Уроках української мови та літератури Методичний посібник




Сторінка3/3
Дата конвертації23.01.2017
Розмір0.54 Mb.
ТипУрок
1   2   3
Тема. Розвиток зв'язного мовлення. Виступ на зборах, семінарських заняттях.
Мета: ознайомити учнів з виступом на зборах і семінарських заняттях як одним із жанрів усного мовлення; разом з учнями виокремити основні вимоги до проведення якісного публічного виступу; розвивати мовленнєву культуру; виховувати культуру спілкування, розширювати світогляд школярів і поповнювати їх словниковий запас.
Обладнання: підручник, таблиці.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
I. Актуалізація опорних знань
Бесіда.
—Як часто доводилося вам виступати на класних зборах чи семінарах?
—Був ваш виступ підготовленим чи непідготовленим?
—Який виступ у вас вийшов кращим — підготовлений чи непідготовлений?
—Пригадайте, з якого приводу ви колись виступали, на яку тему висловлювались?
—Дайте оцінку власному виступові.
—Для чого, на вашу думку, треба вчитись ораторському мистецтву, вмінню говорити, переконувати?
Методична порада
Починати роботу над цим видом мовленнєвої діяльності треба зі з'ясування основних понять, з пояснення, що таке виступ, ораторське мистецтво, з визна- чення різновидів виступу, призначення тощо. Бажано поповнити словнички учнів короткими тлумаченнями окремих слів, пов'язаних з даною темою.
Після ознайомлення зі зразками виступу можна запропонувати учням скласти план виступу, статті, написання їх текстів.
II. Сприйняття навчального матеріалу
1. Слово вчителя.
Виступ на зборах, семінарських заняттях є одним із поширених жанрів усного мовлення. У школі часто ви, учні, виступаєте з доповідями, рефератами, висловлюєте свої думки на уроках розвитку зв'язного мовлення і позакласного читання.
— З якою метою впроваджують такі форми учнівської роботи?
Усні виступи (ораторські виступи) відіграють важливу роль в житті кожної людини, бо, в першу чергу, за цією ознакою складається враження в інших людей про нову, незнайому людину.

43
Додатковий матеріал
Наші пращури з особливою увагою ставилися до слова, вірили в його магічну силу, жили переконанням, що добре слово потрібно людині, як хліб і сіль, як жива вода (так писав Олександр Довженко). Очевидно, неспроста кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив»
Мовна поведінка народу, без сумніву, пов'язана з \ його загальною культурою, народними традиціями. На мовному рівні учені виявили такі психологічні ознаки українців: доброзичливість, шанобливість до співрозмовників, почуття власної гідності.
(За С. Богдан)
Виступити — означає викласти перед слухачами суть певного питання, виділивши головне; висловити своє ставлення до обговорюваного, підкріпивши свої думки конкретними фактами з власного життя чи громадського-політичного.
Виступити — не означає наговоритися досхочу перед аудиторією, а побудувати свою промову таким чином, щоб слухачам були зрозумілі мета і зміст звернення, щоб одержана ними інформація лягла в основу їх власних роздумів і висновків.
Написане слово — це бідняк, який пробиває собі шлях у світ власними зусиллями, у той час як усне, живе слово досягає вищих посад завдяки рекомендаціям її світлості княгині фантазії та її камердинерів — очей та вух.
(Л. Фейєрбах)
Історико-літературна довідка
В усі часи вмінню добре говорити приділялась величезна увага. Скажімо, в Стародавній Греції виникла ціла наука про вміння публічно промовляти —
риторика, або ораторське мистецтво.
Відомими ораторами античності були Демосфен, Сократ, Цицерон, Марк
Антоній та інші.
Серед русько-українських ораторів найпомітніше місце посідає Феофан
Прокопович.
У середньовічній Україні риторика розглядалась як універсальна наука про слово і життя. Вона охоплювала, крім риторичної науки, церковне й світське красномовство, філософську та історичну прозу, сягаючи меж художньої.
За Ф. Прокоповичем, для ораторської майстерності найважливішим є вміння додержувати відповідності між стилем, предметом (темою) і часом, а для доброго стилю істотною ознакою має бути відповідність між словесним вираженням, предметом промови, ситуацією, почуттями оратора і настроями слухачів. Принцип відповідності сформувався в античній культурі як вияв концепції загальної та абсолютної краси (все має бути в гармонії).
Головними ознаками стилю має бути правильність і ясність.
Спробуйте сформулювати визначення виступу; які його різновиди ви назвете?

Виступ, за декількома з багатьох значень слова, це:

44
1. Публічне виголошення заяви, промови, певної інформації, звернення до
певної інформації, звернення до когось тощо;
2. Виконання перед слухачами чи глядачами літературного, музичного
твору;
3. Публічне висловлення свої поглядів, думок у друкованій праці
та ін.
Виступ може бути як заздалегідь підготовленим, так і непідготовленим, так і непідготовленим (експромт, і імпровізований виступ).
Але в усіх зазначених випадках той, хто готує публічний виступ чи виступає без попередньої підготовки, повинен пам'ятати про вимоги до промовця.
Основні вимоги до культури мовлення та поводження, манер
1.Дотримання усталених норм вимови та слововживання.
2.Змістовність.
3.Логічна послідовність.
4.Багатство мовних засобів.
5.Виразність.
6.Точність.
7.Добра дикція.
8.Темп говоріння.
9.Володіння голосом (голосові, інтонаційні перепади).
10.Доречні жести.
11.Вміння відчувати настрій аудиторії.
12.Коректне звертання до присутніх тощо.
Прочитати, пояснити, про який з видів мовленнєвої діяльності йдеться в реченнях. Пояснити смисл, закладений в реченнях.
Менше говори, то більше почуєш. Він язик припинати не звик. Сто разів пошкодуєш, що сказав, і тисячу разів, що написав. Сказана брехня – патока, а почута правда — перець. На грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
Як частуєш, такі й слова чуєш. (Нар. творч.) промова
 ювілейна
 агітаційно-роз’яснювальна тощо лекція доповідь
 звітна
 наукова
 політична бесіда
Різновиди усних словесних публічних виступів

45
Оратори, які ніяк не можуть зупинитися, — справжні мучителі слухачів; оплески, які лунають у довгоочікуваному кінці, сприймаються як подяка за те, що нарешті вони замовкли. (І. Бехер)
Пам'ятка «Як готуватися до публічного виступу»
1.Добре продумати тему виступу; підготувати заздалегідь матеріал, з яким збираєтеся виступати.
2.З'ясувати мету і адресата мовлення: бажання проінформувати слухачів чи переконати їх у чомусь, спонукати до якоїсь дії чи розважити.
3.Основа виступу — план. Згрупувати інформаційні матеріали відповідно до плану виступу.
4.Опрацьовуючи потрібну інформацію, дбати про композицію виступу (загальноприйнята композиція — вступ, основна час тин, висновок).
5.Розвивати думку у своєму виступі можна по-різному, а саме: пояснювати, описувати, розповідати, доводити. Добирати від повідні мовні засоби, характерні для обраного стилю і типу мовлення.
6.Написати повний текст виступу і кілька разів прочитати його.
7.Прочитати свій виступ вдома комусь із рідних або друзям. Це допомагає уточнити зміст, знайти потрібні слова і необхідний тон,
інтонацію.
Це цікаво! На думку Ф. Прокоповича, невідповідність між змістом і формою промови спричинює вади стилю, позбавляє його чистоти та ясності тих ознак, які вважав основними ще Арістотель. Які ж це вади?
Холодний стиль — той, у якому немає живого смислу, думка мертва; багатослівність, що не має душі.
Надмірний (надутий, високопарний) стиль — стиль, у якому нагромаджено надмір засобів образності.
Лженаслідувальний стиль — недоречне наслідування (подібна до чиєїсь промови форма, а зміст інший) або надмірне наслідування (до дрібниць).
Поетичний стиль є вадою практичної, дорадчої промови.
Сухий (простий стиль) свідчить про бідність думок, змісту предмета думок оратора, невміння та відсутність вишколу.
Хиткий, непевний, неорганізований стиль свідчить або про низьку культуру оратора, або про його байдужість, неувагу.
Шкільний стиль характеризується дотриманням усіх вимог шкільної риторики. Він може сприйматися як вада в устах досвідченого, майстерного оратора, від якого чекають оригінального, авторського стилю.
Хлоп'ячий стиль — недоречне використання привабливих засобів з метою похизуватися.
Емоційний стиль стає вадою, якщо використовується для висвітлення незначних тем.

46
III. Осмислення матеріалу
1.Робота з текстом.
Учитель або учень із вправною дикцією читає текст (текст обирається залежно від навчальної групи), учні сприймають почуте і роблять записи в зошитах.
1) Ознайомтеся із текстом.
2) До якого різновиду публічного виступу його можна віднести?
3) Визначте головні думки виступу (1-2 учні читають свої записи із зошитів).
4) Виголосіть короткі коментарі до почутого.
5) Викладіть власне ставлення до проблем, порушених у тексті, та свою позицію.
Письмова робота: підготувати невеликий виступ-доповідь (теми на вибір)
Усна робота: складіть усний відгук на виступ товариша, скориставшись поданим нижче орієнтовним планом аналізу виступу.
План аналізу виступу
I. За змістом виступу:
1. Чи правильно зрозумів учень тему, запропоновану для виступу?
2. Чи визначена основна думка?
3. Чи враховується адресат мовлення?
4. Чи раціонально дібраний матеріал, чи немає дріб них, необов'язкових фактів, деталей, що загромаджують матеріал виступу?
5. Чи помітили ви ставлення виступаючого до того, про що він говорив? Якими засобами це досягнуто?
6. Які прийоми (порівняння, аналогія, протиставлення, приклади з життя) використані виступаючим для доведення своїх думок?
II.За формою виступу:
1.Чи вдало побудований виступ?
2.Яким був вступ, висновки?
3.Чи витримані такі вимоги, як уміння логічно, послідовно розміщувати факти й висновки, доводити висунуті положення?
4.Чи достатньо багатий словник виступаючого?
5.Чи вдало вибраний тон, інтонація, чи робляться паузи?
6.Які недоліки в мовленні ви помітили? Що порадите товаришеві?
(Якщо бракує часу, переноситься на домашнє завдання)
IV. Підбиття підсумків уроку
—Що означає виступити перед аудиторією?
Коли зародилось ораторське мистецтво? Назвіть відомих ораторів.
— Які є різновиди публічного виступу?
—Як готуватися до публічного виступу?
—Назвіть основні критерії висококультурного ви ступу.
—Де і кому, на вашу думку, сьогодні потрібно добре володіти

47 словом?
–Чи потрібно вам, учням, учитися красиво і доречно говорити? Де це вміння знадобиться?

48
Тема. Розвиток зв'язного мовлення. Стаття в газету на морально-етичну тему.
Мета: ознайомити учнів із статтею як одним із жанрів публіцистичного стилю, одним із видів писемного мовлення; навчити композиційно і стилістично правильно оформляти статтю для газети; розвивати вміння стилістично грамотно підходити до створення публіцистичних жанрів; виховувати інтерес до мови, літератури, журналістики.
Обладнання: підручник, таблиці, тексти статей.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань
—До якого стилю належить жанр статті? Прокоментуйте свою відповідь.
- Які ознаки публіцистичного стилю? З якою метою і де використовується цей стиль?
(учні за словником з'ясовують значення слова стаття. Словникову статтю записують у зошит).
Стаття важливий публіцистичний жанр, який відзначається ґрунтовним
аналізом матеріалу, високим ступенем узагальнення, чіткістю висновків.
II. Сприйняття навчального матеріалу
Слово вчителя.
Стаття як твір публіцистичний досліджує важливі суспільно-політичні та морально-етичні проблеми. Факти для жанру статті — не лише ілюстрування, а основа порушеної у статті проблеми. Публіцистична стаття може мати підзаголовки на зразок: «коментар публіциста», «нотатки журналіста»,
«запрошуємо до розмови», «розпочинаємо дискусію» тощо.
Стаття — науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті.
Структура статті:
1) вступ (теза);
2) головна частина (висуваючи різні припущення, аналізуючи матеріал, «доводимо», з'ясовуємо, шукаємо вирішення проблеми);
3) висновок, якого ми дійшли.
Теза вирішення спирається на аргументи (судження, істинність якого вже підтверджена, правильність якого вже не викликає сумнівів).
Стаття залежно від призначення та способу передачі матеріалу передова проблемна пропагандистська

49
Використовуються факти (дані про події, вчинки, явища життя), якими
ілюструються аргументи.
Завдання статті — привернути увагу людей до якоїсь проблеми, переконати
їх у справедливості чи помилковості якоїсь думки.
У газетній статті, як творі-роздумі логічного типу, поєднуються роздум, розповідь та опис. Основну частину статті займають роздуми певного спрямування.
— Які жанри публіцистичного стилю ви можете назвати?
Жанр
Суть жанру
Замітка
Стисла розповідь про виявлений у потоці життєвих подій суспільно-цікавий факт чи явище. Замітка повідомляє про щось, але докладно не коментує
Інтерв’ю
Бесіда журналіста з політичним чи громадським діячем, ученим, письменником на злободенну тему, яка цікавить багатьох
Репортаж
Інформація в пресі, кіно, радіо про цікаві події дня (вияви героїзму, яскраві, цікаві та незвичайні епізоди і факти нашої дійсності тощо). Ця розповідь може включати в себе діалоги, авторські відступи, пейзажні картини тощо
Нарис
Прозорий жанр публіцистичного стилю, в якому зображення життя складається в основному зі спостережень автора.
Нарис включає в себе описові елементи і розповідь про вчинки, дії героїв нарису. Нариси бувають проблемні і портретні.
Фейлетон
Стаття публіцистичного, побутового чи наукового характеру, в якій сатирично зображуються факти і явища суспільного життя, вчинки окремих персонажів
III. Осмислення навчального матеріалу
1) Прочитайте статтю, визначте стиль мовлення, вкажіть мовні засоби, характерні для даного стилю!
(читає вчитель).
Питання на опрацювання статті:
Які факти використані автором для розкриття основної думки?
Які проблеми порушує автор у статті?
Які емоції та почуття викликала у вас ця стаття
2) Прочитайте статтю.
Сучасна українська сім'я. Яка вона? Чи залишилась тією твердинею, що утверджувала себе, формувала і свято зберігала традиції роками?
Родина — це божа установа. Тому молодих людей, що вирішили побратися, повчали: будь уважним у виборі подруги чи друга твого життя. Шукай у ньому (ній) правдивої набожності, скромності, чесноти, здорового глузду,
інтелігенції, доброго характеру, порозуміння для інших. Стережися одружитися з якоюсь особою задля багатства або фізичного вигляду – краси.

50
Гроші і фізична краса не сміють бути вирішальним фактором, бо вони не дають запевнення щасливого подружжя.
Іван Золотоуст учить: «Гарне тіло, яке не є помешканням чесної душі, може тримати в полоні мужа (жінку) дуже коротко».
Українські сім'ї завжди були багатодітними. По-перше, це пов'язано з основною функцією сім'ї — продовжувати рід, гуртом було легше створювати матеріальні блага. Наші пращури започаткували і постійно підтримували тісні родинні зв'язки між сім'ями, ріднею. Всі члени сім'ї працювали і жили разом під одним дахом. Часто незаміжні жили з одруженими братами чи сестрами усе життя. Батьків, як правило, діти доглядали до глибокої старості.
Що зберегла, надбала, зміцнила українська родина сьогодні? На жаль, як на мене, вона багато втратила. Істотно помінялися місцями роль чоловіка і дружини в сім'ї. На відміну від усталених традицій минулого, дедалі частіше годувальницею сім'ї стає жінка. Недарма кажуть: «Чоловік за один кут хату тримає, а жінка — за три». Навіть у хаосі жіночих типів нашого письменництва нема майже жодного окресленого, живого і дійсно позитивного образу. Жінка постає в трьох іпостасях: жінка-рабиня, жінка- вамп, жінка-товариш (зовсім позбавлена сентименту, жіночості, викликаючи пошану — ніколи не викликає любові й адорації).
Погляньте навкруги — скільки одиноких матерів! Причин багато. І не завжди через відсутність любові до дружини батько залишає сім'ю, але з прикрого відчуття власної неспроможності економічно, фінансово утримувати дітей і дружину. Саме ця причина є домінуючою у сімейних чварах, негараздах, розлученнях.
За таких складних соціальних обставин, насамперед гонитви за заробітком, у багатьох сім'ях діти обмежені увагою, любов'ю батьків. Кожна друга
«дитина вулиці» — це сирота при двох живих батьках! У таких скрутних економічних умовах, де йде боротьба на виживання, чи варто взагалі народжувати дітей?
Для сиріт майбутнє зовсім невизначене, «не світле». Кожна дитина мріє про дім, родину. Проте статистика свідчить: 75% з них (дітей-сиріт) потрапляють за ґрати, 10% — закінчують життя самогубством.
Таких дітей називають, можливо з іронією, «дітьми держави».
Але так хочеться вірити, що все-таки українська родина стане монолітною сім'єю, а наші державні діячі візьмуть до уваги, що родина — це Божа установа. На її основі лежить і добро держави.
І ще хочеться прочитати слова Шевченка, який свято вірив:
І на оновленій землі врага не буде супостата —
А буде син, і буде мати...
Питання на опрацювання статті:
Які морально-етичні проблеми порушено в статті?
Що ви розумієте під словами «мораль» та «етика»?
Чи актуальна дана проблема?
Яка ваша думка з приводу теми цієї статті?

51
Мораль це система поглядів і уявлень, норм та оцінок, що регулюють
поведінку людини.
Етика норми поведінки, сукупність моральних правил.
Мораль узгоджує вчинки окремих осіб з інтересами інших людей, суспільства в цілому.
Етика аналізує природу моральних відносин, досліджує моральні поняття, за допомогою яких виражаються моральні норми, принципи, оцінки, судження.
IV. Творче застосування знань та вмінь
Написати статтю в газету на морально-етичну тему.
Увага! Матеріал має бути розрахований на конкретного читача, бути
актуальним
і
достовірним.
Ніяких
абстрактності,
без-
змістовності, сухого мовлення! (теми обираються учнями
самостійно)
Пам'ятка «Як працювати над статтею в газету»
1.Тема, її актуальність, значущість.
2.Як вона розкрита (досить повно, чи переконливі факти, що використані для
її розкриття, чи зроблені висновки, узагальнення)?
3.Чи продумана композиція статті (чи не порушена логічна послідовність у викладі матеріалу та ін.)?
4.Чи вдало дібраний заголовок?
5.Чи відповідають використані мовні засоби обраному стилеві, типові й жанрові мовлення?
6.Чи виражене ставлення автора до висловленої думки?
7.Чи всі мікротеми — малі теми, підтеми — розкриті з урахуванням обраного роздуму?
(одночасно викладач для наступного характеризування подає учням план аналізу статті)
План аналізу статті
1. Чи є тема статті актуальною і цікавою читачам? Наскільки вона віддзеркалює тенденції розвитку суспільства?
2. Чи аргументовано авторську оцінку описаного в статті явища?
3. Чи глибокі узагальнення зробив автор?
4. Чи спонукає стаття читачів до роздумів, певних учинків?
5. Чи відповідає текст статті вимогам публіцистичного стилю?
6. Наскільки вдалий заголовок статті?
(учні працюють над статтею в чернетках, наприкінці уроку один-два учні зачитують свою статтю, після чого інший учень дає стислу характеристику прочитаного),
(учитель дає завдання учням дописати статтю вдома).
V. Підбиття підсумків уроку
—Які існують основні жанри публіцистичного стилю?
—Що таке стаття в газету, особливості її побудови, суть публіцистичної

52 статті?
—Якою має бути стаття, щоб її читали із цікавістю?
– Які морально-етичні проблеми порушуються на шпальтах сучасних газет?

53
Висновки
Незаперечною є істина, що вчитель повинен не лише збагачувати учнів знаннями, а й готувати їх до творчої самостійної праці. Та часто на практиці ми не вміємо перебудувати свою роботу відповідно до вимог удосконалених програм, які спрямовані саме на таку роботу учнів, і особливо старшокласників (в професійно-технічних навчальних закладах І-ІІ курси). Ми продовжуємо вимагати від своїх вихованців повторювати вислухане, переказувати дослівно, підкреслювати і тому подібне. А повсякденною нормою, на мою думку, повинні стати уроки, на яких учень мислить, роздумує, самостійно шукає відповіді на поставлені питання.
Для нинішнього уроку характерна надмірна ускладненість матеріалу, що вивчається. Далеко не на всіх уроках ще панує дух творчості, самостійних пошуків і відкриттів. Нерідко учні нудьгують або механічно виконують величезну кількість видів роботи, які вчитель використовує невмотивовано, заради самого урізноманітнення. Застерігаю свої колег від такого, бо це здатне вбити будь-який інтерес учня до художнього слова.
Цінність уроку літератури вимірюється не лише змістом тієї інформації, яка вивчається учнями, оскільки навчання не зводиться лише до передачі їм знань. Засвоєння нової інформації – важлива, але не єдина функція уроку. Було б помилкою недооцінювати вплив на характер формування знань емоційної сфери, для чого учням необхідно самостійно методом читання сприйняти той чи інший художній твір. Оцінювати урок, а тим більше літератури, треба передусім за тим, який духовний слід залишає він у свідомості учнів, чи зумів він забезпечити їх розвиток як творчо мислячих особистостей.
Безпосередня практика викладання мови та літератури значно випереджає методичну теорію. Приходять в життя нові організаційні форми уроків, нові підходи до осмислення мовознавчих та літературних явищ. Немало нових форм уроків ще не мають своїх назв. Але це не означає, що такі уроки не можуть мати право на існування, якщо вони сприяють активізації мислення, вносять елементи новизни і різноманітності в навчальний процес, орієнтують на всебічний розвиток особистості.
На сучасному етапі формування освіти, коли вся увага направлена на необхідність збереження унікальної неповторності кожного учня, створення умов для його розвитку з метою адаптації до нових умов життя, пропонує вчителям-словесникам спрямувати свою педагогічну діяльність на формування учнів вміння самостійно набувати знання і застосовувати їх не тільки на уроках, але й у різноманітних життєвих ситуаціях. Можливості для цього є на кожному без винятку уроці. Підготувати учнів до повноцінного активного життя – одне з основних завдань вчителя, який би предмет він не викладав.
Тому кожен урок повинен бути спрямований на те, що учні – це особистості, здатні самостійно мислити і діяти.

54
Список використаних джерел
1. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття). – К:
Райдуга, 1994.
2. Беляєв О.М., Симоненкова Л.М., Скуратівський Л.В., Шелехова Г.Т.
Навчання української мови в 10-11 класах: Посібник для вчителя. – Київ:
Освіта, 1998.
3. Вихованець І.Р. Таїна слова. – Київ: Рад. шк., 1990.
4. Волошина Н.Й. Уроки позакласного читання. – Київ: Грамота, 2000.
5. Даценко О.О. Урок на замовлення. – Київ: Веселка, 1993.
6. Дига Н. Роль інтегрованих зв’язків у вивченні української літератури в школі // Українська мова і література в школі. – 2003. – № 5.
7. Златів Л.М., Тимочків М.М. Уроки рідної мови. Книга для вчителя. –
Тернопіль: Богдан, 2000.
8. Кислий Ф. Нові імена в програмі з української літератури. – Київ: Освіта,
1993.
9. Копиняк З.Т., Булачик А.П. Українська мова: Навчально-методичний посібник. Завдання з розвитку зв’язного мовлення – Тернопіль: Астон,
2002.
10. Кучеренко Є.М. Проблеми сучасного уроку. – Київ: Грамота, 1999.
11. Литвин І.В. Українська мова. Тести, вправи, творчі завдання. Навч. посібник. – Київ: А.С.К., 2002 12. Мацько Л.І. Риторика: предмет, основні поняття, розділи // Диво слово. –
2001. – № 12.
13. Найдорожчий скарб: Слово про рідну мову. Поезії, вислови / Упоряд.
Луцук В.І. – Київ: Рад. письменник, 1990.
14. Николин М.М. Співавтор уроку – учень // Дивослово. – 1996. – № 12.
15. Освітні технології // За редакцією О.М.Пєхоти. – Київ: А.С.К., 2004.
16. Падалка О.С. Виховні технології. – К: Українська енциклопедія, 1995.
17. Паламарчук В.І. Розвиток пізнавальної самостійності учнів // Дивослово. –
1998. – № 5.
18. Пістун Н.Ф. Форми співробітництва вчителя й учнів // УМЛШ–1990.– №11.
19. Скрипник Л. Кожен учень – творча особистість // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах – 2006. – № 3.
20. Тараненко Ю.В. До проблеми літературної освіти учнів. – Київ: Освіта,
1993.
21. Усе до школи. Українська література. 11 клас. Випуск 1. М. Хвильовий –
2003.
22. Усе до школи. Українська література. 11 клас. Випуск 2. Улас Самчук –
2003.
23. Харчук Р.Б. Виховання почуттів. – Київ: Генеза, 2001.

55
Зміст

Вступ
Переорієнтація освіти і системи виховання на формування у людей інноваційного типу мислення................................................
3
І. Самостійна робота учнів – засіб розвитку пізнавальної активності і творчого мислення........................................................
5
ІІ. Навчання самостійності – одна з форм виховання і становлення особистості учня...........................................................
10
ІІІ. Прийоми активізації самостійної пізнавальної діяльності учнів......................................................................................................
13
IV. Навчально-методичні матеріали
1.
Уроки позакласного читання в режимі нестандартних
форм самостійної роботи учнів.................................................
2.
Нові підходи до вивчення особи письменника............................
3.
Оглядове вивчення великих прозових творів на спарених
уроках................................................................................................
4.
Форми самостійної роботи учнів на уроках розвитку
зв’язного мовлення (українська мова)........................................
16 21 29 42
Висновки.............................................................................................. 53
Список використаних джерел............................................................ 54



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал