Уроки до курсу «людина І світ»



Сторінка6/21
Дата конвертації25.12.2016
Розмір4.84 Mb.
ТипУрок
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21
Тема VI. СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ УРОК 7

Поняття соціальної мобільності. Спілкування та співпраця як перспектива розвитку соціуму

Мета: ознайомити учнів з основними функціями та завданнями соціальної мобільності як невід’ємної частини культури сучасного, демократичного суспільства; продовжити формування умінь і навичок аналітичної роботи учнів з джерелами інформації; сприяти виробленню навичок дослідницької роботи; сприяти соціальній адаптації учнів, розкриваючи роль професії як «соціального ліфта».

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ



  1. Організаційний момент уроку

Повідомлення теми та мети уроку.

  1. Мотивація навчальної діяльності

Бесіда

  1. «Все наше життя — це рух вперед, до мети». Як ви розумієте ці слова?

  2. А які цілі перед собою ставите ви?

  3. Кожен з вас хоче бути успішним. Як же цього домогтися?

  1. Вивчення нового матеріалу

Мабуть, повністю готових рецептів успіху немає, але сьогодні на уроці ми з вами спробуємо відповісти на дуже важливі питання.

  1. Що допомагає людині посісти більш високу соціальну позицію в суспільстві?

  2. Як знайти своє покликання, стати успішним?

У вас на партах є аркуші, на яких ви протягом уроку спробуєте записати умови успішності для себе.

Характеризуючи будь-яке суспільство, ми звертаємо увагу на форми об’єднання людей: це групи, спільноти, які складають дуже важливу, соціальну сферу.



Запитання

  1. Яка наука вивчає соціальну сферу життя суспільства?

  2. Що означає поняття « соціальна диференціація » ?

  3. Соціальне розшарування властиве будь-якому суспільству?

  4. Якими бувають види соціальної диференціації?

  5. Чи можна усунути соціальну диференціацію?

Учитель називає теорії щодо усунення соціальної диференціації.

Марксизм — усунення соціальної нерівності за допомогою зміни економічної системи.

Інша точка зору — розшарування зла, якого не можна уникнути, з ним необхідно змиритися.

Ще одна позиція: нерівністьпозитивне явище. Воно спонукає людей прагнути вдосконалення суспільних відносин. Соціальна однорідність — загибель суспільства.

Запитання


  1. Яка з наведених точок зору імпонує вам більше?

  2. Як ви розумієте соціальну рівність?

Таким чином, соціальна рівність — це рівність перед законом, рівність прав і можливостей.

Разом з тим рівність можливостей не передбачає рівних результатів. Документи ООН передбачають завдання створити рівні можливості для забезпечення добробуту нинішніх і майбутніх поколінь.



Бесіда

  1. Що є елементами соціальної структури суспільства? (Класи, страти)

  2. Назвіть критерії, покладені в основу поділу суспільства на страти.

  3. А чи можлива зміна свого місця в суспільстві?

  4. Яким чином це відбувається?

  5. Чи завжди суспільство створює можливості, щоб людина мала змогу перейти з однієї соціальної групи до іншої?

►► Соціальна мобільність

Таланти народжуються в усіх соціальних верствах і класах. Якщо не існує бар’єрів для соціального руху, можна передбачити велику соціальну мобільність, коли деякі люди швидко досягають високого соціального статусу. Усі переміщення людини або соціальної групи становлять процес соціальної мобільності.

Соціальна мобільність — це зміна місця, яке посідають людина або група людей у соціальній структурі.

Одним із перших визначення соціальної мобільності дав відомий соціолог Пітірім Сорокін.



Соціальна мобільність — це будь-який перехід індивіда, групи або соціального об’єкта, або цінності, створеної або модифікованої завдяки діяльності, від однієї соціальної позиції до іншої, в результаті чого соціальне становище індивіда або групи змінюється.

Розрізняють декілька типів соціальної мобільності:



  1. Вертикальна мобільність — сукупність взаємодій, які сприяють переходу індивіда з одного соціального шару в іншій. Графічно вертикальну мобільність позначають |.

  2. Горизонтальна — перехід індивіда від однієї соціальної позиції до іншої, що перебуває на тому самому рівні (наприклад, зміна місця проживання, перехід з однієї сім’ї в іншу, з однієї релігійної групи в іншу). В усіх випадках індивід не змінює соціального шару, до якого належить. Графічно горизонтальну мобільність позначають —►.

Одним із прикладів вертикальної соціальної мобільності може бути життя і творчість знаменитої французької співачки Едіт Піаф. Її народження було насмішкою: мати співачка народила її просто на тротуарі, поки батько шукав візника. Першою пелюшкою майбутньої зірки Едіт Джованні Гасьон — таке справжнє ім’я Едіт Піаф — стала шинель поліцейського. Її виховувала бабуся, що мала пристрасть до алкоголю. Із 8 років Едіт стала допомагати батькові, виступаючи на вулиці. Вона пізнала все: голод, злидні, презирство, смерть малолітньої дочки... Проте не розгубила свій талант, змогла вийти на сцену, навчилася співати під акомпанемент, створила свій репертуар і... стала знаменитою. На сцену Едіт завжди виходила в чорній сукні, і на фоні плаття її руки, чудові, витончені, які вона піднімала під час співу, пурхали наче метелики. Публіка захоплювалася нею — до Піаф прийшли гроші і слава. Едіт зуміла із найнижчих верств суспільства переміститися нагору. Але це аж ніяк не казка про попелюшку. Співачці довелося виявити силу волі, твердість характеру. Вона багато працювала, щоб досягти успіху.

Отже, суспільство може підвищувати статус одних індивідів і знижувати статус інших.



Завдання

Зобразіть графічно у зошиті вертикальну та горизонтальну мобільність за такими позиціями:

а) зміна професії: робітник став інженером (І);

б) переїзд з одного міста в інше без зміни професії (—►);

в) підвищення кваліфікації в рамках однієї професії, наприклад, інженер — провідний інженер (І);

г) підвищення рівня освіти (технік, здобувши вищу освіту, став начальником цеху) (І);

д) пониження в посаді (І).

Шляхи, якими відбувається переміщення людей з одних соціальних груп до інших, називають каналами соціальної мобільності, чи соціальними ліфтами.

Прикладами можуть бути: армійська служба, здобуття освіти, оволодіння професією, укладання шлюбу, придбання власності.

Надзвичайно актуальним сьогодні для вас може стати роль майбутньої професії як «соціального ліфта». Вибравши гуманітарний профіль, ви вже визначаєте, що ваша професія буде у сфері взаємин людина-людина. Вивчаючи тему соціальної мобільності, можна замислитись над тим, чи користується попитом обрана вами професія в нашому місті, чи ви будете пропонувати свої професійні здібності на ринку праці в іншому місті або регіоні.

Соціальна мобільність залежить від структури суспільства і від самого індивіда.

Приклади «закритого» суспільства з низькою соціальною мобільністю — патріархальне, традиційне суспільство, касти в Індії та деяких країнах Африки, замкнені групи, обмежений доступ до статусної групи.

Індустріальне, «відкрите» суспільство характеризується високою соціальною мобільністю. У такому суспільстві немає заборон на професії, шлюби, зміну місця проживання.

Соціальна мобільність в межах одного суспільства на окремих етапах його розвитку (революції, війни, реформи) може бути різною.



Запитання

  • Що в соціальній мобільності залежить безпосередньо від людини?

Перевірка завдання, отриманого учнями на початку уроку

Скласти умови успішності для себе.

►► Соціальна комунікація

Соціальна комунікація (англ. зосіаі соттипіса- Ііоп) — це обмін між людьми або іншими соціальними суб’єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо.

Цей обмін зумовлений цілим рядом соціально значущих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих у даному суспільстві.

Можна виділити декілька основних підходів до розуміння сутності соціальної комунікації в сучасній науці. Зокрема, комунікація розглядається як:


  • механізм, завдяки якому забезпечується існування та розвиток людських відносин, який включає в себе всі розумові символи, засоби їх передачі у просторі та збереження у часі (Чарльз Кулі);

  • обмін інформацією між складними динамічними системами та їх частинами, які здатні приймати інформацію, накопичувати її та перетворювати (Аркадій Урсул);

  • інформаційний зв’язок суб’єкта з тим чи іншим об’єктом (Мой- сей Каган);

  • спосіб діяльності, який полегшує взаємне пристосування людей {Тамо тс у Шибутані);

  • акт передання інформації від мозку однієї людини до мозку іншої (Пол Сміт, Кріс Беррі,Алан Пулфорд);

  • специфічний обмін інформацією, процес передання емоційного та інтелектуального змісту (.Андрій Звєрінцев, Альвіна Панфі- лова).

Виділяють три основні (базові) функції соціальної комунікації.

  1. Інформаційна функція означає, що завдяки соціальній комунікації в суспільстві передається інформація про предмети, їх властивості, явища, дії та процеси.

  2. Експресивна функція визначає здатність соціальної комунікації передавати оціночну інформацію про предмети або явища.

Прагматична функція означає, що соціальна комунікація є засобом, який спонукає людину до певної дії та реакції.

Комунікація походить від лат. соттпипісаііо — єдність, передання, з’єднання, повідомлення, пов’язаного з дієсловом сопгтипісо — роблю спільним, повідомляю, з’єдную.

Поняття «комунікація» може вживатись у декількох значеннях:

соціальна комунікація, спілкування між людьми та іншими соціальними суб’єктами;

телекомунікації, або зв’язок за допомогою технічних засобів; певна система, за допомогою якої забезпечують сполучення між віддаленими об’єктами, наприклад: підземні комунікації, транспортні комунікації, каналізаційні комунікації тощо.

Комунікативність (лат. соттипісаііо — зв’язок, повідомлення) — сукупність істотних, відносно стійких властивостей особистості, що сприяють успішному прийому, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню інформації.


  1. Підсумок уроку

Висновки

  1. Соціально мобільність необхідна, тому що служить невід’ємною частиною культури в будь-якому сучасному індустріально розвиненому суспільстві.

  2. За умов сучасного відкритого суспільства від вас самих залежить, яким буде ваше місце у суспільстві, до якої соціальної групи ви належатимете.

  3. Доклавши зусиль ви зможете змінити соціальне становище, переміститися з однієї сходинки соціальної драбини на іншу.

Практичне завдання

Учням пропонується скласти сенкан з основними поняттями уроку:

соціальна мобільність; соціальний статус: соціальний ліфт.


  1. Домашнє завдання

  1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

  2. На прикладі своїх батьків, дідусів і бабусь, знайомих покажіть, як змінилося їхнє соціальне становище. Із якими чинниками

(здобуття освіти, переїзд із села до міста зростання або скорочення доходів) були пов’язані ці зміни?

  1. Який канал соціальної мобільності ви вважаєте найбільш придатним для себе? Відповідь аргументуйте.

Тема VII. ПРАВА, СВОБОДИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ УРОК 8

Еволюція уявлень про права людини в історії людства. Фундаментальні права і свободи людини, їх класифікація

Мета: пояснити значення й актуальність документів з прав людини для забезпечення захисту прав і свобод особистості; формувати поважне ставлення школярів до прав і свобод людини; закріпити знання про правовий статус особистості в Україні; сформувати правову компетентність старшокласників щодо захисту основних прав і свобод особистості, закріплених у документах з прав людини; формувати громадянську позицію; створити умови для соціалізації особистості.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ


  1. Організаційний момент уроку

  2. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

Повідомлення учнів щодо причин зміни соціального статусу їхніх близьких.



  1. Мотивація навчальної діяльності

Учитель пропонує учням обговорити притчу.

Одного холодного зимового дня стадо дикобразів лежало тісною купою, щоб, зігріваючись разом, не замерзнути. Проте незабаром вони відчули уколи від голок один одного. Потім, коли потреба зігрітися знову змусила їх присунутися, вони так само відчули незручність. Так вони кидалися від однієї крайнощі до іншої, доки не лягли на такій відстані один від одного, коли з найбільшою зручністю могли витримувати холод.



Запитання

  1. У чому сенс притчі?

  2. Чого вона вчить?

  3. Якими мають бути стосунки між людьми?

  4. Чи завжди вдавалося людям знайти таку «помірну відстань одне від одного», щоб ураховувати інтереси кожного?

  1. Вивчення нового матеріалу ►Еволюція уявлень про права людини

Однією з основних проблем, яку має вирішити світове співтовариство, є проблема прав людини. Шлях людства до нинішнього розуміння прав людини був складним і тривалим. Уже в первісний період, об’єднуючись за ознакою роду, племені, люди створювали правила поведінки, підкоряючись яким було легше вижити. Так з’явилися перші моральні норми, частина яких після утворення держави почала закріплюватися спеціальними розпорядженнями, указами правителів і перетворилася на обов’язкові вимоги. Вони дістали назви юридичних, чи правових, норм, за дотриманням яких держава суворо стежила, а за порушення карало (закони Хам- мурапі у Вави лоні XVIII ст. до н. е.)

У Давній Греції з’явилася ідея права як загальної приналежності. «Право не є чимось, що надається кожній людській істоті, де б вона не була, уже на тій підставі, що воно є людським і розумним», — стверджували грецькі філософи. Проте Давня Греція і Давній Рим були рабовласницькими державами, де ідея загальних і рівних прав людини була нездійсненна, так само як і за часів Середньовіччя.

Першим кроком, що наблизив торжество прав людини, стало прийняття англійської Великої хартії вольностей 1215 р.: «Жодна людина не буде арештована або ув’язнена, чи позбавлена майна, чи оголошена поза законом, або вигнана... інакше як за законним вироком рівного йому і за законом країни». Хартія проголошувала деякі привілеї лицарства, селянства і городян.

Тільки у XVIII ст. спочатку у США була прийнята Декларація незалежності (1776), а потім у Франції проголошена Декларація прав людини і громадянина (1789). У цих документах стверджувалася рівність всіх людей у правах, що належать їм від народження. Ці документи започаткували реалізацію ідеї правової держави, для якої поняття «гідність особистості», «права людини», «свобода» є визначальними. Необхідність створення такої держави як гаранта прав і свобод людини довела історія XX ст.

1945 року була створена Організація Об’єднаних Націй. Головним своїм завданням ООН проголосила підтримку і зміцнення міжнародного миру і безпеки, забезпечення прав людини в усьому світі. Із цією метою були прийняті важливі міжнародно-правові акти, у яких були визначені основні стандарти прав і свобод людини. Це Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., яка рекомендувала усім країнам імп- лементувати стандарти цих прав у національну правову базу, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права та ін. Загалом за час свого існування ООН прийняла понад 70 міжнародних документів у галузі прав людини, але основними все ж вважають названі три документи. У них втілені найбільш прогресивні погляди світової спільноти з питань прав особистості. 10 грудня в усіх країнах відзначається як День прав людини. 28 червня — день Конституції України, якій цього року виповнилося 15 років.

Завдання


  1. Заповніть пропуски у тексті, використовуючи слова, наведені у дужках. Слова можуть повторюватися і їх подано більше, ніж необхідно.

Слід визнати очевидними такі істини: всі люди створені ,

всі повинні бути від народження, всі наділені деякими не-

відчужуваними . Для забезпечення цих засновані , що

здійснюють справедливу владу. Держава встановлює , які

спрямовані на захист людей і забезпечення загального добробуту. (Життя, право, свобода, необхідність, рівність, закон, правило, уряд.)


  1. Які із запропонованих висловлювань ви взяли б за епіграф до сьогоднішнього уроку? Відповідь аргументуйте.

Більш важливих і менш важливих прав і свобод людини і громадянина не існує.

Обов’язки настільки ж важливі для характеристики соціального статусу людини, як і права.

Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.

Права людини реальні лише у правовій державі.

Без прав і свобод особистість позбавлена честі і гідності, приречена на злиденне, залежне існування.

Інтереси особистості абсолютні, інтереси держави відносні. Кожна людина має обов’язки перед суспільством. Відстоюючи права, не можна забувати про обов’язки.



  • Захищаючи свої права, треба вміти вчасно зупинитися і не перетворювати захист своїх порушених прав на спосіб помсти.

Робота з Конституцією України

  1. Чи є в Конституції України розділ, який стосується прав та свобод громадян?

  2. Що таке обов’язки?

  3. Для чого вони передбачені в Конституції України?

  4. Як ви розумієте відповідальність людини і громадянина перед державою?

  5. Яким чином держава несе відповідальність перед людиною, громадянином?

Гра «Політ на повітряній кулі»

Умови гри: ваша повітряна куля падає. Щоб врятуватися, вам необхідно залишити лише п’ять мішків, решту викинувши за борт. Усього в повітряній кулі 10 мішків з написами:

  • «право на освіту»;

  • « право на житло »;

  • « право на свободу слова»;

  • « право на рівність перед законом »;

  • « право на життя »;

  • « право на громадянство »;

  • « право на свободу думки і релігії »;

  • «право на охорону здоров’я»;

  • «право заснувати сім’ю (вступити в шлюб)»;

  • « право на соціальне забезпечення ».

Висновок. Із цього списку не можна вилучити жодного пункту, всі вони необхідні для повноцінного життя людини.

►► Фундаментальні права і свободи людини, їх класифікація



Права людини — це визнані й гарантовані державою можливості дій (правомочності) людини в описаній, зазначеній у законі сфері.

Свободи людини — сфери, галузі діяльності людини, у які держава не повинна втручатися.

Обов’язки — це заходи суспільно необхідної поведінки людини.

Згідно з Конституцією України ми можемо класифікувати права громадян як цивільні, соціально-економічні, культурні, політичні.

Права людини:

універсальні — належать усім людям в усіх ситуаціях; природні — належать людям від народження тільки тому, що вони люди;

є невідчужуваними — не можна людину довільно позбавити прав.

Запитання


  • Навіщо потрібно вивчати права людини?

Чим більше людей будуть знати про права людини і намагатися жити за принципами, які містять у собі ці права, тим більша ймовірність, що права людини стануть не просто ідеальною моделлю, але й реальністю.

Наше суспільство не ідеальне. Які приклади порушень прав людини в Україні та у світі ви можете навести? (Учні наводять приклади.) Так, права людини порушуються. їх потрібно захищати. Для цього існують документи щодо захисту прав людини, прийняті в усьому світі.

Права і свободи людини в документах:

міжнародного рівня — Міжнародний білль про права; Загальна декларація прав людини 1948 р.; Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 рік; Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права;

європейського рівня — Європейська Конвенція про захист прав

людини та основних свобод;

українського рівня — Конституція України.

Визначення понять

Хартією (лат. сНагіа, від грец. х&РггІ$ — папір, грамота) за часів Середньовіччя і Нового часу називали деякі документи публічно-правового характеру (конституцій і інших актів), у яких відбились політичні вимоги соціальних верств і класів. У наш час у міжнародному праві хартія — це правовий акт, який не має обов’язкової сили, за змістом майже завжди є декларацією і формулює загальні принципи і цілі будь-яких міжнародних домовленостей.

Білль (англ. ЬШ — рукопис, грамота) — у Великобританії та інших англосаксонських країнах законопроект, який вносять у законодавчий орган.

Білль, прийнятий парламентом, називають актом або статутом (в Англії). За деякими актами назва «білль» зберігається і після прийняття їх парламентом — наприклад, Білль про права (1689). Біллі бувають публічні (риЬИс) та приватні (ргіуаіе).



Декларація — офіційний державний документ, що містить основоположні принципи зовнішньої або внутрішньої політики держави, основи діяльності міжнародних організацій.

Конвенція (лат. сопуєпііо — договір, угода) — різновид міжнародного договору, у якому прописані норми, що є юридично зобов’язувальними для сторін, які підписали цю конвенцію.

Пакт (від лат. расіит — договір, угода) — одне з найменувань різного роду міжнародних договорів, що мають важливе політичне значення, наприклад «Міжнародний пакт про громадянські і політичні права» (1966) або «Пакт про стабільність і економічне зростання країн Євросоюзу » (1997).

Усі права людини є абсолютними. Деякі з них обмежені (в більшості випадків або в деяких випадках) державою в інтересах суспільства.

Права людини, які не повинні обмежуватися ні за яких обставин:

на життя;

на рівність у правах; на справедливий суд; на першу медичну допомогу; свобода від тортур; свобода від рабства.

Випадки, у яких допустимі обмеження прав людини з боку держави:

національна безпека; економічний добробут країни; громадський порядок; життя і здоров’я людей; громадське здоров’я і моральність.

Робота з текстом

Попрацюйте з текстом і дайте відповідь на запропоновані питання.



  1. Визначте, у чому полягає небезпека у відносинах між владою і людиною.

  2. Чи згодні ви з думкою автора?

Міркування Джона Локка: люди, «опинившись біля керма влади, почали порушувати права людини і чинити свавілля: вбивати неугодних, позбавляти власності тих, хто їх не влаштовував. Так народилося свавілля, що суперечить вихідного стану права».

«Поняття держави відповідає поняттю насильства. Поки є держава, немає волі...» (І. П. Луппол)

«У суспільстві завжди з’являлися люди, що йшли проти... тих, хто перебував при владі. Так розвивалося інакомислення, яке не влаштовувало тих, чиї позиції піддавалися критиці. Тому влада завжди переслідувала інакомислячих. Надалі з них створюється пра- возахисний рух. Важливо зрозуміти, що правозахисники «завжди готові прийти на допомогу тим, кого женуть (навіть якщо це люди не близькі за переконаннями). Головне — відстояти права особистості, захистити її гідність, сформувати огиду... до будь-яких видів насильства».

Захист прав людини здійснюють:



  • суди;

правозахисні організації;

Уповноважений з прав людини;

Європейський суд з прав людини;

Інститут верховного комісара ООН з прав людини і справ біженців.



Уповноважений з прав людини, або о м б у д с - мен, — людина, яку обирає Верховна Рада України для збирання інформації про порушення прав людини і сприяння тим, чиї права порушені.

  1. Підсумок уроку

  1. Поміркуйте над питанням: «Як можна захистити свої права?»

  1. Запропонуйте свої варіанти відповіді.

  2. Запишіть у зошит, які існують рівні захисту прав людини (приклади).

  1. Визначте, у яких із запропонованих ситуацій має місце порушення прав людини:

а) продавець у магазині «обважив» покупця;

б) співробітник адміністрації міста образив громадянина, який прийшов на прийом;

в) міліціонер під час затримання підозрюваного завдав йому тяжких тілесних ушкоджень, що не відповідали ступеню небезпеки з боку підозрюваного;

г) брати побилися між собою і завдали каліцтва один одному;

д) невідомі викрали з дачі майно;

е) міліціонери затримали на вулиці підлітка і не повідомили його батьків про факт затримання;

ж) у результаті сімейної сварки чоловік завдав пошкоджень дружині;

з) учитель на уроці назвав школяра «ідіотом»;

и) хулігани відібрали на вулиці у дитини мобільний телефон.



  1. Домашнє завдання

  1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

  2. Складіть пам’ятку «Якщо ваші права порушені», позначте у ній, куди має звернутися людина, який існує порядок звернення, укажіть адреси та телефони, де громадянин може отримати захист.

  1. Сплануйте і проведіть у школі акцію для учнів молодших класів «Дітям про права дитини!». Для цього організуйте групи (кількість груп має відповідати кількості класів у початковій школі). Напишіть сценарій виступу на 15-20 хвилин, підготуйте листівки з інформацією з прав дитини, домовтеся з вчителями про проведення акції. Акцію можна провести у Міжнародний день прав людини — 10 грудня.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал