Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка40/59
Дата конвертації01.12.2016
Розмір15.5 Mb.
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   ...   59

УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ. ОЛЕСЬ ГОНЧАР — НОВЕЛІСТ. ХУДОЖНЄ ОСМИСЛЕННЯ КРАСИ ЛЮДСЬКИХ ПОЧУТТІВ ТА ФІЛОСОФІЇ МИТІ ЛЮДСЬКОГО ЩАСТЯ У НОВЕЛІ «ЗА МИТЬ ЩАСТЯ». ОБРАЗИ САШКА ДІДЕНКА ТА ЛОРІ, ХУДОЖНІ ЗАСОБИ ЇХНЬОГО ЗОБРАЖЕННЯ

Мета: ознайомити учнів зі змістом новели; поглибити відомості про новелу як жанр; розвивати вміння аналізувати епічний твір, складати характеристики героїв; навички роботи з текстом; виховувати усвідомлення філософської сутності щастя людини, його відносності й короткочасності. Тип уроку: комбінований.

Обладнання: текст новели, літературознавчий словник.

ПЕРЕБІГ УРОКУ



  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ.

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

Цей маленький шедевр О. Гончара з’явився 1964 р. У новелі на високому художньому рівні показано красу і силу почуття кохання. Взагалі тема кохання — одна з найулюбленіших тем митця. Як говорив Олесь Терентійович: «З любові — творчість, з любові — щастя людське».

Задум написати твір виник у далекій Бірмі, у місті Рангуні. Тамтешні молоді солдати з автоматами й храми-пагоди, що нагадують «стоги жовтогарячого жнив’яного блиску» викликали в пам’яті цей епізод. У новелі «За мить щастя» автор передав свої давні тривоги й сумніви, воскресивши хвилюючі моменти тієї давньої історії й намагаючись осмислити те, що сталося ...

  1. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

  1. Літературний диктант «Закінчіть речення»

  1. Головними героями новели «Залізний острів» є. (Тоня Горпи- щенко та Віталик Рясний).

  2. Залізним островом названо. (старе судно).

  3. Основний композиційний прийом, використаний у новелі,— це. (контраст).

  4. У творі протиставляються. (краса природи й неприродність «залізного острова», радість життя й безглуздя смерті, мирна праця й небезпека воєнної загрози).

  5. Перебуваючи на кораблі і забравшись на щоглу, Віталик раптом тривожно застиг. Він побачив. (що їхній каюк понесло в море).

  6. «Тіло зсихається, а душа бунтує»,— так сказано про. (батька Тоні).

  7. У льотчикові Сіробабі Тоні подобалися. (чорні розкішні вуса).

  8. У новелі автор торкається проблем. (життя і смерті, обов’язку перед іншими людьми, мети існування людини).

  9. Характеристика: «Навдивовижку тямковитий хлопець: і вчиться добре, і руки має золоті»,— стосується ... (Віталика).

  10. Події у творі розгортаються упродовж ... (якого часу?) (доби).

На кораблі юнака й дівчину не покидало почуття. (незаконності, недозволеності вчинку).

  1. У реченні «Спати потроху вкладається радгоспна столиця» використано художній засіб. (метонімію).

  1. Перевірка домашнього завдання

Заслуховування коротких усних виступів на тему: «Майстерне відтворення чистоти справжніх людських почуттів у новелі О. Гончара “Залізний острів”». Перевірка виконання учнями творчого завдання: дібрати епітети-означення до характеристики образів новели — Тоні, Віталика, старого крейсера.

!V. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ



  1. Судове засідання

Суддя. На сьогоднішньому засіданні розглядається справа Діденка Олександра, військовослужбовця-артилериста. Слово надається обвинувачеві.

Обвинувач. Олександр Діденко звинувачується у втручанні в чужу родину в чужій країні, чим спричинив виникнення конфлікту між радянськими солдатами і населенням визволеної від фашистів території.

Цей «трагічний випадок, що скінчився смертю старого ревнивця в лікарні, набув широкого розголосу в країні, про нього зчинила страшенний галас преса на Заході. Мовляв, який розбій чинять окупаційні війська, серед білого дня на жнивовищі вбивають чесних католиків, ґвалтують їхніх дружин». До командування, яке й не заперечує, що вчинок сам по собі непрощенний, ідуть з вимогою винуватцеві найтяжчої кари.

Ви можете заперечити, що переможців не судять. Але своїм ганебним вчинком — убивством чоловіка звабленої ним же жінки — Ді- денко заплямував честь солдата-визволителя, підвів своїх товаришів. Щоб покарати зло і попередити повторення таких інцидентів, звинувачення вимагає для Діденка вищої міри покарання — розстрілу.

Суддя. Слово має захисник.

Захисник. Можливо, мій підзахисний і заслуговує на покарання, але не таке жорстоке. Згадаймо, як розвивалися події того дня. Сашко у полі побачив жінку. Як дізнався пізніше, її звали Ларисою. Це було кохання з першого погляду. Молоді люди не могли опиратися сильному почуттю, яке спалахнуло між ними.

Існує ціла низка факторів, які пом’якшують вину цього юнака. По-перше, він тоді ще не знав, що Лариса має чоловіка. По-друге, жінка відповіла взаємністю на почуття Сашка. Гадаю, що вона не була щасливою в шлюбі зі старим чоловіком, інакше ніколи б не стала на шлях зради. Та чи можна це назвати зрадою? Кожна людина прагне бути щасливою хоча б одну прекрасну мить. І має на це право. Тому, незадоволена своїм сімейним життям, Лорі відповіла на любов Діденка, який покохав уперше.

Далі ж ситуація розвивалася так. «Ще не випустив він її з обіймів, як раптом вона шарпнулась, нажахано скрикнула щось йому в засторогу, і солдат, озирнувшись, угледів, як смерть до них наближається у вигляді незнайомого, чорного, в жилетці, з блискучим серпом у руці. Догадавсь: чоловік! Бо тільки чоловік міг наближатись з почуттям такої несамовитої правоти. Біг просто на Діденка, важко дихаючи, з чорним обличчям, з божевільною каламуттю в очах.

«Смерть!» — промайнуло Діденкові. Ще промайнуло в одну мить те, що сам бачив недавно: боєць лежить на винограднику затоптаний, поглумлений, з перерізаним горлом. Почуваючи за собою зіщулену жіночу постать, артилерист ривком вихопив з кобури свій важкий трофейний пістолет.

Пролунав постріл. Отож, якби мій підзахисний не зупинив чоловіка Лариси, то, не виключена можливість, що був би уже неживий. Тому, шановний пане суддя, це було не вбивство, а самозахист, який, на жаль, закінчився трагічно. Але чи можна було уладнати конфлікт мирним шляхом? Зрозуміло, що ні.

Тому Сашко Діденко має бути виправданий.

Суддя. Суд переходить до допиту свідків. Комбат Шадура. Що ви можете повідомити про підсудного?

Комбат Шадура. «Сашко .безстрашний артилерист. .хіба ж так просто забути пережите, адже ж разом було скуштовано і чужих рік, і карпатських туманів, і плацдармів палаючих, де трималися до останнього, розстрілюючи фашистські танки в лоб.

Добрий, надійний був з нього солдат. Воювали ми . не один день, воювали на совість, ніхто не дорікне. Я пам’ятаю, як отам під дотами. І під Верблюжкою. І під Бартом, під Естергемом — усе пам’ятаю. Геройський був солдат. Там куля минула, а тут. Що ж це виходить? На смерть за Батьківщину йшов, а тепер сам заплямував її?

Що знав він досі, що бачив, чим жив? Вирви, та бруд, та сморід війни, снаряди тільки й умів фугувати, смерть одну тільки й бачив, а вона, ця любов несподівана, з’явилась, мов з неба, і сонячним духом снопів — подихом самого життя — ... обдала, сп’янила навіки». Хіба ж це злочин — щиро кохати?

Суддя. Як оцінюють вчинок Діденка однополчани?

Комбат Шадура. «Якби воля хлопцям, вони б, напевне, й дня не тримали Сашка Діденка в ... арештантському курені. Бо чи таке воно й страшне, що він накоїв,— один постріл, а перед тим мільйони, мільярди пострілів було зроблено по людині! Не крав, не грабував, з табору самовільно не відлучався, а що тому ревнивцеві, якого десь чорти під руку піднесли, то не в зуби ж було йому дивитись!»

Суддя. Чи змінився Діденко після цього випадку, розкаявся? Що говорять солдати?

Комбат Шадура. «Чули раніше хлопці, що любов змінює людину, що в коханні душа людська розквітає, а тут це диво звершувалось на їхніх очах. Був, як усі, їхній друг і ось враз із звичайного став незвичайним, став щедрим, багатим, багатшим за царів, королів. .Наче напоєний чарами, тільки й жив він тепер своїми золотими видіннями, отими снопами, її красою, тільки й ждав, коли вийде з гауптвахти та знов гайне до своєї циганочки (так він свою мадярочку називав). Де й бралися в нього, грубого артилериста, . слова-пестощі, ці ласкаві співи душі, співи до неї, єдиної, що й справді мовби зробила його щасливим, піднесла своєю любов’ю на якісь досі не знані верхогір’я».

Суддя. Для надання свідчень викликається Лорі (Лариса). Що ви можете сказати з приводу того, що сталося?

Лариса. Був «сліпучий день, коли світяться стерні, а шляхом, що стелиться з ... табору до найближчого містечка, ... коні тюпачать. Впряжені ... в звичайну бочку-водовозку». На одній із них «в медалях на всі груди» сидів Сашко. Насвистував щось, наспівував. Мені він одразу сподобався.

Я втомилася, взяла глек з водою, напилася навхильці. Сміливо всміхнулася солдатові, мов: «Іди, напою й тебе».

«І ще дві чи три молоді жниці з’являються біля. полукіпка і давай жартувати, давай піддражнювати солдата. Регочуть, на мигах щось показують, спокушають натяками».

Але я «перша посилала усмішку йому на шлях, і солдат біг сюди теж настроєний на веселощі, на пустощі».

«Вказала на глечик між снопами,— напийся, мовляв. Діденко подякував, але до глечика не торкнувсь».

Спитав:

  • Звати як тебе? Марічка? Юлічка?

З цього все і почалося. «Це мій гріх, а не його!». Мене ніхто не слухає. «Розлючені родичі та родички чоловікові ледве коси. не обірвали. І обірвали б, якби не заступився старий священик, душпастир їхній, якому. перед тим сповідалась.

  • Отпіа vincit amor! — гукнув він до розлютованого натовпу, і хоч його й не зрозуміли, але це подіяло, як закляттяя, врятувавши мене від самосуду.

А я хочу, щоб ви мене почули: немає тут його вини. Я винна, що покохала. Й не шкодую.

Суддя. Слово надається підсудному.

Сашко Діденко. Я розумію, що мій вчинок неприпустимий. Як з моральної, так і політичної точки зору. Але ж перемога! Я пройшов війну й залишився живий. Я ніколи не ховався за спини товаришів, звик за себе відповідати сам. Я убив багатьох ворогів, бачив моря крові. Нарешті настав довгоочікуваний мир. Прийшла пора будувати щасливе життя. А хіба можливе щастя без кохання? Ось вона, моя кохана. Лорі. Лариса. Я люблю її. Дуже люблю.

Але є ще Вітчизна, «те, що є найсвятіше в людини. Хіба ж я хотів зганьбити?! Та коли вже так виходить. Коли виходить, що тільки смертю й можна ту пляму змити. То що ж, я готовий».

Суддя. За те, що ти вчинив, Діденко, тебе засуджено до найвищої міри покарання — розстрілу. Тепер тільки одна людина в державі може помилувати тебе. Справа пішла до Москви.

Післяслово

ЗІ СПОГАДІВ ОДНОПОЛЧАН САШКА ДІДЕНКА

Та Москва вирок залишила в силі. Він підлягав негайному виконанню — на очах військ і цивільних.

Так хотілося вірити, що станеться диво і Сашка буде врятовано.

Але дива не сталося.

«Засуджений стояв перед військами над яром, і темні хмари пливли над ним. Дочитувалися в суворій тиші останні слова, коли зненацька пронизливий, як постріл, жіночий скрик вихопився десь над виноградниками й розпанахав тишу до хмар.

.І жіноча в лахмітті постать ... вихопилась з виноградників, майнула перед ошелешеними військами — та тільки на мить. Порушений лад скоро було відновлено.

Хмари над яром пливли, як і пливли. Сталося все, що мусило статись.

  1. Займи позицію

  • Як ви вважаєте, чи дійсно любов так багато важить у житті людини? Чи варто в житті все вимірювати любов’ю?

(Після того як учні висловлять свою точку зору, можна зачитати учням висловлювання відомих людей про любов, нагадати міф про яблуко розбрату, зачитати вірші про любов.)

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ

ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Бесіда

Чому, на вашу думку, такий жорстокий вирок призначено Сашкові?

  • Чи дійсно герої твору кохають одне одного?

  • Доведіть, що твір «За мить щастя» за жанровими ознаками — новела.

  1. Робота в парах. Міні-дослідження

  • Як сам автор ставиться до зображуваної ним події? Виправдовує він вчинок Сашка чи засуджує? Відповідаючи, посилайтеся на текст.

Життя складне. І часто в ньому все відбувається зовсім не так, як хотілося б. Прочитавши новелу й усвідомивши її зміст, ще раз переконуєшся, що диво можливе тільки в казках. Нерідко в житті все повертається так, що людині залишається тільки безсило опустити руки. І немає таких людей, кому б хоча раз не довелося пережити такі відчуття. Автор новели — не виняток. Тому його ставлення до зображуваної події неоднозначне. Цим і пояснюється двоплановість образів Сашка Діденка й Лорі, а також два варіанти фіналу новели.

Творчі зусилля автора в першу чергу зосереджено на розкритті психології героїв. Оповідач, теж фронтовик, прекрасно розуміє і тонко передає внутрішній стан Сашка, у душі якого змагаються любов і смерть. Діденко не переймається тим, що знаходиться в «арештантському курені». Не задумується, яка розплата його чекає. Він увесь у своїх почуттях, він відкрив для себе безмежний світ любові і насолоджується ним. До його свідомості ще не дійшло, яка небезпека на нього чекає. Він упевнений, що за любов не судять. Але престиж держави важливіший за гуманність. Любов не виправдано.

У своєму передсмертному слові Сашко говорить, що у його житті є дві найбільші цінності: Лариса і Вітчизна. І він не уявляє свого подальшого життя без жодної з них. Десь глибоко в душі юнак усвідомлює, що йому не вдасться поєднати їх в одне ціле, тому підсвідомо готовий прийняти смерть, бо життя без Вітчизни або Лариси для нього і є смерть. Переживши мить щастя, він ніби піднявся над буденністю, усвідомив суть життя. Йому відкрилося щось дуже важливе, таке, що переборює і страх перед смертю. Тому й не панікує й не просить помилування, бо усвідомлює, що смерть — це єдине, що навіки поєднає його з коханою і допоможе змити заплямовану честь Вітчизни. Слова про Ларису «Я любив і люблю її» — це останнє, що пов’язує Діденка з життям. А слова про Вітчизну, готовність «смертю. змити» її заплямовану честь — то вже прощання Діденка з цим світом Образ Лариси також подано двома планами. Очима Діденка бачимо імпресіоністичний портрет красуні в червоній, як жар, кофтині. У неї «загорілі ноги», темне волосся, «карим сонцем налляті очі», «густовишневі губи». Така портретна характеристика створює настрій жаги, шаленства, романтичної піднесеності. Він посилюється описом: «Вона ніби тільки й ждала цього пориву, шпарко охопила хлопця руками і, відхилена на снопи, віддарювала його жаркими поцілунками спраглості, вдячності й відваги. Це таки було живе полум’я, що опалило його, обняло, засліпило. Снопи розлазились, розтікались під ними, як золота вода, п’янили обох, вона лежала горілиць — жарка, незнайома! — і очі її були повні щасливого п’яного сонця».

Зовсім іншою бачать її вартові біля гауптвахти, яким Лариса не видалася красунею. У їхніх очах це «перестраждана жінка з темним проваллям очей, що горять, як у хворої.», вона «мов з хреста знята». Як бачимо, теперішній опис портрета контрастує з попереднім. Лариса уже не не зваблива «переможниця» життя, а безпомічна жертва обставин.

Оповідачеві важко дається розповідь про цю мить, що свідчить про його співчуття та хвилювання: «Одного ранку, коли тільки зазоріло на сході, а хащі виноградників ще темніли у сивих росах, вибрела з тих виноградних джунглів вона. З’явилась, мовби силою його уяви викликана, але не уявна — справдішня виринула з туману, з росяної виноградної гущавини. Не пломеніла тільки на ній кофтина, як тоді, була темно вбрана, боса, зарошена, і волосся на голові кучмилося недбало. Опинившись на безлюднім плацу, озирнулася і, наче знала давно вже, куди їй треба, попрямувала швидкою скрадливою ходою мавки просто до бліндажа гауптвахти».

Образи Сашка і Лорі ніби доповнюють один одного, створюють єдиний повнокровний образ любові, яка завжди поєднує в собі окриленість і страждання.

Новела має яскраво виражений притчевий підтекст, який утілює головну ідею: життя таке коротке, однак кожна мить може відкрити перед нами вічність. Про це не каже вголос О. Гончар, він це передає через художні образи твору та його назву.

Як і більшість читачів, О. Гончар не знаходить однозначної відповіді на питання, заслуговує Сашко Діденко на таку розплату за свій вчинок чи.Не в змозі знайти єдину істину, О. Гончар ходить багатьма колами сумнівів, поки наважується на останню фразу про доконечність кари. Так автор несміливо втілює екзистенціальну ідею про трагізм життя з акцентуванням морального аспекту принципу «смерть за смерть».)

VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ



в кохання головних героїв?»

  • Прочитати роман «Собор».

  • Випереджувальні завдання. Підготувати повідомлення на тему «Історія створення та доля роману О. Гончара «Собор».

  • За бажанням учнів. Переглянути кінофільм «Все перемагає любов» (СРСР, 1987, режисер Микола Мащенко), знятий за мотивами новели «За мить щастя». Поділитися з однокласниками враженням про нього.

VL ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Рефлексія

  • Мені хочеться вірити, що ...

  • Я замислився над ...

УРОК № 117-118


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   ...   59


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал