Уроки художньої культури україни 10 клас Ч.І. Навчально-методичний посібник для вчителів Черкаси




Сторінка9/11
Дата конвертації29.12.2016
Розмір1.44 Mb.
ТипУрок
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема уроку. Первісні музичні інструменти. Музична культура античних міст та Північного
Причорномор’я. Музична культура Київської держави.
Мета уроку - ознайомити учнів з особливостями розвитку музичної культури в різні історичні періоди
- формувати та розвивати національну свідомість- виховувати інтерес до музичної культурної спадщини.
Обладнання: ілюстрації із зображенням народних українських музичних інструментів, українські мелодії та пісні, схеми.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу з випереджувальним завданням.
Хід уроку
І. Організаційна частина уроку
Звучить українська народна мелодія (на вибір учителя).
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Учитель. Тільки що ви прослухали українську народну мелодію- Як видумаєте, чому саме такою мелодією ми розпочали наш урок- Звучання яких музичних інструментів ви впізнали- А які визнаєте музичні інструменти?
На ці запитання і набагато інших сьогодні ми спробуємо дати відповіді, а допоможуть нам учні з творчо-пошукової групи, які готувалися до уроку, збирали інформацію і познайомлять нас із своїми дослідженнями.
ІІІ. Оголошення теми і завдань уроку
IV. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя.
Первісні музичні інструменти
Музична культура бере свій початок із прадавніх часів, і , на думку вчених, перші прояви музичного мистецтва на українських землях спостерігалися вже близько сорока тисяч років тому. Деякі археологічні знахідки палеолітичної доби свідчать про зародження музичної культури та появу перших музичних інструментів, які, вочевидь, були схожими в усіх народів світу. Це видно зі зразків, знайдених у багатьох країнах, утому числі й в Україні. Наприклад, на палеолітичній стоянці Молодове (Чернівецька область) львівською археологічною експедицією 1953 року знайдено чотири флейти з рогу північного оленя. Одна з них мала дуже складну як на той час конструкцію на її корпусі лишилися сліди шести отворів, за допомогою яких можна було відтворювати цілий звукоряд.
Безцінною знахідкою під час археологічних розкопок на Мізинській стоянці є вироби з кісток мамонта, поверхня яких покрита лінійним розписом, виконаним червоною вохрою, змішаною з кістковим жиром. Дослідники інтерпретували їх як музичні інструменти, що застосовувалися для супроводу танців. Музичним інструментом є, очевидно, і шумовий мізинський набірний браслет, що виготовлений із пластин бивня мамонта, гравійований меандровим орнаментом і складається з п'яти окремих незамкнених кілець.
Дещо інші музичні інструменти, а саме сім дудочок із пташиної кістки періоду неоліту, знайдено 1931 року в Маріупольському могильнику, що на Донеччині.
Інтонаційними джерелами прадавнього музичного мистецтва за різними дослідженнями вважаються інтонації експресивного мовлення, спів птахів та голоси тварин, ритми роботи первісних людей, їхні звукові сигнали та магічні заклинання. Загалом, первісне музичне мистецтво мало синкретичний характер пісня, танець і поезія були поєднані і часто супроводжували обряди, працю, події родинного життя тощо. В уявленні людей музика й музичні інструменти відігравали важливу роль оберегів під час заклинань та молитов. У музиці вбачали засіб захисту від злих духів, привертання добрих божеств.

72
Музична культура античних міст Північного Причорномор’я.
Музична культура античних міст-полісів Північного Причорномор'я зберігала традиції античної Греції. Поети, архітектори, музики античних північнопричорноморських міст- держав були добре знайомі з надбаннями сучасної їм давньогрецької культури. Про це свідчать зображення музичних інструментів та розписи склепів, де поховані музики, а також численні скульптурні знахідки.
Серед музичних інструментів у Північному Причорномор'ї набули поширення ліра карбувалася на ольвійських та пантікапейських монетах, кіфара, арфа, авлос (різновид флейти, орган, сурма, труба. На одній боспорській фресці І ст. не. зображено ансамбль музикантів, що рідко траплялося в античному мистецтві тріо з двох флейті ручного органа. В Ольвії знайдено кілька уламків кістяних авлосів, які свідчать проте, що мешканці міста грали на цьому інструменті.
На знайденій в Ольвії античній теракотовій статуетці IV—III ст. зображено навчання дитини гри на лірі маленький хлопчик стоїть поряд із педагогом, який тримає в руці ліру. Ліра змальована також на предметах місцевого виробництва на ольвійських монетах, формі для теракоти з фігуркою Аполлона з лірою.
Зображення іншого музичного інструмента — барбітона — збереглося на червонофігурному лекіфі з Ольвії. Вазописець першої третини V ст. намалював музиканта, який сидить на стільці.
Одне з давніх зображень кіфари збереглося на кратері, знайденому на острові Березань. Його розписав вазописець із малоазійського міста Клазомени в першій половині VI ст. На центральному фризі він зобразив урочисту, вочевидь ритуальну, ходу за участю чотирьох жінок, які грають на кіфарах.
Античність, її культура і мистецтво — вічне, невичерпне джерело ідей, думок, художніх відкриттів. З нього людство вусі часи черпало натхнення для створення прекрасного. Без цієї невмирущої спадщини неможливо уявити шляхи соціального й духовного прогресу людства, його майбутнє.
Розповідь учителя. Давні слов'яни вшановували пращурів та поклонялись язичницьким богам. Поклоніння здійснювали в храмах і капищах з ідолами. Релігійні обряди на честь Перуна (бога грому й блискавки, Стрибога (бога вітрів, Ярила (бога сонця, Лади богині кохання) супроводжувались спінами, ритуальними танцями, грою на музичних інструментах і завершу пались спільним застіллям. Слов'яни вшановували не лише язичницьких богів, алей місця, девони живуть ліси, гори, річки та озера.
За припущеннями дослідників, пісенна й інструментальна творчість того часу розпиналися у тісному взаємозв'язку. До основних українських народних інструментів належать кобза, бандура, ліра, свищики, окарини , скрипка, сопілка та її різновиди, сурми, трембіта, ріг, ріжки, цимбали, шумовій ударні музичні інструменти.
Учитель. А зараз слово ми надамо творчо-пошуковій групі.
Учень. Наша група підготувала інформацію проукраїнські народні інструменти.
Учитель. Я пропоную учням класу коротко законспектувати розповідь творчо- пошукової групи. Розповідь супроводжується показом ілюстрацій).
Учень. Кобза-бандура — струнний щипковий інструмент, поширений в Україні з давніх часів. У далекому минулому інструмент існував у простішому вигляді та називався кобзою уст. цей удосконалений інструмент називали бандурою. Зовнішній вигляд бандури змінювався відповідно до того, як збільшувалася кількість струнна ній, розширювалися діапазоні технічно-виконавські можливості. У минулому бандура (кобза) здебільшого супроводжувала спів кобзаря-соліста.
Ліра,риля — із такими назвами цей інструмент відомий в Україні з XVII ст. Він часто був супутником кобзи-бандури. Проте лірники не відігравали такої соціальної ролі, як кобзарі-бандуристи. І як не вощили лірники живицею колесо, як не обмотували шерстю
струни в місцях дотику з колесом, щоб пом'якшити скрипучий, гугнявий звук ліри, її темброві властивості й обмежені прийоми гри зумовили переважно сумний церковно- моралізаторський репертуар лірників. Сучасні майстри та музиканти України й Білорусі знову звертають увагу на давній народний інструмент, докладаючи зусиль для того, щоб відродити його, удосконалити, увести до фольклорних ансамблів, оркестрів.
Учень. Свищик, окарина. Окарина в перекладі з італійської — гусенятко. Так назвали свисткову флейту, що виготовляють із глини або деревини. Вона має яйцеподібну сферичну) форму і свистковий пристрій, що міститься у спеціальному поперечному відводі. Інструмент має 10 ігрових отворів. Звучання в окарини — казкове, навіть фантастичне. Грою на окарині імітують звуки диких тварин, птахів і особливо непідробно — кування зозулі. Саме тому в Україні окарину звуть зозулькою. Виготовляючи цей інструмент, українські майстри виявляють неабиякі творчі здібності й багату фантазію. У найбільшої окарини звук — неначе з гігантської морської раковини.
Свищик (дитячий. Серед дитячих іграшок і виробів декоративно- прикладного мистецтва часто зустрічаються керамічні пташки, коники, козлики, баранчики. Вони яскраво розмальованій покриті поливою. Багато з них мають свистковий та 1—2 пальцевих отвори. Це — свищики, на яких можна виконувати прості мелодії, тому зазвичай їх використовують діти. Свищики у вигляді тварин (птахів, звірів, риб) належать до окариноподібних народних
інструментів.
Учень. Скрипка. У царині музичних звуків майстри й музиканти впродовж століть шукали такі звуки, що наближувалися б до людського голосу. Принципову ідею винайшли автори примітивних струнних інструментів, на яких грали лукоподібним смичком. Та від цих інструментів до цариці музики, якою стала скрипка величезна відстань. Тисячі майстрів світу відвойовували у природи секрети конструкції скрипкових дек, таємниці деревини, лакового покриття. Наприкінці XV — на початку XVI ст. італієць Г. Бертолотті сконструював перші скрипки. Його учень П. Маджіні та майстри кремонської школи А.
Ама- ті, Дж. Гварнері та особливо А. Страдіварі — створили неперевершені скрипкові інструменти дивної краси й витонченості. Головна їхня цінність полягає в неповторному чарівному звуці, який ці інструменти несуть крізь століття. В Україні скрипка відома з кінця
XVI ст. Вона особливо імпонує наспівному, мелодійному характеру української народної музики. Без скрипки не обходилося жодне свято, весілля тощо. Вона — інструменті для соло, і для акомпанементу. Скрипка є невід'ємною складовою оркестрів, ансамблів, троїстих музик.
Учень. Сопілка — один із найпоширеніших у музичному побуті України інструментів. Із глибини тисячоліть дійшов до нас цей інструмент із багатьма назвами: сопілка,
денцівка, флояра, зубівка, теленка... За кожною назвою прихована принципова конструктивна відмінність, а отже, нові специфічні прийоми видобування звуків і різноманітна музична палітра. У верхній отвір невеликої дерев'яної трубки вставлено свисток у вигляді денця з прорізом, уздовж трубки — б отворів для пальців. Типову сопілку виготовляли з верби, клена, калини, смереки, груші чи звичайної бузини. На
Гуцульщині таку сопілку називають денцівкою. Звуку неї — соковитий, насичений.
Флояра від звичайної сопілки відрізняється тим, що немає свистка, а обидва кінці трубки відкриті. Отже, звуки на ній видобувати важче. Сріблясто-витончена мелодія флояри більше відповідає мальовничій природі Карпатських гір з її швидкими грайливими струмками. Серед різновидів сопілки є й такий, що зовні нагадує звичайну трубку, у якої обидва кінці відкриті, а ігрові отвори відсутні. Звуки змінюються завдяки передуванню повітря. Це —
теленка. Дві спарені сопілки називають денцівкою, або жоломійкою. Зубівка, коса дудка, скигля — у кожної своя конструкція і відповідне забарвлення звуку. Одна виспівує пронизливим високим голосом друга — густим, оксамитовим третя — плаче, скиглить сумним, тужливим голосом.
Сурма. Численні літературні джерела донесли до нас відомості про побутування у військовій музиці українського козацтва дерев'яної конусоподібної труби, що звалася
сурмою, або козацькою трубою. На жаль, тогочасний інструмент не зберігся. Відомо лише, що то був військовий сигнальний інструмент. Засвідченням авторитетних істориків, у складі полкової музики були сурмачі, трубачі, довбиши. У козацьких реєстрових документах містяться відомості про заробітну плату музикантів полкової музики Війська
Запорізького.
Учень. Трембіта, ріг, ріжки. У музичному побуті мешканців Карпат нерідко можна зустріти овіяний легендами екзотичний інструмент, що здавна був супутником гуцулів. Це
— трембіта. За давніх часів вона була сигнальним інструментом. Кілька дозорців, які розміщувалися на вершинах гір, сигналом трембіти, немов естафетою, передавали звістку про наближення ворога. Нерідко звук трембіти допомагав зорієнтуватися мисливцям чи подорожнім, які заблукали в негоду. Сьогодні сигналом трембіти повідомляють про приїзд артистів у гірське село, початок весілля чи якоїсь урочистої події. Із давніх часів збереглася традиція звуками трембіт сповіщати про перший вихід худобина гірські пасовиська (полонини, давати старт плотогонам гірських рік. Іноді трембітарі подають сумну звістку про смерть когось із гірських жителів. Зовні трембіта — це дерев'яна конусоподібна труба завдовжки 2—3 м. Виготовляють її так зрізують црямий стовбур смереки, обстругують, надаючи йому контуру потрібного інструмента. Потім розколюють уздовж на 2—3 частини і виймають серцевину. Утворені тонкі стінки складають і герметично обгортають березовою корою, попередньо , вставивши у тонкий отвір трембіти мундштук.
В Україні значно поширені також цимбали. Зовні вони схожі на гусла трапецієподібний дерев'яний корпус, пласкідеки, два резонаторних отвори. Проте, на відміну від гусляра, який видобуває звуки щипком пальців, цимбаліст грає, ударяючи по струнах спеціальними дерев'яними паличками. До того ж струни групуються по 3—5, а іноді по 7, настроєних на одну ноту. Цимбали мають багату музичну палітру і використовуються як для сольної, такі для ансамблевої гри, особливо у троїстих музиках. Поодинокими ударами по струнах цимбаліст надає музиці яскравого ритмічного малюнка, а частими ударами обох паличок цей прийом називається тремоло) відтворюється безперервна м'яка, лірична, іноді драматична мелодія.
Учень. Шумові та ударні музичні інструменти. В українській народній музиці значну роль відіграють ударній шумові інструменти, виникнення яких сягає своїм корінням сивої давнини. Різноманітні брязкальця, порожнисті раковини, калатальця — усе це колись використовувалося для подавання сигналів, а згодом — для ритмічної організації музики. Такі самі функції виконували і речі побутового вжитку деркач, било, калатало, що були постійними супутниками сторожів. У народній музиці, що супроводжувала ігри, весілля, календарні, релігійні свята й обряди, широко використовувалися такі предмети побутового вжитку, як ложки, рубель із качалкою. Можна зустріти народні кастаньєти, зроблені з двох спарених дерев'яних ложок. На них музикант відбиває різноманітні ритмічні малюнки, імітує цокіт кінських копит- Найпоширенішим ударним інструментом у народній музиці є бубон (решітка. Легкий дерев'яний обідок, обтягнутий з одного боку шкірою це найпростіша конструкція бубна, що був відомий в Україні ще у давні часи. Сучасні матеріали, металеві дзвіночки, тарілочки, гарне оздоблення змінили вигляд бубна, що завжди супроводжував танцювальну музику, а згодом увійшов до складу полкової музики Війська Запорізького.
Розповідь учителя. Музична культура Київської Русі надзвичайно багата й різноманітна її розвиток зумовлений кількома чинниками продовженням традицій східно- словянсько’ї, наслідуванням візантійської культури. Отже, за часів Київської Русів музичному мистецтві одночасно існували три напрямки народна музика, придворно- світська та церковна
Робота із схемою Музична культура Київської Русі»
Музична культура Київської Русі

75
Придворно-світська Народна музика Церковна музика музика
Календарно-обрядові
Родинно-обрядові Билинний епос пісні пісні
Розповідь учителя. Поширеними в Київській Русі були види світського музикування. У звичаях княжого двору було супроводження музикою офіційних церемоній, вона лунала під час княжих застіль. Князі утримували при дворі професійних музикантів, співаків, танцюристів. Їх називали скоморохами. Також при дворі існували й військові оркестри. Особливе місце посідали героїчні величальні пісні Із прийняттям християнства в культуру Київської Русі прийшов і візантійський церковний спів. Християнство принесло на Русь певну систему богослужбових жанрів кондаки, ірмоси, канони, тропарі. Єдиним музичним інструментом був дзвін. Найважливішим напрямом музичного мистецтва Давньої Русі була народна пісня. Відзначання любої події вжитті супроводжувалося обрядами і піснями. Разом із піснями календарно-обрядовими та родинно-обрядовими, у Києвській Русі виник новий жанр билина. Зародились билини наприкінці першого тисячоліття в Києві, Чернігові, Галичі, Новгороді. Головними образами билин стали відомі богатирі Ілля Муромець, Добриня
Микитич, Альоша Попович. Музичну основу билин становили протяжні наспіви декламаційного характеру.
Запис у зошитах. (таблиця «Календарно-обрядові пісні)
V. Актуалізація набутих знань
Учитель. Спираючись на знання, які ви отримали на уроці, заповніть стовпчики таблиці.
Музична культура
Музичні інструменти
Народна музика
Церковна музика
Придворно-світська музика
Слова для заповнення таблиці:

окарина;

військова;

скоморохи;

весільна;

кобза;

жартівлива;

кондак;

билини;

веснянки;

цимбали;

ліра;

колискові;

тропарі;

колядки;

жниварські пісні;

щедрівки.
І. Підбиття підсумків уроку
VІІ. Домашнє завдання. Підібрати українські народні пісні до жанрів народної музики.
Перелік використаної літератури:
Климова Л.В. Художня культура. 10 клас Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту. Академічний рівень. – К Літера ЛТД, 2010. – 176 с. Художня культура. 10 клас Методичний посібник / Чєн Н.В., Золотарьова О.І. – Х Вид. група Основа, 2010. – 144 с. – (Серія Мій конспект»).
(Ілюстрації українських народних інструментів можна переглянути в посібнику, який
знаходиться в бібліотеці ЧОІПОПП).
РОЗДІЛ ІІ. ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА УКРАЇНИ ХVІІ-ХVІІІ СТ.
Тема 1. Образотворче мистецтво
Урок -9
Кондратюк Наталія Вікторівна,
учитель образотворчого мистецтва та художньої культури Христинівської спеціалізованої школи І-ІІІ ст. №1
ім. О. Є. Корнійчука, вчитель вищої категорії, вчитель-методист
Художня культура козацької доби. Стиль бароко в українському мистецтві
Мета:
· ознайомлення з стилем бароко особливості стилю бароко в українському мистецтві особливості художньої культури козацької доби
· вчитися відрізняти засоби художньообразної мови стилю бароко
· вчитися характеризувати художньообразний зміст графічних та живописних творів, формулювати власні враження, отримані під час спілкування з мистецтвом, використовуючи спеціальну мистецьку термінологію;
·
розвивати колористичну грамотність, почуття ритму, просторове мислення, глядацьку, візуальну культуру, здатність давати естетичну оцінку художнім творам
· виховувати духовність, що виникає внаслідок спілкування з мистецькими творами.
Обладнання: ілюстративний матеріал, слайд-шоу, наочні засоби.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань .
Культура бароко не обіцяла людям
Легкого щастя на землі, але вчила
Бути совісними, мудрими, свідомими
Своєї приналежності довічності А. Макаров
Хід уроку
I. Організація пізнавальної діяльності учнів
II. Актуалізація опорних знань
Вправа 1.
Пригадай до яких культурних епох належать представлені твори.(див. слай-шоу) (за наданими ілюстраціями діти визначають мистецький твір, автора, культурну епоху).
Вправа 2. Ланцюжок З наданих слів (античність, Культура східних слов’ян, Культура Київської Русі, Ренесанс, бароко, трипільська культура) створити ланцюжок послідовності культурних епох. Визначити яка культурна епоха не вивчалася раніше. По завершенню вправи учням показується слайд Перевір себе з правильною відповіддю, згідно якої діти перевіряють свої результати. Визначається культурна епоха з якою вони незнайомі «бароко».
III. Викладання нового матеріалу
Загальна характеристика епохи бароко
Українська архітектура та образотворче мистецтво другої половини XVII — XVIII ст. розвивалися під потужним впливом мистецтва бароко.
Бароко в перекладі з італійської означає химерний, чудернацький. Так називають мистецький стиль, який панував у Європі від кінця XVI майже до кінця XVIII ст. Наш черкаський учений-філолог, письменник Василь Пахаренко у своєму "Нарисі української поетики" він пише «На зміну ренесансу в європейській культурі приходить
бароко, у ньому поєднуються традиції готики і ренесансу.
Визначальні прикмети бароко: Знову спостерігається нахил до ускладненої форми (яку пізній готиці).
2.Повертається дотичний теоцентризм (тобто погляд на Бога як на вершину досконалості, серцевину буття, але зберігається й антропоцентризм, лише тепер людина трактується не як противага Богові, а як найдосконаліше його творіння.
3.Замість світської спрямованості ренесансу в часи бароко знову релігійне забарвлення усіх сфер культури, яку добу середньовіччя.
4.Замість визволення людини від пут соціальних та релігійних норм знову помітне посилення ролі церкви і держави.
5.Зберігається античний ідеал краси (його можна уособити в образі Венери
Мілоської), але робиться спроба поєднати його з християнським ідеалом (уособлення в образі Сикстинської Мадонни, тобто йдеться про поєднання краси духовної і фізичної, внутрішньої і зовнішньої, в цілому відбувається примирення традицій античної і християнської.
6.Як і ренесанс, бароко зберігає увагу до природи (і в науці, і в мистецтві, але тепер природа трактується не як противага Богові, але як шлях пізнання досконалості і благостини
Творця".
В українській ментальності тоді витав козацький дух. Як зазначає М. В. Гоголь, саме козацтво "накинуло свій характері, можна сказати, колоритна всю Україну". Козацтво стало тією верствою, що повело народ до власної державотворчості, національної свідомості, до утвердження кращих прагнень до свободи, правди і краси. Всеукраїнське суспільство пройнялось надією на волю, динамічним прагненням до визволення, енергією діяння і вірою в справедливість Божого промислу. Земне ніби з'єдналось із небесним, тому в цей час в українську культуру природно входять барокові мотиви. Еліта (козацька старшина, професійні письменники, художники, зодчі) сприйняли ті мотиви як свої, а низи поступово трансформували їх по-своєму, з'єднавши з давнішими (архетипними) традиціями єдності побожного і людського. Адже козаки виступили на захист рідної землі і православної віри, і волі.
Найяскравіше стиль бароко утілювався в архітектурі бароковим спорудам притаманні нагромадження розкішних оздоб, підкреслена декоративність, грандіозність. Прикметні риси європейського бароко в українській архітектурі набули яскравої своєрідності. Тому дослідники українських барокових споруд послуговуються терміном українське, або
козацьке бароко. Найбільшою самобутністю відзначаються барокові споруди на землях Гетьманщини й Слобідської України за часів гетьмана Івана Мазепи. Проте пам'ятки української барокової архітектури збереглися і в Західній Україні та в дерев'яному народному будівництві всіх українських земель.
Справжніми шедеврами світової архітектури є українські барокові споруди:
• Софійський та Михайлівський Золотоверхий собор в Києві,
• Хрестоздвиженський у Полтаві (1709 р, Покровський у Харкові (1689 р. Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві (1696— 1701 рр.), церква Всіх святих над Економічною брамою Києво-Печерської лаври (1696—
1698 рр.), Церква Катерини в Чернігові (1716 р,
• Преображенська церква у Великих Сорочинцях (1732р.),
• Собор св. Юра у Львові (1747-1762 рр.).
Андріївська церква
Унікальний пам'ятник архітектури побудований в 18 столітті у стилі барокко за проектом російського архітектора італійського походження Франческо Бартоломео
Растреллі. Своїми витонченими контурами церква велично вимальовувалася на тлі небосхилу і гармонійно вписується в ландшафт над Дніпром. Прикрасою інтер'єру є багатоярусний, багато декорований іконостас, елементи декоративного барочного ліплення, скульптура і живописні полотна.
Маріїнінський палац
Прекрасний палац в кремово-блакитних тонах був побудований архітектором
Бартоломео Растреллі під управлінням російського архітектора Івана Мічуріна. Палац розташувався в живописному парку на горбі з виглядом на Дніпро. Він використовувався як київська резиденція царської сім'ї. В наші днів палаці проходять офіційні прийоми вищого рівня.
Михайлівський собор (Київ)
Михайлівський Золотоверхий монастир - один з прадавніх монастирів в Києві. Включає зруйнований в і роки і заново побудований всередині х років соборний храм на честь Архангела Михайла в стилі українського бароко, а також трапезну з церквою
Іоана Богослова (1713 рік) і дзвіницю (1716-1719 років. Передбачається, що Михайлівський собор був першим храмом з позолоченим верхом, звідки на Русі пішла ця своєрідна традиція. Зведений в 1108-1113 роках Михайлівський собор мав особливе значення для киян, бо був присвячений архангелові Михайлу - небесному заступникові Києва. У XII столітті монастир був місцем поховання князів.
Передбачається, що при церкві був тоді ж заснований і монастир. З прадавньої пори церква носить назву Золотоверхою, ймовірно, тому, що була єдиною у той час церквою з позолоченим верхом. Дочасу Святополка віддання відносить і перенесення до Києва з Константинополя в 1108 році головної святині Золотоверхого монастиря, мощів святої великомучениці Варвари.
У Київ І. Г. Шедель був запрошений для будівництва великої дзвіниці Успенського собору, яка є композиційним центром нинішнього Києво-Печерського історико-культурного заповідника.
Перший варіант проекту, що належав архітекторові Ф. Васильєву, І.Г. Шедель істотно переробив змінив пропорції споруди, конструктивну основу, спростив декор, наблизив архітектуру споруди до класичних форм.
На західних землях України на зламі 16-17 століть виникає короткочасна суміш з стилів маньєризму, ранішнього бароко і залишків Відродження. Найбільш яскравим прикладом цієї суміші став фасад Бернардинського костелу умісті Львів. Щит - фронтон костелу - яскравий приклад стилю маньєризм на ренесансній основі. Якщо в гравюрі і живопису стиль маньєризм утримав свої позиції до початку 18 століття, то в архітектурі він зникає під могутнім наступом римського бароко.
Визначним будівничим доби бароко був Степан Ковнір. Одна з найкращих споруд
Ковніра — корпусна території Києво-Печерської лаври, названий його ім'ям.
Найвідоміший архітектор українського бароко — Іван Григорович-Барський. Він спорудив, зокрема, дзвіницю Кирилівського монастиря, Покровську церкву й церкву Миколи Набережного на Подолів Києві.
Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях - один із найкращих зразків церковної архітектури Лівобережної України початку XVIII століття. Заснована гетьманом Данилом Апостолом, який уній і похований. Церква відзначається багатством декоративного оформлення фасадів у стилі українського бароко. У храмі зберігся унікальний дерев'яний різьблений іконостас, що налічує 113 ікон. 1809 року тут хрестили майбутнього великого письменника Миколу Гоголя.
Іллінська церква. Як вказано в Повести временних лет” в 945 році на цьому місці була побудована перша на Русі дерев'яна церква, в якій представники київського князя Ігоря прийняли клятву з приводу підписання з греками світового договору. Існує припущення, що Хрещення киян в 988 році здійснилося біля церкви святого Іллі, розташованої на березі річок Дніпра і Почайни, тим паче, що, згідно церковним канонам, людину після хрещення вводять в церкву. У церкві святого Іллі свого часу молилася і княгиня Ольга.
Іллінська церква була побудована в 1692 році. У плані церква повторює дерев'яну. У першій половині XVIII століття була побудована двох'ярусна дзвіниця і встановлені ворота храму в стилі українського бароко, виконана видатним українським архітектором І. Г.
Григоровичем - Барським.
Храми Черкащини. На Черкащині однією з перших барокових культових споруд була Богданова Іллінська церква у Суботові. Вона збереглася донині. її можна вважати будовою перехідного типу. Основа - чотирикутна базиліка з вівтарем у напівокруглій апсиді.
Кошикоподібна покрівля. А фронтон, хоча й трикутний, але вже й бароковий за своїми прикрасами. Споруда ще важкувата, товстостінна, як фортеця, малувато граційності і все ж уже відчувається крок до неї. Панько Куліш залишив нам художній опис руїн гетьманських палату Суботові, які він мав нагоду бачити у першій половині XIX ст. Вони теж, мабуть, були початком барокової забудови.
Ратуша (1750 р, пл. Волі м. Бучачі. Побудована за проектом Бернарда Меретина в стилі українського бароко з елементами Відродження. Нижня частина є двоповерховою будівлею квадратної форми з масивним фігурним фронтоном і балюстрадою на верху. На будівлі посередині зведена двох'ярусна башта з куполом у стилі барокко. Загальна висота споруди - 35 м. Будівля ратуші прикрашена скульптурами роботи Пінзеля. Більшість скульптур до нашого часу не збереглися.
Протягом XVII—XVIII ст. в Україні розвивалася скульптура. Автором численних іконостасів і скульптур, зокрема у Хрестоздвиженському соборів Полтаві, у Мгарському монастирі, церкві св. Покрови в Ромнах, був Сисой Шалматов. Талановиті скульптори працювали і в Західній Україні, з-поміж яких найвидатнішим був Йоган Пінзель, автор скульптурного оформлення Святоюрського комплексу у Львові та ратуші в Бучачі.
За тих часів бурхливо розвивалася гравюра. Великої слави зажили українські художники-графіки Олександр та Леонтій Тарасовичі. У 1702 р. в Києві вийшов друком

80
“Києво-Печерський патерик із 40 гравюрами Леонтія Тарасевича. Неперевершеним гравером був Іван Щирський. У гравюрах цього майстра складні рослинні орнаменти поєднуються з античними, глибоко символічними сюжетами й реалістичними зображеннями. Таку графіці втілювалися закони мистецтва бароко.
Нові мистецькі принципи поступово поширювалися в іконописі. Своєрідне поєднання іконописних традицій із тогочасними художніми досягненнями спостерігалось у творчості
Івана Рутковича та Йова Кондзелевича — найвидатніших іконописців козацької доби.
· Пензлю Рутковича належить частина ікон з іконостасів у селах Водиця-
Деревянська, Воля-Висоцька (Львівська обл.) та в с. Потеличі (Львівська обл.), а також іконостас церкви Різдва Христового у Жовкві.
Йов Кондзелевич (1667 — після 1740) — автор ікон із Богородчанського іконостаса, виконаного для Манявського скиту.
Фарби сорочинських ікон подібні до гоголівських «Тихо разлился прозрачный голубой
свет, волны бледно-желтого переливались, ныряли, словно в голубом море, тонкий розовый
свет становился всё ярче».
У XVIII сторіччі гетьманська Україна була європеїзованою державою. В сорочинських іконах помітний перегук з італійцем Тинторетто, іспанцем Ель Греко, ба навіть із галантним французом Буше. Разом із цим, православні ікони із золотим візантійським тлом
– правдиве культурне уніатство. Напевно, одним із авторів ікон був Лука Боровик, батько придворного портретиста Катерини ІІ і Павла І Володимира Боровиковського.
Але головним керівником артілі митців був Києво-Печерський маляр Алімпій Галик.
Образ великомучениці Уляни – наче коштовна мініатюра тонко виписані риси обличчя, губи – як червоні пелюстки, і троянди поруч – білі (цнота) й червоні (страждання).
Деякі ікони вражають своєю куртуазністю перед жіноцтвом архангел Гавриїл із букетом лілей і троянд схиляється перед царственною Дівою Марією.
Деталі одягу на багатьох іконах осучаснені. Навіть патрона гетьмана Апостола пророка Даниїла, який живу стародавньому Вавилоні, – художник вдягнув у жупані делію гетьмана обох сторін Дніпра».
Цим іконостасом Україна може вписатися у світовий контекст як прикладом діалогу із західною культурою.
Від тих часів збереглося багато безіменних іконописних шедеврів. Найчастіше народні іконописці зверталися до образу Божої Матері. На іконах козацької доби Богородицю зображено в національному українському вбранні на тлі золоченого різьбленого рослинного орнаменту. Великого поширення в Україні набула ікона Покрови. Образів Покрови збереглося чимало. У нижній частині таких ікон подавалися реалістичні зображення представників козацької старшини, кошових отаманів, гетьманів. Приміром, збереглася ікона Покрови Богородиці із зображенню Богдана Хмельницького. Ще на одному образі з-поміж козаків, які просять захисту в Богородиці, зображено останнього кошового Петра
Каднишевського.
Велику популярність мав за тих часів світський портретний живопис. Портрети замовляли представники козацької старшини, власне, тому їх і називають козацькими. Чудовим зразком козацького портрета є зображення стародубського полковника Михайла
Миклашевського початку XVIII ст. та знатного військового товариша Василя Гамалії кінця
XVII ст.
Надзвичайну популярність мали в Україні народні картини “Козак Мамай”. Протягом XVIII ст. зображення козака Мамая можна було побачити в кожній українській хаті. Козаків малювали олійними фарбами на полотні, стінах, дверях, віконцях, кахлях, скринях, посуді й навіть на вуликах, вважаючи символічне зображення Мамая оберегом.
Наснажене животворними визвольними ідеями звитяжного XVII ст., духовне життя українців уст. хоч і зазнавало всіляких утисків збоку держав-колонізаторів, проте залишалося розмаїтим і доволі багатим. Найкращі здобутки українських митців XVIII ст. архітектура бароко, картини Козак Мамай та ікони народних майстрів не тільки не
втратили своєї мистецької вартості, ай увійшли до золотої скарбниці світової культури, навіки прославивши своїх творців і народ, що їх виплекав.
Високого рівня досягло в XVIII ст. українське мистецтво. Особливих успіхів українці, велика частина яких працювала в Росії, добилися в музиці. Композитори Дмитро
Бортнянський, Максим Березовський і Артем Ведель заклали основи знаменитого українсько-російського хорового церковного співу. У своїх творах вони надихалися українськими народними мелодіями. Народний ляльковий театр – вертеп, його назва пов'язана з тим, що перші лялькові вистави інсценували біблійний сюжет про народження Христа у Віфлеємській печері (вертеп давньослов'янською - печера).
На ХVІІ – ХVІІІ ст. припадає період розвитку українського шкільного театру. Він зародився у навчальних закладах – Києво-Могилянській академії. Феофан Прокопович
викладав в Києво-Могилянській академії спочатку пиитику, потім риторику, філософію і, нарешті, богослов’я, і по всіх цих предметах склав керівництво, дуже чудове для свого часу ясністю викладу і відсутністю схоластичних прийомів.
Пояснення нового матеріалу супроводжує слай-шоу.
ІV Підведення підсумків уроку
1. Інтерактивний метод Ланцюжок Назви твори мистецтва бароко, які тобі найбільш запам'ятались.
2. Інтерактивний метод Мікрофон Вислови свої враження від уроку. Висновки Архітектура Придніпров'я, Чернігівщини та Слобожанщини і, особливо, Києва 1720-
1770 років дала найяскравіші зразки українського бароко. Захопленням цим стилем просякнута діяльність майстрів цього часу яку створенні величних архітектурних ансамблів та окремих будівель, такі в декоративних оздобах. Сила і художня переконаність архітектурних витворів українських майстрів XVIII століття певною мірою вплинула на окремі, найвидатніші будови Галичини та Волині, такі, як комплекс Почаївської лаври та церква святого Юра у Львові".
“На відміну від простоти мистецтва доби відродження для доби бароко характерна підкреслена урочистість, пишність, примхливість, підвищена мальовничість.”
Урок -10
Терещенко Тетяна Вікторівна,
учитель художньої культури Золотоніської спеціалізованої школи № 2 інформаційних технологій Золотоніської міськради


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал