Уроку І. Організаційний момент II. Актуалізація опорних знань учнів



Дата конвертації05.04.2017
Розмір86.1 Kb.
ТипУрок

ІМЕННИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ: ЗАГАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ, МОРФОЛОПЧНІ ОЗНАКИ, СИНТАКСИЧНА РОЛЬ

Мета: на основі здобутих у початковій школі знань про частини мови поглибити й систематизувати знання учнів про іменник як частину мови, зокрема про його загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль; розвивати пам'ять, логічне мислення, увагу, творчі здібності; виховувати почуття любові до рідного краю, батьківської хати та мови народу.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, картки, схеми.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань учнів

Учитель. На попередньому уроці ми говорили про розділ мовознавчої науки «Морфологію», про частини мови, які в ній вивчаються. Тому зараз прошу розшифрувати цифрову схему.


33

Зразок відповіді. В українській мові десять частин мови: шість самостійних, або повнозначних, які мають і лексичне, і граматичне значення, та три службових, або неповнозначних, що не мають лексичного значення, а виконують службову функцію для зв'язку повнозначних слів у реченні. Окремою частиною мови є вигук та звуконаслідувальні слова, які не мають ні лексичного, ні граматичного значень. Вигуки та звуконаслідування виражають вольову реакцію мовця (наприклад: Ой! Ах! Геть! Ура!), етикет (наприклад: Спасибі! Будь ласка! Прошу!), акустичні уявлення (наприклад: Дзінь! Трах! Ку-ку!).

III. Повідомлення теми, мети й завдань уроку.
Оголошення епіграфа уроку й робота з ним

Якщо якась частина мови часто буває предметом мовлення,

то вона мимоволі перебирається у стан іменників,

а отже, одягається в іменникове морфологічне вбрання.

I. Вихованець



IV. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу

Лінгвістична казка «Хто стане царем?»

В одному царстві, яке називалось Морфологія, бо так звали царівну, жили різні частини мови. Царівна вирішила вибрати собі чоловіка, найзнаменитішого, найточнішого.

Царські слуги оголосили по всьому царству, що чоловіком Морфології стане той, хто доведе, що він найнеобхідніший.

От зійшлися всі частини мови у царському дворі. Першому надали слово Іменнику. Вийшов він насередину і почав говорити: «О прекрасна царівно! Схиляюсь перед вашою красою і розумом. Моє ім'я Іменник. Нарекли мене так тому, що я даю назву всьому живому й неживому. Я в небі й на землі, в людях і звірах, в житті, у радості, у праці й відпочинку. Я даю ймення всім вам. Уявіть собі, що мене не буде. I ваше царство, і слуги, і скарби — усе щезне».

«Досить!» — гукнула царівна. Цей Іменник, якого завжди супроводжували його вірні слуги Відмінки, давно привертав її увагу.

Усі, мов заворожені, дивилися на Іменника-красеня.

«Менше слів, а більше діла! Ти на прикладах нам більше розкажи про і себе й доведи, що ти найнеобхідніший!» — було веління царівни.

Іменник прикликав на допомогу вірних своїх слуг і розпочав розповідь про себе.



Спостереження над мовним матеріалом

(Міжпредметний зв'язок. Матеріал з підручника української літератури, який вивчається одночасно з цією темою. «Зачарована Десна» О.Довженка)

... До чого ж гарно й весело було в нашому городі! Ото як вийти з

сіней та подивитись навколо – геть-чисто все зелене та буйне. А сад, було, як зацвіте весною! А що робилось на початку літа – огірки цвітуть, гарбузи цвітуть, картопля цвіте. Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля. А соняшника, а маку, буряків, лободи, укропу, моркви! Чого тільки не насадить наша невгамовна мати.

Город до того переповнявсь рослинами, що десь серед літа вони вже не вміщалися в ньому. Вони лізли одна на одну, переплітались, душились, дерлись на хлів, на стріху, повзли на тин, а гарбузи звисали з тину прямо на вулицю.

У нас був дід дуже схожий на Бога. Звали нашого діда, як я вже потім довідався, Семеном. Любив дід гарну бесіду й добре слово...


Завдання класу. «Мозковий штурм»

  1. Пригадати, яка частина мови називається іменником.

  2. Знайти у тексті іменники, поставити до них запитання і сказати, які з них є назвами істот, які – назвами неістот.

  3. Знайти у тексті власні іменники і сказати, чим вони відрізняються від загальних іменників. Пригадати, які іменники є власними назвами і як вони пишуться.

  4. Розказати, до якого роду можуть належати іменники. Навести приклади з тексту.

  5. Яке значення мають форми однини і множини іменників? Довести це на прикладах іменників, які є у тексті.

  6. Чи можуть іменники змінюватися за відмінками і числами?

  7. Назвати відмінки і відмінкові запитання. Провідміняти іменник мати. (письмово)

  8. Скільки відмін іменників вивчили у початкових класах? Знайти іменники І,ІІ, ІІІ відмін у тексті.

  9. Яким членом речення може бути іменник? Виділені речення розібрати за членами речення.


Опрацювання теоретичного матеріалу підручника. Робота з таблицею «Іменник як самостійна частина мови»

V. Усвідомлення здобутих знань у процесі практичної роботи

1. Гра “Лото назв”

На картках написано по декілька слів, що означають назви предметів. Учитель розкриває зміст певного слова, а учні повинні знайти його на картках і закрити. Виграє той, хто першим закриє усі назви на своїй картці.

Для гри можна використовувати такі слова (іменник): акваріум, метро, верблюд, гербарій, театр, вогнище, компас, ліщина.

Для вчителя: 1. Скляний ящик з водою для риб. (Акваріум). 2. Жуйна тварина з одним чи двома горбами. (Верблюд). 3. Колекція засушених рослин. (Гербарій). 4. Приміщення, де відбуваються вистави. (Театр). 5. Купа дров або хмизу, які горять. (Вогнище). 6. Прилад для визначання сторін світу. (Компас). 7. Лісовий чагарник на кущах якого ростуть горішки. (Ліщина). 8. Підземна міська залізниця. (Метро).
Розподільно-словниковий диктант

Записати іменники у два стовпчики: а) назви істот; б) назви неістот. Свій вибір обґрунтувати.

Вовк, дівчина, книга, стіл, мікроб, домовик, теля, клас, товариш, олівець, колгоспник, синь, вірус, оселедець, лампа, робітник, кішка, чорт, гурт, небіжчик.
Висновок. До назв істот належать іменники, що називають осіб, тварин, міфологічні образи. Інші іменники є назвами неістот. Назви істот і неістот розмежовуються за допомогою запитань (для істот — Хто? Кого?; для неістот — Що? Чого?) і окремих відмінкових форм.

Розрізнення назв істот і неістот у граматиці не завжди відповідає поділу на живі і неживі предмета. Тому важливе значення має з’ясування не тільки смислової, а й граматичної ознаки — закінчення знахідного відмінка множини, що, як правило, збігається у назвах істот, і з називним — у назвах неістот.

Одним зі способів розрізнення цих двох груп іменників є також постановка

питання: хто? (до назв істот) і що? (до назв неістот).


Слово вчителя. Іменники бувають з конкретним та абстрактним значенням.


Пошукова робота. Узагальнити одним словом поняття, записані в кожному рядку.

1) Тарас, домовик, чоловік, добряк - … . 2) Книжка, парта, вазон, окуляри - … . 3) Дерево, трава, квітка, боровик - … . 4) Дощ, веселка, вітер, сніжинка - … . 5) Соловей, корова, Гнідко, щука, кіт - ..ж. ж. 6) Школа, пошта, інститут, бібліотека, лікарня - … . 7) Пильність, здібність, доброта, точність, увага - … . 8) Читання, похід, малювання, праця, горіння - …ж .

- Який висновок можна зробити про назви предметів в українській мові?
Дослідження-пошук

Із поданих іменників виписати лише власні назви. Пояснити правопис виписаних слів.

Газета, добро, Україна, біль, Карпати, дерево, будинок, Тарас Шевченко, газета «Урядовий кур'єр, пароплав, критика, Київ, Дніпро, сузір'я Велика Ведмедиця, Спасівка, поезія «Сон», учениця, Президент України.

Висновок. Загальні іменники — це назви, що є спільні для ряду однотипних предметів, істот, явищ, понять. Власні іменники — це індивідуальні назви одного з ряду однотипних предметів чи одного існуючого в природі. Власними назвами є прізвища, імена, географічні назви, назви високих посад, свят, журналів, газет, творів тощо.

Творче спостереження з елементами аналізу

Виразно прочитати уривок з вірша. Списати, назвати їх морфологічні ознаки (рід, число, відмінок).

Летіть, летіть, нестримні журавлі

Через усі держави і кордони,

Несіть привіт від рідної землі

Усім, хто в неї вірить безборонно.



(А. Матвійчук)

Висновок. Кожний іменник в однині має граматичне значення чоловічого, жіночого або середнього роду. Виражаючи кількісні ознаки названого, іменники змінюються за числами, можуть мати форми однини і множини. Пов'язуючись у реченні з іншими словами, іменники змінюються за відмінками.
Записати речення, визначити синтаксичну роль іменників. Пояснити розділові знаки.

Калина — це символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати (А. Кондратюк).



Висновок. Іменник у реченні може бути будь-яким членом, але найчастіше — підметом або додатком.

VІ. Підсумок уроку.

Відгадайте загадку

Всі на світі добре знають,

Що предмет я означаю.

Хто чи що,— ви запитайте

І про мене все дізнайтесь,

Я істота й неістота:

Парта, зайчик, дошка, котик.

Маю рід, число, відмінок

І чотири аж відміни.

Хто я? Знайте достеменно:

Називаюсь я... (іменник).

— Отже, як змінюються іменники?

— Яка ж синтаксична роль іменника в реченні?



2. Кросворд

На дошці намальований кросворд. Учні відповідають на запитання і вписують відповіді.



1. Особиста назва людини, що дається їй після народження. (Ім’я)

2. Косметична мазь. (Крем)

3. Твір образотворчого мистецтва, виконаний з натури. (Етюд)

4. Механізм для підіймання й переміщення вантажів. (Кран)

5. Велика рибальська сітка. (Невід)

6. Зимовий віз на полозах. (Сани)

7. Кімната в школі, де здійснюється навчальний процес. (Клас)


VІІ. Оголошення домашнього завдання. Оцінювання.
Вивчити правила на с. 76-77. Вправа на вибір: 127 або 128.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал