Уроках української мови та літератури Методичний посібник



Pdf просмотр
Сторінка1/3
Дата конвертації23.01.2017
Розмір0.54 Mb.
ТипУрок
  1   2   3

Міністерство освіти і науки України
Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти
Пеньора Т.Ю.






Нестандартні форми самостійної роботи учнів на
уроках української мови та літератури


Методичний посібник




Ужгород – 2007 р.

2
Пеньора Т.Ю. Нестандартні форми самостійної роботи учнів на уроках
української мови та літератури: Методичний посібник. – Ужгород: ЗІППО,
2007.






У навчально-методичному посібнику розглядаються нестандартні
форми самостійної роботи учнів на уроках української мови та
літератури як засіб розвитку пізнавальної активності і творчого
мислення, як одна з форм виховання і становлення особистості учня;
прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів.




РЕЦЕНЗЕНТИ:
Гнаткович Т.Д., зав. кабінетом суспільно-гуманітарних дисциплін ЗІППО.
Ходанич Л.П., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки,
психології та теорії управління освітою.




Схвалено і рекомендовано до друку науково-методичною радою
Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти (Протокол №__ від “___” лютого 2007 року).

3
Вступ
Переорієнтація освіти і системи виховання на
формування у людей інноваційного типу мислення

Освітянські аналітики, відстежуючи ті докорінні зміни у світогляді, свідомості й буттєвих основах існування сучасної людини, у принципах побудови й функціонування суспільства, у концептуальних засадах формування нової освітньої програми, усе частіше доходять до висновку, що духовність як складна багатокомпонентна система пов’язана з неосяжним розмаїттям людського й суспільного буття, життєдіяльності особистості.
Трансформаційні процеси в Україні, важливі загальноцивілізаційні тенденції розвитку ставлять нові завдання перед людиною, а отже, і освітою та
її науково-методичним забезпеченням.
Вже двадцять п’ятий рік я працюю викладачем української мови та літератури в системі професійно-технічної освіти. за цей час неодноразово мінялися і зміст навчальної програми та матеріалу, і методика навчання. Але незмінною залишалася винятково важлива роль гуманітарних дисциплін у загальному навчально-виховному процесі.
Обираючи нові завдання розбудови освітньої системи, на мою думку, ми маємо відійти від розуміння духовності як широкої поінформованості про культурні реалії минулого й сьогодення, як якісної зорієнтованості особистості в питаннях національної та світової культури й науки, як загальної ерудованості людини. Високий розвиток інтелекту теж не може бути обраний головним критерієм визначення духовної зрілості, духовної сформованості особистості з огляду на ті численні приклади, які показують анти людяне, цілком бездуховне спрямування інтелекту. Духовність – властивість особистості, яка має підпорядковувати собі всю її життєдіяльність.
Крім того, наше завдання як вчителів – підготувати людину до життя в
інноваційному за типом розвитку суспільстві, зробити людину успішною й забезпечити системний прогрес суспільства. Освіта повинна формувати сучасну систему цінностей, орієнтація на яку дасть змогу максимально самореалізуватися, зміцнюючи при цьому гуманістичні засади самого суспільства.
Як зазначено в Концепції розвитку загальної середньої освіти: “Освіта
ХХІ століття – це освіта для людини, її стрижень – розвивальна, культурологічна домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни.”
Сучасне навчання повинно бути гуманним та індивідуалізованим.
Правильно налаштована діяльність – це така організація навчально-виховного процесу, що реалізується на основі потреб людей в оволодінні навчальними компетентностями і умінні спілкуватись. Основні вимоги до такої організації

4 полягають у тому, що урок є постійним відкриттям істини, шляхом до пізнання нового, з’ясування закономірностей навколишнього світу.

5
І. Самостійна робота учнів – засіб розвитку пізнавальної
активності і творчого мислення


Нині наша освіта переживає складні часи. Ніколи ще не був учитель такий розгублений як тепер. Виховання історією, правдою, а тільки таке виховання здатне долати роздвоєність свідомості людини, зіткнулося з сучасними реаліями життя. Відсутність належної матеріальної бази через незадовільне фінансування, недостатня кількість підручників, хрестоматійного матеріалу та іншої літератури, втрата в очах учнів соціального престижу знань, багатьох моральних цінностей – все це проблемно позначається на роботі освітніх закладів. Але, рахую, ці труднощі тимчасові. Зате сьогоднішній учитель почуває себе більш розкутим в організації навчального процесу, ніж це було раніше.
Пріоритетним в літературній освіті є те, що народився й утверджується новий її зміст. По-новому трактуються основні прикмети української духовності, історичні традиції народу. Це дало поштовх для застосування нових технологій.
Учителі навчилися позбуватися надмірної заідеологізованості літератури, вивчати літературу як мистецтво слова, забезпечувати національний компонент у змісті освіти, ширше практикувати евристичні методи навчання, добирати для учнів інформацію, щ о має д ля них особистісне значення, акцентувати увагу на загальнолюдських цінностях.
У програму з української літератури введені найвизначніші твори нашого письменства, що дають уявлення про його жанрову та стильову розмаїтість, відкривають широкі можливості для суспільно-політичного, морального і естетичного виховання підростаючого покоління. Але, як і скрізь, і тут своя проблема. Твори для вивчення повинні добиратися з урахуванням принципу “небагато але багато”. Це означає, що добір матеріалу і системи його вивчення повинні будуватися на основі такої стратеги, що дозволяє за короткий час розв’язати багато питань у плані літературної освіти учнів, їхнього виховання, а також розвитку інтересу до літератури.
Величезний об’єм художньої інформації породжує багато труднощів, тобто, чимала кількість імен письменників і їх творів не дозволяє учням заглиблюватися в ці твори, ґрунтовно осмислювати їх, а тому ефект від їх вивчення зовсім малий. Поверхнево вивчені твори швидко стираються з пам'яті і не стають складовою частиною особистості учня. Але є й інша крайність – надто обмежена кількість творів, на матеріалі яких реалізується літературна освіта учнів, не виправдовує себе, бо тоді буде дуже збіднене уявлення учнів про українську літературу, та й навчально-виховні завдання, які стоять перед нами, учителями-словесниками, в цьому випадку, не можуть реалізуватись.
І як би там не було, а наша молодь повинна знати: основні етапи розвитку літератури та найважливіші факти літературного процесу, етапи життєвого і творчого шляху письменників, проблематику та ідейно-тематичну

6 основу творів, особливості композиції, сюжет, місце і значення кожного твору письменника в літературному процесі даного періоду, оцінку вивчених творів, світове значення рідної літератури.
Учні повинні вміти виявляти здатність доводити свої твердження, власну думку, складати тези й конспекти критичних статей, рецензії, писати усні й письмові твори-роздуми, готувати доповіді або реферати.
“Сьогодні ми стали свідками того, як тисячі людей відійшли від духовних та культурних надбань свого народу, поставили себе у неприродні, несумісні з власною сутністю умови життя, що привело до духовного збідніння, падіння моральних основ, девальвації вічних загальнолюдських цінностей, а це, в свою чергу, відгукується екологічними катастрофами, кризами ідеології, економіки і т. д.” (Є.Пасічник).
Сучасні дослідження засвідчують, що в епоху науково-технічного прогресу значно послаблюється емоційна чутливість. Рятуватися ж від емоційної черствості можна лише шляхом прилучення дітей і підлітків до надбань вітчизняної і світової культури. Не випадково літературу називають підручником життя. На матеріалі художніх творів учні повинні емоційно пережити, глибше зрозуміти, що таке добро і зло, в чому смисл людського життя, щастя, яке місце людини в суспільстві, що таке активна життєва позиція, людська совість, обов’язок, подвиг, честь.
Художні твори сприяють самовихованню, допомагають усвідомити своє місце в суспільстві. І завдання вчителя-словесника – зробити уроки літератури уроками морального прозріння учнів. Бо письменники мають
“далеко більше спромоги намалювати всяку картину, вивернути перед очима людську душу, вирисувати забої серця, бо у маляра тільки є спромоги, що фарби, а в нас – живе людське слово, яким збагнеш найтендітніші почування”
– зазначав Панас Мирний.
На уроках літератури, крім специфічних умінь, зумовлених особливостями предмета, учні набувають уміння загальні й інтелектуальні, які формуються в процесі вивчення всіх дисциплін. Це вміння аналізувати, зіставляти факти, виділяти в них істотне, спільне, характерне для багатьох явищ, порівнювати їх, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, обґрунтовувати, вмотивовувати думку, робити певні висновки та ін. Діапазон їх формування дуже широкий, але одним із складових у навчальному процесі є самостійна робота учнів.
На протязі років йшов пошук досконалих методів навчання української мови та літератури педагогами, психологами узагальнювався певний досвід, пропонувались нові ідеї в дій галузі.
Сучасним учням важко розібратися, правильно оцінити ряд подій виходячи з того потоку інформації (часом досить суперечливої), яка виплескується на нас з боку преси, радіо і телебачення. У зв’язку з цим виникає необхідність вирішення ряду проблем. Однією з таких проблем, яка потребує негайного вирішення є проблема формування в процесі навчання активного, самостійного, творчого мислення школярів. Учням потрібно допомогти позбутися шаблонного, стереотипного мислення, стандартних

7 установок, які вбивалися в їхні голови ще з дитинства. Сучасна школа повинна виховувати у школярів здатність до самостійної навчальної діяльності, самостійного здобуття знань.
Даній проблемі присвячено багато посібників, монографій і статей, але часто дане питання розглядається вузько, з позиції якоїсь однієї риси, якості, яка протиставлялась іншим. Одні вчені твердили, що самостійність визначається тільки мислительною діяльністю учнів, другі – тільки мотивами
її діяльності, її добровільністю, треті – тільки рисами характеру, поведінки тощо. Але не треба забувати, що діяльність людини багатогранна і тому треба формувати самостійність людини вцілому, у всіх її проявах.
Наше дослідження показало, що в навчанні мови і літератури слід розрізняти:
1) самостійність мислення, яка проявляється при розгляді суті явищ
(подій, процесів) і веде до формування переконань; з нею тісно пов’язана і самостійність в використовуванні навичок і вмінь, прийомів розумової пралі, методу пізнання;
2) самостійність характеру, поведінка особистості, яка виражається в умінні поступати у відповідності зі своїми поглядами, в тому чи іншому відношенні до оточуючого;
3) самостійність поштовху до діяльності, її мотивів; для неї важливі прояви інтересу, ініціативи, творчості;
4) самостійність в практичній діяльності.
Не треба забувати, що існує принципова різниця між пізнавальною діяльністю: а) при передачі готових знань; б) при формуванні знань на основі самостійної мислительної діяльності учнів.
Для організації самостійної навчальної діяльності необхідно забезпечити
її посильність, доступність і різноманітність, враховуючи при цьому вікові та
індивідуальні особливості учнів, дотримуючись дидактичних вимог.
Самостійна робота на уроках української мови та літератури має велике навчальне й виховне значення. Вона може дати бажані наслідки лише тоді, коли вчитель застосовує її у певній системі та послідовності; правильно керує нею; працює в тісному контакті з учителями інших предметів, особливо гуманітарного циклу.
В чому ж полягає суть самостійної роботи? Самостійною є та діяльність, яку учень здійснює без сторонньої прямої допомоги, спираючись на свої знання, мислення, вміння, життєвий досвід, переконання, і яка, через збагачення учня знаннями формує риси самостійності. Самостійна діяльність являє якість процесу пізнання, рису особистості учня і форму організації навчання.
Дані дослідження підтверджують думку про те, що розвиток самостійності в процесі навчальної діяльності включає в себе такі сторони:
 ставлення вчителя до проявів самостійності;
 уміння учнів самостійно планувати свою навчальну роботу;
 уміння виділяти головне і другорядне;

8
 оцінку учнем труднощів у вивченні матеріалу;
 наявність або відсутність в учня інтересу до матеріалу, який вивчається;
 самостійне застосування засвоєних знань;
 оцінка учнем своєї роботи і її результатів.
Навички і вміння самостійної роботи в учнів формуються не самі по собі, а в результаті спеціально організованих вправ, що органічно включаються у навчальний процес.
Велике значення в цьому відношенні має висока майстерність учителя, його керівництво активною пізнавальною діяльністю учня, логіка педагогічного процесу, створення проблемної ситуації на уроці, правильна і раціональна організація видів самостійної роботи, пов'язаної з подоланням учнями певних труднощів і підведення підсумків виконання і об'єктивна оцінка роботи.
Для того, щоб самостійна робота була ефективною важливо дотримуватись взаємозв’язку різних видів самостійної роботи учнів на уроці та урізноманітнювати їх, повинен існувати взаємозв’язок класної і домашньої самостійної роботи.
Я організовую класну роботу так, щоб домашня самостійна робота була
її органічним продовженням. Великою мірою робота учнів, хід уроку тісно зв'язані і залежать від якості самостійної роботи учнів удома. Мета домашньої роботи – міцне закріплення вивченого на уроці матеріалу, глибше його осмислення, дальший розвиток набутих учнями умінь і навичок самостійної роботи з текстом підручника, історичними картами,
ілюстраціями, схемами. Учні, виконуючи домашнє завдання, привчалися писати прості й розгорнуті плани з окремих питань і тем, складати різні тематичні таблиці, працювати з матеріалами періодичної преси, готувати невеликі повідомлення, реферати на різні теми.
Домашня робота повинна носити творчий характер, будити думку школяра.
Часто учень не засвоює той чи інший матеріал через невміння самостійно виконувати навчальні завдання, зокрема домашні. Дуже важливо навчити учня складати план і тези прочитаного, готувати
Дуже важливо навчити учня працювати з книжкою і в школі, і вдома, виробляти в нього звичку “копатися в книжках”.
Майже у кожного учня є потреба проявити свої творчі нахили, цю потребу він може задовільнити в процесі написання твору, адже процес написання твору є процесом творчого уявлення. Спочатку твір існує як система уявлень про факти, події, які треба певним чином відібрати. Щоб успішно керувати цим процесом, розвивати творчі здібності учнів, необхідно знати їх індивідуально-психологічні особливості, ставлення дітей до навчання, особливості їх знань, умінь і навичок, вольових якостей.
Ще одним з важливих видів самостійної роботи, яка сприяє розвитку логічного мислення, усної й писемної мови, творчості, активності й

9 самостійності учнів є ведення словника. За весь курс предмету учням доводиться мати справу з великою кількістю слів і виразів, без правильного розуміння яких не можна засвоїти мовного матеріалу.
Для підвищення активності і самостійності на уроках були використані такі форми самостійної словникової роботи:
1) самостійне з’ясування значення слова за допомогою словників, енциклопедій, довідників;
2) складання усно, а потім письмово оповідань-мініатюр з відомими уже словами і термінами;
3) рецензування цих оповідань учнями;
4) добір слів і термінів, що стосуються певної теми, розділу;
5) різноманітні форми роботи з картками.
Важливою є робота учнів над висновками як по окремому уроку, так і по темі вцілому. Вивчаючи всі факти і події, учні узагальнюють ці факти і складають короткі висновки. Спочатку висновки робляться ними по одному з якихось уроків, потім, коли учні оволодіють певними навичками, складаються висновки – по всій темі.
Як показує досвід, для того, щоб самостійна робота учнів була ефективною потрібно дотримуватись певних умов:
1) чіткої, конкретної постановки завдань перед учнями;
2) характер завдань і запитань для самостійної роботи та їх складність на різних етапах навчання повинен змінюватись;
3) завдання для самостійної роботи мають бути доступними
і посильними;
4) повинна бути диференціація завдань для самостійної роботи (можна поділити учнів класу на певні групи за рівнем їх знань та умінь);
5) повинна дотримуватись систематичність і послідовність застосування самостійної роботи учнів в процесі навчання;
6) важливо дотримуватись взаємозв’язку різних видів самостійної роботи учнів на уроці та урізноманітнювати їх;
7) повинен існувати взаємозв’язок класної і домашньої самостійної роботи.
Експериментальні дослідження підтверджують, що самостійна робота учнів у процесі вивчення предмету є основним засобом виявлення і розвитку в них творчих здібностей і обдарованості, підготовки їх до практичної діяльності. Залежно від підготовленості учнів учитель щоразу повинен сам визначати послідовність і насиченість самостійної роботи, проявити свою творчість та ініціативу. В міру переходу учнів з класу в клас зростає рівень їх знань і пізнавальні можливості. Навчальний процес розкривається все повніше й глибше. У зв’язку з цим і види самостійної роботи поступово ускладнюються, але треба також пам’ятати, що самостійна робота – не самоціль, а один із засобів поліпшення всієї навчально-виховної роботи, підготовки учнів до життя, до практичної діяльності.

10
ІІ. Навчання самостійності – одна з форм виховання і
становлення особистості учня


Ставлення учня до вивчення літератури залежить від того, чи бачить він у ній життєвий смисл, чи співзвучний образ літературного героя його духовному
“я”, наскільки вчителеві вдалося його особисто зацікавити, актуалізувати потребу поспілкуватися з мистецтвом, увійти у неповторний світ митця; чи зможе учень реалізувати себе як мисляча, здатна самостійно діяти особистість.
Демократизація педагогічного процесу, вільний вибір форм і методів проведення уроків, відмова від авторитарних методів, інтенсифікація навчання, безперервний пошук і застосування нового, ефективного, гуманізація освіти – все це разом зумовлює мету педагогічної діяльності вчителів-літераторів, в тому числі і моєї, яка зорієнтована на те, що у сучасному надзвичайно динамічному й складному світі для діяльності людини важлива не стільки сума знань (знання старіють, забуваються, бувають неточними; їх можна оперативно отримувати з довідників, енциклопедій, через
інформаційну комп’ютерну мережу тощо), скільки вміння самому здобувати знання і ефективно користуватися ними.
Свої уроки я намагаються будувати так, щоб вони були звернені до душі учня, його почуттів, переживань, щоб на уроках літератури панували відповідна естетична атмосфера, щирість, самостійність учнівських пошуків, колективних переживань, радість відкриття істини.
Основою сучасного уроку є спільна діяльність учителя та учня.
Недопустимо, щоб на уроці активно працював лише вчитель, а учні були пасивними спостерігачами. Та самостійна робота учнів дає бажані наслідки лише тоді, коли вчитель добре продумає її, заздалегідь визначить місце в системі методів і прийомів всієї навчальної діяльності, проводитиме постійно, поступово ускладнюючи та урізноманітнюючи форми, розвиваючи творчу
ініціативу учнів, виховуючи їх естетичні вподобання.
Залежно від контингенту учнівської групи, застосовую різні види самостійної роботи: пізнавально-пошукового характеру; на пригадування та активізацію раніше засвоєних знань, застосування їх у нових ситуаціях; самоконтроль і самоперевірка; літературні конкурси тощо.
Найбільшої ефективності урокові надає самостійний пошук. Різними способами треба залучати учнів у процес самостійного здобуття знань, формувати в них навички планування такої роботи, її організації і самоконтролю. При цьому дуже важливо, щоб учень бачив кінцеву мету своїх зусиль. Тоді він прагнутиме більше пізнати, глибше проникнути в сутність виучуваного.
Найбільш широкі можливості для самостійної пошукової роботи учнів з літератури, на мою думку, дають уроки, організовані та побудовані у формі бесід. Цей метод найбільше виправдовує себе на уроках позакласного читання.
Позакласне читання завжди було однією з найскладніших ланок у роботі вчителя передусім тому, що воно не входить органічно до шкільної програми.

11
Рекомендовані для позакласного читання твори не пов’язані ні тематично, ні за будь-якими іншими спільними ознаками і це ще більше ускладнює завдання, поставлені перед учнями і вчителем.
Дехто з учителів відверто заявляє, що бесіди проводити важко, віддача від них майже нульова, позакласне читання малоефективне. До того ж інтерес до книжки, бажання читати у старшокласників значно нижче, ніж нам хотілось би, і примусове спонукання вони сприймають як ще одне ярмо нашої непродуманої педагогіки.
Однак важелі, за допомогою яких можна змінити становище, є. Треба лише позбутися застарілих теорій і врахувати вимоги часу. Проаналізувавши навчальну програму, необхідно підпорядкувати їй бесіди з позакласного читання так, щоб вони опинилися в одному потоці з виучуваними творами, а не були чимось чужорідним у певному періоді літературного процесу. В такому разі програмове і позапрограмове становитиме єдине ціле.
Зрозуміло, що етап підготовки до такого типу уроку досить значний. Саме під час підготовчого періоду намагаюся дати учням найбільше можливостей для самостійного пошуку. Ознайомивши їх із загальними вимогами до навчального матеріалу, пропоную самостійно визначити тему уроку і ті художні твори, які хвилюють їх, спонукають до роздумів і бажання поділитися своєю думкою. Відбувається своєрідний конкурс, на якому кожен учень відстоює свою пропозицію, намагається зацікавити нею, переконати в необхідності розглянути саме її. Все це, звичайно, повинно відбуватися під тактовним керівництвом вчителя, у формі порад, невеликих дискусій. Ми часом забуваємо про те, що учень професійно-технічного навчального закладу уже зробив свій більш-менш самостійний крок у житті – вибір майбутньої професії – і відчуває необхідність певної свободи дій, прийняття самостійних рішень. Яким би не був рівень його знань, це мисляча особистість, і говорити з учнем про життєві та літературні явища треба зацікавлено і з повагою до його думки.
Звичайно, учнівські пропозиції часто не позбавлені вад. Але перебільшувати цю проблему не варто, бо вчитель завжди має можливість виправити помилки, підказати. Головне, щоб учні перейнялися бажанням пошуку істини, і навіть помилкове твердження може стати поштовхом до глибоких думок і сильних почуттів.
Наведу такий приклад із досвіду моєї роботи. По закінченню циклу уроків, на яких вивчалася українська поезія XX століття, я запропонувала учням провести бесіду про позакласне читання, під час якої була б розглянута лірика поетів, творчість яких не ввійшла до основної навчальної програми.
Насамперед, учні повинні були самостійно визначити тематичне спрямування поетичних творів. Обмежень з мого боку як вчителя практично не було. Тут виявив себе віковий фактор і пов’язані з цим учнівські інтереси – майже одноголосно була обрана інтимна лірика, бо проблема кохання – одна з домінуючих у життєвих інтересах молоді.
Із запропонованих тем після короткої дискусії обрали темою уроку вже відомі учням слова П. Тичини: “Десь на дні мого серця заплела дивну казку

12 любов...” Підбір цитат для обладнання виставки творів українських поетів на дану тематику був теж спрямований на учнівську самостійність у виборі.
Тобто учні відчували себе повноцінними учасниками підготовки уроку, з думкою яких рахуються і ні в якій мірі не принижують їх недовірою.
Методи роботи, які я використала під час уроку, сприяли максимальному прояву учнівської самостійності. Бесіда за запитанням: “Які почуття людини, на вашу думку, ми можемо назвати словами “кохання”, “любов”? Чи є між ними різниця?”– містила в собі дискусійні елементи, спонукала учнів до активного мислення, формування особистої думки, сприяла розвитку усного мовлення.
Отримані на попередніх уроках знання учнів я актуалізувала у формі літературного диктанту, колективна перевірка якого дозволила учням самим оцінити свою роботу. Вони пригадували та активізували раніше засвоєні знання, створювався відповідний ліричний настрій, адже хороший урок поезії
– як душевна пісня.
Знайомство з новим матеріалом, його осмислення та засвоєння я організувала виключно на самостійній роботі учнів (так намагаюся робити практично на всіх уроках даного типу): декламування напам’ять обраних учнями поезій, усні виступи, відповіді на запитання товаришів.
Випереджувальним завданням для цього був самостійний підбір поезій, обґрунтування вибору і коротка розповідь про те, як ця поезія вплинула на учня, підготовка матеріалу для опорного конспекту, яким може скористатися навчальна група.
Безпосередньо на уроці більша частина учнів могла відчути себе в якійсь мірі вчителями, адже їм необхідно було і зацікавити своїм виступом, розповіддю, і переконати, і виробити певні мовні навички. Така самостійна робота допомагає учням глибоко осмислювати прочитане та передавати його в живому точному слові у супроводі відповідної емоційності.
Складається певна система: учень йде від життєвих вражень і особистих почуттів до книжки. до художнього слова, а потім, збагатившись образами і думками, знову повертається до життя. щоб бачити його глибше.
По-різному можна організувати самостійну роботу учнів. Я навела приклад, як це відбувається під час одного уроку, а можливостей для творчої діяльності вчителя в цьому плані надзвичайно багато. Головне, щоб учні осмислили все, що вони вивчають, щоб це не було механічне заучування напам'ять вірша чи “ознайомлення” з сюжетом твору, образами з підручником.
Разом із письменником за підтримки вчителя учні повинні досліджувати явиш життя, не боятися і не соромитися висловлювати свої особисті думки, виробляти переконанні Активна інтелектуальна праця учнів – це насамперед праця самостійна.

13
ІІІ. Прийоми активізації самостійної пізнавальної
діяльності учнів


Сьогодні перед учителем української мови та літератури постає нелегке запитання: як зробити, щоб урок був радісним і цікавим для учнів, щоб розкрив творчий потенціал особистості, поставив у ситуацію морального вибору і прийняття самостійного рішення?
Цього можна досягти лише за умови, коли учитель-словесник знайде шляхи найефективнішого досягнення мети навчання та прийомів оптимізації навчального процесу, змінивши сам підхід до здобуття знань з мови та літератури. Імовірно, що саме інтерактивні технології навчання є нині найефективнішими. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних та вольових сфер, дає відчуття потреби у самоосвіті, формує стійкий інтерес до предмета, сприяє розвитку самостійної творчої особистості. Вважаю, що вчитель має перейматися ефективністю власної та учнівської співпраці й шукати складові успішної взаємодії. А проектуючи урок, включаючи в його структуру той чи
інший елемент, не забувати ставити собі запитання: “Чи досягну я тієї мети, якої прагну?”
Однотипність уроків знижує учнівську активність, притупляє увагу та
інтерес. Нестандартні уроки і нестандартні форми роботи – це не самоціль, а органічний стиль навчання. Нестандартний урок – це передусім творчість педагога, який створює власні нетрадиційні форми роботи, поглиблює та урізноманітнює їх. Для нестандартних уроків характерним є проблемно- пошуковий підхід до навчання. Такі уроки максимально стимулюють творчу активність, самостійність та ініціативу учня, спрямовують на розвиток, підвищені якості знань. З власного досвіду знаю: учні люблять уроки, на яких мають можливість висловити власну думку, будучи впевненими, що до неї прислухаються. Як я вже зазначала, цьому найбільше сприяють уроки зв’язного мовлення, позакласного читання, уроки систематизації та узагальнення знань.
Правила організації такого навчання:
 по можливості до роботи залучаються всі учасники навчального процесу;
 на уроці створюється відповідна атмосфера, визначальними факторами якої є невимушеність, природність, довіра і до певної міри розкутість;
 до уроку може бути дане випереджувальне завдання, розроблені матеріали для творчої роботи;
 клас ділиться на підгрупи за рівнем знань та засвоєння навчального матеріалу;
 учням дається час для роздуму, вибору позиції і обов’язкового словесного озвучування своїх думок;
 на першому плані – потреби учня у пізнанні, самоствердженні, творчості, спілкуванні, самостійності, тобто – самореалізації.

14
До планування нестандартних уроків для розвитку інноваційного типу мислення учнів теж є певні вимоги:
Мотивація. Чому цей урок важливий? Як він пов’язаний з попереднім і наступним навчальним матеріалом? Які можливості дає для розвитку самостійного, творчого, критичного мислення?
Завдання уроку. Розуміння яких проблем буде досягатися? Які дії учнів передбачено з набутими знаннями чи розумінням проблем?
Передумови. Що учень вже має знати, що повинен уміти робити для того, щоб успішно засвоювати навчальний матеріал, самовдосконалюватися?
Оцінювання. Яких доказів того, що учні дійсно навчаються, буде знайдено?
Групування. Як повинні бути згруповані учні для даного навчального процесу?
Власне урок. Підвести учнів до формування цілей навчання. Яким чином вони будуть досліджувати зміст уроку?
Закінчення. Яких результатів треба досягти на уроці? Наскільки бажаним
є остаточне розв’язання проблем?
Нестандартний за усталеними методичними мірками урок вимагає і нестандартних форм роботи не тільки викладача, а й учнів. Під час такого навчання учні розвивають критичне мислення, вчаться вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин та відповідної інформації, зважувати альтернативні погляди, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях.
Для цього на уроках можна використати такі методи:
1. Робота в малих групах. Ролі: спікер (керівник) зачитує завдання групи, організовує порядок виконання, підводить підсумки роботи, визначає доповідача; секретар веде записи; посередник слідкує за часом, заохочує групу до роботи; доповідач чітко висловлює думку групи.
2. Займи власну позицію. Дискусія на суперечливу тему (є дві протилежні думки). Порядок:
плакати “згідний, згідна”, “не згідний, не згідна”; на дошці – мета обговорення;
учасники стають біля обраного плакату, обґрунтовують свою позицію;
після викладу точок зору, можливо, хтось захоче перейти до іншого плаката, обґрунтовуючи причину переходу;
всі намагаються довести свою точку зору.
3. “Мозковий штурм”. Заохочувати всіх до висловлювання, не коментувати.
Спонукати учнів до розширення висунутої ідеї. Наприкінці обговорити і оцінити ідеї.
4. Розігрування ситуації за ролями. Імітація реальності, можливість діяти
“як насправді”.
5. “Мікрофон”. Надання можливості кожному щось швидко сказати по черзі.
6. Ділові листи і звернення. Сформулювати заяву, скаргу, пропозицію, апеляцію, лист.

15
7. Дискусія. Говорити по черзі, не перебивати, критикувати ідеї, а не особу, поважати всі точки зору.
8. Аналіз ситуації. Слід звернути увагу на основні моменти.
Факти: що відбулося? які факти є важливими? які є другорядними?
Проблеми: в чому полягає конфлікт? яке питання треба вирішити, розв’язуючи ситуацію?
Аргументи.
Рішення: яким буде вирішення ситуації? чому саме таким? якими можуть бути наслідки такого рішення?
9. Проекти. Презентація, міні-лекції, навчальні бесіди.
Як приклади прийомів самооцінювання можна назвати такі:
1) метод питань-відповідей;
2) виставлення однокласникам оцінок і їх мотивація;
3) загальна дискусія з оцінювання заняття: спочатку пропонуються питання про позитивні сторони, потім обговорюються ті моменти, які можна було б замінити;
4) заповнення учнями спеціальних форм для спостереження
і самооцінювання.
Однією з позитивних сторін застосування методу самооцінки є те, що всі учні можуть отримати оцінку, а також те, що вони починають розуміти труднощі оцінювання і вчаться дивитися іншими очима на свою роботу.

16
IV. Навчально-методичні матеріали

1. Уроки позакласного читання в режимі нестандартних форм
самостійної роботи учнів.
Тема уроку: “Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов...”
(інтимна лірика поетів XX століття)
Мета уроку:
 познайомити учнів з творчістю тих поетів, що не ввійшли до основної навчальної програми;
 розвивати навички самостійних пошуків, формування особистих думок і поглядів;
 показати учням красу української лірики про кохання, яка відкриває найпотаємніші куточки душі митця; допомогти їм зрозуміти значення для людини одного з найкращих її почуттів-почуття кохання, яке вимагає душевної чистоти.
Тип уроку: бесіда про позакласне читання.
Методи роботи на уроці: бесіда з елементами дискусії, усні виступи учнів, декламування напам’ять поезій, літературний диктант.
ХІД УРОКУ
1.Організаційна частина.
2.Вступне слово вчителя (виразне читання поезії М.Вороного “Чи зумієш ти?”)
Сьогоднішній наш урок літератури ми назвемо уроком любові і ніжності.
Щаслива та людина, якій довелося жити з цими почуттями. Вони, напевно, народжуються не стільки в нашому розумі, скільки в серці. Вони є надбанням нашої духовності.
Любов до дівчини, жінки... Любов до юнака, чоловіка... Це почуття мінливе, для кожного неповторне. Дехто з вас вже, напевно, відчув на собі його перше, несміливе і ще не зовсім зрозуміле дихання. От чи змогли б ви відповісти на запитання: що таке любов? Чи є різниця між словами “любов”
і “кохання”? На вашу думку, кохання – це почуття молодості, чи вік на нього не впливає?
3.Коротка бесіда з елементами дискусії (на основі вищенаведених питань).
4.Актуалізація опорних знань учнів.
Українська поезія багата лірикою про кохання. Поети люблять, радіють і страждають, як і всі люди. Свої почуття вони вилили в прекрасних
інтимних віршах. З багатьма такими поезіями ми вже знайомі. Тож згадаємо кращі з них, написавши невеликий літературний диктант (учні записують назви поезій та їх авторів; для створення відповідного настрою може тихо звучати музика: підбір мелодій на розсуд вчителя і учнів).
Літературний диктант.

17
“Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі?
Кохана спить, кохана спить, піди збуди: цілуй їй очі, кохана спить...
Ви чули ж бо: так липа шелестить.”
(П.Тичина “Ви знаєте...”)
“Гей, поля жовтіють і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить...
Поцілуй востаннє, обніми востаннє.
Вміє розставатись той, хто вмів любить."
(Рильський "Яблука доспіли...")
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..."
(В.Сосюра "Так ніхто не кохав...")
Наче сон...Я прийшов із туману
і промінням своїм засіяв...
Та на тебе, чужу і кохану, я б і славу свою проміняв.
Я б забув і образу, і сльози...
Тільки б знову іти через гать, тільки б слухать твій голос і коси, твої коси сумні цілувать..."
(В.Сосюра "Коли потяг у даль загуркоче...")
"Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу,
В снах узаконив, пізнав з поцілунку,
Кликну: прийди!- і прийдеш неминуче,
Крикну: рятуй!- і воскресну в рятунку."
(А.Малишко "Я тебе вимріяв...")
"Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
Не ошукай і крил не обітни!"
(Л.Костенко "Моя любове!")
"...Тебе і мене б судила
Не образа, не гнів - любов.
В душі щедро вона б світила,
Оновляла їх знов і знов.
У мою б увірвалася мову,

18
Щоб сказати в тривожну мить:
-Ненаглядна, злюща, чудова,
Я без тебе не можу жить!..."
(В.Симоненко "Є в коханні і будні, і свята...")


"Я тебе любив, я так любив,
Горе моє, зоре, ладо-знадо,
Що слова од щастя розгубив,
І ніхто довіку їх не знайде .
Вже твоя коса, як у диму,
Лиш мені ти світиш юним станом...
Стала ти дружиною йому,
А мені навік зорею стала!"
(Б.Олійник "Стара пісня на новий мотив")
5. Робота над новим матеріалом
Сьогодні у вас є нагода поділитися один з одним тим, що ви самостійно дізналися про інтимну лірику українських поетів століття, з яким ми щойно попрощалися, століття ХХ. Можливо, у віршах, які будуть зараз звучати, ви зумієте знайти щось близьке для себе, можливо, поради, чи, можливо, застереження. Адже недаремно кажуть, що від любові до ненависті один крок.
Відчуйте себе, хай і ненадовго, вчителями; переконайте у правильності своєї думки, навчіть чомусь новому.
Опорний конспект
(складений за пропозиціями учнів)
Борис Тен
(Микола Хомичевський)
1897-1983
Поет, педагог, перекладач, музикознавець, композитор. Найкраща поетична збірка – "Зоряні сади". Лауреат премії ім. М.Рильського
“Не знаю я
, за кого ти молилась,
Чи пом’янула, думкою мене,
Та знаю добре: ти не помилилась
І погляд твій мойого не мине”.
(“Твоїх повік відсторонивши ширми...”)
Наталя Лівицька-Холодна
1902 - ?
В 1950 році емігрувала до США, але назавжди залишилася українською поетесою. Авторка збірок “Вогонь і попіл", "На грані", "Сім літер", "Поезії

19 старі й нові" та інше. Понад 60 років вона у своїх поезіях, наче у щоденнику, нотувала глибину жіночої любові і жіночого розуміння життєвих протиріч.
"Бо ніжність наша є єдина,
А поза нею тільки Бог..."
/"Мені очей звести несила..."/
Ігор Качуровський
1918 - ?
Разом з родиною емігрував за кордон, жив у Австрії, Аргентині,
Німеччині. Поет, прозаїк, захистив докторську дисертацію, професор
історії літератури. Видав поетичні збірки "Над світлим джерелом", "В далекій гавані” “Пісня про білий парус” та ін.
“Будеш знову не спати всю ніч.
Задрімаєш - вона присниться.
Найдорожче з усіх облич
І найглибшого болю криниця.”
/“Пізніх вулиць тривожний сон”/
Микола Луків
1949.
Першу поетичну книжку видав на останньому курсі факультету журналістики Київського університету і 10 років очолює журнал "Дніпро", який називає своєю особливою любов’ю; видав 12 збірок поезій, пише пісні.
Мені з тобою добре як ніколи.
За вікнами осінній дощ шумить.
І коли міг би - зупинив би мить, - мені з тобою добре як ніколи /"На дачі"/
Олена Теліга
1907 – 1942
Належала до “празької школи”. Авторка збірок “Душа на сторожі”, “Полум’яні вежі” та ін. Заарештована гестапівцями і розстріляна у Бабиному Яру.
Замкни у моїх долонях
Ненависть свою і гнів!..
А я поцілунком теплим,
М’яким, мов дитячий сміх,
Згашу полум’яне пекло
В очах і думках твоїх
(“Вечірня пісня”)

20
Володимир Забаштанський
1940.
У 18 літ втратив руки і очі, та не зламався у цій ситуації, не обізлився. Він пише поезію мужню і людяну, про що свідчать вірші “Гранітна людина”,
“Балада про Біду”, “Дитинство”, “Далеч”.
Звісно, щоб я не блукав в темнині
Ще на початку крутої стежини,
Небо всевладно послало мені
Очі і руки моєї дружини.
(“Незмінні”)
Олекса Різніченко (Різників)
1937.
За “інакомислення” його запроторили до гулагівських таборів. Після звільнення викладав українську мову й літературу. Член Національної спілки письменників України. Автор збірок поезій “Озон”, “Терновий вогонь”,
“Наодинці з Богом”. Лауреат премії ім. П.Тичини.
Бо коли любиш, то не тра
і пробачати, бо ж будеш ти, немов сестра або як мати.
/“Заклинання”/
Опорний конспект змінюється залежно від того, які поезії обираються учнями.
6. Підсумки уроку.
7. Домашнє завдання.
Твір-роздум (мініатюра за темою уроку).
8) Використана література.

21
2. Нові підходи до вивчення особи письменника


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал