутнього вчителя музики до інноваційної діяльності.

Пізнавально-адаптивна функція є предметним підґрунтям художньо-педагогічної діяльності вчителя музики. У професійній підготовці вчителя велике значення має глибина знань предмету та його науково-світоглядні переконання, які він передає учням. Це сприяє їх активізації, що дозволяє продемонструвати рівень розуміння навчального матеріалу. Такий рівень активізації навчального процесу допомагає функціонуванню, тренуванню, подальшому вдосконаленню механізмів пам’яті, мислення, мовлення, навичок спілкування, вмінь самопрезентації майбутнього вчителя музики. Особливим напрямом реалізації пізнавально-адаптивної функції доцільно вважати формування у студентів здатності виявлення причин власних вчинків, процесу їх реалізації і впливу на навколишнє середовище. Ця функція сприяє стимулюванню творчого мислення студентів, розширенню їх художньо-асоціативного досвіду, що дозволяє швидше адаптуватися до змін у сучасній парадигмі освіти

Процес пізнання у філософському розумінні – це «процес творчої діяльності людини, що формує знання, на основі якої виникають цілі та мотиви практичних дій» [100, 268]. Отже, перед майбутнім вчителем музики постійно виникає необхідність засобами навіювання психологічно перенастроювати учнів на певні завдання, розвивати їх творчі можливості та виконувати різноманітні імпровізаційні завдання. Від цього залежить і морально-психологічний клімат у творчому колективі та результат художньо-музичної діяльності.

Пізнавально-адаптивна функція полягає у реалізації впливу особистості на власні духовні сутнісні сили, психічні процеси та стани з метою їх оптимізації задля досягнення особистісно визначеної професійної мети. Пізнавально-адаптивна функція у фаховій діяльності майбутнього вчителя музики реалізується як процес перегляду та перетворення особистісної стратегії подальшого професійного розвитку в музично-педагогічній роботі мета якого – подолання дисонансу між наявними та очікуваними умовами та результатами діяльності.

На думку О.Рудницької, пізнавальна функція забезпечує введення студентів в основні положення теорії культури та її категоріального апарату, в проблеми морфології та історичної динаміки вітчизняної та світової культури, полікультурні виміри соціально-культурних традицій, норм, образів життєдіяльності та взаємозв’язків між ними, що загалом, спрямовано на формування їх професійної готовності до використання результатів пізнання культурних смислів у майбутній педагогічній діяльності [110, 96]. Отже, пізнавально-адаптивна функція полягає в успішному засвоєнні знань майбутніх учителів музики, що знаходить своє матеріальне відображення в їх навчальній діяльності з учнями.

У процесі інноваційної діяльності майбутнього вчителя музики важливу роль відіграє організаційно-комунікативна функція. Оскільки людська життєдіяльність за своєю природою колективна, то процес творення і передачі культурно-освітніх цінностей передбачає взаємодію між його учасниками. Уміння оцінювати світ формується і реалізується у практичних зв’язках з іншими людьми, у людському спілкуванні. Останнє вимагає виокремлення комунікативноої складової в діяльності майбутнього вчителя музики як системи норм, принципів, способів і форм людських взаємозв’язків. Історичний процес накопичення і трансляції соціально-ціннісного мистецького досвіду дозволяє орієнтувати майбутнього вчителя музики на принципову суб’єктну рівність взаємодії у проектованому ним педагогічному процесі.

Доцільно зазначити, що організаційно-комунікативна функція пов’язана з сугестивними здібностями майбутнього вчителя музики, з тим великим впливом, що він здійснює на учнів. У цьому процесі важливою є моральна культура вчителя, його вміння встановлювати й підтримувати доброзичливі відносини з учнями, власним прикладом пробуджувати їх до подальшої активної практичної діяльності. Ефективне впровадження цієї функції сприяє оволодінню майбутніми вчителями музики секретами творчої взаємодії з учнями. Це потребує від вчителя уміння залучити учнів до різноманітних видів мистецької інноваційної діяльності й кваліфікаційно організувати їх роботу в творчих навчальних колективах.

Характерною рисою професійної діяльності майбутнього вчителя музики є вміння створювати на заняттях атмосферу взаєморозуміння, враховувати спільні інтереси та формувати гуманні якості у студентів. Такі взаємовідносини та професійні вміння досягаються, насамперед, через співпереживання та співучасть в емоціях «інших». Згідно з К.Роджерсом [302, 27], здатність до емпатії існує тільки при наявності комунікативності і конгруентності (здатність перебувати в контексті з власними почуттями і здатність щиро виражати їх). Вчений звертає увагу на роль власних відчуттів, на їхнє вираження в ході педагогічного процесу. Тобто, готовність до контактів передбачає також здатність розуміти сенс художньо-творчої та художньо-педагогічної діяльності. Особливо в ситуаціях міжособистісних конфліктів, що трапляються в педагогічному процесі.

Організаційно-комунікативна функція сприяє розвитку у майбутніх учителів музики умінь і навичок діалогічної взаємодії на основі толерантності та взаєморозуміння, забезпеченню процесів обміну мистецькими знаннями, соціальними цінностями, почуттями, переживаннями, настроями, задоволенню потреб у міжособистісному спілкуванні, що формує у майбутніх фахівців досвід інтерсуб’єктної взаємодії у педагогічному процесі на засадах рівності та взаємного порозуміння.

Доречно зазначити, що міжкультурна комунікація визначається як процес взаємодії між суб’єктами соціокультурної діяльності з метою передачі, обміну або вироблення нової інформації завдяки прийнятим у даній науці знаковим системам [381, 194]. Отже, комунікація є базовим механізмом забезпечення формування соціальних зв’язків, управління спільною життєдіяльністю людей, накопичення і трансляції соціально-культурного та мистецького досвіду.

Відповідно, організаційна-комунікативна функція мистецької освіти майбутнього вчителя музики виявляє себе, з одного боку, у змістовному аспекті як опанування системною сукупністю різних історико-культурних феноменів організаційно-комунікаційних процесів, узагальнених норм і засобів комунікації. З іншого боку – у процесуально-динамічному аспекті організації педагогічної взаємодії між викладачем і студентом з приводу мистецьких смислів і цінностей як моделі міжкультурного спілкування. За таких умов спілкування набуває якості міжсуб’єктної взаємодії, учасники якої є принципово рівними, унікальними носіями активності, цілеспрямованості та вибірковості поведінки [137]. Так досягається максимальна спільність поглядів, почуттів і дій як необхідна умова продуктивності освітньої взаємодії.

Проведений аналіз дозволив засвідчити, що створення сприятливих умов для мистецького інноваційного навчання залежить вiд реалізації компетентнісно-прогностичної функції мистецької освіти. На думку Г.Падалки, досягнути успіху в музично-педагогічній діяльності зможе лише той вчитель, який прагне постійного «пізнання світу і себе у ньому, розширення мистецької обізнаності, поза якою важко собі уявити ефективність духовного становлення особистості» [253, 33]. Адже основою психолого-педагогічної компетентності вчителя є активне (дієве) знання закономірностей особистісного розвитку людини на різних вікових етапах. Психологічні аспекти компетентності виокремила Н.Кузьміна, а саме: диференційно-психологічний (знання про особливості засвоєння навчального матеріалу конкретними учнями у відповідності з індивідуальними та віковими характеристиками); соціально-психологічний (знання про особливості навчально-пізнавальної та комунікативної діяльності групи та конкретного учня в ній, про закономірності спілкування); аутопсихологічний (знання про досягнення та недоліки власної діяльності, специфіки своєї особистості та її характерних якостей тощо) [159, 144].

Компетентнісно-прогностична функція мистецької освіти забезпечує розвиток професійно значимих особистісно-психологічних якостей майбутнього вчителя музики, що є системоутворюючим елементом компетентності, адже розвиток цих якостей виступає важливою умовою формування та становлення музично-педагогічної компетентності. При цьому доцільно зазначити, що компетентним вважають такого вчителя, який володіє компетенцією, тобто колом повноважень будь-якої освіти, чи колом дій, питань, які підлягають вирішенню [283, 277]. З цієї позиції професійно-значимі особистісні якості виступають у ролі тих внутрішніх умов, «проходячи» через які зовнішні характеристики та вимоги діяльності перетворюються в педагогічну компетентність. Компетентна особистість, яка не володіє компетенціями не зможе, в повній мірі й в соціально-значущих аспектах, її реалізувати. На цій основі у фахівця можуть розвинутися передумови до виникнення статусно-рольового конфлікту, який руйнівно діє як на саму особистість, так і створює конфліктні ситуації в навчальній групі, педагогічному колективі тощо.

Значення компетентнісно-прогностичної функції зазначається тим, що компетентність як особлива якість вчителя визначається його включеністю до педагогічної діяльності та формується у процесі розвитку та саморозвитку всієї особистості в цілому, включаючи її пізнавальну, емоційно-вольову та мотиваційну сфери, системи відношень та ціннісних орієнтацій. Компетентність означає інформованість педагога про цілі, сутність, структуру, засоби й особливості педагогічної взаємодії; володіння технологією цієї діяльності; високий рівень розвитку індивідуально-психологічних якостей фахівця, котрі забезпечують усвідомлення вчителем важливості цього процесу; устремління до постійного вдосконалення комунікативної сторони педагогічної діяльності; орієнтацію на творчу особистість, як на основну цінність (гуманістична позиція), а також здатність до нестандартного, креативного вирішення педагогічних завдань.

Реалізація компетентнісно-прогностичної функції здійснюється на основі контролю динаміки змін учнів у процесі впровадження мистецьких інновацій, що дозволяє виявити і проаналізувати основні тенденції, екстраполювати отримані результати аналізу на наступний період. Завдяки цьому ця функція дозволяє динамізувати незалежне професійне мислення, здатність особистісного проектування та здійснення навчально-педагогічного процесу. Компетентнісно-прогностична функція забезпечує використання вчителем музики інтерактивних методів спілкування, скерованих на творчу взаємодію та на ціннісне ставлення до музичного виконавства. Він характеризує готовність майбутнього вчителя музики до включення в активні форми музично-виконавської просвітницької діяльності. Особливістю діяльності вчителя музики є розвинуте уміння переконливо розкривати художній зміст твору, вміння адекватно себе представляти, спираючись на розвинуті індивідуально-типологічні особливості, компенсуючи існуючі недоліки.

Компетентнісно-прогностична функція сприяє розвитку громадянської позиції майбутнього вчителя музики. А це, в свою чергу, дозволяє змiцнити нові способи мислення, загальнолюдські вiдносини i гуманiстичні iдеали, норми демократичного життя у свiдомостi та поведiнцi пiдростаючого поколiння. Адже сьогоднi школi потрiбен вчитель творчо працюючий, здатний використовувати не лише iснуючi педагогiчнi технологiї, але i здiйснювати iнновацiйнi процеси, пов’язанi з iнтенсивним розвитком альтернативної та варiативної освiти. Компетентнісно-прогностична функція дозволяє створити умови для побудови особистісних стратегій музично-педагогічної діяльності та професійного самовдосконалення майбутнього фахівця і включає моменти професійного цілеутворення та моделювання умов музично-педагогічної взаємодії та професійного саморозвитку як проявів випереджуючого психічного відображення.

Ціннісно-суб’єктна функція націлена на усталення аксіологічних засад продуктивного вирішення студентами смисложиттєвих проблем, вироблення критеріїв оцінки соціокультурних явищ, що спрямовуються на проектування педагогічної діяльності по трансляції соціально значущих мистецьких цінностей у внутрішній світ учнів. Адже важливою функцією освіти є перетворення об’єктивно існуючого ціннісного досвіду людства у форму суб’єктності в процесі навчання і виховання. Ціннісно-суб’єктна функція освіти актуалізує процеси засвоєння людиною суспільних норм і цінностей у неповторній індивідуальній формі в процесі активної перетворюючої діяльності. Ця функція педагогічної освіти дозволяє реалізувати «продуктивну» (на противагу «репродуктивній») орієнтацію особистості вчителя музики на відтворення мистецьких цінностей у цілому.

Реалізація ціннісно-суб’єктної функції сприяє визначенню особистісних критеріїв та норм музично-фахової діяльності, як внутрішньої опори побудови освітньо-навчального процесу. Ціннісно-суб’єктна функція дає змогу встановити рівень реалізації визначеної мети, виразити результати в якісних та кількісних показниках. Ця функція пов’язана з необхідністю аналізувати результат навчально-виховного процесу, виявляти в ньому як позивні сторони, так і недоліки, проводити порівняльні характеристики досягнутих результатів з поставленими завданнями, вносити необхідні корективи в педагогічний процес.

Досвід ціннісної діяльності у сфері музичного мистецтва, який, в концепції О.Олексюк та М.Ткач [243] подано у нерозривній взаємодії естетичних та моральних якостей, зазначає, що «основними складовими оцінної діяльності є смак та ідеал. Одночасно вони постають у ролі суб’єктивних критеріїв морально-естетичної оцінки та визначають досвід ціннісно-орієнтаційної діяльності особистості у сфері музичного мистецтва [243, 112]. Виявлена на рівні функціонування суб’єктність мистецької освіти реалізується в її меті.

Досліджуючи питання мистецьких функцій доцільно зазначити, що в узагальненому вигляді цю дефініцію можна інтерпретувати як забезпечення суб’єктом оптимального рівня збалансованості у взаємодії зовнішніх та внутрішніх факторів детермінації поведінки та успішного досягнення на цій основі особистісно значущої мети. Згідно концепцій вчених [9; 13; 17; 21; 38; 43; 64; 94; 96; 109; 158; 192; 210; 219; 245; 252; 258; 276; 310; 285], поряд з такими важливими освітянськими фукціями як планувальна і прогностична, що включають моменти цілепокладання та моделювання як проявів випереджувального психічного відображення функція «суб’єктивного впливу», тобто впливу індивіда на власні психологічні процеси та стани з метою їх оптимізації (регуляції рівня інтелектуальної активності, інтенсивності емоційних реакцій, способів та форм їх вираження, рівня довільності психічних процесів та станів тощо), забезпечує процес творення індивідом себе як особистості, що передбачає також контроль та оцінку власної поведінки.

Ціннісно-суб’єктна функція мистецької освіти пов’язана з необхідністю аналізувати результат навчально-виховного процесу, що сприяє продуктивному вирішенню студентами смисложиттєвих проблем та основних завдань мистецького навчання. Детальний процес аналізу мистецької навчально-виховної діяльності дозволяє майбутньому вчителю музики виявляти в ньому як позитивні сторони, так і недоліки, проводити порівняльні характеристики досягнутого з поставленими цілями й завданнями, оцінювати ці результати, вносити необхідні корективи у педагогічний процес. Загалом, вищезазначена функція сприяє пошукам оптимальних шляхів удосконалення педагогічного процесу, широкого використання передового педагогічного досвіду.

Праксеологічна функція мистецької освіти забезпечує освоєння основних історичних форм і методів мистецької діяльності людства, орієнтацію в основних її параметрах, технологіях проектування музично-просвітницької і культурно-масової роботи, що спрямоване на формування досвіду педагогічної практики мистецької роботи в освітні навчальних закладах. Адже сучасна праксеологія – це насамперед аналітичні дослідження організованої діяльності (її структур, результатів (успіху й неуспіху) тощо). Розглядаючи питання про предмет праксеології, підкреслимо, що саме за допомогою її понять, принципів і законів, спираючись також на весь арсенал засобів, ідей і методів, розвинених в інших науках, відповідним чином систематизованих, узагальнених і переосмислених в межах праксеологічного підходу, можна отримати вичерпну картину сценаріїв розвитку суспільства. Тому в сучасній праксеології предметом стають стани, закони і принципи ефективності або неефективності дій систем.

Основу педагогічної праксеології у професійній підготовці учителів складають певні логічні вимоги до організації дій у межах педагогічного процесу, що задані професійною установкою. Виконуючи функцію методологічного орієнтиру, педагогічна праксеологія допомагає спеціалісту вийти на новий рівень здійснення професійної діяльності за рахунок включення його до інакшого типу відношень. Як зауважують І.Колесникова та Є.Титова [139], «праксеологічні відношення людини з дійсністю завжди є конструктивними. Вони передбачають створення об’єктів у ідеальній або матеріально-зразковій формі на основі принципу доцільності та успішності. Педагогічна праксеологія розкриває не лише оптимальний образ дії, але необхідний образ думок про дію. Ця наука розповідає не лише про те, що і як робити педагогу, але і про те, як раціонально мислити, щоб добре робити» [139, 12].

Праксеологічна функція базується на методологічній парадигмі оптимізації діяльності суб’єктів освітнього процесу, що передбачає загальну стратегію розгляду успішної діяльності з позицій генерування нового науково-професійного знання (гносеологічний аспект), зміни освітнього середовища (процесуальний аспект), досягнення якості продукту (результативний аспект). Оптимізація професійної підготовки фахівців та її організація на основі праксеологічної функції передбачає таку взаємодію суб’єктів освітньої практики, яка змінює механізми ресурсного забезпечення даного виду діяльності та передбачає нову якість, що отримується у результаті освітнього процесу продукту. Сутність цієї функції полягає у підході до організації професійної підготовки майбутніх учителів музики, що полягає у пошуку, відборі та впровадженні у освітню практику різноманітних засобів, необхідних для її здійснення ефективної, технологічної, інноваційної діяльності.

Творчо-перетворювальна функція, за О.Рудницькою, вносить елементи нових знань або способів дій у вихідні умови [310, 97]. Ця функція проявляється не лише у конкретних результатах, але і в розвитку загальної пошукової спрямованості особистості. На відміну від інших функцій, які реалізуються у рамках заданих ситуацій, творчо-перетворювальна функція завжди пов’язана з виходом за ці межі й визначається непередбаченістю дій та проявом рис самовираження. Найважливішим фактором розвитку творчості студентів у навчальній діяльності є обов’язкове заохочування будь-яких (великих та малих, частих та рідших) творчих знахідок, оригінальних думок, самостійних відкриттів, цікавих ідей, пропозицій. Сенс цього заохочення в тому, щоб викликати у студентів позитивну емоційну реакцію, почуття задоволення, гордості, радості, захоплення собою, вірою у свої здібності. Лише за таких умов виникає повторне бажання творити. Л.Виготський писав, що жодна форма поведінки не є такою міцною, як така, що пов’язана з емоціями. Тому, якщо необхідно викликати у студента потрібні форми поведінки, треба завжди піклуватись про те, щоб ці реакції лишили емоційний відбиток. Жодна моральна проповідь так не виховує, як живий біль, як живе почуття, і в цьому випадку апарат емоцій є ніби спеціально пристосованим тонким знаряддям, з допомогою якого легше впливати на поведінку. Емоційні реакції справляють суттєвий вплив на всі форми нашої поведінки і на всі моменти виховного процесу [65, 141].

Творчо-перетворювальн функція, що віддзеркалює загальну спрямованість інструментальної підготовки студентів у музично-педагогічному процесі сприяє пошуку нових, нестандартних рішень, що забезпечують вихід за межі наявного досвіду, творчу самореалізацію в музично-педагогічній взаємодії. Доцільно зазначити, що неадекватність типових прийомів педагогічної діяльності та різноманітність педагогічних ситуацій об’єктивно стимулюють вчителя до творчості. Для будь-якого прояву творчості необхідним є вияв креативних особливостей студента, що розвиваються у творчому навчальному процесі. Креативна функція у цьому аспекті набуває вагомого значення, виражає здатність до трансляції інновацій, трансформації їх відповідно до конкретної педагогічної ситуації.

Сутність творчо-перетворювальної функції проявляється в креативному застосуванні цінних інноваційних ідей у конкретних педагогічних умовах. Ця функція передбачає активізацію творчих підходів особистості до життєдіяльності. Особливості реалізації творчої функції полягають у критичному осмисленні та творчому розвитку того нового, що виходить за межі відомих теорій, певною мірою збагачуючи їх. Ця функція дозволяє стимулювати активність майбутнього вчителя музики, планувати способи створення його особистісно-розвивального середовища. Перетворювальна частина цієї функції забезпечує розвиток здатності студентів до переосмислення, реорганізації та застосування одержаних знань у ході виконання різноманітних завдань [310, 97].

З цієї позиції доречно зазначити, що покликанням вчителя є виступати однiєю iз центральних фiгур, вiд якої залежить успiх духовного вiдродження суспiльства. Забезпечення готовностi майбутнього вчителя до творчої педагогiчної дiяльностi в школi як стану адаптацiї до неї – перетворюється в один iз шляхiв оновлення навчально-виховного процесу у ВНЗ. Сучасною психолого-педагогiчною наукою доведено, що оволодiння педагогiчною майстернiстю можливо лише на особистiсному рiвнi (В.Кан-Калик, Н.Нiкондров, М.Поташнiк та iн.). Дiяльнiсть учителiв-новаторiв, майстрiв педагогiчноi працi (Ш.Амонашвiлi, А.Бєлкіна, І.Богданової,Е.льїна, Л.Кондрацької, Л.Ліхіцької, А.Макаренко, Б.Неменського, Г.Селевко, В.Сухомлинського, В.Шаталова та ін.) [10; 38; 104;106; 146; 190; 198; 317 350] переконує в тому, що творча особистiсть виявляється в гармонiї її професiйної та духовної культури. Тому педагогiчний багаж знань, умiнь та навичок повинен набуватися на особистiсному рiвнi в процесi навчально-професiйноi дiяльностi як провідної у студентському вiцi при наявності творчої активностi кожного майбутнього фахівця.

Творчо-перетворювальна функція пов’язана з розвитком пізнавальної активності майбутніх учителів музики, їх самостійності в художньо-творчій діяльності, які сприяють розвитку емпатійності, що ґрунтується на індивідуально-особистісному підході до осягнення музичних творів, потреб виявлення у музиці засобу ефективного спілкування, становлення індивідуального стилю фахової діяльності. Здатність до творчого співпереживання проявляється у тому, що педагог під час підготовки до занять ніби стає у позицію студента та відбирає те, що йому цікаво та доступно, тим самим вчитель передбачає труднощі сприйняття навчального матеріалу, наперед осмислює можливу допомогу, проходить сам той шлях відкриття нового, який потрібно буде подолати студентові. Більше того, побачивши, як старанно працює педагог, як співпереживає, студент сам починає переживати ті самі почуття. Йому хочеться зрозуміти, осмислити, створити невідоме раніше. Уміння педагога створювати проблемні ситуації сприяють тому, що студенти з інтересом переглядають варіанти всіх можливих шляхів вирішення проблеми конструюють нові шляхи, тобто педагог залучає їх до активної творчої діяльності. Активізуючи уяву студентів, педагог збуджує їхню фантазію, створюючи тим самим активний психічний процес створення уявлень, уявних ситуацій, конструкцій та образів, які ніколи не сприймалися в цілому студентом насправді [136, 197].

Реалізація творчо-перетворювальної функції сприяє розумінню майбутнім вчителем музики природи музичного мистецтва, що сприяє розвитку його здатності співпереживати, оцінювати під час роботи з учнями художній зміст музики. Диференціація переживань у сфері мистецтва розкривається завдяки чуттєвим реакціям на художній твір – стан, настрій, емоції, почуття. Стан і настрій – найпростіші форми переживання мистецтва, в яких чітко не виявлено особистісне ставлення до предмета збудження реакції, не усвідомлено причину його дії. Ці фізіологічні форми належать до елементарних відчуттів, а не художніх переживань. А емоції та почуття, як психічний акт, народжуються тоді, коли у свідомості виникає образ, який оцінюється суб’єктом з особистісної точки зору. Емоційні та почуттєві форми виникають як осмислене ставлення до джерела художньої інформації. За В.Шульгіною, пережити почуття – означає усвідомити причину, що зумовила його, співвіднести ці почуття з зовнішнім світом, вмістити у реальні взаємовідносини предметів [403, 93].

Отже, реалізація зазначених функцій, а саме: світоглядно-орієнтаційної, пізнавально-адаптивної, організаційно-комунікативної, компетентнісно-прогностичної, ціннісно-суб’єктної, праксеологічної та творчо-перетворювальної в процесі фахової підготовки майбутніх учителів музики до впровадження мистецьких інновацій уможливлюється шляхом опанування предметного та змістового наповнення останніх. У процесі цілеспрямованого навчання із застосуванням спеціальних методів та технологічних підходів можлива компенсація окремих функцій шляхом взаємного доповнення та перебудови менш розвинених функцій. Саме вищезазначені функції мають забезпечити ефективність формування готовності майбутнього вчителя музики до запровадження мистецьких інновацій в умовах загальноосвітньої школи.

У висновках до другого розділу доцільно зазначити, що

аналіз сучасного стану розвитку мистецької освіти дозволив нам обґрунтувати систему педагогічних принципів, що зможе забезпечити зміст ефективної інструментально-виконавської підготовки майбутніх учителів музики на основі гуманізації та гуманітаризації мистецького навчання, особистісного підходу до організації навчального процесу, культуровідповідності як необхідної ознаки мистецької освіти, інтеграції, що спрямована на забезпечення фахової цілісності музичного навчання, усвідомлення і засвоєння особливостей художньо-музичної мови як сукупності виражальних засобів і прийомів створення художнього образу музичного твору. Враховуючи основні чинники, що спонукають мистецьку освіту реалізувати визначені нами принципи та проектуючи пріоритетні напрями інструментально-виконавської підготовки майбутніх учителів музики, серед провідних доцільно виокремити наступні принципи: гуманізації мистецької освіти; індивідуалізації інструментально-виконавської підготовки; культуровідповідності мистецького навчання; інтеграції фахових знань; усвідомлення специфіки художньо-музичної мови. Ці принципи необхідно застосовувати не ізольовано, не позачергово, а комплексно. Обов’язкове і повне їх втілення сприяє підвищенню ефективності результатів якості освіти.

У розділі визначено концептуальний підхід до інструментавльно-виконавської підготовки майбутніх учителів музики,у якому означений феноменрозглядається як багатоаспектний процес, спрямований на підготовку вчителя музики, здатногодо ефективного виконання мистецько-педагогічної діяльності. Інструментально-виконавська підготовленість майбутніх учителів музики має здійснюватись через педагогічну підтримку їх індивідуальної суб’єктності. До уваги беруться особистісні характеристики (мотиваційна, ціннісно-інтелектуальна, емоційно-вольова, діяльнісно-поведінкова сфери), музично-фахова зорієнтованість та ступінь сформованості музичної і педагогічної компетентності студентів.

Музично-педагогічний процес інструментально-виконавської підготовки майбутніх учителів музики включає систему методів мистецького навчання, що забезпечує взаємопов’язану діяльність вчителя й учнів, спрямовану на розв’язання художньо-навчальних і художньо-виховних завдань. Нова інтерпретація методичної спрямованості навчально-виховного процесу відрізняється акцентуванням спільної діяльності вчителя і учнів, їх суб’єкт-суб’єктних взаємовідносин. Методи мистецького навчання і розвитку особистості у розділі класифікуються за різними ознаками.

Проведене теоретичне дослідження дозволило дійти висновку, що в музичній педагогіці не існує єдиного, оптимального для всіх студентів способу організації інструментально-виконавських занять. Кожен урок має індивідуальний диференційований підхід до своєї побудови в залежності від поставлених завдань, заданого змісту, особистісних якостей студента.

Діяльність вчителя музики розглянуто як багаторівневу, з якої можливо виокремити цілий ряд відносно самостійних функцій. Розглядаючи інструментально-виконавський процес підготовки майбутнього вчителя музики до виконання продуктивної діяльності як складову фахового мистецького навчання, нами визначено наступні функції цього процесу: світоглядно-орієнтаційна, пізнавально-адаптивна, організаційно-комунікативна, компетентнісно-прогностична, ціннісно-суб’єктна, праксеологічна, творчо-перетворювальна. Від взаємозв’язку вищеназваних функцій, на наш погляд, великою мірою залежить ефективність інструментально-виконавської підготовки майбутнього вчителя музики, морально-психологічна атмосфера на фахових заняттях та результат художньо-творчої, музичної діяльності.

Отже, проведений аналіз дозволив зафіксувати, що готовність майбутніх учителів музики до мистецької інноваційної діяльності відповідно до сучасних вимог ще недостатньо досліджена. Це пояснюється багатьма факторами, серед яких заслуговують на особливу увагу певні протиріччя, які вимагають найскорішого розв’язання: з одного боку державні вимоги та потреби суспільства щодо підвищення якості підготовки майбутніх педагогічних працівників, забезпечення їх науковими методами опанування знань, навичками постійної самоосвіти, з іншого – незадовільний стан розробки методик викладання і опанування музично-педагогічних інновацій, які майже не використовуються у педагогічній практиці ВНЗ; у зміст навчальних педагогічних курсів студентів-музикантів недостатньо вводиться ознайомлення з новою галузю педагогіки – педагогічною інноватикою та методиками розвитку в студентів потреби у самовдосконаленні; недостатньо активізується бажання майбутніх учителів відшукувати нові, оригінальні шляхи заохочення школярів до музичного мистецтва й творчого розв’язання навчальних завдань.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал