В. Ф. Семенов регіональна економіка навчальний посібник




Сторінка6/40
Дата конвертації02.04.2017
Розмір6.95 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   40
Тема 3. ЗАКОНИ, ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ПРИНЦИПИ
РОЗВИТКУ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ
План
3.1. Сутність законів регіонального розвитку.
3.2. Закономірності соціально-економічного розвитку регіонів.
3.3. Принципи розвитку регіональної економіки

3.1. Сутність законів регіонального розвитку

Розвитком суспільного виробництва керують економічні закони, які відображають об‘єктивні зв‘язки і взаємозалежності між явищами та процесами економіки. Тип майнової власності, рівень узагальнення виробництва, формаційні особливості економічних відносин визначають характер і форми прояву цих законів. Пізнавши їх, можна з успіхом впливати на економічні процеси та регулювати їх. Закони розвитку регіонів мають історичний характер, вони виявлялися і уточнювалися в ході економічного будівництва. Деякі з них поступово втрачали, інші ж – посилювали своє значення, з‘являлися і нові вимоги.
В умовах ринку управління формуванням господарства регіонів та регіональних систем підпорядковано загальним законам або закономірностям
їх розвитку – цілеспрямованості, взаємозв‘язкам і результативності. Для практичного використання загальні положення причинно-обумовленого формування регіонів та їх систем трансформують в керівні цілеспрямовані вимоги та установки регіональної політики, територіального управління і господарського діяльності, які називають принципами регіонального
розвитку. Практичні ж установки, або ж «закономірності‖ регіонального розвитку називають конкретними законами. Основними конкретними законами регіонально-господарського розвитку або закономірностями прийнято вважати:
1) територіальне зростання виробництва і вирівнювання рівнів соціально- економічного розвитку регіонів;
2) спеціалізацію регіонального господарства; між територіальні економічні зв‘язки і формування регіональних ринків;
3) комплексний розвиток, структурні перетворення і диверсифікацію господарства регіонів;
4) міжрегіональну економічну інтеграцію і укріплення економічних основ державності.
Закони чи закономірності проявляються не ізольовано один від одного, а у взаємодії і взаємно обумовленості в масштабі однієї країни або ж типових країн, і мають загальне значення для розвитку господарства окремих регіонів і регіональних систем.

Поступовий перехід до нових, переважно ринкових принципів господарювання, що здійснюється в Україні, спричиняє до істотних зрушень в самих методологічних підходах до наукового обґрунтування закономірностей, принципів та факторів регіонального розвитку (рис.3.1). За будь-яких соціально-економічних умов процес регіонального розвитку опосередковується дією певних економічних законів, які виражають об'єктивні, істотні, необхідні та постійно відновлювані взаємозв'язки і взаємозалежності в процесі виробництва, розподілу й споживання матеріальних благ. Економічні закони характеризують об'єктивні відносини (тобто такі, що не залежать від волі окремих людей), які проявляються лише в процесі суспільно корисної трудової діяльності. Саме в цьому полягає їх головна відмінність від законів природи.
Рис.3. 1. Система методологічних і організаційних основ розвитку регіонів та формування регіональної структури господарства
Відповідно до загальноприйнятої класифікації економічні закони поділяються на загальні, притаманні досить великій сукупності суспільних явищ, і конкретні або специфічні. На формування і регіональний розвиток найбільший вплив мають такі загальні економічні закони: економії часу,
Загальні економічні закони
Конкретні економічні закони регіонального розвитку
Принципи регіонального розвитку
Фактори регіонального розвитку
Форми і методи регулювання регіонального розвитку
Розвиток регіонів
Форми і методи регіональної структури економіки
суспільного поділу праці, концентрації виробництва, комплексного та пропорційного розвитку виробництва, адекватності виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил.
Важливе значення для формування регіональної економіки мають чотири закони регіонального розвитку:
• закон територіального росту виробництва і вирівнювання рівнів економічного та соціального розвитку регіонів;
• закон територіальних спеціалізації, міжрегіональних зв‘язків і формування регіональних ринків;
• закон комплексного розвитку, структурних перетворень і диверсифікації господарства регіонів;
• закон міжрегіональної економічної інтеграції і укріплення економічних основ державності.
Закон територіального зростання виробництва і вирівнювання рівнів
економічного та соціального розвитку регіонів передбачає поступовий розвиток виробничих сил на базі науково-технічного і організаційного прогресу та інших факторів, рівномірний територіальний розподіл виробництва, зближення різних регіонів по інтенсивності господарського і соціального розвитку, що припускає прискорений підйом господарств відсталих і депресивних районів. В умовах нерівномірного зростання виробництва по території важливими вимогами є вирівнювання регіональних рівнів соціально- економічного розвитку. Процес диференціації соціально-економічних параметрів контролюється у всіх розвинутих країнах. Рішення існуючих проблем вимагає перш за все активізацію економічних важелів в депресивних та відсталих регіонах шляхом першочергового утворення умов для надходження інвестицій, пожвавлення товарного і фондового ринків, розширення малих форм бізнесу та ін. Важливе значення отримує оптимізація співвідношення об‘ємів виробничого накопичення та особистого споживання.
Закон територіальних спеціалізації, міжрегіональних зв’язків і
формування регіональних ринків диктує необхідність найкращого виробничого профілювання регіонів та удосконалення міжрегіональних обміну
і пропорцій. Він вимагає обґрунтування найефективніших напрямів розвитку кожного регіону в системі загальнодержавного поділу праці, сприяє широкій участі регіону у зовнішньоекономічній діяльності. При цьому закон керує формуванням товарної структури і ареалів регіональних ринків.
Раціональна спеціалізація господарства економічних районів та інших територій – важлива об‘єктивна тенденція (закономірність) і керівний принцип регіонального розвитку. Економічні райони, що сформувалися в Україні, мають чітко виражений господарський напрям, орієнтований, головним чином, на їх природні умови та особливості.
Територіальна спеціалізація є головною умовою формування товарних пропозицій на регіональних та загальнодержавних ринках сировини та готової продукції. Запорукою успішного розвитку ринкових відносин є їх ефективність, постійне зниження витрат виробництва і оберту, а спеціалізація регіонів, сприяючи цьому, виступає як важлива основа та сильний важіль підвищення
продуктивності суспільної праці і зростанню матеріальних благ суспільства.
Регіональна спеціалізація, особливо в загальних напрямках розвитку регіонів, має досить велику інертність, стійкість, хоча вона і видозмінюється, але тривало, поступово.
Невід‘ємним додатком і наслідком спеціалізації регіонів виступають міжрегіональні і зовнішні економічні зв‘язки, що формують регіональні ринки.
Та перехід до ринку в Україні супроводжується появою не тільки закономірних, обґрунтованих, а й багатьох невпорядкованих міжтериторіальних зв‘язків – надмірно дальніх, зустрічних, паралельних та ін. при зменшеному господарському просторі це свідчить про сильні порушення вимог даного економічного закону.
В межах єдиного ринку попит і пропозиція на товари та інші ресурси повністю балансується. В локальних, регіональних ринках, кожний з яких представляє певну зону споживчого попиту, така рівновага зазвичай не досягається повністю, виключення склюють окремі товари споживання.
Регіональні товарні ринки на перспективу проявляються схемами виробничо- збутового зонування і галузевими схемами розміщення виробництва та характеризуються по важливішим видам продукції на основі виділення агрегатованих груп товарів. Ємність ринку обумовлена розміщенням споживчого платоспроможного попиту на продукцію, а можливі об‘єми її пропозиції
– виробничим потужностям галузей-постачальників, конкурентоспроможністю їх продукції і рівнем ринкових цін.
З економічними відносинами спеціалізації і міжрайонних зв‘язків тісно пов'язаний закон комплексного розвитку, структурних перетворень і
диверсифікації господарства регіонів, який відображає закономірні явища і процеси територіального розподілу праці і припускає необхідну пропорційність господарства різних територіальних утворень та їх систем, відповідність економіки кожного регіону місцевим природним та економічним умовам, гармонійний розвиток галузей спеціалізації та інфраструктури, міст різного масштабу, інших населених пунктів. Цей закон управляє структурною перебудовою господарства регіонів в інтересах ринкових відносин і підвищення життєвого рівня населення, пристосовуючи економіку до кон‘юнктури товарного попиту і пропозиції. Якщо міжрегіональний напрям суспільного відтворення поєднується з процесом територіальної спеціалізації, то внутрішньо регіональний –істотно впливає на комплексний розвиток регіонів, забезпечує та підтримує його.
За допомогою держави необхідно передбачати спеціальні заходи щодо диверсифікації регіональної економіки, які забезпечували б її маневреність, стійкість, виживання і зростання в умовах ринку. Активну роль тут повинні виконувати обидва напрямки структурної перебудови в регіонах: виробничо- технологічне (формування наукомістких виробництв тощо) і виробничо- галузеве (конверсія військово-промислового комплексу, реконструкція аграрного сектору тощо). причому пріоритетними для цих заходів виступають провідні регіони і центри розміщення відповідних галузей.

Важливе значення для прискореного і стійкого економічного зростання та прогресивних структурних перетворень отримують вимоги
закону
міжрегіональної економічної інтеграції і укріплення економічних основ
державності.
Інтеграційні процеси в економіці регіонів виступають як тенденції у вигляді сучасної форми поглиблення і поширення територіального розподілу праці, розвитку виробничої та науково-технічної кооперації регіонів, їх господарських, торговельних, фінансових та інших зв‘язків. Формуванню тісних економічних зв‘язків регіонів в країні протидіє гіпертрофія зовнішньоекономічних зв‘язків, яка може призвести до небезпечних соціально- економічних деформацій, порушенню єдиного економічного простору.
Економічні вигоди інтеграції визначаються перш за все масштабністю формуючих господарсько-коопераційних комплексів, широтою їх складу і тісними зв‘язками.
Сучасний світовий розвиток продуктивних сил характеризується
істотним посиленням внутрі- та міжрегіональної інтеграції. Внутрірегіональна
інтеграція, яка зумовлена територіальною цілісністю регіону, розвивається переважно на основі економічних взаємозв'язків між усіма елементами його господарського комплексу. Внаслідок цього формується цілісна інтегрована господарська система або єдиний регіональний економічний простір.
Міжрегіональна економічна інтеграція розвивається на базі територіального поділу праці, оскільки спеціалізація регіонів, їх певне територіальне відокремлення потребує встановлення й поглиблення економічних міжрегіональних зв'язків.
Розвиток інтеграційних взаємозв'язків та комплексне вдосконалення розміщення об'єктів виробничого і невиробничого призначення повинні спричинити до зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів.
Саме на це спрямовуються і заходи державної регіональної політики. Разом з тим між регіонами існують істотні відмінності, зумовлені різним природно- ресурсним потенціалом, структурою економіки, соціально-економічними умовами розвитку. Отже, зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів вимагає надзвичайно великих зусиль в несприятливих економічних умовах, коли гостро відчувається нестача матеріальних і фінансових ресурсів.
В економічній літературі мають місце різні тлумачення сутності закономірностей розвитку регіональної економіки. Існують твердження про те, що загальні економічні закони у конкретному, економічному середовищі проявляються як закономірності. Наводяться такі аналогії: закон суспільного поділу праці у просторовому аспекті постає як закономірність територіального поділу праці; закон концентрації виробництва - як закономірність територіальної концентрації виробництва тощо. Нині домінує точка зору, згідно з якою економічні закони і закономірності за своєю суттю є поняттями одного порядку [11, с. 20].
Як економічні закони, так і закономірності відображають сталі зв'язки між усіма елементами продуктивних сил певного економічного простору, а
тому є необхідним теоретико-методологічним підґрунтям для вирішення практичних завдань.
Всебічне вивчення закономірностей розвитку продуктивних сил у регіонах дозволяє відтворювати й раціонально використовувати природно-ресурсний потенціал регіонів, оптимально розміщувати підприємства різних галузей економіки, виробничу та соціальну
інфраструктуру.

3.2. Закономірності соціально-економічного розвитку регіонів
Формування основ ринкової економіки в Україні відбувається з урахуванням таких класичних, загальновизнаних
закономірностей: відповідності розміщення виробництва характеру і рівню розвитку продуктивних сил; територіального поділу суспільної праці; економії витрат праці на подолання просторового розриву між елементами виробництва; територіальної концентрації і комплексності виробництва, формування агломерацій населених пунктів.
Закономірність територіального поділу суспільної праці об'єктивно відображає принципові відмінності між територіями за природними, соціально- економічними та національно-історичними особливостями, максимально повне врахування яких в господарській діяльності зумовлює певну спеціалізацію територій. Завдяки цьому досягається істотне зростання продуктивності суспі- льної праці.
Закономірність концентрації та комплексного розміщення продуктивних
сил є результатом прояву територіального поділу праці. Спеціалізація виробництва спричиняє необхідність взаємопов'язаного розвитку галузей на окремій території, на основі чого досягається оптимальний режим використання усіх видів ресурсів. Основними якісними ознаками комплексного розміщення продуктивних сил в регіонах виступають: економічно обґрунтований, раціональний режим використання природних ресурсів; максимально повне залучення до суспільно корисної трудової діяльності наявного трудового потенціалу регіону; збалансованість галузевої структури економіки регіону за природними, трудовими і виробничими параметрами; тісний взаємозв'язок (на основі комбінування, кооперації та спільного використання інфраструктури) між основними ланками господарства регіону.
Крім зазначених, до закономірностей розміщення продуктивних сил — в контексті нових методологічних основ їх формування — відносять: соціальну
спрямованість та сталість розвитку продуктивних сил, відповідність їх розміщення вимогам національної економічної безпеки, а також забезпечення планомірності, керованості процесів регіонального розвитку, їх орієнтації на досягнення високої економічної ефективності господарської діяльності та конкурентоспроможності виготовленої продукції.
Соціальна спрямованість просторового розвитку продуктивних сил логічно випливає з необхідності загальної соціалізації економічної системи, оскільки саме всебічний розвиток людини та задоволення її потреб є метою економічного прогресу. Вона реалізується через врахування інтересів населення
щодо піднесення рівня соціально-економічного розвитку території, пріоритетність вирішення соціальних проблем та реалізацію права всіх громадян і на вільний вибір місця і сфери прикладання праці.
Отже, соціальна спрямованість передбачає насамперед таке розміщення продуктивних сил регіону, яке б давало змогу забезпечити повну продуктивну зайнятість працездатного населення регіону як першооснову його життєдіяльності і добробуту. При цьому важливо мінімізувати рівень регіонального безробіття (як зареєстрованого, так і прихованого) з тим, щоб він
істотно не перевищував природної норми, яка знаходиться в межах 4—6 % працездатного населення. Доцільність соціальної спрямованості розміщення і розвитку продуктивних сил регіону вимагає: інтенсивного розвитку соціальної
інфраструктури, особливо в сільській місцевості; збереження здоров'я населення через зниження екологічного навантаження на певні території; формування раціональної системи розселення; збільшення місткості регіонального ринку праці через створення додаткових робочих місць на діючих та нововведених підприємствах.
Сталий розвиток продуктивних сил як одна із закономірностей визначає стратегічний напрямок досягнення збалансованості економічної, соціальної і екологічної складових регіональної господарської системи. Сталий розвиток продуктивних сил України можливий лише на основі кардинальної структурної перебудови економіки, техніко-технологічного переозброєння виробництва,
інтенсивного розвитку наукомістких галузей, екологізації усіх сфер суспільного життя. Основна ідея сталого розвитку щодо продуктивних сил полягає у: забезпеченні раціонального природокористування; відтворенні ресурсної бази виробництва; реструктуризації господарського комплексу регіону у зв'язку з новими економічними і соціальними умовами; ефективному використанні трудового та виробничого потенціалу [2, с. 73—75].
Для розв'язання завдань сталого розвитку в Україні принципово важливими є нова структурна політика держави та інституційні перетворення, вихід з енергетичної кризи, оптимальне використання ресурсного потенціалу, раціональна система поселень, формування ефективної еколого-економічної політики держави.
Стратегія сталого розвитку базується на концепції екологізації суспільних відносин. Екологічний фактор повинен враховуватися в процесі вибору та наукового обґрунтування економічно доцільного розміщення продуктивних сил регіону. Головна увага має зосереджуватися на об'єктах, що є потенційними чи фактичними забруднювачами навколишнього середовища. При цьому повинні опрацьовуватися програми безпечного проживання на територіях; з підвищеною екологічною напруженістю чи програми адаптації та реабілітації населення до несприятливих екологічних умов.
Однією з принципових закономірностей є відповідність розміщення
продуктивних сил вимогам національної економічної безпеки. Рівень економічної безпеки держави, що визначається саме фактором розміщення продуктивних сил, залежить від: рівня забезпеченості власних потреб у мінерально-сировинних та енергетичних ресурсах; галузевої і виробничої
структури господарських комплексів; завершеності технологічних циклів виробництв; інтегрованості в світовий економічний простір.
Україна належить до країн світу, в яких склалася висока залежність розвитку матеріального виробництва від мінерально-сировинної бази. Тут виробляється близько 5% світового обсягу мінерально-сировинних ресурсів [2, с. 5]. В цілому наявна мінерально-сировинна база спроможна забезпечити збалансований розвиток базових галузей промисловості та агропромислового комплексу, надходження валютних коштів. Разом з тим існує висока залежність
України від імпорту енергоносіїв. Крім того, за рахунок власного виробництва лише наполовину задовольняються потреби в хімічному обладнанні, електротехнічних та кабельних виробах, лісоматеріалах, продукції целюлозно- паперової, текстильної та медичної промисловості.
Вагомими перешкодами на шляху зростання економічної безпеки
України є диспропорції у розміщенні продуктивних сил регіонів.
Недосконалість галузевої структури більшості регіональних господарських комплексів та незавершеність технологічних циклів тих виробництв, що визначають спеціалізацію певних територій, спричиняють необхідність радикальних структурних перетворень. Тільки через структурні зміни та підвищення конкурентоспроможності власного виробництва можна сприяти зміцненню економічної безпеки України та її входженню до системи світових господарських зв'язків як рівноправного партнера.
Важливою закономірністю є планомірність і керованість у розвитку
продуктивних сил регіону, що ґрунтується на теоретичних засадах «планування розвитку» як синтезу державного регулювання, індикативного планування та економічного прогнозування. Планування розвитку, в тому числі і продуктивних сил, набуло значного поширення в країнах з ринковою економікою.
В Україні в теперішній час щороку розробляється Державна програма економічного і соціального розвитку держави, самостійними розділами якої є аналогічні програми, що формуються в областях. В обласних програмах наводиться: загальна характеристика демографічних процесів, стан господарської системи області, зовнішньоекономічна діяльність, характеристика екологічної ситуації, залучення іноземних інвестицій тощо.
Одним з інструментів забезпечення планомірного розвитку продуктивних сил є Державні програми соціально-економічного розвитку регіонів, які розробляються відповідно до постанов Кабінету міністрів України. Головна мета їх розробки — формування на території регіону ефективного господарського комплексу на основі раціонального використання наявного ресурсного потенціалу території. Ці програми дають змогу Кабінету міністрів
України, відповідним міністерствам та відомствам приймати обґрунтовані рішення щодо регіональної економічної політики з урахуванням спеціалізації певних територій, їх природно кліматичних умов, ресурсних можливостей та соціальних особливостей. Відповідно до прийнятих урядових постанов в
Україні ведеться підготовка середньострокових до 2000 р. та довгострокових на
10 - 15 років прогнозів економічного та соціального розвитку країни.

Керованість процесу розміщення і розвитку продуктивних сил України та
її регіонів забезпечується шляхом проведення відповідної промислової, аграрної, структурної, інвестиційної, фінансово-кредитної та соціальної політики органами державного управління та місцевого самоврядування.
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органам сільських, селищних і міських рад надаються широкі повноваження у сфері економічного та соціального розвитку.
Важливою закономірністю, яка об'єктивно зумовлена умовами ринкового господарювання, є закономірність ринкової кон’юнктури, яка значною мірою залежить від прийнятого варіанта розміщення нових виробничих чи соціально- культурних об'єктів та напрямів удосконалення існуючої структури господарства регіону. Ця закономірність базується на врахуванні специфіки ринкової кон'юнктури, в основі якої — кількісне і якісне співвідношення попиту і пропозиції не тільки на товарному ринку, а й на ринку робочої сили,
Іринку капіталу тощо.
Якщо коливання ринкової кон'юнктури короткотермінові, то їх вплив на розвиток продуктивних сил не істотний чи повністю відсутній. І навпаки, суттєві зміни ринкової кон'юнктури та їх довготривалий характер спричиняють необхідність радикальних зрушень у територіальній структурі господарства.
Прикладом стійкої незбалансованості попиту на робочу силу та її пропозиції може слугувати ринок праці західних областей України, які традиційно відносять до трудонадлишкових регіонів держави. Досягнення збалансованості вимагає піднесення рівня попиту на робочу силу через введення в дію нових промислових, сільськогосподарських та
інфраструктурних об'єктів відповідно до професійно-кваліфікаційних характеристик основного резерву робочої сили.
Результативною закономірністю регіонального розвитку виступає
закономірність забезпечення його високою економічною ефективністю.
Безумовно, ефективність залежить від цілого спектра різних чинників, взаємодія яких і визначає кінцеву економічну результативність розміщення.
При цьому економічний ефект досягається через вдосконалення територіальної та галузевої структури господарського комплексу, раціональне використання природного і трудового потенціалу, оптимізацію галузевих і міжгалузевих зв'язків тощо. Існують різні методи оцінки ефекту від економії витрат за рахунок оптимального розміщення продуктивних сил; найпоширеніший з них
— це підсумовування ефекту, що обчислюється для окремих галузей.
Певні уявлення щодо ефективності розміщення продуктивних сил регіону дає система таких показників: співвідношення за чисельністю зайнятих між спеціалізованими, обслуговуючими та допоміжними галузями; питома вага господарського комплексу регіону у валовому внутрішньому продукті чи національному доході у зіставленні з його питомою вагою в трудових ресурсах, основних виробничих фондах, інвестиційних ресурсах; рівень та динаміка продуктивності суспільної праці в регіоні; забезпеченість населення закладами соціальної інфраструктури та ін.


3. 3. Принципи розвитку регіональної економіки

Регіональний розвиток здійснюються на основі певних принципів.
Принципи регіонального розвитку - це науково обґрунтовані ідеї і положення, якими керуються в практичній діяльності при вирішенні конкретних питань щодо розташування нових об'єктів, вдосконалення територіальної і галузевої структури господарського комплексу регіону, опрацюванні окремих напрямків регіональної політики.
Принципи регіонального розвитку випливають із закономірностей, виражають суспільно необхідні потреби і забезпечують ефективність подальшого розвитку регіону. Принципи являють собою сукупність головних
ідей та вихідних положень, що формують першооснову регіональної економіки
та розміщення продуктивних сил. Також, принципи - це результат пізнання
особливостей дії закономірностей розміщення окремих об'єктів, галузей та
територіальних господарських комплексів. Існують також твердження, згідно з якими принципи регіонального розвитку - це правила діяльності та управління економікою, економічна політика держави в реалізації законів розміщення [6, с.
15].
Доцільно виокремити такі найважливіші принципи розвитку, які повинні використовуватися в практичній діяльності.
1. Принцип раціонального розміщення виробництва передбачає всебічне врахування економічних, демографічних, соціальних та екологічних передумов
і факторів розміщення продуктивних сил з пріоритетністю соціальних та екологічних чинників. Його реалізація в господарській діяльності означає: наближення матеріаломістких, енергомістких, водомістких виробництв до джерел відповідної сировини, палива і енергії, водних ресурсів; наближення виробництв низько транспортабельної продукції до місць її споживання; уникнення зустрічних перевезень однотипної продукції, сировини і палива з одного регіону в інший.
2. Принцип збалансованості і пропорційності означає таке розміщення виробництва, за якого: структура господарського комплексу є оптимальною, тобто підтримуються економічно доцільні пропорції між галузями спеціалізації, допоміжними і обслуговуючими галузями; існує певна відповідність між сировинною базою, наявністю земельних, водних, енергетичних, трудових ре- сурсів та існуючими виробничими потужностями; задовольняються споживчі потреби населення в товарах і послугах.
3. Принцип забезпечення екологічної рівноваги передбачає формування еколого безпечного типу господарювання, раціональне використання природно- ресурсного і трудового потенціалу регіону; при виборі можливих варіантів розміщення виробництва перевага надається тим з них, які не спричиняють екологічної напруженості на певній території.
4. Принцип вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та
областей передбачає зближення територій за інтегральними показниками, що характеризують кінцеву результативність їх господарської діяльності
(наприклад, національний доход на душу населення). Реалізація цього
принципу ґрунтується на всебічному розвитку регіональної інтеграції, використанні переваг територіальної концентрації виробництва, активній державній регіональній політиці.
5. Принцип урахування міжнародного територіального поділу праці означає, що кожна держава розвиває ті виробництва, для яких вона має найкращі природні та економічні умови, а виготовлена продукція є конкурентоспроможною на світовому ринку. При цьому враховуються і
інтереси інтеграції в світовий економічний простір.
Пріоритетність викладених вище принципів визначається загальною стратегією економічного розвитку держави. На сучасному етапі на перший план виступають соціальне та екологічно спрямовані принципи. Проте не втрачають своєї актуальності й інші принципи.
Контрольні запитання
1.Під впливом яких протиріч може змінюватися просторова схема регіонального розвитку?
2. Дайте визначення понять «територіальна організація», «територіальна структура», «територіальна спеціалізація», « територіальна концентрація»,
«кооперування» ?
3. У чому полягають спільність та різниця між категоріями «закони»,
«закономірності», «принципи» регіонального розвитку?
4.Перелічити та дати визначення законів економічного розвитку регіонів.
5. Перелічіть основні закономірності регіонального розвитку.
6. Розкрийте сутність 4-х класичних закономірностей.
7.Розкрийте сутність нових закономірностей.
8. Що таке принципи регіонального розвитку, яка їх сутність?
9. Які існують принципи регіонального розвитку? Перелічіть і дайте визначення.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гранберг А. Г. Основы региональной экономики: Учебник. -
М.:ГУВШЭ,2000(гл.2).-453с.
2. Дорогунцов С. Е., Лібанова Е. М, Шевчук В. Я. Україна: проблеми сталого розвитку: Наукова доповідь. — К.: РВПС України НАН України, 1997.
- С. 5 - 96.
3. Економіка України: сучасний стан, динаміка, тенденції розвитку:
Інформаційно-аналітичний огляд (1997 р.) / За ред. В. С. Найдьонова. -
Донецьк: ДІКОМ, 1998. - 80 с.
4. Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. - К.: Регіпа,
1995. - С. 45, 95-97, 131, 146, 154, 164, 176,251,268,279,344.
5. Игнатов В. Г., Бутов В. И. Регионоведение. - Ростов н/Д, 1998.-456с.

6. Іщук С. І. Розміщення продуктивних сил (теоретико-методологічні основи). - К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. - С.
11З.
7.Кравців В.С., Стадницький Ю.І. Актуальні питання реалізації політики стимулювання розвитку регіонів України в сучасних умовах // Регіональна економіка, 2005, № 3, с. 77-84.
8.Манів З.О., Луцький І.М., Манів С.З. Регіональна економіка:
Навчальний посібник.- Лбвів:»Магнолія 2006», 2007.-С.562.
9.Маршалова Л. С„ Новоселов А. С. Основы теории регионального воспроизводства - Курс лекций. - М.: Экономика, 1998 .-368с.
10. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна та соціальна географія України.- К.,1998.-432с.
11. Пастернак-Таранущенко Г. Результати дослідження шляхів за- безпечення економічної безпеки України // Економіка України. - 1999.- №2. - С.
21-28.
12. Региональная экономика / Т. Г. Морозовой. - М., 1998.-458с.
13. Региональная экономика (автор-сост - Кетова Н. П.) - Ростов н/Д
1998.-432с.
14. Розміщення продуктивних сил: Підручник // В. В. Ковалевський, О. Л.
Михайлюк, В. Ф. Семенов та ін. - К.: Знання, КОО, 2006. -385 с.
15. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. - К.:
Вища школа, 1998.-432с.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   40


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал