Узагальнення судової практики стосовно застосування адміністративними судами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України



Скачати 221.62 Kb.
Дата конвертації20.03.2017
Розмір221.62 Kb.


Узагальнення судової практики стосовно застосування адміністративними судами статті 99 Кодексу

адміністративного судочинства України

На виконання листа Вищого адміністративного суду України від 16.07.2015 № 1410/2-14/15 щодо здійснення узагальнення судової практики стосовно застосування адміністративними судами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Вінницький апеляційний адміністративний суд повідомляє таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду – це проміжок часу, у межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Це дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярного звернення до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує час, протягом якого особа може звернутися до суду з адміністративним позовом за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства. При цьому запровадження таких строків зумовлене метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Тобто строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Метою цього узагальнення є виявлення помилок і проблемних питань, що виникають у застосуванні частин першої – п’ятої статті 99 КАС України, а також сприяння виробленню єдиного підходу до їх застосування та підвищення якості судочинства.

Об’єктом вивчення були рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду, прийняті впродовж 2012-2014 років за результатом розгляду апеляційних скарг на рішення судів першої інстанції, під час розгляду яких застосовувалась стаття 99 КАС України.


За приписами статті 99 КАС України строк звернення з адміністративним позовом поділяється на загальний та спеціальний.

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України загальним строком для звернення до адміністративного суду є шестимісячний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод чи інтересів.

Аналіз судової практики свідчить про те, що у судів першої інстанції Вінницького апеляційного адміністративного округу існують проблеми у застосуванні загального строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України.
Прикладом може слугувати справа №2-а-2116/11/2408 за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в м. Чернівці про перерахунок пенсії.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014 скасовано ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05.12.2011, якою адміністративний позов залишено без розгляду у зв’язку з тим, що він поданий поза межами шестимісячного строку на звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що УПФУ в м. Чернівцях 15.07.2011 листом №1169/Ш-1 було відмовлено в нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 за минулий час, а позивач звернувся в суд першої інстанції 08.11.2011, що підтверджується датою на поштовому штемпелі конверта, відповідно шестимісячний строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів позивачем не пропущений.
Іншим прикладом є справа №2-а-22/12/0227 за позовом ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3, Хмільницької міської ради, виконавчого комітету Хмільницької міської ради, треті особи - КП "Вінницьке обласне об'єднане БТІ", орган опіки та піклування Хмільницької міської ради про визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності, зняття з реєстрації.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.10.2012 скасовано постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14.08.2012 та залишено без розгляду адміністративний позов.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що суд першої інстанції, порушуючи норми процесуального права, не дослідив пропуск строку звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України. З матеріалів справи встановлено, що позивач дізнався про порушення свого права, тобто про існування рішення Хмільницької міської ради № 311 від 23.11.2000 про надання дозволу ОСОБА_3 на приватизацію квартири № 5 АДРЕСА_1 у березні 2011 року. При цьому з цим позовом позивач звернувся до суду в січні 2012 року.
Спеціальні строки звернення до суду залежать від суті спору та встановлюються КАС України або іншими законами.

Тобто у разі, якщо за певною категорією справ законом або цим Кодексом передбачено інший строк звернення до суду, ніж ч.2 ст.99 КАС України, то застосовуються строки звернення до суду, встановлені іншими законодавчими приписами (спеціальні строки).



Зокрема, згідно з ч.3 ст.99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як приклад, можна навести справу №802/4718/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, командира військової частини А0201 про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 скасовано ухвалу ВОАС від 02.12.2013, якою позов залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду адміністративний позов послався на вимоги ч.3 ст.99 КАС України, у якій визначено місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Днем, з якого обчислюється місячний строк, суд першої інстанції визначив дату прийняття наказу начальника генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України № 665 від 03.10.2013.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що в апеляційній скарзі позивач вказує на ознайомлення з наказом начальника генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України № 665 від 03.10.2013 лише 31.10.2013. Зазначений наказ був отриманий військовою частиною А0201 07.10.2013, відповідно до штампу вхідної кореспонденції наказ зареєстровано під №272 від 07.10.2013. На підтвердження неможливості ознайомлення з зазначеним наказом раніше ОСОБА_1 надано доказ (виписний епікриз №2201) його перебування на стаціонарному лікуванні в Військово-медичному центрі Центрального регіону з 08.10.2013 по 22.10.2013 та рекомендація, що він потребує звільнення від виконання службових обов’язків на три доби. З урахуванням вихідних, ОСОБА_1 прибув на службу 28.10.2013. Позивач зазначає, що йому стало відомо про наказ №665, під час отримання наказу командира військової частини А 0201 №208 від 31.10.2013, у якому містилась інформація про підставу звільнення - наказ №665.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, на які заявник посилається, як на поважні, суд мав виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду. Таким чином, постановляючи ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду від 02.12.2013, вищевказаним обставинам суд належної оцінки не дав, поверхнево підійшов до перевірки доводів позовної заяви, обмежившись лише твердженням необґрунтованості доводів позивача про поважність причин пропуску цього строку.
За змістом ч.4 ст.99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Зокрема, прикладом помилкового застосування ч.4 ст. 99 КАС України є справа №0210/17/2012 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПФУ у Крижопільському районі Вінницької області про визнання протиправними дій.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 скасовано ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 10.04.2012, якою позов залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду адміністративний позов, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ч. 4 ст. 99 КАС України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що 15.08.2011 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив скасувати рішення міжвідомчої комісії про повернення суми пенсії. Позивач отримав повідомлення про відмову в задоволенні його заяви 06.10.2011.

Чинне законодавство України не передбачає такого порядку досудового вирішення спору, як оскарження рішення до територіального органу Пенсійного фонду, який його прийняв.

Крім того, УПФУ у Крижопільському районі Вінницької області не виносилось рішення за результатами розгляду скарги позивача, а лише було надано роз'яснення на його звернення.

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин потрібно застосовувати положення ч. 2 ст. 99 КАС України, якою встановлено шестимісячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Про порушення своїх прав, як зазначає позивач, він дізнався 06.10.2011 після отримання листа УПФУ в Крижопільському районі Вінницької області №Б-71 від 20.09.2011, яким йому було роз'яснено підстави винесення рішення міжвідомчої комісії.

Таким чином, шестимісячний строк звернення до адміністративного суду необхідно обраховувати, починаючи саме з дати отримання вказаного листа позивачем, тобто з 06.10.2011.
Згідно з ч.5 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Як приклад помилкового застосування ч.5 ст.99 КАС України можна навести справу №212/10964/2012 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПФУ в м. Вінниці про перерахунок пенсії.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2014 скасовано ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 08.08.2012, якою позов залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.5 ст.99 КАС України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що в розумінні ч. 5 ст. 99 КАС України оскаржуване позивачем рішення УПФУ в м. Вінниці не є рішенням, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів з позивача.

Таким чином, враховуючи наведене, немає жодних правових підстав розцінювати рішення відповідача, як таке, за яким може бути звернено стягнення певних грошових коштів з позивача, а тому застосування до позовної заяви положення ч. 5 ст. 99 КАС України є безпідставним, оскільки даний адміністративний позов може бути подано в строк, визначений ч. 2 ст. 99 КАС України, який, у свою чергу, позивач не порушив при зверненні до суду з даним адміністративним позовом.
До спеціальних строків віднесено строк звернення до суду з оскарженням рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 181 КАС України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.


Прикладом помилкового застосування вищезазначеної статті може слугувати справа №2203/1876/2012 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного виконавця відділу ДВС Волочиського районного управління юстиції про скасування рішення.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 скасовано ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 05.06.2012, якою позов залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 2 ст. 181 КАС України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що позивач не є учасником виконавчого провадження або особою, яка залучається до проведення виконавчих дій, а тому останній може звернутись до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів в межах шестимісячного строку, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду 05.06.2012, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ч.2 ст.99 КАС України.

Враховуючи встановлене, ВААС вважає, що судом першої інстанції при перевірці факту дотримання позивачем строку звернення до суду безпідставно застосовано положення ч.2 ст.181 КАС України.
Іншим прикладом є справа №2218/25206/2012 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Хмельницькій області, третьої особи - УПФУ у м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 скасовано постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.12.2012, якою позов задоволено, а адміністративний позов залишено без розгляду.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи без розгляду адміністративний позов, зазначив, що суд першої інстанції не дослідив дотримання позивачем строків звернення до суду, передбачених ч.2 ст. 181 КАС України, у якій встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано скаргу на постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.05.2012, яку позивач отримала 24.10.2012, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, як вбачається з штампу поштового відділення на конверті, до суду позивач звернулась 30.11.2012, а отже з пропуском строку на звернення до суду.

У своєму позові позивач зазначила, що в період з 25.10.2012 по 09.11.2012 вона знаходилась на стаціонарному лікуванні в Хмельницькій обласній лікарні, про що надала суду відповідний документ.

Доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду в період з 09.11.2012 до моменту звернення до суду позивачем не надано.

Судом першої інстанції питання про поновлення строку звернення до суду взагалі не вирішувалось.
Застосування спеціальних строків звернення до суду також передбачено у виборчих спорах.

Зокрема, відповідно до ч.6 ст.172 КАС України, позовні заяви щодо рішень дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п’ятиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дій або допущення бездіяльності.


Як приклад, можна навести справу №802/3728/14-а за адміністративним позовом кандидата у народні депутати України по одномандатному виборчому округу №16 ОСОБА_1 до міського голови м. Могилів-Подільський Вінницької області ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача - кандидат в народні депутати України по одномандатному виборчому округу №16 ОСОБА_3, комунальне підприємство "ПТРЦ "Краяни" про визнання дій протиправними.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2014 залишено без змін ухвалу ВОАС від 22.10.2014, якою позов залишено без розгляду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 172 КАС України позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п'ятиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

Для вирішення виборчих спорів момент початку перебігу строку для звернення до суду з позовом визначається днем прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності. Це перша відмінність строку звернення до суду щодо вирішення виборчих спорів від строку звернення до суду в інших спорах адміністративної юрисдикції, у яких, як правило, цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, у виборчих спорах немає необхідності з'ясування обставин щодо дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Таке правове становище дозволяє чітко визначити початок строку звернення до суду для вирішення виборчих спорів, який не залежить від суб'єктивного сприйняття позивачем моменту порушення його права чи інтересу.

Як встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується ВААС, дії міського голови м. Могилів-Подільський Вінницької області ОСОБА_2, які стали підставою для звернення до суду позивачем, були вчинені 14 та 15.10.2014.

Позивач звернувся до ВОАС 21.10.2014. А тому, позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушених прав.
Також застосування спеціального строку звернення передбачено ч.3 ст.173 КАС України, відповідно до якої позовну заяву про уточнення списку виборців може бути подано не пізніше, як за два дні до дня голосування.
Прикладом слугує справа №232/1430/2012 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до дільничної виборчої комісії № 050183 територіального виборчого округу № 12 про включення до списку виборців.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2012 залишено без змін ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27.10.2012, якою позов залишено без розгляду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач звернувся із позовом до Вінницького міського суду Вінницької області 27.10.2012, що підтверджується вхідним штампом на позовній заяві позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КАС України позовну заяву може бути подано не пізніше як за два дні до дня голосування. Днем голосування є 28.10.2012.

Таким чином, строк розгляду позовних заяв щодо включення у списки виборців сплинув о 24 годині 00 хвилин 25.10.2012.

Заслуговує на увагу і встановлення строків у спорах щодо стягнення заробітної плати.



Так, згідно з ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Прикладом є справа №802/4648/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1231 про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 скасовано ухвалу ВОАС від 18.12.2013, якою позов залишено без розгляду через пропущення строку звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що згідно з ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02.02.2012 № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, до цієї позовної заяви визначені ст. 99 КАС України строки звернення до суду не застосовуються.
Також спеціальним є строк звернення до суду відповідно до статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Як приклад, можна навести справу №131/2040/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державтоінспектора відділення державної автомобільної інспекції Липовецького РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 скасовано ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 25.11.2013, якою позов залишено без розгляду, як такий, що поданий після закінчення строків, встановлених статтею 289 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що, як видно з матеріалів справи, зокрема копії постанови, позивач не отримав її копії при винесенні, в позові та й в апеляційній скарзі зазначив дату отримання 01.10.2013. У матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження вчасного надіслання копії оскаржуваної постанови позивачу.

При цьому у копії спірної постанови зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від отримання постанови, та наявні два підписи свідків, однак не зазначено прізвищ власників зазначених підписів. Крім того, у матеріалах справи відсутні пояснення свідків, які б підтверджували факт відмови позивача від отримання спірної постанови від 15.08.2013.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до адміністративного суду про визнання протиправною та скасування постанови серія АА2 №779019 від 15.08.2013 у справі про адміністративне правопорушення, є передчасним.
Крім зазначеного вище, приписами п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України урегульовано питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними рішень контролюючого органу.

Згідно з зазначеною нормою строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.


Як приклад, можна навести справу №802/3101/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення контролюючого органу.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 скасовано ухвалу ВОАС від 04.11.2014, якою позов залишено без розгляду у зв’язку з пропущеним строком звернення до адміністративного суду, встановленим ч.5 ст.99 КАС України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що строк для звернення до суду із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення.

ВААС встановлено, що позивач оскаржує рішення відповідача від 17.03.2014 та звернувся до суду з позовною заявою 09.08.2014, тобто в межах 1095-денного строку на оскарження в суді рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання. Тому, рішення суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду є помилковим та не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Аналіз судової практики свідчить, що серед проблем застосування статті 99 КАС України, які призводять до скасування судових рішень судом апеляційної інстанції, є проблема у визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду.

Суди першої інстанції не враховують, що день, коли особа дізналась про порушення свого права, має підтверджуватись відповідними доказами, тобто коли саме позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. При цьому належними доказами зазначеного може бути розписка про одержання рішення, докази відправки та отримання кореспонденції, акт про відмову одержати документ (надати пояснення), довідки, складені особами у випадках, передбачених законом.


Прикладом є справа №715/2565/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області про зобов'язання видати документ про сплату вартості землі відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 03.03.2009.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду скасовано ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20.11.2014, якою позов залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду адміністративний позов вказав, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не заявлено клопотання про його поновлення з посиланням на поважність підстав такого пропуску.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що з метою отримання документу про сплату вартості земельної ділянки та підписання акта звірки взаємних розрахунків між продавцем та покупцем 04.08.2014 позивач звернувся до відповідача з листом.

Лист отриманий Глибоцькою селищною радою 11.08.2014, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Втім, відповідач ніяким чином не відреагував на вказаний лист позивача.

Таким чином, права позивача були порушені лише у серпні 2014 року, тому позивач звернувся до суду лише у листопаді 2014 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що він дізнався про порушення свого права у серпні 2014 року, а тому ним не пропущено строк звернення до суду.
Іншим прикладом є справа №726/1760/13-а за адміністративним позовом УПФУ до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014 скасовано ухвалу Садгірського районного суду міста Чернівці від 26.09.2013, якою позов залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду адміністративний позов, виходив з того, що про порушення права в розумінні ст. 99 КАС України позивач дізнався (повинен був дізнатися) у 2008 році, а тому позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що у період з вересня 2007 року по 01.11.2012 ОСОБА_1 працевлаштувалася на 0,5 ставки за сумісництвом, про що не повідомила орган ПФУ. Цей факт виявлено позивачем у ході проведення відповідної перевірки згідно з актом №709 від 06.06.2013. ВААС вважає, що саме з цього часу позивач дізнався про порушення права в розумінні ст. 99 КАС України і отримав право на звернення до суду з адміністративним позовом. Доказів протилежного сторонами до суду не надано. Тому строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Також характерною причиною скасування рішень судів першої інстанції, у яких застосовувалась ст. 99 КАС України, є неврахування статті 103 КАС України, яка встановлює правила обчислення процесуальних строків, відповідно до якої перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Прикладом є справа №149/1/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 скасовано ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10.01.2014, якою позов залишено без розгляду через пропущення строку звернення до суду, встановленого ст.289 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що постанова отримана позивачем 26.12.2013, що підтверджується листом УДППЗ "Укрпошта". Таким чином, саме з цієї дати починається 10-денний строк для звернення до адміністративного суду.

Враховуючи викладене, останнім днем строку звернення до адміністративного суду в цьому випадку є 06.01.2014.

Разом з тим згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 920-р "Про перенесення робочих днів у 2014 році" робочий день із понеділка 06.01.2014 перенесено на суботу 08.02.2014, а 7 січня за загальним правилом є святковим та вихідним днем, а тому, з урахуванням положення ч. 6 ст. 103 КАС України, останнім днем строку звернення до адміністративного суду в цьому випадку є 08.01.2014.

Як видно із вхідного штемпеля Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, адміністративний позов подано позивачем 08.01.2014, тобто в межах строку, передбаченого чинним законодавством на звернення до адміністративного суду.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про пропуск строку звернення до адміністративного суду не ґрунтується на законі, оскільки суд дійшов його, не врахувавши дня отримання постанови № А-1612/26 у справі про адміністративне правопорушення позивачем та перенесення робочих днів.

З аналізу вищезазначених справ випливає, що найбільш характерними причинами скасування апеляційним судом рішень судів першої інстанції є, зокрема:

- неврахування та неправильне застосування ч.2 ст.99 КАС України;

- неправильне визначення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду;

- неправильне встановлення та застосування іншого (спеціального) строку звернення до адміністративного суду;

- неврахування положень ст.103 КАС України.


Необхідно зазначити, що Вінницьким апеляційним адміністративним судом на постійній основі проводиться моніторинг рішень Вищого адміністративного суду України, якими скасовано чи змінено рішення ВААС.

За даними Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом 2012-2014 років у касаційному порядку скасовано 7 рішень, у яких допущені помилки у застосуванні ст.99 КАС України, зокрема неправильно встановлено початок перебігу строку звернення до адміністративного суду.


Так, у справі №2а/0270/4944/11 за позовом ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 до комунального підприємства "Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації", "Вінницьке міське БТІ", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про скасування реєстраційного посвідчення

Ухвалою ВАСУ від 05.09.2013 скасовано постанову ВОАС від 08.06.2012 та ухвалу ВААС від 09.10.2012, якою залишено без змін рішення про відмову у задоволенні позову. ВАСУ залишено без розгляду адміністративний позов, з таких підстав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди допустили порушення норм процесуального права, а саме не дослідили початок перебігу строку звернення до адміністративного суду та не застосували ст. 99 КАС України, якою передбачено, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З текстів судових рішень, прийнятих у справах №2-а-2732/09/0270 та №2-а-0270/198/11, вбачається, що принаймні з 2009 року, позивач знала про наявність реєстраційного посвідчення від 11.12.2000, технічного паспорта від 22.05.2008 та була проінформована про всі інші реєстраційні дії ОблБТІ щодо квартири №105 АДРЕСА_1, співвласницею якої вона є. Для захисту своїх інтересів ОСОБА_1 зверталась до адміністративного суду з відповідними позовами щодо оскарження дій ОблБТІ відносно вказаної квартири.

Таким чином, перебіг строку звернення до адміністративного суду з позовом розпочався не у вересні 2011 року, як помилково зазначає позивач, а, оскільки іншого не встановлено, з 2009 року.
Іншим прикладом слугує справа №2а/0270/5500/12 за позовом ОСОБА_1 до УПФУ м. Вінниці, Управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці про визнання дій протиправними та стягнення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою ВАСУ від 19.09.2013 скасовано ухвалу ВОАС від 28.01.2013 та ухвалу ВААС від 27.02.2014, якою залишено без змін рішення про залишення адміністративного позову без розгляду, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

ВОАС та ВААС, залишаючи позов без розгляду на підставі ст.ст.99,100 КАС України, виходили з того, що позивачем пропущено без поважних причин строк звернення до адміністративного суду й підстави для його поновлення відсутні, оскільки він дізнався про порушення свого права під час придбання легкових автомобілів та при реєстрації їх в органах ДАІ 12.03.2010 та 13.02.2012, коли ним було сплачено збір до пенсійного фонду за їх відчуження на загальну суму 21893,00 грн.

Скасовуючи ухвали, суд касаційної інстанції зазначив, що позивач дійсно помилково сплатив 12.03.2010 та 13.02.2012 21893,00 грн збору на обов’язкове державне страхування, а тому 19.11.2012 звернувся до відповідача з вимогами №1 та №2 повернути вказані кошти, на що отримав відмови, оформлені листами від 21.11.2012 №4015/06-42-1/03 та №4016/06-42-1/03. При цьому сам факт сплати позивачем збору не є порушенням його прав, однак внаслідок цього у нього виникло право на повернення сплачених коштів, і саме відмова у поверненні коштів зі сторони відповідача є порушенням його права, тобто порушення прав мало місце саме 21.11.2012, а тому адміністративний позов подано в межах строків, передбачених ст.99 КАС України.
Проаналізувавши викладене, можна зробити висновок про те, що у судовій практиці існує проблема різної оцінки судами ідентичних обставин справ щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, яке породжує неоднакове застосування норм матеріального та процесуального права. Разом з тим неуважність сторін до строків звернення стає перешкодою на шляху до захисту їх порушених прав з боку суб’єктів владних повноважень.

З метою формування єдиної та правильної судової практики доцільним є проведення навчань, круглих столів або семінарів для обговорення проблем застосування статті 99 КАС України, а також надання Вищим адміністративним судом відповідним судам нижчого рівня рекомендацій та роз'яснень щодо вирішення спірних питань у застосуванні норм права.


Підготовлено відділом узагальнення судової практики та аналітично-статистичної роботи

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал