Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка9/59
Дата конвертації01.12.2016
Розмір15.5 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   59
УРОК № 74

ОБРАЗ ЛАВРІНА ЗАПОРОЖЦЯ ЯК СИМВОЛУ НЕСКОРЕНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. ЖІНОЧІ ОБРАЗИ. ПАТРІОТИЧНІ МОТИВИ, ЗВЕЛИЧЕННЯ ГЕРОЇЧНОГО ПОДВИГУ НАРОДУ, УТВЕРДЖЕННЯ ЙОГО БЕЗСМЕРТЯ



Мета: проаналізувати образи головних героїв повісті; розвивати вміння учнів працювати над текстом твору, систематизувати, узагальнювати; культивувати пам'ять про героїчні й трагічні сторінки історії України; виховувати почуття патріотизму, розуміння страждань, які довелося пережити нашому народові під час воєнного лихоліття.

Обладнання: текст твору.

Теорія літератури: кіноповість.

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ



  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ

Слово вчителя

«Із творів про перший період війни, написаних у часи Великої Вітчизняної, я, не вагаючись, на перше місце поставив би кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні» — через шевченківську перейнятість автора всенародною трагедією. За широтою охоплення матеріалу, глибиною і правдивістю зображення, за справді-таки шекспірівськими колізіями цей твір у нашій літературі тих часів не має собі рівного»,— зазначає письменник Олександр Підсуха. А ще в кіноповісті виведено галерею образів, які стали окрасою класичної української літератури середини й початку другої половини XX століття. Насамперед маємо на увазі образи Лавріна Запорожця, Олесі, Кравчини, Христі.

  1. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

  1. Перевірка домашнього завдання

Заслуховування декількох відповідей на питання: «Основні причини заборони «України в огні» О. Довженка» та творів-роздумів «У чому цінність кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»?»

  1. Бесіда за змістом твору

  • З якої нагоди зібралася вся сім’я Запорожців? Про що свідчить приїзд усіх дітей?

  • Яку пісню виконують Запорожці за столом і чому?

  • Чому, дізнавшись про початок війни, Лаврін Запорожець негайно везе синів до найближчого міста?

  • Як ви розцінюєте поведінку Савки, яка спричинила його смерть? Чия, на вашу думку, вина в цій смерті — самого Савки чи радянської пропаганди?

  • Якою на перших сторінках кіноповісті постає перед нами Олеся? З якою метою автор підкреслює високу моральність і найкращі риси її характеру?

  • Які почуття переживала Олеся, дивлячись, як відступає армія?

  • Чому Олеся прийняла рішення віддати свою цноту комусь із відступаючих воїнів радянської армії? Чи був її вибір випадковим? (Ні, вибирала з відступаючих того, кого могла покохати в мирний час.) Це була, на вашу думку, любов чи розпуста? Думку умотивуйте.

  • Чи змінилися погляди Василя на війну, на поразку й перемогу після Олесиного вчинку?

  • Як характеризують юнака слова: «Яка б ти не була, я вернусь до тебе. Хай ти будеш чорна, і хвора, і понівечена ворогом, хай посивієш ти від горя і сліз, і побіліє твоя коса, хай ритимеш ти шанці проти мене, і плестимеш колючі німецькі дроти проти мене, і сіятимеш для ворога хліб під нагаями, ти зостанешся для мене прекрасною, як і зараз прекрасна ти». (Як людину великої й благородної душі)

  • Що пережила Олеся в Німеччині?

  • Чому, на вашу думку, Довженко не показує шляху Олесі додому? На чому акцентує увагу письменник?

  • Хто примусив Лавріна Запорожця вписати в список для вивезення в Німеччину й рідну дочку? Схвалюєте чи осуджуєте ви за це Христю?

  • Христя кинула в біді Олесю. Чи розкаюється вона в своєму вчинкові? Чи можна її виправдати?

  • Христя стала дружиною італійського капітана Пальми, хоча й не любила його. Чи була б вона щасливішою, якби стала дружиною хлопця зі свого села?

  • Які думки викликала у вас сцена суду над Христею? Проаналізуйте звинувачення прокурора і звинувачення Христі. Хто з них має рацію?

!V. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Робота в парах

Прийом «Перевтілення». Учням пропонується виступити від імені персонажа кіноповісті, при цьому не називаючи його імені, лише описуючи зовнішність, вчинки, епізоди з життя, міркування тощо

Матеріал для вчителя

Про жіночі образи твору дуже проникливо написав відомий літературознавець Б. Степанишин (див. «Дивослово» 1984 р. № 8, с. 5-8).

Усе краще, що є в українському етносі, Довженко втілив у величних, прекрасних образах жінок. Зауважимо: усі вони трагічні і всі уособлюють та конкретизують загальний образ України. Це і й берегиня роду — Тетяна Запорожчиха, і її дочка Олеся, Христя Хуторна, Мотря Левчиха й інші.

Усі жінки змальовані автором з великою симпатією, та Олеся найближча його серцю: мабуть, це його ідеал української дівчини. Красива і чепурна, невсипуща в роботі і скромна, цнотлива й співуча. Олеся «співала так голосно і так прекрасно, як не снилось ні одній припудреній артистці». Взагалі була «вона тонкою, обдарованою натурою, тактовною, доброю, роботящою і бездоганно вихованою чесним родом». Велика патріотка своєї нації, Олеся глибоко переживає всенародну біду — окупацію. Вражена нападом фашистів, притуливши руки до грудей, вона чисто по-жіночому вигукує: «Ой Боже мій! Що ж воно буде з нами?» З «нами» — це з родом, рідним селом, усією Україною. Вважаймо, що цей вигук болю вустами Олесі вирвався з грудей всього українського народу.

Є в повісті незвичайно смілива сцена, не властива українській літературній і моральній традиції, коли Олеся, не бажаючи бути по- гвалтованою кимось з окупантів, свідомо пропонує себе першому з наших воїнів, що відступають (ним виявився Василь Кравчина). Треба бути великим майстром художнього слова та ще й неабияким психологом, щоб не збитись у цій сцені на голу еротику чи фальшиву сентиментальність. Опис ночі-зустрічі Олесі і Василя займає понад чотири сторінки, і це чи не найкращі, найпоетичніші сторінки повісті. Перша ніч незайманих дівчини і парубка, у яку вони перед Богом і собою стали чоловіком та жінкою, описана в народному, пісенному дусі.

.Багато освідчень у коханні й у вірності шлюбу дала нам класична і сучасна українська література, але таке ми почули вперше.

Усі жіночі образи повісті трагедійні, а образ Христі Хуторної серед них — найтрагічніший, бо її привселюдно в партизанському загоні суджено за щирість і правду, за добре слово про свого чоловіка, італійського офіцера.

.Коли Христю вели на жахливе незаконне судилище, «вона ледве йшла. Все її молоде тіло утратило свою силу й ніби розтало. Вона немов падала з великої висоти на землю в страшній свідомості, що парашут за спиною не розчинився і вже тепер їй ні спинитися, ні крикнути, ні покликати. Земля невблаганно тягла її до себе».

Відвертість Христини збивала прокурора з пантелику. На запитання: «Де твоя, національна гордість, де твоя людська гідність? Де твоя дівоча честь?» —.Христя з гідністю каже: — Я знаю, що не вийти мені звідси живою. Так скажіть мені хоч перед смертю, чому ж оцього в мене нема? А де ж воно, людоньки? Рід же наш чесний. Яка я повія? Мучениця я. Сльозами проводжала вас, сльозами і стрічаю. Чому я виросла не горда, не достойна і не гідна? Чому в нашому районі ви міряли наші чесноти на трудодень і на центнери бурякові? Націоналістка я? Яка там?

Я не признала вас за свого суддю: я пам’ятаю вас. Ви прошмигнули через наше село. Я наливала вам воду в радіатор, а ви лаялись так голосно й гидко. Я плакала тоді і, плачучи, запитала вас, чи будуть фашисти в нашому селі: може б, я втекла? Пам’ятаєте, що ви мені сказали? Ви назвали моє питання провокаційним. От я й осталась під німцем, повія і стерво. От ви чисті, а я ні. От ви презираєте мене, загрожуєте смертю. А я хочу вмерти, хочу! Чим ви можете покарати мене?»

Так з підсудної Христя стала обвинувачем свого судді й силою народної правди засудила його до вічної ганьби як людину несправедливу, брутальну й глибоко аморальну, як прокурора окупаційного режиму.

Олеся і Христя — два основні компоненти образу України: перша — її поетична душа, а друга — її трагічна доля».

Виразність і емоційність образів дівчат посилює материнське слово-плач.

«Донечко моя, до останнього подиху свого молитимусь я зорями вечірніми і ранішніми, щоб обминуло тебе горе лихе і лихая наруга. Щоб вистачило тобі силоньки у неволі, щоб не покинула тебе надія, голубонько моя.» — тужила Тетяна Запорожчиха, пригортаючи до себе дочку востаннє перед від’їздом на примусові роботи в Німеччину.

Д Це цікаво

Андрій Малишко якось розповів О. Довженкові про свого бойового побратима, який під час відступу переспав з українською дівчиною, тепер марить нею, прагне після війни до неї повернутися, одружитися, але не пам’ятає ні назви села, ні прізвища дівчини, ні імені, пам’ятає лише причілок хати, перелаз і мальви. Довженка надзвичайно зацікавило таке романтичне спонтанне кохання, він хотів зустрітися з солдатом, але той уже загинув. Зате в «Україні в огні» кінорежисер надзвичайно вдало використав майже неймовірну життєву ситуацію.

Образ Лавріна Запорожця — один із центральних у творі. У ньому втілено власні думки О. Довженка, його переживання і погляди на долю народу, його велич і місце в історії, оцінку діяльності керівництва держави. Згадаймо уривок, де Лаврін відвозить своїх синів на фронт і втрачає найменшого сина — Савку: «Повіз старий Запорожець п’ять синів на війну», «Лаврін притулився до мертвих синових грудей і заплакав уголос». Перед нами постає образ сильної людини, патріота, відданого своїй Батьківщині. Не чекаючи призову, він сам веде своїх синів на війну.

Саме в уста Лавріна Запорожця автор вкладає питання, яке не давало йому спокою з самого початку війни. Розмовляючи з портретом Сталіна, Лаврін запитує: «Що буде з народом нашим? Виживе він чи загине, що й сліду не стане ніякого? Розженуть його по каторгах та по лісах, байраках та болотах, як вовків, та натруять один на одного, так що й живі завидуватимуть мертвим.». Відповідь на ці запитання може дати тільки історія, але образом Лавріна Довженко утверджує безсмертя народу.

Це образ, у якому втілено найкращі риси батька і в прямому сенсі (Лаврін — голова великої родини, в минулому — голова колгоспу), і в символічному, бо уособлює мудрість і духовну велич нескореного народу.

Коли в село приходять німці, Лаврін Запорожець змушений стати старостою, але не припиняє боротьби з ворогами. Він постає перед нами як умілий тактик і стратег. Лаврін проводить подвійну політику: на перший погляд, він ніби виконує накази окупаційної влади, та водночас веде підривну роботу. Він не може примиритися з покорою народу, прагне розбудити в ньому людську гідність. Для цього запрягає людей у ярма. Ось розмова Лавріна Запорожця з донькою Олесею:

  • Пожалійте людей, тату. Що ви робите? — Олеся підійшла до батька-старости рішуча й схвильована.

  • Яких?

  • Нащо ви людьми орете?

  • Вони мене на це обрали.

  • Вони не хотять ходити в ярмах!

  • Нехай не ходять.

  • Я вже не можу людям в очі дивитись. Вони нас ненавидять.

А кого вони люблять?

  • Вони в ярмах.

  • Не хотіли ярем, треба було битися за волю.

  • Не могли всі битися.

  • На жаль, це так. Але будуть битися. А хто не буде вмре.

  • Тату, вони вас уб’ють.

  • Знаю. Така вже моя гра. Не вони вб’ють, уб’ють німці. Не вб’ють німці, наші, повернувшись, уб’ють. Фашистський прихвостень. Жалко людей. А мені себе жалко. На мене, проклятого, повісили все зло. Староста-собака! Староста-кат! А там, дивись, сини одмовляться!»

Щоб яскравіше й усебічніше змалювати образ Лавріна Запорожця, О. Довженко включає його в протистояння із Забродою, засланим у Сибір куркулем, який повернувся в окуповане село, та з німецьким полковником фон Краузом. Перше допомагає розкрити фізичну перевагу Запорожця: він перемагає Заброду, звільняє полонених і втікає з полону. Друге протистояння виявляє психологічну перевагу Запорожця: він знищує свого противника силою психологічної атаки.

Лаврін у будь-якій ситуації не втрачає витримки, він не боїться смерті, і вона відступає перед ним. Показовим є епізод зіткнення на дроті Лавріна Запорожця та Заброди.

«.вони не витримали і вчепилися, схопивши один одного за руки через дріт. Вони почали ламати один одному руки і пальці. Потім вони обнялися і довго душили один одного через дріт.

  • Тихо, не хрипи! Тихо!

  • Тихо! Чуєш?

Довго говорили вони на колючому дроті. Говорили про владу, про землю, про соціалізм. Говорили про куркулів, про заслання, про страждання на чужині, про голод, про смерть, про зради. Що ж ви наробили, німецькі запроданці? — сказав Запорожець коли Заброда підвівся і знову підійшов до нього.— Звідки ви налетіли, чорні круки? Чуєш, темна сило? Все одно ж пропаде ваш Гітлер. Дарма що я загину, не страшно мені смерті. Чуєш? Та страшно мені, коли подумаю, де ж погниють кості обдурених Гітлером бідних селюків наших?»

Саме тоді «стрепенулась у Запорожця жадоба життя. З широких українських степів, з ярів і темних байраків повіяло на нього смалятиною історії. Пристрасть боротьби і помсти, вся воля, весь розум спалахнули в ньому з такою страшною силою, що він в одну мить, ніби возвівся в якийсь надзвичайний ступінь. і випроставсь увесь в крові, гарячий і натхненний».

Лаврін не випадково носив прізвище Запорожець. Він справді був людиною козацького гарту: не лише сам виграв битву за своє життя, а й запалив жагою свободи інших у концтаборі: Лаврін звертається до полонених: «Піднімайтесь, хто сильний та дужий! Гей, хто жити хоче, вилізай з могил!.. »

Письменник містифікує фізичну спроможність героя, який постає казковим богатирем:

«Такого ще не бачив ні український місяць, ані зорі. Запорожець один знищив половину ворожих автоматників. Для нього ніби не існувала темрява. Він бачив усіх і все. Він виводив людей на волю, туди, де було закопано зброю.»

Проявляє він велич духу, розважливість та людську гідність і в сцені допиту в партизанському загоні:

«—.Вбивайте, прошу вас. Вбивайте, ну! Доставте радість полковнику Краузу. Соблюдіть чистоту ліній,— терпка гіркота і біль почулись у голосі батька п’яти синів.

Народні месники!.. Хіба те, що сталося зі мною, з селом, не тяжче смерті у стократ?..

Партизани притихли. Багато різних думок почуттів, спогадів розбудили в них ці слова Запорожця. Перед їх духовним зором виникла раптом вся Вкраїна в огні, у множестві страждань і тяжких протирічивих трагедійних стиків. Велика нещаслива земля!»

Увібравши в себе найкращі риси славетних запорожців, Лаврін не втратив своєї сили і віри в народ. Це не типовий образ для тогочасної України, про народ якої Ернест Краузе сказав дуже влучно: «Це люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім’я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту. У них від слова «нація» остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників.»

Довженко створює цей образ, щоб довести протилежне і показати, що душа народу не зломлена, що народ ще остаточно не втратив своєї національної самосвідомості і що доки існують такі Лавріни Запорожці — Україна буде жити!

Отже, образ Лавріна Запорожця є втіленням моральної краси, національної і духовної величі українського народу.

Ще одним з головних образів у кіноповісті є образ Василя Кравчини. Він приваблює фізичною і духовною величчю. Юнак, спокійний і розважливий за натурою, є взірцем стійкості й героїзму в боях. Кравчина — хороший стратег, він наділений розумом полководця. Завдяки цим рисам він користується повагою серед однополчан, саме тому виграв вирішальну битву з фашистами.

Кравчина — справжній лицар, втілення вірності, духовної чистоти, які неодноразово проявляються. Варто згадати епізод його розмови з Сіроштаном, коли Василь говорить: «.Ти командир, герой, у тебе два ордени і чотири рани. Невже ж ти, проливши кров свою, так не зрозумів нічого, хто й що ми? Що не обивателі, не свідки історії ми, а герої великого грізного часу? Що не наживеш ні капіталів, ні земель чужих не завоюєм, ні людей не підкорим, що прийдемо додому на пожарища, руїни, так що декому ніде буде і голову приклонити.

Кожен з нас мусить одержати дві перемоги. Перемогу над загарбниками — фашистами. І другу перемогу свою малу — над безліччю своїх недостатків, над грубістю, дурістю, над злом, неува- жительностю і, до речі, почесним ставленням до жінки».

Василь красивий і чистий в любові, він привертає увагу своїми вчинками і думками. Кравчина навіть не допускає думки зради як коханій, так і батьківщині. Тому перемога в цій жорстокій битві за ним.

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Дайте відповідь на питання «Хто з героїв кіноповісті викликає захопленя? Осуд? Чому?»

VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Підготувати відповідь на питання: «Чи типовими для української літератури є образи Запорожців?»

  • Укласти порівняльну характеристику родин Запорожців (кіноповість «Україна в огні») та Половців («Вершники» Ю. Янов- ського).

  • Прочитати «Щоденник» О. Довженка (сторінки на вибір учителя).

VN. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ Рефлексія

Закінчити речення.

  • Сьогодні на уроці я переконався (переконалася), що вмію .

  • Я пораджу друзям .

  • Впевнений (впевнена), що .

УРОК № 75

УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ. ОПОВІДАННЯ О. ДОВЖЕНКА «НІЧ ПЕРЕД БОЄМ»



Мета: ознайомити учнів зі зразком малої прози О. Довженка — оповіданням «Ніч перед боєм»; визначати роль образів-персонажів у розкритті ідейного змісту твору та авторської позиції, розвивати вміння учнів сприймати й осмислювати художній твір, логічне мислення, зв'язне мовлення, виявляти основні проблеми, порушені в оповіданні; виховувати почуття патріотизму, вміння знаходити потрібні слова для переконання.

Теорія літератури: оповідання (повторення).

Обладнання: текст оповідання «Ніч перед боєм».

Тип уроку: урок позакласного читання.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ Слово вчителя

Після початку Великої Вітчизняної війни, у липні 1941 року, Довженко разом із дружиною були евакуйовані на Схід, до Уфи. Потім їх переводять в Ашхабад, куди була переміщена Київська кіностудія. Олександр Петрович проситься на фронт, адже він не тільки кінематографіст, але й досвідчений журналіст. У лютому 1942 року в званні полковника його відправляють на Південно-Західний фронт. Довженко пише оповідання, статті, листівки.

Своїми пристрасними правдивими оповіданнями, статтями, нарисами, виступами по радіо він зворушував серця воїнів і людей, які працювали в тилу. Бійці просили, «щоб частіше говорив сам Довженко і щоб його оповідання завжди звучали по радіо». Багато побачених самим автором страшних картин лягло в основу окремих творів. На основі реальних подій написане й оповідання «Ніч перед боєм».

  1. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Вікторина за змістом кіноповісті «Україна в огні» «Хто сказав?»

  1. «Така вже моя гра. Не вони уб’ють, уб’ють німці». (Лаврін Запорожець)

  2. «Цю землю можна їсти! На! Їж!» (Ернст фон Крауз)

  3. «Я вже не можу людям в очі дивитися. Вони нас ненавидять». (Олеся)

  4. «А що мені Батьківщина?» (Заброда)

  5. «Я жінка фашистського ката». (Христя)

  6. «Ти написала додому листа?» (Фрау Крауз)

  7. «В цій країні не буде переможців. Будуть загинулі і уцілілі». (Капітан Пальма)

  8. «Так не підкорятися і так умирати, як умирають українці, можуть лише люди високої марки. Коли я дивлюсь на їхню смерть, я завжди тремчу од жаху». (Ернст фон Крауз)

  9. «Ні, я не забуду тебе. Не забуду ні тебе, ні твоєї хати, ні криниці під вербою. Яка б ти не була, я вернусь до тебе». (Василь Кравчина)

  10. «Вийдіть зараз же з кабінету, щоб я вас тут не бачив! Це місто ніколи не буде зайняте!» (Лиманчук)

  11. «Пам’ятай, сину: не пролив ти крові ворога в грізну лиху годину, проллєш батькову і братову проллєш!» (Купріян Хуторний)

  12. «Чому я виросла не горда, не достойна і не гідна? Чому в нашому районі ви міряли наші чесноти на трудодень і на центнери бурякові?» (Христя)

!V. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Слово вчителя

Увесь воєнний доробок О. Довженка — це ніби єдина натхненна книга про народ, його героїчний подвиг, страждання, трагедії та перемогу.

У своїх листах воєнного періоду письменник зізнається, що коли б для перемоги треба було віддати життя, він би віддав, бо він — «воїн». І хоч допікали серцеві напади, рвався на фронт. Щоденникові записи, листи — своєрідна картограма життєпису Довженка як фронтового кореспондента. «Війна стала великою, як життя, як смерть. Воює все людство .Тема війни на довгі роки буде основною темою мистецтва.

І кожна газета вже несе в собі цілі твори про війну.»

Під час війни героїзм і самовідданість проявляли не тільки солдати, а й усі, хто був здатен стати на боротьбу проти ворога. Це — жінки і підлітки, які працювали на заводах, випускаючи військову техніку. Це і працівники культури, які своїми концертами підтримували дух солдатів. Це патріоти, що вливалися в партизанські загони і створювали підпільні організації в тилу ворога.

Подвиги на фронті, реальні трагічні факти, події в тилу у ворога одразу ж ставали для письменника предметом глибокого осмислення, аналізу, узагальнення. Так народилась ідея оповідання «Ніч перед боєм», в основу якого ліг реальний епізод. Два діди — Платон і Савка — ціною свого життя топлять у Десні човен із гітлерівцями.

Коли оповідання з’явилося в серпні грізного 1942 року і з ним ознайомилися читачі (твір публікується тільки одного 1942 року вісімнадцять разів дванадцятьма мовами), М. Калінін зазначив, що в ньому О. Довженко «словами й ділами своїх дідів деснянських — Платона й Савки — показав приклад героїчного патріотизму, сказав нашим воїнам правду, хоч і дуже гірка вона була».

А наступного дня після публікації в газеті «Червона зірка» твору Довженка «Ніч перед боєм» до редакції зателефонував секретар ЦК ВКП (б): «Передайте Довженку подяку Сталіна. Він сказав до народу, армії те, що дуже потрібно було сказати».

  1. Бесіда за змістом твору

  • Назвіть головних героїв оповідання.

  • Чим вразив вас факт, про який ідеться у творі?

  • Що ви відчували, читаючи оповідання?

  • Ким був Петро Колодуб у мирному житті? Які емоції викликають у нього спогади про ті часи?

  • Якими рисами наділив О. Довженко дідів Савку й Платона?

  • Якими були слова старих рибалок для тих, хто відступав? (Образливі, гіркі, але справедливі.)

  • Чи виносять вони вирок тим, хто рятує своє життя, забуваючи про долю всього народу?

  • Чи залишила слід у серцях воїнів зустріч зі старими рибалками- перевізниками? Якщо «так», то який?

  • Що ви вважаєте найважливішим у цьому тексті?

  1. Створення асоціативного куща «Війна»

На основі змісту твору (розруха, втрати, розлука, смерть, трагедії, кров, біда, біль, скорбота, .)

  1. Захист власної думки

  • Чи вдалим, на вашу думку, є вибраний автором прийом оповіді? Думку аргументуйте.

  • Які жахливі зміни принесла із собою війна? Думку підтвердити цитатами із тексту.

  • Які деталі свідчать про велику кількість жертв з обох сторін? («О, пливе щось. Наш чи німець?сказав Платон і притяг до човна труп.— Німець. А холера на твою голову. Уже пливе. Ач, куди забрався! У Десну! Успів, нечистий».)

  1. Міні-дослідження. «Прийоми створення художніх образів-персонажів у оповіданні "Ніч перед боєм"»

Прийоми створення художніх образів-персонажів


Діди-пер евізники Платон Півторак, Савка




Петро Колодуб, Герой Радянського Союзу

«Савка вийшов із своєї хатки і дивився на нас, як намальований. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він сильно схожий на святого Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак»

Портрет

« .ви на вид такий, пробачте, і маленькі, і не дуже неначебто й здорові»

«Не знаю, чого вони оце так тікають,— сказав дід Платон, ідучи за Савкою до річки, так ніби нас тут зовсім не було.— Чого вони так тієї смерті бояться? Раз уже війна, так її нічого боятися. Уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од неї нікуди».

«Шутка сказать, скільки землі доведеться одбирати назад. А це ж усе кров!» «Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі! — сказав дід Платон»

Психо

логічний

аналіз

(почуття,

думки,

«діа

лектика

душі»)

«А до війни я був садівником. Сади колгоспам садив, співав пісень, дівчаточок любив та, мабуть, що й усе. Капітан Колодуб так тепло і разом з тим з такою тонкою, знайомою всім іронією усміхнувся, що за ним тихо усміхнулася вся землянка». «Мені здалося, що мене перевозять на той світ. Сором, і розпач, і невимовний жаль, і безліч інших гострих почувань охопили мою душу, і скрутили її, і пригнули. Прощай, моя рідна, дорога Десно»

«Ну, сідайте, повезем.

Чого стали? — сказав дід Платон, Він стояв уже біля човна з веслом.— Повезем уже, а там, що бог дасть.

Не вміли шануватися,

Характер (вчинки, ставлення до інших людей)

«Командир умів оповідати. Вони були добрі бійці, і Петро Колодуб любив їх». «Прощайте, діду. Простіть нас, що не доглянули вашу старість,— сказав я, задиха-








Діди-перевізники Платон Півторак, Савка




Петро Колодуб, Герой Радянського Союзу

так уж повезем, тікайте, чорт вашу душу бери. Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас».

«А оце недавно, перед вечором, перевозив з Митрофаном одну партію. Так одно, чорти його батька бери нехай, вроді отого, що коло тебе в очках сидить, теж у новому ремінні, так ще револьвер витягло та кричить — вези, каже, мерщій, куркуль! Їй-богу, правда. А в самого руки тремтять і очі викарячені, немов у носаря чи в окуня, од страху. От пак людина, хай бог милує».

« .як стрибнули на правий борт, та й перекинули човна. Все потонуло — і кулемети, і німці, і діди»




ючись.— Ми вас, діду, ніколи». «А все ж таки нічого в світі я б так не хотів, як після війни поїхати на Десну до діда Платона і. поклонитися діду Платону в ноги за науку»

«.діди, мов добрі річні духи. Вони були сміливі, діди оті, сердиті і не боялися смерті».

«Дід вірив у нашу перемогу. Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу»

Характе

ристика

іншими

персона

жами

«.про вас і пишуть у всіх газетах і на зборах говорять як про людину безстрашну і невтомну».

«.самі ми знаємо, що ви з любого пекла виходите переможцем»







  1. Евристична бесіда

  • Чому, на вашу думку, головні герої О. Довженка — люди звичайної, далеко не героїчної зовнішності?

  • Чи можемо ми побачити героїв очима інших персонажів? Що дає такий прийом «погляду зі сторони»?

  • Які риси характеру героїв розкриваються через психологічний аналіз образів?

Яка тема оповідання? (Це твір про науку ненависті. І любові до рідного краю, про вміння виконати свій обов’язок.)

Які (який) образ (образи) викликав (викликали) вашу симпатію? Чому? А який персонаж викликає антипатію? Чим саме?

Матеріал для вчителя

«Ніч перед боєм» — це розповідь про дідів, із якими зустрічався сам О. Довженко. Уперше твір було надруковано як нарис, як документ. Жанрове визначення «оповідання» з’явилося у пізніших передруках.

Дослідник творчості письменника О. Поляруш зазначає: «Черпаючи сюжети творів з життя, Довженко засвідчив вірність своїй специфіці художніх узагальнень — образи простих бійців, жінок, дідів виростали у казкових велетнів, дивували силою волі. Цьому до певної міри сприяло творче використання народного художнього мислення. Довженко звертався до гіперболи, метафори, часом до символу, різкого контрасту, народних уявлень про прекрасне і потворне».

Сам же О. Довженко був переконаний, що в центрі твору має бути образ сучасника, достойний слави предків. «В нашу, величнішу від усіх великих воєн, в цю от трагедійну пору, невже ж бо нікого поставити на зразок у великі горді лави? Невже, пак, нікому стати поруч? Невже так висохли, позморщувались душі? Чи не звелися лицарі? Чи не змарнів наш рід?

Ні, не змарнів наш рід! Не перевелися й лицарі на нашій землі. Жива душа народна. Є кому стати з Богуном і з Байдою, є кому стать!»

І в оповіданні «Ніч перед боєм» письменник створив героїчні образи так, як це робив український народ у своїх думах та піснях.

Герої твору є носіями кращих рис характеру людини — захисника вітчизни. Їм властива твердість духу, нескореність ворогові; любов до батьківщини, волелюбність. Події виписані у романтично-піднесеному стилі, у творі все величне, незвичайне. Письменник описує такий стан душі, коли в останні хвилини життя людина відчуває себе могутньою. Такий капітан Колодуб, що в бою був сторуким, «з любого пекла виходив переможцем». Цим він нагадує героїв фантастичних казок, для яких не існувало жодних перешкод, усі труднощі вони долали легко.Змальовуючи образ Колодуба, О. Довженко використовує прийом контрасту. Портретна деталь («на вид ви такий, пробачте, і маленькі і не дуже неначебто й здорові») є протиставленням до непереможної сили людського духу. Автор гіперболізує фізичні сили воїна у бою, яким рухає ненависть до ворогів Вітчизни і любов до рідного народу, рідної землі.

Образи дідів — «добрих річних духів» — є уособленням краси і величі українського народу. Письменник не зосереджується на розкритті їхніх характерів, бо його завдання — за допомогою цих персонажів загострити у читачів почуття ненависті до ворога, закликати до останнього подиху боронити кожен шматочок рідної землі.

Письменник глибоко знав життя народу, його звичаї та обряди. Це й допомогло йому створити яскраві образи дідів-перевізників. І перше свідчення тому — портретні характеристики: «Савка вийшов із своєї хатки і дивився на нас як намальований. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він сильно схожий на святого Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак»

Зовнішність діда Платона не описана так докладно. Лише декількома штрихами в різних місцях О. Довженко окреслює його портрет. І з них видно, що це красива і мудра людина. Ось деякі з цих деталей: «.старий я вже швидко ходить. Одходив уже своє», «Я дивився на. суворого кормчого діда, що підіймався наді мною на фоні урочистого неба»; «Він стояв на кормі з веслом, суворий і красивий, і дивився вперед поверх нас»; «По сухому темному лицю текли сльози і падали в Десну».

Отже, портретні характеристики героїв досить епізодичні, але яскраві. Уявити постаті мудрих дідів-перевізників дозволяють також і їхні дії та розмови, якими вони прагнуть вселити воїнам віру в перемогу над ненависним ворогом. Які ж докази та аргументи діди знаходять для цього?

Вони згадують про синів Левка і Демида, наголошуючи на рисах їхньої вдачі, що ріднять персонажів з героями народних творів: «Коли б оце Левко із своїм полком та був тут, той би не одступив, ні. Той би цього човна повернув назад, та по шиям, по шиям!.. Той не одступить, ні, чорта з два!»; «Отакий і мій Демид. Його огнем печи, на шматки ріж, ну не одступить. Куди твоє діло!». З їхніх уст бійці чують узагальнення: «Людська душа молодецька сильніша за всяку танкетку! Була, єсть і буде! Як то в піснях про Морозенка співають: «Де проїхав Морозенко — кривавая річка», о! Ото був воїн!».

Змальовуючи образи дідів, О. Довженко опирається на народні погляди на старих людей, які традиційно є носіями досвіду, мудрості, розважності. Це йде від звичаїв багатьох народів світу. Мудрий сивий дід — традиційна постать у чарівних казках. Розум і великий життєвий досвід прославляються в думах, низці історичних пісень, народних казках. Тому мудрими і гнівними суддями, непокірними і мужніми, безстрашними героями вивів письменник дідів Савку і Платона в оповіданні «Ніч перед боєм». Своєю поведінкою та розмовами запалюють вони вогонь ненависті до ворогів рідної землі у серцях молодих воїнів.

Савка і Платон спокійні, розважливі, стримані. Вони негативно ставляться до тих, хто відступає. Можливо, не завжди справедливо і не на адресу дорікають їм, одягненим у нове та часом позбавленим сили духу, але скільки гіркої правди і болю у їхніх словах: «Це ж усе доведеться забирати назад! А це ж усе кров!»; «Стійте тікать! Чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської й дитячої крові».

Від життя, народного способу художнього узагальнення ідуть такі риси дідів, як спокій і зовнішня байдужість до смерті. І Платон, і Савка спокійно ставляться до смерті. «Кому на війні судилося вмерти — так не викрутишся»,— говорить старий Савка. Але це не проста байдужість до смерті. Старі переконані, що якщо й доведеться віддати життя, то за Вітчизну. І діди доводять, що вони не лише іншим можуть дорікати. Платон і Савка перекидають човна і гинуть у хвилях Десни разом з ворогом. Опис їхньої героїчної смерті, зокрема останній діалог старих месників, свідчить, що письменник глибоко знає життя народу, його звичаї, обряди, які знайшли широке відображення і в фольклорі, йде від них. Тому цілком слушною є думка Ю. Барабаша, що готовність дідів до подвигу, до смерті — це не їхні індивідуальні особливості, а «риси народного характеру».

Мова персонажів насичена просторічними і пісенними елементами, прийомами сатири: висміюючи боягузів і панікерів, діди використовують форму удаваного нерозуміння («Щось ви, хлопці, не той, не як його, не туди неначе йдете», властиву народній мові зневажливу форму середнього роду, розповідь про відсутніх для висміювання присутніх («.одно, чорти його батька бери нехай, вроді отого, що коло тебе в очках сидить, теж у новому ремінні, та ще револьвер витято та кричить — вези, каже, мерщій, куркуль!». Це сприяє увиразненню загального, типового в характерах героїв оповідання.

Саме люди такого складу характеру, як у дідів Платона і Савки, є творцями перемоги і нового життя. Старі в думках підносяться до всенародних проблем; а своїми розмовами подають, на перший погляд невидимий, урок мужності, відваги, ненависті до окупантів, що з часом утвердить в серцях воїнів непереможний дух.

Свідченням є поведінка капітана Колодуба, який вийшов на берег хоч абсолютно спустошений, але разом з тим і якийсь інший, новий: він неначе втопив у Десні і свій жаль, і тугу, і розпач відступу. «Я оглянувся. За Десною горіло. І червона заграва пожежі якось по-новому освітила мою душу. Нестерпний огонь пропік мене наскрізь. На одну мить мені здалося, що кинься я зараз назад до Десни — і вода розступилася переді мною. Цього я, хлопці, ніколи не забуду.».

Використані у творі гіпербола, символи та художні деталі допомагають авторові передати почуття, настрій, психологічний стан героїв, а також підкреслюють, що ці персонажі є втіленням всього народу у боротьбі та безсмерті, утверджують віру в народні сили, вчать не коритися ворогам.

Отже, діди Савка і Платон — втілення кращих традицій рідної землі, мудрості й мужності.

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ

ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Завдання. Знайдіть в оповіданні крилаті вислови, які містять народні погляди на життя. («Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!сказав дід Платон. «Людська душа молодецька сильніша за всяку танкетку! Була, єсть і буде!»)

VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Ознайомитися зі змістом «Щоденника» О. Довженка (на вибір).

  • Скласти сенкан про війну на основі оповідання О. Довженка

«Ніч перед боєм».

  • Творча робота на тему: «Світ української душі в творах О. Довженка».

VN. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Рефлексія

Продовжте речення.

Ознайомившись зі змістом оповідання «Ніч перед боєм», я:

  • зрозумів (зрозуміла) .

  • відчув (відчула) ...

  • подумав (подумала) .

Урок № 76 слід провести у формі конференції на тему: «Щоденник» О. Довженка важливий історико-літературний документ епохи. Особливості художнього стилю О. Довженка.

Значення творчості О. Довженка як основоположника поетичного кіно. Визнання його таланту в світі».

Підготувати до уроку доповідь (5-7 хв) на одну із тем.

Теми, рекомендовані для виступів на конференції:

  1. «Щоденник» О. Довженка — важливий історико-літературний документ епохи.

  2. Публіцистичні та філософські роздуми про трагічні сторінки історії України та її сучасності, про трагізм творчої долі митця за тоталітарного режиму, вільний розвиток особистості та національної культури, боротьбу добра і зла, про красу в житті й мистецтві.

  3. Особливості художнього стилю О. Довженка.

  4. Значення творчості О. Довженка як основоположника поетичного кіно.

  5. Визнання таланту митця в світі.

Список рекомендованої літератури

  1. Довженко О. Зачарована Десна. Україна в огні. Щоденник (19411956).— К. : Веселка, 1995.

  2. Історія української літератури XX ст. : у 2 кн. Кн. 2 : Друга половина XX ст. Підручник / за ред. В. Г. Дончика. — К. : Либідь, 1998.

  3. Кудін В. Сашко : Художньо-документальна повість.— К. : ПП «Екмо», 2004.

  4. Марочко В. Зачарований Десною : іст. портр. Олександра Довженка.— К. : Києво-Могилянська академія, 2006.

  5. Погрібний А. Орбіти потужного слова // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст. У З кн. : Кн. 3 / упоряд. В. Яременко, Є. Федоренко.К. : Рось, 1994.

  6. «Я син свого часу.» : навч. посіб.-хрестоматія / упоряд. і пе- редм. Г. Семенюка.К., 2003.

УРОК № 76


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   59


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал